Соціальна робота церков та релігійних організацій в умовах війни в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Львівська політехніка»

Соціальна робота церков та релігійних організацій в умовах війни в Україні

Оксана Ігорівна Панько

Кандидат історичних наук, доцент кафедри філософії,

Софія Сергіївна Бегей

Студентка 4 курсу

Львів

Анотація

Висвітлюється роль церков, релігійних організацій у наданні духовно-психологічної підтримки населенню України в умовах повномасштабної війни з росією. Своїми завданнями українські церкви, релігійні організації вбачають виховання моральності, закликають до збереження загальнолюдських цінностей. Невід'ємною складовою духовних практик є формування зв'язку між людиною та Богом, іншими людьми. Богослужіння, спілкування на молитовних зустрічах релігійних спільнот є важливими засобами духовно-психологічної підтримки, ресурсами для вирішення труднощів, допомоги іншим. Звернення до духовного виміру, що втілює добро, правду і свободу, свободу щодо біологічних, психологічних, соціальних обставин, веде до звільнення від узалежностей, життя в мирі з собою та світом, усвідомлення сенсу свого життєвого сенсу. Релігійна віра позитивно впливає на емоційну витривалість, сприяє психологічному зціленню людей, які пережили стрес, є джерелом витривалості та відновлення душевних сил. Відзначається, що до особливостей діяльності релігійних організацій належить здатність мобілізувати людські та матеріальні ресурси для надання соціально-психологічної допомоги, виявляти осіб, які потребують допомоги, концентрувати ресурси у тих населених пунктах, де існує найбільша потреба, характеризуються високим рівнем мотивації своїх членів, ефективними показниками групової роботи.

Наголошується, що в умовах виснажливої війни духовна, соціальна підтримка є особливо потрібною, про що свідчать соціологічні опитування, які показують, що з початку повномасштабної війни в Україні зросла кількість віруючих, збільшилися очікування від церков, релігійних організації щодо психологічної підтримки. Тому їхня діяльність є особливо потрібною, приносячи духовну розраду, сприяючи психологічному здоров'ю.

З'ясовується актуальність вдосконалення капеланського служіння, медичного капеланства, запровадження жіночого служіння як інституту дияконис, створення реабілітаційних центрів, у яких би надавалася духовна та психологічна підтримка. Наголошується на необхідності розвивати співпрацю між релігійними організаціями та місцевими органами влади.

Відзначається актуальність проведення наукові дослідження щодо соціальної роботи церков, релігійних організацій, вивчення та застосування досвіду інших післявоєнних країн у здійсненні релігійними організаціями соціальної роботи.

Ключові слова: Україна, релігійні організації, війна, капеланство, церква, соціальна робота.

Abstract

Oksana PANKO

Associate professor,

Department of Philosophy,

Lviv Polytechnic National University,

Lviv,

Sofiia BEHEI 4th year student,

Lviv Polytechnic National University,

Lviv,

SOCIAL WORK OF CHURCHES AND RELIGIOUS ORGANIZATIONS IN THE CONDITIONS OF WAR IN UKRAINE Abstract

The role of churches and religious organizations in providing spiritual and psychological support to the population of Ukraine in the conditions of a full-scale war with Russia is highlighted. The tasks of Ukrainian churches and religious organizations are to educate morality and call for the preservation of universal values. An integral component of spiritual practices is the formation of a connection between a person and God, other people. Divine service, communication at prayer meetings of religious communities are important means of spiritual and psychological support, resources for solving difficulties, helping others. Turning to the spiritual dimension, which embodies goodness, truth andfreedom, freedom in relation to biological, psychological, and social circumstances, leads to liberation from addictions, living in peace with oneself and the world, realizing the meaning of one's life meaning. Religious faith has a positive effect on emotional endurance, promotes psychological healing ofpeople who have experienced stress, is a source of endurance and recovery of mental strength. It is noted that the peculiarities of the activities of religious organizations include the ability to mobilize human and material resources to provide socio-psychological assistance, to identify persons in need of assistance, to concentrate resources in those settlements where there is the greatest need, characterized by a high level of motivation of their members, effective indicators of group work.

It is emphasized that in the conditions of an exhausting war, spiritual and social support is especially necessary, as evidenced by sociological surveys, which show that since the beginning of the full-scale war in Ukraine, the number of believers has increased, and expectations from churches and religious organizations for psychological support have increased. Therefore, their activity is especially necessary, bringing spiritual comfort, promoting psychological health.

The relevance of improving the chaplain service, medical chaplaincy, the introduction of women's service as an institute of deaconesses, the creation of rehabilitation centers that would provide spiritual and psychological support is clarified. The need to develop cooperation between religious organizations and local authorities is emphasized.

The relevance of conducting scientific research on the social work of churches, religious organizations, studying and applying the experience of other post-war countries in the implementation of social work by religious organizations is noted.

Key words: Ukraine, religious organizations, war, chaplaincy, church, social work.

Постановка проблеми

Діяльність церков, релігійних організацій є посідає важливе значення для українського суспільства, постаючи вагомим чинником його інтеграції. В ситуації війни як граничної ситуації українські церкви, релігійні організації виконують значну соціальну, духовно-психологічну, моральну роботу, закликаючи людей до активної громадянської позиції, наголошуючи на цінностях людського життя та гідності, підтримки та шанобливого ставлення до військових ЗСУ, як захисників миру, життя та свободи.

У статті розглянуто праці присвячені особливостям соціальної діяльності релігійних організацій, вплив духовних практик церкви при посттравматичному стресовому розладі, проблеми військового, медичного капелан- ства, наведено дані соціологічних досліджень щодо ставлення населення до церков та релігійних організацій в Україні.

Мета статті: з'ясувати актуальність та особливості соціальної, духовно-психологічної роботи церков, релігійних організацій в Україні в умовах повномасштабної війни. церква релігійний духовний психологічний

Виклад основного матеріалу

Надання духовної, соціально-психологічної допомоги належить до традиційних напрямків роботи церков, релігійних об'єднань, які проводять активну діяльність у соціальній сфері, наголошують на необхідності допомагати людям у скрутних обставинах. З початку повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022р. вони значно розширили сферу своєї діяльності - разом із органами влади, міжнародними благодійними об'єднаннями, волонтерськими рухами релігійні організації - християнські (православні, греко-католицькі, римо-католицькі, протестантські, наприклад «Карітас», що діє під егідою УГКЦ, «Елеос» під егідою ПЦУ тощо), мусульманські, іудейські - долучилися до вирішення нагальних проблем: забезпечення населення, яке постраждало від війни, найнеобхіднішим (продуктами харчування, одягом, засобами гігієни тощо); забезпечення внутрішньо переміщених осіб притулком (розміщення на власних локаціях, допомога в пошуку житла, участь у зведенні тимчасових помешкань); підтримка ЗСУ (закупівля та постачання відповідним бойовим підрозділам військового спорядження, тактичного обладнання, амуніції, автотранспортних засобів); логістичний супровід у сфері охорони здоров'я (доставляння з-за кордону медичного обладнання, техніки, спеціальної апаратури, лікарських препаратів); проведення інформаційно-комунікативної діяльності (підтримання моральної стійкості суспільства, мобільне реагування у складних гуманітарних ситуаціях, зміцнення міжнародного партнерства в контексті протистояння російським загарбникам, формування правдивого уявлення про Україну серед світового співтовариства) [Державно-церковні 2023: 8].

Щоденною реальністю в Україні стали значні людські та матеріальні втрати, що призвели до глибоких духовних, психологічних зранень, зцілення яких вимагає уваги та активної участі фахівців, а також суспільства загалом. Церкви, релігійні організації мають значний досвід щодо надання духовної, психологічної, соціальної допомоги. Поруч із наданням гуманітарної допомоги церкви та релігійні організації надають не менш важливу духовну підтримку, яка є важливою для психологічної реабілітації воїнів, демобілізованих учасників бойових дій та їх сімей, внутрішньо переміщених осіб тощо. Своєю духовною, волонтерською діяльністю вони об'єднують людей, проявляють солідарність з тими, хто потерпів внаслідок війни, наголошують на необхідності збереження людяності, співчуття, взаємодопомоги. Невід'ємною складовою духовних практик є формування зв'язку між людиною та Богом, іншими людьми. Богослужіння, спілкування на молитовних зустрічах релігійних спільнот, волонтерська діяльність релігійних організацій є важливими засобами соціальної, духовно-психологічної підтримки, ресурсами для вирішення труднощів.

Релігійні організації є високоорганізова- ними установами, мають унікальні можливості для вирішення різноманітних проблем: вирішення конфліктів, піклування про потребуючих, досягнення миру. Існує переконання щодо їх «доданої вартості», незалежно від їхніх внутрішніх відмінностей: вважається, що релігійні організації мають широку та тривалу присутність у населених пунктах, високий ступінь визнання, підтримки та легітимність серед населення, широкі мережі та відносини, здатність мобілізувати ресурси [Petersen 2016: 390]. Соціологічні дослідження виявили, що серед працівників християнських громадських організацій відзначається вищий рівень внутрішньої мотивації, порівняно з світськими, більша схильність до індивідуальних рішень, що корелює з більшою впевненістю, в релігійних організаціях вищі показники групової роботи, посередництва, матеріальної допомоги, релігійні організації більше зосереджені на розширенні можливостей отримувачів їх послуг; люди, які потребують допомоги, важливіші саме для релігійних організацій [Reneve 2014: 43-47]. Дослідження показують, що релігійні організації надають менш спеціалізовані види послуг: більше уваги приділяють забезпеченню їжею, наданню притулку, володіють більшими можливостями залучати волонтерів, які не потребують тривалого навчання для надання послуг, добре виявляють осіб, які потребують допомоги, більшою мірою концентрують свої ресурси у тих населених пунктах, де існує найбільша потреба [Graddy 2006: 328]. Водночас, не всі дослідники поділяють такі оцінки, наприклад Е.Томалін зазначає, що існує мало доказів щодо їх переваги над світськими неурядовими організаціями [Tomalin 2012: 697-699].

Вплив релігійних організацій і спільнот, зазначає М.Паращевин, забезпечується поєднанням двох чинників - наявності організації та вищого авторитету, коли до організаційних переваг додається сила авторитету, який спирається на вищі сили (існує переконання, що релігійні організації створені не людьми, а божественною волею). Це дає цим організаціям більшу повагу та стійкість авторитету, більшу готовність прислухатися до їхньої думки, ніж до думки організацій, створених людьми. Крім того, особливий статус релігійних організацій, які зазвичай захищаються законами щодо свободи совісті, суттєво ускладнює для інших соціальних суб'єктів протидію та протистояння їм [Паращевин 2022: 165].

Україна є секуляризованою державою, і хоча, порівняно з багатьма європейськими державами, відзначається досить високими показниками релігійності, загалом, зазначає М.Паращевин, рівень впливу релігійних організацій на суспільне життя в Україні відносно невисокий і їхні настанови сприймаються переважно тоді, коли вони збігаються з уже сформованими переконаннями людей чи з настановами, що походять з інших авторитетних світських джерел [Паращевин 2022: 175]. Водночас, як підтверджує соціологічне опитування проведене центром Разумкова, з початком повномасштабної російської агресії 24.02.2022р. частка громадян, які визнають себе віруючими, дещо збільшилася - з 68% наприкінці 2021р. до 74% у листопаді 2022р. Зросла частка тих, хто відзначає позитивну роль церкви в українському суспільстві становить 59%, що є найвищим показником з 2000р. 74% членів релігійних громад відповіли, що релігійна громада, до якої вони належать, з початку широкомасштабної війни надавала матеріальну допомогу біженцям, 73,5% - надавала допомогу Збройним Силам України, 59% - надавала прихисток біженцям, 41% - залучала чи розподіляла гуманітарну допомогу з-за кордону, 38% - надавала допомогу медичним та соціальним закладам, 35% надавала допомогу жителям деокупованих і прифронтових територій, 28% - облаштову- вала у приміщенні храму бомбосховище, 27% допомагала в евакуації жителів із окупованих територій та територій, що перебувають під обстрілами. 54% членів релігійних громад зазначили, що отримували під час війни від релігійної громади, до якої вони належать, моральну підтримку, 47% - психологічну підтримку, 22% - матеріальну підтримку [Війна і Церква 2022].

В Україні спостерігається суттєва різниця між рівнем декларованої релігійності та рівнем віднесення себе до конкретної релігійної громади. Соціологічне опитування, проведене центром Разумкова навесні 2023 р. показує, що ідентифікація з тією чи іншою церквою стало трохи більш визначеною, порівняно з довоєнним періодом: 89% опитаних асоціюють себе з якоюсь церквою або хоча б віросповіданням, тоді як 73% українців не асоціюють себе з жодною релігійною громадою або парафією (лише 22,3% заявляють про свою приналежність до релігійної громади) [Щот- кіна 2023].

Діяльність релігійних спільнот активізувалася, існує багато прикладів співпраці релігійних організацій з громадянським суспільством, також співпраці організацій різних конфесій між собою - прикладом такої співпраці, зазначив І.Козловський, є те, що Євангельські християни баптисти випікали паски на фронт, що не є притаманним їхній релігійної традиції [Релігійні організації 2023]. За слушним зауваженням В.Кметя: «волонтерський рух став одним із засобів повернення до ранньохристиянського розуміння церковної спільноти. Волонтерський рух відкрив можливості абсолютної співдії на таких рівнях на яких конфесійно це було б неможливо. Як не парадоксально, але війна дозволила це зробити.» [Українські Церкви в часі 2023].

Важливе завдання релігійних організацій полягає у наданні людям духовно-психологічної підтримки. Відповідаючи на запитання «Які завдання є першочерговими для релігійних об'єднань під час війни?» в опитуванні, яке проводилося у 2022р. центром Разумкова, найчастіше зазначалося надання психологічної допомоги (54%), допомогу Збройним силам України (45,5%) та допомогу у вирішенні соціальних і матеріальних проблем громадян (39,5%) [Війна і Церква 2022]. Це показує актуальність залучення релігійних релігійних організацій до вирішення соціальних, психологічних проблем пов'язаних із війною. Духовна підтримка за сучасних умов є дуже потрібною як для військових, так і цивільних та становить важливий психологічний ресурс. Як підкреслюють дослідники, «Основна мета першої духовної допомоги - стабілізувати самопочуття людини в кризовому стані, убезпечити її від подальшого можливого погіршення складного стану та деструктивних дій. Додаткова мета - допомогти людині опанувати її ресурси, у т. ч. духовні, а також ресурси релігійної спільноти» [Соціально-психологічні технології 2019: 56].

Емпіричні дослідження підтверджують переконання, що для багатьох людей віра є джерелом витривалості та відновлення душевних сил. Релігійні практики, приналежність до спільноти віруючих сприяють зниженню рівня стресу, тривоги. У низці досліджень, у яких порівнюють поширеність релігійних і нерелігійних форм опанування стресу, зазначено, що релігія посідає одне з центральних місць. Дослідження механізмів, які застосовують чоловіки та жінки після подій у категоріях втрат, загроз або складних завдань показують що з 28 механізмів подолання стресу «віра» була другим найпоширенішим для подолання стресу при загрозах (72%) і третім - при втратах (75%) [Фредеріх 2017: 268].

Результати дослідження людей які зазнали травм під час війни показують, що, крім інших причинних і опосередковуючих факторів (наприклад, частоти травматичних подій, первинної та вторинної оцінки стресу, соціальна підтримка, симптоми ПТСР), релігійність мала значний внесок у прогнозування сприйняття якості життя [Fadilpasiu 2017: 299]. Дослідження цивільного населення вказують, що навіть через 7 років після несприятливих інцидентів ті, хто зазнав насильства, збільшують свою молитовну участь на 7 процентних пунктів [Shai 2022]. Водночас, немає однозначного реагування на травматичні події, які в одних людей можуть викликати збільшення інтересу до релігії, загострення релігійних почуттів, а в інших розчарування у вірі. Зокрема, соціологічне дослідження організоване Інститутом психології, Інститутом соціологічних наук Люблінського католицького університету Івана Павла ІІ серед цивільних українців у 2019р., які проживають у містах східної України, де триває збройний конфлікт з 2014р. щодо звернення до релігії як стратегії подолання стресу показало, що вищий посттравматичний стрес визначає нижчу тенденцію до звернення до релігії як стратегії подолання стресу - частота використання цієї стратегії є головним чином помітним у симптомах ПТСР низької інтенсивності [Niewiadomska 2021: 11].

Однією з складових духовно-психологічного зцілення особистості є формування са- моцінності, передумовами до якої є справедливе ставлення, шаноблива увага, визнання цінності особистості, підтвердження власної гідності, що дає змогу наблизитися до власної сутності, досягнути більшої автентичності. Коли бракує справедливості, уваги, визнання цінності людини з боку оточення, поступово втрачається і самоцінність, що посилює відчуження від роботи, суспільства, інших людей, від себе самого [Соціально-психологічні технології 2019: 164]. Ця психологічна закономірність визнається як основа переважної більшості релігійних доктрин, зокрема християнства, де наголошується на вартості людини для Бога як важливої та цінної та є підтвердженням значущості соціальної роботи релігійних організацій.

Діяльність церков, релігійних об'єднань залучати духовий вимір для лікування людських душ називають агіотерапією (лікування святим), коли важкі негативні спогади лікують насамперед досвідом безумовної любові Бога. Агіотерапія наголошує, що людина складається з душі, тіла та духу, відкриває святе в людині - незнищуване і неповторне, що сприяє одужанню людини через зцілення її особистості, відновлення духовності людини. Духовний вимір потребує не меншої уваги за фізичний, оскільки також може бути травмованим, що призводить до різних психологічних проблем. Налагодження стосунків з Богом який є основою людського буття, звернення до духовного виміру, що втілює добро, правду, свободу від біологічних, психологічних, соціальних обставин, веде до звільнення від узалежностей, життя в мирі з собою та світом, усвідомлення сенсу життя. Перший Центр агіотерапії був створений у 1991р. у м.Загребі (Хорватія), згодом такі центри були відкриті в інших містах Хорватії та європейських країнах та відзначаються позитивними результатами у зціленні духовно-психологічних недуг. Як відзначив засновник проекту Т.Іванчіч, спеціалісти центрів агіотерапії допомагають зцілитися від духовних ран, отриманих на війні. Зцілення духовного виміру сприяє одужанню людини та особистому розвитку, тому церква має усвідомити, що вона покликана зцілювати «розбиті серця» захисників, показувати вихід з труднощів [Іванчіч 2018: 99]. Такі центри агіотерапії є також потрібними сьогодні в Україні в умовах війни та післявоєнного відновлення.

Оскільки участь в діяльності релігійних спільнот пов'язана з особистими релігійними переконаннями, доцільним було б створення мережі релігійних організацій, реабілітаційних центрів спрямованих на духовно-психологічну підтримку ширших верств населення. Важливе значення має організація регулярних паломницьких подорожей, створення нових програм з духовної, психологічної реабілітації. Релігійні організації можуть створювати реабілітаційні центри, можливо спочатку при окремих монастирях, у яких би надавалася духовна та фахова психологічна підтримка. У них варто створювати групи взаємодопомоги для осіб які пережили травмуючі події. Такі групи заохочують в атмосфері прийняття розповісти про свій досвід, спонукають по-новому поглянути на звичні речі, повернути віру в себе [П'яста 2020: 140-142]. Водночас, актуальним питанням є дослідження діяльності релігійних громад з метою уникнення можливого деструктивного впливу. Особливо це стосується православних громад, ментально пов'язаних з московським патріархатом, які дотримуючись ідеології «русского міра» поширюють антиукраїнську пропаганду.

В сучасних обставинах духовна, соціальна, психологічна підтримка церков може реалізуватися через діяльність невеликих спільнот, які існують у різних конфесіях. Як правило релігійні спільноти порівняно з іншими громадськими, волонтерськими організаціями відрізняються більшою сталістю, тому діяльність таких спільнот, в яких проводяться регулярні зустрічі, обговорюються проблеми духовного, повсякденного життя, культивуються цінності взаємодопомоги має важливе значення в умовах сучасної ситуації в Україні.

Приналежність до них допомагає через звернення до віри, міжособистісне спілкування, допомогу іншим віднайти сенс, покращити психологічний стан, пережити складні життєві події. Спілкування з священниками, членами релігійних спільнот має важливу психотерапевтичну роль, дозволяє зрозуміти життєві події через духовну перспективу в якій людина отримує надію, а страждання і навіть смерть отримують пояснення як звільнення та народження для іншого, вічного життя.

В умовах війни дуже важливою є робота з духовними, психологічними травмами військовослужбовців, демобілізованих ветеранів війни та їхніх родин, поранених, осіб які втратили рідних, вимушених переселенців. У практиках надання релігійними організаціями духовної, морально-психологічної підтримки важливо поєднувати традиційні знання з сучасними здобутками в сфері психології, навчати священників, пасторів у їхній пастирській роботі, керівників, членів церков, релігійних організацій надавати фахову психологічну допомогу. Знання психологічних практик допоможе представникам релігійних організацій у своїй духовній, соціальній діяльності краще враховувати психологічні особливості, світоглядні орієнтації людей, особливості проблемних ситуацій. Варто відзначити позитивні зрушення у цьому напрямку, - організацію навчання священників, пасторів та інших керівників релігійних громад надавати психологічну допомогу [Львівська обласна 2023].

Важливим завданням церков сьогодні в Україні є розвиток капеланського служіння. Інститут військового капеланства є розвинутим і вже традицією в багатьох країнах Заходу, наприклад, в армії США задовго до появи військових психологів солдати могли звернутися до священика як до наставника, який вислухає і дасть мудру пораду, військові священики часто є першими, хто реагує на особисті та психологічні проблеми солдатів [Фредеріх 2017: 263]. Військові священики є партнерами й допоміжного медичного персоналу у загальному процесі забезпечення психологічного добробуту солдатів, вони часто несуть щоденний тягар базових проблем військовослужбовців. Військові священики отримують екстенсивну підготовку з психологічного консультування, психологічної витривалості та сімейних справ. Завдяки цьому вони підтримують психологів у їхній роботі та є їхніми справжніми партнерами у боротьбі за психічне здоров'я солдата та його родини. Крім того, військовий священик є «безпечним прихистком» для психологів, які самі потребують емоційної підтримки [Фредеріх 2017: 269-270].

Військова служба може сприяти збільшенню релігійності - несприятливі наслідки бойових дій для фізичного та психічного здоров'я, включаючи страх смерті, можуть посилити релігійність, крім того, звернення за релігійною консультацією з питань психічного здоров'я сприймається як менший ризик для військової кар'єри та менша соціальна стигма, ніж звернення до професійних психологічних консультацій. Психологічний і фізичний тягар розгортання бойових дій, а також присутність військових капеланів у зонах бойових дій допомагають пояснити зростання релігійності, спричинене бойовими діями [Cesur 2020]. Поширеною є думка, що сама присутність священика, символу близькості до Бога, у війську надає солдатам підтримку. Священик через бесіди, богослужіння допомагає тимчасово покинути важкі реалії війни. Релігійна віра сприятливо впливає на емоційну витривалість, можливості відновлення людей, які пережили стрес.

У сфері пастирської підтримки робота священиків найбільше перегукується з роботою військових психологів, які співпрацюють зі священиком щодо таких аспектів, як витривалість при підготовці бойових дій, контроль стресу в зоні бойових дій, недопущення самогубств, одужання травмованих солдатів, реінтеграція солдатів, відновлення після травм, сімейні питання та допомога самим психологам [Фредеріх 2017: 265]. Однак завдання капеланів і військових психологів різні, - як відзначає капелан К.Холодов, - якщо завдання психолога - спостерігати за поведінкою і зміною поведінки чи нормами, «у капелана завдання гартувати дух воїна, тому що ми знаємо, що людина складається не тільки з тіла, і що всередині є те, що рухає цим тілом, і він бореться до тих пір, доки дух йому це говорить. Якщо воїн здався всередині себе, то тоді його можна побороти. Ми маємо справу з цим, з духом. Також маємо справу з духом колективу, ми маємо об'єднати дух підрозділу і командира, це має бути одне ціле» [На фронті 2023].

Для успішного функціонування інституту капеланства необхідно розвивати співпрацю між капеланами та психологами, хоча вони задовольняють різні потреби. Потрібною є співпраця капеланів різних релігійних конфесій на фронті, також Г Коваленко вказує також на потребу запровадження жіночого служіння у вигляді інституту дияконис, які б працювали з військовими, вдовами несучи їм духовну розраду [Релігійні організації 2023].

В Україні, як зазначає начальник Служби військового капеланства ЗСУ Апарату Головнокомандувача ЗСУ, О.Терещук, перейшли на професійне військове капеланство у такому форматі, як у більшості наших партнерів - країн-членів НАТО - військовий капелан є в однострої, він має офіцерське звання, підписує контракт, має свого помічника. Відбувається підготовка військових капеланів на базі Військового інституту Київського національного університету імені ТШевченка, також закордоном - у Німеччині на базі сьомої тренувальної армії США та у Великій Британії. О.Терещук підкреслює, що військовий капелан піклується про дух воїна, необхідний для того, щоб отримати нашу перемогу. Завдання військового капелана - підтримати той духовний стрижень, який є в нашого війська, яким ми відрізняємося від загарбників, окупантів. Капелан допомагає воїнам зберегти людяність в складних умовах війни [«У страшних умовах 2023]. Хоча процес підготовки капеланів налагоджується, прийнято Закон «Про Службу військового капеланства», вдосконалюється навчання капеланів, проте, на даний час їх є недостатньо зараз потреба майже 800 військових капеланів проте заповнено менше третини мандатів [У страшних умовах 2023]. На нашу думку, слушною є пропозиція В.Ти- таренко надавати релігійним організаціям відзнаки військовим як символ подяки, визнання за їхню службу - цим вони сприятимуть та- кож зниженню у них рівня ПТРС, оскільки є підтвердженням визнання їхньої служби [Релігійні організації 2023].

Беручи до уваги дуже складні умови війни, збільшення кількості поранених дуже важливим є медичне капеланство. Праця медичного капелана має позитивний вплив на психоемоційний стан пацієнтів, їхніх близьких, а також медичного персоналу. Для ефективного служіння церков у закладах охорони здоров'я необхідна тісна міжконфесійна співпраця. Необхідно розвивати та вдосконалювати навчання медичних капеланів, зокрема, функціонує Асоціація капеланів в охороні здоров'я України, «Освітня програма для медичних капеланів УГКЦ». Водночас, зазначає Р.П'яста, в Україні досі залишається неврегульованою сфера душпастирської опіки над пацієнтами, які перебувають на лікуванні у закладах охорони здоров'я [П'яста 2022: 133].

Вдосконалення соціальної роботи церков та релігійних організацій можлива за їх активної взаємодії, обміну досвідом. Необхідною є більш тісна співпраця церков та релігійних організацій з іншими структурами які надають соціальну, психологічну допомогу. Для успішної діяльності релігійних організацій в соціально-психологічній допомозі доцільним є імплементувати в українську правову систему сучасні підходи до регулювання суспільно-релігійних процесів. У проєкті нового Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» важливо передбачити фіксацію партнерської моделі державно-церковних відносин; можливість переходу на договірні взаємини між органами влади і релігійними організаціями [Державно-церковні 2023: 25]. Важливо розвивати механізми співпраці релігійних організацій з місцевими органами влади, за якими держава відшкодовує частину коштів витрачених на фінансування їхніх соціальних проектів, надавати релігійним організаціям права участі у тендерах щодо проведення соціальних програм, компенсації на оплату комунальних послуг, оренди приміщень, проведення заходів. Необхідно вдосконалювати фінансування капеланів в Україні, застосовувати досвід інших країн, наприклад у Латвії діяльність священиків-капеланів забезпечується матеріальною та технічною підтримкою як державними органами, так і релігійними організаціями [Білаш 2014: 173].

Висновки

В умовах війни церкви та релігійні організації здійснюють значну волонтерську діяльність, зросла соціальна активність релігійних організацій, усвідомлення важливості духовної, психологічної допомоги потребуючим. Релігійні організації відзначаються високим рівнем мотивації своїх членів, ефективними показниками групової роботи, володіють значним потенціалом у вирішенні соціальних, духовно-психологічних проблем спричинених війною. Існують значні суспільні очікування від церков саме у наданні духовно-психологічної підтримки. В ситуації повномасштабної війни їхня діяльність є особливо потрібною, приносячи духовну розраду, морально-психологічну підтримку. Особливо важливими напрямками їхньої діяльності сьогодні є розвиток військового, медичного капеланства, відкриття реабілітаційних центрів. Актуальним є залучати досвід релігійних організацій для зцілення психологічних травм, активізувати співпрацю між релігійним та світськими громадськими організаціями, державними структурами, ширше залучати релігійні організації до державних проектів у сфері соціального захисту, реабілітації, надання соціальних послуг. Необхідно проводити наукові дослідження щодо ефективності їхньої роботи, вивчати та застосовувати досвід інших післявоєнних країн у здійсненні релігійними організаціями соціально-психологічної роботи.

Бібліографічні посилання

1. Cesur, R., Freidman, T., Sabia, J.J. (2020). War, traumatic health shocks, and religiosity. Journal of Economic Behavior & Organization, 179.

2. Fadilpasiu, S., Male^, D., Dzubur-Kulenoviu, A. (2017). Relationship of religiousness and religious coping with quality of life among trauma survivors. Psychiatria Danubina, 29(3), 291-301.

3. Graddy E.A., Ye K. (2006) Faith-based versus secular providers of social services - differences in what, how, and where. Journal of Health and Human Services Administration, 2006, 309-335. [Електронний ресурс].

4. Niewiadomska, I, Jurek, K., Chwaszcz, J., Korzynska-Pi^tas, M., Peciakowski, T. (2021). Personal Resources and Spiritual Change among Participants' Hostilities in Ukraine: The Mediating Role of Posttraumatic Stress Disorder and Turn to Religion. Religions, 12, 16.

5. Petersen, M.J., Le Moigne, J. (2016). Donor Engagement with Religion and Faith-based Organizations in Development Cooperation: A Brief Overview. The Ecumenical Review, 68(4), 387-397

6. Reneve, G., Dunajevas, E. (2014). The differences of social work process infaith-related and secular NGO. Socialinio darboprocesas ir metodai. [Електронний ресурс].

7. Shai, O. (2022). Does armed conflict increase individuals' religiosity as a means for coping with the adverse psychological effects of wars? Social Science & Medicine. DOI.org/10.1016/j.socscimed.2022.114769 Tomalin, E. (2012). Thinking about faith-based organisations in development: where have we got to and what next? Development in Practice, 22(5-6), 689-703.

8. Білаш, О.В. (2014). Основні моделі фінансування церков і релігійних організацій у країнах Європейського Союзу. Актуальні проблеми держави і права, 172-177. [Електронний ресурс].

9. Війна і Церква. Церковно-релігійна ситуація в Україні 2022р. (2022). [Електронний ресурс]. Державно-церковні та суспільно-релігійні відносини в умовах війни Росії проти України: аналіт. доп. (2023). За ред. С.І.Здіорука. К.: НІСД,

10. Іванчіч, Т (2018). Агіотерапія посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Lviv: Koleso. Львівська обласна державна адміністрація. 25.08.2023р. (2023). [Електронний ресурс].

11. На фронті, але без зброї: історії військових капеланів. (2023). [Електронний ресурс].

12. П' яста Р. (2022). Екуменчний аспект медичного капеланства. Вісник Львівського університету. Серія філос.-політолог. студії. 42, 133-139.

13. П' яста, Р. (2020). Групи взаємодопомоги. Середина темної ночі є початком нового дня. Душпастирство у кризових ситуаціях. Посібник для священників. Львів: Колесо, 140-155.

14. Паращевин, М. (2022). Релігійні організації як агенти соціальних змін в Україні, у: Агенти соціальних змін у суспільстві нестійкої інституційності. Колективна монографія / за ред. О.Злобіної. Київ : Інститут соціології НАН України, 156-204.

15. Релігійні організації України під час війни: приклади згуртованості та ризики для стійкості. (2023). [Електронний ресурс].

16. Соціально-психологічні технології відновлення особистості після травматичних подій: практичний посібник (2019). За наук. ред. Т.М.Титаренко. Кропивницький: Імекс-ЛТД.

17. Українські Церкви в часі воєнного сьогодення: роль, місія та перспективи. (2023). [Електронний ресурс].

18. «У страшних умовах ми зберігаємо людяність і саме капелан у цьому допомагає» - начальник Служби військового капеланства ЗСУ. (2023). [Електронний ресурс].

19. Вейнік, Т.С., Дакворт, Дж.Е., Войлс, Дж.(2017). Роль військового священика в бойових умовах армії США, у: Охорона психічного здоров'я в умовах війни / пер. з англ. Т.Семигіна, І.Павленко, Є.Овсянніков [та ін.]. К.: Наш формат, 261-272.

20. Щоткіна, К. (2023). Війна. Як змінилися відносини українців із Богом та церквою. [Електронний ресурс].

References

1. «U strashnykh umovakh my zberihaiemo liudianist i same kapelan u tsomu dopomahaie» - nachalnyk Sluzhby viiskovoho kapelanstva ZSU. (2023).

2. Bilash, O.V. (2014). Osnovni modeli finansuvannia tserkov i relihiinykh orhanizatsii u krainakh Yevropeiskoho Soiuzu [The main models of financing churches and religious organizations in the countries of the European Union]. Aktualniproblemy derzhavy iprava, 172-177.

3. Cesur, R., Freidman, T., Sabia, J.J. (2020). War, traumatic health shocks, and religiosity. Journal of Economic Behavior & Organization, 179.

4. Derzhavno-tserkovni ta suspilno-relihiini vidnosyny v umovakh viiny Rosii proty Ukrainy: analit. dop. [State- church and socio-religious relations in the conditions of Russia's war against Ukraine]. (2023). Za red. S.I.Zdioruka. K.: NISD,

5. Fadilpasiu, S., Male^, D., Dzubur-Kulenoviu, A. (2017). Relationship of religiousness and religious coping with quality of life among trauma survivors. Psychiatria Danubina, 29(3), 291-301.

6. Frederikh, P., Veinik, T.S., Dakvort, Dzh.E., Voils, Dzh. (2017). Rol viiskovoho sviashchenyka v boiovykh umovakh armii SShA [The role of the military chaplain in the combat conditions of the US Army], in: Okhoronapsykhichnoho zdorovia v umovakh viiny / per. z anhl. T.Semyhina, I.Pavlenko, Ye.Ovsiannikov [ta in.]. K.: Nash format, 261-272. (in Ukrainian)

7. Graddy E.A., Ye K. (2006) Faith-based versus secular providers of social services - differences in what, how, and where. Journal of Health and Human Services Administration, 2006, 309-335. Retrieved September 14, 2023

8. Ivanchich, T. (2018). Ahioterapiia posttravmatychnoho stresovoho rozladu (PTSR) [Agiotherapy of post- traumatic stress disorder]. Lviv: Koleso. (in Ukrainian)

9. Lvivska oblasna derzhavna administratsiia. 25.08.2023r. [Lviv Regional State Administration]. (2023).

10. Retrieved September 18, 2023

11. Na fronti, ale bez zbroi: istorii viiskovykh kapelaniv [At the Front, but Without Arms: Stories of Military Chaplains]. (2023). Retrieved September 15, 2023

12. (in Ukrainian) Niewiadomska, I, Jurek, K., Chwaszcz, J., Korzynska-Pi^tas, M., Peciakowski, T. (2021). Personal Resources and Spiritual Change among Participants' Hostilities in Ukraine: The Mediating Role of Posttraumatic Stress Disorder and Turn to Religion. Religions, 12, 16.

13. Parashchevyn, M. (2022). Relihiini orhanizatsii yak ahenty sotsialnykh zmin v Ukraini [Religious organizations as agents of social change in Ukraine], in: Ahenty sotsialnykh zmin u suspilstvi nestiikoi instytutsiinosti. Kolektyvna monohrafiia / za red. O.Zlobinoi. K.: In-t sotsiolohii NANU, 156-204. (in Ukrainian) Petersen, M.J., Le Moigne, J. (2016). Donor Engagement with Religion and Faith-based Organizations in Development Cooperation: A Brief Overview. The Ecumenical Review, 68(4), 387-397.

14. Piasta, R. (2020). Hrupy vzaiemodopomohy [Mutual aid groups], in: Seredyna temnoi nochi ye pochatkom novoho dnia. Dushpastyrstvo u kryzovykh sytuatsiiakh. Posibnyk dlia sviashchennykiv. Lviv: Koleso, 140-155. (in Ukrainian)

15. Piasta, R. (2022). Ekumenchnyi aspekt medychnoho kapelanstva [Ecumenical aspect of medical chaplaincy]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia filos.-politoloh. Studii, 42, 133-139.

16. Relihiini orhanizatsii Ukrainy pid chas viiny: pryklady zghurtovanosti ta ryzyky dlia stiikosti [Religious organizations of Ukraine during the war: examples of cohesion and risks to stability]. (2023). Retrieved September 19, 2023

17. Reneve, G., Dunajevas, E. (2014). The differences of social work process infaith-related and secular NGO. Socialinio darbo procesas ir metodai. Retrieved September 15, 2023

18. Shai, O. (2022). Does armed conflict increase individuals' religiosity as a means for coping with the adverse psychological effects of wars? Social Science & Medicine.

19. Shchotkina, K. (2023). Viina. Yak zminylysia vidnosyny ukraintsiv iz Bohom ta tserkvoiu [War. How the relationship of Ukrainians with God and the church has changed]. Retrieved September 15, 2023

20. Sotsialno-psykholohichni tekhnolohii vidnovlennia osobystosti pislia travmatychnykh podii [Socio- psychological technologies of personality recovery after traumatic events]: praktychnyi posibnyk. (2019). Za nauk. red. T.M.Tytarenko. Kropyvnytskyi: Imeks-LTD. (in Ukrainian)

21. Tomalin, E. (2012). Thinking about faith-based organisations in development: where have we got to and what next? Development in Practice, 22(5-6), 689-703.

22. Ukrainski Tserkvy v chasi voiennoho sohodennia: rol, misiia ta perspektyvy [Ukrainian Churches in the time of war: role, mission and prospects]. (2023). Retrieved September 15, 2023

23. Viina i Tserkva. Tserkovno-relihiina sytuatsiia v Ukraini 2022r. [War and the Church. Church and religious situation in Ukraine in 2022]. (2022). Retrieved September 15, 2023

Размещено на Allbest.ru