Соціальна доктрина українського православ’я у процесах українського державотворення: теоретико-методологічна ідентифікація

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Православний богословський факультет Пряшівського університету у Пряшеві, Словацька Республіка

Міжрегіональна Академія управління персоналом

Кафедра теології та християнської комунікації

Соціальна доктрина українського православ'я у процесах українського державотворення: теоретико-методологічна ідентифікація

Мартишин Д.С., д. н. держ. управл.,

д. теології, д. богосл. н., доцент

м. Київ



Анотація

Стаття є державно-управлінським та теологічним дослідженням соціальної доктрини українського православ'я і її ролі у процесах українського державотворення. Проаналізовано розвиток священної місії церкви у розбудові Української держави та культури. Схарактеризовано взаємодію церкви та українського суспільства, узагальнено позиції православних церков України з питань державотворення, патріотизму, збереження історії, мови та культури, а також простежено теологічні аспекти буття українського православ'я та формування практичних взаємовідносин між державою і релігійними організаціями.

Визначено, що термін «соціальна доктрина» не обмежується тільки догматичним виміром, а зумовлюється політичним, соціальним, культурним, інформаційно-інтелектуальним і духовно-моральним виміром. Доведено, що соціальна доктрина церкви не є відокремленою темою християнської соціології, догматики, чи основного богослов'я, вона є певною парадигмою на основі якої православна церква аналізує питання політики, економіки, культури і формує своє ставлення до викликів сучасного світу.

Встановлено, що при визначенні понять «соціальна доктрина», «соціальне вчення» використовуються богословські підходи, які торкаються питань політики, економіки, культури, геополітики, міжнародної діяльності і соціального служіння християнської церкви, зокрема духовного життя християнина. Власне відбувається фрагментарне вбудовування важливих соціальних аспектів людського буття у поняття «соціальна доктрина», що вимагає комплексного вивчення соціальної структури суспільства.

Доведено, що до визначення поняття «соціальна доктрина» науковці застосовують філософський підхід (суспільствознавство), що охоплює аксіологічний і системно-філософський концепти. Визначено, що непоодинокими є випадки сучасного використання в межах богословської науки термінів «соціальна доктрина» і «соціальне вчення» як синонімів. Обґрунтовано, що їх характеристика потребує уточнення й уніфікації через невизначеність і недооцінку основних методологічних аспектів формування концепції (стратегії, програми, місії) православних церков України, що включає єдиний алгоритм розробки, формулювання, прийняття та реалізації стратегічних напрямів забезпечення священної місії християнства.

Ключові слова: Соціальна доктрина, процеси державотворення, теологія, державно-церковні відносини, духовність, соціальне вчення церкви, концепція.



Abstract

The social doctrine of Ukrainian orthodox in the processes of Ukrainian state creation: theoretical and methodological identification

Martyshyn D.S., Dr Public Adm., Dr of Theology (Orthodox Theological Faculty of Prysiv University in Prysiv, Slovak Republic), Dr Theol. Sci., Candidate of Sci. in Theology, Ass. Professor, Head of the Department of Theology and Christian Communication, Interregional Academy of Personnel Management, Kyiv

The article is a state-administrative and theological study of the social doctrine of Ukrainian Orthodoxy and its role in the processes of Ukrainian state formation. The development of the sacred mission of the church in the development of the Ukrainian state and culture is analyzed. The interaction of the church and Ukrainian society is characterized, the positions of the Orthodox churches of Ukraine on the issues of state formation, patriotism, preservation of history, language and culture are summarized, as well as the theological aspects of the existence of Ukrainian Orthodoxy and the formation of practical relations between the state and religious organizations are traced.

It was determined that the term "social doctrine" is not limited only to the dogmatic dimension, but is determined by the political, social, cultural, informational-intellectual and spiritual-moral dimension. It has been proven that the social doctrine of the church is not a separate topic of Christian sociology, dogmatics, or basic theology, it is a certain paradigm on the basis of which the Orthodox Church analyzes issues of politics, economy, and culture and forms its attitude to the challenges of the modern world.

It has been established that when defining the concepts of "social doctrine" and "social teaching" theological approaches are used that touch on issues of politics, economy, culture, geopolitics, international activities and social service of the Christian church, in particular, the spiritual life of a Christian. In fact, there is a fragmentary integration of important social aspects of human existence into the concept of "social doctrine", which requires a comprehensive study of the social structure of society.

It is proved that scientists use a philosophical approach (social science) to define the concept of "social doctrine", which includes axiological and systemic- philosophical concepts. It was determined that there are not isolated cases of modern use of the terms "social doctrine" and "social teaching" as synonyms within theological science. It is substantiated that their characteristics require clarification and unification due to the uncertainty and underestimation of the main methodological aspects of the formation of the concept (strategy, program, mission) of the Orthodox churches of Ukraine, which includes a single algorithm for the development, formulation, adoption and implementation of strategic directions for ensuring the sacred mission of Christianity.

Keywords: Social doctrine, processes of state formation, theology, state- church relations, spirituality, social teaching of the church, concept.



Постановка проблеми

Актуальність обраної теми обумовлена активним входженням Православної церкви України в життя українського суспільства, що стало можливим в умовах незалежності Української держави. Особливо актуальним постає питання необхідності налагодження конструктивних стосунків між державою та церквою, що, в свою чергу, забезпечить участь українського православ'я в релігійному, національному, духовному та державному розвитку українського народу.

Становлення, формування та розвиток соціального вчення православних церков України в умовах процесів глобалізації посідає важливе місце в сучасних державно-церковних відносинах. Необхідність релігійного, духовного, просвітницького впорядкування соціального простору життєдіяльності людської спільноти як природної функції церкви визначили історичну місію українського православ'я у процесах державотворення. На сучасному етапі боротьби Української держави за свою свободу і незалежність функціональна роль соціальної доктрини церкви набуває особливого теоретико-методологічного та соціально-практичного значення.

Нові підходи до державно-церковних відносин сформували послідовно нові методологічні підходи, які поєднують синтез релігії та сучасної науки. Соціальне вчення церкви еволюціонує, переживає періоди трансформації, змінюється пріоритетність його основних положень залежно від внутрішніх і зовнішніх факторів розвитку глобального світу.

Зауважимо, що «соціальна доктрина церкви - це вчення, релігійна система поглядів, релігійна концепція, філософська, політична або правова теорія, провідний теоретичний або політичний принцип. У політології під доктриною розуміють сукупність визнаних наукових або офіційних поглядів на цілі, завдання, принципи та основні напрями забезпечення інформаційної безпеки держави (військова доктрина, національна доктрина безпеки). У різних словниках існують різні визначення терміна «доктрина». Якщо проаналізувати основні результати пошуків розуміння сутності та змісту цього терміна в сучасній науці, то заслуговують на увагу такі формулювання:

• вчення, тлумачення спірних наукових питань, особливо суспільних та філософських; частина науки, побудована згідно з думкою, що з'явилася на зміну старих положень;

• провідний теоретичний або політичний принцип;

• наука, вчення, теорія; теодицея, концепція, побудова;

• наукова концепція (зазвичай про філософську, політичну, ідеологічну теорію);

• система офіційних державних положень про військове будівництво та військову підготовку країни;

• сукупність постулатів, які є основою економічної теорії;

• вчення, наукова або філософська теорія, політична система;

• основоположні принципи, на базі яких може розвиватися пояснювальна теорія;

• певне систематизоване вчення, зв'язна концепція, сукупність принципів» [1, с. 61].

Отже, богословською наукою соціальна доктрина церкви визначається як сукупність богословських поглядів щодо різних сторін суспільних відносин - політичних, культурних, правових, економічних, геополітичних та соціальних.

Наголосимо, що існує актуальна доцільність формування теоретико- методологічних принципів формування теологічної і управлінської науки про соціальне вчення православної церкви. Активні процеси українського державотворення неможливі без відповідного релігійного, духовно-морального, гуманітарного і ціннісного підґрунтя, оскільки ці процеси супроводжуються відповідною трансформацією держави, суспільства і релігійних інститутів. Не залишаються осторонь цих важливих питань й православні церкви України. З багатьох суспільних питань вивчення релігійної думки сучасності, ймовірно, найменш науково дослідженими залишаються державно-управлінські проблеми впливу християнської теології, соціального вчення православних церков України на процеси державотворення й модернізації в умовах процесів глобалізації. Цьому є кілька ґрунтовних причин, з яких слід виокремити найсуттєвіші. За тисячолітньої історії православної церкви окремі її складові соціального вчення залишаються маловивченими з тих причин, що за часів радянської влади дослідники, майже не відчували безпосереднього значення релігії в житті суспільства. А точніше, багато в чому науковці вводилися в оману наукового атеїзму і позитивістського впливу.

Так, лише на початку ХХІ століття в державному управлінні як науці надзвичайно потужно виявився інтерес до ролі православних церков у процесах державотворення, до вивчення релігійної філософії та метафізики.

Обґрунтовано, що науковий інтерес також посилився і до такого важливого явища релігії, як християнська теологія.

Сьогодні можемо стверджувати, що саме соціальна думка українського православ'я, її духовні ідеали, історія церкви, богослужіння, волелюбне прагнення до істини були запорукою самоідентифікації українства в різні часи. Церковні історики проводять ретельну ревізію всього, чим послуговувалися церковні ієрархи останнім часом, що вони використовували у своїй проповіді і соціальній позиції присутності у світі. Важливо відійти, на наш погляд, від стереотипів ідеологічного обслуговування церквами політичних партій, лідерів і представників широкої громадськості і переорієнтувати теологічну науку на формування свого соціального вчення.

Тобто багато державно-управлінських понять державно-церковних відносин найперше потрібно принципово уточнити, пояснити, по-новому протлумачити, а окремі й взагалі переоцінити у світлі християнської теології та історії православних церков. На нашу думку, реальний історичний досвід православних церков України суттєво збагачує духовні цінності й поняття політичної філософії.

Потреба вивчення християнської теології посилюється і тим, що вона реально формує ціннісне поле історії, культури й політичної філософії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Незважаючи на досить велику кількість праць, присвячених державному управлінню в церковній сфері, зокрема В. Бондаренка, А. Богданенка, В. Вороніна, Н. Драгомирецької, І. Жукової, Ю. Кальниша, М. Орел, В. Пасічника, Є. Романенка, О. Радченка, в управлінській науковій практиці відсутні дослідження, в яких би комплексно розглядалися історія українського православ'я і концептуальні засади державного управління у сфері духовно-ціннісного розвитку суспільства. Окремі аспекти цієї проблеми висвітлювали у своїх працях Я. Грицак, Р. Дідух, В. Єленський, С. Здіорук, І. Козловський, А. Колодний, М. Маринович, Ф. Медвідь, Р. Небожук, І. Преловська, Ю. Решетніков, О. Саган, Л. Филипович, В. Хромець, Ю. Чорноморець та інші [1; 2; 3; 6; 8; 9; 10]. Актуальність теми та відсутність системних вітчизняних досліджень із вказаної проблеми визначають об'єктивну необхідність теоретико-методологічного вивчення особливостей державно-управлінського впливу на процеси формування й розвитку духовних цінностей українського суспільства. З огляду на умови розвитку Української держави необхідно розглядати та досліджувати процеси, які відбуваються в духовно-ціннісній сфері українського суспільства, особливо вивчати історію Української церкви і її роль у процесах державотворення.

Мета статті - проаналізувати теоретичні основи соціальної доктрини українського православ'я у процесах українського державотворення. У зв'язку з цим визначимо наступні головні пізнавальні завдання:

- з'ясувати роль українського православ'я як чинника духовного розвитку суспільства;

- узагальнити та запропонувати підходи щодо вдосконалення теоретико-методологічних засад формування соціального вчення українського православ'я;

- розкрити сутність соціального вчення українського православ'я та його вплив на формування духовного розвитку українського суспільства.

Виклад основного матеріалу

соціальний духовний державотворення український православ'я

Опанувати весь науковий доробок святих отців церкви, богословів, істориків, навіть тих, хто обрав шлях виключно наукової дискусії, - праця не з легких, адже соціальна думка православної церкви налічує багато наукових концептів, розробок, дисертацій, монографій, книг і статей. Важливо наголосити, що наукова церковна думка очищується від ідеологічного намулу минулого і спрямовує свої теологічні прагнення до розбудови місії церкви - формування нового, вільного християнського народу, як невід'ємної складової західного християнського світу.

Таку місію обирали видатні церковні ієрархи, богослови Канади, США і Європи задовго до проголошення автокефалії Православної Церкви України. Як приклад, книги митрополита Іларіона (Огієнка), в яких він розвивав ідею місії, культурної комунікації, просвітництва, освіти і розвитку християнської богословської науки. Відомий архіпастир писав: «Кожен священик Української церкви все життя своє добре пам'ятає, що «служити народові - то служити Богові», а тому самовіддано своєму українському народові:

1) в церкві богослужбами, молитвами й требами,

2) пастирством,

3) учительством,

4) законовчительством по школах,

5) культурно-освітньою працею в парафії,

6) місійною службою,

7) добродійно-опікунчою працею для вдів, сиріт, немічних та старих своєї парафії,

8) життям своїм подає добрий приклад побожного, морального й національного життя. Такий священик є справді пастир» [4, с. 49].

Саме усвідомлення цього і спонукає православних богословів використовувати досягнення церковних ієрархів у своїх наукових розробках з питань соціальної доктрини православної церкви. На нашу думку, соціальна думка церкви існує в нерозривному зв'язку з православним богослужінням, церковною історією, догматикою, апологетикою. Ця концептуальна єдність християнського богослов'я є квінтесенцією церковно-практичного релігійного досвіду розуміння світу, тобто співвідношенням духовної статики (споглядання істини) й динаміки (соціальна дія), духовного явища молитви й місійного процесу утвердження Євангелія, фіксованого стану богословської теорії й соціальної практики багатогранного служіння християнської громади.

Прагнення церкви до діалогу зі світом іманентно закладене в її богословській думці, яка потребує сприятливого відгуку народу на проповідь Євангелія. Можна визначити соціальне вчення церкви як стратегію та діяльність, що спрямовані на пізнання Бога, світу, суспільства і людини. У морально-етичному вимірі соціальна доктрина церкви є відповідністю діяльності християн завітам Євангелія, цілям соціальної практики церкви як моральним уявленням Божого народу про місію людини у світі.

Варто визнати інструментальну роль церковної комунікації у формуванні соціальної доктрини православної церкви. Адже відомо, що церковна комунікація є фундаментальним інструментом створення та відтворення церковно-суспільних відносин і релігійних інститутів, а також формування відповідних їм духовних цінностей та духовно-моральних орієнтацій, спрямованих на забезпечення певних суспільних інтересів церкви, релігійних громад, що за необхідності утворює комунікативні відносини: церква - людина - суспільство - держава - глобальний світ.

Соціальна місія церкви є важливою ланкою в системі духовного буття християнина і структурним елементом соціальної доктрини християнства [5, с. 9]. Духовна сутність соціальної місії церкви, насамперед, визначається пошуком Бога і реалізацією власного духовного покликання кожного християнина. Питання сенсу релігійного буття, пошук істини, самореалізації в сучасній науці входять до числа основних, оскільки релігія відіграє суттєву роль у людському житті. Християнство формує певну парадигму буття християнина у світі, спосіб його ставлення до політики, культури економіки, складаючи сенс усього релігійного простору людства.

Розглядаючи питання зв'язку духовного життя з процесами державотворення і політики, ролі релігії у процесах державотворення, важливо пам'ятати, що людина живе, власне, у двох світах одночасно: у світі матеріальному (фізичному) і світі духовному (уявному, світі ідей). Фізичний світ - це той реальний світ, який ми відчуваємо як складну природу речей, що нас оточують. Світ духовний - це світ творчості, поезії, літератури, мистецтва, духовних ідей людства, теологічних уявлень, релігійних відчуттів, а оскільки процеси державотворення і є світом ідей, уявлень про існування та розвиток держави, то він і є невід'ємною складовою саме духовного життя християнина. Світ релігії, теології набагато ширший, об'ємніший і складніший, ніж здається на перший погляд науковцям.

Церква, що творить власну національну державу, здійснює це насамперед на основі християнських духовних цінностей і власного духовного ідеалу свободи, гідності і прав людини, яка створена Богом, тобто сукупності уявлень про найдосконалішу модель свого національного і державного устрою життя людства. Митрополит Епіфаній (Думенко) наголошує: «Кожна віруюча людина є особистістю зі своїм унікальним покликанням від Господа, з власним виявом віри, зі своїм досвідом духовного зростання. Однак ця унікальність та індивідуальність є справді живими не самі собою, а лише в цілості тіла церкви - так само, як частини тіла людини, хоча і мають окремо визначені завдання, все ж існують не нарізно, а тільки разом, як єдине тіло [7].

І такий духовний ідеал церкви не може бути чимось штучно придуманим, сформульованим, бажаним. У його основі лежать релігія, духовні цінності, культура і теологічні вектори розвитку людства. В сумі вони і дають можливість народу утворити духовні уяви про рідну землю, культуру, політику, державне правління, державу, покликання людини і цілого народу. Зауважимо, що народ, на нашу думку, не може продуктивно жити, не маючи національно визначену, помісну зорієнтовану на місцеву культуру і народ християнську церкву, хоча, на жаль, у світі є ще багато народів, які не мають власних національних помісних церков.



Висновки

Варто зауважити, що багато суспільств, особливо на переломних етапах свого розвитку та існування, конче потребують повернення до витоків власної культури, історії та релігії. Хто заперечуватиме, наприклад, що від часу проголошення незалежності Українська держава відчуває величезну потребу у великих християнських сенсах буття, історії, есхатології, місії і покликання. Соціальна доктрина українського православ'я висвітлює високі громадянські почуття, патріотизм, любов до рідної землі, мови, культури, до своєї церковної історії, життя святих, подвижників віри, благочестя і майбутніх нащадків. Православна церква зберігає і посилює порушений радянською атеїстичною владою духовний зв'язок християнських часів, історичний зв'язок сучасності з минулим і майбутнім, а головне - надихає українське суспільство на справжню розбудову кращого майбутнього Української держави.

На нашу думку, саме українське православ'я (УПЦ, УАПЦ, УПЦ КП, ПЦУ) постійно несло важкий тягар духовно-морального лідерства і патріотизму на важкому історичному шляху розбудови Української держави. Українська церква є духовною матір'ю української державності [8; 10]. Українська держава і Українська церква - дієвий засіб захисту національних інтересів українства, усіх громадян України. Створення такої конструктивної моделі державно-церковних відносин - це і є реалізація національної духовної ідеї українського народу, конкретним втіленням якої у життя видається не що інше, як створення духовного, політичного, суспільного ладу, який би гармонізував інтереси усіх громадян України на принципах величезної релігійної, історичної, культурної і політичної спадщини саме титульної нації у будь-яких сферах суспільного життя.



Література

1. Мартишин Д.С. Соціальна доктрина православної церкви в державотворчих процесах України: теоретико-методологічні засади: монографія. Київ: ДІЇ «Видавничий дім «Персонал», 2019. 514 с.

2. Богданенко А.І., Мартишин Д.С. Історія УАПЦ і процеси українського державотворення. Київ: Видавництво Ліра-К, 2022. 48 с.

3. Богданенко А.І., Мартишин Д.С. Християнські концепти державного управління: українське православ'я. Київ: Видавництво Ліра-К, 2022. 96 с.

4. Іларіон (Огієнко), митрополит. Мої проповіді. Вінніпег: Товариство «Волинь», 1973. 188 с.

5. Мартишин Д.С., Бочков П.В. Місія Православної Церкви в умовах викликів сучасного світу: монографія. Київ: Видавництво Ліра-К, 2022. 172 с.

6. Мартышин Д.С., Бочков П.В. Христианская социология и вызовы современного мира. Киев: Издательство Лира-К, 2022. 188 с.

7. Епіфаній (Думенко), митрополит. Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія у шосту неділю після П'ятидесятниці та день пам'яті святої рівноапостольної княгині Київської Ольги. Православна Церква України: веб-сайт.

8. Духовний код українського державотворення. Міжрегіональна Академія управління персоналом: веб-сайт.

9. Дідух Ростислав. Сучасні напрямки, принципи й парадигми соціальної доктрини Православної Церкви України. Труди Київської Духовної Академії: науковий збірник Київської православної богословської академії. 2022. №22 (194). С. 62-75.

10. Богданенко А.І. Українське православ'я у філософії державного управління / А.І. Богданенко, Д.С. Мартишин. Київ: Видавництво Ліра-К, 2023. 80 с.



References

1. Marti shin, D.S. (2019). Socrnl'na doktrina pravoslavnot cerkvi v derzhavotvorchih procesah Ukraini: teoretiko-metodologwhm zasadi [Social doctrine of the Orthodox Church in the state-building processes of Ukraine: theoretical and methodological foundations], Ki'iv: DP «Vidavnichij dm «Personal» [in Ukrainian].

2. Bogdanenko, A.І., Martishin, D.S. (2022). Istorija UAPC і procesi ukrains'kogo derzhavotvorennja [History of the UAPC and processes of Ukrainian state formation]. Ki'iv: Vidavnictvo Ьіга-K [in Ukrainian].

3. Bogdanenko, A.І., Martishin, D.S. (2022). Hristijans'ki koncepti derzhavnogo upravlmnja: ukrains'ke pravoslav'ja [Christian concepts of state administration: Ukrainian Orthodoxy]. Kuv: Vidavnictvo Ліга-K [in Ukrainian].

4. Ilarion (Ogknko), mitropolit (1973). Mot propovd [My sermons]. Vmrnpeg: Tovaristvo «Volin'» [in Ukrainian].

5. Martishin, D.S., Bochkov, P.V. (2022). Mmja Pravoslavnoi Cerkvi v umovah viklikv suchasnogo svdu [The Mission of the Orthodox Church in the Challenges of the Modern World]. Kit'v: Vidavnictvo Ліга-K [in Ukrainian].

6. Martyshin, D.S., Bochkov, P.V. (2022). Hristianskaja sociologija i vyzovy sovremennogo mira [Christian sociology and challenges of the modern world], Kiev: Izdatel'stvo Lira-K [in Ukrainian].

7. Epkany (Dumenko), mitropolit. Propovk' Blazhennijshogo Mitropolita Ki'tvs'kogo і vs't Ukra'tni Epkamja u shostu neddju pklja P'jatidesjatnid ta den' pam'jati svjatof rivnoapostorno! knjagirn Kiїvs'koї Ol'gi [Sermon of His Beatitude Metropolitan of Kyiv and All Ukraine Epiphany on the sixth Sunday after Pentecost and the day of commemoration of the holy Equal-to-the-Apostles Princess Olga of Kyiv].

8. Duhovnij kod ukrams'kogo derzhavotvorennja [The spiritual code of Ukrainian statehood]. maup.com.ua

9. Diduh, Rostislav (2022). Suchasni naprjamki, principi j paradigmi sociafno'i doktrini Pravoslavnoi Cerkvi Ukraini [Modern directions, principles and paradigms of the social doctrine of the Orthodox Church of Ukraine]. Trudi Kitvs'kot Duhovnoї Akademu: naukovij zbmnik Kitvs'kot pravoslavnoi bogoslovs'kot akademu - Proceedings of the Kyiv Theological Academy: scientific collection of the Kyiv Orthodox Theological Academy, 22 (194), 62-75 [in Ukrainian].

10. Bogdanenko, A.І. (2023). Ukrams'kepravoslav'ja ufdosofn derzhavnogo upravlmnja [Ukrainian Orthodoxy in the philosophy of state administration]. Ki'iv: Vidavnictvo Lira-K [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.Ru

...