Фізична культура і спорт у системі загальнолюдських цінностей, забезпечення здоров’я, фахової дієздатності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

Фізична культура і спорт у системі загальнолюдських цінностей, забезпечення здоров'я, фахової дієздатності

Фізична культура і система фізичного виховання у вищих навчальних закладах

Фізичне виховання - складова освіти і виховання, педагогічний, навчально-виховний процес, предмет (навчальна дисципліна), спрямований на оволодіння знаннями, уміннями й навичками щодо управління фізичним розвитком людини, різновидами рухової активності, з метою навчання і виховання особистості в дусі відповідального ставлення до власного здоров'я і здоров'я оточення.

Фізична реабілітація - спеціалізований напрям процесу фізичного виховання людини з відхиленнями в стані здоров'я.

Спортивне виховання (тренування) - спеціалізований напрям процесу фізичного виховання в окремому виді спорту.

Масовий спорт - система організації та проведення спортивних заходів (змагань, розваг, ігор тощо) з масових видів рухової активності, засіб фізичного виховання.

Рухова (фізична) активність - сукупність видів фізичних вправ та видів спорту, засіб фізичного виховання та його спеціалізованих напрямів.

Сама мета гармонійного (всебічного) розвитку особистості є продуктом історії розвитку людства. Але умови для її реалізації особистість одержує лише на певному етапі історичного розвитку. Всебічний розвиток людині необхідний для того, щоб мати можливість брати участь у всіх напрямках діяльності (професійній, громадській, спортивній, художній та ін.). Але для цього потрібно розвинути структуру особистості, зробити її комунікативною, здатною до перетворюючої художньої діяльності, сформувати ціннісні орієнтації. Це можливо за умови різноманітності змісту, форм і способів діяльності людини та їх оптимального поєднання у процесі її культурного розвитку.

У процесі культурного розвитку людина послідовно діє у трьох напрямках. Перш за все, вона засвоює культуру, виступаючи об'єктом її впливу. Іншими словами, під впливом культури формується людська особистість, розвиваються її здібності.

По-друге, у процесі творчої діяльності особа створює нові культурні цінності, виступаючи в даному випадку як суб'єкт культурної творчості (пошук нових шляхів, засобів, раціональних методів фізичного виховання тощо).

Нарешті, третій аспект культурного розвитку полягає в тому, що культура інтегрується в суті самої особи, яка функціонує в культурному середочищі як конкретний носій культурних цінностей, поєднуючи в собі загальне, властиве культурі в цілому, і особисте, привнесене в культуру на основі індивідуального життєвого досвіду, рівня знань, світогляду тощо.

Специфічною основою змісту фізичної культури як особливої і самостійної галузі культури є раціональна рухова активність людини як фактор її підготовки до життєдіяльності через оптимізацію фізичного стану. Вона виникла і розвинулась одночасно з загальною культурою людства. Майже одночасно (ще в первісному суспільстві) виник один з її основних компонентів - фізичне виховання; пізніше виникають спорт і фізична рекреація.

З матеріальною культурою фізична культура пов'язана процесом рухової діяльності, яка є її головним змістом, що матеріалізується у фізичних якостях людини. Крім того, вона спирається на матеріальну базу (спортивні снаряди, інвентар, майданчики, зали, палаци та ін.).

З духовною культурою фізична культура пов'язана наукою, спортивною етикою, естетикою, тощо.

Таким чином, характеризуючи фізичну культуру, необхідно розглядати щонайменше три аспекти.

1. Діяльнісний аспект, який включає доцільну рухову активність у вигляді різних форм фізичних вправ, спрямованих на формування необхідних в житті рухових умінь і навичок; розвиток життєво важливих фізичних здібностей; оптимізацію здоров'я і працездатності.

2. Предметно-ціннісний аспект представлений матеріальними (матеріально-технічні засоби) і духовними (наукові знання, методи) цінностями, створеними суспільством для забезпечення ефективності фізкультурної діяльності.

3. Результативний аспект характеризується сукупністю корисних результатів використання фізичної культури, які виражаються у володінні людиною її цінностями, надбанні нею високого рівня фізичної дієздатності. Найсуттєвішим результатом повноцінного використання фізичної культури є виховання готовності людини взяти на себе відповідальність за свій фізичний стан і здоров'я після закінчення курсу «фізична культура» у вищому навчальному закладі.

Таким чином, фізичну культуру можна визначити як сукупність досягнень суспільства у створенні і раціональному використанні спеціальних засобів, методів і умов цілеспрямованого фізичного та духовного Удосконалення людини.

Термін «фізична культура» використовується і в інших, вужчих значеннях. Ізк, наприклад, кажуть про «фізичну культуру особистості», розуміючи під цим втілені в самій людині результати використання матеріальних і духовних Цінностей фізичної культури в широкому розумінні цього поняття.

Отже, фізичну культуру особистості можна визначити як сукупність властивостей людини, які набуваються у процесі фізичного виховання і виражаються в й активній діяльності, спрямованій на всебічне удосконалення своєї фізичної природи та ведення здорового способу життя

«Фізичною культурою» називають навчальну дисципліну у вищих навчальних закладах, профілактичні і лікувальні заняття в лікарнях та інших аналогічних закладах, вона широко використовується у виробничій сфері.

У змісті фізичної культури і пов'язаних з нею явищах умовно можна виділити дві основні частини (сторони)

* функціонально-забезпечуючу, представлену всім тим цінним, що створюється і використовується суспільством як спеціальні засоби, методи й умови їх застосування, що дозволяють оптимізувати фізичний розвиток та забезпечити певний рівень фізичної підготовленості людей,

* результативну, представлену позитивними результатами у фізичному розвитку і підготовленості, що стали наслідком використання цих засобів, методів і умов

Названі сторони фізичної культури єдині: перша сторона ніби переходить у другу завдяки практичній діяльності у процесі фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчій діяльності та масовому фізкультурно-спортивному русі. Проте між сторонами фізичної культури на певних етапах й розвитку можуть виникати несуттєві і навіть суттєві невідповідності їх причиною є неузгодженість окремих елементів змісту. Наприклад, при високому рівні матеріального забезпечення і рівні кваліфікації фахівців неможливо досягти належного рівня фізичної підготовленості.

Для задоволення потреби у формуванні всебічно розвиненої особистості суспільство формує систему фізичного виховання.

Система фізичного виховання - це історично обумовлений тип соціальної практики фізичного виховання, який включає телеологічні, науково-методичні, програмово-нормативні та організаційні елементи (основи), що забезпечують фізичне виховання громадян.

Кожній суспільній формації притаманна своя система фізичного виховання, рівень розвитку якої обумовлений рівнем матеріальної і духовної культури суспільства. Розвинені (завершені) системи фізичного виховання формуються при достатньо високому рівні матеріальної і духовної культури. Якщо в системі відсутні певні елементи та належні матеріальні засоби, причиною яких є невисока культура суспільства, то її можна назвати елементарною.

Система фізичного виховання тісно пов'язана з системами освіти, охорони здоров'я, оборони, матеріального виробництва, культури, науки і розвивається під впливом змін, що відбуваються в них.

Фізична культура є результатом багатогранної творчої діяльності суспільства. Вона успадковує культурні цінності, створені суспільством на попередніх етапах, і розвиває їх залежно від політичних, економічних, матеріальних можливостей певної історичної епохи.

Реалізуючи свої педагогічні функції, система фізичного виховання здатна також вирішувати завдання морального, естетичного, інтелектуального розвитку, досягаючи успіху там, де виявляються неефективними інші системи.

Разом з тим, у самій системі фізичною виховання віддзеркалюється все те, що пов'язане з соціальним, економічним і духовним життям суспільства. Чим вищий рівень соціально-економічного розвитку суспільства, тим повніші цінності фізичної культури в житті його громадян, вища частка національного доходу, що використовується на фізичне виховання, вищий рівень здоров'я і довголіття людей.

Будучи частиною (підсистемою) системи виховання, національна система фізичного виховання сама складається з ряду взаємопов'язаних частин, окремих систем фізичного виховання, які відображають особливості фізичного виховання різних груп населення.

Зміст системи фізичного виховання розкривають телеологічні, науково-етодичні, програмово-нормативні та організаційні основи.

Телеологія - це наука, за якою розвиток є здійсненням наперед визначеної мети, а все в розвитку природи й суспільства доцільне. Телеологія має особливе значення у системі виховання.

Визначаючи роль і місце фізичного виховання в загальній системі виховання, керуються визнаними загальнолюдськими цінностями. Тому наші погляди на фізичне виховання необхідно базувати на принципах природовідповідності гуманізму і демократизму цього процесу, його змісту, мети, засобів та методів. Визначальною умовою побудови педагогічного процесу з фізичної культури на сучасному етапі розвитку системи є забезпечення на заняттях творчої співпраці його учасників.

Основні сфери та напрямки впровадження фізичної культури передбачені Главою II Закону України «Про фізичну культуру і спорт» Показниками стану розвитку фізичної культури є:

* рівень здоров'я, фізичного розвитку та підготовленості різних верств населення;

* ступінь використання фізичної культури в різних сферах діяльності;

* рівень розвитку системи фізичного виховання;

* рівень розвитку самодіяльного масового спорту;

* рівень забезпеченості кваліфікованими фахівцями;

* рівень впровадження у фізичну культуру досягнень науково-технічного прогресу;

* відображення явищ фізичної культури у творах мистецтва і літератури;

* матеріальна база;

* рівень спортивних досягнень.

Організація та зміст навчального процесу у навчальних відділеннях

фізичний спортивний навчальний клуб

Фізичне виховання та масовий спорт у сфері вищої освіти мають на меті забезпечити виховання в осіб, що навчаються у вищих навчальних закладах, потреби самостійно оволодівати знаннями, уміннями й навичками управління фізичним розвитком людини засобами фізичного виховання та навчання, застосовувати набуті цінності в життєдіяльності майбутніх фахівців.

Фізичне виховання проводиться протягом протягом того терміну, який запроваджує навчальний заклад.

Навчальні заняття:

- до обов'язкових навчальних занять відносяться практичні заняття, які передбачені навчальними планами з об'єму 2 год на тиждень протягом навчання і внесені в розклад навчальних занять;

- до навчальної форми організації процесу з фізичного виховання слід віднести також консультативно-методичні заняття, які спрямовані на подання студентам методичної і практичної допомоги в організації і проведенні самостійних занять фізичною культурою і спортом;

Усі заняття за характером їхнього змісту можна розділити на дві великі групи: предметні та комплексні.

У змісті основної частини предметних уроків передбачається навчальний матеріал з одного розділу програми (легкоатлетичні, гімнастичні вправи і т. ін.). Методика їх проведення наближається до методики тренувальних занять із відповідного виду спорту.

Комплексні заняття передбачають включення матеріалу з різних розділів програми. На жаль, ці заняття на сьогоднішній день ще не застосовуються належним чином, що пояснюється низкою причин:

* труднощами в організації і методиці їх проведення (предметні уроки за організацією легші);

* труднощами у доборі матеріалу, організації його взаємодії;

* підготовкою студентів у вузі, оскільки навчальна практика зі спортивно-педагогічних дисциплін формує відповідну орієнтацію на предметні уроки (функції навчити студентів проводити комплексні уроки мусить взяти на себе методика фізичного виховання або відповідний спецкурс):

* підміною процесу фізичного виховання процесом вузької фізичної підготовки.

Теоретичні дослідження і вивчення практичної діяльності вчителів переконують, що необхідність комплексних занять визначається потребами:

* формувати стійкі навички основних рухових дій (переважно прикладних: біг, стрибки, метання, акробатичні вправи тощо), що потребує тривалого часу і певної системи;

* систематично створювати передумови навчання;

* ефективно, різнобічне впливати на розвиток рухових якостей (комплексне виховання якостей - комплексне застосування засобів);

* успішно розв'язувати оздоровчі завдання фізичного виховання;

* уникнути шаблонів у змісті занять і в методиці їх проведення;

* ефективно підвищувати працездатність студентів;

* різнобічне впливати на їхній організм.

Комплексні заняття відкривають можливості для забезпечення міжпредметних зв'язків. Вони дозволяють уникнути традиційного «спортивного» принципу добору та розміщення навчального матеріалу, що позитивно позначається і на успішності оволодіння руховими діями, і на вдосконаленні фізичних якостей.

Комплексне заняття-це цілісне, логічно завершене заняття, яке в системі зв'язане з попередніми і наступними заняттями, на кожному з яких вирішуються конкретні завдання в чотирьох напрямках: засвоєння знань, оволодіння руховими діями; виховання вмінь самостійно займатись, удосконалення фізичних якостей.

Процес планування засобів для комплексних уроків надзвичайно відповідальний і полягає в наступному:

* визначенні матеріалу на певну серію занять;

* доборі допоміжних вправ з метою повторення вивченого матеріалу, його закріплення і вдосконалення;

* раціональному використанні засобів задля підготовки студентів до засвоєння матеріалу наступної серії занять;

* передбаченні характеру взаємодії елементів змісту заняття задля використання позитивної взаємодії і мінімалізації негативної (перенос, післядія, втома, відновлення);

* визначенні порядку вивчення окремих груп вправ (розділів) програми.

Залежно від переважного розв'язання завдань на заняттях розрізняють: навчальні, тренувальні, контрольні та змішані (комбіновані) заняття.

На навчальних заняттях увага вчителів та учнів зосереджується на техніці виконання вправ. Виявивши помилки, вживаємо заходів щодо їх усунення. Усе це позначається на організації і методиці заняття. Тут широко використовуються взаємонавчання, широкий арсенал прийомів активізації студентів.

Тренувальні заняття проводяться переважно з метою вдосконалення вивченого матеріалу і розвитку фізичних якостей. Тут ширше використовується груповий метод організації діяльності студентів. На таких заняттях зростає обсяг та інтенсивність навантажень, що потребує високого рівня індивідуалізації і внутрішньої дисципліни студентів. Заняття доцільно проводити у природних умовах.

Контрольні заняття розв'язують переважно завдання контролю за вихованням фізичних якостей, а також проведення вихідних і підсумкових тестувань для вивчення рівнів фізичного розвитку і фізичної підготовленості студентів. Водночас контрольні заняття мають великий навчальний і тренувальний ефекти. Відомо, що для вдосконалення фізичних якостей необхідно висунути до студентів підвищені вимоги, тобто виконувати вправи, незважаючи на втому, докладаючи максимальних зусиль. Такі умови і створюються на контрольних заняттях.

Згідно з «ПОЛОЖЕННЯМ ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І МАСОВОГО СПОРТУ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ» завданнями фізичного виховання та масового спорту у вищих навчальних закладах є:

· формування в студентської молоді основ теоретичних знань, практичних і методичних здібностей (умінь і навичок) з фізичного і спортивного виховання, фізичної реабілітації, масового спорту як компонентів їх повноцінної, гармонійної та безпечної життєдіяльності;

· набуття студентською молоддю досвіду в застосуванні здобутих цінностей впродовж життя в особистій, навчальній, професійній діяльності, в побуті і в сім'ї;

· забезпечення в студентської молоді належного рівня розвитку показників їх функціональних та морфологічних можливостей організму, фізичних якостей, рухових здібностей, працездатності;

· сприяння розвитку професійних, світоглядних та громадянських якостей студентів;

· підготовка та участь студентів у різноманітних спортивних заходах.

Навчально-виховний процес з фізичного виховання та масовий спорт у сфері вищої освіти ґрунтуються на таких основних принципах:

· пріоритетності освітньої спрямованості процесу фізичного виховання та функціонального фактора в оцінюванні фізичного розвитку студентів;

· багатоукладності, що передбачає створення у вищих навчальних закладах умов для широкого вибору студентами засобів фізичного виховання для навчання та участі в спортивних заходах, які відповідали б їх запитам, інтересам, стану здоров'я, фізичній і технічній підготовленості, спортивній кваліфікації;

· індивідуалізації та диференціації навчального процесу з фізичного виховання;

· поєднанні державного управління і студентського самоврядування.

До змісту навчально-виховної діяльності входять:

· організація та проведення навчальних занять і заходів з фізичного виховання;

· контроль показників фізичного розвитку студентів;

· оцінювання якості досягнутого студентами рівня сформованості знань, умінь і навичок з фізичного виховання.

До змісту методичної діяльності входять:

· розробка навчального плану, графіка навчального процесу, навчальної програми з фізичного виховання за напрямами і спеціалізаціями навчальних секцій кафедри (предметної комісії), навчальних програм за спеціалізаціями та їх затвердження керівником вищого навчального закладу;

· складання розкладу навчальних занять з фізичного виховання на факультетах (у відділеннях) вищого навчального закладу та в навчальних секціях кафедри фізичного виховання (предметної комісії);

· складання індивідуальних планів роботи викладачів, планів-конспектів (моделей) занять, положень про навчальні спортивні заходи, журналів обліку фізичного виховання студентів факультетів (відділень) за курсами й групами, журналів обліку роботи навчальної групи навчальної секції, документів звітності;

· організація функціонування навчально-методичного (методичного) кабінету.

До змісту науково-методичної діяльності входять:

· розробка методичних рекомендацій, указівок, наочних посібників, посібників з фізичного виховання, фізичної реабілітації, спортивного виховання, масового спорту студентів тощо.

До змісту науково-дослідної діяльності входять:

· проведення наукових досліджень, спрямованих на вдосконалення фізичного виховання студентів за тематичним планом науково-дослідних робіт вищого навчального закладу та за індивідуальними планами науково-дослідних робіт;

· організація функціонування наукової (науково-дослідної) лабораторії.

До змісту спортивної діяльності входить організація:

· функціонування у вищому навчальному закладі спортивного клубу та самодіяльного спортивного активу на факультетах (відділеннях), курсах, у групах;

· навчання спортивного активу;

· участі студентів у самодіяльних спортивних заходах вищого навчального закладу;

· підготовки та участі студентів-спортсменів (збірних команд) вищого навчального закладу в різноманітних національних та міжнародних спортивних заходах.

Навчально-виховний процес у навчальних відділеннях проводиться відповідно до науково-методичних основ педагогіки і системи фізичного виховання.

Для проведення практичних занять студенти розподіляються на навчальні відділення (основне, підготовче і спеціальне), враховуючи стан здоров'я, фізичну і спортивну підготовленість.

До основної групи відносяться ті студенти, які не мають відхилень у стані здоров'я або з незначними відхиленнями, за умови достатнього фізичного розвитку і функціональних можливостей. Заняття в основній групі проводяться згідно з програмою фізичного виховання в повному обсязі. Студенти цієї групи можуть займатися в спортивних секціях, брати участь у змаганнях і повинні здавати всі контрольні нормативи.

До підготовчої групи зараховуються ті студенти, які мають недостатній фізичний розвиток, з незначними відхиленнями в стані здоров'я.

Для осіб цієї групи заняття проводяться згідно з навчальною програмою за умови більш поступового засвоєння комплексу рухових навичків і умінь, особливо тих, які висувають до організму підвищені вимоги. Для цих осіб організовуються додаткові заняття з фізичного виховання. Студенти підготовчого відділення можуть займатися в спортивних секціях після консультації з викладачем і лікарем. Здача контрольних тестів студентами підготовчого відділення проводиться з тих самих дисциплін, що й для основної групи, але за зниженими вимогами, у більш пізні терміни.

На спеціальне навчальне відділення зараховуються студенти, які мають відхилення в стані здоров'я постійного або тимчасового характеру, які потребують обмеження фізичних навантажень. Навчальні групи цього відділення комплектуються, враховуючи стать, характер захворювання і функціональні можливості організму студентів.

Навчальний процес з фізичного виховання на спеціальному відділенні спрямований на зміцнення здоров'я, загартовування організму і підвищення рівня фізичної підготовленості, усунення функціональних відхилень у фізичному розвитку, ліквідацію залишкових явищ після перенесення хвороб, набуття необхідних і допустимих для студентів професійно-прикладних навичків і вмінь.

Заняття для студентів спеціального відділення є обов'язковими і проводяться під час всього терміну навчання фізичної культури.

Слід завжди пам'ятати, що засоби і методи фізичної культури в цьому відділенні використовуються, перш за все, для зміцнення здоров'я, профілактики та нормалізації функцій після різноманітних захворювань.

У зв'язку із захворюваннями або іншими об'єктивними причинами, студенти основного відділення можуть бути переведені на спеціальне відділення у будь-який час навчального року.

Звільнення від занять з фізичного виховання за станом здоров'я може бути тільки тимчасовим.

Практичний розділ навчальної програми містить навчальний матеріал, спрямований на вирішення конкретних завдань з фізичного виховання студентів.

Залікові вимоги та обов'язки студентів

Студенти всіх навчальних відділень здають семестровий залік з фізичного виховання з двох розділів навчальної програми: виконання тестів з фізичної підготовки і вимог із засвоєних теоретичних і методичних знань.

Залік для кожного навчального відділення містить свій набір контрольних тестів і вимог різної спрямованості (фізичної підготовленості) або вимог до засвоєння знань і методичних навичків.

У кожному семестрі рекомендується планувати п'ять-сім контрольних тестів, які розкривають вихідний та досягнутий рівні фізичної підготовленості студентів, а саме: силової, швидкісно-силової підготовленості, загальної витривалості та гнучкості.

Студенти, які пропустили навчальні заняття і не пройшли відповідної підготовки, до здачі контрольних тестів допускаються лише після відпрацювання пропущених занять. У випадку, коли пропуски були з поважної причини, вони можуть бути звільнені від виконання окремих тестів. Студенти, які звільнені від занять на довгий термін, здають заліки тільки з теоретичних і методичних розділів програми.

Згідно з «ПОЛОЖЕННЯМ ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І МАСОВОГО СПОРТУ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ»

Оцінювання навчально-виховного процесу з фізичного виховання

Стандарти вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти з фізичного виховання, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів незалежно від їх типів, рівнів акредитації та форм навчання.

На 1 курсі необхідно ліквідувати недоліки у фізичній підготовці окремих студентів, у яких слабо розвинуті силові якості.

При цьому студенти повинні:

- систематично відвідувати навчальні заняття з фізичного виховання в дні та години, що передбачені розкладом;

- проходити медичне обстеження в обумовлений термін, здійснювати самоконтроль за станом свого здоров'я і фізичного розвитку, за фізичною підготовленістю;

- виконувати необхідні тести для визначення рівня фізичної і функціональної підготовленості;

- дотримуватись раціонального режиму навчання, відпочинку і харчування;

- самостійно виконувати фізичні вправи, регулярно займатися ранковою і виробничою гімнастикою, спортом, туризмом, дотримуватись необхідного тижневого рухового режиму, використовуючи консультації викладача;

- зміцнювати здоров'я, підвищувати свою фізичну підготовленість на основі програмних видів спорту і вдосконалювати спортивну майстерність;

- брати активну участь у масових оздоровчих, фізкультурних і спортивних заходах в навчальній групі, на курсі, факультеті, між навчальними закладами.

Позанавчальні форми занять фізичною культурою і спортом

Фізичне виховання проводиться, як на навчальних так і позанавчальних формах занать. Позанавчальні заняття в наш час дуже бурхливо розвиваються. Існує безліч фітнес-клубів, спортзалів та стадіонів, існує багато туристичних організацій. Також для позанавчального заняття розроблено дуже багато програм, надруковано книжок та розроблених відеозанять. Позанавчальні заняття дуже корисні для нашого організму, особливо для студентів, оскільки більшість часу вони проводять за книжками.

До позанавчальних форм занять фізичним вихованням у навчальних закладах відносяться:

- фізичні вправи протягом навчального дня (ранкова гігієнічна гімнастика, гімнастичні вправи в режимі дня);

- самостійні заняття фізичними вправами, спортом, туризмом;

- масові оздоровчі, фізкультурні та спортивні заходи.

Мета і завдання спортивного клубу вищих навчальних закладах

Навчальний процес - тяжка і напружена праця, яка виконується в умовах дефіциту часу на фоні різкого зниження рухової активності. Певною мірою підвищення розумової працездатності й охорони здоров'я молоді є збільшення їх рухової активності шляхом виконання фізичних вправ під час занять фізичною культурою і спортом.

Головною метою фізичного виховання є формування фізичної культури студента як системної, так і інтегративної якості - невід'ємного компонента загальної культури майбутнього спеціаліста, здатного реалізувати її у навчальній, соціально-професійній діяльності та сім'ї.

Основна мета фізичного виховання на конкретизується в роботі зі студентами в наступних завданнях:

1. Зміцнення здоров'я, сприяння гармонійного фізичного розвитку, підтримування високої працездатності протягом навчання.

2. Сприяння різностороннього розвитку організму, підвищення рівня загальної фізичної підготовленості, розвитку професійно важливих фізичних якостей, психомоторних здібностей майбутніх спеціалістів.

3. Оволодіння системно впорядкованим комплексом знань, які охоплюють філософську, соціальну, природничо-наукову і психолого-педагогічну тематику.

4. Формування потреби студентів у фізичному самовдосконаленні та підтримки високого рівня здоров'я із свідомим використанням всіх організаційно-методичних форм занять фізкультурно-спортивної діяльності.

5. Формування навичків самостійної організації дозвілля з використанням засобів фізичної культури і спорту.

6. Оволодіння основами сімейного фізичного виховання, побутової фізичної культури.

Фізична освіта у навчальних закладах дає студентам знання про вплив фізичних вправ на організм людини, розвиває фізичні якості (здібності), рухові навички, забезпечує фізичну підготовку молоді до життя, суспільно-громадської діяльності.

Одне із важливих завдань фізичної освіти - навчити студентів користуватися набутими знаннями, щоб засвоєні уміння і навички використовувалися в практичній діяльності. Окрім виконання специфічної функції, фізична освіта сприяє більш ефективному вирішенню функцій освіти, а також її видів:

розумової, політичної, професійної тощо. Таким чином, фізична освіта як вид освіти - спеціально організований педагогічний процес, спрямований на всесторонній фізичний розвиток студентської молоді, їх специфіку підготовки до виконання соціальних обов'язків у суспільстві.

Фізичне виховання вирішує такі завдання:

1. Виховання у студентів свідомості, моральних, вольових і фізичних якостей, підготовка їх до майбутньої професійної діяльності.

2. Професійно-прикладної фізичної підготовки студентів, враховуючи особливості роботи за фахом.

3. Виховання у студентів переконання про необхідність виконання рухового режиму протягом робочого дня.

Список використаної літератури

1. Дубогай О.Д., Завацький В.І., Короп Ю.О. Методика фізичного виховання студентів, віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичної групи. Навчальний посібник. - Луцьк: Надстир'я, 1995. - 220 с.

2. Лотоненко А.В. Физическая культура, спорт и работоспособность студентов. - Воронеж, 1986. - 140 с.

3. Ашмарин Б.А. Теория й методика педагогических исследований в фи-зическом воспитании. - М: ФиС, 1978. -222 с.

4. Ведмеденко Б.Ф. Теоретичні основи і практика виховання молоді засобами фізичної культури. - Київ, 1993.

5. Петровская Е.К. Здоровий образ жизни // Физическая культура в школе, 1995. - №2. - С. 74.

6. Закон України «Про фізичну культуру і спорт».

Размещено на Allbest.ru

...