Про іконографію керамічної ікони Богородиці із Успенського собору Єлецького монастиря м. Чернігова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Про іконографію керамічної ікони Богородиці із Успенського собору єлецького монастиря м. Чернігова

Ольга Травкіна

Анотація

Травкіна Ольга Іванівна - завідувачка відділу музейної та науково-фондової діяльності Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній», кандидат історичних наук, м. Чернігів

Мета статті: проаналізувати та дослідити іконографію керамічної ікони Богородиці початку XVIIIст. із Успенського собору Єлецького монастиря м. Чернігова, її зв'язок із відомою чудотворною іконою «Єлецька Богородиця» та фресковими розписами Успенського собору. Наукова новизна полягає у встановленні витоків не лише іконографії керамічної ікони Богородиці з Успенського собору, але й інших аналогічних трьох ікон, які оздоблювали будинок Чернігівського колегіуму та центральну браму новгород-сіверського Спасо-Преображенського монастиря. Це дало можливість уточнити та з'ясувати іконографію чудотворної ікони «Єлецька Богородиця», яка з'явилася 1676 р. у Єлецькому монастирі. Методи дослідження є використання системно-історичного методу в історії мистецтва, іконографії та іконології в поєднанні з аналітичним, порівняльним й узагальнюючим підходами, завдяки яким трактування творів мистецтва та термінів відбувалося з огляду на досліджувану епоху.

Висновки: доведено, що на формування іконографії ікони «Єлецька Богородиця» значною мірою вплинула програма давньоруських розписів Успенського собору, зокрема, сакральність зображень Богородиці-Оранти. Керамічна ікона із Успенського собору Єлецького монастиря дає уявлення, як могла виглядати чудотворна ікона «Єлецька Богородиця» 1676 р.

Ключові слова: керамічна ікона, ікона «Єлецька Богородиця», Успенський собор, архимандрит Іоаникій Галятовський.

Abstract

Travkina Olha - the manager of the department of museum, scientific and fund activity of Ancient Chernihiv National Historical and Architectural Reserve, the candidate of historical sciences Chernihiv,

ABOUT THE ICONOGRAPHY OF THE CERAMIC ICON OF THE VIRGIN FROM THE ASSUMPTION CATHEDRAL THE YELETS MONASTERY OF CHERNIHIV

Purpose of the article: to analyze and investigate the iconography of the ceramic icon of the Virgin Mary of the early XVIII c. From the Uspensky Cathedral of the Yelets Monastery of Chernihiv, its connection with the famous miraculous icon «Yelets Virgin» and the frescoes of ancient paintings of the Uspensky Cathedral. The scientific novelty lies in the established origins on only the iconography of the ceramic icon of the Virgin from the Uspensky Cathedral, but also other similar three icons that decorated the house of the Chernihiv College and the Central Gate of the Novgorod-Siversky Transfiguration Monastery. This made it possible to clarify and find out the iconography of the miraculous icon «Yelets Virgin», which appeared in 1676 in the Yelets Monastery.

Research methods are the use of the system-historical method in the history of art, iconography and iconology in combination with analytical, comparative and generalized approaches, through which the interpretation of works of art and terms occurred in view of the studied era.

Conclusions: it is proved that the formation of the iconography of the icon «Yelets Virgin» was largely influenced by the program of ancient paintings of the Uspensky Cathedral, in particular, the sacredness of the images of the Virgin Mary. The ceramic icon from the Uspensky Cathedral of the Yelets Monastery gives an idea how the miraculous icon «Yelets Virgin» could look like.

Key words: ceramic icon, «Yelets Virgin» icon, Uspensky Cathedral, Archimandrite Ioanikiy Galyatov- skyi.

У 1981 р. реставраторами-художниками Р. Боголюб та А. Лисаневичем із західного фасаду Успенського собору Єлецького монастиря була знята керамічна ікона із зображенням Богородиці та Ісуса Христа (Іл. 1). У цей час відбувалася реставрація цього собору. Ікона зазнала ушкоджень під час Другої світової війни і її необхідно було реставрувати.

Іл. 1. Керамічна ікона «Єлецька Богородиця». Поч. XVIII ст.

Успенський собор Єлецького монастиря належить до найкращих зразків архітектури Придніпров'я кінця XI - поч. XII ст., який вирізняється своєю збереженістю, архітектурно-будівельною якістю, виразним художнім образом (Іл. 2). Основний об'єм храму зберігся до нашого часу, хоча з деякими втратами та перебудовами, і має виразні елементи романського стилю. У соборі збереглося приблизно 110 м Адруг А.К. Живопис Чернігова др. пол. XVII - поч. XVIII ст. [2-е вид., перероб. і доп.]. Чернігів: Чернігівський ЦНІІ, 2013. 182 с.: іл. С. 47-48. Ефимов А. Черниговский Елецкий монастырь Успения пресвятой Богородицы со времени создания и до наших дней. Чернигов: Тип-я Губ. правления, 1903. С. 207 давньоруського фрескового розпису; це найбільша частка фрескового живопису з усіх стародавніх храмів Чернігова.

Собор після численних руйнацій був відбудований у другій половині XVII ст. архимандритом Єлецького монастиря Іоаникієм Галятовським. Вигляд Успенського собору, вочевидь, після його відбудови зафіксований на іконі «Єлецька Богородиця», яка зберіглася до нашого часу (Іл. 3). Дослідники датують ікону 90-ми роками XVII ст. Куполи собору отримали барокові, грушеподібної форми, завершення, поверх напівкруглих давньо- руських закомар зробили дерев'яну по- крівлю, що завершувалася трикутними фронтонами над закомарами, центральний портал прикрасили бароковим фронтоном. іконографія керамічний собор фресковий

Керамічна ікона свого часу прикрашала західний фасад Успенського собору й була в люнеті центральної закомари в обрамленні барокового картуша. На іконі «Єлецька Богородиця» вона не зафіксована. Датування ікони «Єлецька Богородиця» 90-ми рр. XVII ст. А. Адруг аргументував тим, що на ній ще відсутній приділ Св. Якова, в якому було поховано чернігівського полковника Якова Лизогуба (помер у 1698 р.)1. Приділ Св. Якова було прибудовано з південної сторони собору і освячено у 1701 р.2 Можна припустити, що ікона з'явилася на фасаді собору пізніше, на початку XVIII ст. Подібні дві ікони оздоблюють також дзвіницю будинку Чернігівського колегіуму, яка була побудована, як свідчить її закладна дошка з гербом гетьмана І. Мазепи, у 1700-1702 рр. Одна ікона розміщена всередині верхнього ярусу дзвіниці, інша - ззовні, на південно-східній стороні, між розетками, які утворюють орнаментальний фриз під карнизом даху. На недалекій відстані від неї є також керамічна ікона «Спас Нерукотворний». Ще одна керамічна ікона із зображенням Богородиці прикрашала центральну браму новгород-сіверського Спасо-Преобра- Іл. Ігнатенко І.М. Чернігівські керамічні рельєфи XVII-XVIII ст. (Проблеми історії і реставрації). Міжнарод. Ікона «Єлецька Богородицю». женського монастиря. І. Ігнатенко вважає, що кера- 90-ті рр. WH ст. мічні ікони були виготовлені з однієї форми, тобто вони були ідентичні3 (Іл. 4), а отже, приблизно в один і той само час, тобто на поч. XVIH ст.

2' Успенсь™и собор Єлеіщкого монастиря, м' ЄРН1Г1В- на наук.-практ. конф. «Реставрація музейних пам'яток в сучасних умовах. Проблеми і шляхи вирішення». Київ, 1998. С. 56-57.- ст-

Іл. 3. Ікона «Єлецька Богородиця». 90-ті рр. XVII cт.

Оздоблення фасадів керамічними рельєфами було досить поширене в Україні. Так, дзвіницю будинку Чернігівського колегіуму, окрім чотирьох керамічних ікон, прикрашала керамічна закладна дошка із зображенням герба гетьмана І. Мазепи. На розповсюдження керамічного рельєфного виробництва значною мірою вплинуло західноєвропейське мистецтво, зокрема традиції оздоблення фасадів споруд скульптурами та барельєфами. Водночас ця традиція існувала на теренах України-Русі ще з давньоруських часів. Відомо, що Успенський собор Києво-Печерської лаври прикрашав триптих із зображенням Богороди- ці-Оранти та прп. Антонія й прп. Феодосія (XV ст.).

Керамічна ікона з Успенського собору Єлецького монастиря має розміри 70,5х52х 6,8 см. Вона обрамлена двома рамками: вузенькою внутрішньою з орнаментом у вигляді крапок та продовгуватих стрижнів й широкою зовнішною жовтого кольору та прикрашена дубовими листочками й розетками, які чергуються. На іконі - фронтальне зображення Богородиці нижче поясу, її миловидний лик майстерно обрамляють бганки червоного ма- форія, які досить природньо драпують плечі та руки, що підтримують Ісуса Христа на рівні грудей у білому хітоні та синьому гіматії. Руки Ісуса Христа розведені в сторони у благословляючому русі. Навколо голів Богородиці й Христа - золотаві німби. Монограми Богородиці й Христа оздоблені бароковими картушами. Тло ікони - брунатно-зеленого кольору. На зворотньому боці ікони, у центрі верхньої частини - тавро «Д» з титлом, що може означати цифру 4. Ікону на фасаді собору обрамляв широкий прямокутний картуш із квадратними по кутах завершеннями та чотирма херувимами (Іл. 5). Іконографічний тип ікони можна трактувати як «Богородиця Печерська», але тут відсутні зображення преподобних Антонія та Феодосія, які притаманні цій іконографії. У літературі зображення на керамічних іконах, у тому числі й із будинку Чернігівського колегіуму, називають «Богородиця Знамення». Проте на них руки Богородиці не підняті догори як символ заступництва, що є характерною ознакою іконографії «Богородиця Знамення», а підтримують Ісуса Христа знизу.

Ьі. 4. Керамічні ікони Чернігівщини. Поч. XVIII ст.

Іл. 5. Керамічна ікона «Богородиця Єлецька». Поч. XVIII ст. в обрамленні картуша.

На поч. ХХ ст. О. Єфимов звернув увагу, що зображення на керамічній іконі з Успенського собору Єлецького монастиря має велику подібність до ікони «Єлецька Богородиця» із Успенського собору м. Харкова, яку за переказами передав до храму князь Данило Баратинський 1687 р. Ефимов А. Черниговский Елецкий монастырь... С. 169. Посилаючись при цьому на: «Историко-статистическое описание Харьковской епархии» Філарета Гумилевського, відділ ІІ, Москва, 1852 р.; «Историко-статистическое описание Харьковской епархии», кн. ІІ, с. 10-12; «Харьковский кафедрадьный собор и его святыни», с. 50 (Іл. 6) Князі Баратинські походили від родоначальника чернігівських князів Святослава Ярославича, за якого була віднайдена чудотворна ікона «Єлецька Богородиця» на ялині, а в 1060 р. він, як стверджував Іоаникій Галятовський, побудував Успенський собор Єлецького монастиря Галятовський Іоаникій. Скарбниця потребная. Новгород-Сіверський, 1676. Арк. 3.. Баратинські могли вивезти стародавню ікону з монастиря. О. Єфимов вважав ікону з Успенського собору Харкова стародавнім, чудояв- леним образом Єлецької Богородиці Ефимов А. Черниговский Елецкий монастырь... С. 168.. На жаль, ікона з Успенського собору Харкова не зберіглася. Її світлина поч. ХХ ст. не дуже якісна, тим паче, що ікону закривали срібні шати більш пізнього часу. Як стверджував О. Єфимов, вона була прямокутної форми: в довжину 13 1/2 вершка та шириною10 1/2 вершка (59х46 см), тоді як ікона «Єлецька Богородиця», що зберіглася до нашого часу й нині є в Єлецькому монастирі, має розміри 135х76 см. Найвірогідніше, що ікона, яка дійшла до нашого часу, первісно могла бути в іконостасі, на що вказує її заокруглений верх.

Іконографічне зображення Богородиці на іконі з Харкова також відрізнялося від тієї ікони, що зберіглася. О. Єфимов зазначав, що на іконі з харківського Успенського собору Ісус Христос зображений у лоні Діви Марії подібно до ікон «Знамення Пресвятої Богородиці», а на іконі «Єлецька Богородиця», що зберіглася, Ісус Христос сидить «з лівої руки», тобто на ній представлений іконографічний тип Богородиця Одигітрія. До того ж Діва Марія підтримує Ісуса за ступні ніг, а на харківській іконі - правою рукою торкається правого коліна Христа. Зображення Богородиці з Христом на іконі з Харкова обрамлене променями сяйва, а Пречиста Діва сидить на дереві, а на іконі, яка дійшла до нашого часу, Богородиця з Христом сидить на хмарах. Дослідники вважають, що ікона «Єлецька Богородиця» з харківського Успенського собору була українського «письма».

Іл. 6. Ікона «Єлецька Богородиця» з Успенського собору м. Харкова. Др. пол. XVII ст.

Як бачимо, за іконографією та за розмірами керамічна ікона з Успенського собору Єлецького монастиря була близькою, судячи з опису О. Єфимова, до ікони з Успенського собору м. Харкова. Водночас зображення на цих іконах подібне до гравюри Богородиці на дереві з книги Іоаникія Галятовського «Скарбниця потребная», яка була видана у 1676 р. (Іл. 7). На ній зображена Марія в мандорлі у променях сяйва на дереві, внизу ліворуч - Успенський собор Єлецького монастиря, праворуч - частина стіни та вежа Чернігівської фортеці. Богородиця, що сидить, тримає на колінах Ісуса, правою рукою торкається його правої ніжки. Христос зображений фронтально з розведеними в сторони руками: правою рукою благословляє, в лівій тримає сувій. Навколо голів Богородиці й Спасителя - німби. Гравюра має підпис: «Образь Пресвятія Богородице Черниговской». Зображення на гравюрі відповідає опису ікони Богородиці на ялині з книги І. Галятовського «Скарбниця потребная»: «...где намаліовано дерево еловое альбо слину зь галузями зелеными, межи ты- ми галузями зелеными высоко сидячая ест намаліована родителка Божая, на своихъ коленах дитятко, Христа сидячого, под пахи левою рукою держачая, а правою рукою Христа за ноги держить, а Христос въ левой руке держить хартію звитую» Там само. С. 173. Галятовський Іоаникій. Скарбница потребная... Арк. 2 зв.. Можна припустити, що так могла виглядати ікона «Богородиця Єлецька», яка з'явилася у 1676 р. в монастирі.

Гравюру, на якій зображена «Єлецька Богородиця», вирізняє поетичний образ барокового стилю: міцний стовбур дерева увінчує величезна округла крона, яка не дуже схожа на ялину. Вона обрамлює овал мандорли з широкими променями, всередині нього для посилення сяйва знов таки зображені промені, що оточують фігуру Богородиці, яка схилила голову й дивиться на Ісуса Христа. Той досить невимушено сидить у неї на колінах із розведеними в сторони руками. Гравер уже передав об'ємність та рельєфність бганок мафорія Богородиці, який природньо спадає додолу. До речі, такою ж округлою кроною дерева та мандорлою з променями вирізняється й ікона «Єлецька Богородиця» з харківського Успенського собору. Як бачимо, на гравюрі образ «Єлецька Богородиця» виритований у бароковому стилі, позначений елементами європейського впливу, характерному для українського мистецтва др. пол. XVII ст. Це суперечить свідченням Іоаникія Галятовського, що ікона «Єлецька Богородиця» була привезена з Московії, з м. Володимира і передана в Єлецький монастир у січні 1676 р. , бо свого часу вона була вивезена туди й поширювалася там у списках. У стилі, характерному для українського іконописання кінця XVII - поч. XVIH ст., написані також два іконостасні образи «Єлецька Богородиця», які збереглися до нашого часу: одна - у Єлецькому монастирі, інша, майже ідентична першій, - у Троїцькому соборі м. Чернігова.

Іл. 7. Ікона «Єлецька Богородиця». Гравюра з книги «Скарбниця потребная». 1676 р.

Отже, на керамічній іконі з Успенського собору, на іконі з Харкова та на гравюрі «Єлецька Богородиця» 1676 р. представлений один і той само іконографічний тип: Діва Марія тримає перед собою Христа-Ємануїла, який благословляє розведеними в сторони руками. Цей тип богородичних ікон з великою долею вірогідності можна віднести до іконографічного типу «Воплочення Христове». На нашу думку, саме іконографічний тип «Воплочення Христове» представлений на цих іконах не випадково. Своєю богословсько- теологічною концепцією він був тісно пов'язаний із давньоруським зображенням «Оран- ти» у консі абсиди хрещальні, розташованій у південній частині нартексу Успенського собору. Іоаникій Галятовський зазначав: «Под хором есть пределъ, утитолованый соборъ пресвятой Богородицы. В томъ пределе на муре над алтаремъ есть намалїованьїй образ Богородицы стоячой и обедве руки до неба подносячой и Христа дитятко з руками благо- словячими в животе держачой, который образ называется воплощеніє Христово» Там само. Арк. 2. Там само. Арк. 10. Зв. Там само. Арк. 12 зв.-13. (Іл. 8).

Далі I. Галятовський помістив народний переказ про пошкодження цього образу московитом та покарання, яке за це він поніс. У «Чуді восьмому» у книзі «Скарбниця потребная» архимандрит розповів про олов'яний невеликий круглий образок, які знайшли під час копання фундаменту для монастирської трапезної. На ньому зображено «...воплощенія Христова, где пресвятая Богородица руки до неба поноситъ Христа въ животе своємъ з благословячими руками носит ... На другой стороне образу того выображеный єсть святый Василій Великй въ омофоре, архієпископ Кесарійскій, зъ написомъ о Апосъ Василеовсъ»11. Іоаникій Галятовський зазначив, що Богородиця свій образ людям явила, щоб у церкві Єлецькій шанували образ Пресвятої Богородиці, який на мурі написаний, який об-раз Воплочення Христове називається Там само. Арк. 13.. Як бачимо, Галятовський велику увагу приділив давньоруському зображенню Оранти у хрещальні Успенського собору та стародавньому образку, на яких він вважав, було зображено Воплочення Христове.

Можна припустити, що на формування іконографічного типу зображення «Єлецька Богородиця», про що свідчить гравюра «Єлецька Богородиця» 1676 р., ікона «Єлецька Богородиця» з Успенського собору м. Харкова, а також керамічна ікона з Успенського собору м. Чернігова, в значній мірі вплинула програма давньоруських розписів Успенського собору, сакральність зображень Богородиці-Оранти з Христом-Ємануїлом у її лоні.

У той же час іконографія цих ікон близька до іконографічного типу «Богородиця Пе- черська (Свенська)», в основі якої лежить іконографія «Богородиця на троні», оскільки Богородиця зображена без піднятих рук, що є характерною ознакою типу Оранти, а підтримує руками перед собою Христа-Ємануїла, який благословляє розведеними в сторони руками. Але на цих іконах відсутні предстоячі прп. Антоній і прп. Феодосій. До речі, їхні постаті, як свідчать світлини І. Моргілевського 20-тих рр. минулого століття, лише пізнього олійного живопису, були обабіч Богородиці-Оранти у хрещальні Успенського собору. Світлична Н.О., Коренюк Ю.О. Маловідомі негативи із зображенням Успенського собору Єлецького монастиря в м. Чернігоіві з фотоколекції І.В. Моргілевського (За мат. групи «Негативи» Національного заповідника «Софія Київська»). Чернігівські старожитності. Чернігів, 2010. С. 140, 142. Іоаникій Галятовський називав приділ, де розміщувалося зображення Богородиці- Оранти, «утитолованый соборъ пресвятой Богородицы». Справді, поруч із абсидою хре- щальні до нашого часу збереглися ще деякі фрагменти фрескового розпису із залишками фігур святих, ангелів тощо, які ідентифікувати через незадовільний стан досить складно.

Іл. 8. Фреска « Богородиця-Оранта» з хрещальні Успенського собору Єлецького монастиря. ХІІ ст.

Треба зазначити, що І. Галятовський пов'язував виникнення Єлецького монастиря з Антонієм Печерським, засновником знаменитої Києво-Печерської лаври, який у 1069 р. змушений був, рятуючись від гніву київського князя Ізяслава Ярославича, втекти до Чернігова: «Антоній же, прибувши до Чернігова, уподобав Болдину гору і, викопавши печеру, тут вселився. І єсть [печерний] монастир святої Богородиці на Болдиних горах і до сих днів», - писав літописець у «Повісті временних літ» Літопис Руський: за Іпатським списком [пер. з давньорус. Л. Маховець]. Київ: Дніпро, 1989. С. 118.. І. Галятовський вважав, що Успенський Єлецький монастир у Чернігові і був тим монастирем, де спочатку оселився Антоній, оскільки іншого богородичного монастиря в Чернігові не було Галятовський Іоаникій. Скарбница потребная... Арк. 4-4 зв.. Пізніше, вочевидь, Антоній переселився у більш віддалену місцевість, де усамітнившись, заснував Антонієві печери з прибудованою до них наземною Іллінською церквою. І. Галятовський, описуючи історію виникнення Єлецького монастиря, наголошував на його значимості, зазначав, що в деяких джерелах монастир названий лаврою. Чернігівські князі, певно, прагнули мати в місті монастир, який міг стати визначною святинею, подібною до Києво-Печерської лаври. Відомо, що саме Успенський собор Києво-Печерської лаври був споруджений у 10731078 рр. коштом чернігівського та київського князя Святослава Ярославича.

Отже, можна припустити, що в основі іконографії образу «Єлецька Богородиця», а саме, тієї, що представлена на гравюрі 1676 р., на іконі «Єлецька Богородиця» з Успенського собору м. Харкова, а також на керамічній іконі з Успенського собору м. Чернігова, вочевидь, лежав догмат Воплочення Христове, що ілюструє текст зі Старого Завіту: «Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім'я Йому: Емануїл» (Іс. 7:14). Урешті, догмат Воплочення Христове був втілений і в образі «Богородиця Печерська (Свенська)», оскільки тут представлена Марія на троні, яка підтримує руками перед собою Христа-Ємануїла, що благословляє розведеними в сторони руками. Іконографічний тип Богородиці, що сидить на троні та тримає Христа-Емануїла перед собою, вважають таким, що найбільш наочно ілюструє догмат Воплочення Христове. Припускаємо, що іконографічний тип «Єлецька Богородиця» був сформований на основі іконографії «Воплочення Христове», яка наочно ілюструє й «Богородиця Печерська (Свенська)». Дві іконостасні ікони «Єлецька Богородиця», що дійшли до нашого часу, є самостійними й відмінними. Вони вирізняються конкретним, реалістично наближеним до дійсності зображенням, детально ілюструють чудо явлення святого образу на ялині на тлі Єлецького монастиря та відтворенням Чернігівської фортеці. Як уже зазначалося, вони датуються кінцем XVII - поч. XVIII ст., тобто були написані пізніше 1676 р., коли, згідно з Іоаникієм Галятовським, з'явилася ікона «Єлецька Богородиця» у монастирі. Іконографічний тип Богородиці на цих іконах також інший - Одигітрія. Оскільки ікона «Єлецька Богородиця», про яку писав Іоаникій Галятовський, не збереглася, то можна припустити, що гравюра 1676 р. із книги «Скарбниця потребная», а також керамічна ікона із Успенського собору Єлецького монастиря дають уявлення про те, як вона могла виглядати. На нашу думку, керамічну ікону можна ідентифікувати як «Єлецька Богородиця».

На ній Богородиця представлена у вигляді молодої Мадонни з правильними рисами обличчя та симетричними, ретельно укладеними бганками мафорія на голові, що свідчить про західні впливи у формуванні іконографічного образу «Єлецька Богородиця». Він міг бути навіяний копіями чи репліками скульптур, барельєфів відомих європейських майстрів. Детально опрацьовані не лише бганки мафорія з двома шестикутніми зірками, які огортають плечі та руки Богородиці, але й хітона та гіматія Ісуса Христа, кінці якого перекинуті через ліву руку та звисають донизу. Водночас збережена ієратичність та статичність, непорушність постатей Богородиці й Ісуса Христа, площинність та лаконізм, властиві іконографічному канону.

На жаль, під час Другої світової війни керамічна ікона «Єлецька Богородиця» була значно ушкоджена. Нижня частина обличчя Богородиці від очей повністю була відбита. Вона була реставрована упродовж 1990-1997 рр. реставратором Т. Коваленко (Державні науково-дослідні майстерні ім. І. Репіна).

Нині керамічна ікона «Єлецька Богородиця» представлена в експозиції будинку Чернігівського колегіуму.

References

1. Adruh, A. (2013). Zhyvopys Chernihova dr. pol. XVII - poch. XVIII st. [Chernihiv canvas in the second half of the XVII - the early XVIII c.]. P. 47-48. Chernihiv, Ukraine.

2. Ihnatenko, I. (1998). Chernihivski keramichni reliefy XVII-XVIII st. (Problemy istorii i restavratsii) [Chernihiv ceramic reliefs of the XVII-XVIII c.]. Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiia «Res- tavratsiia muzeinykh pamiatok v suchasnykh umovakh. Problemy i shliakhy vyrishennia» - International scientific and practical conference «Restoration of museum monuments in modern conditions. Problems and solutions». P. 56-57. Kyiv, Ukraine.

3. Svitlychna, N., Koreniuk, Y. (2010). Malovidomi nehatyvy iz zobrazhenniam Uspenskoho soboru Yeletskoho monastyria v m. Chernihoivi z fotokolektsii I.V. Morhilevskoho (Za mat. hrupy «Nehatyvy» Natsionalnoho zapovidnyka «Sofiia Kyivska») [Little-known negatives with the image of the Uspensky Cathedral of the Yeletsky Monastery in Chernihiv from the photo collection of I.V. Morgilevskyi (For the material group «Negatives» of the National Reserve «Sofia Kyivska»)]. Chernihivski starozhytnosti - Chernihiv antiquities. P. 140, 142. Chernihiv, Ukraine.

Размещено на Allbest.ru