Капелани в українській армії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Капелани в українській армії

Романенко Є.О., Національний авіаційний університет)

Вступ

В усі часи священики підтримували воїнів, благословляли бійців на військову звитягу, возили по місцях боїв ікони, підтримували поранених та знедолених. З часів великого князя Костянтина, який фактично перетворив Римську імперію на християнську державу, священики супроводжували військо. Так само, нам відомо, що князь Володимир Великий, очільник Київської Русі, який ініціював хрещення народу своєї держави, до свого війська брав священиків, які брали участь як капелани в усіх походах. Інформація про військових священиків простежується у літописах, різних хроніках. Так само, у письмових історичних пам'ятках різних європейських авторів можна знайти цікаву інформацію про капеланів, котрі служили у козацькому війську у добу Запорізької Січі.[1]

Виклад основного матеріалу. Історія душпастирської служби в українському війську першої половини минулого століття мала приклади організованого служіння капеланів у легіоні Українських Січових Стрільців, Галицькій армії, в Армії УНР та Українській повстанській армії (навіть в умовах партизанської війни, яку вела УПА). Зі здобуттям Україною незалежності військові капелани регулярно здійснюють задоволення духовно-релігійних потреб військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, однак на законодавчому рівні їх діяльність ніколи не була врегульована.

Капеланська служба Збройних Сил України або Служба військового духовенства - служба для душпастирської опіки над військовослужбовцями Збройних сил України, яка формується з представників різних релігійних конфесій. Служба підпорядковується Генеральному штабу ЗС України. Держава, в особі Міністерства оборони України, забезпечуючи дотримання свободи совісті та віросповідання військовослужбовців, гарантованої Конституцією України, та церква (релігійні організації) у сфері забезпечення духовних потреб віруючих, спрямовують свої зусилля на організацію системної роботи з налагодження душпастирської опіки у Збройних Силах України. релігійний конфесія капеланський військовий

Відповідно до статті 35 Конституції України, яка гарантує право на свободу світогляду та віросповідання, статті 21 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", яка визначає, що командування військових частин надають можливість військовослужбовцям брати участь у богослужіннях і виконанні релігійних обрядів, а також до норм міжнародного гуманітарного права розпочалася діяльність, спрямована на забезпечення душпастирської опіки з боку церкви (релігійних організацій) військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань.

З 1996 року в різних конфесіях починають формуватися напрями діяльності щодо задоволення духовних потреб військовослужбовців, призначаються відповідальні за дані напрями, створюються відповідні структури. Після 2004 року почалась активізація військово-церковного співробітництва. Продовженням стало видання Міністром оборони України директиви від 21 квітня 2006 року № Д-25 "Про впорядкування питань задоволення релігійних потреб військовослужбовців Збройних Сил України".[2] Цей документ підштовхнув до системної діяльності у цій сфері. У свою чергу це призвело до утворення 1 листопада 2008 року в структурі Департаменту гуманітарної політики Міністерства оборони України сектору роботи з релігійними організаціями.

У 2009 році з метою запровадити інститут військового капеланства (душпастирства) в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, при Міністерстві оборони України, наказом №115 від 17.03.2009 [3] було створено Раду у справах душпастирської опіки. У квітні 2011 р. наказом Міноборони №220 від 22.04.2011 було затверджено Концепцію душпастирської опіки у Збройних Силах України, розроблену за участі представників церков і релігійних організацій.[4]

Була визначена головна мета душпастирської опіки військовослужбовців - забезпечити задоволення релігійних потреб військовослужбовців Збройних Сил України. Душпастирська опіка військовослужбовців здійснюється виходячи з таких принципів:

- забезпечення конституційних прав громадянина на свободу світогляду і віросповідання;

- рівності усіх конфесій, віруючі яких проходять службу у Збройних Силах України, у можливостях задоволення релігійних потреб віруючих;

- пріоритетності бойової підготовки під час планування та проведення заходів душпастирської опіки військовослужбовців;

- невтручання священнослужителів у діяльність командування військових частин (підрозділів);

- невтручання військового командування у внутрішні справи релігійних організацій і міжконфесійні відносини;

- поваги, толерантного ставлення до представників інших конфесій та один до одного;

- недопущення прозелітизму, під яким розуміються будь-які дії, за допомогою яких здійснюються спроби збільшити кількість власних віруючих за рахунок послідовників інших конфесій;

- узгодження всіх питань щодо використання будівель та приміщень, які збудовані (відновлені, пристосовані) для виконання культових потреб на території військових частин, містечок, військових навчальних закладів, шпиталів тощо, на основі толерантного ставлення до представників інших конфесій.

Завдання душпастирської опіки:

- навчання віруючих військовослужбовців основам віровчення;

- виховання любові до Бога, готовності до самопожертви заради Батьківщини і ближніх;

- розвиток у військовослужбовців стійких моральних якостей - справедливості, мужності, поміркованості, дисциплінованості, вірності своїм обов'язкам тощо;

- виховання почуття любові до Батьківщини, поваги до загальнолюдських цінностей, культурного та духовного надбання.

Військовий священнослужитель має право:

- відправляти богослужіння й інші релігійні служби та обряди у визначений час та у відповідному місці;

- у встановленому порядку перебувати на території військової частини (підрозділу) чи в іншому місці здійснення душпастирської опіки;

- використовувати приміщення та майно, призначені для потреб душпастирської опіки;

- організовувати святкування у військовій частині релігійних свят;

- брати участь в облаштуванні місць проведення богослужінь та інших релігійних обрядів;

- звертатися зі скаргами до вищого командування з приводу порушень прав військовослужбовців на свободу совісті та віросповідання;

- давати поради та рекомендації командирам щодо релігійних питань, брати участь у виробленні рішень у цій сфері;

- організовувати доброчинну допомогу малозабезпеченим сім'ям військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, хворим та госпіталізованим військовослужбовцям тощо.

З початком вчинення Російською Федерація злочинної агресії проти України та здійсненням тимчасової окупації наших територій військові капелани відразу вирушили в зону проведення антитерористичної операції для моральної та духовної підтримки військовослужбовців та надалі здійснюють свою діяльність на території проведення Операції об'єднаних сил. Вони стали невід'ємною частиною особового складу у Збройних Силах України, Національній гвардії України, Державній прикордонній службі України та інших військових формувань, тому Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження від 2 липня 2014 р. № 677-р "Про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах України, Національній гвардії, Державній спеціальній службі транспорту та Державній прикордонній службі"[5], яким було розпочато впровадження інституту капеланства в підрозділах Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

14 грудня 2016 р. вважається офіційною датою становлення кадрової служби військового духовенства. Саме цього дня Міністр оборони підписав наказ №685 "Про затвердження Положення про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних силах України". Документ визначив структуру, основні завдання та порядок діяльності капеланської служби. []

В наказі №685 дається чітке визначення та вимоги до капелана. Військовий священик (капелан) - громадянин України, який відповідає таким вимогам:

- є священнослужителем релігійної організації України;

- рекомендований керівником чи уповноваженим цієї релігійної організації для здійснення служіння серед особового складу Збройних Сил України;

- має духовну освіту;

- має не менше ніж три роки досвіду діяльності священнослужителем;

- володіє державною мовою.

У період з 2014 -2018 роки, у ході війні на Донбасі в Збройних силах України на волонтерських засадах пройшли ротацію майже 5 тисяч священнослужителів. [7]

Відповідно до Наказу Міністерства оборони України №685, кожна релігійна організація самостійно здійснює загальну богословську підготовку кандидатів на посади військових священиків (капеланів). На грудень 2018 р. в Збройних Силах України, було введено 105 посад, а укомплектовано лише 68 посад. Військові священики (капелани) проходять курс навчання за відповідною програмою, яка включає основи військової справи, військово-гуманітарну та військово-психологічну підготовку. Програму та строк підготовки військових священиків (капеланів) визначає Головне управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України із залученням уповноважених від релігійних організацій. Протягом 2017-2018 років проведено два Базових курси підготовки, які успішно пройшли 52 військових священиків (капеланів).

Станом на жовтень 2020 року з 130 введених за штатом було укомплектовано понад 90 посад військових священників. Військових священників від ПЦУ найбільше за чисельністю - 59.

Капеланство НАТО (англ. NATO Chaplains, chaplaincy, chaplainship) - капеланська служба НАТО, Міжнародне воєначальство конференції капеланів (англ. International

Military Chiefs of Chaplains Conference), котре виникло від капеланської служби військових священиків (англ. Military chaplain) кожної країни, що має членство в НАТО. [8] Чільне місце займає капеланська служба США в Європейському командуванні Збройних сил США (англ. USEUCOM, United States European Command) з 1990 року. Будь-який начальник капеланів (напр. капелан- генерал) еквівалентний термінові, що використовується багатьма народами представленими у НАТО. Бо у всіх країнах членів НАТО є капелани відповідно "стандарту НАТО".

Вже на 22-й Міжнародній конференції капеланів НАТО у м. Празі були представники військових духовних служб країн- членів НАТО від держав, що входять до програми "Партнерство заради миру" понад 80 делегатів із 37 країн світу, в тому числі й делегація з України. Духовні служби в арміях НАТО представляють не тільки християнську релігію, але й юдаїзм, іслам та буддизм. Головним на міжнародній конференції представників військових капеланів була тема "Військовий капелан як етичний радник".

Вишкіл капеланів (англ. НАТО NATO SCHOOL: Global Leader in Multinational Military Education and Individual Training) відповаідає "стандартам НАТО": STANAG 2222, STANAG 6001. Метою даного курсу є виховувати військових капеланів у НАТО та їх партнерів для розв'язання питань, що зачіпають здатність виконувати спільне служіння та релігійні консультативні обов'язки під час театру військових дій. Це включає вивчення міжнародного права, етики та психологічних методів для підтримки командирів з особовим складом військ у їх місії.[9]

Капелан НАТО повинен знати і вміти:

- ідентифікувати командування НАТО та керівні структури;

- визначати роль капеланів як радників командування;

- застосовувати методи примирення;

- знати методи для праці капеланської служби НАТО;

- знати про працю НАТО;

- знати військову структуру, управління і контроль НАТО;

- визначати варіанти реагування у разі кризи;

- розробляти підхід для забезпечення служіння у війську НАТО.[9]

Щороку відбуваються міжнародні конференції в різних країнах-членах НАТО, куди запрошуються представники капеланських служб різних держав та різних конфесій "Корпус Капеланів" (англ. Chaplans Corps). Де представники капеланських служб різних країн світу діляться своїм досвідом організації капеланства та напрямками праці на сучасному етапі.

Рішення про введення капеланства як структури в армії (наказ Міноборони №685 від 14 грудня 2016 року було не дуже досконалим, але бодай надали капеланам якийсь юридичний статус. Відтоді капелани присутні у Збройних Силах як цивільні працівники ЗСУ. Тобто капелан укладає трудовий договір з конкретною військовою частиною. Відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, військові капелани залишаються некомбатантами.

Ухвалити закон щодо військового капеланства парламент України досі не спромігся - попри те, що законопроектів за цей час було розроблено аж три. Перший - за № 10244-1 Верховна Рада попереднього VIII скликання в червні 2019 року навіть ухвалила у першому читанні. Проте, після позачергових парламентських виборів законотворчий процес щодо цієї теми в Раді нового скликання розпочався наново.

У вересні 2020 року законопроєкт №4148 "Про військове капеланство у Збройних Силах України" авторства депутатів Сергія Шахова (група "Довіра") та Михайла Волинця ("Батьківщина") зареєстрували в парламенті, але згодом відкликали.

Ще один проєкт "Закону про Службу військового капеланства" - №4626 було подано до Верховної Ради вже 22 січня 2021 року.[10] 21 травня 2021р. він був прийнятий в першому читанні. 30 листопада законопроєкт 4626 "Про Службу військового капеланства" на засіданні Верховної Ради у другому читанні підтримав 291 народний депутат.

Метою Закону є створення Служби військового капеланства та законодавче закріплення статусу військових капеланів як військовослужбовців, визначення організаційно- правових засад взаємодії військових формувань і релігійних організацій у процесі забезпечення функціонування інституту військового капеланства з метою реалізації військовослужбовцями Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та членами їх сімей права на свободу совісті, світогляду та віросповідання з урахуванням поліконфесійності нашої держави.

Законом пропонується впровадження в законодавстві України поняття Служби військового капеланства, її структуру, підпорядкування та загальну чисельність. Закріплюється статус військових капеланів як військовослужбовців, що надає їм відповідні соціальні гарантії та встановлюються вимоги до осіб, які можуть бути військовими капеланами.

Законом визначено поняття: "Служба військового капеланства", "духовно-релігійні потреби", "задоволення духовно-релігійних потреб", "військовий капелан", "військова капеланська діяльність", "душпастирська опіка", "консультування командування з духовно-релігійних питань", "мандат на право здійснення військової капеланської діяльності", "уповноважений від релігійної організації", "духовні центри".

Законом чітко розмежовує діяльність церкви і держави та визначає принципи, на яких здійснюється діяльність Служби військового капеланства. Визначає функціональні обов'язки військового капелана як військовослужбовця.

Служба військового капеланства утворюється як окрема структура у складі ЗСУ, Нацгвардії, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної прикордонної служби України, вид якої залежить від обсягу, характеру та складності заходів щодо задоволення духовно- релігійних потреб в їх органі військового управління, з'єднанні, військовій частині, військовому навчальному закладі, установі та організації. У військовій частині на рівні окремого батальйону функції Служби військового капеланства можуть виконуватися одним військовим капеланом.

Відповідні служби військового капеланства підпорядковуються безпосередньо Головнокомандувачу Збройних Сил України, Командувачу Національної гвардії України, керівникам інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Голові Державної прикордонної служби України.

Гранична чисельність Служби військового капеланства не може становити менш як 0,15% граничної чисельності відповідно ЗСУ, Нацгвардії, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної прикордонної служби.

Крім того, з метою забезпечення міжконфесійної злагоди та порозуміння у сфері організації заходів задоволення духовно-релігійних потреб військовослужбовців і членів їх сімей законопроектом передбачається створення як дорадчих органів Міжконфесійних рад з питань військового капеланства при Міністерстві оборони України та Міністерстві внутрішніх справ України.

Військовим капеланом може бути громадянин України, який є священнослужителем зареєстрованої в Україні релігійної організації та отримав від керівного центру (управління) відповідної релігійної організації мандат на право здійснення військової капеланської діяльності.

Обов'язковою вимогою для зайняття посади військового капелана є наявність вищої богословської освіти (ця норма починає діяти через 5 років після набрання чинності закону).

Не може бути військовим капеланом особа, якій законом обмежено доступ у з'єднання, військові частини та підрозділи Збройних Сил України, Національної гвардії, до інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної прикордонної служби України.

Інформація про особу, що стала відома військовому капелану під час здійснення військової капеланської діяльності, є конфіденційною. Військовий капелан має право не відповідати на запитання щодо фактів і обставин, які стали йому відомі під час сповіді.

Висновки

Таким чином прийняття Закону буде сприяти забезпеченню конституційних права на свободу віросповідання та задоволення релігійних потреб військовослужбовців Збройних Силах України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, в тому числі військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в Операції об'єднаних сил.

Крім того, прийнятий Закон визначає правовий статус військових капеланів у Збройних Силах України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань як військовослужбовців, що вирішить питання із забезпеченням соціальних гарантій військових капеланів, які також як і військовослужбовці беруть безпосередню участь в Операції об'єднаних сил, що сприятиме підвищенню моральної та духовної підтримки військовослужбовців та членів їх сімей.

Список використаних джерел