Чернігівські церкви та собори XI-XIX століття, які не збереглися до нашого часу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернігівські церкви та собори XI-XIX ст., які не збереглися до нашого часу

Данило Рига

Анотація

Мета публікації: на основі вивчення різноманітних джерел та аналізу наукової літератури дослідити історію будівництва та місця розташування культових споруд Чернігова ХІ-ХіХ ст., які не збереглись до нашого часу. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об'єктивності, аналізу, а також історико-порівняльному методі. Наукова новизна: вперше зроблено спробу цілісного та комплексного дослідження питання будівництва та розташування культових споруд Чернігова, які не збереглись до нашого часу. Виявлено й охарактеризовано особливості та доцільність церковного будівництва в Чернігові впродовж століть. Висновки. Впродовж ХІ- ХІХ ст. існувала потреба будівництва в Чернігові культових споруд; це було зумовлено значенням міста в історичному процесі розвитку країни та релігійності мешканців Чернігова, зростанням кількості його населення, що привело до поступового збільшення обсягів церковного будівництва, відтак зводяться десятки храмів в різних районах княжого, а згодом губернського центру Сіверщи- ни. Як правило, будівництво концентрувалось переважно в історичному центрі міста. У статті обґрунтовується питання щодо місця розташування церков та соборів, умов будівництва відповідно до часового простору. Зважаючи на буремні події історії, більшість храмів не збереглася через низку як суб'єктивних, так і об'єктивних причин. На сьогодні доволі складно локалізувати точне місце розташування багатьох культових споруд. Загалом, до нашого часу не зберіглося більш ніж 30 соборів та церков, які датуються ХІ-ХІХ ст. Ці культові споруди відігравали вагому роль у церковному та соціально-політичному житті стародавнього Чернігова. Вивчення справи церковного будівництва в Чернігові є актуальним, оскільки релігія та Церква протягом століть мали важливе значення в історії Сіверщини та загалом України.

Ключові слова: культові споруди, храми, собори, Чернігів.

Abstract

CHERNIHIV CHURCHES AND CATHEDRALS of the 11th-19th c.,

WHICH HAVE NOT PRESERVED TO OUR TIME

The purpose of the publication is to study the history of construction and location of cult buildings in Chernihiv of the 11th and 19th c, which have not preserved to our time, based on the study of various sources and analysis of scientific literature. The research methodology is based on the principles of histo- ricism, objectivity, analysis, and the historical and comparative method. Scientific novelty: For the first time, there is an attempt to conduct a holistic and comprehensive study of the construction and location of cult buildings in Chernihiv that have not preserved to the present day.

The features and relevance of church construction in Chernihiv over the centuries are identified and characterized. Conclusions. During the 19th - the early 20h c. there was a need to build cult buildings in Chernihiv; this was due to the importance of the city in the historical development of the country and the religiosity of the residents of Cherni- hiv, the growth of its population, which led to a gradual increase in church construction, so dozens of churches were built in different parts of the princely and later provincial center of Sivershchyna. As a rule, construction was concentrated mainly in the historical center of the city. The article discusses the question of the location of churches and cathedrals, the conditions of construction in accordance with the time period. Given the turbulent events of history, most churches have not survived for a number of both subjective and objective reasons.

Today it is difficult to localize the exact location of many cult buildings. In general, more than 30 cathedrals and churches dating from the 11th to the 19th c. have not preserved to this day. These cult buildings played a significant role in the ecclesiastical and socio-political life of ancient Cherni- hiv. The study of church construction in Chernihiv is relevant, since religion and the Church have been important in the history of Sivershchyna and Ukraine as a whole for centuries.

Key words: cult buildings, churches, cathedrals, Chernihiv.

Стародавній Чернігів має багату історію, а також велику кількість таємниць. Починаючи з прийняття християнства як панівної, державної релігії князем Володимиром у 988 р., розпочинається інтенсивне будівництво культових споруд. Місто Чернігів, яке відігравало потужну роль в історичному процесі, звичайно мало багато культових споруд, але з огляду на буремні події нашої історії, чимало храмів не збереглося. Питання дослідження церков та соборів стародавнього міста Чернігова залишається актуальною проблемою дослідження топографії давніх міст України й на сьогоднішній час. Як відомо, з культовими спорудами тісно пов'язане життя мешканців міста Чернігова. Досліджуючи розташування церков та соборів, можна зрозуміти планувальну структуру стародавнього Чернігова.

Вивченню церковної топографії Чернігова донедавна не приділялось значної уваги. Але вже накопичено значну кількість письмових, речових і картографічних джерел, за допомогою яких можна досить точно комплексно відтворити церковно-топографічну структуру цього міста. Загалом, вивченню архітектурних пам'яток Чернігова присвячений значний доробок вчених різних періодів: дореволюційного, радянського та сучасного.

Свого часу це питання було досить ґрунтовно висвітлено у таких працях, як «Чернигов, Новгород-Северский, Глухов, Путивль» Г. Логвина, «Чернігів: Архітектурно-історичний нарис» А. Карнабіда. Серед них, як підсумок, виділяються праці А. Адруга «Архітектура Чернігова др. пол. ХУІІ - поч. ХУШ ст.», що побачила світ у 2008 р., та розвідка О. Бондаря «Церковна топографія та некрополі Чернігова у ХУІІ-ХУШ ст.»., яка була надрукована у 2014 р. в збірнику наукових праць Центру пам'яткознавства Бондар О. Церковна топографія та некрополі Чернігова у ХУІІ-ХУІІІ ст. Праці Центру пам'яткознавства. 2014. Вип. 25. С. 275.. Загалом, вивченню архітектурних пам'яток цього історичного періоду присвячений доволі значний доробок вчених. Щоправда, у цих працях пам'ятки розглядались осібно, без глобальної прив'язки до топографії міста. За допомогою досліджень можна досить точно та комплексно відтворити церковно-топографічну структуру Чернігова ХУІІ-ХУІІІ ст.

На жаль, до нашого часу не зберіглось чимало церков...

Станом на середину XVII ст. на території стародавнього Чернігова функціонувало як мінімум 2 муровані давньоруські храми - Спаський та Борисоглібський. Існує припущення, що Благовіщенський собор (згаданий у літописі під 1186 р.) достояв до середини Х'УІІ ст.

Благовіщенський собор - православний храм XII ст., був збудований на Новому княжому дворі Дитинця на замовлення київського князя Святослава Всеволодовича, який раніше правив у Чернігові2. Храм значно постраждав під час монголо-татарського нашестя в середині XIII ст. й пізніше був розібраний, оскільки став непридатним для використання. На його місці у XVII ст. була зведена дерев'яна Благовіщенська церква. У 1676 р. було збудовано дерев'яну Благовіщенську церкву, зображення якої є на «Абрисі Чернігівському». При її побудові було використано фундаменти старої, в яких вирубали гнізда для спирання дерев'яних стояків давньої. Це було зроблене у традиціях будівництва давньоруських храмів: якщо руйнується якась церква, то нову будували на тому ж місці, зберігаючи її назву. Існують також свідчення, що дерев'яна п'ятиверха Благовіщенська церква з бічним вівтарем Воскресіння Господнього розібрана в 1772 р. «для краси площі»3. Фундамент середньовічного храму був виявлений в 1876 р. внаслідок обвалу берега річки Стрижень в районі Чернігівського Дитинця. Його археологічні дослідження проводилися в 1878 й 1909 рр. У 1946-1947 рр. відбулися розкопки під керівництвом Б. Рибакова4. Собор мав шість колон у внутрішній частині й із трьох сторін був оточений галереями. Ширина й довжина собору складали приблизно 26 і 34 м. За розмірами був більше Спасо-Преобра- женського собору і, відповідно, був найбільшим храмом Чернігова. Товщина стін становила 130-140 см. При їх будівництві використовувався брусок червоного та жовтого кольорів. Підлога була складена з поливної плитки. У оформленні храму використовувалася різьба по білому каменю. Під час розкопок були знайдені фрагменти мозаїки, фресок5.

Вочевидь, на території Дитинця було в цей час чимало дерев'яних церков. Імовірно, на місці Глібо-Борисівського собору стояв храм Х-ХІ ст., більший за славетний Спасо-Пре- ображенський собор. Існує припущення, що навпроти Спаського Собору були кам'яні будинки бояр та середнього розміру церкви. На місці Замку над Стрижнем, над пізнішим «Кавказом», теж існував кам'яний храм, зовсім не досліджений. Позаду сучасного технікуму кооперації в ХІІ ст. було збудовано Михайлівську церков одноапсидну. Вона була трохи більшою за Іллінську церкву6.

Існує думка, що на Третяку (ця частина міста тоді належала боярській знаті), на місці нинішньої церкви Св. Катерини, стояв храм ХІІ ст., розміром подібний до Борисогліб- ського собору. Біля П'ятницької церкви діяв дерев'яний храм Різдва Іоанна Хрестителя, а в ньому - трапезна. На території Дитинця розташовувалася ще одна Воскресенська церква7.

На кручах над Лісковицею був, до сьогодення зовсім не досліджений, монастир ХІ- ХІІ ст. Там залишилися печери та фрагменти споруд Собору приблизно ХІІ ст.

Період найбільш активного будівництва церков на території Чернігова починається з середини XVП ст.8 Біля Борисоглібського собору розташовувалась кам'яна церков Усіх Святих. На місці теперішнього архіву теж був храм, але який саме - невідомо9. На території Другого замку черкаського вказано лише три церкви: дерев'яні Миколаївська та Хрестовоздвиженька, а також мурована Катерининська, яка тоді добудовувалася10.

Хрестовоздвиженська церква розташовувалася на схід від Любецької вулиці, недалеко від міських воріт. Згодом дерев'яну Хрестовоздвиженську церкву розібрали, а на її місці в 1759 р. побудували нову. Як зазначає О. Шафонський: «Церковь Воздвижения до половины каменная, однопрестольная»11. Особливість нової церкви полягала в тому, що перший поверх її був мурованим, а другий з верхами - дерев'яним. На першому поверсі розташовувалася тепла зимова церква, на другому - холодна літня. Проіснувала ця культова споруда аж до ХІХ ст., коли на її місці було збудовано нову однойменну муровану церкву. Цікаво, що у вересні 1881 р. городянин Терлецький, копаючи погріб, знайшов в землі три дзвони, скоріше за все старої дерев'яної церкви. Церкву було знищено під час Другої світової війни та остаточно розібрано вже після 1944 р. Хрестовоздвиженська церква розташовувалася приблизно в районі сучасного магазину «Янтар».

Миколаївська церква була збудована біля Погорілих воріт, але у 1732 р. на її місці звели нову12. Дерев'яний храм був побудований ще в XVII ст. На Гончій вулиці в ХУЛІ ст. розташовувалася ще одна церква - Богоявленська13. Богоявленська церква існувала або від початку ХУІІІ ст., або навіть із XVII ст., однак вона не була через певні причини позначена на «Абрисі». Богоявленська церква розташовувалась між Стрітен- ським і Миколаївським храмами. Цікаво, що при ній була дзвіниця, лікарня й школа. Покровська церква розташовувалась майже в центрі Третяка, будучи його архітектурною домінантою. На її місці 1764 р. звели нову однойменну також дерев'яну церкву14. церковний собор культовий споруда

Історична частина міста Третяк виникає ще за давньоруських часів, однак уже в ХУІІ- ХУІІІ ст. він не мав укріплень. Тут містилися виробничі комплекси Чернігова. На території Третяка археологи зафіксували залишки гончарного виробництва ХУІІ-ХУІІІ ст. Саме на гроші місцевих гончарів у др. пол. ХУЛ ст. й було зведено Покровську церкву. Це була невелика тридільна та триверха споруда, увінчана банями з маківками та хрестами. Вірогідно, навколо цієї церкви й ховали чернігівських гончарів, оскільки археологи зафіксували поряд із її залишками цвинтар ХУІІ-ХУІІІ ст. Уже до середини ХУІІІ ст. споруда По- кровської церкви почала руйнуватися. Саме тому й була збудована нова15.

На території передмістя в ХУШ ст. для потреби громад були побудовані декілька церков. На перехресті сучасних вулиць Василя Стуса й Гончої, вірогідно, від поч. ХУШ ст., а можливо й від кінця ХУП ст., існувала дерев'яна церква Вознесіння Господнього. За даними О. Шафонського, на її місці 1773 р. було збудовано нову однойменну дерев'яну церкву16. Поряд із нею також у ХУШ ст. містилася тепла дерев'яна Варваринська церква. Ці дві культові споруди розташовувалися над р. Стрижень у районі міста, який почав активно забудовуватися вже наприкінці ХУП ст.

На території Застриження в ХУШ ст. також почали будувати церковні та храмові комплекси. Однією з найперших була зведена в 1751 р. дерев'яна Стрітенська церква17. Вона розташовувалася неподалік - на схід - від садиби Полуботків. Стрітенський храм був на розі сучасних вулиці Гончої й проспекту Перемоги. У 1751 р. його побудував чернігівський бургомістр Ф. Міляревский. Храм був дерев'яним, при ньому діяли школа й лікарня. Ще одна дерев'яна церква на Застриженні була влаштована на території заміської резиденції чернігівського архієрея. За О. Шафонським, вона звалась церквою Жінок Мироносиць18.

В описі міста 1766 р. про Лоєвську вулицю читаємо: «В правую сторону з города иду- чи: церков Николая Чудотворца деревяная, а при оной школа деревяная ж; церков дере- вяная ж Богоявления Господня а при оной школа; на левой стороне болница для нищих, до той же Богоявленской церкви принадлежащая; да за городом по той же улици влево церков Стретения Господня и при оной болница для нищих, а напротив через улицу школа...»19. Перша згадувана тут церква - Миколаївська - була збудована неподалік від Погорілих воріт, але вже у 1732 р. на її місці звели нову.

У 1862 р. на розі сучасних вулиць Шевченка (колишній Богоявленській) та Гончій звели мурований храм на честь Свт. Миколая. Богоявленська церква містилась на розі теперішніх вулиць Шевченка й Гончій. Стрітенська - на перетині з нинішнім проспектом Перемоги й вул. Гончій. Усі три храми не збереглися20.

Свято-Миколаївський храм знаходився на розі сучасних вулиць Шевченка (колишньої Богоявленської) та Гончої. У 70-80-х рр. ХК ст. на тому місці були городи місцевих жителів. Потім цю територію взяла в оренду Міська Дума для будівництва Державного банку, а в серпні 1897 р. віддала під забудову приватній особі. Під час будівельних робіт у Тарасов А. Топографическое описание губернского города Чернигова. Труды Черниговской губернской архивной комиссии. Чернигов, 1902. С. 155. Шафонский А. Черниговского наместничества топографическое описание. С. 288. Бондар О. Церковна топографія та некрополі Чернігова у ХУІІ-ХУІІІ ст. С. 278-279. Див.: Чернігів. Покровська церква. Карта Чернигова. URL: http://map.cn.ua/map/info/19854/. Шафонский А. Черниговского наместничества топографическое описание. С. 289. Тарасов А. Топографическое описание губернского города Чернигова. С. 155. Бондар О. Церковна топографія та некрополі Чернігова у ХУІІ-ХУІІІ ст. С. 278-279. Сапон В. Вулиці старого Чернігова: Історико-краєзнавчі етюди. Чернігів: РВК «Деснянська правда». 2007.

С. 53. Сапон В. Вулиці старого Чернігова: Історико-краєзнавчі етюди. Чернігів: РВК «Деснянська правда». 2007. С. 53-54. землі були знайдені людські останки, мабуть, там було кладовище. Пізніше Миколаївський храм був відбудований, але під час Другої світової війни знову зруйнований Зруйновані храми Чернігова. URL: http://arhiv.orthodoxy.org.ua/ru/zruynovani_hrami/2007/03/14/6435.html..

Постання нових і перебудова вже існуючих храмів були зумовлені швидким зростанням населення міста. На межі ХІХ-ХХ ст. сучасна вул. Шевченка складалася з трьох окремих вулиць. Перша мала назву Богоявленська й простягалась від сучасної вул. Княжої до Красного мосту. Друга, Московська, починалася на лівому березі Стрижня й прямувала до перехрестя з сучасною вулицею ім. О. Молодчого, де височіла зруйнована вже після Другої світової війни Вознесенська церква. Третя вулиця називалася Смоленською. Вона пролягала вздовж сучасного міського парку до самої околиці.

Вознесенська церква була неподалік від Варваринської в історичному районі, що називався Німецькою слободою (за переказами тут нібито ще за часів Петра І були квар- тировані полонені шведи, яких через незнання мови чернігівці іменували німцями). Згодом храми дали назву найближчим до них вуличкам - Варваринській та Вознесенській, нині це вулиці Михайлофедорівська й Олега Міхнюка відповідно.

За однією з гіпотез, Вознесенську церкву будував полковник П. Полуботок, за іншими даними, її зводили на пожертви містян. Будівництво було завершене в 1783 р. Ця церква з часом стала елітарною, поряд із нею було чимало дворянських садиб. Але минав час, дерев'яні церкви занепадали і, зрештою, були розібрані. Та історія Вознесенської церкви на тому не закінчилася Чернігів, що не зберігся: Вознесенська церква. Високий Вал. URL: http://val.ua/uk/102689.html.. У 1870-1874 рр. на перетині вулиць Московської, Смоленської та Петербурзької (теперішнє перехрестя вулиць Шевченка та О. Молодчого) було зведено цегляний храм із дзвіницею. Відомо, що новий кам'яний храм був побудований на місці однойменного дерев'яного. Розташовувався він у районі церкви святих Михайла й Федора. Отже, Вознесенська церква стояла на перехресті вулиць Московської та Петербурзької (тепер Молодчого) Сапон В. Вулиці старого Чернігова... С. 105.. Архітектура культової споруди була вирішена в типових формах спрощеного класицизму з елементами псевдоруського стилю, але через величезний півсферичний купол вигляд мала дуже цікавий. Поряд розташовувався цвинтар, відомий також похованнями державного діяча Іллі Шрага в 1919 р. та українського живописця Івана Рашевського в 1921-му. На жаль, храму не судилось простояти довго: у 1941 р. пожежа знищила верхи будівлі. Політика повоєнного архітектора Павла Букловського не передбачала відновлення церков взагалі, три чернігівські храми назавжди зникли. У тому числі й Вознесенська церква в 1955 р. Чернігів, що не зберігся...

Отже, як можна побачити: у зв'язку з переплануванням міста в ХІХ ст., були розібрані Богоявленська, Вознесенська, Варваринська та Стрітенська церкви, а в першій пол. ХХ ст., тобто за часів Другої світової війни, були зруйновані Миколаївська та Хресто- воздвиженська церкви.

Потрібно ще згадати про культові споруди, яких також сьогодні немає: Олександро- Невську церкву (розташовувалася на перехресті вул. Шосейної та Миколаївської), Пет- ропавлівську (була на старому кладовищі); на плані Чернігова, складеного у 1908 р., позначено: кладовище з Петропавлівською церквою вздовж вул. Білоуської в напрямку до села Білоус Державний архів Чернігівської області (далі - ДАЧО). Ф. 678. Оп. 1. Спр. 92. Арк. 1..

Біля діючої Воскресенської церкви височів храм Святого Георгія. Іоанно-Богослов- ських храмів у XVIII ст. в Чернігові було два, один із них - на Валу біля чоловічої гімна- зії Потерянные святыни Чернигова....

Каплиця Олександра Невського була збудована в 1870 р. Вона розташовувалася неподалік від Хрестовоздвиженської церкви, а в 1911-1912 рр. увійшла до складу будівлі Миколаївського єпархіального братства - релігійно-освітньої організації. У серпні 1941 р. під час бомбардувань міста ця споруда теж згоріла, але в повоєнні роки була відбудована зі змінами. Тепер у цій будівлі - обласна філармонія .г.Там само..

Біля головного входу на кладовище (з вул. Старобілоуської) була збудована Петро- павлівська церква, яка мала два поверхи, перший - кам'яний, другий - дерев'яний ДАЧО. Ф. 679. Оп. 3. Спр. 395. Арк. 193.. Її позначено на «Плане губернского города Чернигова» 1908 р., а за планом квартирного комітету 1921 р. вказано однобанну церкву з грушоподібним верхом, а також капличку та кладовищенську сторожку біля входу на цвинтар Некрополі України / Упоряд.: І. Дивний, М. Пархоменко, О. Титова. Київ: Вид-во Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. 1999. С. 104-153..

У кліровій відомості кладовищенської Петропавловської церкви за 1914 р. значилось, що церковна земля разом із погостом складала 3Л десятини. До причту кладовищенської церкви входив священик, а з 4 липня 1907 р. - псаломщик. Священиком цвинтарної церкви був Стефан Петрович Тернавський, який отримував платню від міста 360 руб. на рік, призначену йому в 1887 р. На посаду псаломщика призначений козак Володимир Сириця30. Джерелом доходів причту були «государственные испрерывно-доходные билеты», пожертви за вічний спомин номінальною вартістю на суму 2730 руб., відсотки йшли на його утримання. За рішенням Єпархіальної Ради від 8 (21) березня 1919 р. при Петропав- лівській церкві відкрито самостійний приход31. У результаті пожежі Петропавлівська церква згоріла, тому у 30-х рр. ХХ ст. її розібрали32.

Римо-католицький костел був розташований на вул. Воскресенська. На кошти, зібрані місцевими католиками в 1856 р., на розі вулиць П'ятницької та Воскресенської (сучасна вул. Василя Стуса) була придбана земельна ділянка, на якій в 1858 р. збудували Римо- католицький костел, дерев'яний двоповерховий будинок ксьондза, дерев'яний флігель на кам'яному фундаменті, стайню та інші господарські споруди. У 1931 р. костел було закрито. Зараз від цього комплексу залишилися лише перебудована споруда костелу, де міститься одне з фондосховищ Державного архіву Чернігівської області, та флігель33.

У Чернігові в ХІХ ст. існували й синагоги. Хоральна синагога (в ній останнім часом розміщувався спортивний осередок) навпроти кафе «Чайка». Синагога на Лісковиці (будинок напівдерев'яний, напівкам'яний) навпроти бакалійної крамниці. Маленька синагога в провулках навпроти Міської лікарні (зруйнована в 1970-х рр.)34.

Як вже було сказано вище, зважаючи на буремні події нашої історії, чимало храмів з різних причин не збереглося. Передовсім варто зважати на державну політику у сфері релігійного життя. З огляду на це показовими є 20-30-ті рр. XX ст., коли в Радянському Союзі нищили культові споруди або перетворювали їх на склади тощо. В ході Другої світової війни протягом 1941-45 рр. зруйнували багато споруд, зокрема й культові. Сьогодні доволі складно локалізувати точне місце розташування цих культових споруд. Вочевидь, укладений список Чернігівських церков, які не збереглися до нашого часу, не є повним.

Загалом, не збереглося до нашого часу понад 30 культових споруд (соборів та церков), які датувались XI-XIX ст. Як можна побачити, деякі Чернігівські церкви будували в різний історичний час, на тому само місці, відповідно й назви в них були також однакові. Найбільш відомі та знані з них представлені в таблиці (Див. додаток № 1).

Досліджуючи культові споруди, які не збереглися, можна вказати, що так чи інакше вони відігравали вагому роль у житті стародавнього Чернігова. Саме тому питання релігійної історії має велике значення, що полягає в пам'яті про минулі події та людей, які впливали на хід історичного розвитку міста.

Додаток № 1.

References

1. Adruh, A. (2008). Arkhitektura Chernihova dr. pol. XVII - poch. XVIII st. [Architecture of Chernihiv in the second half of the 17th - the beginning of the 18th c.]. Chernihiv, Ukraine.

2. Lepiavko, S. (2012). Chernihiv. Istoriia mista [Chernihiv. The history of the city]. Kyiv, Ukraine.

3. Boichenko, S. (2014). Miski kladovyshcha u terytorialno-planuvalnii strukturi Chernihova XIX - po- chatku XX st. [City cemeteries in the territorial planning structure of Chernihiv in the 19th - the beginning of the 20th c.]. Siverianskyi litopys - Siverian chronicle, 6, P. 50-57.

4. Sapon, V. (2007). Vulytsi staroho Chernihova: Istoryko-kraiezn. etiudy. [Streets of an old Chernihiv: Historical and regional history sketches]. Chernihiv, Ukraine.

5. Bondar, О. (2014). Tserkovna topohrafiia ta nekropoli Chernihova u XVII-XVIII st. [Church topography and necropolises of Chernihiv in the 17th-18lh c.]. Pratsi Tsentru pamiatkoznavstva - Works of the Center of monumentology, 25, P. 278-279.

6. Riga Danylo - the junior researcher of the department of museum and scientific-fund activity of the National Architectural and Historical Reserve «Ancient Chernihiv» (1 Preobrazhen- ska Str., Chernihiv, Ukraine).

Размещено на Allbest.ru