Космогонічні уявлення у міфології корейського народу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Космогонічні уявлення у міфології Корейського народу

Віталій Петрушко

Cosmogonic views in the mythology of the Korean people

Vitalii Petrushko

The traditional culture of the Korean people is not considerably studied in Ukrainian historiography, compared to Chinese or Japanese mythologies. While Korean traditional culture has much in common with the nations of the East Asia region, it also has many unique socio-cultural phenomena that are very perspective for research.

The mythology of the Korean people has come down to our time thanks to traditional Korean shamanism, which was greatly influenced by Buddhism and Taoism. This unical confluence of religious systems deserves attention from researchers. Korean mythology does not have a strict hierarchy of gods, as is the case in Western mythologies. Despite this, it is full of original plots and characters, which can have many different versions. Cosmogonic legends in Korean mythology are represented in many variations of sacred shamanic stories, recorded from the mouths of Korean shamans Mu.

After the partition of the Korean Peninsula in 1945, ethnographic science suffered greatly. While traditional Korean shamanism still exists legally in South Korea, it is outlawed in the North, and many shamans - important carriers of ethnographic material - have been subjected to political repression. Most of the stories studied in this article were written before the partition of Korea in the 1920-1930s. Some of the stories were also recorded in South Korea in the 1970-1980s.

The article analyzes in detail the cosmogony narratives in Korean sacred shamanic stories; classifies, explores and compares various legends about the creation of the universe and highlights the main features of traditional Korean cosmogony. Also, the article reveals the chronological and geographical boundaries of ethnographic research in Korea, during which stories were recorded that contain traditional cosmogonic plots.

Keywords: Korea, Korean people, mythology, folklore, shamanism, cosmogony, creation myths.

Космогонічні уявлення у міфології корейського народу

Традиційна культура корейського народу в українській історіографії мало вивчена, у порівнянні з китайською чи японською. Хоча корейська традиційна культура має багато спільного з народами Східної Азії, вона також сповнена унікальними соціокультурними явищами, які є дуже перспективними для дослідження.

Міфологія корейського народу дійшла до нашого часу завдяки традиційному корейському шаманізму, на розвиток якого мали значний вплив буддизм і даосизм.

Це унікальне злиття різних релігійних систем заслуговує на увагу дослідників. Корейська міфологія не має суворої ієрархії богів, як це буває у західних міфологіях. Попри це, вона насичена оригінальними сюжетами та персонажами. Космогонічні легенди в корейській міфології представлені в багатьох варіаціях священних шаманських історій, записаних з уст корейських шаманів Му.

Після поділу Корейського півострова в 1945 р. етнографічна наука сильно постраждала. Хоча традиційний корейський шаманізм досі законно існує в Південній Кореї, у Північній Кореї він заборонений, а багато шаманів, які є важливими носіями етнографічного матеріалу, зазнали політичних репресій. Більшість досліджених у цій статі оповідань були записані ще до поділу Кореї, у 1920-1930 роках. Частина оповідань також були записані на території Південної Кореї у 1970-1980 роках.

У статті детально аналізуються космогонічні наративи у корейських священних шаманських оповіданнях; класифікуються, досліджуються та порівнюються різні оповідання про створення Всесвіту; висвітлюються основні характерні риси традиційної корейської космогонії. Також у статті розкриваються хронологічні та географічні межі етнографічних досліджень у Кореї, під час яких були зафіксовані оповідання, що містять традиційні космогонічні сюжети.

Ключові слова: Корея, корейці, міфологія, фольклор, шаманізм, космогонія, міфи про створення світу.

Традиційна культура корейського народу через відсутність ґрунтовних наукових досліджень є своєрідною «білою плямою» для української історіографії. Це пов'язано з різними чинниками: меншою популярністю корейської культури, у порівнянні з китайською чи японською культурами (за винятком останнього десятиліття); відсутністю достатньої кількості фахівців, які володіють корейською мовою на достатньому рівні для роботи з джерельною базою; складністю пошуку іншомовної наукової літератури на цю тему.

Недостатній рівень вивчення цієї теми робить корейську традиційну культуру дуже перспективним об'єктом для дослідження в українській історіографії. Мета статті - класифіккація та аналіз наративів про створення всесвіту у традиційних корейських оповіданнях, висвітлення основних характерних рис традиційної корейської космогонії.

Космогонічні легенди у міфології корейського народу розповідають про походження та розвиток космічних тіл: зірок, сузір'їв, Сонця, Місяця та Землі. Також ці легенди включають розповіді про формування сучасного світу, походження географічних об'єктів: островів, гір, рівнин тощо.

Більшість корейських космогонічних легенд збереглися до нашого часу у формі усних шаманських оповідань, які співають шамани під час ритуалів. Ці ритуали називаються «гут», під час них шамани роблять жертвоприношення для предків, духів та богів (Chang Chukeun 2013, p. 73). Усі ці оповідання вони були записані з уст корейських шаманів Му (“) вченими-етнографами у період між 1920 і 1980-ми роками (Lee Chang-yoon 2000, p. 27).

Досліджені у цій статті космогонічні оповідання можна поділити на три типи:

1. оповідання про створення Землі: «Про створення Світу» та «Бабуся Маго»;

2. солярні та лунарні оповідання (про походження Сонця та Місяця): «Сестра Сонце і брат Місяць», «Цар Неба і Землі» та «Пісня Сонця та Місяця»;

3. астральні оповідання (про походження зірок): «Про сім зірок», «Про створення Світу».

Серед легенд про формування Землі варто розпочати з оповідання «Про створення Світу», яке було вперше записане корейським істориком та етнографом Сон Джінтхе, у 1923 році в місті Хамхин історичної провінції Хамгьон. У 1930 році цю ж легенду він записав у місті Канге, провінції Пхьонан (Park Jong-seong 1999, pp. 17-23).

У ній створення світу пов'язане з постаттю бодгісаттви Майтреї (Мірика), який був одним з найпопулярніших буддистських персонажів у корейському фольклорі періоду Трьох королівств (I ст до н. е. - VII ст н. е.) та Об'єднаної держави Сіла (VII--X ст н. е.) (Болтач 2018, с. 64).

За сюжетом легенди, на самому початку створення світу, коли з'явилися небо та земля, тоді з'явився Мірик (Майтрея). Тоді небо і земля були з'єднані разом. Одного разу небо роздулося, як кришка казана, утворивши тріщини. Тоді Мірик підняв небеса, підперши їх мідними стовпами на чотирьох кінцях Землі, тим самим відокремивши землю від неба.

Тоді у світі не було ні води, ні вогню. У пошуках їх джерел Мірик, згідно з вказівками миші, піднятися на гору Кимджон, де ударив каменем об чавун, щоб розпали вогонь. Після цього він піднявся на гору Соха, де знайшов джерело води. Потім він взяв у руки золотий та срібний підноси і почав молитися небесам. З небес впали п'ять жуків на срібний піднос, а ще п'ять -- на золотий. П'ять золотих жуків перетворилися на чоловіків, а п'ять срібних жуків -- на жінок. Вони одружилися і людство було засновано цими п'ятьма парами жуків.

З того часу Мірик правив над людьми, аж поки у світі не з'явився Сокганімі (Шак'ямуні), який теж зажадав керувати світом людей. Вони влаштували змагання, за результатами яких Мірик перемагав. Для останнього випробування Сокганімі запропонував Мірику змагання з цвітіння квітки. За правилами випробування, у кого першого під час сну на колінах заквітне півонія -- той виграв. Квітка Мірика розквітла вночі першою, але Согканімі, який ту ніч не спав, швидко зірвав півонію і поклав на свої ноги.

Мірик, роздратований підступною поведінкою Сокганімі, вирішив віддати йому світ, але передрік, що після несправедливої перемоги світ людей теж стане несправедливим (Choi WonOh 2008, pp. 21--26).

У цьому міфі створення світу розпочинається з розділення неба та землі. Мірик у цьому процесі виступає богом-творцем. Попри це, він не є всемогутнім божеством, адже у сюжеті з творенням людини він звертається з молитвою до вищих сил -- небес, які спустили п'ять пар жуків на Землю.

У Енциклопедії корейської народної літератури висунуто припущення, що сюжет з розділенням неба та землі стовпами розкриває космогонічну концепцію, згідно з якою, в традиційних уявленнях корейців, Земля вважалася квадратною, а небо над нею -- круглим (The National Folk Museum of Korea 2014, pp. 84--85).

Ще один міф про створення світу під назвою «Бабуся Маго» широко поширений на острові Чеджу. Він розповідає про гігантську богиню, на ім'я Маго, яка створила всю Землю, природу та географічні утворення.

Для створення світу гігантська богиня Маго носила бруд у своїй спідниці, формувала з нього гори та острови. її сеча та екскременти утворювали пагорби й річки. Великі скелі вона створювала своїми руками або батогами.

Маго була настільки велика, що не могла покрити все своє тіло, навіть коли шила одяг з дев'яти рулонів лляної тканини. Вона була настільки високою, що ходила через моря біля острова Вандо і пила воду з ставка Йондумбон на віддалених Чуйських острівцях, стоячи ногами на скелях на березі острова Вандо і руками опираючись на п'ятдесят пагорбів. Маго була настільки сильною, що коли вона мочилася, широко розставивши ноги на горах Ного і Бульгук в Янджу, бризки її сечі розкололи величезну скелю на перевалі Мунхакдже (The National Folk Museum of Korea 2014, pp. 27--28).

На відміну від легенди «Про створення Світу», де Мірик (Майтрея) здійснює первинне створення світу, бабуся Маго відповідає за створення природного середовища, але не дотична до створення всесвіту, що відповідає статевій ієрархії у традиційному корейському суспільстві.

Про походження Місяця та Сонця розповідає корейська народна казка «Сестра Сонце і брат Місяць». За її сюжетом тигр з'їв стару матір, яка поверталася додому після роботи у багатіїв. Переодягнувшись у одяг матері і покривши голову, він пішов до будинку, де на матір чекали син і дочка. Тигр попросив їх відкрити двері. Брат і сестра визирнули і, зрозумівши, що це тигр, вибігли через задні двері й залізли на дерево. Тигр поліз на дерево слідом за ними, а брат і сестра почали молитися небесам. Звідти до них спустився металевий ланцюг і вони піднялися по ньому, щоб стати Сонцем і Місяцем. Тигр намагався лізти за ними, але впав на соргове поле і загинув. Спочатку небеса призначили брата Сонцем, а сестру - Місяцем, але сестра боялася темряви, тому вони помінялися ролями (The National Folk Museum of Korea 2014, pp. 347-348).

У корейській легенді під назвою «Цар Неба і Землі» розповідається історія двох братів: Со Бьольван і Те Больван, які були синами Небесного короля Чхонджі. У той час на небі було два Сонця та два Місяця, через що люди згорали удень і замерзали до смерті вночі.

Щоб розв'язати цю проблему, король Чонджи дав своїм синам дві стріли і два луки, зроблені з дуже важкого заліза. Він наказав їм підстрелили зайве Сонце та зайвий Місяць. Коли вони це зробили, Сонце впало у Східне море, а Місяць - у Західне море (Choi Won-Oh 2008, pp. 28-37).

Ще одна легенда про походження Сонця та Місяця під назвою «Пісня Сонця та Місяця» була опублікована у 1937 році істориком та етнографом Сон Джінтхе.

За її сюжетом вчений Кунсан одружився з леді Мьонволь. Оскільки його наречена була дуже красивою, учений Кунсан не міг залишити її на самоті, і тому не міг працювати. Щоб вирішити цю проблему, Мьонволь намалювала йому свій портрет. Учений Кунсан взяв його з собою і пішов по дрова. Коли він рубав дрова, піднявся сильний вітер, який відніс портрет до будинку вченого Пе (Н).

Вчений Пе побачив портрет і запропонував зіграти в шахи: якщо він виграє, то забере собі наречену Мьонволь, якщо виграє Кунсан - він забере повний човен золотої руди.

Учений Кунсан погодився, але програв три гри поспіль. Йому довелося віддати леді Мьонволь вченому Пе.

Леді Мьонволь переконала вченого Пе влаштувати триденний банкет для жебраків. Кунсан, який став мандрівним жебраком, теж туди прийшов. Під час цього бенкету леді Мьонволь та вчений Кунсан знову возз'єдналися, а коли вони померли - їхні духи стали богами Сонця і Місяця (Choi Won-Oh 2008, pp. 38-41).

Як ми можемо бачити з оповідань «Пісня Сонця та Місяця» та «Сестра Сонце і брат Місяць», у корейській міфології існує уявлення про те, що Сонце та Місяць, як і людей, об'єднують родинні стосунки.

У легенді «Про створення Світу» йдеться про те, що раніше існувало два Сонця і два Місяця. Щоб розв'язати цю проблему Мірик (Майтрея) створив сузір'я Великої Ведмедиці та Стрільця з розірваних шматків Місяця, а великі та малі зірки - з розірваних шматків Сонця. Також Майтрея наказав, що великі зірки візьмуть на себе долю королів та їхніх васалів, а малі зірки - долю простих людей (Choi Won-Oh 2008, pp. 21-26).

У одній з версій цієї легенди після відмови Майтреї від світу людей на користь підступного Сокганімі, на небі з'являється два Сонця і два Місяця, через що Земля стала непридатною для спокійного життя людей (Kim Heon-sun 1994, pp. 250-255).

Зникнення небесних тіл у легенді «Про створення Світу» цікаве тим, що зайві Сонце та Місяць не були повністю знищені, а перетворилися на інші небесні тіла - зірки (The National Folk Museum of Korea 2014, pp. 84-85).

Про виникнення зірок сузір'я Великої Ведмедиці також розповідає оповідання «Про сім зірок». Воно було вперше видано фольклористами Лім Сокдже (^^*Н) у 1970 році.

За сюжетом, сер Чільсон з Небесного палацу і леді Мехва Підземного палацу одружилися, але тривалий час були бездітними. Вони вирішили помолитися небесам і скоро леді Меахва народила сімох синів. Сер Чілсон, у захваті від новини про пологи своєї дружини, поспішає до неї. Але, дізнавшись, що народилося відразу семеро синів, відчуває страх і огиду. Він тікає від дружини до Небесного палацу, де одружується з леді Окньобу.

Леді Мехва, опинившись покинутою, намагається кинути своїх синів, пустивши їх за течією річки. її зупинив просвітлений монах, який порадив їй добре виховати синів, бо їхнє існування було визнано небесами.

Сини виросли здоровими та розумними. Коли вони дізналися хто їхній батько - вирушили до небесного палацу, де знайшли Чільсона. Леді Окньобу вирішує позбутися дітей від іншої жінки. Вона прикидається тяжкохворою і просить сера Чільсона знайти ворожку, щоб вилікувати її хворобу. Вона сама перевдягається в ворожку і каже серу Чілсону, що цю хворобу можна вилікувати, тільки згодувавши їй печінку його семи синів.

Розгублений сер Чілсон повертається додому і плаче у розпачі. Семеро синів просять його пояснити що сталося, а почувши про вказівки ворожки, вони переконують батька вбити їх і забрати у них печінку, щоб врятувати мачуху.

Сер Чільсон бере синів у гори, щоб там їх убити. Втім, з'являється лань і пропонує йому забрати печінку її семи оленят. Сер Чільсон відносить печінку оленят своїй дружині, яка лише вдає, що їсть їх, а натомість ховає.

Після цього сер Чільсон з синами викривають обман і вбивають леді Окньобу. Вони спускаються в світ людей, де виявляють, що леді Мехва вже мертва. У розпачі вона стрибнула у ставок після втрати чоловіка та синів. Втім, брати, за допомогою квітки воскресіння, рятують свою матір, щоб вона возз'єдналася з батьком, після чого вони перетворюються на сім зірок Великої Ведмедиці. (Choi Won-Oh 2008, pp. 42-50).

Корейська міфологія не має чіткої божественної ієрархії, що чудово демонструють традиційні космогонічні оповідання. Боги у цих сюжетах схожі на звичайних людей, і навіть творець людського світу Мірик (Майтрея) не є всемогутнім божеством та змушений звертатися за допомогою до вищих небесних сил.

У космогонічній міфології чітко прослідковуються вплив статевої ієрархії у традиційному корейському суспільстві. Для прикладу, у космогонічних легендах первинне творення світу належить саме чоловіку, у той час, як вторинне - жінці, що чудово видно на прикладі оповідань про Мірика (Майтрею) та бабусю Маго. Цікавою є також антропоморфізація небесних об'єктів у солярно-лунарних сюжетах, де Сонце та Місяць зазвичай мають протилежні статі та об'єднані родинними стосунками, як чоловік та жінка чи сестра і брат.

Космогонічні оповідання в корейській міфології мають багато різних варіацій та потребують глибокого аналізу кожного оповідання, з урахуванням етнографічних особливостей тих регіонів Корейського півострова, у яких вони були записані.

наратив корейський космогонія шаманський

Список джерел та літератури

1. Кім Хонсон, 1994, Корейські міфи про створення світу. Сеул: Кільбот, 250-255. [Корейською мовою].

2. Пак Джон-Сон, 1999, Дослідження наративів про створення світу у корейській поезії. Пхаджу, Тхехакса, 17-23]. [Корейською мовою].

3. Лі Чханюн, 2000, Регіональна характеристика міфів про створення світу з півночі та острова Чеджу. Сеул: Джіпмундан, 27. [Корейською мовою].

4. Джан Джугин, 2013, Шаманізм з острова Чеджу та наративні шаманські гімни. Етнологічне дослідження корейської міфології. Сеул: Мінсоквон, 73. [Корейською мовою].

5. Болтач Ю.В., 2018, Культ бодхисаттвы Майтреи в древней Корее. Санкт-Петербург: Свое издательство, 64.

6. Choi Won-Oh, 2008, An Illustrated Guide to Korean Mythology. Kent: Global Oriental, 21-26, 28-37, 38-41,42-50.

7. The National folk museum of Korea, 2014, Encyclopedia of Korean Folk Literature: Encyclopedia of Korean Folklore and Traditional Culture Vol. III. Seul: Guidance Media, 27-28, 84-85, 347-348.

References

1. Boltach Yu.V., 2018, Kult bodkhisattvy Maitrei v drevnei Koree [The cult of the bodhisattva Maitreya in ancient Korea]. Saint Petersburg: Svoe izdatelstvo, 64. [In Russian].

2. Chang Chu-Keun, 2013, Jeju Shamanism and Narrative Shamanic Hymns. The Ethnological Study of Korean Mythology. Seoul: Minsog-Won, 73. [In Korean].

3. Choi Won-Oh, 2008, An Illustrated Guide to Korean Mythology. Kent: Global Oriental, 21-26, 28-37, 38-41.

4. Kim Heon-Sun, 1994, Creation Myths of Korea. Seoul: Gilbet, 250-255. [In Korean].

5. Lee Chang-Yoon, 2000, Regional characteristics of northern-type and Jeju-type creation myths. Seoul: Jipmoondang, 27. [In Korean].

6. Park Jong-Seong, 1999, Study on Korean creation narrative poetry. Paju: Taehagsa, 17-23. [In Korean].

7. The National folk museum of Korea, 2014, Encyclopedia of Korean Folk Literature: Encyclopedia of Korean Folklore and Traditional Culture Vol. III. Seul: Guidance Media, 27-28, 84-85, 347-348. [In English].

Размещено на Allbest.ru