До питання про прийняття епіклеси "Евергет" Птолемеєм III

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна установа «Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України»

До питання про прийняття епіклеси «Евергет» Птолемеєм III

Андрій Зелінський

доктор історичних наук

в. о. провідного наукового співробітника

Анотація

птолемей сакральний епіклеса евергет

Спираючись на дані Александрійського «синодального» декрету від 3 грудня 243 р. до Р. Х., я запропонував змістити датування голоду часів Птолемея ІІІ з 245/244 р. до Р. Х. на період між кін. 243 і поч. 238 рр. до Р. Х. У разі правильності зазначеного припущення виникає необхідність перегляду питання про обґрунтування прийняття Птолемеем грецької форми сакральної епіклеси «Евергет» (Благодійник), яке я раніше пов'язував з допомогою, наданою царем населенню Єгипту під час вищезгаданого голоду. У сучасній історіографії є низка альтернативних припущень з приводу попередніх дій Птолемея ІІІ, які начебто відповідали елліністичним уявленням про евергетизм. З-поміж них: переможне завершення Азійської кампанії (246/245 р. до Р. Х.), здійсненої в межах ІІІ Сирійської війни (246--241 рр. до Р. Х); придушення внутрішніх заворушень у самому Єгипті; повернення до Єгипту статуй місцевих богів і культових предметів, свого часу вивезених персами; благодіяння, здійснені стосовно єгипетських храмів і священних тварин. При цьому вищевказані дії Птолемея ІІІ або не підпадають під поняття «благодіяння», або переважно стосуються етнічних єгиптян. Сліди грецького семантичного навантаження епіклеси «Евергет» варто шукати саме в Александрійському «синодальному» декреті, виданому єгипетським жрецтвом. У ньому названо благодіяння Птолемея ІІІ, які здійснив александрійський володар протягом перших років царювання. З-поміж них згадано послаблення фіскальної політики і проголошення масової амністії. Ці заходи потрапляли під поняття «евергетизм» як у єгипетській, так і в грецькій (а особливо елліністичній) традиції. При цьому обидва вони могли стати приводом для офіційного обожнення елліністичного володаря. Відповідь апофеозом на масштабний акт економічного евергетизму набула в елліністичному світі форми повсякденної реальності. Своєю чергою, проголошення амністії щодо в'язнів безпосередньо наближало благодійника до богів-олімпійців на чолі з самим Зевсом.

Ключові слова: елліністичний Єгипет, Птолемей ІІІ, Александрійський «синодальний» декрет, обожнення, евергетизм, амністія.

Andrii Zelinskyi

Doctor of Historical Sciences, Acting Leading Researcher, State Institution “Institute of World History of the National Academy of Sciences of Ukraine”

On the question of the adoption of the epiclesis `Euergetes' by Ptolemy III

Abstract

In 2020,1published the monograph From Basileis-Pharaohs to Pharaohs-Basileis: The First 100 Years of the Ptolemaic Monarchy. In that book, I proposed to move the date of the famine that occurred during the reign of Ptolemy III from 245/244 BC to the period between 243 and 238 BC, drawing on the evidence of the Alexandrian `synodal' decree of 3 December 243 BC. If my hypothesis is correct, it becomes necessary to reconsider the background of Ptolemy's adoption of the Greek form of the sacred epiclesis `Euergetes' (Benefactor), which earlier I associated with the help that the population of Egypt received from the king during that famine. In modern historiography, there are a number of alternative suggestions regarding the prior actions of Ptolemy III, supposedly consistent with the Hellenistic ideas about euergetism. Among them are the victorious end of the Asian military campaign (246--245 BC); suppression of unrest in Egypt; return to Egypt of the statues of local gods and cult objects that had been removed by the Persian conquerors; and deeds for the benefit of Egyptian temples and sacred animals. But these actions of Ptolemy III either did not meet the definition of a `beneficent act' or concerned only ethnic Egyptians. Traces of the Greek semantic content of the epiclesis `Euergetes' should be sought in the Alexandrian `synodal' decree produced by the Egyptian priesthood. It contains a list of the king's merciful acts during the first years of his reign, including the easing official policy and proclamation of a mass amnesty. Such actions were understood as euergetism in the Egyptian and Greek (especially Hellenistic) traditions. Either of them could become the reason for the official deification of the Hellenistic ruler. Responding with an apotheosis to a large-scale act of economic euergetism became everyday reality in the Hellenistic world. Amnesty for prisoners also directly brought the benefactor closer to the Olympian gods, led by Zeus himself.

Keywords: Hellenistic Egypt, Ptolemy III, Alexandrian `synodal' decree, deification, euergetism, amnesty.

У 2020 р. побачила світ моя монографія «Від басилевсів-фараонів до фараонів-басилевсів: перші 100 років птолемеївської монархії». У межах цієї праці я виклав власне бачення логіки історичного розвитку держави Птолемеїв протягом кін. IV - кін. ІІІ ст. (тут і далі -- до Р Х.) (Zelinskyi 2020c). На її сторінках з огляду на свідчення нещодавно відкритих елліністичних джерел було запропоновано нові погляди на перебіг і хронологію низки подій, пов'язаних з історією вищезгаданого державного утворення. Зокрема, спираючись на зміст т. зв. Александрійського «синодального» декрету, прийнятого єгипетським жрецтвом 3 грудня 243 р., у сукупності з добре відомим свідченням Атенея з Навкратісу щодо відправки сиракузьким царем Гієроном ІІ до голодуючого Єгипту морського продовольчого транспорту (Athen. V. 209a-b), я запропонував змістити датування єгипетського голоду часів Птолемея ІІІ з 245/244 р. на період між кін. 243 і поч. 238 рр. У межах представленої мною аргументації йшлося, зокрема, про відсутність будь-яких згадок чи бодай натяків стосовно єгипетського голоду в тексті Александрійського декрету і про неможливість відправки Гієроном ІІ продовольчої допомоги до країни Нілу перед закінченням І Пунічної війни (тобто до 241 р.) (Zelinskyi 2020 c, 134-135, 424-426, прим. 11381156). У разі правильності цього припущення виникає необхідність перегляду питання про безпосередні обставини прийняття згаданим царем грецької форми сакральної епіклеси «бог-Евергет» («бог- благодійник»), поширюваної й на його дружину -- Береніку ІІ. Попередньо я вже висловив деякі міркування з цього приводу (див. прим. 1). Проте, гадаю, вони потребують певного поглиблення й узагальнення, що й буде здійснено в цій публікації.

Немає жодного сумніву в тому, що у випадку Птолемея ІІІ епіклеса «Евергет» містила як грецькі, так і єгипетські конотації (див., наприклад: Pfeiffer 2002, 937-947)5. Стосовно останніх недвозначно висловилися Порфирій і Св. Ієронім. Вони відзначили, що єгиптяни проголосили Птолемея ІІІ Евергетом на знак подяки за повернення двох з половиною тисяч статуй місцевих богів, свого часу «депортованих» з країни пірамід персами. Ситуація ж із визначенням грецького підґрунтя зазначеної епіклеси після введення до наукового обігу Александрійського «синодального» декрету зазнала деяких змін.

У зв'язку з цим передусім слід відзначити, що запровадження грецького (елліністичного) культу богів-Евергетів відбулося за кілька місяців до появи його єгипетського варіанта. Першу відому нам єгипетську згадку відповідного правлячого подружжя як богів благодійних зафіксовано в тому ж таки Александрійському декреті (El- Masry, Altenmuller, Thissen 2012, 32-36, 44-51, 58-66, 68-70, 117-150; порівн. Carrez-Maratray 2014, 155-162; Zelinskyi 2020c, 173-174), датованому, як ми пам'ятаємо, 3 грудня 243 р. (порівн. прим. 2). Своєю чергою, найбільш рання з відомих нам згадок відповідної грекомовної епіклеси пов'язана з долученням Птолемея та Береніки до офіційного епонімного культу держави Птолемеїв, з'являється вже у серпні/вересні того ж року (PSI, № 389; порівн. Muccioli 2013, 181; Clayman 2014, 13, 133-134, 192, not. 23, 212, not. 4; Ladynin 2016, 284-285; Zelinskyi 2020c, 173). Виходячи з факту первинності появи грецької форми царської епіклеси, ми опиняємося перед проблемою визначення базових пріоритетів, які продиктували доцільність її вибору в контексті представників греко-македонського сегмента населення елліністичного Єгипту.

Донедавна я розглядав зазначену доцільність у контексті традиції грецького хлібного евергетизму. Це визначення я розумію як поширену в Елладі практику наділення епітетом «Евергет» людей, котрі здійснили акт благодіяння на адресу того чи того полісу наданням хлібного дарування або забезпеченням можливості для закупівлі збіжжя за пільговими цінами (Zelinskyi 2010, 257-259; порівн. Brumbaugh 2019, 233-234; також див. нижче). У зв'язку з цим насамперед спадала на думку масштабна закупівля збіжжя, згодом розподіленого серед населення Єгипту, яку здійснили Птолемей ІІІ і Береніка ІІ під час уже згадуваного на цих сторінках масштабного голоду (OGIS, № 56, 13-18 = CGC, № 22186, 13-18 = Pfeiffer 2004, 93-101). Таке припущення виглядало цілком коректно в разі віднесення вищевказаних дій царственого александрійського подружжя на 245-243 рр. (порівн. прим. 4). Однак висновок про визнання Птолемея ІІІ богом-Евергетом ще до початку зазначеного голоду (див. вище) спонукає нас до пошуку інших чинників, які б виправдовували вибір царської епіклеси в очах греко-македонської та й загалом елліністичної аудиторії.

У сучасній історіографії представлено низку альтернативних припущень щодо попередніх дій Птолемея ІІІ, котрі так чи так могли відповідати елліністичним уявленням про евергетизм (див., наприклад: Beyer-Rotthoff 1993, 287-289; Pfeiffer 2002, 939-941; Muccioli 2013, 182-183). Серед них: 1) переможне завершення азійської кампанії (246/245 р.), здійсненої в межах III Сирійської війни (246/241 р.); 2) придушення внутрішніх заворушень, які спалахнули в самому Єгипті (порівн. прим. 3 і 23); 3) уже згадуване на цих сторінках повернення статуй місцевих богів, що їх свого часу вивезли перси (див. прим. 6-7); 4) благодіяння на адресу єгипетських храмів і священних тварин, датовані як першим роком царювання відповідного володаря (246 р.), так і періодом між завершенням азійського походу і ухваленням постанови, зафіксованої в Александрійському декреті. При цьому слід зазначити, що вищеназвані царські вчинки або не підпадають під поняття «благодіяння», або переважно стосуються етнічних єгиптян. У першому випадку йдеться про варіанти 1-2, у другому -- про варіанти 3-4. Військові перемоги, як і дії щодо відновлення внутрішнього ладу, пов'язані з неминучим кровопролиттям, передусім -- із загибеллю воїнів самого Птолемея, на мій погляд, як такі не могли розглядатися як царські благодіяння. Своєю чергою, схоже, що, попри наявність поступальної тенденції щодо проникнення місцевих релігійних уявлень до середовища середземноморських іммігрантів (див., наприклад: Zelinskyi 2010, 263-281, 332-351, прим. 394-550), греко-македонське населення Єгипту ще не було достатньо підготоване до сприйняття царських благодіянь, здійснених щодо єгипетських храмів і об'єктів місцевого культу священних тварин, у світлі наявних на той час уявлень про грецький або навіть елліністичний евергетизм¹¹.

Натомість, на мою думку, сліди грецького семантичного навантаження епіклеси Птолемея ІІІ варто шукати в тексті Александрійського «синодального» декрету, у якому ретельно перераховано благодіяння, що їх здійснив згадуваний цар протягом перших років володарювання (див. прим. 2). З-поміж таких благодіянь згадується пом'якшення фіскальної політики й масове звільнення ув'язнених осіб.

Видавці декрету переклали відповідний пасаж його ієрогліфічної версії так: «Die Steuern des Konigs und seine Abgaben, die in Agypten bestanden, die verminderte Seine Majestat (zum Teil), zusatzlich zu der Steuer, die er zu seinem Teil (d. h. auf ihn bezogenen Anteil) ganzlich erlieb. Die Steuern (Besitz des Konigs), die als Ruckstand entstanden waren bei allen Menschen Agyptens, mit zahlenmabig sehr viel Geld, die erlieb Seine Majestat, um die Soldaten und alle Menschen zu seiner Zeit glucklich zu machen. Dieser vollkommene Gott lieb zahlreiche Verhaftete frei, die viele Jahre eingesperrt waren» (El-Masry, Altenmuller, Thissen 2012, 88) .

Переклад паралельного демотичного проходу, який зробили видавці, виглядає так: «Die staatliche(n) Abgabe(n) und die Steuer(n), die in Agypten bestanden, verringerte er zum Teil, zum Teil erlieb er sie ganzlich. Die dem Konig, l.h.g. [скорочення від традиційної супровідної формули: «Leben, Heil, Gesundheit». -- А. 3.], (geschuldeten) Restbetrage, die [zu Lasten der Bewohner] Agyptens bestanden, erlieb er, um zu bewirken, dass das Heer und alle ubrigen Menschen in guter Verfassung seien in der Regierungszeit. Er lieb viele Menschen frei, die viele Jahre in Haft waren» (El-Masry, Altenmuller, Thissen 2012, 88).

Як у єгипетській, так і в грецькій (а особливо елліністичній) традиції обидва названі царські заходи потрапляли під поняття евергетизму (див., наприклад: Gehrke 1990, 50-51; Manning 2010, 95, not. 86; Surikov 2011, 40-41; Prioux 2011, 210-211; El-Masry, Altenmuller, Thissen 2012, 91; Domingo Gygax 2016; Coppola 2016, 28-29). Відповідно вони були однаково близькі та зрозумілі як для єгиптян, так і для середземноморських іммігрантів. І в нашому випадку особливо важливо те, що обидва зазначені заходи можна об'єднати поняттям «амністія» і піднести до рівня божественних категорій.

Наявність безпосереднього зв'язку між прийняттям Птолемеєм ІІІ епіклеси «Евергет» і пом'якшенням ним податкового тягаря та скасуванням недоїмок майже не потребує додаткових роз'яснень. У цьому контексті варто відзначити лише кілька моментів. По-перше: для жителів елліністичної ойкумени економічний евергетизм набув форми мало не повсякденного явища (порівн. Bringmann 1993, 8-25; також див. вище); класичним прикладом його прояву можна вважати вищезгадані «хлібні благодіяння». По-друге: за елліністичного періоду акти подібного евергетизму, що походили від монархів, нерідко спричинювали обожнення останніх; як приклад подібного апофеозу можна згадати хоча б акт обожнення громадянами Візантія Евергетового батька -- Птолемея ІІ Філадельфа, що стало виявом вдячності політів за отримані ними від царя хлібні, грошові й територіальні дари, а також допомогу боєприпасами під час війни з Селевкідом Антіохом ІІ (Dion. Byz. 41; порівн. Gabelko 2005, 103-111; Zelinskyi 2021, 159-160). І по-третє: скасування царських недоїмок, по суті, може розглядатися як акт економічної амністії, тобто вибачення й викреслення з пам'яті податкових провинностей, скоєних щодо держави (La'da 2013b, 168-170, 200-201; порівн. Carrez-Maratray 2014, 162). Відповідно пом'якшення фіскальної політики, яке запровадив Птолемей ІІІ у межах усієї підвладної йому держави, в очах його підданих з числа греко-македонян розцінювалось як акт економічного евергетизму, котрий з огляду на його масштабність і, так би мовити, дух епохи безумовно заслуговував на визнання царственного благодійника не просто Евергетом, а богом-Евергетом. Водночас розуміння скасування недоїмок як економічної амністії, на мою думку, дозволяє трактувати будь-який акт вибачення злочинців як вияв евергетизму.

Однак тема милосердя, виявленого щодо в'язнів, тобто власне класичної амністії, у контексті божественного евергетизму Птолемея ІІІ вимагає більшої уваги. Ідея застосування принципу «вибачити та забути» щодо провини різнопланових злочинців, зокрема -- політичних супротивників, мала своє коріння як у класичній Греції (Chaniotis 2013; Dreher 2013; Scheibeireiter 2013), так і в доелліністичному Єгипті (Smith 1968; Holbl 2001, 202; Huss 2001, 524-525; La'da 2013b; 2013a). Тому не дивно, що обидві ці традиції знайшли своє відображення в державній діяльності перших Птолемеїв (див., наприклад: La'da 2013a). Підтвердженням цього, наприклад, можуть служити два анекдоти, які передав Клавдій Еліан.

У першій книзі своїх «Строкатих оповідок» цей автор переповідає таку історію: «У царя Птолемея [Птолемей I. -- А. 3.] був красивий коханець на ім'я Галет... Якось Галет їхав верхи поруч із царем. Здалеку помітивши, що якихось людей ведуть на страту, він стривожено сказав Птолемеєві: “Цим людям пощастило, що ми на конях, і, якщо ти не проти, царю, поквапмося і наздоженімо їх, щоб постати перед нещасними як Діоскури, предстали їм гідні рятівники, як кажуть про Кастора та Полідевка”. Цар не міг натішитися добротою хлопчика і був захоплений його співчуттям; він звільнив засуджених до смерті і відтоді ще більше зазнав впливу чарів любові до нього».

У чотирнадцятій книзі того самого твору Еліан розповідає анекдот, фігурантом якого згідно з communis opinio безпосередньо виступає Птолемей III (див., наприклад: Clayman 2014, 123-124; Carrez-Maratray 2014, 243; Sewell-Lasater 2020, 166): «Розповідають, що одного разу Птолемей (замовчую, який саме) завзято грав у кості. Під час цього заняття йому почали читати список злочинців і призначених їм покарань, щоб цар визначив тих, які, на його думку, заслуговують на страту. Однак його дружина Береніка забрала в раба список і заборонила продовжувати читання, сказавши, що людські долі слід вирішувати продумано, а не за грою, бо людські голови не кості, щоб їх жбурляти. Птолемею припали до душі її слова, відтоді цар ніколи не вирішував під час гри подібні справи».

Безпосередню причетність перших Птолемеїв до вирішення питань, пов'язаних з переглядом долі ув'язнених, відображено й у папірологічному матеріалі. При цьому йдеться про в'язнів, котрі носили грецькі імена. Наприклад, у 254 р. такий собі Ефармост, котрий за невідомої нам причини протягом року перебував в ув'язненні, підготував клопотання стосовно перегляду своєї справи, сподіваючись, що воно з-поміж інших (!) буде передано Птолемеєві II в день народження. Своєю чергою, на початку 240 р. (тобто як мінімум через три роки після царської амністії, згаданої в Александрійському декреті) певний Гермократ докладав неабияких зусиль, спонукаючи низку впливових осіб, причетних до оточення Птолемея ІІІ, схилити царя до прийняття рішення про його (Гермократа) звільнення з попереднього ув'язнення.

Отже, масштабний акт амністії, який згадали укладачі Александрійського декрету, цілковито відповідає реаліям птолемеївської юридичної практики. При цьому, попри суто єгипетське походження джерела, зазначений акт царського благодіяння міг поширюватися на всіх підданих александрійського монарха безвідносно до їхньої етнічної належності. На мою думку, з високим ступенем вірогідності можна навіть припустити, що першочерговим об'єктом відповідної амністії стали саме представники греко-македонської частини населення Єгипту. Власне, з вихідцями із зазначеного середовища я схильний пов'язати вищезгадане внутрішнє повстання (точніше заворушення), котре змусило Птолемея ІІІ перервати азійську кампанію 246/245 р. (див. вище). Схоже на те, що Птолемей III, не бажаючи посилювати напруження у стосунках із греко-македонським сегментом населення власної країни (насамперед з воїнами-клерухами), але водночас намагаючись зберегти обличчя, одразу після приборкання заворушення удався до амністування його учасників. При цьому зазначений захід було поєднано із долученням правлячого александрійського подружжя до державного епонімного культу в постаті богів-Евергетів. Зокрема, додатковим непрямим доказом на користь викладених вище міркувань може служити присвята, зроблена військовими колоністами з числа кінних клерухів, які мешкали у Гермопольському номі. Автори відповідного присвятного напису, між іншим, дякували Птолемеєві ІІІ за якусь невизначену евергесію (I. Herm. Magn. № 1). Цілком можливо, що мали на увазі не лише відомі нам фіскальні послаблення, але й царське вибачення, зрештою, дароване невдоволеним воїнам.

Нарешті, сам лише факт вибачення в'язнів (передусім політичних) наближав Птолемея III до олімпійських небожителів. У цьому контексті щонайперше варто згадати вищенаведений анекдот з першої книги «Строкатих оповідок» Еліана. У ньому улюбленець Птолемея І Сотера, спонукаючи останнього до помилування приречених на страту, у риторичному запалі порівнює цей вчинок з діяннями божественних близнюків Діоскурів (див. вище).

Окрім цього, не слід забувати, що за давньогрецькою міфологічною традицією, котра з'явилась у VI-V ст., найперший акт амністії проголосив сам Зевс. Володар Олімпу виявив милосердя до свого жорстокого батька Крона (порівн. Hes. Theog. 453-467; Apol. Bibl. Myth. I. II. 5-7; Diod. V. 70; Strab. X. III. 11), якого він перед цим позбавив верховної влади і ув'язнив у безодні Тартару (Hom. Il. VIII. 478-482; Hes. Theog. 717-745, 851; Aesch. Prom. Vinct. 219-223; Apol. Bibl. Myth. I. II. 1). Зевс не тільки звільнив батька з ув'язнення, але й зробив його правителем Островів Блаженних (Hes. Op. 167-173; Pindar. Olymp. II. 6175; порівн. Aesch. Eum. 640-651). Виходячи з цього, можна припустити, що будь-який елліністичний правитель, проголошуючи амністію, міг похвалитися діянням, освяченим прикладом найвищого з богів. При цьому що більші були масштаби амністії, то більше її ініціатор уподібнювався до божественного олімпійця -- первинного носія надлюдської за своєю сутністю здібності вибачати й забувати.

Отже, на підставі змісту Александрійського «синодального» декрету, поєднаного зі свідченнями низки наративних, епіграфічних і папірологічних джерел, можна дійти висновку, згідно з яким прийняття Птолемеєм III епіклеси «Евергет» у випадку греко-македонської складової населення елліністичного Єгипту зумовлювалося низкою царських економічних благодіянь фіскального характеру в поєднанні з масовим звільненням державних в'язнів, здійсненим у межах масштабної царської амністії.

Список джерел та літератури / List of sources and literature

1. Beyer-Rotthoff, B. Untersuchungen zur AussenpolitikPtolemaios'III. Bonn, 1993.

2. Bonneau, D. Le fisc et le Nil: incidences des irregularites de la crue du Nil sur la fiscalite fonciere dans l'Egypte grecque et romaine. Paris, 1971.

3. Bringmann, K. The King as Benefactor: Some Remarks on Ideal Kingship in the Age of Hellenism. In: A. Bulloch, E. Gruen, A. Long, A. Stewart (ed.), Images and Ideologies. Selfdefinition in the Hellenistic World. Berkeley - Los Angeles - Oxford, 1993, pp. 8-25.

4. Brumbaugh, M. The new politics of Olympos: kingship in Kallimachos'hymns. New York, 2019.

5. Carrez-Maratray, J.-Y. Berenice II d'Egypte, une reine dans les etoiles. Paris, 2014.

6. Chaniotis, A. Normen staerker als Emotionen? Der kulturhistorische Kontext der griechischen Amnestie. In: K. Harter-Uibopuu, F. Mitthof (Hg), Vergeben und Vergessen? Amnestie in derAntike. Wien, 2013, pp. 47-70.

7. Clayman, D. Berenice II and the Golden Age ofPtolemaic Egypt. Women in antiquity. Oxford -- New York, 2014.

8. Coppola, A. Kings, Gods and Heroes in a Dynastic Perspective: A Comparative Approach. Erga- Logoi, Vol. 2, 2016, pp. 17-37.

9. Co§kun, A. The war of Brothers, the Third Syrian War, and the Battle of Ankyra (246-241 BC): a Re-Appraisal. In: K. Erickson (ed.), The SeleukidEmpire, 281--222 BC: War within the Family. Swansea, 2018, pp. 197-252.

10. Doningo Gygax, M. Benefaction and rewards in the ancient Greek city: the origins of Euergetism. Cambridge, 2016.

11. Dreher, M. Die Herausbildung eines politischen Instruments: Die Amnestie bis zum Ende der klassischen Zeit. In: K. Harter-Uibopuu, F. Mitthof (Hg.), Vergeben und Vergessen? Amnestie in der Antike. Wien , 2013, pp. 71-94.

12. El-Masry, Y., Altenmuller, H., Thissen, H.-J. Das Synodaldekret von Alexandria aus dem Jahre 243 v. Chr. Hamburg, 2012.

13. Fuks, A. Dositheos son of Drimylos: a prosopographical note. The Journal of Juristic Papyrology, 7-8, 1953-1954, pp. 205-209.

14. Gabelko, O.L. Istoriya Vifinskogo tsarstva. Sankt-Peterburg, 2005. (In Russian).

15. Габелко, О.Л. История Вифинского царства. Санкт-Петербург, 2005.

16. Gehrke, H.-J. Geschichte des Hellenismus. Munchen, 1990.

17. Grabowski, T. Ostatni Triumf Ptolemeuszy. Czwarta Wojna syryjska (221--217p.n.e.). Krakow, 2010.

18. Grainger, J.D. The Syrian Wars. Leiden - Boston, 2010.

19. Hauben, H. L'expedition de Ptolemee III en Orient et la sedition domestique de 245 av. J.-C. Quelques mises au point. Archiv fur papyrusforschung und verwandte gebiete, Bd. 36, 1990, pp. 29-37.

20. Hayden, B. Price Formation and Fluctuation in Ptolemaic Egypt. PhD Dissertation. Chicago, 2018.

21. Holbl, G. A History of the Ptolemaic Empire: Transl. from germ. London - New York, 2001.

22. Huss, W. Agypten in hellenistischer Zeit: 332-30 v.Chr. Munchen, 2001.

23. Johstono, P. The Army of Ptolemaic Egypt 323 to 204 BC An Institutional and Operational History. Barnsley, 2020.

24. Koenen, L. The Ptolemaic King as a Religious Figure. In: A. Bulloch, E. Gruen, A. Long, A. Stewart (ed.), Images and Ideologies. Self-definition in the Hellenistic World. Berkeley - Los Angeles - Oxford, 1993, pp. 26-116.

25. La'da, C. Amnesty in Hellenistic Egypt. A Survey of the Sources. In : K. Harter-Uibopuu, F. Mitthof (Hg.), Vergeben und Vergessen? Amnestic in der Antike. Wien , 2013, pp. 163-209.

26. La'da, C. Amnesty in Pharaonic Egypt. In : K. Harter-Uibopuu, F. Mitthof (Hg.), Vergeben und Vergessen? Amnestie in der Antike. Wien , 2013, pp. 17-43.

27. Ladynin, I.A. Tret'ya Siriyskaya voyna i zakhvat Ptolemeyem III v Azii kul'tovykh predmetov v svedeniyakh knigi Daniila i Porfiriya Tirskogo. Antiquitas Aeterna, vyp. 2, 2007, s. 273-287. (In Russian).

28. Ладынин, И.А. Третья Сирийская война и захват Птолемеем III в Азии культовых предметов в сведениях книги Даниила и Порфирия Тирского. Antiquitas Aeterna, вып. 2, 2007, с. 273-287.

29. Ladynin, I.A. Dinasticheskiy kul't i eponimnoye zhrechestvo Ptolemeyev. V sb.: S.Yu. Saprykin, I.A. Ladynin (red.), ««Bogisredilyudey»: kul'tpraviteley v ellinisticheskom, postellinisticheskom i rimskom mire. Moskva - Sankt-Peterburg, 2016, s. 265-312. (In Russian).

30. Ладынин, И.А. Династический культ и эпонимное жречество Птолемеев. В сб.: С.Ю. Сапрыкин, И.А. Ладынин (ред.), ««Боги среди людей»: культ правителей в эллинистическом, постэллинистическом и римском мире. Москва - Санкт-Петербург, 2016, с. 265-312.

31. Losev, A.F. Mifologiya grekov i rimlyan. Moskva, 1996. (In Russian).

32. Лосев, А.Ф. Мифология греков и римлян. Москва, 1996.

33. Ludlow, F.M., Manning, J.G. Revolts under the Ptolemies: A Paleoclimatological Perspective. In: J. Collins, J.G. Manning (ed.), Revolt and Resistance in the Ancient Classical World and the Near East. In the Crucible of Empire. Leiden - Boston, 2016, pp. 154-171.

34. Manning, J.G. The Last Pharaohs. Egypt unter the Ptolemies, 305-30 BC. Princeton; Oxford, 2010.

35. Muccioli, F.-M. Gli epitet' ufficiali dei re ellenistici. Stuttgart, 2013.

36. Olbrycht, M.J. Early Arsakid Parthia (ca. 250--165 B.C.): At the Crossroads of Iranian, Hellenistic, and Central Asian History. Leiden - Boston, 2021.

37. Olivier, J., Lorber, C. Three Gold Coinages of Third-Century Ptolemaic Egypt. Revue belge de Numismatique et de Sigillographie, t. 159, 2013, pp. 49-150.

38. Van Oppen de Ruiter, B. Berenice II Euergetis. Essays in Early Hellenistic Queenship. New York, 2015.

39. Orrieux, C. Zenon de Caunos, parepidemos, et le destin grec. Paris, 1985.

40. Paschidis, P. Between city and King. Prosopographical Studies on the Intermediaries Between the Cities of the Greek Mainland and the Aegean and the Royal Courts in the Hellenistic Period (322-190 BC). Athens, 2008.

41. Pfeiffer, St. ntr.wj.mnh.wj - theoi Euergetai. Das dritte Ptolemaierpaar im Kanoposdekret. Eine "ganzheitliche" Betrachtung. Egyptian museum collections around the world, Bd. 2, 2002, pp. 937-947.

42. Pfeiffer, St. Das Dekret von Kanopos (238 v.Chr.). Kommentar und historische Auswertung eines dreisprachigen Synodaldekretes der agyptischen Priester zu Ehren Ptolemaios' III. und seiner Familie. Archiv fur papyrusforschung und verwandte gebiete, (Beih.), Bd. 18, 2004, pp. I-386.

43. Pfeiffer, St. Die Ptolemaer: im Reich der Kleopatra. Stuttgart, 2017.

44. Pfeiffer, St. Griechische und lateinische Inschriften zum Ptolemaerreich und zur romischen Provinz Aegyptus. 2. Aufl. Berlin - Munster, 2020.

45. Pfeiffer, St., Klinkott, H. Legitimizing the Foreign King in the Ptolemaic and Seleucid Empires: The Role of Local Elites and Priests. In: C. Fischer-Bovet, S. von Reden (ed), Comparing the Ptolemaic and Seleucid empires: integration, communication, and resistance. Cambridge - New York, 2021, pp. 233-261.

46. Prioux, E. Callimachus' Queens. In: B. Acosta-Hughes, L. Lehnus, S. Stephens (ed.), Brill's Companion to Callimachus. Leiden, 2011, pp. 201-224.

47. Psoma, S. Numismatic Evidence on the Ptolemaic Involvement in Thrace During the Second Syrian War. American Journal of Numismatic, vol. 20, 2008, pp. 257-263.

48. Scheibeireiter, Ph. Atheniensium vetus exemplum: Zum Paradigma einer antiken Amnestie. In: K. Harter-Uibopuu, F. Mitthof (Hg.), Vergeben und Vergessen? Amnestie in der Antike. Wien, 2013, pp. 95-126.

49. Sewell-Lasater, T. Becoming Kleopatra: Ptolemaic Royal Marriage, Incest, and the Path to Female Rule. PhD Dissertation. Houston, 2020.

50. Shelton, J. Notes on the Ptolemaic Salt Tax under Ptolemy III. Zeitschrift fur papyrologie und epigraphik, Bd. 71, 1988, pp. 133-136.

51. Smith, H. A Note on Amnesty. The journal of egyptian archaeology, vol. 54, 1968, pp. 209-214.

52. Surikov, I.Ye. Ocherki ob istoriopisanii v klassicheskoy Gretsii. Moskva, 2011. (In Russian) Суриков, И. Е. Очерки об историописании в классической Греции. Москва, 2011.

53. Thiers, Ch. Egyptiens et Grecs au service des cultes indigenes. Un aspect de l'evergetisme en Egypte lagide. In: M. Molin (dir), Les regulations sociales dans l'Antiquite. Actes du colloque d'Angers 23-24 mai 2003. Rennes, 2006, pp. 275-301.

54. Thissen, H.-J. Studien zum Raphiadekret. Meisenheim am Glan, 1966.

55. Volkmann, H. Der Herrscherkult der Ptolemaer in phoenikischen inschriften und sein Beitrag zur Hellenisirung von Kypros. Historia, Vol. 5, 1956, pp. 448-455.

56. Zelinskyi, A.L. Aleksandriys'ki faraony ta yikhni piddani. Zmitsnennya vlady pershykh Ptolemeyiv. Kyiv, 2010. (In Ukrainian).

57. Зелінський, А.Л. Александрійські фараони та їхні піддані. Зміцнення влади перших Птолемеїв. Київ, 2010.

58. Zelinskyi, A.L. Golod v Egipte pri Ptolemeye ІІІ Evergete: peresmotr datirovki i istochnikovoy bazy. Vostok[Orient], 2020, no. 3, s. 65-73. (In Russian).

59. Зелинский, А.Л. Голод в Египте при Птолемее III Евергете: пересмотр датировки и Источниковой базы. Восток, 2020, № 3, с. 65-73.

60. Zelinskyi, A.L. Prinyatiye Ptolemeyem III epiklezy «Everget» v svete t. n. Aleksandriyskogo sinodal'nogo dekreta. U zb.: Problemy istoriyi ta arkheolohiyi Ukrayiny. Tezy dopovidey XII mizhnarodnoyi naukovoyi konferentsiyi (lystopad 2020 roku). Kharkiv, 2020, s. 35. (In Russian).

61. Зелинский, А.Л. Принятие Птолемеем III эпиклезы «Эвергет» в свете т. н. Александрийского синодального декрета. У зб.: Проблеми історії та археології України. Тези доповідей XII міжнародної наукової конференції (листопад 2020року). Харків, 2020, с. 35.

62. Zelinskyi, A.L. Vid basylevsiv-faraoniv dofaraoniv-basylevsiv:pershi 100 rokiv ptolemeyivs'koyi monarkhiyi. Vinnytsya - Kyiv, 2020. (In Ukrainian).

63. Зелінський, А.Л. Від басилевсів-фараонів до фараонів-басилевсів: перші 100 років птолемеївськоїмонархії. Вінниця - Київ, 2020.

64. Zelinskyi, A.L. Antiokh II i Rodos vo vremya II Siriyskoy voyny: vozmozhnaya tsel' voyennogo al'yansa. Starodavnie Prychornomoria [The Ancient Black Sea region], vyp. XIII, s. 158-164. (In Russian).

65. Зелинский, А.Л. Антиох II и Родос во время II Сирийской войны: возможная цель военного альянса. Стародавнє Причорномор'я, вип. XIII, 2021, с. 158-164.

Список скорочень

BCHP -- Babylonian Chronographic Texts from the Hellenistic Period, Forthcoming.

CGC -- Catalogue general des antiquites egyptiennes du Musee du Caire, Le Caire.

I.Herm.Magn. -- Inscriptions grecques d'Hermoupolis Magna et de sa necropole, Le Caire.

OGIS -- Orientis Graeci inscriptiones Selectae, Leipzig.

P.Col. Zen. -- Columbia Papyri. Zenon Papyri, New York.

P.Mich.Zen. -- Zenon Papyri in the University of Michigan Collection, Ann Arbor.

PSI -- Papiri gracchi e latini, Firenze.

Размещено на Allbest.ru