Метаморфози міфологічної свідомості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Метаморфози міфологічної свідомості

У XIX-XX ст. надзвичайно збагатилося наше уявлення про міф. Якщо в позитивістській науці XIX ст. міфи інтерпретувались, як правило, у ракурсі теорії пережитків як відгомони давно зниклих звичаїв і наївний архаїчний спосіб пояснення оточуючого світу [40], то у XX ст. відбувається вибух концепцій щодо сутності міфу. При всьому різноманітті й суперечливості теорій наука XX ст. значно поглибила розуміння цього феномена. Підходи до міфу Дж. Фрезера [45-46], Е. Дюркгейма [10], отримали нове життя у ритуалістичному функціоналізмі Б. Маліновського [57], теорії “колективних уявлень” Л. Леві-Брюля [20], в логічному символізмі Е. Кассірера [16-17], психологічному символізмі К. Юнга [54-56], в структурному аналізі К. Леві-Стросса [21], а також в концепціях Дж. Кемпбелла [19], М. Еліаде [52-53], О. Лосєва [22], В. Топорова [13; 41] та ін.

Вже на стадії панування архаїчної свідомості з'явилися перші форми нормативних рефлексій людського досвіду у вигляді міфів, які зіграли важливу роль у соціалізації й інкультурації індивідів. За О. Лосєвим, міф - «не вигадка, а містить у собі найсуворі- шу і найвизначнішу структуру і є... необхідною категорією свідомості й буття взагалі» [22, 36]. Отже, міф - не що інше, як сама реальність, що детермінована соціокультурним буттям.

Ця магнетична форма культури передбачає особливий тип світосприйняття, відмінний від науково-логічного мислення, має специфічну систему побудови та власні закони розвитку. Міфологічні системи, що формувалися на різних етапах соціогенезу, були несхожі між собою, зазнаючи функціональних і змістових трансформацій.

Проблема фокусується на питанні щодо варіативності міфології на різних етапах соціокультурного процесу й пошуку інваріантів, які створюють її стійкий фундамент. Найбільш конструктивним вирішенням проблеми є звернення до культурологічної інтерпретації міфу як системи, побудованої за власним конститутивним принципом. Розуміння предмету дослідження стане яснішим, якщо прийняти до уваги логіку міфологічної свідомості.

Термін “міфологічна свідомість”, на мій погляд, є найбільш універсальним інструментарієм для вивчення цього складного феномена, який не підпорядковується науковій логіці: по-перше, первісна людина ще не виділяла себе з оточуючого середовища - природного і соціального; по-друге, дифузність, нерозчленованість первісного мислення, яке не відокремлювалось від емоційної та афектно-моторної сфери, що проявилося в нечіткому поділі суб'єкта й об'єкта, предмета й знака, істоти та її імені, одиничного й множинного, просторових і часових відносин, походження й сутності тощо; по-третє, наївне олюднення оточуючого природного середовища і, як результат, загальна персоніфікація в міфах та широке метафоричне зіставлення природних і культурних та соціальних об'єктів; по-четверте, заміна причинно-наслідкових зв'язків прецедентом - походження видається за його сутність.

Міфологічна свідомість є колективною формою світосприйняття й пов'язана із забезпеченням колективних форм життєдіяльності людей. Ідею домінування колективного начала у міфологічному мисленні висловив, зокрема, французький філософ Е. Дюрк- гейм [10]. Розвиваючи цю концепцію, Л. Леві-Брюль показав специфіку міфологічних (колективних) уявлень: їх імперативність, дологічний характер. В міфах, вважав Л. Леві-Брюль, асоціаціями керує закон партициації (співпричастя) - між спільнотою й природою [20]. Інша спроба пов'язати міфологічну свідомість з ''колективними уявленнями” була зроблена К. Юнгом. Оперуючи несвідомим началом у психіці людини, він запропонував теорію архе- типів як деяких структур первинних образів колективної несвідомої фантазії [54].

Міфологічна свідомість - синкретична, що проявляється в єдності міфу, обряду, ритуалу і мистецтва, в яких відбивається система цінностей, прийнятих у спільноті. Цю взаємодію не можна розуміти як простий конгломерат культурних явищ, оскільки вони являють собою нерозривну цілісність - світоглядну, функціональну, структурну, художню, естетичну.

Міфологічна свідомість формується у межах традицій як основної форми зберігання та ретрансляції міфів. Аналізуючи міфологію з позицій функціоналізму, Б. Маліновський висловив думку, що міф в архаїчній спільноті не був засобом донаукового пізнання людиною оточуючого світу, він виконував суто практичні функції - встановлення упорядкованості у взаємодії людей для задоволення їхніх індивідуальних й, особливо, групових інтересів та потреб, зняття протиріч і напруг, що виникали при спільному житті [57]. Не будучи засобом наукового пізнання світу, міфи, однак, давали можливість людині пояснити й сприйняти ірраціональні явища світу.

Отже, головним завданням міфологічної свідомості є підтримка певного рівня консолідованості спільноти, формування типових моделей поведінки індивідуумів, вироблення критеріїв оцінки прийнятності цих дій у соціумі. На первісній стадії соціогенезу переважали, в основному, конвенціональні регулятори спільного життя у вигляді комплексу звичаїв із досить жорсткими ритуальними настановами (особливо у сфері життєзабезпечення, кровно- родових і сусідських відношень, міфоритуальної табуйованості дій). Завдяки цим настановам, міфологічна свідомість не відзначалась значною просторовою й часовою гетерогенністю.

Міфологічна свідомість символічна. Ідея щодо символічності міфологічного мислення, найбільш повно відбилась у творчості Е. Кассірера [17]. У його вченні міфологія постає як автономна форма культури, що моделює оточуючий світ засобом символічної об'єктивізації чуттєвої інформації та емоцій. За Кассірером, у міфологічній свідомості як певній системі кодів конкретно-чуттєве узагальнюється й перетворюється на символ. Окремі предмети, не втрачаючи своєї конкретності, стають знаком інших предметів або явищ. Отже, йдеться про деякий міфологічний символізм.

Особливість міфологічного мислення Е. Кассірер бачить у відсутності розмежування реального й ідеального, речі й образу, тіла й властивості, а причинно-наслідковий процес набуває характеру метафори. «Якщо спробувати у найзагальнішому вигляді уявити собі сукупність відношень, що характеризують і конституюють єдність свідомості як такої, - вважав Е. Кассірер, - то, перш за все, - це ряд фундаментальних відносин, які протистоять один одному як самостійні “засоби” зв'язку» [16, 28]. Весь Космос моделюється за принципами: функціональної тотожності частини цілому й бінарних опозицій (сакральне-профанне, життя- смерть, доля-недоля, небо-земля, день-ніч тощо). Часто дуаліс- тичність у міфології реалізується шляхом протиборства позитивних і негативних персонажів. На метафоричність міфологічного мислення вказує також Л. Леві-Стросс [21].

Міфологічна свідомість оперує специфічною формою часу - міфічним часом (відмінним від емпіричного, профанного). Його відправною точкою був час першодій, першотворення світу, магічних духовних сил й архетипів (Великий час), що знайшло відбиття у космогонічних, антропологічних та етіологічних міфах. Це була епоха упорядкування хаосу силами космосу. Пояснюючи сутність міфу, М. Еліаде пише: «Це завжди розповідь про певне “творення”, нам повідомляється, яким чином щось відбулося, й у міфі ми стоїмо біля витоків існування цього... Персонажі міфу - надприродні істоти. Міф розкриває їх творчу активність і виявляє сакральність (або надприродність) їхніх діянь» [52, 15-16].

Активізовані ритуалами першоподії продовжували підтримувати вже встановлений порядок у природі й суспільстві.

Отже, міф є історією того, що відбувалося біля витоків часу. Співвідношення подій до початкового часу, звернення до минулого є основною рисою міфології. Втім, категорія міфічного часу характерна не лише для архаїчної міфології, за тією ж моделлю створюється образ героїчного минулого й у фольклорі (зокрема, народному епосі).

Поступово модель міфічного часу доповнюється та переростає в іншу - циклічну. Цьому сприяє ритуальне повторення подій, календарні обряди, а також розвиток уявлень про вічне оновлення природи і богів, які вмирають і воскресають. Саме циклічна модель часу отримала найбільший розвиток в міфології землеробських народів.

Міфологічна свідомість формує також іманентну просторову модель світу. Наприклад, у давніх слов'ян світ описувався у межах системи координат: за вертикальним напрямком - у вигляді світового дерева (потрійна вертикальна структура світу: небо, земля й пекло), а у горизонтальному - за допомогою четверичної структури (південь-північ, схід-захід). міфологічний свідомість соціалізація

Для нас питання варіативності й інваріантності міфологічної свідомості протягом історії уявляється у такому ракурсі: якою мірою вона зберігала духовний горизонт архаїчної культури на різних етапах соціогенезу? Звернемося до структури міфологічної системи. В процесі еволюції, в залежності від рівня соціокультур- ного розвитку людей, стратифікованості спільноти, формувалися різноманітні композиції міфологічної системи. За особливостями часових характеристик, за функціями персонажів і ступеням їх актуальності для людини вчені поділяють міфологічну систему на декілька рівнів. За В. Топоровим [41], у слов'янській міфології (до державного періоду та часів правління перших київських князів) найвищий рівень характеризується узагальненим типом функцій богів (ритуально-юридична, військова, господарчо-природна), які пов'язані з офіційним культом (наприклад, Перун, Велес).

До подальшого рівня належать божества, які пов'язані з господарчими циклами та сезонними обрядами, а також боги окремих спільнот (Род, Чур тощо). Нижче за ним знаходяться божества, які можна розглядати як персоніфікацію основних міфологічних протиставлень (Доля, Лихо, Правда, Кривда, Смерть тощо). І, нарешті, останній рівень заповнюють різні види неіндивудуалізованої (часто неантропоморфної) погані, духів, тварин, які пов'язані з усім міфологічним простором (домовий, дідько, водяні, русалки, кікі- мори тощо).

Введення християнства в українських землях зруйнувало вищі рівні міфологічної системи. Язичницькі божества стали розглядатися як негативні, якщо вони не були ототожнені з християнськими святими (наприклад, Перун - з св. Іллею, Велес - з св. Василієм, Ярило - з св. Юрієм). Нижчий рівень демонології виявився більш сталим.

Збереглася також система загальних протиставлень: «Дуалізм середньовічних уявлень, що різко розчленив світ на полярні пари протилежностей, групував ці протилежні одна одній категорії за вертикальною віссю: небесне протистоїть земному, Бог-дияво- лу, господарю пекла. Поняття верха поєднується з поняттям шляхетності, чистоти, доброти, тоді як поняття низу має відтінок нешляхетності, грубості, нечистоти, зла. Контраст матерії та духу, тіла й душі також утримує в собі антитезу низу і верху» [6, 64-66].

Релігійний синкретизм (так зване двовір'я) знайшов відображення особливо у народній культурі. Внаслідок переплетення язичницьких і християнських ідей виникли гібридні форми міфології, де локальний язичницький матеріал поєднується з християнськими мотивами і переосмислюється у новому контексті. Сформований новий вид міфології являє собою комплекс уявлень, образів, наочних символів, пов'язаних із релігійною доктриною християнства.

Міфологізація християнської ідеології виявилась, зокрема, у символічному (або алегоричному) зв'язку християнських образів з фантастичними рослинними та тваринними образами, взятими із язичницьких міфів та народного фольклору. Наприклад, відродження фенікса з власного попелу в ранньохристиянську епоху символізувало воскресіння Христа, а грифон, який поєднав орлину та левину природу, у середньовіччі був алегорією подвійної сутності Христа - людської та божої.

Зміни відбулись і в категорії часу. Колоподібний просторово-часовий континуум був розірваний у християнському світосприйманні. Християнські адепти гаряче заперечували ідею циклічності часу, підкреслюючи незворотність “священної історії”, що починається з Різдва Христова. Однак у християнській часовій концепції є алогізм: фази життя Христа - його народження, страждання та воскресіння, як відхід від мирського до Великого часу - повертають нас до міфічного часу.

Для християнина час має бінарну природу, поділяючись на “мирський” і “сакральний”. Саме сакральний час, як й міфологічний, несе у собі елемент циклічності. Якщо згадати, що буденна свідомість людини сприймала священні події через цикл постів і свят, співвіднесених із циклом селянських робіт, то стає зрозумілим, чому став можливим синкретизм християнських і міфологічних уявлень.

На відміну від міфологічної, у християнській свідомості формується образ останнього часу загибелі світу - часу, який буде початком нового життя. Ремінісценції ідеї кінця світу, що пронизує християнське вчення, помітні й сьогодні; за статистикою 10% населення планети очікували кінець світу 21 грудня 2012 року.

Шлях, який міфологічна свідомість пройшла від раннього історичного ступеня до свідомості сучасної людини, показав, з одного боку, її мінливість, з іншого - стійкість. Як писав Ю. Лотман, «міфологізм у тому чи іншому ступені може спостерігатися у найрізноманітніших культурах і взагалі виявляє значну стійкість в історії культури. Відповідні форми можуть являти собою реліктове явище або результат регенерації; вони можуть бути несвідомими або усвідомленими» [23, 69].

Отже, елементи міфологічної свідомості ніколи не зникали в людській психіці, вони збереглися і в сучасній культурі, хоча й зазнали сильного тиску внаслідок процесу секуляризації. Зміна типу цивілізаційного розвитку викликала хвилю ірраціоналізму, розширився парадоксографічний сектор культури, в якому відбилися аномальні, ірраціональні сторони сучасного буття.

Як зазначив А. Щедрін, парадоксографії доби постмодерну притаманні яскраво виражений еклектизм, мозаїчність, здатність напрочуд дивним чином поєднувати вірування й марновірства у надзвичайно широкому діапазоні, - від таких, що успадковані від архаїчного суспільства, до таких, котрі провіщають світоглядні, техніко-технологічні, соціокультурні реалії майбутніх віків вже III тисячоліття [51].

Особливість культури постмодерну полягає у переносі давніх міфологічних цінностей на світську матрицю, актуалізації успадкованих від архаїчного суспільства окремих світоглядних форм і пов'язаних з ними культурних практик, а також глибинних засад міфологічного світорозуміння.

Для пояснення цієї тези звернемося до міфу про комунізм. У його основі лежить стародавній іудейсько-християнський еста- хологічний міф про Рятівника (у цьому випадку - пролетаріату), страждання якого покликані змінити онтологічний статус світу. Цей міф побудований за традиційною схемою: в ньому присутня й рятівна роль пролетаріату, його боротьба з класом імущих (яку можна порівняти з апокаліптичною боротьбою між Христом й Антихристом), і перемога Добра над Лихом - встановлення безкласового суспільства. По суті, безкласове суспільство - це прецедент із міфу про Великий (первісний) час. Саме тому ця ідея виявилась такою привабливою в комуністичному міфі.

Інший приклад - міф, що проповідується націонал-соціалістами. За своєю суттю - це спроба відкинути християнські цінності й звернутися до духовних витоків нордичного язичництва, змінити утішливу християнську есхатологію на песимістичний нордичний есхатон, що закінчується загибеллю всіх богів і героїв та кінцевою регресією до хаосу. Е. Фромм, вивчаючи психологічні передумови фашизму, вважав, що сучасна людина, перебуваючи у полоні ірраціональних пристрастей - потягу до руйнування, ненависті, заздрості й помсти, схиляється перед владою, грошима, суверенною державою, нацією та відбудовує на основі цього поклоніння сучасну міфологію [44, 161].

Як бачимо, у наведених моделях чітко визначені міфологічні риси. Кожна з них спирається на національні традиції, колективну єдність, синкретичність міфу й ритуалу, на специфічну символіку. Як і архаїчним міфам, їм притаманне розуміння між- суб'єктних відносин за принципом протиставлення “Свій-Чужий”. Обидва міфи звертаються до вірувань пращурів та ідеї відтворення Великого часу. В них повною мірою відбилася відома доктрина щодо космічних циклів з фазами створення, руйнування та відновлення світу.

Окрім політичних міфів, суттєвим елементом сучасної міфології стають неоміфи про контакти з позаземними цивілізаціями, снігову людину, лохнеське чудовисько та ін. А втим, мислення епохи постмодерну має суттєву особливість. Це проявляється, перш за все, у відношенні до понадприродного. Ідея понадпри- родного у тому вигляді, як ми її розуміємо, припускає усвідомлення законів, які розкривають природний порядок речей. Все, що порушує ці закони, тобто знаходиться поза розумом, є ірраціональним. Міфологічна свідомість не потребує усвідомлення закономірностей, що дозволяє побачити їх порушення.

Однак, на відміну від первісної доби, сучасне мислення спрямоване на аналіз і перевірку достовірності інформації, що лежить в основі міфів. Так, створюються різні версії існування позаземних цивілізацій, висловлюються гіпотези щодо зв'язку окремих петрогліфів (лінії в пустелі Наска у Перу, так званий “космонавт” на скелях Бурун-Кая у Криму, багатокольорові розписи плато Тассилін-Аджер у Африці тощо) з прибульцями із космосу.

Проведений аналіз дозволяє зробити висновок, що для міфологічної свідомості характерна певна варіативність при інваріантності основних структуруючих елементів. Її можна описати як систему з власною моделлю часу і простору, яка містить такі інваріантні субстанції, як традиційність, колективність, синкретичність, символічність, метафоричність.

Примітки

Ментальність - соціально-психологічні настанови, способи сприйняття, манера відчувати і мислити. Ментальність виявляє повсякденний вигляд свідомості, не відрефлексованої й не систематизованої за допомогою цілеспрямованих розумових дій.

2Знак - матеріальний об'єкт (артефакт), який виступає в комунікативному або трансляційному процесі аналогом іншого об'єкта (предмета, властивості, явища, поняття, дії) - денотата. Знак стає символом тоді, коли його вживання передбачає спрямованість не стільки на денотат, скільки на абстрактне значення (частіше цілий спектр значень), котре конвенціонально в тій чи іншій мірі пов'язане з ним.

Література

1. Бауман З. Индивидуализированное общество / З. Бауман; [пер. с англ. под. ред. В.Л. Иноземцева]. - Москва: Логос, 2002. - 324 с.

2. Бобков К.В. Символ и духовный опыт Православия / К.В. Бобков, Е.В. Шевцов. - Москва: ТОО ИЗАН, 1996. - 309 с.

3. Богатырев П.Г. Вопросы теории народного искусства / П.Г. Богатырев. - Москва: Искусство, 1971. - 542 с.

4. Болдачев А.В. Новации. Суждения в русле эволюционной парадигмы / А.В. Болдачев. - Санкт-Петербург: Изд-во СПбГУ, 2007. - 256 с.

5. Герчанівська П.Е. Стінопис церкви Св. Параскеви в с. Олександрівці Хустського району Закарпатської області: [монографія] / П.Е. Герчанівська. - Київ: Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2009. - 256 с.

6. Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры / А.Я. Гуревич - Москва: Искусство, 1972. - 318 с.

7. Гуревич А.Я. Проблема ментальности в современной историографии / А.Я. Гуревич // Всеобщая история: дискуссии, новые подходы. - 1989. - Вып. 1. - С. 75-89.

8. Гуревич А.Я. Смерть как проблема исторической антропологии: о новом направлении в зарубежной историографии / А.Я. Гуревич // Одиссей: Человек в истории: [сб.]. - Москва: Наука, 1989. - С. 114-135.

9. Гуркіна Г.О. Традиції та звичаї українців / Г.О. Гуркіна, О. В. Сердюк. - Харків: Торсінг плюс, 2008. - 95 с.

10. Дюркгейм Е. Первісні форми релігійного життя: Тотемна система в Австралії / Еміль Дюркгейм. - Київ: Юніверс, 2002. - 423 с.

11. Захаров А.В. Традиционная культура в современном обществе / А.В. Захаров // Социологические исследования. - Философский энциклопедический словарь / [ред.-сост. Е.Ф. Губский, Г.В. Кораблева, В.А. Лутченко]. - Москва: ИНФРА=М, 2001. - 576 с.

12. Земцовский И.И. Проблема варианта в свете музыкальной типологии: (Опыт этномузыковедческой постановки вопроса) / И.И. Земцовский // Актуальные проблемы современной фольклористики. - Ленинград, 1980. - 147 с.

13. Иванов В.В. Славянская мифология / В.В. Иванов, В.Н. Топоров // Мифы народов мира. Энциклопедия. (В 2-х т.) / [гл. ред. С.А. Токарев]. - Москва: Советская Энциклопедия,1988. - Т. 2. К-Я. - 719 с.

14. Історія релігії в Україні: у 10 т. / [редкол.: А. Колодний (гол.) та ін.]. - Київ: Укр. центр духовн. культури, 1996 - 1998. - Т.1: Дохристиянські вірування; Прийняття християнства / за ред. Б. Лобовика. - 1988. - 384 с.

15. Історія української культури: у п'яти томах / [гол. ред. Б.Є. Патон]. - Київ: Наукова думка, 2001- Т.3: Культура другої половини XVII-XVIII століть. - 2003. - 1246 с.

16. Кассирер Э. Философия символических форм. В 3-х т. / Эрнст Кассирер. - Москва; Санкт-Петербург: Университетская книга, 2001. - Т.1. Язык. - 2001. - 271 с.

17. Кассирер Э. Философия символических форм. В 3-х т. / Эрнст Кассирер. - Москва; Санкт-Петербург: Университетская книга, 2001. - Т.2. Мифологическое мышление. - 2001. - 280 с.

18. Культурология. XX век. Энциклопедия в 2-х т. / [гл. ред. С.Я. Левит]. - Санкт-Петербург: Университетская книга; 000 “Алетейя”, 1998. - Т.2: М-Я. - 1998. - 447.

19. Кэмпбелл Дж. Мифы, в которых нам жить / Джозеф Кэмпбелл. - Москва: София, Гелиос, 2002. - 256 с.

20. Леви-Брюль Л. Сверхъестественное в первобытном мышлении / Л. Леви-Брюль. - Москва: Педагогика-Пресс, 1994. - 608 с.

21. Леви-Стросс К. Первобытное мышление / К. Леви- Стросс. - Москва: Республика, 1994. - 384 с.

22. Лосев А.Ф. Диалектика мифа / Алексей Федорович Лосев; [сост., подг. текста, общ. ред. А.А. Тахо-Годи, В.П. Троицкого]. - Москва: Мысль, 2001. - 558 с.

23. Лотман Ю.М. Семиотика культуры. Мифология-имя- культура / Ю.М. Лотман // Избранные статьи в 3-х т. - Таллинн: Александре, 1992. - Т.1. - 1992. - С. 58-75.

24. Лотман Ю.М. Структура художественного текста / Ю.М. Лотман. - Москва: Искусство, 1970. - 384 с.

25. Мала енциклопедія українського народознавства / [за ред. С. Павлюка]. - Львів: Ін-т народознавства НАНУ, 2007. - 832 с.

26. Мердок Дж. Фундаментальные характеристики культуры / Дж. Мердок // Хрестоматия по культурологии / [сост. А.И. Кравченко]. - Москва: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. - С. 56-60.

27. Найден О.С. Українське народне мистецтво в контексті східнослов'янського культурного універсуму. Архетипи та символи в історичному часі / О.С. Найден // Українська художня культура / [за ред. І.Ф. Ляшенка]. - Київ: Либідь, 1996. - С. 170216.

28. Народная культура в современных условиях / [О.Д. Балдина, Э.В. Быкова, Е.Э. Гавриляченко и др.]; отв. ред. Н.Г. Михайлова. - Москва: Рос. ин-т культурологии, 2000. - 236 с.

29. Новіков Б. В. Творчість як спосіб здійснення гуманізму: [монографія] / Б.В. Новіков. - [2-ге вид., переробл. та доповн.]. - Київ: НТУУ «КПІ», 2006. - 308 с.

30. Популярная художественная энциклопедия: Архитектура. Живопись. Скульптура. Графика. Декоративное искусство / [гл. ред. В.М. Полевой]. - Москва: Сов. Энциклопедия, 1986. - Кн. II: М-Я. - 432 с.

31. Проблеми теорії ментальності / [М.В. Попович, Ю.В. Кисляковська, Н.Б. Вяткіна та ін.; відп. ред. М.В. Попович]. - Київ: Наукова думка, 2006. - 402 с.

32. Путилов Б.Н. Фольклор и народная культура: [монография] / Б.Н. Путилов. - Санкт-Петербург: Наука, 1994. - 239 с.

33. Річинський А.В. Проблеми української релігійної свідомості / А. В. Річинський; [упоряд. А. Колодний, О. Саган]. - [3-є вид.]. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - 448 с.

34. Румянцев О.К. Открытость и инварианты культуры / О.К. Румянцев // Постижение культуры: ежегодник / [отв. ред. О.К. Румянцев]. - Москва: Академический проект. - 2001. - Вып. 11. - С. 142-153.

35. Свод этнографических понятий и терминов / [под общ. ред. Ю.В. Бромлея и С.И. Вайнштейна]. - Москва: Ин-т этнологии и антропологии РАН, 1995. - 171 с.

36. Слюсарева Н.А. Теория Ф. де Соссюра в свете современной лингвистики / Н.А. Слюсарева. - [3-е изд.]. - Москва: Эдиториал УРСС, 2010. - 112 с.

37. Соссюр Ф. де. Заметки по общей лингвистике / Ф. де Соссюр. - Москва: Прогресс, 1990. - 280 с.

38. Соссюр Ф. де. Труды по языкознанию / Ф. де Соссюр. - Москва: Прогресс, 1977. - 696 с.

39. Столетов А. И. Сущность креативности и ее типы / А.И. Столетов // Третий Российский культурологический конгресс с международным участием «Креативность в пространстве традиции инновации»: Тезисы докладов и сообщений. - Санкт- Петербург: ЭЙДОС, 2010. - С. 6-7.

40. Тайлор Э.Б. Первобытная культура / Э.Б. Тайлор; [пер. с англ. Д.А. Коропчевского]. - Москва: Политиздат, 1989. - 573 с.

41. Топоров В.Н. История и мифы // Мифы народов мира: Энциклопедия в 2-х т. / В.Н. Топоров. - 2-е изд. - Москва: Советская энциклопедия, 1987. - Т.1: А-К. - 1987. - С. 572-574.

42. Философский энциклопедический словарь / [ред.-сост. Е.Ф. Губский, Г.В. Кораблева, В.А. Лутченко]. - Москва: ИНФРА=М, 2001. - 576 с.

43. Фрейд З. Психология бессознательного / З. Фрейд; [пер. с нем.]. - Москва: АСТ: АСТ МОСКВА, 2008. - 605 с.

44. Фромм Э. Душа человека / Э. Фромм: [пер. с англ.]. - Москва: Республика, 1992. - 430 с.

45. Фрэзер Дж. Золотая ветвь. Исследование магии и рели-гии: В 2 т. / Дж. Фрезер. - Москва: ТЕРРА-Книжный клуб, 2001. - Т.1: Гл. I-XXXIX /[пер. с англ. М.К. Рыклина]. - 2001. - 528 с.

46. Фрэзер Дж. Золотая ветвь. Исследование магии и религии: В 2 т. / Дж. Фрезер.- Москва: ТЕРРА-Книжный клуб, 2001. - Т.2: En.XL-LXIX / [послесл. Малиновский Б.; пер. с англ. И. Утехина]. - 2001. - 496 с.

47. Холл Дж. Словарь сюжетов и символов в искусстве / Дж. Холл; [пер. с англ. и вступ. статья А. Майкапара]. - Москва: Крон-Пресс, 1997. - 655 с.

48. Чистов К.В. Фольклор. Текст. Традиция: [сб. ст.] / К.В. Чистов. - Москва: ОГИ, 2005. - 272 с.

49. Шеманов А.Ю. Концепт как модель культуры в отношении к Другому / А.Ю. Шеманов // Постижение культуры: Ежегодник / [отв. ред. О.К. Румянцев]. - Москва: Рос. ин-т культурологии. - 2001. - Вып. 11. - С.196-201.

50. Шеманов А.Ю. Концепты, инварианты и константы в культурной самоидентификации / А.Ю. Шеманов // Постижение культуры: Ежегодник / [отв. ред. О.К. Румянцев]. - Москва: Рос. ин-т культурологии. - 2001. - Вип. 11. - С. 246-254.

51. Щедрін А.Т. “Вторинна” міфотворчість як соціо- культурний феномен: монографія / Анатолій Трохимович Щедрін. - Харків: ХДАК, 2007. - 430 с.

52. Элиаде М. Аспекти мифа / М. Элиаде: [пер. с фр. В. Большакова]. - Москва: Инвест-ППП, 1995. - 240 с.

53. ЭлиадеМ. История веры и религиозных идей: В 3-х т. / Мирчи Элиаде. - Москва: Критерион, 2002. - Т. 1: От каменного века до элевсинских мистерий.-2002.- 464 с.

54. Юнг К.Г. Архетип и символ / Карл Густав Юнг; [пер. с англ. А.М. Руткевич]. - Москва: “Ренессанс” СП ИВО-СиД, 1991. - 304 с.

55. Юнг К.Г. Проблемы души нашего времени / Карл Густав Юнг. - Санкт-Петербург: Питер, 2002. - 352 с.

56. Юнг К.Г. Сознание и бессознательное: [сборник] / Карл Густав Юнг; [пер. с англ. А.А. Алексеев]. - Санкт-Петербург: Университетская книга, 1997. - 544 с.

57. Malinowski B. Myth in Primitive Psychology / Bronislaw Malinowski. - London: Norton, 1926. - 128 p.

58. Maslow A.H. The psychology of science; a reconnaissance / A.H. Maslow; [foreword by Arthur G. Wirth]. - Chicago: H. Regnery, 1969. - 168 p.

59. Warner W.L. The Living and the Dead: A Study of the Symbolic Life of Americans / W.L. Warner. - New Haven: Yale University Press, 1959. - 528 p.

Размещено на Allbest.ru