Біблійні пісні в східнослов’янській духовно-пісенній традиції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Біблійні пісні в східнослов'янській духовно-пісенній традиції

Біблійні тексти є основою гімнографії в західно-християнській та східно-християнській церковних традиціях. Тексти Старого Заповіту, поряд з євангельськими та псалтирними, є частиною латинської гімног- рафії офіція, серед них - так звані кантики (пісні), що співаються на денних та нічних служіннях поруч із псалмами. Біблійна поезія також є складовою текстів пропрія меси. У гімнографії східного обряду біблійні тексти входять до складу низки піснеспівів, використовуються також вільні парафрази біблійної поезії. Так, наприклад, в основу жанру канону покладено вісім старозаповітних і один новозаповітний текст. Піснеспі- ви протестантів апелюють до старозаповітної і новозаповітної тематики. Зазначимо однак, що у богослужінні протестантів, окрім читань, не використовуються власне біблійні тексти, хоча протестантські піснеспіви оспівують події, викладені у Св. Письмі, чим суттєво різняться від католицької та православної традиції, в яких гімнографія органічно включає короткі або розлогі уривки зі Св. Письма у перекладах латинською, цер- ковнослов'янською або іншими мовами. Східнослов'янська духовна пісенність звертається до біблійних текстів значно рідше, ніж, наприклад, до псалтирних або гімнографічних, однак, попри меншу популярність поетичних парафраз біблійних текстів, цей доволі невеликий, але цікавий пісенний шар є репрезентативним для східнослов'янській духовно- пісенній традиції.

Пісні на біблійні тексти практично не висвітлені в музикознавчій науці, хоча неодноразово згадуються в науковій літературі. Серед музикознавців, що зверталися до вивчення біблійної пісенності, треба передусім назвати білоруську вчену Л. Костюковець [89] та російську дослідницю О. Васильєву [11], які у своїх розвідках детально дослідили пісенні парафрази біблійної Пісні над піснями, створені новоєрусалимськи- ми піснетворцями. О. Васильєва здійснила їх публікацію у додатку до своєї статті, у якій зіставлено тексти пісенних парафраз Пісні над піснями та відповідних розділів біблійного тексту в церковнослов'янському перекладі [11, с. 138-143]. Інші зразки біблійної поезії, зокрема біблійні пісні, додані до «Римованого Псалтиря» Симеона Полоцького, лише згадуються в роботах науковців. Також вплив біблійних текстів не досліджувався в духовно-пісенній поезії побарокової доби, зокрема у сучасній піснетворчості різних християнських конфесій.

У східнослов'янській духовно-пісенній традиції старозавітні тексти доволі рідко ставали основою пісенного репертуару. Серед цікавих прикладів використання біблійних текстів у піснях з мінімальними змінами оригіналу вкажемо на пісенні парафрази книги Пісня над піснями, що належали перу анонімних авторів новоєрусалимської школи. О. Васильєва, публікуючи ці тексти, акцентує увагу на близькості біблійного першоджерела та пісенного тексту [11, с. 132]. Публікація біблійного та поетичного текстів, як вже зазначалося, здійснено у статті О. Васильєвої [11, с. 138-143], тож наведемо 3 строфи пісні «Аз есмь цвіт польный и крін же удольный» (новоєрусалимський поетичний текст нами взято з рукопису [294, арк. 3 зв. - 4]) та його біблійне першоджерело:

Утвердите ми в миріх благовонных, Положите ми в яблоціх садовных, Уязвлена есмь любовію аз, шуица его Под главою мя, и десница ми обимет его.

Ерусалимли дщери, вас всіх заклях В силах премногих и кріпостях селах, Аще встанете и возставите днесь любов свою, Дондеже хощет и пренасыщет всю жажду мою.

Утвердите мя в миріх,

Положите мя во яблоціх,

Яко уязвлена есмь любовїю аз, шуица его под главою моею, и десница его обимет мя.

Заклях вас, дщери іерусалимли, в силах и кріпостех села, аще возставите и возбудите любовь, дондеже восхощет.

Брата моего се тако глас прииде, Глас брата моего: се той идет,

Скача на горы и на холмы сниде, Скача на горы и прескача на холмы.

Брат мой свободен, серні подобен или еленю, Подобен есть брат мой серні В Вефийских горах младу в рогах, подобна и мні. или младу еленю на горах Вефильских.

Близьким до описаного вище типу адаптації текстів Св. Письма були парафрази біблійних пісень Симеона Полоцького, записані як додаток до «Римованого Псалтиря». Цикл з 10-ти пісень було створено на основі біблійних фрагментів, покладених в основу канону як жанру церковної гімнографії. Як відомо, жанр канону налічує дев'ять пісень, створених на основі біблійних текстів (Вих 15:1-9; Втор 32:1-33; 1 Цар 2:1-10; Ав 3:1-9; Іс 26:9-20; Йона 2; Дан 3:26-46; Дан 3:52-88; Лк 1:46-55, 68-79); з часом другу пісню канону було вилучено. У каноні як гімнографічному жанрі лише інципітні строфи (ірмоси) пісень спиралися на визначені біблійні тексти, тоді як тропарі розвивали тему церковного свята або розповідали про святого, на прославлення якого канон було створено. В парафразах Симеона Полоцького використано усі 9 біблійних текстів; останній було розбито на дві частини - пісню Богородиці (Лк 1:46-55) та пісню Захарії (Лк 1:68-79), тому текстів стало 10. На відміну від канону, де біблійні тексти були лише точкою відліку для творчості гімнографа, Симеон Полоцький робить поетичні парафрази саме біблійних текстів, які у Св. Письмі є піснями або молитвами біблійних персонажів, а за поетичною формою близькі до псалмів.

Наведемо інципітні строфи першої (за текстом Вих 15:1-2а) та сьомої (за текстом Дан 3:26-27а) біблійних пісень Симеона Полоцького за рукописом 1687 р. [316, арк. 177 зв. - 178; 184 зв. - 185]; праворуч - церковнослов'янський текст Біблії):

Поим Господу, ибо славно прославися,

Поим Господеви, славно бо прославися Коня и всадника вверже в море. Помощник и Покровитель Бысть мні во спасеніе.

С конми полк и всадников в мори потопися, Он нам сільний Помощник бысть і Покровитель, От гонящих супостат, в чюдесіх Спаситель.

Господи Отец наших, Благословен еси, Хвально славно имати вовік до небеси, Яко праведен еси во всіх сотвореных, Нам истинен в діліх Тобою явленных.

Благословен еси, Господи, Боже отец наших, Хвально и прославлено имя Твое во віки, Яко праведен еси о всіх, яже сотворил еси нам, и вся дела Твоя истинна.

Цікавою є й пісенна адаптація пісні Богородиці («Величає душа моя Господа», Лк 1:46-55) Симеона Полоцького: до євангельського тексту додано поетичний парафраз приспіву «Честнійшую херувим и славнейшую без сравненія Серафим», який є гімнографічним текстом, що долучається до церковного канону на утрені [316, арк. 186 зв. - 187):

Величит душа моя Господа всех Бога,

И бысть о Бозе Спасе радость зело много духу моему.

Честнейшую всех херувимов

І славнейшую серафимов, Кроме всякаго сравненїя Родившую без істлЄнїя Божїе слово Деву знаем, Богородицу величаем.

Ю. Кєлдиш висловлює припущення щодо виконання цих пісень. Вчений зазначає, що дві з них - сьома і восьма, в основу яких покладено фрагменти з книги пророка Даниїла, можливо призначалися для використання у драмі Симеона Полоцького «О Навходоносоре царе», про що свідчать відповідні вказівки у тексті п'єси, а інші вісім пісень ймовірно могли використовуватися для іншої драми поета «Комедия притчи о блудном сыне», де хор має співати саме вісім разів [82, с. 248]. З цим навряд чи можна повністю погодитися, бо біблійні пісні становлять цілісний цикл, однак не виключено, що деякі твори могли також звучати і в театрі.

Зазначимо різницю підходів Симеона Полоцького у парафразах біблійних та псалтирних текстів. Нагадаємо, що його поетичні переспіви Псалтиря часто доволі далеко відходили від оригінального церковнослов'янського тексту, тоді як у більшості новоєрусалимських псалтир- них пісень автори до текстів Псалтиря додавали лише деякі слова та змінювалися граматичні конструкції для їх «прилаштування» до форм силабічної поезії. Такий самий підхід бачимо і в поетичних парафразах новоєрусалимських піснетворців біблійної Пісні над піснями. Симеон Полоцький, на відміну від представників Новоєрусалимської поетичної школи, по-різному підходить до інтерпретації псалмів та біблійних пісень: перші він перекладає більш вільно з точки зору збереження оригінальних текстів (зменшує кількість строф, відходить від точного слідування першоджерелу), тоді як у біблійних піснях його метод адаптації близький до підходу новоєрусалимських піснетворців.

Відмінність підходів Симеона Полоцького до парафраз близьких за змістом текстів є очевидною, проте неочевидним є подвійний підхід до псалтирної та біблійної поезії, споріднених за змістом та формою. Очевидно, що поет в «Римованому Псалтирі» обрав інтерпретацію Псалтиря поза церковним контекстом, орієнтуючись на «Давидів Псалтир» («Psalterz Dawidow») Я. Кохановського - твір, який не був богослужбовим ні у протестантському, ні у католицькому розумінні, а спирався на гуманістичні ренесансні традиції. Щодо біблійних пісень, то ми бачимо протилежну картину. Симеон Полоцький очевидно сприймав ці біблійні тексти у контексті літургічної поезії як сакральні твори, тож свої переспіви він уважав аналогами богослужбових текстів, які не використовуються на літургії, але передають її дух. Таке припущення підтверджує той факт, що другим додатком до твору Симеона Полоцького є «Місяцеслов»1 - цикл з 12-ти пісень, в яких у поетичній формі згадувалися імена та діяння святих на кожен місяць. Відповідно, в обох долучених до «Римованого Псалтиря» циклах поет орієнтувався на православну церковну традицію, що підтверджує додавання до дев'ятої пісні гімнографічного тексту («Честнейшую херувим»), попри те, що ці твори не призначалися для богослужіння, а лише індивідуального читання, співу та молитви, і, можливо, театральних вистав. Цілком ймовірно, що на підхід Симеона Полоцького до поетичних переспівів біблійних текстів непрямо вплинула традиція стихів покаянних - позабогослужбових творів, культивованих у XV - XVI ст. у монастирях, що за змістом і формою наслідували церковну гімнографію. Відзначимо й те, що підхід до адаптації біблійної поезії був близький у авторів духовних стихів та новоєрусалимських піснетворців, тож у біблійних піснях Симеон Полоцький також долучився до цієї традиції. Орієнтація поета на традиції східно-християнської літургічної поезії, що посилила церковний первень в поетичних парафразах біблійних пісень, визначила подальшу долю цих творів, які швидко вийшли з ужитку, в той час як низка псалмів з «Римованого Псалтиря» співалися ще у ХІХ ст.

Тексти біблійних пісень канону продовжували перекладати в Росії і в XVIII ст. В. Тредіаковський у другому томі видання «Сочинений и переводов как стихами так и прозою Василья Тредиаковского» (1752) у розділі «Оды божественные» опублікував 10 псалтирних та 11 біблійних пісень. До 10 біблійних текстів, покладених в основу канону, поет долучив пісню Девори (Парафразис песни Девворины, Суд 5:1-31 Місяцеслови були популярними і в новоєрусалимських піснетворців. Див. публікацію текстів поета у [191].). Класицистичні вірші В. Тредіаковського вже далекі від церковнослов'ян-ського біблійного тексту, однак вони у певному сенсі продовжують традицію й у інших історичних умовах. Нагадаємо, що В. Тредіаковський прагнув, щоб його поезія була співаною, як у його знаменитого попередника, однак, як і псалтирні пісні, його біблійні парафрази не увійшли до російського духовно- пісенного репертуару, і традиція співаних поетичних парафраз біблійних пісень канону завер-шилася у XVH ст. твором Симеона Полоцького. У XVIII - ХІХ ст. в Росії були відомі лише поетичні тексти на біблійні сюжети і дуже рідко траплялися випадки поетичних парафраз біблійних пісень1. Усі вони репрезентували світський поетичний напрямок й спиралися на традиції поезії класицизму та романтизму. біблійний гімнографія християнський церковний

Зазначимо, що аналогів переспівів біблійної поезії, описаних вище, українсько-білоруська традиція не знала. Попри те, що Симеон Полоцький був білорусом, навчався у Києво-Могилянській академії, а частина ченців у Новому Єрусалимі мали білоруське походження, тип адаптації біблійних текстів став репрезентативним саме для російської традиції, його аналогів ми не знаходимо в українсько-білоруській пісенності. Серед причин - культивування духовних пісень передусім серед мирян, використання переважно староукраїнської (старобілоруської), а не церковнослов'янської мови. В українських та білоруських рукописних пісенниках XVIII - ХІХ ст. не представлено жодної біблійної пісні, відсутні й поетичні цикли, створені на основі біблійних пісень канону, хоча багато творів українського та білоруського духовно-пісенного репертуару так чи інакше апелюють до біблійних і євангельських сюжетів. Так, в українських духовних піснях згадується вигнання Адама з раю, народження, хрещення, страждання, смерть, воскресіння, вознесіння Ісуса Христа, зішестя Св Духа. Однак ці твори лише спираються на події зі Св. Письма, у самих піснях будь-які фрагменти біблійних або євангельських текстів відсутні. Якщо у пісенних творах є текстові запозичення та алюзії, то вони узяті передусім з церковної гімнографії. Щодо християнських народних пісень, яких багато в українському, білоруському, російському фольклорі, то там також представлені лише біблійні та євангельські сюжети, що оповідають основні моменти історії спасіння, зокрема життя та діяння Ісуса Христа, а не фрагменти оригінальних текстів Св. Письма. У церковній та фольклорній духовно-пісенній традиції XVIH - ХІХ ст. відсутні зразки поетичних парафраз текстів Св. Письма, популярних у добу бароко, у зв'язку з переорієнтацією на відтворення основних моментів біблійної або євангельської історії. Відхід від буквального слідування Св. Письму в текстах духовно- пісенних творів пояснюється відмовою від середньовічного розуміння сакрального та трансформацією його на новочасне.

Поновлення інтересу до біблійних текстів відбувається у ХХ ст., воно пов'язане з актуалізацією Св. Письма в богослужінні католицької та протестантської конфесій. Якщо у добу бароко культивувалися поетичні Див. дисертацію В. Коровіна, присвячену біблійним темам в російській поезії XVIII - першої половини XIX ст. [102]. переспіви Псалтиря та біблійних пісень, подібно до того, як у Середньовіччі популярними були римовані офіції, що вийшли з ужитку в добу Відродження, то нині більш відповідним духові часу стає використання у пі- снеспівах біблійних текстів, перекладених сучасними мовами.

До Біблії апелюють збірки з «Десятисборника» І. Проханова. У збірках «Песни Анны» [286], «Свирель Давида» [315], «Песни первых христиан» [287] укладач, який є одночасно і автором багатьох текстів, актуалізує у піснях біблійну, євангельську та ранньохристиянську історію. Наведемо кілька назв пісень зі збірок: «Песни Анны» (№ 6 «Без особенного дара Авраамова жена», № 8 «Из Содома Лот с семьею путь на горы направлял», №9 «По призыву Моисея жены вместе собрались», № 16 «Марфа вся горела рвеньем Иисуса угостить»), «Свирель Давида» (№ 11 «Пред дружинами Саула похвалялся великан», № 12 «Ионафан был друг Давиду», № 13 «Сын Давидов Соломон получил отцовский трон», № 14 «Голос Божий ожидая видел Господа Исаия»), «Песни первых христиан» (№ 40 «Хромой у храма подаянья просил», № 41, «Враги Стефана окружали», № 83 «В пустыню Иоанна на берег Иордана»). Вже з початкових рядків пісень очевидно, що ці твори лише переповідали події Св. Письма.

У збірці І. Проханова «Гусли» [264] є твори, що спираються на євангельські тексти: № 353 «Блаженны все нищие духом» та № 508 «Блаженны нищие духом...» (заповіді блаженств (Мф 5:3-12)). Перший твір є піснею (автор тексту - І. Проханов), в якій у віршованій формі викладено зміст нагірної проповіді Христа, за стилем він близький до класицистичної поезії. Другий твір - хоровий концерт на євангельський текст в російському синодальному перекладі, отже, він не належить до пісенного жанру. Твір «Блаженны все нищие духом» є рідкісним винятком пісенних парафраз біблійних текстів у ХХ ст.

Значно частіше зв'язок зі Св. Письмом у протестантських пісенниках відтворювався через епіграфи, взяті з біблійних книг або Псалтиря. В усіх збірках І. Проханова кожен твір має епіграф зі Св. Письма, що є співзвучним тексту поетичної композиції. І хоча часто епіграфи підбиралися спеціально до вже написаних творів, саме музичні композиції стають своєрідним тлумаченням біблійних та євангельських текстів, поданих як епіграфи.

У протестантському (баптистському) репертуарі ХХ - початку ХХІ ст. біблійні пісні віршованого типу відсутні, хоча, наприклад, псал- тирні пісні все ж представлені невеликою кількістю зразків. Серед творів, що містять біблійні тексти, зазначимо такі1: 1) піснеспіви, тексти яких спираються на церковну гімнографію, які, у свою чергу, створені на основі біблійних або євангельських текстів (піснеспіви «Свят Господь Саваоф» (№ 46, першоджерело Іс 6:3, увійшло через церковну гімнографію) та «Слава на небі Богу» (№ 64, першоджерело Лк 2:14, увійшло через церковну гімнографію) на музику Д. Бортнянського); 2) піснеспіви, що використовують біблійні або євангельські тексти, які «вкрапляють- ся» в авторський текст (№ 223 «Хто ввійде у царство?» Д. Воєводи містить текст нагорної проповіді (Мт 5:3-12); № 90 «О, смертний час» Ч. Леслі містить текст з Іс 53:3-6, де є згадка про Месію, що страждатиме). Зазначимо однак, що усі названі твори не належать до пісенного жанру, а є розгорнутими хоровими композиціями на зразок хорового концерту, де текст на обов'язково має бути віршованим. Біблійних пісень строфічної форми збірник «Євангельська пісня» не має.

У новоствореному на пострадянському просторі римо-католицькому репертуарі увагу приділено оригінальним біблійним текстам у сучасних перекладах, що співаються на богослужінні. Серед композицій, у яких використано біблійні та євангельські тексти, виділяємо: 1) переклади латинських літургічних піснеспівів, в основу яких покладено фрагменти Св. Письма, зі збереженням григоріанських мелодій (№ 69 «Кропите, небеса, свыше», текст за григоріанським піснеспівом «Rorate coeli desuper», створеним на основі Іс 45:8 [314, с. 158-159]); 2) речитативний (псалмоди- чний) спів біблійних або євангельських текстів, які обрамляються невеликим приспівом (№ 359 «Дух Господній», текст рефрену та псалмодії - фрагмент 2 Сам 23:2-7 [258, с. 542-543]); 3) поєднання латинських літургічних піснеспівів на основі Св. Письма та псалмодичного співу біблійних текстів (№ 260 «Я есмь воскресение и жизнь», текст приспіву - григоріанський антифон «Ego sum resurrection et vita», створений на основі Ів 11:25-26, текст псалмодії - пісня Захарії Лк 1:68-79 [314, с. 381-382]).

Таких прикладів є менше десяти у збірках, що містять більше 300 літургічних творів, серед них - жодної пісні на віршований текст, створеної на основі біблійної поезії. Отже, жанр біблійної пісні, актуальний у XVH ст., у ХХ - на початку ХХІ ст. так і не було відроджено. Зазначимо, що літургічні пісні пов'язані з біблійними та євангельськими текстами, але використання останніх у богослужбових піснеспівах пісенної форми не є відтворенням (точним або видозміненим) текстів Біблії чи Євангелія, а лише викладом основних подій в оповідній формі, тради- На прикладі українського баптистського пісенника «Євангельська пісня» (1988) [270]. ційній для пісенних творів. Самі ж тексти Св. Письма звучать на літургії у вигляді читань, фрагментів церковної гімнографії («Gloria», «Sanctus», «Agnus Dei», «Отче наш», ін.) або ж у піснеспівах непісенних форм.

Отже, для біблійної пісенності, культивованої на східнослов'янських землях, характерні такі риси:

жанр біблійної пісні був актуальним лише наприкінці XVIZ ст. і сприймався як різновид псалтирних пісень та пісень, що спираються на гімнографію; у XVIH ст. як пісенний жанр він відходить з ужитку, хоча й представлений у літературі (В. Тредіаковський); у ХХ - ХХІ ст. жанр біблійної пісні не відроджується;

біблійні пісні культивувалися у Московській державі (новоєру- салимські піснетворці, Симеон Полоцький), на українсько-білоруських землях жанр біблійної пісні був невідомий;

на відміну від псалтирних пісень, що виникли у протестантському середовищі у XVI ст. і були репрезентантами протестантського духу в різноконфесійній Європі, біблійні поетичні парафрази, представлені переспівами книги Пісня над піснями та циклом з десяти біблійних пісень на основі текстів канону як жанру східно-християнської гімнографії, репрезентують православну традицію і не мають аналогів уЗахідній Європі;

новоєрусалимський експериментальний поетичний переспів біблійної книги Пісні над піснями є унікальним в історії східнослов'янської піснетворчості; поетичний цикл з десяти біблійних пісень канону після Симеона Полоцького було продовжено у літературі (оди В. Тредіаковського); останній твір репрезентує поетичний, а не пісенний напрямок поезії, що спирався на тексти Св. Письма;

у ХХ - ХХІ ст. у богослужбових книгах різних християнських конфесій, призначених для церковного співу, пісенні твори на віршовані парафрази біблійних книг (окрім Псалтиря) відсутні; зв'язок богослужбових піснеспівів зі Св. Письмом здійснюється через згадку основних подій, описаних у Біблії та Євангелії, використання фрагментів текстів Св. Письма у непісенних формах або епіграфах до піснеспівів; на відміну від барокової традиції, у сучасній літургічній музиці актуальності набувають новозавітні (євангельські) тексти.

Размещено на Allbest.ru