Парафія покрови Богородиці у селі Мишковичі Тернопільської області: передумови відновлення та розвиток

Размещено на http://www.allbest.ru/

Парафія покрови Богородиці у селі Мишковичі Тернопільської області: передумови відновлення та розвиток

Жук Андрій Васильович

бакалавр богослов'я, магістрант факультету гуманітарних наук Приватний заклад вищої освіти

"Івано-Франківська академія Івана Золотоустого", Україна;

магістрант факультету історії, політології та міжнародних відносин Державний вищий навчальнийзаклад "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника", Україна

Науковий кервник: Делятинський Руслан Іванович © кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Приватний заклад вищої' освіти

"Івано-Франківська академія Івана Золотоустого", Україна

Свобода совісті та демократичність у висловленні наукової думки дає можливість вузько-спеціалізовано досліджувати богословські та історичні аспекти відновлення релігійних громад Української греко-католицької церкви (далі УГКЦ) після її легалізації у 1989 році на теренах України.

Окремого наукового розголосу потребує інтерес до парафії Покрови Пресвятої Богородиці Тернопільсько-Зборівської архієпархії УГКЦ у селі Мишковичі Тернопільського району Тернопільської області. Як свідчать дані Шематизмів історія розвитку парафії є досить давньою. Сягає вона своїм корінням ще другої половини ХІХ століття. Саме тоді була утворена перша громада греко-католиків у Мишковичах. Якщо точніше, то вже станом на 1840 рік в Мишковичах була греко-католицька громада, яка мала у своїй юрисдикції храм на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Парафія була під патроном Джозефа Баварського. Парохом тоді був о. Атанасій Томашевський, який народився 1794 р., а 1823 р. - прийняв Тайну священства. Парафіян тоді нараховувалося понад 671 особа [1]. Через 31 рік, джерела датовані 1905 роком свідчать, що вже в 1871 р. була збудована нова мурована церква Покрови Богородиці, яка перебувала під патронатом Галицького намісництва. Парохом цієї парафії в той час був одружений священик УГКЦ о. Корнилій Бачинський, а число вірних вже становило - 1222 особи [2], що вдвічі перевищує показники за 1840 рік. Натомість Шематизм Львівської архиєпархії датований 1910 р. каже, що станом на 1910-1911 рр. стан вірних збільшився до 1250 осіб [3]. Такий розвиток подій вкотре підтверджує авторитетність УГКЦ на теренах Західної України. Чисельність вірних даної окремої парафії доводить високі позиції УГКЦ в формуванні загальнонаціональної морально-духовної свідомості українців.

Історик Дмитро Блажейовський подає дані про приналежність до деканатів парафії Пресвятої Богородиці у селі Мишковичі, а саме:

> до Теребовлянського - 1832-1842 рр.;

> до Тернопільського - 1843-1906 рр.;

> до Микулинецького - 1907-1944 рр [4].

На сучасному етапі розвитку парафія належить до юрисдикції Великоберезовицького протопресвітеріату (деканату), який з 31.12.2021 р. очолює протопресвітер Євген Кобильник [5].

Також у дослідженні Блажейовського знаходимо відомості, що кам'яна церква в с. Мишковичі була збудована 1800 р. А це виразно суперечить даним із Шематизу нового кліру греко-католицької митрополичої архиєпархії Львівської за 1905 рік, який подає датою збудування мурованого храму 1871 р. Тому це питання залишається відкритим для наступних наукових розвідок. Не є таємницею, що в часи Першої Світової Війни було спалено і частково зруйновано багато людських будинків та споруд в Мишковичах, Великі Луці та Чорториях, але сама церква УГКЦ збереглася цілою [4].

Також Д. Блажейовський подає наступний список парохів:

1. Атанасій Томашевський (1832 - 1855),

2. Яків Студинський (1855-1856),

3. Теофіл Томашевський (1856-1885),

4. Єронім Кмишикевич (1885-1886),

5. Даміан Бачинський (1886-1901),

6. Корнелій Бачинський (1901-1933),

7. Микола Зюбал (1934-1938),

8. Йосиф Бачинський (1938-1940),

9. Мирон Стрийський (1940-1944) [4].

На даний час парафію адмініструє отець Василь Дідух.

Аналізуючи використані дані, можна стверджувати, що з 1832 по 1944 роки відбувався безперервний духовний провід парафії священниками, які проводили активну душпастирську діяльність. А в роки душпастирювання священників Атанасія Томашівського, Якова Студинського, Теофіла Томашевського, ймовірно, відбувалося будівництво мурованого храму.

Після початку процесу радянізації ніяких джерел про розвиток цієї парафії не залишилося. Церковна громада до 1946 р. належала до УГКЦ та повернулася в її лоно аж в 1990 р. Доречним буде наголосити, що до 1946 р. в Мишковичах існувала ще римо-католицька громада, але її храм зруйнувала радянська влада. У 1944 - 1946 рр. під час депортації українців з Польщі та поляків з України, усіх поляків вивезли з села до Польщі. Після виходу з підпілля УГКЦ греко-католицький храм залишився за переселенцями православними [6]. парафія богородиця католик

Після виходу з підпілля УГКЦ вірні її парафії, як і багатьох інших, зазнавали чисельних поневірянь. Процес повернення незаконно привласнених храмів в лоно УГКЦ почасти супроводжувався суперечками та образами обох сторін. Парафіяни УГКЦ не мали стабільного місця для спільних молитов, для відправи Літургії та уділення Святих Тайн, а робили це просто неба, на території місцевого кладовища, каплицях, по домівках. З огляду на це вірні УГКЦ мешканці села в 1996 році почали будівництво нового храму на місці зруйнованого радянською владою костелу. Його будівництво тривало з 1996 р. по вересень 2003 р. Архітектором був відомий мистецтвознавець Тернопільщини Михайло Нетриб'як. Таким чином, за 7 років будівництва новий храм Греко- католицької церкви повстав у селі Мишковичі [7]. Жертводавцями та фундаторами у побудові храму парафії УГКЦ стали люди, які спричинилися матеріально і фізично до розвитку парафії, незалежно від конфесійної приналежності.

Рис. 1. Храм Покрови Пресвятої Богородиці

Таким чином, проаналізувавши наявні джерела, з'ясовано, що парафія Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ у с. Мишковичі має давню хронологію розвитку ще від початку ХІХ ст. До 1944 р. (початок радянізації та репресії проти УГКЦ) відбувалася повноцінна парафіяльна діяльність із безперервною душпастирською опікою священників УГКЦ. Новий період відродження парафії варто починати від 1900 р. - вихід з підпілля, промульгація своїх прав, 1996 р. - початок будівництва нового храму; 2003 р. - освячення храму та стрімкий позитивний всебічний розквіт парафії.

Список використаних джерел

1. Schematismus universi venerabilis CLERI Arshidioeceseos metropolitanae Craeco- catolicae Leopoliensis pro Anno Domini (1840). Leopoli, e Typographia caes Regii Aerarii.

2. Шематизм нового кліру греко-католицької митрополичої архиєпархії Львівської за 1905 рік.

3. Шематизм Львівської архиєпархії за 1910 рік.

4. Блажейовський Д. (2004). Історичний Шематизм Львівської Архієпархії (1832-1944). Том І: Адміністрація і Парохії. Львів.

5. Деканати (2022). Вилучено з http://www.tze.org.ua/arhyjeparhija/dekanaty.html

6. Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм. (2014). Тернопіль: ТОВ "Новий колір".

7. Інтерв'ю з громадянинином України о. Василем Дідухом, 1979 р. н., Запис 21.11. 2018, с. Мишковичі, Тернопільський район Тернопільська область, інтерв'юер А. Жук. Особистий архів Жука А.В. 5 арк.

Размещено на Allbest.ru