Сучасне бачення актуальності дотримання посту через досвід стародавньої Церкви як стратегії протидії екзис- тенційним загрозам повоєнного полікультурного світу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасне бачення актуальності дотримання посту через досвід стародавньої Церкви як стратегії протидії екзистенційним загрозам повоєнного полікультурного світу

Осійський Юрій Олександрович

доктор богослов'я, старший викладач кафедри, доцент кафедри фундаментально-гуманітарних дисциплін ВІКОП, м. Вінниця

Святе Письмо не вказує християнам поститися. Бог не вимагає цього від християн. Водночас, Біблія говорить про піст, як про щось хороше, корисне й очікуване. У книзі Дій Апостолів записано про віруючих, які постилися перед прийняттям важливих рішень (Дії 13:4; 14:23). Піст і молитва досить часто пов'язані між собою (Луки 2:37; 5:33). У більшості випадків фокусом посту є утримання від їжі, тому піст визначають як добровільне тимчасове обмеження харчування або повну відмову від їжі.

Буває дієтичне обмеження - заборона певних продуктів. Можна їсти менше або відмовитись від певних продуктів заради скорочення калорій. Більшість дієт працюють саме так. Існує проміжне голодування - чергування періодів голоду із вживанням їжі в звичній кількості та різноманітті. Замість цього, ціллю посту має бути відсторонення від цього світу і, натомість, концентрація на Богові. Піст - це демонстрація Богу, що ми серйозно ставимось до стосунків із Ним. Піст допомагає вийти на новий рівень відносин з Ним й обновити впевненість у Ньому.

Хоча піст у Біблії майже завжди супроводжується утриманням від їжі, існують інші способи посту. Усе, від чого ви можете тимчасово відмовитися, щоб краще зосередитись на Богові, може вважатися постом (1 Коринтянам 7:1-5). Піст має бути обмежений визначеним часом, особливо, якщо це піст без їжі. Тривалі проміжки часу без їжі шкідливі для тіла. Піст не призначений для покарання вашої плоті, а для концентращї на Богові. Піст також не варто розглядати, як «дієтичний засіб». Не постіться, щоб скинути вагу, а для того, щоб здобути більш глибокі стосунки з Богом. Деякі люди не зможуть поститись (наприклад, діабетики), але кожен може тимчасово відмовитися від чогось, аби якнайбільше зосередити свою увагу на Господі. Відвертаючись від цього світу, ми можемо краще сконцентруватися на Христі. Сучасній людині більшим обмеженням буде відмова від постійного «серфінгу» в соціальних мережах ніж відмова від визначених продуктів.

Серед чотирьох щорічних постів слід виокремити Різдвяний та Великий піст. Адже на відміну від Великого посту, який є зовсім особливим періодом року, "тональність" якого переважно покаянна, час Різдвяного посту (який в західній традиції має назву Адвента) є часом радісного очікування Різдва Христового. Коли в сім'ї очікують дитину, змінюється уклад життя. Ще більше він змінюється після народження дитини. Період очікування - радісний і напружений час, коли можуть бути і клопоти, і турботи, і особлива увага до зовнішніх умов життя майбутньої мами.

Різдвяний піст у стародавній Церкві він був відомий як триденний піст перед великими святами Різдва Христового та Богоявлення, потім, після відокремлення Богоявлення, різдвяний піст був п'ятиденним, тижневим, двотижневим і навіть сорокаденним. Ще у 12 столітті відомий тлумач канонів Антіохійський патріарх Феодор Вальсамон писав, що всім християнам належить постувати впродовж п'яти днів перед Різдвом Христовим, натомість монахам, які мають дотримуватися уставів своїх монастирів, слід постувати сорок днів, як зазначено в їхніх уставах. Якщо ж миряни добровільно висловлюють бажання постувати не п'ять днів, а більше, то це слід вітати, а не засуджувати. "Сорокаденним має бути лише один піст, який передує Великодню", - додавав Вальсамон. Тут ми бачимо різницю між обов'язковим та допустимим. Дотримання Великого посту, середи та п'ятниці має канонічне обґрунтування. Все ж таки інші пости мають обґрунтування не в канонах, а в типіконі і тільки згодом стали мати загально-церковну практику. У 35-му розділі Типікона понеділок прирівнюється до пісних днів, але ми понеділок не включаємо до загальнообов'язкових пісних днів року, оскільки про це нічого не йдеться в церковних правилах. Поступово різні постанови про пости, які виникали з різною практикою в помісних церквах, стали загальноприйнятими спочатку у чернечому житті, а потім перейшли у практику для всіх членів Церкви. Деякі призначені для монахів устави дозволяли їсти впродовж 40- денного Різдвяного посту в дні свят, шанованих святих, субот і неділь не тільки рибу, але також молоко та яйця (так зазначено в Студійському Іпотипосісі 2-й пол. 9-го ст.). В пізніших уставах правила постування стають більш суворими. Хоча в ХХ ст. патріарх Сербський Павел, який готував проєкт документа про піст для обговорення на Всеправославному соборі, пропонував скоротити тривалість Різдвяного посту до двох тижнів.

З огляду на історію, яка знала розмаїття практик, вважаємо, що кожному християнину можна самостійно вирішувати, скільки та як постувати. Піст для людини, а не людина для посту. Хто постує - не вивищуй себе перед тими, хто не постує. Хто не постує - не дратуй посників. «Хто їсть - для Господа їсть, і дякує Богу; хто не їсть - для Господа не їсть, і дякує Богу». Також під час посту їжа має бути простою. Варто приділяти їжі менше уваги, часу та сил, ніж зазвичай. Як це зробити сьогодні в умовах блекаутів та тривог, кожен може вирішувати в міру власних сил та ситуації. Не будемо й забувати, що піст - це не тільки про їжу. Допомога тим, хто поруч, та хто захищає нас, не розсіювання своїх сил та уваги на всяку марноту, інформаційний піст. От що потрібне нам сьогодні. Звісно, також піст має супроводжувати молитва і вдумлива співбесіда з Словом Божим. Не завадить і читання гарної літератури, не обов'язково релігійної.

Як ми побачили, з розвитком монастирських статутів періоди помірності, у сенсі дієти без скоромних страв, ставали довшими. Але одночасно через збільшення числа свят ставало дедалі менше по-справжньому пісних днів, коли їжу протягом цілого дня взагалі не їли. Така помірність - у світлі м'яких, як було показано, приписів Типікона про Різдвяний піст - без особливих складнощів може бути дотримана будь-ким за винятком тих, хто має об'єктивні медичні протипоказання.

У даний час порушується питання про приведення церковної дисципліни про дотримання постів у відповідність до вимог сучасності, так як багато членів Церкви не можуть виконувати всі правила. Розглядаючи практику дотримання постів у Церкві перших століть, ми вважаємо, що повернення до колишньої дисципліни дотримання посту може задовольнити вимоги сучасності. При цьому ми вважаємо за необхідне із загальної маси віруючих виділити ченців, зобов'язаних дотримуватися особливої суворості життя. Для ченців дисципліна про пости залишається без зміни. Для не монахів треба залишити піст у такому вигляді, в якому він був у стародавній Церкві, тобто виділити особливе значення Великого посту, а також середи та п'ятниці на відміну від інших постів, які мають бути ослаблені.

Література

пост стародавня церква

1. Сталий розвиток: світоглядна ідеологія майбутнього: [монографія] /: [Хвесик М. А., Бистряков І. К., Левковська Л. В. Пилипів В. В.]; за ред. акад. НААН України М. А. Хвеси- ка. -- К.: Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», 2012. С. 37.

2. Тейлор Чарльз. Секулярна доба. Книга перша / Пер. з англ. -- К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2013. С. 653.

3. Микола Головатий. Розколота свідомість мас: український контекст // Головатий М. Ф. Соціологія політики: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. -- К.: МАУП, 2003. С. 364.

4. Докладніше див.: Володимир Єшкілев. Формула незнищенної архаїки: рівність як бідність // Єшкілев В. Л., Павлів В. В. Україна: третій шлях / В. Л. Єшкілев, В. В. Павлів; худож.- оформлювач Д. О. Самойленко. -- Харків: Фоліо, 2013. С. 9.

5. Мартишин Діонісій, прот.Зустріч із Живим Богом: духовні бесіди на православні свята / Д. Мартишин. -- К.: Духовно-просвітницький Центр імені Святих Апостолів, 2013. С. 26.

6. Сталий розвиток: світоглядна ідеологія майбутнього: [монографія] / [Хвесик М. А., Бист- ряков І. К., Левковська Л. В. Пилипів В. В.]; за ред. акад. НААН України М. А. Хвесика. -- К.: Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», 2012. С. 31.

Размещено на Allbest.ru