Стандартизація в туризмі
Законодавче та правове забезпечення туристичної діяльності в Україні. Нормативна база стандартизації й сертифікації в туризмі. Завдання стандартизації туристичних послуг. Стандартизація туристичного відпочинку і подорожей, екскурсій, засобів розміщення.
| Рубрика | Спорт и туризм |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.02.2013 |
| Размер файла | 57,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
- Вступ
- I. Законодавче та правове забезпечення туристичної діяльності в Україні
- ІІ. Стандартизація та сертифікація в туризмі
- 2.1 Нормативна база стандартизації й сертифікації в туризмі
- 2.2 Мета і завдання стандартизації туристичних послуг
- 2.3 Стандартизація турвідпочинку і подорожей, екскурсій та засобів розміщення
- 2.4 Основні аспекти сертифікації в туризмі
- ІІІ. Проблеми стандартизації та сертифікації
- Висновки
- Перелік використаної літератури
Вступ
Туризм в Україні став наближатися до світового рівня. З'явилися й розвиваються підприємства, що спеціалізуються на туристичній діяльності різних видів та організаційно-правових форм. Створено широку мережу туристичної індустрії, до якої входять засоби розміщення, об'єкти харчування, розважального, пізнавального, ділового, оздоровчого, спортивного, релігійного та іншого призначення. Вітчизняна туристична галузь відіграє надзвичайно важливу роль у соціально-економічному житті країни. Зростає її статус та зацікавленість держави в подальшому розвитку галузі, посилюється вплив туризму практично на всі сфери життя і діяльності людини. Прийнятий Верховною Радою України 15 вересня 1995 року Закон "Про туризм" констатує: "Держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки і створює сприятливі умови для туристичної діяльності. "* [3; c.14] Тому тема даного реферату є досить актуальною.
Подальший інтенсивний економічний розвиток держави можливий при формуванні стандартів різних видів господарської діяльності, в тому числі й динамічно зростаючої туристичної галузі. Саме тому головною метою реферату стає нагальна необхідність розгляду й аналізу діючих нормативно-правових документів, які встановлюють загальні вимоги до якості туристичних послуг.
Основні завдання - повне оволодіння питань стандартизації й сертифікації соціально-культурних і туристичних послуг туристичних підприємств, нормативної документації по ліцензуванню, стандартизації й сертифікації соціально-культурних і туристичних послуг в Україні.
Реферат будується з аналізу наукової літератури по заданій темі.
Нинішній і майбутній розвиток туризму потребує активнішої підтримки з боку урядів у плані інформації та просування туризму, а також забезпечення інфраструктури; необхідно освоювати нові ринки, робити кроки щодо забезпечення співпраці в усіх сферах - державних і приватних - в інтересах максимального заохочення сектора туризму.
То ж спробуємо за допомогою наукової систематизації дати оцінку діючим в Україні стандартам туристичної індустрії.
стандартизація туризм сертифікація нормативний
I. Законодавче та правове забезпечення туристичної діяльності в Україні
Вітчизняна туристична галузь відіграє надзвичайно важливу роль у соціально-економічному житті країни. Зростає її статус та зацікавленість держави в подальшому розвитку галузі, посилюється вплив туризму практично на всі сфери життя і діяльності людини. Прийнятий Верховною Радою України 15 вересня 1995 року Закон "Про туризм" констатує: "Держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки і створює сприятливі умови для туристичної діяльності. "* [3; c.14] Що особливо важливо, це визначення повністю відповідає рекомендаціям Гаазької міжпарламентської конференції з туризму (10-14 квітня 1989 р.) - найавторитетнішого туристичного форуму сучасності, де зазначено: "Країни повинні визначити свої національні пріоритети та роль туризму в "ієрархії"" таких пріоритетів, а також оптимальну стратегію розвитку туризму в рамках цих пріоритетів". * [3; c.15] Рекомендації конференції містять також тези, що мають винятково важливе значення для розвитку туризму. Вони стосуються ролі парламентських, урядових та інших державних інституцій в організації туристичної діяльності, а також планування розвитку туризму: "Необхідно, щоб державна влада на всіх рівнях у всіх країнах, особливо парламенти, відігравали активну роль у справі створення сприятливих умов для туризму і, зокрема, надавали фінансові та інші ресурси для реалізації всеохоплюючих програм, присвячених туризму. ”* [3; c.16] Нинішній і майбутній розвиток туризму потребує активнішої підтримки з боку урядів у плані інформації та просування туризму, а також забезпечення інфраструктури; необхідно освоювати нові ринки, робити кроки щодо забезпечення співпраці в усіх сферах - державних і приватних - в інтересах максимального заохочення сектора туризму.
Туризм необхідно планувати на комплексній основі, брати до уваги всі аспекти законодавства, що стосуються інших секторів, таких як транспорт, зайнятість, охорона здоров'я, сільське господарство, зв'язок та ін.".
Потрібно визнати, що реалізація цих рекомендацій повільно, але розпочинається і в Україні. Зроблено перші реальні кроки на шляху законодавчого забезпечення та комплексного планування розвитку вітчизняної туристичної галузі.
Так, правову базу діяльності туристичної галузі країни закладено Законом України "Про туризм". Він є основоположним законодавчим актом, що визначає загальні правові, організаційні, виховні та соціально-економічні засади реалізації державної політики в галузі туризму, всебічно регламентує туристичну діяльність в Україні, створює умови для стимулювання ділової активності суб'єктів туристичного підприємництва, забезпечує оптимальний рівень державного регулювання процесу розвитку вітчизняного туризму. Закон України "Про туризм" став правовим підґрунтям для розробки цілого комплексу галузевих нормативно-інструктивних документів, що регламентують конкретні аспекти туристичної діяльності. * [1; c.24-26] Про визнання вагомості туризму, його впливу на розвиток життя країни свідчать останні Укази Президента України від 02.03.2001 року "Про підтримку розвитку туризму в Україні" та від 14.12.2001 року "Про заходи щодо забезпечення реалізації державної політики у галузі туризму".
В цілому ж державна політика в галузі туризму визначається Верховною Радою України. Згідно із Законом України "Про туризм" основними напрямами державної політики в цій сфері є:
- залучення громадян до раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, природним середовищем, організація оздоровлення населення;
- забезпечення раціонального використання та збереження туристичних ресурсів, становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, створення ефективної системи туристичної діяльності для забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму;
- створення та вдосконалення нормативно-правової бази в галузі туризму відповідно до чинного законодавства України, міжнародних норм і правил;
- захист прав та інтересів держави в галузі туризму;
- створення сприятливого для розвитку туризму податкового, - валютного, митного, прикордонного та інших видів контролю;
- створення економічних умов, які стимулюють розвиток туризму;
- запровадження пільгових умов для організації туристичної та екскурсійної роботи серед дітей, підлітків, молоді, інвалідів та малозабезпечених верств населення;
- заохочення національних та іноземних інвестицій в розвиток туристичної індустрії;
- встановлення порядку стандартизації, сертифікації та ліцензування в галузі туризму;
- впровадження системи статистичної звітності суб'єктів туристичної діяльності;
- визначення порядку управління державною власністю в галузі туризму;
- створення рівних можливостей на ринку туристичних послуг для суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності, сприяння розвитку конкуренції, забезпечення дотримання у цій галузі антимонопольного законодавства;
- забезпечення безпеки туристів, захист їх прав, інтересів та майна;
- підтримка розвитку туризму в регіонах, визначення статусу окремих туристичних центрів, створення умов для пріоритетного розвитку туристичної індустрії;
- організація та розвиток системи наукового забезпечення галузі туризму, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації туристичних кадрів;
- розвиток співробітництва із зарубіжними країнами та міжнародними організаціями, участь у міжнародних програмах розвитку туризму, розробка та укладання міжнародних двосторонніх і багатосторонніх договорів у галузі туризму та визначення механізму їх реалізації. * [5] Закон України "Про туризм" констатує, що центральним органом державної виконавчої влади в галузі туризму є Державний комітет України по туризму, повноваження якого визначаються цим законом та положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Але у зв'язку з неодноразовою реорганізацією структурних підрозділів уряду Державний комітет України по туризму було реформовано, спочатку у Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму шляхом об'єднання з іншими комітетами, а з 2002 року створено Державну туристичну адміністрацію України, яка є правонаступником вищевказаних формувань, реалізує державну політику в галузі туризму і несе відповідальність за подальший його розвиток.
Орган державної виконавчої влади в галузі туризму бере участь у підготовці проектів законодавчих та інших нормативних актів з питань туризму. Рішення органу державної виконавчої влади в галузі туризму, що регулюють питання туризму та видані в межах його повноважень, є обов'язковими для міністерств і відомств, місцевих органів державної виконавчої влади, суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності, туристів. * [1; c.29-31] Повноваження місцевих органів державної виконавчої влади в галузі туризму визначаються положеннями про них, які затверджуються місцевими органами державної виконавчої влади за погодженням з центральним органом державної виконавчої влади в галузі туризму.
ІІ. Стандартизація та сертифікація в туризмі
2.1 Нормативна база стандартизації й сертифікації в туризмі
Нормативно-правова база туристичної діяльності регулюється як спеціальним, так і загальним законодавством.
До норм загального законодавства належать:
- Конституція України, якою закріплені основні права і свободи людини, їх гарантії;
- Закони України - "Про захист прав споживачів", що є основою державного регулювання безпеки товарів і послуг з метою захисту людини, її майнового та природного середовища; "Про порядок виїзду із України і в'їзду в Україну громадян України"; "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"; "Про страхування"; "Про рекламу"; "Про державний кордон України"; "Про охорону навколишнього природного середовища"; "Про правовий статус іноземців"; "Про підприємництво"; "Про підприємства в Україні"; "Про охорону культурної спадщини" тощо. * [2; c.124] Правове забезпечення підприємницької діяльності, в тому числі туристичної, гарантується насамперед Законом України "Про підприємництво", ухваленим Верховною Радою України в 1991 році. Ключовими його розділами є:
- загальні положення щодо підприємництва (суб'єкти, свобода, обмеження, принципи та організаційні форми);
- умови здійснення підприємництва (державна реєстрація, право наймання працівників і соціальні гарантії, відповідальність суб'єктів, припинення діяльності);
- стосунки підприємця і держави (гарантії прав, державні підтримка та регулювання, діяльність іноземних підприємств, міжнародні договори).
З великої кількості юридичних актів, які регулюють всі напрямки діяльності туристичного підприємства, визначальними є також Закон України "Про підприємства в Україні", статут підприємства, а також узгоджений з чинним законодавством колективний договір, що регулює відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства.
Закон "Про підприємства в Україні", який регламентує діяльність різних видів підприємств, ухвалено сесією Верховної ради України 27 березня 1991 року.
Пізніше до нього вносились окремі зміни. Цей закон визначає види та організаційні форми підприємств, правила їхнього створення і ліквідації, механізм здійснення ними підприємницької діяльності; створює однакові правові умови для функціонування підприємств незалежно від форм власності і системи господарювання; забезпечує самостійність підприємств, чітко фіксує їхні права та відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини з іншими суб'єктами господарювання і державою.
Будь-яке підприємство діє на підставі власного статуту, тобто певного зібрання обов'язкових правил, що регулюють його індивідуальну діяльність та взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання. Статут має відповідати основним положенням закону України про підприємства; його затверджує власник (власники) чи засновник (засновники) підприємства. У статуті підприємства визначаються: його точне найменування та місцезнаходження; власник (власники) або засновник (засновники); основна місія і цілі діяльності; органи управління та порядок їхнього формування; компетенція (повноваження) трудового колективу та його виборних органів; джерела та порядок утворення майна; умови реорганізації і припинення існування.
В туристичному підприємстві, як і в будь-якому іншому, важливу соціальну роль відіграє колективний договір - угода між трудовим колективом та адміністрацією, що укладається щорічно і не може суперечити чинному законодавству України. Колективним договором регулюються виробничі, трудові та економічні відносини трудового колективу з адміністрацією (власником) будь-якого підприємства, яке використовує найману працю. * [3; c.129-131] Важливо зазначити, що на діяльність туристичного підприємства поширюється дія всіх законодавчих актів регламентуючих підприємництво в Україні взагалі. Центральне місце займає законодавство про стандартизацію туристичних послуг. Стаття 15 Господарського кодексу України та Закон України "Про стандартизацію” регулюють відносини в сфері розроблення, затвердження, прийняття і дотримання стандартів.
2.2 Мета і завдання стандартизації туристичних послуг
Стандартизація галузі туризму - це своєрідний спосіб об'єднання різноманітних туристичних послуг з метою якнайповнішого задоволення потреб споживачів з урахуванням безпеки держави та інтересів підприємств туріндустрії.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про туризм” українська державна система стандартизації у сфері туристичної діяльності спрямована на вирішення таких завдань* [3; c.42-44]:
ѕ захист інтересів споживачів і держави з питань безпеки туризму, життя і здоров'я громадян, охорони майна та довкілля;
ѕ класифікацію туристичних ресурсів України, забезпечення їх охорони, встановлення гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля;
ѕ підвищення якості товарів, робіт, послуг відповідно до потреб споживачів;
ѕ забезпечення безпеки об'єктів туристичних відвідувань з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;
ѕ взаємозамінність та сумісність товарів, робіт, послуг, їх уніфікацію;
ѕ створення нормативної бази функціонування систем стандартизації і сертифікації товарів, робіт, послуг.
Сертифікація товарів, робіт, послуг у сфері туристичної діяльності здійснюється з метою:
ѕ запобігання реалізації товарів, робіт, послуг, небезпечних для життя, здоров'я людей, майна і довкілля;
ѕ сприяння споживачам у свідомому виборі товарів, робіт, послуг;
ѕ забезпечення дотримання обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;
ѕ гармонізації стандартів, норм і правил з міжнародними стандартами, рекомендаціями, нормами і правилами, що стосуються вимог до об'єктів відвідування і туристичних послуг, взаємодії туроператорів, використання обмежених туристичних ресурсів, якості і видів туристичних послуг.
Для ефективнішої реалізації викладених вище завдань необхідна ефективна система державних органів контролю. Так, у відповідності до статті 10 Закону України "Про туризм” розробкою стандартів в Україні займається центральний орган виконавчої влади в галузі туризму* [3; c.49]. Нині в якості такої установи виступає Міністерство культури і туризму.
Сучасні стандарти туризму в Україні, їх оцінка та характеристика
На сьогодні стандартизація туристичних послуг в Україні забезпечена 4-ма основними стандартами, введеними в дію з 1 січня 1997 року. Дані стандарти прийняті Міждержавною радою країн СНД по стандартизації, метрології і сертифікації 25 квітня 1995 року. Тому однакові вимоги до якості туристично-екскурсійних послуг діють в Азербайджані, Білорусі, Вірменії, Казахстані, Киргизії, Молдові, Російській Федерації, Таджикистані, Туркменістані та в Україні, тобто в країнах, які проголосували за їх прийняття. Сучасний розвиток туріндустрії, в першу чергу міжнародного спрямування, суттєво змінив консервативну форму еталонів, що викладені нижче.
Отже, в нашій державі діють такі стандарти у сфері туризму:
ѕ Міждержавний стандарт ГОСТ 28681.1-95 "Проектування туристичних послуг”, який встановлює порядок розробки документації при проектуванні туристичних послуг. Він призначений для підприємств, організацій різних організаційно-правових форм і громадян-підприємців, котрі надають туристичні послуги [1; c.36].
ѕ Міждержавний стандарт ГОСТ 28681.2-95 "Загальні вимоги до туристично-екскурсійного обслуговування”. Ним встановлені обов'язкові і рекомендаційні вимоги до якості туристичних послуг, які надають туристичні підприємства незалежно від їх відомчої приналежності і організаційно-правової форми [1; c.36].
ѕ Міждержавний стандарт ГОСТ 28681.3-95 "Вимоги щодо забезпечення безпеки туристів і екскурсантів”. Цим стандартом установлені вимоги до туристичних та екскурсійних послуг, які забезпечують безпеку життя і здоров'я туристів та екскурсантів, методи їх контролю і потрібний для цілей обов'язкової сертифікації туристичних послуг. Він призначений для підприємств усіх організаційно-правових форм і громадян-підприємців, котрі надають туристичні послуги населенню [1; c.37].
ѕ Міждержавний стандарт ГОСТ 28681.4-95 "Класифікація готелів”. Даний стандарт встановлює класифікацію готелів (мотелів) різних організаційно-правових форм з кількістю номерів не менше 10. Класифікація не розповсюджується на будинки і приміщення, які здаються в оренду для проживання. Стандарт придатний для використання з метою сертифікації готелів (мотелів) [1; c.38].
ѕ Міждержавний стандарт ГОСТ 28681.1-95 "Проектування туристичних послуг”
Стандарт, який стосується проектування туристичних послуг, надає можливості розробляти й укомплектовувати туристичні подорожі як фізичним, так і юридичним особам. Адже, згідно з ним розробником проекту туристичних послуг може виступати як підприємство, так і громадянин-підприємець. Однак, з іншого боку, такі дії обмежуються Законом України "Про туризм”. Відповідно до нього на території нашої держави право щодо організації та забезпечення створення туристичного продукту мають туроператори* [3; c.153]].
Туристичний оператор - це юридична особа, для якої виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг. Тобто в Україні розробляти туристичну подорож, як комплекс взаємопов'язаних туристичних послуг, можуть лише юридичні особи (підприємства). В той же час Закон України "Про туризм” не обмежує право громадян (при наявності необхідного фаху) надавати окремі туристичні послуги (розміщення, харчування, транспортних перевезень, проведення екскурсій, супроводу на маршруті тощо). * [5]
Загалом можна сказати, що головний український нормативно-правовий документ туристичної галузі уточнює права тих чи інших суб'єктів туристичної діяльності у сфері створення і надання певних послуг. А стандарт, що нами аналізується, можна розглядати як рекомендаційний дорадчий документ виробникам туристичних послуг. Даний стандарт допомагає зорієнтувати підприємства на більш повне задоволення потреб споживачів, вірно спланувавши свою діяльність.
2.3 Стандартизація турвідпочинку і подорожей, екскурсій та засобів розміщення
Міждержавний стандарт "Проектування туристичних послуг” дає можливість правильно і якісно спроектувати такі окремі туристичні послуги:
ѕ екскурсію, як пізнавальну одноденну (без ночівлі) форму відпочинку;
ѕ туристичний похід як вид гірського спортивного туризму.
Розглянутий стандарт містить додатки. В них указані зразки оформлення необхідних обов'язкових документів для проектування туристичного продукту або окремих послуг. Серед них, зокрема:
ѕ технологічна карта туристичної подорожі;
ѕ графік завантаження туристичного підприємства групами туристів;
ѕ інформаційний лист до путівки туристичної подорожі;
ѕ структура і основний зміст звіту про проведення експедиційного огляду маршруту туристичного походу;
ѕ паспорт траси туристичного походу;
ѕ технологічна карта екскурсії. * [4; c.257]
Перелічені документи дозволяють послідовно спроектувати ту чи іншу туристичну послугу і досить зручні у практичному використанні.
Отже, в цілому міждержавний стандарт "Проектування туристичних послуг” можна вважати навчально-роз'яснювальним документом у сфері створення як туристичного продукту, так і деяких окремих туристично-екскурсійних послуг.
Міждержавний стандарт ГОСТ 28681.2-95 "Загальні вимоги до туристично-екскурсійного обслуговування”
При розгляді міждержавного стандарту щодо загальних вимог до туристично-екскурсійного обслуговування можна виявити, в певній мірі, його недосконалість. У даному документі детально описані обов'язкові та рекомендаційні вимоги до якості туристичних послуг. Однак у стандарті частково не вказаний механізм практичної реалізації цих вимог. Далі спробуємо виправити вказаний недолік.
Отож, у міждержавному стандарті "Загальні вимоги до туристично-екскурсійного обслуговування” проведена їх класифікація за принципом обов'язковості на дві категорії. Так, до першої належать обов'язкові для всіх видів туристичних послуг вимоги:
ѕ безпека життя і здоров'я;
ѕ збереженість майна туристів і екскурсантів;
ѕ охорона навколишнього середовища. * [4; c.261]
Наприклад, перша обов'язкова вимога, котра стосується життя і здоров'я туристів, у випадку надзвичайних умов повинна на практиці реалізовуватися через відшкодування збитків. В свою чергу це можливо, якщо споживач туристичних послуг попередньо застрахований. А даний стандарт не передбачає страхування як спосіб забезпечення життя і здоров'я туристів та збереження їх майна. Тут лише в загальних рисах вказано, що туристична інфраструктура повинна відповідати санітарним нормам, правилам пожежної безпеки тощо. Хоча водночас в стандарті не пропущений розділ, який визначає методи контролю за додержанням вимог туристичних подорожей і окремих послуг.
Щодо страхування туристів під час мандрівки, то ця прогалина даного стандарту висвітлена у 16-ій статті Закону України "Про туризм”. Зокрема, передбачені два обов'язкових види страхування: медичне та від нещасних випадків для осіб під час туристичної подорожі [3; c.158].
Поняття "охорона навколишнього середовища” при здійсненні туристичної мандрівки досить загальне, проблемне і дискусійне. Спробуємо дати окремі поради щодо практичної реалізації даної вимоги:
ѕ поглиблення екологічної спрямованості турів незалежно від виду туризму;
ѕ встановлення ефективних методів контролю за дотриманням екологічного законодавства під час подорожі;
ѕ застосування жорстких санкцій стосовно туристичних підприємств, які своїми діями забруднюють навколишнє середовище;
ѕ проектування туристичних маршрутів шляхами, які б одночасно задовольняли бажання споживачів і становили мінімальну загрозу довкіллю.
Друга категорія загальних вимог до туристично-екскурсійного обслуговування - це певні рекомендації, які дозволяють створити зручності для мандрівників. Врахування цих рекомендацій дає можливість зробити туристичні послуги більш привабливими і престижними.
В даному документі до них відносять:
ѕ Відповідність призначенню. Тобто туристичні послуги повинні виправдати очікування потенційних споживачів, а також відповідати їх фізичним можливостям.
ѕ Точність і своєчасність виконання. Надані туристу послуги повинні відповідати вимогам, передбаченим у путівці, за обсягом, термінами йумовами обслуговування.
ѕ Комплектність. Надання туристичних послуг повинно забезпечувати можливості отримання не лише основних послуг, але й додаткових (зв'язку, торговельних, побутових тощо). Це необхідно для створення нормальних умов життєдіяльності споживачів.
ѕ Етичність обслуговуючого персоналу. Споживачу повинні гарантуватися ввічливість, гостинність, комунікабельність обслуговуючого персоналу.
ѕ Комфортність. Туристичні послуги мають надаватися в комфортних умовах обслуговування, створених для споживача.
ѕ Естетичність. У даній вимозі йдеться ось про що. Території туристичних підприємств, просторова організація маршруту, оформлення інтер'єрів приміщень, обслуговування повинні відповідати композиційній цілісності, гармонійності. Крім того, естетичність передбачає відповідність зовнішнього вигляду та культури мовлення обслуговуючого персоналу створеній атмосфері конкретної подорожі.
ѕ Ергономічність. Туристична інфраструктура та певні показники повинні відповідати фізіологічним і психологічним можливостям мандрівників. Це, зокрема, тривалість обслуговування, протяжність і складність туристичних та екскурсійних маршрутів, простота експлуатації наданого подорожуючим спорядження, транспортні засоби, що використовуються, меблі і т.д. * [4; c.263-266]
Зазначимо, що використання до всіх семи вище перелічених вимог терміна "рекомендаційні” не зовсім коректним. Адже для того, щоб туристична послуга користувалася попитом, вона повинна точно і своєчасно надаватися в комфортних умовах, відповідати очікуванням споживачів і їхнім фізіологічним і психологічним можливостям. Тому серед так званих рекомендаційних вимог до туристичних послуг потрібно виокремити визначальні. А саме ті, які в першу чергу дають можливість туристичним підприємствам стати конкурентоздатними на ринку. До таких вимог можна було б віднести наступні:
ѕ відповідність призначенню;
ѕ точність і своєчасність виконання;
ѕ комфортність;
ѕ ергономічність;
ѕ етичність обслуговуючого персоналу.
Інші дві вимоги (комплектність і естетичність) можна назвати додатковими. Адже ці поняття до певної міри досить суб'єктивні. Ступінь їх важливості залежить від виду конкретної, окремо взятої туристичної подорожі.
Отже, основна мета міждержавного стандарту "Загальні вимоги до туристично-екскурсійного обслуговування” - допомога суб'єктам туристичної діяльності надавати безпечні і якісні послуги, які б повністю відповідали потребам потенційних споживачів.
Міждержавний стандарт ГОСТ 28681.3-95 "Вимоги щодо забезпечення безпеки туристів і екскурсантів”.
Якщо проаналізувати міждержавний стандарт "Вимоги по забезпеченню безпеки туристів і екскурсантів”, то виявляється, що він є продовженням або детальним поясненням до нормативного документа, розглянутого вище. Даний стандарт, як і попередній, призначений для підприємств різних форм власності, які надають туристичні послуги. Мета цього документа - створити безпечні умови для осіб, що подорожують.
Стандарт, що нами розглядається, чітко формулює шкідливі фактори в туризмі. В документі описані можливі несприятливі чинники, а також вказані дії щодо їх запобігання. Всі так звані фактори ризику в туризмі даний стандарт класифікує наступним чином [3; c.171-172]:
1. Небезпека виникнення травм. Вона з'являється в умовах складного рельєфу місцевості, при переміщенні гірських порід і небезпечних атмосферних явищах. Знизити імовірність виникнення травм можливо при здійсненні наступних заходів:
ѕ використовувати засоби індивідуального захисту (в першу чергу у різних видах спортивного туризму);
ѕ дотримуватися санітарних норм до житлових приміщень, нормативних документів щодо технічного стану транспортних засобів тощо;
ѕ заздалегідь інформувати туристів про способи уникнення травм і про те, які екстренні заходи необхідно застосувати в разі нещасного випадку.
2. Вплив навколишнього середовища. Цей чинник проявляється, передусім, через особливості кліматичних умов в зоні обслуговування туристів. Переважно він проявляє себе в гірській місцевості (особливості висотної поясності). Попередити шкідливий вплив довкілля можна за умов:
ѕ вибору сприятливого періоду для проведення туристичного заходу;
ѕ раціонального проектування шляхів проходження маршруту;
ѕ врахування погодних особливостей району мандрівки;
ѕ своєчасного інформування туристів про реальні і прогнозовані умови на маршруті.
3. Пожежна безпека. Тут ідеться про експлуатацію об'єктів туристично-екскурсійного обслуговування у відповідності із загальноприйнятими вимогами Правил пожежної безпеки.
4. Біологічні фактори. Під цим поняттям розуміється небезпечний вплив на життя і здоров'я подорожуючих з боку місцевих жителів, флори і фауни. Нині біологічні фактори стають все більш актуальними через розповсюдження в світі нових, досі невідомих інфекційних захворювань (пташиний грип, атипова пневмонія). Уникнути впливу біологічних чинників можна при інформуванні туристів про особливості регіону подорожі, за умов здійснення попереднього щеплення від розповсюджених в місці тимчасового перебування хвороб.
5. Психофізіологічні фактори ризику (фізичні та нервово-психічні перевантаження). Згідно зі стандартом їх вплив мінімізується при раціональній побудові програми обслуговування. Мається на увазі створення комфортних умов для життєдіяльності людини.
6. Небезпека випромінювань. Для уникнення негативного впливу ультрафіолетового випромінювання необхідно використовувати засоби індивідуального захисту (сонцезахисні окуляри, спеціальні креми і т.д.) при проходженні туристичних маршрутів по відкритих (незатінених) ділянках. Крім того, в стандарті зазначено про експлуатацію туристичних ресурсів у місцях зі сприятливими характеристиками рівнів радіації.
7. Хімічні фактори ризику. Запобігання їх виникненню реалізовується через постійний контроль за складом шкідливих хімічних речовин в повітрі, воді, ґрунті, продуктах харчування і т.д. Крім того, стандарт говорить про планування об'єктів туристичного сервісу лише в сприятливому, з погляду хімічного фактора, середовищі.
Підвищена запиленість і загазованість. Вплив даного чинника мінімізується за умов виконання вимог до оснащення приміщень і транспортних засобів вентиляцією з очищенням приміщень.
Інші фактори ризику. Тут мається на увазі небезпека, пов'язана з відсутністю необхідної інформації про послуги і їхні характеристики. Тому потрібно заздалегідь інформувати туристів про реалізовані їм послуги у відповідності до вимог міждержавного стандарту "Проектування туристичних послуг”. Окрім цього, при необхідності проводиться спеціальний інструктаж.
Специфічні фактори ризику. До них, за даним стандартом, зараховують природні і техногенні катастрофи, неналежний технічний стан туристичної інфраструктури, низький рівень професійної підготовки обслуговуючого персоналу. Тобто, специфічні фактори ризику в туризмі - це форс-мажори і різноманітні грубі помилки, допущенні при формуванні туристичних послуг.
Окрім пояснення можливих факторів ризику в туризмі, стандарт допомагає спрямувати роботу туристичних підприємств у безпечне русло для туристів і власних працівників. Тому даний нормативний документ сконцентровує увагу на доступності всієї інформації про ймовірні небезпеки в туризмі. Згідно зі стандартом, надання туристично-екскурсійних послуг здійснюється за допомогою безпечних об'єктів туристичної інфраструктури, які цілком відповідають правилам і нормам їх експлуатації. * [4; c.274-276]
Як бачимо, проаналізований документ більшу увагу при виникненні небезпечних чинників зосереджує на спортивному туризмі. Однак в сучасних умовах практика показує зовсім інше. Йдеться про збільшення природних катастроф у різних частинах світу (урагани, цунамі), в тому числі і у відомих туристичних регіонах. Поширеним явищем став тероризм, який загрожує подорожуючим (Єгипет, острів Балі, Російська Федерація, Великобританія). Тому нині необхідне коректування даного стандарту. Наприклад, класифікувати небезпечні чинники не лише за імовірністю їх виникнення в тому чи іншому виді туризму, але й за регіоном подорожі. Кожен мандрівник, вирушаючи у подорож, повинен отримати інформацію не тільки про природні і культурні особливості обраної країни, а й про соціально-політичну ситуацію.
Міждержавний стандарт ГОСТ 28681.4-95 "Класифікація готелів”
Нормативним документом, який встановлює якісні параметри для готельного господарства, є міждержавний стандарт "Класифікація готелів”. Відповідно до нього встановлена певна якісна ієрархічна класифікація готелів (підприємства, призначені для тимчасового проживання) і мотелів (готелі, розміщені поблизу автомобільних шляхів). Категорії готелів позначають кількістю зірок від однієї до п'яти (для мотелів - до чотирьох). Чим вищий рівень якості обслуговування, тим більша кількість зірок.
При наданні підприємству тимчасового проживання тієї чи іншої категорії, насамперед, враховують комплекс вимог до:
ѕ матеріально-технічного забезпечення;
ѕ переліку найменувань і якості послуг;
ѕ рівня обслуговування. * [1; c. 194]
Щоб віднести окремо взятий готель до якої-небудь категорії, необхідно попередньо перевірити виконання ним специфічних вимог. усі вони (вимоги) виписані у додатку до даного стандарту. Зазначимо, що тут закладений лише мінімальний перелік умов для віднесення готелю до певної категорії. Тобто підприємство, що надає послуги тимчасового проживання, не обмежене лише тими показниками, про які сказано в стандарті. Адже для підвищення конкурентоздатності необхідні, перш за все, індивідуальні особливості готелю (оригінальний зовнішній вигляд споруди, вишуканий інтер'єр, спеціальні послуги тощо).
Окрім специфічних вимог до певної категорії готелів (мотелів), стандарт установлює обов'язкові загальні правила для всіх готельних підприємств. За даним нормативним документом до них належать:
ѕ зручні під'їзні шляхи;
ѕ розташування в екологічно безпечному місці;
ѕ забезпечення безпеки життя і здоров'я клієнтів та збереженість їх майна;
ѕ оснащення загальними інженерними системами і обладнанням (холодне і гаряче водопостачання, опалення, освітлення, вентиляція, каналізація, телефонний зв'язок).
Вимоги до класифікації, введені даним стандартом, унеможливлюють надання певного "зіркового" статусу багатьом існуючим в Україні готелям. Адже збудовані в радянські часи готельні підприємства мають ряд статичних показників, які змінити, провівши реконструкцію будівлі закладу розміщення, неможливо. Тому нині в нашій державі гостро стоїть проблема будівництва високоякісних 4-5-зіркових готелів, особливо в туристичних регіонах і найбільших містах. Зокрема, в Карпатському регіоні ще не існує жодного 5-зіркового готелю. Функціонують лише декілька 4-зіркових (наприклад, "Дністер" у Львові, "Зірка" в Мукачевому). * [1; c. 197-199]
Дотримання вимог міждержавного стандарту "Класифікація готелів" дає змогу закладам розміщення стати конкурентоспроможними підприємствами на туристичному ринку. Даний стандарт - це основний нормативний документ, який встановлює категорію готелю (мотелю) відповідно до якості і умов надання послуг.
2.4 Основні аспекти сертифікації в туризмі
Великий і різносторонній попит на туристичні послуги в усьому світі робить необхідним взаємне визнання результатів діяльності різних підприємств сфери туризму. Найвищий рівень такого визнання - сертифікація, яка гарантує, що послуга (продукт) відповідає певним вимогам і має відповідну якість.
Сертифікація - сукупність дій і процедур, проведених з метою підтвердження того, що продукт або послуга відповідають певним стандартам чи технічним умовам.
Залежно від того, хто її проводить, сертифікація буває трьох видів:
- самосертифікація, яка проводиться самим підприємством - виробником продукції чи послуг;
- сертифікація, яка здійснюється споживачем;
- сертифікація, яка здійснюється третьою стороною - спеціальною організацією, незалежною від виробника і споживача. Найбільшою довірою у міжнародній і вітчизняній практиці користується сертифікація, яка здійснюється третьою стороною. * [6; c.395] В Україні розрізняють обов'язкову й добровільну сертифікації. Обов'язкова сертифікація здійснюється уповноваженими на те органами сертифікації, охоплює перевірку й випробування продукції з метою визначення її характеристик (показників) та подальший державний нагляд за сертифікованими виробами.
Добровільна сертифікація може проводитись з ініціативи самих суб'єктів господарювання на відповідність продукції вимогам, які не є обов'язковими.
У відповідності зі статтею 15 Закону про туризм, готельні послуги та послуги харчування, які надаються суб'єктами туристичної діяльності, підлягають обов'язковій сертифікації на їх відповідність вимогам нормативних документів та відповідність вимогам міжнародних стандартів ІСО серії 9000.
Правила обов'язкової сертифікації готельних послуг та Правила обов'язкової сертифікації послуг по харчуванню затверджені наказом Держкомстандарту України від 27.01.99 р. № 37. Держстандарт України визначив термін введення обов'язкової сертифікації вказаних послуг - з 01.10.99 р.
В разі позитивного вирішення питання щодо сертифікації суб'єкта туристичної діяльності йому у встановленому порядку видається сертифікат, що підтверджує рівень якості послуг.
Сертифікація готельних послуг
Суб'єкти сертифікації - суб'єкти туристичної діяльності, які надають готельні послуги.
Об'єкти сертифікації - готельні послуги, які надаються суб'єктами туристичної діяльності (готелі, мотелі, туристичні бази, гірські притулки, кемпінги, оздоровчі заклади, будинки відпочинку, місця для короткочасного проживання в інших приміщеннях), процес надання послуг.
Перелік готельних послуг, які підлягають обов'язковій сертифікації:
- послуги готелів з ресторанами;
- послуги готелів без ресторанів;
- інші місця для короткочасного проживання, в тому числі:
- послуги молодіжних турбаз і гірських притулків;
- послуги кемпінгів, в т. ч. площадки для автофургонів;
- послуги дитячих і студентських літніх таборів;
- послуги центрів і будинків відпочинку;
- послуги курортних закладів оздоровчого характеру;
- послуги по наданню спальних місць у спальних вагонах та інших транспортних закладах. * [6; c.396-397] Обов'язкову сертифікацію готельних послуг здійснюють органи сертифікації, акредитовані в Системі сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації передбачає:
- подачу заяви на сертифікацію готельних послуг;
- розгляд і прийняття рішення по заяві та визначення схеми сертифікації протягом місяця з дня отримання заяви;
- проведення перевірок з метою обов'язкової сертифікації;
- аналіз отриманих результатів і прийняття рішення про можливість видачі сертифіката відповідності і підписання ліцензійної угоди;
- реєстрацію сертифікату відповідності;
- технічний нагляд за наданням обов'язкових сертифікованих послуг сертифікованою системою якості надання послуг;
Термін дії сертифіката відповідності залежить від встановленої заявнику схеми сертифікації і може складати 1 рік, 3 роки, 5 років.
Не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії сертифіката заявник подає нову заявку для отримання сертифіката на наступний період. * [3; c. 201-203]
Сертифікація послуг харчування
Суб'єкти сертифікації - суб'єкти туристичної діяльності, які надають послуги харчування.
Об'єкти сертифікації - послуги харчування, результати послуг харчування, процес надання послуг харчування, системи якості.
Обов'язкову сертифікацію послуг харчування здійснюють органи сертифікації послуг харчування, акредитовані в Системі сертифікації УкрСЕПРО.
До послуг харчування, які підлягають обов'язковій сертифікації, віднесені послуги ресторанів, барів, кафе, їдалень та інших закладів харчування, які надають послуги туристам.
Порядок проведення сертифікації передбачає:
- подачу заяви на сертифікацію послуг харчування;
- розгляд і прийняття рішення по заяві та визначення схеми сертифікації протягом місяця з дня отримання заяви;
- відбір, ідентифікацію та випробування зразків кулінарної продукції (вибіркова перевірка);
- обстеження процесу надання послуг згідно з вказаною схемою сертифікації;
- атестацію виробництва згідно з вказаною схемою сертифікації;
- сертифікацію системи якості;
- аналіз отриманих результатів з метою прийняття рішення про можливість видачі сертифіката відповідності;
- оформлення сертифіката відповідності, його реєстрацію і видачу заявнику по позитивних результатах обов'язкової сертифікації послуг харчування;
- технічний нагляд за стабільністю надання сертифікованих послуг. * [6; c.398-399] Термін дії сертифікату відповідності залежить від встановленої заявнику схеми сертифікації і може складати 1 рік, 3 роки, 5 років.
Не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії сертифіката заявник подає нову заявку для отримання сертифіката на наступний період.
ІІІ. Проблеми стандартизації та сертифікації
Подальший інтенсивний економічний розвиток держави можливий при формуванні стандартів різних видів господарської діяльності, в тому числі й динамічно зростаючої туристичної галузі. Саме тому виникає нагальна необхідність розгляду й аналізу діючих нормативно-правових документів, які встановлюють загальні вимоги до якості туристичних послуг.
Нагадаємо, що до Верховної Ради України було внесено дві поправки до закону `Про туризм`. Відповідно до першої з них, отримання сертифікату соответствіяустановленним нормам якості послуг для об'єктів розміщення стає обов'язковою з січня поточного року. Друга поправка до вказаного закону ставить туристичні фірми перед необхідністю вказувати в договорах з туристами такі характеристики об'єктів розміщення як місцерозташування, тип харчування, рівень комфортності проживання.
За прогнозами фахівців, поправки, швидше за все, приймуть у першому кварталі 2011 року. * [7] Проводиться робота зі складання опису об'єктів розміщення, сертифікації на таку категорію як якість. Процедуру треба буде пройти більшості об'єктів рекреаційного значення Криму. На даний момент в якості документа, що засвідчує відповідність об'єктів розміщення нормативним вимогам, обраний саме сертифікат, а не декларація відповідності. Швидше за все, це рішення і буде остаточним.
На даний момент найбільш зваженим вважається процес сертифікації на "зірковість”, встановлений Державним стандартом ДСТУ 4269. Об'єктам розміщення, які з тих чи інших причин не зможуть або не захочуть пройти сертифікацію за вказаною стандарту, буде запропонований альтернативний варіант - `Система розподілу зірковості`. Кримський `Комітет зірковості` ще наприкінці 2010 року звернувся до всіх існуючих на території півострова об'єктів розміщення з пропозицією почати проходити сертифікацію заздалегідь. Таким чином, отримавши сертифікати відповідності ГОСТ, готелі зможуть вступити в новий сезон вже підготовленими, що дозволить не витрачати літній час на оформлення документів, уникнути черги.
Фахівці відзначають, що необхідність сертифікації обумовлена бажанням підняти рівень кримських курортів до міжнародних. До початку 2011 р. зазначену процедуру пройшли лише близько третини готелів півострова. Велика частина об'єктів розміщення, на жаль, як і раніше залишається в тіні. Одна з причин такої ситуації - це відсутність в законодавчій базі чітко прописаної відповідальності за ухилення від процедури сертифікації. Нерідкі випадки, коли готель, у якого термін дії сертифіката давно минув, продовжує активну роботу. * [7]
Орган державної виконавчої влади в галузі туризму бере участь у підготовці проектів законодавчих та інших нормативних актів з питань туризму. В межах своїх повноважень він розробляє і затверджує нормативні акти, узагальнює практику застосування законодавства та вносить пропозиції щодо його вдосконалення;
- визначає перспективи та напрями розвитку внутрішнього та міжнародного туризму, його матеріально-технічної та соціальної бази, забезпечує їх виконання;
- координує діяльність міністерств і відомств, туристичних підприємств та організацій незалежно від форм власності у питаннях, пов'язаних з прийомом та обслуговуванням туристів в Україні та організацією туристичних поїздок за кордон;
- організовує інформаційну, рекламну та видавничу діяльність з питань туристичної діяльності;
- сприяє розвитку конкуренції на ринку туристичних послуг, створює рівні можливості на ньому для всіх суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності;
- здійснює ліцензування (позбавляє ліцензій) діяльності суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності, що надають туристичні послуги. Разом із Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації встановлює державні стандарти у сфері туристичних послуг, проводить сертифікацію та атестацію туристичних підприємств, контролює виконання ними умов та правил прийому і обслуговування туристів;
- організує підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації туристичних кадрів, проведення науково-дослідних робіт у галузі туризму;
- бере участь у зовнішньоекономічній діяльності в галузі туризму, представляє інтереси України з питань туризму в інших країнах та міжнародних організаціях, укладає відповідно до чинного законодавства міжнародні угоди, відкриває туристичні представництва за кордоном. * [7]
Отже, економічна діяльність у галузі туризму полягає в забезпеченні ефективного використання наявної та створення нової матеріально-технічної бази туризму, збільшення валютних надходжень до бюджету держави, кооперування коштів суб'єктів туристичної діяльності, зайнятості населення, задоволення його різноманітних потреб.
Висновки
То ж, ми визначили, що поняття "туризм" визначається в законі України "Про туризм" як тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування (стаття 1) * [5]. Такий виїзд людини робить її туристом. Туристом вважається особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.
До основних завдань економічної діяльності суб'єктів туристичного бізнесу відносяться:
а) створення (комплектування) туристичного продукту;
б) формування ринку туристичних послуг;
в) удосконалення інфраструктури туризму;
г) реалізація туристичних послуг через систему оптової й роздрібної торгівлі з використанням комп'ютерних технологій;
д) пріоритетний розвиток внутрішнього та в'їзного туризму.
Туристична діяльність ґрунтується на умовах і факторах, що охоплюють економіку, політику, культуру країн світу, на швидкості
проникнення у світову цивілізацію, здатності адаптації до нових туристичних технологій, що ґрунтуються на комп'ютерній техніці, та гнучкого просування до інтеграційних та інших процесів у світовому просторі.
Підсумовуючи розгляд існуючих в Україні стандартів туристичної індустрії, потрібно сказати таке. Проаналізовані нормативні документи не обмежують діяльність організацій, що надають різні види послуг у сфері туристично-екскурсійного обслуговування. Більше того, вони надають рекомендації для постійного підвищення якості цих послуг. Стандарти туристичної галузі, які діють в Україні, створюють сприятливі умови для функціонування в державі ефективного, розвинутого туристичного ринку з безпечними, високоякісними, різноманітними туристичними послугами.
Перелік використаної літератури
1. Агафонова Л. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів/ Людмила Агафонова, Ольга Агафонова,; Київський ун-т туризму, економіки і права. - К.: Знання України, 2002. - 351 с.
2. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. - Чернівці: Книги - ХХІ, 2003. - 300 с.
3. Туристична діяльність: Нормативна база/ Упор. О.М. Роїна. - К.: КНТ, 2005. - 448 с.
4. Туристично-краєзнавчі дослідження: Збірник наук. Статей / Редкол.: О.О. Бейдик, В.О. Горбик, В.К. Євдокименко та ін.; Федерація профспілок України, Ін-т туризму. - К. - 2005. - Вип.6. - 2005. - 473 с.
5. Сервер Верховної Ради України // http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=1282-15
6. Шаптала О. Рекреація і туризм: взаємозв'язки, відносини і проблеми // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2002. - № 3. - С.395-399.
7. http://business. rin.ru/art_adv/? id=296
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Значення основних сегментів регіонального туристичного ринку і їхні організаційні форми. Методика формування управлінської структури в регіональному туризмі з урахуванням загальнодержавної економічної політики й інтересів споживачів туристичних послуг.
курсовая работа [163,5 K], добавлен 12.01.2011Сутність, особливості та ресурсне забезпечення ринкової діяльності в туризмі. Оцінка ефективності функціонування та специфіка туристичного підприємства. Основні характерні ознаки та структура туристичного ринку, перспективи його розвитку в Україні.
дипломная работа [484,7 K], добавлен 04.10.2012Загальна характеристика туристичної діяльності. Державна реєстрація турагента. Базові елементи професійної діяльності агентів. Договірні стосунки в туризмі. Схема доставки продукту до споживача: маркетингова стратегія та організація збутової діяльності.
курсовая работа [56,4 K], добавлен 20.11.2013Ресторанне господарство як вид господарсько-торговельної діяльності, його нормативно-правове регулювання. Поняття, ознаки суб'єктів господарювання в даній сфері, вимоги. Стандартизація та сертифікація послуг, що надаються в ресторанному господарстві.
дипломная работа [108,3 K], добавлен 20.09.2016Значення екскурсій як засобу пізнання. Сучасні умови, особливості та перспективи розвитку екскурсійної справи в Україні. Історико-культурні пам’ятки як пріоритетний вид ресурсів в екскурсійній діяльності. Роль природних об’єктів в пізнавальному туризмі.
курсовая работа [58,2 K], добавлен 23.01.2013Характеристика типу та правового статусу туристичного агентства "Азимут". Принципи діяльності туристичних фірм. Загальна характеристика діяльності підприємства на ринку туристичних послуг. Якість туристичних послуг. Основні методи стимулювання збуту.
отчет по практике [53,6 K], добавлен 11.11.2012Роль засобів розміщення в розвитку готельно-туристичної індустрії. Флотель як один із елементів ринку засобів розміщення. Аналіз особливостей і організації послуг розміщення флотелю "Богдан Хмельницький". Пропозиції щодо удосконалення послуг у флотелі.
курсовая работа [48,8 K], добавлен 27.02.2014Структура та логічна схема функціонування ринку туристичних послуг. Динаміка туристичних потоків, теперішнє становище туристичних послуг. Рекреаційні ресурси Кримського півострова. Діяльність будинків відпочинку, пансіонатів, баз відпочинку Криму.
курсовая работа [926,8 K], добавлен 15.03.2014Необхідність розвитку рекреаційно-туристичної інфраструктури України з огляду на природній потенціал. Рекреаційний потенціал України. Законодавче та правове забезпечення туристичної діяльності в Україні. Фактори, що сприяють розвитку рекреації в Україні.
реферат [36,5 K], добавлен 27.05.2008Правильне комплектування туристичної групи як основа безпеки в активному туризмі. Правильне планування безпечного руху туристичної групи. Розробка маршруту, заснована на вивченні кліматичної карти району, відповідної літератури та природних небезпек.
реферат [39,3 K], добавлен 21.11.2010Сертифікація та стандартизація туристичних підприємств, діючі стандарти у сфері туризму в Україні. Загальна характеристика туристичного підприємства "КРУЇЗ-2000", ліцензія, стандарти та сертифікати фірми. Розробка туру вихідного дня "Західний експрес".
курсовая работа [54,3 K], добавлен 25.12.2011Поняття і суть інформаційних технологій в туризмі – засобів перетворення інформації з використанням сучасної комп'ютерної техніки. Системи резервування та автоматизації документоотбору. Можливості супутникових технологій. Управління діяльністю турфірми.
реферат [55,3 K], добавлен 27.04.2011Визначення умов життєвого циклу туристичного продукту. Формування цінової політики туристичного підприємства. Зміст туристичних послуг Запорізької області. Природно-кліматичні, оздоровчі, історико-культурні, пізнавальні та побутові ресурси території.
контрольная работа [31,0 K], добавлен 21.10.2013Вивчення природно-рекреаційних, історико-культурних ресурсів Туреччини. Сучасний стан туристичної галузі країни, розміщення і регіональні відмінності рекреаційно-туристичного комплексу. Проблеми та напрями подальшого розвитку туристичної сфери країни.
курсовая работа [59,0 K], добавлен 02.04.2013Характерні риси та види реклами в туризмі. Процес її розробки, основні принципи та канали поширення. Загальна характеристика туристичного підприємства, елементи його фірмового стилю. Особливості проведення рекламної компанії та імідж організації.
курсовая работа [39,6 K], добавлен 08.04.2015Суть міжнародного туризму, його різновиди та значення. Аналіз тенденцій його розвитку в Україні. Динаміка турпотоку за метою подорожі та за країнами походження. Проблеми та перспективи розвитку туристичної галузі в зовнішньоекономічній діяльності країни.
курсовая работа [165,5 K], добавлен 12.05.2013Public Relations у сфері туризму. Сутність та завдання PR-діяльності на підприємстві. Види та напрямки PR-діяльності туристичної фірми. Розробка концепції PR-програми для туристичного підприємства. Робота зі споживачами та з внутрішньою громадськістю.
дипломная работа [6,1 M], добавлен 27.05.2014Природні, демографічні, соціально-економічні та історичні передумови розвитку і розміщення туристичного комплексу Польщі. Регіональні відмінності розвитку туристичної сфери і розміщення основних закладів туризму в Польщі, напрямки вдосконалення.
курсовая работа [168,4 K], добавлен 05.04.2013Тип правового статусу підприємства, історія його розвитку на туристичному ринку України. Структура підрозділів, кадрове забезпечення, матеріально-технічна база. Організація турів та специфіка формування їх асортименту, просування транспортних подорожей.
отчет по практике [328,4 K], добавлен 27.03.2014Впровадження нових форм діяльності фірм туристичної сфери. Аналіз доцільності розширення асортименту та видів послуг підприємств. Особливість функціонально-видової зміни ринку туризму. Реалізація стратегії диверсифікації рекреаційної діяльності регіону.
статья [57,4 K], добавлен 31.08.2017
