Релігійні конфесії в революції Гідності та їх позиція до тих подій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Релігійні конфесії в революції гідності та їх позиція до тих подій

Олабин Станіслав Юрійович здобувач освітнього рівня «МАГІСТР»

Антотація

Стаття досліджує складну динаміку протестів на Майдані, які прокотилися Україною наприкінці 2013 та на початку 2014 років, і пропонує багатогранний аналіз цих позитивних для України подій. Розбираючи хронологічні, географічні та ідеологічні шари, ми прагнемо з'ясувати складну взаємодію людей і релігійних рухів, що тоді діяли. Революція Гідності стала переломним моментом в українській історії, який ознаменувався народним вибухом обурення проти постійної корупції, установленням авторитаризму кланом Януковича та порушення прав людини. Багато українських релігійних громад відіграли важливу роль у подіях, що передували революції та після її початку. У цьому дослідженні буде проаналізовано вплив, реакцію, позицію та дії українських релігійних громад християн різних конфесій, мусульман та іудеїв під час Революції Гідності. Українська Греко-Католицька Церква відіграла вирішальну роль у мобілізації мас, моральній і матеріальній підтримці протестувальників, духовному проводі учасників революції. Участь українських православних церков у Майдані також була помітною, хоча вони займали різні позиції: одні підтримували протестувальників, а інші залишалися нейтральними. Інші християнські деномінації, а також мусульмани та євреї брали участь у революції, причому деякі були активним учасниками протестного руху, а інші надавали підтримку у вигляді гуманітарної і психологічної допомоги. Реакція та позиція релігійних конфесій, щодо подій Революції Гідності була різною. Було проаналізовано офіційні заяви та декларації різних релігійних організацій і виведено загальну позицію, щодо бурхливих подій в Києві. Українська греко-католицька церква, наприклад, відкрито підтримувала протестувальників і відіграла значну роль у захисті протестувальників від наруги силовиків. З іншого боку, деякі православні церкви підтримали революцію більш обережно, а інші взагалі виступили проти революції, як наприклад говорили про це агент УПЦ МП. Також було оцінено вплив кожної конфесії на результати революції, причому деякі зіграли більш значущу роль у цьому процесі, ніж інші в силу багатьох обставин. Було обговорено виклики, з якими стикаються ці громади у збереженні своєї єдності в умовах постійних політичних і соціальних змін. Також було оцінено можливості релігійних громад сприяти поточному процесу державотворення та демократичної консолідації в Україні. Було виявлено, що релігійні громади мають можливість відігравати велику роль у формуванні майбутнього України, але при цьому вони стикаються зі значними викликами, зокрема політичною поляризацією і тиском ззовні.

Ключові слова: Релігія, майдан, ідеологія, протести, християни, мусульмани, іудеї, революція

Abstract

Olabyn Stanislav Yuriyovych recipient of the MASTER'S degree, Taras Shevchenko National University of Kyiv

RELIGIOUS DENOMINATIONS IN THE REVOLUTION OF DIGNITY AND THEIR POSITION ON THOSE EVENTS

This article explores the complex dynamics of the Maidan protests that swept through Ukraine in late 2013 and early 2014 and offers a multilevel analysis of these positive events for Ukraine. By peeling back the chronological, geographical, and ideological layers, we seek to elucidate the complex interplay of people and religious movements at work at the time. The Revolution of Dignity was a watershed moment in Ukrainian history, marked by a popular outcry against persistent corruption, the establishment of authoritarianism by the Yanukovych clan, and human rights abuses. Many Ukrainian religious communities played an important role in the events leading up to and following the revolution. This study will analyze the influence, reactions, positions and actions of Ukrainian religious communities of Christians of different denominations, Muslims and Jews during the Revolution of Dignity. The Ukrainian Greek Catholic Church played a crucial role in mobilizing the masses, providing moral and material support to the protesters, and providing spiritual guidance to the participants of the revolution. The participation of Ukrainian Orthodox churches in the Maidan was also notable, although they took different positions: some supported the protesters, while others remained neutral. Other Christian denominations, as well as Muslims and Jews, participated in the revolution, some as active participants in the protest movement and others providing support in the form of humanitarian and psychological assistance. The reaction and position of religious denominations to the events of the Revolution of Dignity was different. The official statements and declarations of various religious organizations were analyzed and a common position on the tumultuous events in Kyiv was derived. The Ukrainian Greek Catholic Church, for example, openly supported the protesters and played a significant role in protecting protesters from abuse by security forces. On the other hand, some Orthodox churches supported the revolution more cautiously, while others opposed the revolution altogether, as was the case with the UOC-MP agent. The impact of each denomination on the outcome of the revolution was also assessed, with some playing a more significant role in the process than others due to a variety of circumstances. The challenges faced by these communities in maintaining their unity in the face of constant political and social change were discussed. It also assessed the potential of religious communities to contribute to the ongoing process of state-building and democratic consolidation in Ukraine. It was found that religious communities have the opportunity to play a major role in shaping the future of Ukraine, but also face significant challenges, including political polarization and external pressures.

Keywords: Religion, Maidan, ideology, protests, Christians, Muslims, Jews, revolution.

Постановка проблеми

Революція гідності і Майдан має багато визначень і арбітрарних меж за якими їх поділяють. Звучать думки, що Революція гідності це наступний етап після Майдану. Таким чином ми ділимо цю подію хронологічно, виділяємо і поділяємо її на розділи, кластери. Відомий також поділ і за аспектом того, що Революція гідності це загальне означення куди входить і Майдан. Поділ відбувається і за еволюцією поглядів протестувальників, зміною їх вимог і декларацією нових умов. Досить цікаве спостереження і ще одне можливе виділення Революції гідності і Майдану може йти за географічним аспектом, а саме Революція гідності охоплює всі «Майдани», що були в різних містах України, всі події, що відбувалися за цей період. В той час як Євромайдан - це конкретно Київський прояв Революції гідності. На противагу цьому, в очі кидається відсутність, або досить слабка, химерна межа релігійного поділу. Як такого його не було. Я маю на увазі, що поділити події кінця 2013 року, початку 2014 року досить важко за релігійним аспектом. Майдан - це явище виключно толерантне. Про що тут говорити, навіть за національним аспектом поділу не було. Серед протестувальників були росіяни, білоруси, грузини і представники інших національностей. Усі його учасники намагалися знайти спільний інтерес, що об'єднував би та давав змогу діяти ефективніше. Майже від самого початку, так чи інакше, в тій чи іншій мірі, різні конфесії і їх віряни були представленні в тих подіях. Не можна заперечувати, що частково цього поділу вдалося уникнути через те, що наша держава є світська, секулярна. Через те, що Український народ досить швидко влився і освоївся в мережі інтернет, адаптувався до глобалізаційних процесів. Але частка людей різного віросповідання на Майданні була значна. І те, що деякі люди, які брали участі в ті буремні дні стали віруючими, теж сумнівів не викликає.

Тут я б хотів зробити невелику ремарку стосовно важливості релігійних інституцій загалом. В Українській історії ми знаємо, що церкві і людям релігії - Гетьманщина надавала обширні привілеї, таким чином намагалася схилити на свою сторону. Я гадаю, що в тих обставинах і в той час, це був досить логічний хід. Бо, що таке православна церква для 1648 рок? Не дарма поділ людей на свій і чужий відбувалася за конфесією. Церква була важливим елементом у пропаганді і вербуванні народних мас, втягнення їх в активне політичне життя.

Церква для Хмельницького це був прототип сучасного телебачення, хай і в своєму контексті часі і звичаїв. Тому було необхідно заручитися її підтримкою, до того ж православна церква і віряни були пригнічуваним слоєм населення. Тому в них назбирались сили і ненависть до свої кривдників, а очільники православної віри як керівник назначені Богом на Землі поведуть їх в боротьбу. Так наприклад, Гетьманський уряд закріпляв за монастирями право на вилов риби, давав інші вольності і змогу вигідного промислу. протест релігійний географічний

Мета статті

Об'єктом дослідження є діяльність релігійних конфесій та їх гуманітарного руху під час Революції. Предметом дослідження є діяльність конкретних установ і інституцій, процес і тип яким ті, чи інші конфесії проявляли себе на Майдані.

Метою дослідження є висвітлення діяльності різних релігійних конфесій; Розкриття значимості їх допомоги; Визначення мотивації, зацікавленості учасників; Проаналізувати впливи релігійних інституцій на події революції.

Хронологічні рамки охоплюють період з 21 листопада 2013 року до лютого 2014 року. Дані межі вибрані тому, що 21 листопада 2013 року були проведені перші акції протесту, які поклали початок Майдану. Лютий 2014 року є часом остаточного повалення злочинного режиму Януковича. Хоча маю наголосити, що після завершення претестів, релігійні конфесії продовжили свою активну діяльність, особливо це стало актуально в Російсько - Українській війні 2014 року і так далі.

Територіальні межі дослідження охоплюють Київ.

Дослідження базується в більшості на веб-джерелах, відео-матеріалах і працях «Майдан від першої особи» Тетяни Привалко, Тетяни Ковтунович; «Майдан. Свідчення. Київ, 2013-2014 роки» За ред. Л. Фінберга, У. Головач; «МАЙДАН і ЦЕРКВА Хроніка подій та експертна оцінка» редактор Филипович Л. О.

Виклад основного матеріалу

Варто окремо зупинитися на тому, як же так вийшло, що представники авраамічних релігій, в основі предстоятелі і очільники духовенства в більшості своїй були на стороні протестувальників. Чому бішопи, мулли, священники, патріархи виступали разом з людьми на майдані? Цьому є декілька причин. По-перше, Французька революція, реформації, секуляризації сильно ударили по ролі релігії в Європі. Концепція влади, що йде від Бога, та помазаників утратила свою легітимність і актуальність. Сувереном тепер є народ, маса, що вибирає представників, котрі в свою чергу правлять від імені тих людей. Ця трансформація в якійсь мірі вплинула і на церкву, як інститут. Паства стала обирати вектор і якщо релігійна організація не хоче втратити її, то вона буде намагатися очолити своїх вірян. До всього іншого при можливості заробити соціальних кредитів та збільшити власну аудиторію релігійна організація в 21 столітті намагатиметься бути в тренді. Збільшення «правовірних» є наріжним каменем в найпоширеніших монотеїстичних вірах. Послідовний християнин зобов'язаний пропагувати ідеї Христа і вербувати нових людей. Інакше ж він не прикладає достатніх зусиль, має сумнів і не слідує дослівно Біблії. Подруге, при аналізі публічних звернень очільників найбільших конфесій одразу в очі кидається заклик про припинення кровопролиття і насильства. Ці заклики випливають з тих ідей, що містяться в догмах тих релігій. Я натякаю на славнозвісні заповіді, як «не убий» та інші моменти, що зустрічаються в фундаментальних текстах. По-третє, кожна з конфесій намагалася отримати для себе дивіденди матеріального характеру. Протестувальники демонстрували набагато більший потенціал у виконанні цих перспектив.

«Я стежу за тим, що відбувається у Києві в ці дні. Запевняю про свою близькість до народу України та молюся за жертв насильства, за їхніх родичів та поранених. Я закликаю всі сторони припинити насильство та розпочати пошук згоди та миру для країни»[15] - заявив Папа Римський Франциск в лютому місяці 2014 року виступаючи на площі. Представники УГКЦ заявили наступне: «Прошу всіх молитися, щоб Господь подав свою мудрість нашому суспільству загалом і кожному громадянину зокрема. Молімося, щоб Він не допустив до кайданів зла, але своїм миром і мудрістю звільнив наш народ від усього того, що його поневолює, а відтак простелив шлях у майбутнє.»[11] - звернувся із такими словами глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук; «Ми засуджуємо застосування невиправданого та брутального насилля з боку правоохоронних органів проти мирних демонстрантів.»[11] - заявила Конференція Римо-Католицьких Єпископів України. Рада Євангельських Протестантських Церков України оголосила позицію, що: «Рада Євангельських Протестантських Церков України категорично засуджує факти насилля та особливої жорстокості по відношенню до учасників мирних акцій протесту тими представниками влади, які навпаки покликані захищати конституційні права громадян. Так само неприпустимим є організація і потурання провокаціям, спрямованих на радикалізацію громадських протестів та фізичних зіткнень.»[6]. Великою подією був «Марш мільйона», що відбувся 8 грудня 2013 року. На ньому була присутня велика кількість предстоятелів і єпископів, також брав участь Патріарх УПЦ КП Філарет[9]. 24 серпня 2014 року

Філарет у листі до Вселенського Патріарха писав наступне: «Українські Церкви та релігійні організації активно сприяли тому, щоб протест носив мирний характер, постійно закликали владу і протестувальників до діалогу, намагалися бути посередниками в цьому. Церква Московського Патріархату, яка на той час була черговою головуючою у Всеукраїнській Раді Церков і релігійних організацій, також була включена до цього процесу і відстоювала спільну позицію.» [16]. Завершуючи висвітлення ставлення Християнських церков, наведу ще Звернення так званого Патріарха Кирила. На диво офіційна позиція РПЦ була подібна до позицій інших деномінацій. 21 лютого 2014 оприлюднено наступне повідомлення: «Помолимося за упокій загиблих братів і сестер, за зцілення поранених і хворих, за упокорення запеклих сердець, за припинення розбрату і смути в Україні, за те, щоб Господь послав усім нам дух любові, миру, прощення і братолюбства у Христі...» [14]. Отже, як можна побачити Предстоятелі і очільники найбільших українських християнських церков абсолютно точно виступають за припинення насильства та урегулювання конфліктної ситуації між урядом і мітингарями. Деякі конфесії проявляли себе більш активно у підтримці протестувальників, наприклад УГКЦ і УПЦ КП інколи надавали прихисток[19][13,с.3-4], харчі[3,с.9], займалися суспільно корисною роботою і загалом їхнє духовенство було більше представлене в середовищі Майдану. А от окремі «кадри» УПЦ МП і РПЦ потрапляли в об'єктиви камер при службі і пропаганді на стороні силовиків і Антимайдану. Наприклад Алєксій Єфімов був одним з найодіозніших пропагандисті і розпалювачів ненависті. Його промови і дії були сповнені ненависті і злоби[17]. Деякі інші представники УПЦ МП були більш стримані. В якійсь мірі зрозуміти клір даної деномінації можна через призму того, що їхня паства максимально неоднорідна, є прихожани в Західній Україні, а є в Криму. Це був важкий вибір до чиїх сердець і умів звертатись, щоб отримати максимум ефективності. Але не треба забувати за те, що велику роль при виборі відігравало керівництво даної церкви її куратори з ФСБ і інших структур.

Мусульмани це інша досить значна Релігійна спільнота, що представлена в Україні. Вони теж активно брали участь в подіях 2013-2014 року. Муфтій Саід Ісмаілов перебував на Майдані, проповідував. Заявляв, що український народ це не безправні істоти, що наших людей не можна гнівити[1]. Також висловлював тезис про те, що потрібні негайно припинити насильство, що влада повинна прислуховуватись до людей [18]. Українські мусульмани загалом виступали солідарно з іншими учасниками протесту, розділяли їхні погляди і віяння щодо змін в державі, покращенню життя[4]. Загалом можна сказати, що ця конфесія і її українськи відділ брали активну участь в протестній діяльності. Кооперувалися з іншими учасниками для того, щоб досягти спільної мети. Найбільше мусульман було саме серед Кримських татар. На питання чому і навіщо мітингувати, у вірян були аргументи які давали їм необхідне підґрунтя того, що вони діють справедливо[12]. Є різні цитати і уривки текстів, що шануються серед мусульман. В них зокрема стверджується, що протест який відповідає всім нормам Шаріату є прийнятним для мусульманина. Основоположним аргументом для мусульман чому варто брати участь в Революції гідності, виступав чинник «справедливості». Коли хтось чинить не відповідно і притискає слабшого, той є творцем «зла».

«Українці дуже спокійні й доброзичливі люди, особливо під час змін, під час Майдану. Провокація може бути організована і спровокована, де і ким завгодно. Головне, щоб провокація не перетворилася на ланцюгову реакцію, і досвід трьох тижнів Майдану підтверджує, що більшість провокацій активісти Майдану гасять самі.» [7] - з такими словами 17 грудня 2013 року виступав Йосіф Зісельс. Також він заявляв, що розглядає ці часи як новий етап розвитку українського суспільства і покладає на те великі надії[2,с.383]. Асман Моше Реувен 18 березня 2014 року висловив наступну позицію: «Ситуація в Україні напружена. Я, як рабин і керівник великої громади, здійснюю молитви, щоб Всевишній послав мир і безпеку Україні, щоб не було війни, не було пролиття крові... До влади прийшов народ, я так розумію. Були більш "праві", більш "ліві", але це - народ... Я б хотів розділити: націоналісти і нацисти - дві різні речі... Антисемітизму в Україні, як такого, немає. Не треба мусувати єврейську чи антисемітську тему... Не треба думати, що хтось винен, не треба шукати ворогів... Потрібно шукати насамперед у собі....» [2,с.392]. Вже коли відбулися вибори президента, Головний рабин України привітав Петра Олексійовича Порошенка з обранням і побажав йому багатьох звершень на посаді. Це є яскравим жестом визнання досягнень Революції гідності і тієї влади, що була нею встановлена. «Те, що сталося за ці дні в Києві, -- це явні дива місяця Адар, коли все перевертається на добро. Тепер ми зможемо по-справжньому відсвяткувати Пурім», - заявив Моше Реувен Асман 22 лютого 2014 року[8]. Отже можна визначити такі основні положення: по-перше, єврейська община ставилася до Майдану обережно, це було зумовлене тим, щоб не підставити своїх одновірців в інших країнах; по-друге, українське представництво і українські євреї на низовому рівні були активними учасниками протестів і мітингів; по-третє, ця община намагалася допомогти досягнути загальних революційних цілей, а також в перспективі отримати для себе певні бенефіції. Треба окрема наголосити, що на Майдані були єврейські «сотні». Велика кількість українських іудеїв допомагала вершити революцію. Безпосередньо робили вилазки і проводили розвідувальні операції. Один з таких громадян, а саме Натан Хазін, був співзасновником героїчного добровольчого формування «Азов» [10]. В сучасній Україні всі знають про них і їх подвиги по захисту рідної землі. Видним діячем єврейської общини в ті дні був Віталій Портніков. Йому належить значна частина публікацій і дописів в яких він просуває ідею дружності і братерства, ідею того, що український народ він єдиний[5].

Висновки

Отже, підводячи підсумки можна стверджувати, що основні і найпоширеніші конфесії Україні займали нейтральну, або лояльну позицію щодо подій Майдану. Ніхто не бажав насильства і крові. Були великі сподівання на врегулювання конфлікту мирним шляхом. Коли ж ці надії було знищено, роль духовної підтримки своїх вірян стала надзвичайно важливою. Вона давала додаткову мотивацію і впевненість революціонерам. Також ці часи показали нам те, що хоч «віра» у людей не займає, як раніше основоположне місце в їхньому бутті, але має вплив на уми. Тобто релігію списувати з сторінок історії ще рано.

Література

1. Winter on Fire: Ukraine's Fight for Freedom | Full Feature | Netflix.

2. АЛЕКСАНДР БУРАКОВСКИЙ Хроника эволюции «национальной идеи» Украины и евреи. 1987-2016 годы. Книга документальной публицистики. 2017. - 554с.

3. В.В. Чубарко , Роль церкви в подіях майдану: на матеріалах інтерв'ю. СОЦІОЛОГІЯ ISSN 2077-1800 ГРАНІ N 5 (121) травень 2015. C 6-11.

4. Від Майдану до АТО: як мусульмани захищають інтереси України?

5. Евреи и Майдан.

6. Звернення Ради Євангельських Протестантських Церков України до українського народу з приводу останніх суспільних подій.

7. Иосиф Зисельс: «За нашу и вашу свободу!»

8. КАК ГАЗЕТА HAARETZ ПЕРЕВРАЛА УКРАИНСКОГО РАВВИНА.

9. Київ, «Революція гідності» («Євромайдан», листопад 2013 - лютий 2014).

10. Командир еврейской сотни Майдана теперь спасает бойцов в зоне АТО. МОЛИТВИ ЗА МИР І ЗЛАГОДУ В УКРАЇНІ.

11. МУСУЛЬМАНИ І МАЙДАН.

12. Наталія Мосюкова, Римо-католицька церква України під час революційних подій на Майдані та воєнних дій на сході України (2013-2016 рр.) // Історія релігії в Україні: Науковий щорічник 2017. Вип. 27. Частина 2 с. 539-547.

13. Обращение Святейшего Патриарха Кирилла к полноте Русской Православной Церкви в связи с событиями на Украине.

14. Папа Римский помолился за погибших в Киеве.

15. Письмо Патриарха Киевского Филарета Вселенскому Патриарху Варфоломею.

16. Революція Гідності: унікальні кадри з іншого боку барикад - пропаганда ФСБ і втеча можновладців.

17. Українські мусульмани активно беруть участь у житті Майдану.

18. Як дзвонар Михайлівського собору врятував людей під час Майдану (ВІДЕО).

References

1. Winter on Fire: Ukraine's Fight for Freedom | Full Feature | Netflix.

2. ALEKSANDR BURAKOVSKIJ Hronika jevoljucii «nacional'noj idei» Ukrainy i evrei. 1987-2016 gody. Kniga dokumental'noj publicistiki [ALEXANDER BURAKOVSKY Chronicle of the evolution of the "national idea" of Ukraine and the Jews. 1987-2016 years].

3. V.V. Chubarko , Rol' cerkvi v podijah majdanu: na materialah mterv'ju. SOdOLOGHa ISSN 2077-1800 GRANI № 5 (121) traven' 2015 [The role of the church in the Maidan events: based on interview materials].

4. Vid Majdanu do ATO: jak musul'mani zahishhajut' interesi Ukraini? [From the Maidan to the ATO: how do Muslims protect the interests of Ukraine?]. hromadske.radio

5. Evrei i Majdan [Jews and Maidan].

6. Zvernennja Radi Єvangel's'kih Protestants'kih Cerkov Ukraini do ukrains'kogo narodu z privodu ostannih suspil'nih podij [Address of the Council of Evangelical Protestant Churches of Ukraine to the Ukrainian people regarding recent social events].

7. Iosif Zisel's: «Za nashu i vashu svobodu!» [Iosif Zisels: "For our freedom and yours!"].

8. KAK GAZETA HAARETZ PEREVRALA UKRAINSKOGO RAVVINA [HOW THE HAARETZ NEWSPAPER CONVERTED A UKRAINIAN RABBI].

9. Kiiv, «Revoljucija gidnosti» («Gvromajdan», listopad 2013 - ljutij 2014) [Kyiv, "Revolution of Dignity" ("Euromaidan", November 2013 - February 2014)].

10. Komandir evrej skoj sotni Maj dana teper' spasaet boj cov v zone ATO [The commander of the Jewish hundred of the Maidan is now rescuing fighters in the ATO zone].

11. MOLITVI ZA MIR І ZLAGODU V UKRAINI [PRAYERS FOR PEACE AND HARMONY IN UKRAINE].

12. MUSUL'MANI І MAJDAN [MUSLIMS AND THE SQUARE].

13. Natalija Mosjukova, Rimo-katolic'ka cerkva Ukraini pid chas revoljucijnih podij na Majdani ta voєnnih dij na shodi Ukraini (2013-2016 rr.) [Nataliya Mosyukova, The Roman Catholic Church of Ukraine during the revolutionary events on the Maidan and hostilities in the east of Ukraine (2013-2016)].

14. Obrashhenie Svjatejshego Patriarha Kirilla k polnote Russkoj Pravoslavnoj Cerkvi v svjazi s sobytijami na Ukraine [Appeal of His Holiness Patriarch Kirill to the fullness of the Russian Orthodox Church in connection with the events in Ukraine].

15. Papa Rimskij pomolilsja za pogibshih v Kieve [The Pope prayed for those killed in Kyiv].

16. Pis'mo Patriarha Kievskogo Filareta Vselenskomu Patriarhu Varfolomeju [Letter of Patriarch Philaret of Kyiv to Ecumenical Patriarch Bartholomew].

17. Revoljucya Gidnosti: unikal'ni kadri z inshogo boku barikad - propaganda FSB і vtecha mozhnovladciv [The Revolution of Dignity: unique footage from the other side of the barricades - FSB propaganda and the escape of those in power].

18. Ukrams'ki musul'mani aktivno berut' uchast' u zhitti Majdanu [krainian Muslims actively participate in the life of the Maidan].

19. Jak dzvonar Mihajlivs'kogo soboru vrjatuvav ljudej pM chas Majdanu (VІDEO) [How the bell ringer of St. Michael's Cathedral saved people during the Maidan (VIDEO)].

Размещено на Allbest.ru