Інтегративна християнська теологія в науці державного управління: український контекст

Размещено на http://www.allbest.ru/

Український фонд міжнародного молодіжного співробітництва «Лідер»

Інтегративна християнська теологія в науці державного управління: український контекст

Богданенко Анатолій Іванович доктор економічних наук, кандидат наук з державного управління, голова

м. Київ



Анотація

Досліджуються теоретичні й практичні аспекти християн-ської теології та аналізується динаміка духовно-релігійних змін в Україні як індикаторів відновлення цілісності матеріального, соціального (свідомого) і нематеріального, духовно-релігійного (несвідомого) глобального світу. Доведено вплив християнської теології на світову культуру та історію. Це зумовлює предметні можливості християнської теології у процесах суспільної трансформації України. Проаналізовано три парадигми впровадження й осмислення християнської теології.

Зроблено спробу окреслити методи християнського дослідження, що пов'язане з традиційними теологічними дисциплінами. Обґрунтовано необхідність актуалізації християнської теології у галузі державного управління. Розглянуто особливості християнської теології та ставлення до неї політології та філософії, основні ідеї соціальної думки християнства на тлі формування основних моделей відносин церкви і держави. Короткий історичний огляд дозволив показати, як християнська теологія і соціальне вчення почали проникати у сферу державного управління, філософії, політології, соціології та права. Висвітлено, як в українському православ'ї в силу історичних і суспільно-політичних обставин соціальна думка почала набувати вагомого розвитку, теологію починають викладати у світських навчальних закладах. Доведено необхідність синтезу державного управління і християнської теології як окремої галузі дослідження держави і суспільства в сучасних умовах глобальних викликів, з якими стикається сучасна наука.

Обґрунтовано, що теологічні компетенції та теологічні погляди на суспільно-політичні явища, що вивчаються соціальним вченням церкви, необхідні фахівцям в державному управлінні, у полі зору яких постійно знаходяться людина, держава, релігійні інститути і суспільство. Теологічна перспектива поряд з перспективою державного управління чи політології здатна відкрити представникам інших дисциплін нові ракурси, підходи, свіжий погляд на проблеми релігії, держави, суспільства і культури. У цьому контексті можна говорити про важливість таких напрямів теологічних досліджень, як соціальне вчення церкви, соціальне служіння, християнська комунікація, політична теологія, есхатологія, душпастирська психологія. Вони є своєрідним мостом між теоретичними проблемами теології та практичними реаліями життя сучасного суспільства.

З'ясовано, що посередником між науковою теорією і соціальної практикою виступає релігійна етика і психологія, які дають можливість сприймати та аналізувати існуючі геополітичні, соціально-політичні, культурні, економічні, бізнесові та інші суспільні процеси через призму аксіологічних і нормативних установок, які гарантуються на певних релігійних цінностях, принципах, ідеях і концептах. Доведено, що релігійна етика дає можливість використовувати філософську мову, зрозумілу сучасній людині, і яка не вимагає спеціальної теологічної підготовки. І всі ці можливості застосовуються там, де християнська теологія включена до практики університетів та наукових спільнот, де вона є законним і рівноправним учасником науково-академічної комунікації.

Ключові слова: християнська теологія, методологія, комунікація, державне управління, парадигма, релігія, державотворення, аксіологія.



Abstract

Bogdanenko Anatoliy Ivanovych Ph.D. in public administration, Doctor of Science in Economics, Chairman of the Ukrainian Foundation for International Youth Cooperation “Leader”, Kyiv

INTEGRATIVE CHRISTIAN THEOLOGY IN THE SCIENCE OF PUBLIC ADMINISTRATION: THE UKRAINIAN CONTEXT

Christian theology's theoretical and practical aspects are studied, and the dynamics of spiritual and religious changes in Ukraine are analyzed as indicators of restoring the integrity of the material, social (conscious) and immaterial, spiritual and religious (unconscious) global world. The influence of Christian theology on world culture and history is proven. This determines the substantive possibilities of Christian theology in Ukraine's social transformation processes. Three paradigms of implementation and understanding of Christian theology are analyzed.

An attempt is made to outline the methods of Christian research that are related to traditional theological disciplines. The need to update Christian theology in public administration is substantiated. The peculiarities of Christian theology, the attitude of political science and philosophy to it, and the main ideas of the social thought of Christianity against the background of the formation of the leading models of relations between the church and the state are considered. A brief historical review showed how Christian theology and social teaching began to penetrate the sphere of public administration, philosophy, political science, sociology and law. It highlights how, in Ukrainian Orthodoxy, social thought began to gain significant development due to historical and socio-political circumstances, and theology began to be taught in secular educational institutions. The necessity of synthesising state administration and Christian theology as a separate field of research of the state and society in the modern conditions of global challenges faced by modern science is proven.

It is substantiated that theological competencies and theological views on socio-political phenomena studied by the church's social teaching are necessary for specialists in public administration, in whose field of vision there are always people, the state, religious institutions and society. The theological perspective, along with the perspective of public administration or political science, can open up to representatives of other disciplines new angles, approaches, and a fresh look at the problems of religion, the state, society and culture. In this context, we can talk about the importance of such areas of theological research as social teaching of the church, social service, Christian communication, political theology, eschatology, and pastoral psychology. They are a kind of bridge between the theoretical problems of theology and the practical realities of life in modern society.

It has been found that the mediator between scientific theory and social practice is religious ethics and psychology, which make it possible to perceive and analyze existing geopolitical, socio-political, cultural, economic, business and other social processes through the prism of axiological and normative attitudes that are guaranteed to certain religious values, principles, ideas and concepts. It has been proven that religious ethics makes it possible to use a philosophical language that is understandable to a modern person and does not require special theological training. All these possibilities are applied where Christian theology is included in the practice of universities and scientific communities, where it is a legitimate and equal participant in scientific-academic communication.

Keywords: Christian theology, methodology, communication, public administration, paradigm, religion, state formation, axiology.



Постановка проблеми

Актуальним для державного управління як науки є використання міжнародного досвіду інтеграції християнської теології до державно-управлінських концептів, а також для покращення ефективності роботи управління всередині держави та підвищення кваліфікації публічних службовців. Як показує практика прийняття управлінських рішень, не всі світські науковці, державні керманичі, політики, управлінці, політологи і журналісти обізнані в питаннях релігії, теології, догматики, канонічного права, історії церкви і конструктивного державно-церковного діалогу. І це є нагальною проблемою сьогодення України, адже від цього залежить розвиток та ефективне функціонування багатьох державних структур.

Вважаємо також, що необхідною є актуалізація знань про релігію, теологію, духовну культуру серед державних службовців, зокрема для покращення їх обізнаності в питаннях міжконфесійних відносин України та ефективності роботи органів державного й місцевого управління. Важливим є залучення іноземних фахівців для обміну позитивним досвідом інтеграції християнської теології до реальних проблем науки, державного управління і суспільного розвитку. Необхідним є й підвищення обізнаності населення у сфері релігійного життя. Це дасть змогу здійснити духовну і культурну трансформацію в адміністративних процесах та ефективно використовувати сучасну християнську теологічну науку для поліпшення управлінської ефективності української держави. За масштабами соціальної активності християнського світу найбільш важливим напрямом інтегративної християнської теології стала соціальна доктрина християнства, яка є вагомим фактором інтеграції держави і суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемам конструктивного діалогу християнської теології та державного управління протягом тривалого часу приділяють значну увагу українські та зарубіжні науковці. Серед відомих вчених, які вивчають ці питання, доречно зазначити таких: А. Баумейстера, Бондаренка, К. Говоруна, Я. Грицака, А. Денисенка, В. Єленського, Здіорука, Ю. Кальниша, Г. Коваленка, І. Козловського, А. Колодного, Д. Мартишина, М. Мариновича, Р. Небожука, В. Пасічника, Є. Романенка, Ю. Решетнікова, О. Сагана, Л. Филипович, Г. Христокіна, В. Хромця, Ю. Чорноморця, А. Шишкова, Г. Щокіна, П. Яроцького [1-13]. Незважаючи на різноплановість наукових підходів до дослідження цієї теми, поглиблення потребують теоретико-методологічні положення інтегративної християнської теології, що стосуються питань діалогу церкви, держави і суспільства.

Інтегративна християнська теологія дає можливість вченим глибше осмислити релігійний досвід людства, зрозуміти культуру, цінності, духовні витоки політичних доктрин, розширити горизонти сучасних знань про релігійну філософію, історію церкви, а також навчитися розпізнавати ідеологічні маніпуляції тих, хто використовує сакральне знання релігії для досягнення власних політичних цілей і управління. У світовій історії багато світлих імен відомих християнських теологів, які багато в чому визначили вигляд сучасного світового богослов'я. Назвемо ці імена: засновник теології визволення Густаво Гутьєррес (нар. 1928), найвідоміший у світі політичний теолог Джон Ховард Йодер (l927--1998), Джордж Ліндбек (1923-2018), Йоганн Баптист Мец (1928-2019), Юрген Мольтман (1926-2024). Найбільші православні богослови: митрополит Калліст Уер (1934-2022) та митрополит Іоанн Зізіулас (1931-2023).

Мета статті полягає в здійсненні всебічного аналізу світоглядних, теологічних аспектів інтегративної християнської теології в науці державного управління. Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити такі основні дослідницькі завдання:

розглянути основні парадигм и становлення та розвитку християн-ської теології;

з'ясувати місце соціального вчення християнства у сучасній державно- управлінській науці;

окреслити визначальні методологічні засади християнської теології в науці державного управління.

Виклад основного матеріалу

У сучасному науковому співтоваристві терміни «богослов'я» і «теологія», як правило, виступають як взаємозамінні. У результаті християнську теологію важливо розглядати як науку, здатну відповідати на актуальні питання сучасності. Термін «теологія» включає духовне розуміння християнської містики і теоретико-когнітивне сприйняття реального світу. Християнство, засвоївши античні терміни «теологія» або «богослов'я», знайшло в них адекватний засіб вираження свого церковного віровчення про Бога, людину, церкву і світ. Безумовно, антична думка набагато раніше використовувала ці терміни, вважаючи теологією (богослов'ям) опис спадщини давніх поетів, які у міфологічній формі розповідали про народження й життя язичницьких богів.

Від моменту сприйняття та засвоєння християнською думкою язичницького поняття 0єoXoy^a і дотепер відбувається постійне переосмислення теології (богослов'я) як явища духовного (богослужіння, молитва, пізнання Бога) та теоретико-когнітивного (наукові дисципліни). Звідси деякі дослідники штучно виділяють термін «богослов'я» і розуміють під ним православну духовну практику (аскетику), яка веде до спілкування з Богом, а також поняття «теологія» -- як інтелектуальне явище католицьких середньовічних університетів, де її розглядали через призму арістотелівських визначень як особливого причинно-наслідкового знання про божественне, заснованого на загальних законах формальної логіки. Незважаючи на ці історичні та конфесійні відмінності у розумінні термінів, більшість дослідни-ків розглядають термін «теологія» та «богослов'я» як синоніми. Їхнє механічне змішання чи пряме використання у сучасному науковому дискурсі не виключає містичної та інтелектуальної складової цілісного богословського знання.

Нині умовно виділяють три парадигми розвитку і осмислення інтегративної християнської теології (богослов'я) як науки у глобальному світі. Першу парадигму (світську) формують відомі в усьому світі світські навчальні заклади, такі як Оксфордський, Кембриджський, Прінстонський, Гарвардський, Паризький (Сорбонна) та інші університети, де існують позаконфесійні теологічні (богословські) факультети. Друга парадигма (конфесійна) розглядається конфесійними навчальними закладами, зокрема католицькими інститутами та університетами Італії, Німеччини, Франції та Сполучених Штатів Америки. На високому академічному рівні займаються проблематикою християнської теології і історією християнської церкви англіканські, єпископальні та інші протестантські духовні семінарії та коледжі Англії, США, інших країн світу. Третя парадигма (православна) парадигма розглядається православними навчальними закладами: богословські факультети Афінського та Фессалонікійського університетів (Греція), богословські факультети у Бухаресті та Сібіу (Румунія), богословський факультет у Белграді (Сербія), богословський факультет Пряшівського університету у Пряшеві (Словацька Республіка), Свято-Сергіївський богословський інститут у Парижі (Франція), Свято-Володимирська духовна академія у Нью-Йорку (США). Не можна не зазначити і вагомі напрацювання київських духовних шкіл України (духовна академія та семінарія).

Таким чином, християнська теологія (богослов'я) як реальна академічна наука є практичною у всьому світовому науковому просторі. Водночас дискусії про нове розуміння, що таке християнська теологія сьогодні і яке її місце у сучасному університетському просторі, продовжуються. У зв'язку з цим сучасному християнському богослов'ю (теології), враховуючи накопичений у нових умовах двохтисячолітній духовний досвід християнства, необхідно чіткою і зрозумілою мовою, адекватно пояснювати сучасному світовому науковому співтовариству проблеми релігійного і суспільного життя, визначаючи межі та компетенції християнської теології, окреслюючи особливості свого наукового апарату та використовуваної методології.

Професори, доценти та викладачі кафедри теології та християнської комунікації Міжрегіональної Академії управління персоналом (МАУП) стали не лише теоретиками, а й практиками християнської теології, які у пошуку відповідей на актуальні питання сучасної науки вступили у діалог з представниками світської науки (політологами, державними управлінцями, соціологами, психологами, істориками, журналістами). Особливих результатів у цьому було досягнуто у видавничій діяльності (навчальні посібники, монографії, науко-популярна література), де здійснився оригінальний синтез духовно-практичної та університетської наукової традиції християнства. Такий духовно-інтелектуальний проєкт показав свою здатність повною мірою відповідати високим науковим вимогам до інструментарію та методів роботи, а також способів презентації та обговорення в академічній спільноті отриманих результатів [2, с. 62-68].

Наголосимо, що християнський теолог займається систематичним вивченням теологічних (богословських) знань в історії, догматиці, соціальній думці та етиці. До навчальних теологічних дисципліни належать такі: «Догматика», «Біблійне богослов'я», «Патрологія», «Апологетика», «Моральне богослов'я», «Еклезіологія», «Есхатологія», «Сотеріологія», «Аскетика», «Соціальне вчення церкви», «Сакраментологія», «Пастирська теологія», «Християнська екуменічна думка», «Політична теологія», «Літургійне богослов'я», «Гомілетика», «Місіологія», «Катехізис».

Існує спотворене уявлення, що християнська теологія -- це надто складна міфологія, народний фольклор, відірваний від життя сучасного суспільства і держави. Насправді ж, це не так. Щоразу, коли дослідник починає розмірковувати про теологію, релігію, церкву, обряди, ритуали, священні тексти і, нарешті, про Бога, він діє теологічно. Теологія -- це осмислення релігійного досвіду, текстів, практик та історичних традицій розвитку суспільства, цілих народів і цивілізацій. Без теології важко зрозуміти витоки політичних ідеологій, концептів державного управління, наукових уявлень про світ, а також неможливим виявляється наукове розуміння самої культури та історії.

Зауважимо, що християнська теологія дарує сучасному світу не лише мудрість, віру, любов, гуманістичні ідеали, ціннісні орієнтири, духовність, аскетику, але і надію. В історії церкви історики та політологи можуть побачити, що навіть релігійна віра може обернутися насильством, примусом, обмеженням свободи, війною, коли сліпа фанатична віра або токсична (неврозна) нав'язлива любов можуть бути руйнівними для людської особистості. А ось християнська надія (есхатологія) постійно вислизає від насильства, примусу та політичної пропаганди [9].

Теологія вчить, що не можна нікого змусити вірити в Бога, «патріотичні гасла», політичні ідеї, виходячи з надії, оскільки засадами надії є сумніви, невпевненість, слабкість. Християнська надія -- це надія на воскресіння людини у Христі [9, с. 13 ]. І саме в ній мають бути вкорінені християнська віра та християнська любов. Соціальне вчення церкви і політична теологія вчать, що Бог спускається на один рівень існування з людиною та рештою живих істот і залишається там назавжди -- він стає іманентним людству. Релігійні мислителі і теологи наголошують, що Бог страждає разом із євреями в газових камерах, з бідняками -- у нетрях латиноамериканських фавел, з жінками -- у патріархальному суспільстві, з усім глобальним світом, що страждає від забруднення навколишнього середовища. І християнська надія на визволення в есхатологічному майбутньому стає надією усієї християнської теології як віри і практики. А. Денисенко нагадує: «Тобто структурний гріх або структури гріха, проявляються через структури гноблення, які є продуктом експлуатації та несправедливості» [5, с. 47].

Мета практичної діяльності християнської теології -- наблизити теологію християнства, богословський погляд на Бога, світ і людину до викликів сучасного світу. Релігійно-філософське і критичне осмислення процесів глобального світу вимагає від теології певної методології і підходів.

Отже, умовно можна розмірковувати про певні професійні обов'язки християнського теолога [11]:

вивчення текстів святого письма (біблії) і священного передання (теологічних творів святих отців церкви), а також (священного передання), а також інших релігійних текстів, дотичних до історії і сьогодення християнства;

всебічне дослідження та аналіз конкретних питань обраної теологічної галузі (догматика, апологетика, аскетика, етика, літургіка);

пояснення духовно-релігійних питань, пов'язаних із християнською духовністю, містикою, аскетикою та пошуком Бога;

розуміння взаємних зв'язків між Богом і людиною, церквою і суспільством, а також основних понять та проблем, пов'язаних з взаємодією християнства і сучасного світу;

вивчення теологічних джерел релігійної віри, визначення християнських цінностей і моралі, систематичний збір фактів про історичний розвиток християнської церкви;

аналіз теологічних теорій та основних поглядів відомих християнських теологів світу і релігійних мислителів, позицій окремих представників богословських шкіл, традицій і теологічних дисциплін;

виявлення та конкретизація нових теологічних парадигм, актуальних теологічних проблем і підвищення обізнаності віруючих про віровчення християнства та інших релігій світу;

створення неупередженого теологічного погляду на проблему Бога, світу та місця людини у цьому світі з точки зору християнської теології, використовуючи результати сучасних світських наук: філософії, державного управління, соціології, політології, психології, історії і права;

конкретизація теологічних понять та формулювання їх через загальні наукові гіпотези чи релігійно-філософські концепції;

розвиток та підтримка наукових контактів християнських теологів з представниками різних світських наукових дисциплін [11].

Переходячи від теорії християнської теології до комунікації, місії церкви і соціального служіння християн, варто зосередити увагу дослідників на таких практичних питаннях: вмінні теологів здійснювати науково-практичну діяльність, займатися науковою та науково-популярною журналістикою, розробляти нові методи наукової експертизи, оприлюднення різних видів наукових, дослідницьких та оглядових публікацій, монографій, наукових праць та інформаційних матеріалів з теологічних питань, а також брати активну участь у діяльності різних релігійних і громадських організацій.

Варто пам'ятати, що саме християнська теологія сформувала основні гуманістичні і навіть політичні тренди Європи і США. «Християнські інтелектуали не тільки зберегли античну спадщину, але й надали античній традиції статус необхідного культурно-освітнього канону», -- нагадує філософ, богослов і публічний інтелектуал А. Баумейстер [1, с. 160]. Доречно нагадати, що всесвітньо відомі університети виникли саме на католицькому Заході у XIII столітті, а філософську спадщину античності зберегли православні монахи у візантійських монастирях. Християнська теологія сформувала високу правову культуру, основні політичні ідеї, етичні принципи становлення і розвитку суспільства. Митрополит Мішель Лярош розмірковує: «Усвідомлення християнської ідентичності Європи, на наш погляд, має розкриватися через знайомство з тими переплетеними зв'язками, які встановили між собою церква і держава» [8, с. 16].

Таким чином, християнська теологія -- систематична форма викладу віронавчальної доктрини християнства, його історії, релігійної інтуїції, бого-служіння, аскетики, етики і духовної містичної традиції, яка формує певний релігійний світогляд [2-7]. Створення якісної та сучасної системи теологічної освіти в Європі, де протягом багатьох століть живуть різні народи, -- один із факторів сталого розвитку європейських держав та міжрелігійного миру в усьому світі.

Вивчати політичні і державно-управлінські питання з теологічної точки зору -- означає вивчати їх у широкому контексті релігійної і філософської традиції. Отже, для цього необхідна систематична теологічна наука, релігійна прогностична система, теологічна освіта, важливим елементом якої є внутрішня комунікація церковних лідерів, теологів, політологів, філософів, релігієзнавців, істориків, соціологів, психологів і фахівців з державного управління. Щодо цього, то теологія має власні здобутки і певні наукові дисципліни [7;10].

Поєднання в межах теології особистого духовного досвіду і теологічних компетенцій з науковою методологією дослідження дає ефект, який уникає від зовнішнього, відстороненого підходу до релігійної проблематики. Якщо, наприклад, світський історик або філософ вивчає релігійні традиції, історію християнства методом стороннього спостереження, він повинен докладати спеціальних зусиль, щоб змоделювати релігійну свідомість, тоді як християнський теолог вже включений у богослужіння, містику, духовність і християнську комунікацію. Втім, це стосується і державного управління, яке орієнтоване на вивчення релігії, християнської теології і державно-церковного діалогу.

Саме сьогодні християнські церкви України рухаються цим конструктивним шляхом. Про це свідчить присутність християнської теології, релігієзнавства, християнської етики у світських навчальних закладах, де реалізовуються теологічні програми освіти і науки. Зауважимо, що 22-річний досвід роботи кафедри теології та християнської комунікації Міжрегіональної Академії управління персоналом (МАУП) показує успішний досвід використання можливостей теології як гуманітарної науки. Ті, хто сьогодні намагається заперечити науковий характер християнської теології, виходять з певних стереотипів, що склалися за радянської доби і не викоренені до цього дня, зокрема, з уявлення про те, що наука і релігія є взаємовиключними. Однак необхідно підкреслити конвенціональний характер науковості. Уявлення про те, що стосується науки, а що залишається за її межами, є результатом певної конвенції, тобто неформальної взаємної угоди вчених. Наука середньовічних університетів народжувалася на засадах християнської теології, біблійної думки, церковної практики буття.

Соціальне вчення церкви прагне контекстуалізувати біблійне богослов'я у конкретних обставинах сучасного життя. Соціальна проблематика і політика займають значну частину теологічного простору соціальної думки українсь-кого православ'я. Становлення та розвиток соціального вчення церкви стало відповіддю на нездатність традиційних догматичних підходів продемонстру-вати універсальність принципів християнства в різних політичних, культурних, економічних та соціальних середовищах. Соціальна доктрина церкви намагається відповісти на такі численні проблеми, як: бідність, соціальна нерівність, політична маніпуляція, авторитаризм, різні форми гноблення, расизм, радикальний націоналізм, сексизм, забруднення довкілля.

Соціальне вчення церкви як богословська дисципліна описує взаємини церкви, суспільства і держави, і пропонує новий теоретичний простір для теологічних роздумів про світ. Теологія визначає, осмислює і описує саму ідею пізнання Бога, світу і людини. Розквіт соціального вчення церкви як самостійного спрямування теологічної думки відбувся у середині XX століття, коли соціальна проблематика християнства стала центром теологічної думки цілої доби. Теологам (католикам, православним і протестантам), серед яких виникає конфлікт щодо питань догматики, історії та канонічного права, знадобилося відповісти своїм послідовникам на два питання: що є соціальне та громадське служіння церкви. На формування соціального вчення як самостійної богословської дисципліни також вплинула секуляризація, завдяки якій з'явилася необхідність вирізнення церковного та світського просторів у суспільствах модерну.

Найбільш поширені підходи в науці описують теологію через певні образи і моделі; до яких належать:

-- раціональне вчення про Бога, церкву людину (тіло Христове, народ Божий); філософське осмислення і доказ християнської істини;

життя віруючих людей як історико-культурний і соціальний досвід, пов'язаний з церковним і суспільним служінням;

релігійні обряди та колективні практики (богослужіння, молитва);

релігійний простір (храм, собори, релігійні інститути).

Науковці, які вивчають християнську теологію, акцентують увагу на різних аспектах християнства: «містичному» («метафізичному») та «інститу- ційному». Відповідно об'єктом соціального вчення церкви є держава, право, філософія, суспільствознавство, предметом -- соціальні та духовні відносини, що пов'язують суспільство, церкву і державу. Соціальне вчення християнства як систему, на нашу думку, можна графічно подати у вигляді трикутника, на вершині якого знаходиться Бог, а у його основі по один бік -- християнська церква, по другий -- держава. Усередині цього трикутника розташовується соціум як цілісна соціальна система (суспільство), що повністю входить і до держави і частково до церкви.



Висновки і перспективи подальших розвідок у даному напрямі

У результаті теоретичного аналізу актуальних проблем християнської теології і державного управління наведено низку пропозицій, рекомендацій, узагальнень, концепцій до розвитку церковно-державного діалогу на основі фундаментальних національних та міжнародних наукових матеріалів. Теоретичний аналіз ролі і впливу християнської теології на історичні, культурні й суспільно-політичні процеси дає можливість науковцям використовувати теоретичні і практичні здобутки теології для поліпшення управлінської ефективності та застосувати соціальну думку православної церкви в реальній діяльності державних управлінців. Авторською пропозицією є навчання і ознайомлення публічних службовців з питаннями релігії для покращення їхньої обізнаності й ефективної роботи органів управління. Важливим є залучення міжнародних фахівців (теологів, церковних лідерів) для обміну позитивним досвідом діалогу науки і релігії. Необхідним є також підвищення обізнаності населення у сфері релігії і національної культури.

Християнська теологія кардинально змінює всю парадигму розвитку людини, суспільства, держави, ціннісних пріоритетів та орієнтацій усього глобального світу. Теологічне сприйняття дійсності виявляється у прагненні до спілкування з Богом, естетики, краси, цінностей і духовності. Важливого значення теологія набуває у забезпеченні соціальної безпеки громадянина та й суспільства в цілому. християнський теологія духовний релігійний

Християнська теологія з особливою увагою ставиться до проблем сучасного державотворення, публічного управління та державної політики. Теологія як наука тісно пов'язана з внутрішнім світом ідей, психологією людини і її духовністю, що закладено в основу релігії, культури, історії і наукових пошуків істини. В багатьох аспектах християнська теологія -- це певний духовний вимір ідей, цінностей, усталених філософських понять, релігійних символів, за якими формується суспільство і духовно-екзистен- ційна природа людства. Саме соціальна думка церкви допомагає науковцям думати і мислити вільно, без жодної політичної цензури, маніпуляційних трендів пропаганди, журналістських кліше.



Література

1. Баумейстер Андрій. Паломництво до місць народження думки: Ле-Бек, Багдад, Толедо, Париж і Тодтнауберг. Історико-філософські студії і рефлексії / Баумейстер. Київ: «Колесо Життя», 2024. 200 с.

2. Богданенко А. І. Теологія на сучасному етапі розвитку України. Київ: Видавництво Ліра-К, 2024. 96 с.

3. Богданенко А. І. Християнська комунікація з сучасним світом / А. І. Богданенко, Д. С. Мартишин. Київ: Видавництво Ліра-К, 2023. 48 с.

4. Богданенко А. І. Християнська теологія як церковна комунікація / А. І. Богданенко, Д. С. Мартишин. Київ: Видавництво Ліра-К, 2024. 80 с.

5. Денисенко Анатолій. Теологія визволення: ідеї, критика, перспективи. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА, 2019. 192 с.

6. Кирило (Говорун), архімандрит. Риштовання Церкви: вбік постструктуральної еклезіології. Київ: ДУХ І ЛіТеРа, 2019. 312 с.

7. Мартишин Д. С. Соціальна доктрина православної церкви в державотворчих процесах України: теоретико-методологічні засади: монографія. Київ: Видавничий дім «Персонал», 2019. 514 с.

8. Мішель (Лярош), митрополит. Християнські корені Європи. 1700 років Міланського едикту. Взаємодія і суперечності між державою і Церквою з 313 по 1054 рр.: наукова монографія / Пер. Кислюка О. І. Київ: Видавничий відділ УПЦ Київського Патріархату, 510 с.

9. Мольтман Юрген. Пришествие Бога. Христианская эсхатология. Москва: ББИ, 387 с.

10. Пасічник В. М. Формування державної політики національної безпеки України на засадах української національної ідеї : монографія / Василь Миколайович Пасічник. Київ: Видавництво ВАДНДУ, 2016. 300 с.

11. Профорієнтація. Богослов // «Юсвіта.ш». Офіційний веб-сайт [Електронний ресурс]

12. Филипович Л. О. Культура релігійного життя. Вибрані праці. За упорядкування Г. Филиповича і редагування А. Колодного. Київ: УАР, 2016. 584 с.

13. Хромець В. Богословська освіта в Україні: релігійний та світський контекст. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА, 2019. 312 с.

References

1. Baumeister Andrii (2024). Palomnytstvo do mists narodzhennia dumky: Le-Bek, Bahdad, Toledo, Paryzh i Todtnauberh. Istoryko-filosofski studii i refleksii [Pilgrimage to the birthplaces of thought: Le Becque, Baghdad, Toledo, Paris and Todtnauberg. Historical and philosophical studies and reflections]. “Koleso Zhyttia” - “Wheel of Life ”, 200 p. [in Ukrainian].

2. Bogdanenko A. I., Martyshyn D. S. (2024). Teolohiia na suchasnomu etapi rozvytku Ukrainy [Theology at the modern stage of development of Ukraine]. Vydavnytstvo Lira-K - Lira- K Publishing House, 96 p. [in Ukrainian].

3. Bogdanenko A. I., Martyshyn D. S. (2023). Khrystyianska komunikatsiia z suchasnym svitom [Bogdanenko Christian communication with the modern world]. Vydavnytstvo Lira-K - Lira-K Publishing House, 48 p. [in Ukrainian].

4. Bogdanenko A. I., Martyshyn D. S. (2024). Khrystyianska teolohiia yak tserkovna komunikatsiia [Christian theology as church communication]. Vydavnytstvo Lira-K - Lira-K Publishing House, 80 p. [in Ukrainian].

5. Denysenko Anatolii (2019). Teolohiia vyzvolennia: idei, krytyka, perspektyvy [Liberation theology: ideas, criticism, perspectives]. DUKHI LITERA - SPIRIT AND LETTER, 192 p. [in Ukrainian].

6. Kyrylo (Hovorun), archimandrite (2019). Ryshtovannia Tserkvy: vbik poststrukturalnoi ekleziolohii [Scaffolding the Church: towards post-structural ecclesiology]. DUKHI LITERA - SPIRIT AND LETTER, 312 p. [in Ukrainian].

7. Martyshyn D. S. (2019). Sotsialna doktryna pravoslavnoi tserkvy v derzhavotvorchykh protsesakh Ukrainy: teoretyko-metodolohichni zasady: monohrafiia [Social doctrine of the Orthodox Church in the state-building processes of Ukraine: theoretical and methodological foundations: monograph]. Vydavnychyi dim “Personal” - “Personal” Publishing House, 514 p. [in Ukrainian].

8. Mishel (Liarosh), Metropolitan (2016). Khrystyianski koreni Yevropy. 1700 rokiv Milanskoho edyktu. Vzaiemodiia i superechnosti mizh derzhavoiu i Tserkvoiu z 313 po 1054 rr.: naukova monohrafiia [Christian roots of Europe. 1700 years of the Milan Edict. Interaction and contradictions between the state and the Church from 313 to 1054: a scientific monograph]. Trans. Kysliuk O. I. Vydavnychyi viddil UPTs Kyivskoho Patriarkhatu - Publishing Department of the Ukrainian Orthodox Church of the Kyiv Patriarchate, 510 p. [in Ukrainian].

9. Moltman Yurhen (2017). Pryshestvye Boha. Khrystyanskaia эskhatolohyia [The coming of God. Christian eschatology]. BBY, 387 p. [in Ukrainian].

10. Pasichnyk V. M. (2016). Formuvannia derzhavnoi polityky natsionalnoi bezpeky Ukrainy na zasadakh ukrainskoi natsionalnoi idei: monohrafiia [Formation of the state policy of national security of Ukraine on the basis of the Ukrainian national idea: monograph]. Vydavnytstvo VADNDU - All-Ukrainian Assembly of Doctors of Science in Public Administration Publishing House, 300 p. [in Ukrainian].

11. Proforiientatsiia. Bohoslov [Career guidance. Theologian]. (n.d.). Osvita.ua.

12. Fylypovych L. O. (2016). Kultura relihiinoho zhyttia. Vybrani pratsi [Culture of religious life. Selected works]. UAR, 584 p. [in Ukrainian].

13. Khromets V. (2019). Bohoslovska osvita v Ukraini: relihiinyi ta svitskyi kontekst [Theological education in Ukraine: religious and secular context]. DUKH I LITERA - SPIRIT AND LETTER, 312 p. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...