Грушівська парафія в описах візитатора та пароха 1897 року

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Грушівська парафія в описах візитатора та пароха 1897 р.

Юрій Стецик доктор історичних наук, професор, професор кафедри історії України та правознавства,

Володимир Кобетяк здобувач другого (магістерського) рівня вищої освіти

м. Дрогобич



Анотація

Мета дослідження - проаналізувати інформаційні повідомлення деканального візитаційного комісара та місцевого пароха щодо оцінки становища грушівської парафії греко-католи- цького обряду. Методологія дослідження. Для верифікації фактологічного матеріалу проведено зіставлення описів візитатора із повідомленнями пароха й аналогічними статистично-довідковими документами церковного походження. Наукова новизна полягає у тому, що віднайдений рукопис протоколу деканальної візитації за 1897р. грушівської парафії уперше впроваджується до наукового обігу і розкриває обставини занепаду дерев 'яного храму і підготов

ку до побудови мурованої церкви, яка дійшла до наших днів. Висновки. Із проаналізованих повідомлень візитатора та пароха можна стверджувати, що на локальному рівні розбудовувалася парафіяльна цивілізація: діяли храми (матірний і дочірний) та школа; засновувалися мирянські організації (церковне братство та товариство тверезості). Парох виконував не тільки літургійні, але й адміністративні обов 'язки: укладав парафіяльні акти (метричні, шкільні), провадив реєстр вхідної та вихідної церковної документації, видавав метрики парафіянам, провадив записи про християнську підготовку наречених до укладення церковного шлюбу та виголошував оповіді про час і місце його укладення з метою встановлення, чи немає суттєвих перешкод з боку парафіяльної громади для вінчання молодят. Помітно, що місцевий парох заохочував батьків віддавати своїх дітей до школи і водночас приводити їх на катехи- тизацію до храму. Отже, парох дбав не тільки про інтелектуальне зростання парафіяльної молоді, але й про їхнє християнське виховання. Парафіяльна людність відзначалася набожністю та жертовністю, адже дотримувалася церковних приписів і християнського вчення і зуміла зібрати значні кошти на побудову нового мурованого храму. Церковні землеволодіння ретельно охоронялися і ніхто зі світських володарів не зазіхав на їхнє привласнення. Якщо будинок пароха ще був у доброму стані, де ще були умови для проживання, то господарські будівлі, що належали до церковної власності, потребували ремонтів. Незважаючи на погіршення стану храму, дерев'яний матеріал якого поступово руйнувався, парафіяни дбали про чистоту і належний порядок у ньому, створюючи у такий спосіб належні умови для відправлення літургій. Віднайдення та опрацювання протоколів деканальних та єпархіальних візитаційних обстежень за попередні та наступні роки функціонування грушівської парафії значно доповнюють наші уявлення про діяльність парафіяльної цивілізації на окремо взятому прикладі.

Ключові слова: візитація; декан; шематизм; парох; парафія.



Summary

Yurii STETSYK

PhD hab. (History), Professor, Professor, Department of History of Ukraine and Law, Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University, Drohobych

Volodymyr KOBETIAK

Applicant of the second (magister's) level of higher education, Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University, Drohobych

HRUSHIV PARISH IN THE DESCRIPTIONS OF THE VISITOR AND PARISH PRIEST IN 1897

The purpose of this study is to analyze the information messages of the deanery visitation commissioner and the local parish priest regarding the assessment of the situation of the Hrushiv parish of the Greek Catholic rite. Research methodology. To verify the factual material, the visitor 's descriptions have been compared with the parish priest's reports and similar statistical reference documents of church origin. The scientific novelty is that the found manuscript of the dean's visitation protocol to the Hrushiv parish in 1897 is introduced into scientific circulation for the first time and reveals the circumstances of the decline of the wooden church and the preparation for the construction of a brick church which has survived to this day. Conclusions. Based on the analyzed reports of the visitator and parish priest, it can be stated that parochial civilization was being developed at the local level: churches (maternal and filial) and a school were operating; lay organizations (church brotherhood and sobriety society) were founded. The parish priest performed not only liturgical, but also administrative duties: he drew up parish acts (metric, school), kept a register of incoming and outgoing church documentation, issued metrics to parishioners, kept records of the bride and groom's Christian preparation for a church marriage and announced its time and the place in view of possible significant obstacles on the part of the parish community against the wedding. It is noticeable that the local priest encouraged parents to send their children to school and at the same time bring them to the church for catechism. Thus, the parish priest took care not only of the intellectual growth of the parish youth, but also of their Christian upbringing. The parish members were noted for their piety and sacrifice because they adhered to church prescriptions and Christian teachings and managed to collect significant funds for the construction of a new brick church. Church lands were carefully guarded and none of the secular lords encroached on their appropriation. While the rectory had good conditions for living, then the farm buildings belonging to the church property needed repairs. Despite the deteriorating state of the church, the wooden material of which was gradually destroyed, the parishioners took particular care of its cleanliness and proper order creating proper conditions for conducting liturgies. Finding and working out the protocols of deanery and diocesan visitation examinations for the previous and subsequent years of the functioning of the Hrushiv parish will significantly supplement our ideas about the activity of parish civilization on a single example.

Key words: visitation; dean; schematism; parish priest; parish.



Постановка проблеми

У новітніх умовах розбудови паломницьких осередків Української Греко-Католицької Церкви постає необхідність у дослідженні їхнього історичного минулого, яке досі залишається маловідомим для сучасного покоління. Церковне краєзнавство в наш час проходить процес становлення, який супроводжується віднайденням у архівосховищах маловідомої документації, яка потребує систематизації та широкого запровадження до наукового обігу. Адже тривалий час панування атеїстичної радянської влади призвело до розпорошення парафіяльної та деканальної документації, яку потрібно віднаходити і вивчати. Серед масових церковних джерел помітне місце посідають протоколи візитаційних обстежень парафій делегованими комісарами як від деканального, так і від єпархіального управлінь. Ці узагальнені інформаційні звіти доповнюють повідомлення місцевих парохів, які надсилалися щорічно до єпархіального управління в Перемишлі та після опрацювання включалися до видання єпархіальних шематизмів. Відповідно віднайдений нами протокол деканальної візитації дає змогу окреслити в загальних рисах становище грушівської парафії: матірний храм, персональні відомості про пароха та його діяльність, стан парафіяльних будинків та канцелярії, фінансове забезпечення. Вище- окреслена проблематика уможливлює ствердити, що церковна адміністрація, як на деканальному, так і на єпархіальному рівнях, піклувалася про стан своїх парафій, проводячи їх регулярні ревізії. Тож розглядаємо акт візитації як один із адміністративних засобів контролю за діяльністю місцевого пароха.

Аналіз досліджень

Про історію парафіяльних храмів села Грушів фрагментарно згадують у своїх дослідженням як краєзнавці (Галик, 2008; Лаба, 2008; Пастух, Сов'як, Шимко, 2012), так й історики церкви (Слободян, 1998; Blazejowskyj, 1995). Однак представлений ними фактологічний матеріал потребує уточнень, оскільки різниться датуванням. Для цього треба провести наукову верифікацію шляхом залучення офіційної церковної документації: протоколів єпископських і деканальних візитацій (APP ABGK) та статистично- описових повідомлень парохів (Шематизм, 2014; Шематисмь, 1897).

Метою статті є проаналізувати інформаційні повідомлення деканального візитаційного комісара та місцевого пароха щодо оцінки становища грушівської парафії греко-католицького обряду.

Виклад основного матеріалу

13 листопада 1897 р. заступник мокрянського декана о. Кирило Рудавський провів візитаційне обстеження матірного парафіяльного храму святої Мучениці Парас- кевії у селі Грушів Дрогобицького повіту Самбірського циркулу (APP ABGK, sygn. 5830, s. 55). Зупинимося побіжно на з'ясуванні біографічних відомостей про делегованого візитаційного комісара. Адже під протоколом візитації стоїть тільки його один підпис як представника від деканального управління. Майбутній ієрей Кирило Рудавський народився у 1843 р. (місце народження, як і семінарію, де здобув духовну освіту, не встановлено), отримав ієрейські свячення у 1870 р. Належав до світського одруженого єпархіального духовенства. Духовне служіння розпочав як адміністратор парафіяльного храму у селі Лип'є Турківського повіту (1872-1884 рр.), яке продовжив у селі Брониця Дрогобицького повіту (1884-1900 рр.) і водночас призначався на адміністративну працю до деканального управління Мокрянського намісництва (1897-1900 рр.). Помер 3 грудня 1900 р. та похований у Брониці (Blazejowskyj, 1995, s. 823). Виконуючи обов'язки візитатора у Мокрянському деканаті, прибув у 1897 р. до матірного дерев'яного храму святої Мучениці Парас- кевії у Грушові Долішньому, очолив урочисту літургію та провів зустрічі із парохом, церковним комітетом і парафіянами з метою встановлення взаємовідносин між різними сторонами. Відповідно у протоколі відзначено, що парох о. Єронім Борковський не має скарг на парафіян і відповідно миряни задоволені від його душпас- тирської праці (APP ABGK, sygn. 5830, s. 55). парох парафія католицький візитатор

Під протоколом деканальної візитації, окрім підпису пароха, подано дані про місцевих парафіян, які вніс, очевидно, грушівський писар Петро Гулич, і вони слугували свідченням того, що вся викладена інформація відповідає дійсності та що документ укладався у присутності свідків. У цей час внесення підписів було своєрідним нотаріальним засвідченням про об'єктивність даних. Зауважимо, що не всі грушівські селяни вміли писати, тому замість них вносив записи згаданий сільський писар, який підписався двічі від імені церковних провізорів матірного храму (Миколи Борбаля, Миколи Спильчака) та членів парафіяльного комітету (Яця Копача, Гриня Даниляка) (APP ABGK, sygn. 5830, s. 56 zv).

Згаданий священноієрей Єронім народився у 1830 р., а ієрейські свячення отримав у 1857 р. Душпастирську працю розпочав як отець-сотрудник на парафії у селі Пралківці Перемишльського повіту (1857-1861 рр.), які продовжив адміністратором парафій Залужа- ни (1861-1863 рр.), Досьно (1863-1865 рр.), Трепча (1865-1888 рр.) та завершив як парох у Грушові (1888-1907 рр.). Був світським одруженим священиком, а із 1894 р. став ієреєм-вдівцем. Відійшов у засвіти 21 вересня 1907 р. та похований у Грушові (Blazejowskyj, 1995, s. 602).

Із фрагментарних повідомлень візитатора можемо скласти загальну характеристику душпастирського служіння о. Єроніма Борковського у грушівській парафії, яке тривало незмінно майже двадцять років. Зокрема, парох регулярно зранку та ввечері відправляв літургії відповідно до церковного уставу. По неділях і святах виголошував повчальні проповіді та провадив катехитичну науку для дітей. Адже активно агітував батьків приводити дітей на кате - хизацію. Візитатор відзначив, що батьки прислухалися до його настанов, і діти мали добрі знання з основ християнського вчення. Без жодного зволікання поспішав до хворих парафіян зі Святими Дара - ми. Стежив, щоби парафіяни щорічно сповідалися у часі Великого Посту перед святом Пасхи. Навчав віруючих належно поводитися у храмі під час богослужінь. Щороку відвідував домівки парафіян із свяченою йорданською водою. Наполегливою працею спричинився до викорінення у грушівській парафії подружніх пар, які жили спільно без церковного шлюбу. Привчив мирян у часі літургій не відвідувати корчм та утримуватися у недільні і святкові від важкої фізичної праці по господарству. Організував нічну сторожу для охорони храму. Заснував із парафіян церковне братство, яке дбало про утримання храму, мало свій статут (зберігся до нашого часу у від - новленому парафіяльному архіві), що був затверджений перемишльським Єпископським Ординаріатом від 27 листопада 1895 р. Станом на 1897 р. візитатор нарахував 112 членів цього братства, однак не відзначив поділу по храмах (матірному і дочірному). Можемо припускати, що о. Єронім був ініціатором заснування на парафії товариства тверезості, яке на поміркованих християнських засадах провадило боротьбу із проявами ганебного пияцтва серед місцевого селянства. Візитаційний комісар відзначив, що до такого корпоративного утворення належали 50 парафіян. Про високий авторитет пароха серед парафіян свідчать також ті факти, про які зауважує візитатор, що за час його каденції жоден із місцевих греко- католицьких віруючих не змінив батьківського обряду, не перейшов до іншої конфесії, а навпаки на парафії ніколи не бракувало жер - товних доброчинців, які своє працею та коштом спричинилися до відбудови святинь (APP ABGK, sygn. 5830, s. 56).

В часах Австро-Угорської імперії на місцевого пароха також покладалися обов'язки державного службовця, оскільки він отримував доплату із державного релігійного фонду до своєї щомісячної платні із парафіяльної церковної каси. Відповідно на о. Єроніма накладався обов'язок у провадженні парафіяльних актових книг (хрещення, одруження, похорону), на підставі яких він мав право видавати парафіянам відповідні метрики (народження, шлюбу, смерті), що мали юридичну силу. З цією метою при матірному храмі було утворено парафіяльну канцелярію, де зберігалася церковна документація (метричні книги, розпорядження церковних (деканів, єпископів) та світських (старостів, намісників, імператорів) властей, протоколи передшлюбних наук і оголошень про шлюб, реєс - три фундаційних та приватних літургій, фінансові книги прибутків і видатків, протокол про діяльність парафіяльної школи, реєстраційна книги вхідної та вихідної документації (так звана книга діянь пароха)). Візитатор, переглянувши згадану документацію, зауважив, що о. Єронім дуже добре її провадить, відповідно до встановлених інструкцій. Також у парафіяльній канцелярії зберігалися загально- єпархіальні видання («Єпархіальний вісник», «Шематизм» за різні роки), до яких увійшли розпорядження та повідомлення перемишльських владик. Власними зусиллями о. Єроніма при канцелярії була організована невеличка парафіяльна бібліотека, яка складалася із приватних книг пароха. На жаль, візитатор не окреслив тематичний репертуар цієї літератури та її чисельність. І тільки із типових візитаційних описів наступних років (1901-1912) довідуємося, що це була повчальна богословська література (10 книг), якою, очевидно, парох послуговувався при підготовці до духовних проповідей (APP ABGK, sygn. 5830, s. 56). Однак так і не було подано їхніх назв, що створює певні труднощі у визначенні інтелектуальних зацікав - лень місцевого пароха.

Про час початку побудови згаданого храму в протоколі візитації довідуємося зі значно раніших єпископських відвідин у 1852 р. Зокрема, у цій канонічній візитації відзначено, що у 1851 р. грушів- ська парафіяльна громада розібрала стару дерев'яну церкву (1661 р. побудови) через трухлявість деревини в ній і в цьому ж році (29 квітня 1851 р.) освячено камінь під побудову нової дерев'яної святині (APP ABGK, sygn. 475, s. 106). І тільки аж у 1880 р. завершено повне оздоблення храму. Однак невдовзі (1886) святиня погоріла (Шематизм, 2014, с. 253).

У протоколі деканальної візитації за 1897 р. комісар обмежився оглядом забезпеченості храму відповідним церковним спорядженням, яке було необхідне для проведення богослужінь: наявність кивоту із Святими Дарами, чашами, миром; належний вигляд церковних риз (фелонів, стихарів, поясів); чисельність вівтарів та наявність на них антимінсів (без яких не дозволено відправляти літургій); богослужбова література. Описи візитатора є досить загальними і в них відсутня інформація, як виглядав храм зовні та всередині, якими були його архітектура й оздоблення. Тільки довідуємося про те, що храм був у формі невеличкої каплички із од - ним головним вівтарем. Біля церкви не було споруджено дзвіниці, а натомість дзвони висіли на деревах. Очевидно, що дзвіниця була знищена під час пожежі 1886 р., що пошкодила і частину храму, який відреставровано під каплицю. Навколо храму-каплиці розміщувався парафіяльний цвинтар, який був обгороджений парканом та деревами. Проте комісар не повідомляє про стан догляду за ним, що б свідчило про рівень розвитку поминальної традиції та родинної пам'яті про померлих. Досить фрагментарно зафіксовані відомості про наявність окремої будівлі для школи, яка на цей час була вже державним освітнім закладом. Натомість не зазначено про стан цієї будівлі та кількість учнів (APP ABGK, sygn. 5830, s. 55).

Відсутні відомості у протоколі візитації можемо доповнити статистичними повідомленнями грушівського пароха, які увійшли до шематизму Перемишльської єпархії за 1897 р. Зокрема, відзначимо про церковні землеволодіння та прибутки від них:

орне поле - 42 морги 600 сажнів, із нього чистий прибуток становив 184 злотих 91 грош;

луки - 34 морги 924 сажні, із них чистий прибуток становив 144 злотих 29 крейцерів;

город - 1 морг 783 сажнів, із якого чистий прибуток становив 9 злотих 76 крейцерів.

Загалом церковні землеволодіння становили 78 моргів 707 сажнів із чистим прибутком разом 338 злотих 96 крейцерів, відсотки за викуп дерева складали 56 злотих 44 крейцери. Доплата із каси - 232 злотих 43 крейцери. Земельний податок - 121 злотий 74 крейцери. Платня дяка покривалася церковними доходами. Загальна чисельність парафіян становила 3520 віруючих, із яких до матірного храму святої Мучениці Параскевії у Грушові Долішньому ходили 1862 особи, а до дочірної церкви Собору Пресвятої Богородиці у Грушові Горішньому - 1658 людей (Шематисмь, 1897, с. 178).

Для обслуговування досить розлогої і чисельної грушівської парафії, на допомогу місцевому пароху о. Єроніму, було призначено отця-помічника Антонія Слонського, одруженого (із 1934 р. став вдівцем), світського ієрея (Шематисмь, 1897, с. 177). Він народився у 1862 р., здобув духовну освіту та був рукопокладений в ієрейський сан у 1888 р. Пастирське служіння розпочав як помічник пароха у грушівській парафії (1888-1900 рр.). Надалі виконував обов'язки отця-сотрудника по інших парафіях Перемишльської греко-католицької єпархії (Далява 1900-1906 рр., парох у Михайле- вичах 1906-1930 рр., Ляски 1930-1939 рр.). Рік та місце поховання встановити не вдалося (Blazejowskyj, 1995, s. 838).



Висновки

Із проаналізованих повідомлень візитатора та пароха може стверджувати, що на локальному рівні розбудовувалася парафіяльна цивілізація: діяли храми (матірний і дочірний) та школа; засновувалися мирянські організації (церковне братство та товариство тверезості). Парох виконував не тільки літургійні, але й адміністративні обов'язки: укладав парафіяльні акти (метричні, шкільні), провадив реєстр вхідної та вихідної церковної документації, видавав метрики парафіянам, провадив записи про християнську підго - товку наречених до укладення церковного шлюбу та виголошував оповіді про час і місце його укладення з метою встановлення, чи немає суттєвих перешкод з боку парафіяльної громади для вінчання молодят. Помітно, що місцевий парох заохочував батьків віддавати своїх дітей до школи і приводити їх на катехизацію до храму. Отже, парох дбав не тільки про інтелектуальне зростання парафіяльної молоді, але й про її християнське виховання. Парафіяльна людність відзначалася набожністю та жертовністю, адже дотримувалася церковних приписів і християнського вчення, зуміла зібрати значні кошти на побудову нового мурованого храму. Церковні землеволодіння ретельно охоронялися і ніхто зі світських володарів не зазіхав на їхнє привласнення. Якщо будинок пароха ще мав добрий стан, де ще були умови для проживання, то господарські будівлі, що належали до церковної власності, потребували ремонтів. Незважаючи на погіршення стану храму, дерев'яний матеріал якого поступово руйнувався, парафіяни дбали про чистоту і належний порядок у ньому, створюючи належні умови для відправлення лі - тургій. Віднайдення і опрацювання протоколів деканальних і єпар - хіальних візитаційних обстежень за попередні й у наступні роки функціонування грушівської парафії значно доповнять наші уявлення про діяльність парафіяльної цивілізації на окремо взятому прикладі.



Джерела та література

1. Галик, В. (2008). Духовні святині села Грушів. Старожитності Дрогоби- ччини, 2.

2. Лаба, В. (2008). Історія села Грушів від найдавніших часів до 1939 року. Львів.

3. Пастух, Р., Сов'як, П., & Шимко, І. (2012). Дрогобиччина свідки епох.

4. Енциклопедична книга-альбом. Дрогобич: Коло.

5. Слободян, В. (1998). Церкви України. Перемиська єпархія. Львів. Шематизм Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. (Дрогобич). (2014). Шематисмь всего клира греко-католического єпархій соєдиненихь Пере- мыскои, Самборскои и Сяноцкои нарокь водь Рожд. Хр. 1897. (Пере- мышль). (1897).

6. APP ABGK - Archiwum Panstwowy w Przemyslu. Archiwum Biskupstwa Greckokatolickiego w Przemyslu.

7. Blazejowskyj, D. (1995). Historical sematism of the eparchy of Peremysl including the Apostolic Administration of Lemkivscyna (1828-1939). Lviv: Kamenyar.

References

1. Halyk, V. (2008). Dukhovni sviatyni sela Hrushiv [Spiritual shrines in the village of Hrushiv]. Starozhytnosti Drohobychchyny - Antiquities of Dro- hobychchyna, 2 [in Ukrainian].

2. Laba, V. (2008). Istoriia sela Hrushiv vid naidavnishykh chasiv do 1939 roku [The history of the village in Hrushiv from the earliest times to 1939]. Lviv [in Ukrainian].

3. Pastukh, R., Soviak, P., & Shymko, I. (2012). Drohobychchyna svidky epokh. Entsyklopedychna knyha-albom [Drohobych witnesses of epochs. Encyclopedic book-album]. Drohobych: Kolo [in Ukrainian].

4. Slobodian, V. (1998). Tserkvy Ukrainy. Peremyska yeparkhiia [Churches of Ukraine. Diocese of Peremyshl]. Lviv [in Ukrainian].

5. Shematyzm Sambirsko-Drohobytskoi yeparkhii UHKTs [Schematism of the Sambir-Drohobych Eparchy of the UGCCh]. (Drohobych). (2014). [in Ukrainian].

6. Shematyzm vseho klyra hreko-katolycheskoho yeparkhii soiedynenyh Peremyskoy, Samborskoy y Sianotskoy na rok vod Rozhd. Khr. 1897 [Schematism of the entire clergy of the Greek Catholic dioceses of the united Peremyshl, Sambor and Syanok on the Rock from Birth. Chr. 1897]. (Peremyshl). (1897). [in Ukrainian].

7. APP ABGK - Archiwum Panstwowy w Przemyslu. Archiwum Biskupstwa Greckokatolickiego w Przemyslu [State Archives in Przemysl. Archives of the Greek Catholic Bishopric in Przemysl] [in Polish].

8. Blazejowskyj, D. (1995). Historical sematism of the eparchy of Peremysl including the Apostolic Administration of Lemkivscyna (1828-1939). Lviv: Kamenyar.



Додаток

Документ

ПРОТОКОЛЬ

отправленого посіщенія деканального Церкви вь Грушовь мьсто-деканомь о. Кириломь Рудавскимь дня 13 листопада 1897 §. І. Душпастырь.

Вь приходь Грушова справує душстаровництво

Ч. Г. Іеронь Борковський вь свойствь пароха урожденый року 1830. рукоположеный року 1857 на мьстци оть року 1888 вдовець и Отець - дьтей.

§. ІІ. Церковь.

Нижше подписаный поклонившися Найсвятьйшимь Тайнамь, обучивши згромадженыхь прихожань о намьренію посьщенія деканального, приступиль кь насльдованію сльдуючихь предметовь:

Чи кивоть чисто удержуеся, частки Пренайсвятьйшихь Таинь чи вь количествь потребномь для хорыхь знаходят- ся, чи що 14 дней обновляти звыкли? - Кивоть удержуеть- ся чисто и св. Тайны що 14 дней отновляються.

Мирниця чи знаходиться, чи отновлено миро Святое? - Мирница знаходиться и св. Миро отновляется.

Колько знаходиться Чашей, чи добре позолоченіи? - 2 чаши вь дуже добромь стань.

Колько есть фелоновь вь добромь стань? - 11 фелоновь, 10 вь дуже добрімь стань, а 1 до неужитку.

Чи позначенні вышитыми числами деканального инвентаря? - .

Колько стихаровь? - 7 стихаровь вь дуже добромь стань.

Колько поясовь? - 7 поясовь.

Колько побочныхь олтаревь? - Нема.

Колько якого храму? - Св. Мученици Параскевіи нар[одне] Пятниць.

Чи знаходится на всьхь антиминсь? - Єсть.

Проскомедія и молитвы по причащенію чи находяться? - Знаходяться.

Чи суть всь книги литургическіи, и вь якомь стань? - Суть всь книги літургическіи.

Чи нема образовь неприличныхь? - Нема.

Церковь вь якомь стань? - Нужденна капличка але церковь буде муруватись бо єсть до 9 000 злотих ринських гото- вихь грошей.

Звониця вь якомь стань? - Звоници нема, звони висять на деревь.

Цментарь - чи есть досыть мьстця, чи обгородженый? За- садженый деревомь? - Цментарь опарканений и деревцами засаджени.

Домь школьный чи есть? - Єсть.

§. ІІІ. Священнодьйствіе.

Прихожанамь предложено:

Якь ся заходить священникь и чи не творить якои соблазни?

Чи Богослуженіе рано и вечерь вь своемь чась по прави- ламь церковнымь отправляеся? - Богослуженіє рано и вечерь правильно отправляется.

Слово Боже чи проповьдуеся вь чась Службы Божой и наука катехитична чи преподаеся вь Недьль и Свята? - Слово Боже проповьдуеся вь Недьлю и Свята наука кате- хитична преподаеся.

Чи Душстаровникь завозваный до хорого безь проволоки поспьшае? - На кажде завозваные спьшить безь проволоки.

Чи отправили прихожане Сповьдь пасхальную? - Пасхальну сповьдь всь отправили.

Чи вь Церкви прихожане прилично и побожно Богослу- женію присутствують? - Парохіане прилично и побожно заховуються вь чась Богослуженя.

Чи приходникь парохіянь своихь вь опредьленыхь часахь посьщає? - Посьщає.

Чи не мають жадобы якой противо своему приходнику касательно перетьганія на належитости зь права епитри- хиля, або частого отдаленія изь льстця своего прихода? - Ныть.

Чи не находятся дикіи малженьства, або чи не дьются публичніи соблазни? - Нема, викоренене.

Чи не пересьджують прихожане вь чась якого Богослу- женія вь корчмахь и оть роботь тяжкихь вь Недьль и Свята не воздержуются? - Ныть, и воздержуються вь Недьль и Свята оть тяжкихь роботь.

Чи порядно отбуваеся стражь ночная коло церкви? - Стражь ночна всегда єсть.

Чи заведено Братство церковное и колько числить чле- новь? - Братство церковне єсть числянное до 112 членовь, потвержоне Еп[ископским] Ординаріатомь зь дня 27.ІІ.1895.

Чи заведено товаришество мьрности, и колько членовь? - Заведено братство тверезости численне до 50 членовь.

Чи посилають родичи дьтей на катехитичну науку? - Ро- дичь поселають дьти на катехизацію.

По здьланомь испыть якій обявился успьхь? - Обявыли добрый успьхь.

Чи не мае гдещо приходникь примьтити? - Не маи ничь противь своихь парохіань и єсть зь нихь задоволень.

Чи не мають що прихожане внести? - Такь само и паро- хіяне суть задоволени зо свого душпастыря и не мають ничего противь него.

Чи есть инвентарь деканальный? -

Що прибуло до Церкви сего року? - Куплено чашу, кадильница и колька фелоновь та патериць, плащаниця, образь до пошаны за душпастирства о. Іерона Борковского.

Котріи суть знакомитшіи благодьтели церкви? - Суть.

Чи не отступиль кто оть своего греч. к. обряда? - Не от- ступиль никто.

§. IV. Акта приходскіи.

Где переховуються метрики и прочіи акта приходскіи? - Вь канцеляріи парохіальной вь бюрку.

Спись всьхь актовь чи находится? - Вь канцеляріи паро- хіальной вь бюрку.

Чи находится спись всьхь перюдичныхъ подань? - Находится.

Метрики якъ провадженої? - Дуже добре.

Чи пишутся при свъдкахъ? - Пишутся.

Чи заховуются приписи при помершихъ? - Заховуются.

Чи заховуются приписи при войсковыхъ? - Такь само.

Протоколъ дьйствій (Questions Protokoll)? - Знаходиться.

Протоколъ розпоряджень чи провадится? - Вьстникь єпархіальний.

Протоколъ школьный? - Єсть.

Протоколъ Св. Службь фундушовыхъ? - Єсть.

Протоколъ Службъ божих приватныхъ? - Єсть.

Протоколъ побираныхъ нележитостей права епитрахиль- ного? - Єсть.

Протоколъ заповьдей? - Єсть.

Протоколы предслюбніи въ якомъ стань? - Єсть.

Друкованы курренды зъ року 1857? - Суть.

Книга конскрипціи? - Єсть.

Чи вообще акта парохіальньїи въ порядку? - Все въ порядку.

Библіотека парохіяльна колько мьстить въ собь книгъ? - Знаходяться свои власніи книги.

§. V. Будынки парохіяльніи.

Въ якомъ стань домъ мешкальный приходській? - Вь се- редномь стань.

Будынки господарскіи прихода? - Будынки господарскіи вь ліхомь стань.

Чи не зайшли якіи насилія правъ церковныхъ або грунту церковного? - Нема.

Що въ той мьръ здьлано? -

§. VL Скарбона церковна.

Чи знаходится скринка двома ключами осмотрена, где ся переховуе? - Єсть.

Чи предложеный протоколъ скарбоны церковной; чи при- ходникъ съ концемъ року обчисляе приходы и росходы церковніи зъ провизорами? - Провадиться.

Колько найдено грошей готовыхъ? - Вь карбонь церковной найдено готовыми грошми 82 злотих ринських 52 14 крейцерів

Колько выжиченыхъ? - 331 злотий ринський.

Разомъ? - 413 злотих ринських 52 4 крейцери австрійські. Вь горішной церкви (Красна) предложено выказь должни- ковь выданои черезь провізоры церкви Петра Дерпака на 992 злотих ринських 81 крейцер австрійський. Готовими грошми на книжечкахь Ощадности Товариства Заміско- вого вь Дрогобичу 3132 злотих ринських 20 крейцерів австрійських. Разом 4125 злотих ринських 1 крейцер австрійський.

Который суть Провизоры церковный? - Николай Бор- баловь. Никола Спьльчакь. Сімеонь Чаповский. Петро Дер- пакь.

Кто есть пьвцемъ церковнымъ? - Олекса Думинь.

Кто есть паламаромъ церкви? - Гринь Спьльчакь.

Чи всь тіи пильно обовязки свои, и съ добрымъ прикла- домъ для прихожанъ справляють? - Всьчесно и побожно заховуються и не дають парохіанамь соблазна.

Примъчанш посьщаючого Настоятеля Деканата: Николай Борбаловь Николай Спьльчакь провізори церкви матернои

підписавь Петро Гулич Яць Копачь члень комітету парох[иального]

Гринь Данилковь

підписавь Петро Гулич Михайло Мосяк Олексей Думынь

Кирилль Рудавской Мьсто Декань Мокріанскіі

Размещено на Allbest.ru

...