Смислова пара "somnia-mortem" в міфологічній картині світу слов’ян

Можливо, що необхідність забезпечення відповідного зв'язку пояснює поширений у слов'ян звичай згадувати на поминальній трапезі минулі діяння покійного Пор. поминати -- буквально «згадувати» або «молити-ся» за упокій душі.. Складання посмертного життєпису небіжчика здійснюється експромтом і певним чином нагадує класичні «житія», в яких описуються духовні звершення того чи іншого святого. Обрядові оповідання про покійного розцінюються як спосіб комунікації з «тим» світом [49, с. 159--167] Зіставлення процесів засипання і умирання проявляється у правилах, які дотримувалися перед сном або смертю. Ключовим фактором завершення активної фази є депо-ляризація емоцій -- передсмертна сповідь (очищення від гріхів) і заборона голосно сміятися перед сном («будеш вранці плакати»). Обрядова культура дозує діапазон емоцій. Наприклад, у Радянському Союзі сміятися і плакати дозволялося в окресленому державою часі і про-сторі, а розважальні програми були регламентовані. У сучасному світі бізнесу сміх і сльози стали товаром, тому емоційні надмірності стали нормою (розважальні і полі-тичні шоу). Звідси поява нових захворювань, пов'язаних з психозами і неврозами.. Модель спілкування відповідає певним правилам, виконання яких має «забезпечити присутність» покійного. Зокрема його фото розміщують на чолі столу (почесному місці), біля якого запалюють свічку (освітлення потойбічної темряви) і розташовують ритуальне жертвоприношення у вигляді хліба і води (аналог колива) Відрізняється від «живої» пари хліб-сіль. Традиційно сіль є потужним оберегом від руйнівного впливу потой-бічного [50, с. 280--282]., що є рудиментом давніх обрядів «годування» покійного У Центральній Україні зберігся обряд носити сніданок покійному наступного ранку після похорон (записано: с. Зам'ятниця, Чигиринського р-ну, Черкаської обл.)..

У присутності покійного (точніше його фотографічного зображення) розповідають різноманітні історії, згадують ситуації з минулого, а також сни про нього. Таким чином, створюється колективний портрет покійного, начебто складається його нова «біографія», оскільки він сам не може розказати про себе, заперечити чи підтвердити озвучені повідомлення. Звідси табустисні обмеження на інформацію, тому про мертвого говорять лише позитивне або взагалі мовчать. Присутні на поминках є свідками і нагадують суддів, які оцінюють різноманітні свідчення «земного» життя небіжчика -- не лише реальних подій, але й чуток, різноманітних домислів, припущень і сновидінь. У такий спосіб начебто відбувається викликання «духа» покійного, який візуалізується на фото, налаштовуючи з ним своєрідний «екстрасенсорний» зв'язок. «Біографічний» наратив «без негативу» (після-життєве резюме покійного) нагадує «ідеальну» історію міфічного героя, засвідчуючи «безгрішне» життя у «цьому» світі Цікаві аналогії можна провести з окремими ритуала-ми радянської доби. Зокрема після смерті Леніна йому створили «нову» посмертну біографію, яка виявилася «більш правдивою», ніж справжня. У результаті цього більшовицького лідера починають асоціювати з Ісусом Христом, а згодом у пропагандистських промовах він посідає місце Месії. Відмінність полягає у тому, що Ісус Христос поборов смерть і воскрес, а мертвого Леніна за-бальзамували з метою демонстрації його «нетлінного» тіла комуністичній «пастві», побудувавши для нього по-смертне житло-зікурат (мова йде про Мавзолей) -- хи-мерну подобу Ісусової гробниці, що нагадує Вавилонську вежу -- символ гордині і роз'єднання. В цьому разі офі-ційна пропаганда виконувала функцію оповідача, який розповідав «правдивий» сон про мертвого, а усі інші ми-мовільно ставали слухачами, які, потрапивши в обрядову ситуацію, змушені були вирити почутому. Схожу семантику мають надгробні написи -- епітафії, що можуть складати частину біографії, описуючи її найважливіші віхи або риси характеру. Наприклад, «батько--чоловік--син» є свідченням, що покійний пройшов усі стадії соціального становлення: народився, одружився і продовжив рід Пор. з традиційним «сценарієм»: «родився, хрестився, оженився, помер» або модерними соціальними програ-мами: «майстер і керівник», «водій від Бога», «нащадок славного роду», «заслужений тренер» і т. п. Поширени-ми є епітафії-настанови нащадкам. Наприклад, відомим є напис на могилі Дж. Свіфта: «Тут покоїться тіло Джо-натана Свіфта, професора Святої Теології і настоятеля цього собору. Його серце більше не болить запеклим обуренням. Іди, подорожній, і, якщо зможеш, спробуй стати таким же поборником свободи!» Власне традиція встановлення пам'ятників і написання епітафій є імітаці-єю ідеї воскресіння..

Виконання поминального обряду передбачає соціалізацію смерті, у результаті чого покійний переходить до стану пращурів. Складається враження, що мертвий «керує» поминками, оскільки саме він посідає чільне місце за столом, учасники похорон фіксують знаки його присутності, коли з'являється комаха або пташка. На поминках згадують також імена відсутніх родичів, ніби створюючи їхню віртуальну присутність, точніше спів-присутність, оскільки покійник має знати, що його проводжають усі представники роду. Оповідачі називають також, в яких стосунках вони перебували з покійним або уточнювали ступінь спорідненості і наближеності (разом навчалися, колеги по роботі, жили поряд, спільні знайомі тощо), внаслідок чого «чужий» стає «своїм», що забезпечує захищеність учасників поховального обряду. В такий спосіб вибудовується інша вертикаль роду, що закріплюється поминальним ритуалом.

Необхідність ритуального озвучення моментів з життя покійного і необхідність publicum проговорювання пояснюється як міфологічними, так і психологічними факторами. З погляду міфу покійний є незрячим (йому закрили очі), але у нього «загострюються» інші чуття. У міфології слов'ян небіжчик володіє надприродним слухом і нюхом, тому «чує», що про нього говорять присутні. Наприклад, казкова Баба-Яга по звуку і запаху розпізнає «свого» і «чужого»: «Фу, фу, фу, людським духом чутно» [27]. «Замовчування» неприємних ситуацій з біографії померлого зумовлене також елементарним страхом перед його можливою помстою. Можливо, що подібні фобії пояснюється присутністю покійного, який ще «зберігає» здатність «чути», а також ілюзією того, що після смерті ніби зберігаються окремі регенеративні процеси. У такому стані мертвий асоціюється із сонним, сприйняття якого подекуди зберігається, але в обмеженому і зміненому станах. Наприклад, крізь сон звукова ідентифікація відбувається по іншому -- шурхіт побутової техніки сприймається як гуркіт тепловозу, а дзенькіт будильника чується як сирена повітряної тривоги.

Психотерапевтичний чинник обрядового спілкування на поминках пояснюється спробою нівелювати стрес, згадуючи і засвідчуючи дотичні ситуації з життя інших, внаслідок чого родичі покійного сприймають трагічну подію як відносно стандартну [49, с. 159--167]. Таким чином активується колективне підсвідоме, яке приводить конкретну ситуацію до «спільного знаменника» на кшталт: «ми не перші, ми не останні», «усі під Богом ходимо», «усі там будемо» тощо. Персональний трагічний випадок перестає бути винятковим, розпач втрати ніби розподіляється між усіма присутніми на поминках. Відповідні процеси можуть бути рудиментами племінної організації. Присутні на поминках, згадуючи схожі ситуації, підтверджують, що покійник помер не просто так, а його покликав Бог, покійні предки (чоловік/дружина) або «така його доля» і т. ін. Аналогічну функцію можуть виконувати сновидіння, «почуті» і «побачені» родичами небіжчика або ним самим незадовго до смерті.

Висновок

У науковому контенті іноді ігноруються очевидні речі, беззаперечне існування яких підтверджується значною кількістю фактичного матеріалу. Йдеться про віщі сновидіння, семантику яких важко пояснити за допомогою лише логічних сентенцій. Зрозуміло, що науковий глосарій, яким послуговується дослідник, замалий, щоб осягнути глибин підсвідомого, однак залишається шанс пройти по межі ірраціонального і раціонального, зваживши усі pro et contra, тобто врахувати відоме (міфологічні вірування, обрядові практики) і приховане. Відповідними технологіями оперує соціальна антропологія, де увагу зосереджено на безпосередньо людині у культурному, історичному, філософському контекстах.

Ключовою опозицією, що формує смислову архітектоніку традиційної культури, є протиставлення «життя-смерті». У цьому контексті на особливу увагу заслуговують проміжні стани, наближені до мортальних, що пояснює міфологію опозиції «somnia-mortem». Незважаючи на суттєвий поступ у вивченні духовної культури слов'ян, тема сновидіння залишається актуальною. Відповідна ситуація викликана тим, що воно є не лише наслідком психофізичної діяльності людини, але за певних обставин може створювати передумови до її алгоритмізації (тобто виконувати функції своєрідного «software»).

У цьому контексті більшість смислів, які ідентифікуються з територією потойбічного, стосуються сновидінь з покійниками. Трансляція прихованої інформації «звідти», незважаючи на її індивідуальну чи колективну спрямованість (мається на увазі сни-попередження іншим), є доступною лише для «обраної» / конкретної особи, що визначає мета-специфіку цього міфологічного жанру. Комунікативний канал відкривається незалежно від місця, часу чи бажання сновидця. У процесі переказу «побаченого» і «почутого» видіння трансформуються на текст, набуваючи при цьому культурної ідентичності і смислової доцільності.

Сюжети сновидінь з покійниками мають декілька інтерпретативних моделей, як от: подорож міфологічного героя; телепортація у часі і просторі; подолання перешкод, зокрема ріки, гори, печери, стіни, туману; культурне освоєння елементів «того» світу у вигляді будівництва містка (способу подолання кордону між «тим» і «цим» світом), будиночка, могили (виокремлення «свого» з території «чужого»); налагодження контакту з покійниками або їхніми «посланцями». Зважаючи на те, що сновидіння можуть візуалізувати образи «потойбічного» або комунікувати з його представниками (пор.: усопший -- «той, хто спить»), існують неписані правила, які регулюють ці трансляції або унормовують відповідні стосунки. Ініціатива контакту належить покійнику/«посланцю», який одноосібно «регулює» його регламент (визначає тривалість і встановлює дистанцію). Цінність інформації, отриманої «звідти», має свої особливості, оскільки вона не вписується у бінарно-логічну модель буденності.

У традиційній культурі у такий спосіб повідомляється про «невидиме» і «непізнане», зокрема сповіщається про раніше померлих (уточняються деталі їхнього перебування на «тому» світі), ненароджених (попереджається про вагітність, визначається стать і характер майбутньої дитини), а також про долю безвісти зниклих. Відповідні факти фіксуються також у фольклорних творах, що мають архаїчне походження.

У процесі переказу сновидіння з покійними позиції оповідача і слухача виглядають доволі розмитими, що пояснюється взаємним зануренням у стан міфологічної трансценденції, викликаної критичним наближенням «живого» до «потойбічного». Абсурдні, на перший погляд, видіння сприймаються як очевидні, що певним чином моделює відповідний стереотип поведінки. У зв'язку з цим особливу увагу акцентовано на снах, що віщують смерть, оскільки сновидець має бути попередженим, а відтак підготовленим завершити «земні» справи.

Сновидіння стосуються сфери т. зв. пасивної комунікації, особливості якої полягають у відсутності взаємного діалогу між референтом і адресатом. Відповідні контакти не можуть також трактуватися як монологічні, оскільки інший учасник мовленнєвого акту, як правило, лише опосередковано сприймає інформацію. Ініціатором контакту є уявний образ -- персональний або колективний (пращур, міфологічний, художній або медійний персонаж), повідомлення якого сприймаються як безумовні. Відповідні комунікативні деформації, викликані індивідуальними психічними особливостями (реакцією підсвідомого на ту чи іншу ситуацію чи процес), збалансовано обрядовими діями активного характеру. Під час поминальних трапез / ритуальних сидінь біля покійного їхні учасники формують вербальний портрет небіжчика, ніби створюючи його «нову» біографію (асоціюється з процесом «обнуління», своєрідного посмертного погашення гріхів). Важливість такої дії зумовлена необхідністю витримати ритуальну процедуру, забезпечивши перехід душі на «той» світ. Учасники поминання у такому разі виступають свідками, які мають підтвердити «чистоту» покійного, що засвідчуються також зовнішніми обрядовими атрибутами -- посмертним обмиванням, упорядкуванням і переодяганням.

Бібліографія

1. Ставицька Я.В. Віщий сон у наративній структурі народної казки. Слов'янський світ: щорічник. Вип. 16. Голов. ред. Скрипник Г.А. НАН України; ІМФЕ ім. М.Т. Рильського. Київ, 2017. С. 148--172.

2. Ставицька Я.В. Усний снотлумачний наратив: контекстно-функціональний аспект. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.07 «Фольклористика». Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України. Київ, 2018. 290 с. URL: https://chtyvo.org.ua/au- thors/Stavytska_Yaryna/Usnyi_snotlumachnyi_ naratyv_kontekstno-funktsionalnyi_aspekt/ (дата звернення: 26.04.2022).

3. Цветкова А. Образы сновидений и символические формы культуры. URL: https://cyberleninka.ru/ar- ticle/n/obrazy-snovideniy-i-simvolicheskie-formy-kultu- ry/viewer (дата звернення: 21.03.2022).

4. Треб]ешанин Ж. Приче о сновима кощ наговештава]у смрт и умирате и тихово тумачете. Етноантрополошки проблеми. 2012. Год 7. Св. 3. С. 853--868.

5. Ivanauskaite V. Zemaici sapnai: tekst folkloriskumas ir kontekst> reiksme. Zemaici folkloro tyrimai. Tautosakos darbai XXXIV. 2007. Р. 79--96.

6. Robert Moss. The secret History of Dreaming. Ed. New World Library; Gallery Books 2010. 384 р.

7. Barbara Tedlock. Dreaming and Dream Research. Dreaming: Anthropological and Psychological Interpretations; Cambridge University Press; Cambridge. 1987a. Р. 1--30.

8. Mary-T.B. Dombeck. Dreams and Professional Person- hood: The Contexts of Dream Telling and Dream Inter-pretation among American Psychotherapists. URL: https://anthrosource.onlinelibrary.wiley.com/doi/ epdf/10.1525/maq.1992.6.3.02a00120 (дата звернення: 19.03.2022).

9. Stewart C. Introduction: Dreaming as an object of anthropological analysis. Dreaming. № 14 (2--3). 2004. С. 75-- 82. URL: https://psycnet.apa.org/doiLandingPdoU10. 1037%2F1053-0797.14.2-3.75 (дата звернення: 15.03. 2022).

10. Eggan D. The manifest content of dreams: A challenge to social sciences. In American Anthropologist. Vol. 54. 1952. Р. 469--485.

11. Бесіда трьох святителей. Ізборник. URL: http:// litopys.org.ua/oldukr2/oldukr21.htm (дата звернення: 12.03.2022).

12. Голосовкер Я. Логика мифа. Москва: Наука, 1987. 217 с.

13. Hervieu-Leger D. Individualism, the Validation of Faith, and the Social Nature of Religion in Modernity. The Blackwell companion to sociology of religion. Edited by Richard K. Fenn. Padstow: Blackwell Publishing Ltd, 2003. P. 161--175.

14. Наумовська О. Співвіднесеність сну зі смертю: історичне тло і фольклорна традиція. Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах. № 26. 2012. С. 236--245. URL: https://jrnl.nau.edu.ua/index.php/ go/article/view/7960 (дата звернення: 14.03. 2022).

15. Чекан О. Семантичні аспекти поліського «гукання». Народна творчість та етнографія. 1993. № 4. С. 31-- 37. URL: https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=4550 (дата звернення: 03.03.2022).

16. Полесские заговоры (в записях 1970--1990-х гг.). Сост. подготовка текстов и коммент. Т.А. Агапкиной, Е.Е. Левкиевской, А.Л. Топоркова. Москва: Индрик, 2003. 752 с.

17. Чубинський П.П. Мудрість віків. Українське народознавство у творчій спадщині Павла Чубинського: в 2 т. Київ: Мистецтво, 1995. Т. 1. 224 с.: іл.

18. Материалы для Словаря древнерусского языка по письменным памятникам. Труд И.И. Срезневского. Издание отделения русского языка и словесности Императорской академии наук: в 3 т. Санкт-Петербург: Типогр. Императорской академии наук, 1893-1903. Т. 1. 1983. 1420 [49] с.

19. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: в 4 т. Пер. с нем. и доп. О.Н. Трубачёва; под ред. и с предисл. Б.А. Ларина. Москва: Прогресс, 1986--1987. Т. 1 (А--Д). 1986. 576 с.

20. Укр.приказки, прислів'я і таке інше. Збірн. О.В. Марковича та ін. Уклав М. Номис. Упор. прим. та вст. ст. М.М. Пазяка. Київ: Либідь, 1993. 766 с.

21. Словник української мови: в 11 т. АН УРСР; Інститут мовознавства; за ред. І.К. Білодіда. Київ: Наукова думка, 1970--1980. Т. 2. Г--Ж 1971. Ред. тому: П.П. Доценко, Л.А. Юрчук. 550 с.

22. Словар української мови: у 4 т. Упор. з додатком власн. матер. Б. Грінченко. Київ: Наукова думка, 1996--1997. Т. 1 (А--Ж). 1996. 495 с.

23. Сидоров А.С. Знахарство, колдовство и порча у народов коми. Материалы по психологии колдовства. Санкт-Петербург: Алетейя, 1997. 282 с.

24. Florence L. Askenazy, Karine Lestideau, Anne Meyna- dier, Emmanuelle Dor, Martine Myquel, Yves Lecrubier. Auditory hallucinations in pre-pubertal children. European Child & Adolescent Psychiatry. 2007. September. Vol. 16. P. 411--415. URL: https://link.springer.com/ article/10.1007/s00787-006-0577-9 (дата доступу 26.02.2022).

25. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: в 4 т. Пер. с нем. и доп. О.Н. Трубачёва; под ред. и с предисл. Б.А. Ларина. Москва: Прогресс, 1986--1987. Т. 3 (Муза -- Сят). 1987. 832 с.

26. Кавинова И.П. Психическая эпидемия как социальный феномен. Гуманитарный вестник. № 9. 2018. С. 1--17. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/ psihicheskaya-epidemiya-kak-sotsialnyy-fenomen/viewer (дата доступу 26.02.2022).

27. Пропп В. Исторические корни Волшебной Сказки. URL: https://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Lingu- ist/Propp_2/04.php (дата звернення: 04.03.2022).

28. Байбурин А.К. Жилище в представлениях восточных славян. Ленинград: Наука, 1983. 191 с.

29. Корнієнко Г. Замовляння. Родовід. 1991. № 2. С. 8--13.

30. Сосенко К. Культурно-історична постать староукраїнських свят Різдва і Щедрого Вечера. Київ: СІНТО, 1994. 360 с.

31. Рецепти народної медицини, замовляння від хвороби (записані Я.П. Новицьким, П.С. Єфименком, В.П. Ми- лорадовичем). Українські чари. Упор. О.М. Таланчук. Київ: Либідь, 1992. С. 32--95.

32. Моуди Р. Жизнь после жизни. Исследование феномена продолжения жизни после смерти тела. 1976. URL: https://lib.misto.kiev.ua/MOUDI/moudi.dhtml (дата доступу 13.03.2022).

33. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: в 4 т. Пер. с нем. и доп. О.Н. Трубачёва; под ред. и с предисл. Б.А. Ларина. Москва: Прогресс, 1986--1987. Т. 2 (Е--Муж). 1986. 672 с.

34. Топорков А.Л. Мост. Славянская мифология. Энциклопедический словарь. Москва: Эллис Лак, 1995. С. 267--268.

35. Трубачев О.Н. Этногенез и культура древнейших славян. Лингвистические исследования. Москва: Наука, 1991. 272 с.

36. Петрухин В.Я. Погребения знати эпохи викингов (по данным археологии и литературных памятников). Скандинавский сборник XXI. Таллин: Ээсти Раамат, 1976. URL: http://ulfdalir.narod.ru/litera- ture/articles/burial.htm (дата доступу 28.02.2022).

37. Петрухин В.Я. Погребальная ладья викингов и «корабль мертвых» у народов Океании и Индонезии (опыт сравнит. анализа). Символика культов и ритуалов народов зарубежной Азии. Москва: Наука, 1980. URL: https://norse.ulver.com/articles/ petruhin/deadship.html (дата дост. 28.02.2022).

38. Український обрядовий фольклор західних земель: Музична антологія (Бесарабія. Бойківщина. Буковина. Волинь. Галичина. Гуцульщина. Закарпаття. Лемківщина. Підляшшя. Поділля. Полісся. Покуття. Холмщина). Відп. ред. Г.А. Скрипник; упоряд. та вступ, стаття А.І. Іваницького. Вінниця: Нова Книга, 2012. 624 с. URL: http://folklor.ho.ua/Umf_www/ books/uofzz/iv_uofzz.pdf (дата доступу 26.02.2022).

39. Етимологічний словник української мови: у 7 т. Укл.: Р.В. Болдирєв; редкол. О.С. Мельничук (гол. ред.) та ін. Київ: Наукова думка, 1982--2012. Т. 5 (Р--Т). 2006. 704 с.

40. Етимологічний словник української мови: у 7 т. Редкол.: О.С. Мельничук (голов. ред.) та ін. Київ: Наукова думка, 1982--2012. Т. 6 (У--Я). 2012. 568 с.

41. Топоров В.Н. К реконструкции индоевропейского ритуала и ритуально-поэтических формул (на матер. заговоров). Труды по знаковым системам, IV. Отв. ред. Ю. Лотман. Тарту: Тартуский гос. ун-т, 1969. С. 9--43.

42. Плотникова А.А. Кладбище. Славянские древности: этнолингвистический словарь: в 5 т. Под ред. Н.И. Толстого. Москва: Международные отношения, 1999. Т. 2. С. 503--507.

43. Савицкая Г.Б. Символ жизни. Наука и жизнь. 2004. № 3. С. 63--66.

44. Толстая С.М. Душа Славянские древности: этнолингвистический словарь: в 5 т. Под ред. Н.И. Толстого. Москва: Международные отношения, 1999. Т. 2. С. 162--167.

45. Зоряна вода (таємниці поліських знахарів). Упор. вст. ст. В.Ф. Давидюка. Луцьк: Надстир'я, 1993. 24 с.

46. Дагмара Стага. Post mortem, или О польской посмертной фотографии. URL: https://culture.pl/ru/ article/post-mortem-ili-o-polskoy-posmertnoy-fotografii (дата доступу 12.09.2022).

47. Темченко А. Семантика тілесних «двійників» у міфологічних уявленнях слов'ян. Народна творчість та етнографія. 2019. № 3 (379). С. 25--35.

48. Байбурин А.К. Полярности в ритуале (твердое и мягкое). Полярность в культуре. Альманах «Канун». Вып. 2. Сост. В.Е. Багно, Т.А. Новичкова. Санкт- Петербург, 1996. С. 157--165.

49. Сафронов Е.В. Актуализация «Dream -- telling» в похоронно-поминальном обряде (на материале Ульяновской области). Вестник РГГУ. Серия: Литературоведение. Языкознание. Культурология. 2009. С. 159--167.

50. Темченко А.І. Традиційні замовляння: семантичні трансформації та обрядові парадигми: монографія. Черкаси: ІнтролігаТОР, 2014. 572 с.

References

Stavytska, Ya.V., & Skrypnyk, G.A. (Ed.). (2017). Prophetic Dream in the Narrative Structure of a Folk Tale. Slavonic world: yearbook (Issue 16). NASU; M.T. Rylsky IMPE. Kyiv. P. 148--172 [in Ukrainian].

Stavytska, Ya.V. (2018). Oral Dream-Interpretive Narrative: Contextual-and-Functional Aspect. The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of Philological Sciences in specialty 10.01.07 «Folklore». M. Rylsky Institute of Art Study, Folklore and Ethnology National Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv. Retrieved from: https://chtyvo.org.ua/authors/Stavytska_Yaryna/Usnyi_ snotlumachnyi_naratyv_kontekstno-funktsionalnyi_aspekt/ (date of application: 26.04.2022) [in Ukrainian].

Tsvetkova, A. Dream Images and Symbolic Forms of Culture. Retrieved from: https://cyberleninka.ru/article/n/obrazy- snovideniy-i-simvolicheskie-formy-kultury/viewer (date of application: 21.03.2022) [in Russian].

Trebjesanin, Z. (2012). Stories about Dreams that Suggest Death and Dying and their Interpretation. Ethnoanthropo- logical Problems, 3, 853--868 [in Bulgarian].

Ivanauskaite, V. (2007). Samogitian Dreams: Folklore of Texts and Meaning of Contexts. Samogitian Folklore Research. Folklore. Works (Vol. XXXIV, pp. 79--96) [in Lithuanian].

Robert, Moss (2010). The Secret History of Dreaming. New World Library; Gallery Books.

Barbara, Tedlock. (Ed.). (1987). Dreaming and Dream Research (P. 1--30). Dreaming: Anthropological and Psychological Interpretations; Cambridge University Press. Cambridge.

Mary-T.B., Dombeck. Dreams and Professional Person- hood: The Contexts of Dream Telling and Dream Interpretation among American Psychotherapists. Retrieved from: https://anthrosource.onlinelibrary.wiley.com/doi/

epdf/10.1525/maq.1992.6.3.02a00120 (date of application: 19.03.2022).

Stewart C. (2004). Introduction: Dreaming as an Object of Anthropological Analysis. Dreaming, 14 (2--3), 75--82. Retrieved from: https://psycnet.apa.org/

doiLanding?doi=10.1037%2F1053-0797.14.2-3.75 (date of application: 15.03.2022).

Eggan, D. (1952). `The Manifest Content of Dreams: A Challenge to Social Sciences'. In American Anthropologist (Vol. 54, pp. 469--485).

Conversation of Three Saints. Collection. Retrieved from: http://litopys.org.ua/oldukr2/oldukr21.htm (date of application: 12.03.2022).

Golosovker, Ya. (1987). Myth Logic. Moscow: Nauka [in Russian].

Hervieu-Leger D., & Richard, K.Fenn. (Ed.). (2003). Individualism, the Validation of Faith, and the Social Nature of Religion in Modernity. The Blackwell Companion to Sociology of Religion (P. 161--175). Padstow: Blackwell Publishing Ltd.

Naumovska, O. (2012). Correlation of Sleep with Death: Historical Background and Folk Tradition. Humanities Education in Technical Higher Educational Establishments, 26, 236--245. Retrieved from: https://jrnl.nau.edu.ua/ index.php/go/article/view/7960 (date of application: 14.03.2022)[in Ukrainian].

Chekan, O. (1993). Semantic Aspects of Polissya «Shouting». Folk Art and Ethnography, 4, 31--37. Retrieved from: https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=4550 (date of application: 03.03.2022) [in Ukrainian].

Agapkina, T.A., Levkievskaya, E.E., & Toporkov, A.L. (Eds.). (2003). Polesye Conspiracies (in the Records of the 1970--1990s). Moscow: Indrik [in Russian]. Chubynsky, P.P. (1995). The Wisdom of the Ages. Ukrainian Ethnography in the Creative Heritage of Pavlo Chubynsky: in 2 vol. (Vol. 1). Kyiv: Art [in Ukrainian].

(1883). Materials for the Dictionary of the Old Russian Language According to Written Monuments. I.I. Sreznevsky's Work. Edition of the Department of the Russian Language and Literature of the Imperial Academy of Sciences: in 3 vol. (Vol. 1). St. Petersburg: Printing house of the Imperial Academy of Sciences, 1883--1903 [in Russian]. Fasmer, M., Trubachev, O.N., & Larin, B.A. (1986). Etymological Dictionary of the Russian Language: in 4 vol. (Vol. 1 (A--Д). Moscow: Progress [in Rissian]. Markovych, O.V., Nomis, M., & Pazyak, M.M. (1993). Ukrainian Proverbs. Sayings and so on. Kyiv: Lybid [in Ukrainian].

Bilodid, I.K., Dotsenko, P.P., & Yurchuk, L.A. (Eds.). (1971). Dictionary of the Ukrainian language: in 11 vol. (Vol. 2: Г--Ж). USSR Academy of Sciences; Institute of Linguistics. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian]. Hrinchenko, B. (Ed.). (1996). Dictionary of the Ukrainian language: in 4 vol. (Vol. 1: (A--Ж). Kyiv: Naukova dum- ka [in Ukrainian].

Sidorov, A.S. (1997). Sorcery, Witchcraft and Corruption among the Peoples of the Komi. Materials on the Psychology of Witchcraft. St. Petersburg: Aleteyya [in Rissian].

Florence, L. (2007). Askenazy, Karine Lestideau, Anne Meyn- adier, Emmanuelle Dor, Martine Myquel, Yves Lecrubier. Auditory Hallucinations in Pre-Pubertal Children. European Child & Adolescent Psychiatry. September (Vol. 16, pp. 411--415). Retrieved from: https://link.springer.com/ article/10.1007/s00787-006-0577-9 (date of application: 26.02.2022).

Fasmer, M., Trubachev, O.N., & Larin, B.A. (Eds.). (1987). Etymological Dictionary of the Russian Language: in 4 vol. (Vol. 3 (Муза -- Сят). Moscow: Progress [in Rissian]. Kavinova, I.P. (2018). Mental Epidemic as a Social Phenomenon. Humanitarian Bulletin, 9, 1--17. Retrieved from: https://cyberleninka.ru/article/n/psihicheskaya-epi- demiya-kak-sotsialnyy-fenomen/viewer (date of application: 26.02.2022) [in Rissian].

Propp, V. Historical Roots of the Fairy Tale. Retrieved from: https://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Linguist/ Propp_2/04.php date of application: 04.03.2022) [in Rissian].

Baiburin, A.K. (1983). Dwelling in the Ideas of the Eastern Slavs: monograph. Leningrad: Nauka [in Rissian].

Kornienko, G. (1991). Order. Pedigree, 2, 8--13 [in Ukrainian].

Sosenko, К. (1994). Cultural and Historical Figure of the Old Ukrainian Holidays of Christmas and Generous Evening. Kyiv: SINTO [in Ukrainian].

Talanchuk, O.M. (Ed.). (1992). Recipes of Folk Medicine, Orders from the Disease (Written by J.P. Novytsky, P.S. Yefymenko, V.P. Myloradovych). Ukrainian Charms (P. 32--95). Kyiv: Lybid [in Ukrainian].

Moudy, R. (1976). Life after Life. Study of the Phenomenon of Prolongation of Life after the Death of the Body. Retrieved from: https://lib.misto.kiev.ua/MOUDI/moudi. dhtml (date of application: 13.03.2022) [in Rissian].

Fasmer, M., Trubachev, O.N., & Larin, B.A. (Eds.). (1986). Etymological Dictionary of the Russian Language: in 4 vol. (Vol. 2 (Е--Муж). Moscow: Progress [in Rissian].

Toporkov, A.L. (1995). Bridge. Slavonic Mythology. Encyclopedic Dictionary (P. 267--268). Moscow: Ellis Luck [in Rissian].

Trubachev, O.N. (1992). Ethnogenesis and Culture of the Ancient Slavs. Linguistic Research. Moscow: Nauka [in Rissian].

Petrukhin, V.Ya. (1976). Burials of the Nobility of the Viking Age (according to Archeology and Literary Monuments) Scandinavian collection XXI. Tallinn: Eesti Raamat. Retrieved from: http://ulfdalir.narod.ru/literature/ articles/burial.htm (date of application: 28.02.2022) [in Rissian].

Petrukhin, V.Ya. (1980). The Burial Boat of the Vikings and the «Ship of the Dead» among the Peoples of Oceania and Indonesia (an Experience of Comparative Analysis). Symbolism of Cults and Rituals of the Peoples of Foreign Asia. Moscow: Nauka. Retrieved from: https://norse.ul- ver.com/articles/petruhin/deadship.html (date of application: 28.02.2022) [in Rissian].

Skrypnyk, H.A., & Ivanytsky, A.I. (Eds.). (2012). Ukrainian Ceremonial Folklore of the Western Lands: Musical Anthology (Bessarabia. Boykivshchyna. Bukovyna. Volyn. Halychyna. Hutsulshchyna. Zakarpattia. Lemkivshchy- na. Pidlyashshya. Podillya. Polissya. Pokuttya. Kholms- hchyna). Vinnytsia: New Book. Retrieved from: http:// folklor. ho.ua /Umf_www /books/uofzz / iv_uofzz. pdf (date of application: 26.02.2022) [in Ukrainian].

Boldyrev, R.V., & Melnychuk, O.S. (Ed.). (2006). Etymological Dictionary of the Ukrainian Language: in 7 vol. (Vol. 5: Р--Т). Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

Boldyrev, R.V., & Melnychuk, O.S. (Ed.). (2012). Etymological Dictionary of the Ukrainian Language: in 7 vol. (Vol. 6: У--Я). Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

Toporov, V.N., & Lotman, Yu. (Ed.). (1969). To the Reconstruction of the Indo-European Ritual and Ritual-and- Poetic Formulas (on the Basis of Conspiracies). Proceedings on Sign Systems, LV, 9--43. Tartu: Tartu state; University [in Rissian].

Plotnikova, A.A., & Tolstoy, N.I. (Ed.). (1999). Cemetery. Slavonic Antiquities: Ethnolinguistic Dictionary: in 5 vol. (Vol. 2, pp. 503--507). Moscow: International Relations

Savitskaya, G.B. (2004). The Symbol of Life. Science and Life, 3, 63--66 [in Rissian].

Tolstaya, S.M., & Tolstoy, N.I. (Ed.). (1999). Soul. Slavonic Antiquities: Ethnolinguistic Dictionary: in 5 vol. (Vol. 2, pp. 162--167). Moscow: International Relations [in Rissian].

Davydyuk, V.F. (Ed.). (1993). Star Water (Secrets of Polis- sya Healers. Lutsk: Nadstyria [in Ukrainian].

Dagmara, Staga. Post mortem, or On Polish Posthumous Photography. Retrieved from: https://culture.pl/ru/article/ post-mortem-ili-o-polskoy-posmertnoy-fotografii (date of application: 12.09.2022) [in Rissian].

Temchenko, A. (2019). The semantics of Bodily «Twins» in the Mythological Ideas of the Slavs. Folk Art and Ethnography, 3 (379), 25--35 [in Ukrainian].

Baiburin, A.K., Bagno, V.E., & Novichkova, T.A. (Eds.). (1996). Polarities in Ritual (Hard and Soft). Polarity in Culture. Almanac «Eve» (Issue 2, pp. 157--165). St.- Petersburg [in Rissian].

Safronov, Ye.V. (2009). Actualization of «Dream -- Telling» in the Funeral and Memorial Rite (a Study of Ulyanovsk Region). Bulletin of the Russian State University for the Humanities. Series: Literature Study. Linguistics. Culturology (P. 159--167) [in Rissian].

Temchenko, A.I. (2014). Traditional Orders: Semantic Transformations and Ritual Paradigms: Monograph. Cherkasy: IntroligaTOR [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru