Тенденції розвитку сучасного туризму

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тенденції розвитку сучасного світового туризму

Туризм - це справді дивовижний феномен життя людства XXI століття. Статистичні дані переконливо свідчать про невпинне збільшення кількості подорожніх, підтверджують важливість внеску туризму у соціально-економічний розвиток.

Статистика міжнародного туризму відповідно до методичних вказівок Всесвітньої туристської організації (ВТО) ведеться на основі такого статистичного показника як міжнародний відвідувач, що означає: кожна особа, що подорожує в будь-яку країну, що не є країною його звичайного місця проживання і розташована за межами його звичайного середовища, на термін, що не перевищує 12 місяців, і головною метою поїздки якого не є заняття діяльністю, яку оплачує відвідувана країна.

Користуючись цим визначенням, порівняємо обсяги іноземного туризму в різноманітних країнах і регіонах, у тому числі й у нашій країні. За такою ж методикою визначення "міжнародний відвідувач" розділяється на міжнародний турист (відвідувач, що ночує) і одноденний відвідувач. Міжнародний турист - це відвідувач-іноземець, який ночує щонайменше одну ніч у колективному або індивідуальному засобі розміщення у відвідуваній країні.

Міжнародний (іноземний) одноденний відвідувач - це відвідувач, який не ночує в колективному або індивідуальному засобі розміщення у відвідуваній країні. У таблиці наводяться дані про надходження від міжнародного туризму для провідних країн. Про вагомість свідомого туризму говорить і та величезна кількість фахівців, які обслуговують туристські потоки. За даними Всесвітньої туристської організації нині у туризмі, що визнаний світовою індустрією номер один, зайнято понад 260 млн чоловік. Вони обслуговують за рік близько 700 млн відвідувачів.

Найбільшим туристським центром і ринком є Сполучені Штати Америки. На американський континент припадає 21% всіх подорожуючих та 30% світових надходжень від туризму. В той же час для Європи аналогічні показники складають 60% відвідувачів, але тільки 48% туристських надходжень.

Сьогодні з'явилася і, судячи з усього, зростає нова тенденція руху туристських потоків у напрямку північ-південь: азіатські туристи прямують до Австралії та інших країн, розташованих між ними; європейці відкривають для себе північноамериканські дестинації (напрямки), а північноамериканські все більше надають перевагу подорожам до Мексики, країн Карибського басейну і Південної Америки.

Основними критеріями виміру світового туризму є міжнародні туристські прибуття і прибутки, що їх отримують країни. Динаміку туристських прибуттів у ретроспективі та перспективі ілюструє таблиця. Щодо прибутків від міжнародного туризму, то у 2000 році вони дорівнювали 476 млрд доларів США або майже 680 доларів на одне прибуття. Хто є лідером згідно з цим показником? Відповідь дає наступна таблиця 5.1. Як бачимо, абсолютним лідером з цього показника є США, де туризм визнаний другою найбільшою сферою використання праці після медичного обслуговування. Майже 10 млн американців працюють на підприємствах, безпосередньо або опосередковано пов'язаних зі сферою туризму. Щорічна кількість зарубіжних відвідувачів у США наближається до 50 мільйонів. Туризм в цій країні є другим за розміром бізнесом у частині роздрібних продаж після послуг харчування, випереджаючи навіть автомобільний сектор економіки. Він є найбільшим джерелом залучення іноземної валюти, третім за розміром після енергетики, транспорту і хімічної про-мисловості.

Окрім великих авіакомпаній і провідних готельних ланцюгів, близько 95% підприємств, що працюють в індустрії гостинності США, належать до сфери малого підприємництва.

Це насамперед турагентства, що розміщуються в універмагах, невеликі сімейні мотелі, придорожні ресторани, місцеві туроператори, невеликі сувенірні лавки тощо. У цілому кількість таких підприємств перевищує один мільйон. До речі, не всі американські штати однаковою мірою користуються плодами щедрої туристської яблуні.

Таблиця 5.1 Провідні країни світу за прибутками від туризму

Джерело: Всесвітня туристична організація (ВТО) Центр туристської статистики США точно визначив ситуацію, що склалася в країні: За винятком штату Невада, п'ять штатів-лідерів (із залучення іноземних туристів) розташовані вздовж державних кордонів і слугують основними воротами для в'їзду іноземних туристів. Внаслідок цього лише незначна частина доходів від іноземних відвідувачів надходить в економіку внутрішніх регіонів.

Для ілюстрації погляду на конкурентну боротьбу за міжнародних мандрівників зазначимо, що понад 150 іноземних урядів мають у Сполучених Штатах свої представництва з туризму. У Великій Британії майже 70 держав конкурують з Сполученими Штатами за залучення туристських потоків. У середньому кожний іноземний турист витрачає у США близько 1250 доларів на готелі, ресторани, поїздки та екскурсії, розваги, покупки, подарунки тощо.

Для порівняння зазначимо: якщо німці на зарубіжні поїздки витрачають близько 4% свого доходу, то американці - тільки 1%. Статистичні дані вказують на такий узагальнено вражаючий факт: кожний відсоток міжнародного туристського ринку, захопленого Сполученими Штатами Америки, дає американській економіці приблизно 2 млрд. доларів, близько 200 млн доларів податкових надходжень, а також, згідно з експертними оцінками, 30 000 нових робочих місць.

Все це робить туризм привабливою справою і спричиняє гостру конкурентну боротьбу на світовому туристському ринку, боротьбу, в якій беруть участь понад 100 країн світу. Аналізуючи стан та перспективи розвитку міжнародного туризму, необхідно усвідомлювати, які фактори впливають на нього. До довготривалих чинників, що об'єктивно сприяють поступовому розвитку міжнародного туризму, належать такі:

? економічні містяться в зміні структури споживання товарів і послуг вбік збільшення частки споживаних послуг, у тому числі і туристських;

? науково-технічний прогрес, що зумовлює швидкий розвиток потужної матеріально-технічної бази міжнародного туризму, іншими словами туристської індустрії, що створює необхідні умови для масового туризму. Мова йде про готельні ланцюги та інші колективні засоби розміщення, транспортні засоби для масових пасажирських перевезень. Окремо варто виділити впровадження в туристську індустрію комп'ютерної техніки, без чого сьогодні неможливо уявити організацію масового туризму;

? демографічні, які залежать від зростання народонаселення нашої планети. Так, у 2000 році на Землі мешкало більш ніж 6200 млрд. жителів. Пропорційно зростанню народонаселення, а може й більше, можна передбачити зростання кількості мандрівників.

До цих же чинників варто віднести й урбанізацію, тобто збільшення частки міських жителів. Внаслідок більш активної участі міського населення в закордонних подорожах цей процес призведе до зростання міжнародного туризму. Важливим демографічним чинником є зміна вікової структури населення. Так, збільшення в багатьох країнах середньої тривалості життя стає причиною того, що більше людей мають вільний час і кошти. А це дає їм змогу здійснювати закордонні подорожі;

? соціальні, до яких належить зростання добробуту населення розвинених країн. Водночас слід зазначити, що індустрія сучасного суспільства створює значні стресові навантаження на населення і відповідно спонукає до відпочинку, рекреації, відбудовної активності, у тому числі за допомогою туризму. Тому промислові міста є місцями з підвищеним попитом на туризм з метою відпочинку. Тут фор-муються різноманітні сегменти з попитом на спортивний, пішохідний, човновий, пригодницький, сільський туризм та інші нетрадиційні види подорожей;

? культурні - зростання культурного рівня населення багатьох країн, а в зв'язку з цим прагнення людей до ознайомлення з закордонним культурними цінностями;

? міжнародні - пом'якшення міжнародного клімату, перехід від конфронтації між провідними державами до співробітництва і порозуміння, вирішення спірних міжнародних питань шляхом переговорного процесу. Ці постійно діючі чинники в певний період можуть посилюватися або послаблюватися різноманітними менш масштабними і короткочасними кон'юнктурними змінами, врахування котрих також входить до завдань маркетингових досліджень.

На загальний характер світового туризму, його динаміку і зміст істотний вплив справляють природні катаклізми (землетруси, повені, пожежі тощо), соціальні потрясіння, війни. Останнім часом цей перелік поповнив світовий тероризм. Так після драматичних подій в США у вересні 2001 року у всьому світові відбулося різке скорочення обсягів турпоїздок, почалася хвиля ануляцій. Число іноземних туристів, наприклад, у Великобританію знизилося у вересні на 23,6%, завантаженість готелів в Іспанії знизилася на 20%.

Наслідки терористичних актів болісно вдарили по авіакомпаніях. У Північній Америці скорочення пасажиро і вантажних потоків склало близько 30%, а у європейських і східно-азіатських авіакомпаній - 12%. Все це позначилося на зайнятості в сфері подорожей і туризму. За оцінками Міжнародної організації праці (МОП) наприкінці жовтня 2001 року близько 200 тис. із 4 млн працівників авіакомпаній втратили роботу [6].

Світове туристське співтовариство оперативно прореагувало на загрози тероризму. ВТО передбачає створення і функціонування "Мережі з безпеки в галузі туризму", з ініціативи Генерального секретаря ВТО Ф. Франжіаллі. ВТО водночас утворив "Комітет з подолання кризи".

Регіональні і національні ринки міжнародного туризму Світовий ринок туризму складається з регіональних і національних ринків. Його більш значними розподілами є туристські регіони, що відповідно до методики Всесвітньої туристської організації майже збігаються з межами світових континентів. Туристські потоки за даними ВТО між регіонами (1997р.) розподіляються, як показано в табл.5.2.

Таблиця 5.2 Розподіл туристських потоків

Таблиця 5.2. показує, що найбільшим учасником міжнародного туристського обміну є Європейський регіон. За ним слідують регіони Америки (Північна, Центральна і Південна) і Південно-Східної Азії і Тихого океану.

Аналізуючи чинники, що впливають на формування регіонального туризму, слід виділити роль внутрішньорегіональних і міжрегіональних поїздок. Домінуючий стан Європи в міжнародному туризмі забезпечується тим, що майже 85% її іноземного туризму створюється за рахунок туристського обміну між європейськими країнами і тільки 15% за рахунок прибуття з інших регіонів.

Тісні економічні, культурні і етнічні зв'язки, географічна близькість, розвинена мережа транспортних комунікацій, унікальні туристські ресурси, високорозвинена туристська індустрія - все це сприяє розвитку міжнародного туризму в Європі.

Внутрішньорегіональний туризм відіграє також значну роль в Американському регіоні. На його частку припадає майже 75% міжнародного туризму в цьому регіоні. В основному це туристський обмін між США, Канадою і Мексикою. Хоча регіони Азії, Африки і Близького Сходу донедавна не відзначалися більш-менш розвиненим туризмом. Нині вони поступово нарощують темпи і їхня частка в міжнародному туризмі з кожним роком збільшується.

Водночас частка Європи й Америки поступово зменшується. Це пояснюється тим, що багато країн Азії, Африки, Ближнього Сходу стали проводити активну туристську політику, залучаючи значні маси туристів з інших регіонів. Такі зміни в туристських потоках, проте, залишають Європу, Америку, а також і деякі країни Азії, як і раніше основними генераторами міжнародного туризму. А це необхідно враховувати при розробці маркетингової стратегії.

Практично це означає, що при виборі закордонного ринку туристським фірмам належить, насамперед, приділити увагу вивченню потенціалу туристських поїздок в Україну із Європи й Америки. Для нас найбільший інтерес становить аналіз туристських ринків окремо взятих країн, роль і позиції яких у розвитку міжнародного туризму можуть не збігатися. Відповідно до прийнятої методики розділяємо всі країни, які беруть участь в міжнародному туристському обміні, на такі, що приймають і такі, що направляють іноземних туристів.

Основним критерієм у цій класифікації має бути співвідношення кількісних показників прибуття іноземних туристів і виїзду власних туристів за кордон. Поряд із цими критеріями застосовуються і такі, як країни активного і країни пасивного туризму. Країнами активного туризму вважаються країни, де кількість в'їздів іноземців перевищує кількість виїздів власних громадян за кордон. А країнами пасивного туризму визначаються країни, де кількість виїздів власних громадян перевищує кількість в'їздів іноземців.

При розробці маркетингової стратегії туристські фірми мають враховувати перспективи розвитку міжнародного туризму, прогноз його основних тенденцій. Відповідно до оцінок закордонних фахівців і, зокрема, Всесвітньої туристської організації, передбачається, що в перспективі до 2020 року міжнародний туризм має розвиватися динамічно. Середньорічний приріст кількісних показників складає біля 5%, а валютних прибутків - 7%. Таким чином, до 2000 року загальне число міжнародних відвідувачів у всіх країнах світу досягло 700 млн, а сума прибутків від них - майже 500 млрд. дол. США. У 2020 році ці показники будуть складати відповідно близько 1602 млн відвідувачів і 1500 млрд дол. США.

Такі оцінки дають змогу зробити загальний висновок про те, що тенденція поступального розвитку міжнародного туризму спроможна стати достатньо сприятливою основою для розвитку іноземного в'їзного туризму в Україну.

Проте для того, щоб використовувати цю сприятливу тенденцію необхідно вжити енергійних заходів, як державним органам, самоврядним туристським підприємствам, так і фаховим навчальним закладам усіх типів. Істотну допомогу в розвитку вітчизняного туризму надає творче використання досвіду підготовки кадрів туризму, який накопичено в країнах із багатою практикою такої роботи. У поєднанні із власним досвідом освіти працівників туристської галузі це, безумовно, надасть динамізму процесам розвитку туризму в Україні.

Основні тенденції розвитку сучасної індустрії Туризму в Україні

туризм санаторний курортний оздоровчий

В статті представлено аналіз розвитку туризму в Україні, діяльності туроператорів та турагентів, виявлені основні тенденції туристських потоків, продуктивність діяльності ліцензіатів. Проаналізовано стан та діяльність санаторно-курортних та оздоровчих закладів.

Ключові слова. Туризм, туроператор, турагент, санаторно-курортні та оздоровчі заклади.

The analysis of development of tourism in Ukraine, activity of tourist operators and tourist agents, found out the basic tendencies of tourist streams, productivity of activity of licensees in the article is presented. The state and activity of sanatorium resorts and health establishments is analyzed.

Keywords. Tourism, tourist operator, tourist agent, sanatorium-resort and health establishments.

Актуальність проблеми. Туризм є складною системою, в якій тісно переплетені інтереси багатьох галузей економіки, екології, культури, безпеки, зайнятості населення, розвитку туристської інфраструктури. Саме туристична індустрія виступає потужним соціально-економічним і політичним чинником, що визначає розвиток економіки і політику багатьох країн і регіонів світу [9,с.8].

Сучасна індустрія туризму є однією з прибуткових і динамічних галузей світового господарства. Згідно з дослідженнями Всесвітньої Туристичної Організації (UNWTO) міжнародні туристичні потоки достигли 924 мільйонів в 2008 році, та склали приріст в 2% порівняно з 2007 роком (зниження попиту на туризм в другої половині 2008 року, пов'язано з погіршенням міжнародних економічних обставин). За даними Всесвітньої ради подорожей та туризму (WTTC) частка індустрії туризму складає 9,9 % глобального ВВП, 10,9% світового експорту,та 9,4% світових інвестицій [10].

Розвиток сфери туризму на сьогодні визнано державою одним із пріоритетних напрямів діяльності. Наявність у держави унікальних рекреаційних і культурно-історичних ресурсів є підґрунтям для розвитку туристично-рекреаційної сфери.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми розвитку туризму в Україні розглядаються в багатьох роботах дослідників - О.О. Бейдика, Т.А. Дьорова, В.К. Федорченко, Н.В. Фоменко, С.А.Юрченко та інших. Проте розвиток туризму вимагає вивчення сучасного стану туризму та діяльності курортів, туроператорів та турагентів в Україні для формування стратегій подальшого розвитку індустрії туризму.

Метою дослідження є аналіз сучасного стану діяльності туристських операторів та агентів, стану сфери туризму та діяльності курортів та внесок туристичної індустрії в економіку України.

Основні результати дослідження. Згідно досліджень Всесвітньої ради подорожей та туризму в Україні частка індустрії туризму у ВВП в 2008 році склала 1,6% або 14,9 млрд.грн. За попередніми прогнозами очікується падіння частки індустрій туризму у ВВП в 2009 році на 14,8% , хоча впродовж наступних 10 років очікуваний щорічний приріст складає у середньому на 6,9% [6]. Але поки що, за даними платіжного балансу України у I півріччі 2009 року оборот міжнародних операцій, що пов'язані з послугами з подорожування, зменшився порівняно з відповідним періодом 2008 року майже на 30%, склавши 2928 млн. дол. США. Частка послуг за статтею "Подорожі" у загальному обороті міжнародних послуг України зменшилася до 25,5% (у І півріччі 2008 року вона становила 26,1%). Загальні витрати іноземних громадян, які в'їхали в Україну у І півріччі 2009 року, становили 1380 млн.дол.

США, що складало лише 63% від рівня попереднього року, тоді як у 2008 році спостерігалось їх зростання на 37,5%. Але, на нашу думку, є й позитивні результати, які свідчать, що витрати громадян України, що перебували за кордоном, становили 1548 млн. дол.США, зменшившись на 21,2% порівняно з І півріччям 2008 року. Треба сказати, що й іноземні туристи вперше за 2008-2009 роки також обмежили свої виїзди в Україну [3].

Впродовж 2009 року було видано ліцензій 1248 суб'єктам господарювання, з них на турагентську діяльність - 918; на тур операторську діяльність - 277; на туроператорську діяльність (внутрішній та в'їзний туризм) - 53. Ліцензії на туроператорську та турагентську діяльність отримало 7736 суб'єктів господарювання, з них в дії 7323 [1]. Направлення розвитку українського туристичного ринку (в 2009 році зареєстровано 7736 компаній, тоді як в 2008 році- 6742, з яких 2,5 тис.- туроператори) є результатом процесів, які провідні європейські країни давно пройшли, що сприяло формуванню в цих країнах олігополії декількох туроператорів, консолідуючих 60-80% ринку та, які реалізують турпродукти через роздрібні сеті, об'єднувані під єдиним брендом [8,с.68].

Більшість європейських туристичних компаній працюють на в'їзний, виїзний та внутрішній туризм, в Україні ж 90% туркомпаній орієнтовані на виїзний туризму основні причини такої ситуації полягають у слабкому розвитку туристичної інфраструктури та низької якості послуг, які не відповідають рівню цін на них [7,с.66], в результаті чого структура туристичного ринку України має тенденцію до зростання внутрішнього туризму [7,с.65].

Данні свідчать, що пріоритетними залишаються внутрішній та виїзний туризм, хоча за січень-вересень 2009 року існує тенденція скорочення виїзного потоку на 38% в порівнянні з аналогічним періодом 2008 року.

За перше півріччя 2009 року в'їзний потік скоротився за всіма країнами. В структурі загальних витрат на послуги з подорожування значно зменшилась частка витрат нерезидентів з країн ЄС (29,8% проти 40,3% у 2008 році), і, навпаки, збільшилась частка витрат нерезидентів з Росії (з 35,5% до 44,8%), при цьому у ІІ кварталі 2009 року вони зросли майже на 57% і досягли 102 млн.дол.

США. Традиційно найбільша чисельність громадян в'їжджає в Україну з Росії (з початку 2009 року - 3,0 млн. осіб), Молдови (2,8 млн. осіб), Польщі та Білорусі (по 1,2 млн.осіб). Але за 1 півріччя 2009 року значно скоротилась чисельність подорожуючих з Польщі - на 1,5 млн.осіб та Угорщини- на 237 тис. осіб, що вплинуло на загальне зменшення чисельності подорожуючих з країн Європейської Співдружності (на 40,5%). З країн СНД в Україну в'їхало 7,2 млн. громадян, що на 5,6% менше, ніж у І півріччі 2008 року [3].

Світова фінансова криза вплинула на зміну географічної структури місць відпочинку росіян на користь більш доступного відпочинку в Україні і відповідно туристичний потік збільшився у ІІ кварталі 2009 року на 68%.

Водночас спостерігалось зменшення чисельності приватно подорожуючих росіян на 10,4% та резидентів з інших країн СНД- на 2,8%. Чисельність іноземців, які відвідали країну з особистими цілями, зменшилася на 18,5% (або 2,2 млн. осіб) і становила 9,7 млн. осіб. Чисельність громадян, які в'їхали в Україну з діловою метою, скоротилась на 23,7% порівняно з І півріччям 2008 року.

У першому півріччі 2009 року виїзні потоки громадян України спостерігались в такі країни, як Росія (2,5 млн. осіб), Польща (1,3 млн. осіб), Молдова (0,9 млн. осіб) та Угорщина (0,7 млн. осіб).Чисельність українців, що відвідали країни ЄС, зросла на 20,5% порівняно з 1 півріччям 2008 року (у тому числі тих, що відвідали Польщу - на 46,6%, Угорщину - на 24,4%). Це зумовлено значним скороченням кількості поїздок у країни ЄС в 2008 році через складнощі з наданням віз українцям за правилами Шенгенської зони консульствами цих країн. Чисельність подорожуючих до країн СНД зменшилась на 11,8% переважно за рахунок скорочення кількості поїздок до Росії та Білорусі (на 13,5% та 23,2% відповідно). Чисельність громадян України, які виїхали за кордон з особистими цілями, становила 6,6 млн. осіб і скоротилась на 2,3%. Такі поїздки становлять 91% від загальної чисельності подорожуючих українців, також спостерігалось значне (на 41,5%) зменшення чисельності організовано подорожуючих українців в країни ЄС. Водночас зросла чисельність приватно подорожуючих у країни співдружності (здебільшого до Польщі, Угорщини та Румунії). Кількість бізнес-поїздок скоротилась на 7,4% до 0,7 млн. осіб переважно за рахунок зменшення чисельності українців, подорожуючих з діловою метою в країни СНД (на 12,2%), до Єгипту (на 38%) та Туреччини (на 25%). Поряд з цим чисельність подорожуючих з діловими ці лями в країни ЄС зросла на 4% [3]

За оцінкою Національного Банку України, середні витрати на одного нерезидента за всіма видами поїздок у І півріччі 2009 року визначені у розмірі 157 доларів США, що на 29,8% нижче, ніж у І півріччі 2008 року. Нерезиденти з країн СНД витрачали на кожну поїздку в Україну в середньому 143 долари США проти 209 доларів у минулому році, громадяни з інших країн світу - 195 доларів США, або на 57 доларів менше, ніж у 2008 року.

Середні витрати одного громадянина України, який виїжджав за кордон протягом першого півріччя 2009 року, становили 235 доларів США і знизились порівняно з відповідним періодом 2008 року на 21,2%. На поїздку в країни СНД резидент в середньому витрачав 181 дол.США, в інші країни світу - 284 дол.

США. Витрати громадянина України на організовані туристичні поїздки оцінено на рівні 527 дол. США, щона 16,6% менше, ніж у І півріччі 2008 року [3].

Така тенденція, що склалась на сучасному туристичному ринку негативно впливає на економіку України, сприяє витоку ресурсів за кордон. Тому першочергове завдання держави створювати програми по просуванню українського туристичного продукту, як в Україні, так і за кордоном. Так Асоціація лідерів туристичного бізнесу та Міністерство культури та туризму в вересні 2009 року в рамках III Українського туристичного форуму презентували спільний Проект підтримки внутрішнього та в'їзного туризму в Україні, що буде сприяти формуванню цивілізованого ринку внутрішнього та в'їзного туризму в країні [7,с.65]. Також в лютому 2009 року за ініціативи Державної служби туризму та курортів та оргкомітету Національного проекту «Курорти та санаторії України» відбувся «круглий стіл» на тему «Стан та шляхи розвитку курортів України», в контексті підготовки до Євро-2012 та кон'юнктури світового туристичного ринку, яка склалась на сьогодення, і за певних умов може бути використана Україною для виходу на якісно новий рівень конкурентоспроможності. Зокрема, Україна спроможна сформувати пропозицій для оздоровчого та медичного туризму, що за умов світової кризи набуває ваги головного мотиву подорожі [4].

В 2008 році в Україні налічувалось 3073 санаторно-курортних та оздоровчих закладів, в яких розгорнуто 461,5 тис.ліжок (місць). Найбільшу частку складають заклади відпочинку- 2284 (74,3%) на 298,7 тис.ліжко-місць, у тому числі будинки і пансіонати відпочинку- 302 (9,8%), в 2009 року їх чисельність скоротилась до 296; бази та інші заклади відпочинку- 1916 (62,4%), в 2009р.-1907; дитячі оздоровчі заклади - 25 (0,8%); заклади 1-2 денного перебування -41 (1,3%). Такі заклади як санаторії складають 789 одиниць (25,7%). Водночас, протягом 2008 року не працювали з різних причин 542 заклади місткістю майже 46 тис.ліжко-місць [6].

Данні свідчать про стабільну тенденцію скорочення кількості санаторно-курортних та оздоровчих закладів. Тому не випадково, за даними Всесвітнього Економічного Форуму в 2009 році за рівнем конкурентоспроможності в сфері туризму та подорожей Україна посідає 77 місце (2008 р.? 77 місце, 2007 р.- 78 місце)[10].

Україна посідає одно з провідних місці в Європі за наявністю унікальних природних рекреаційних ресурсів. Однак вузькі місця туристичного господарства призводять до суттєвих фінансових витрат внаслідок домінування короткотермінового в'їзного туризму, часто не більше одного дня, в результаті чого ресурсний потенціал не використовується в достатній мірі (30-40%).

Низька ефективність експлуатації природних ресурсів полягає і в не адаптованості більшості закладів до цілорічного функціонування, тому 60% відпочиваючих припадає на червень-серпень, хоча за експертними оцінками фахівців, та враховуючи світовий досвід, для нагромадження коштів, достатніх для відновлення матеріально-технічної бази, середньорічна завантаженість повинна бути не нижче 70% всього періоду їх експлуатації.

На жаль, завантаженість вітчизняних санаторно-курортних закладів становить 35-40%, в результаті чого не забезпечується комплексне відновлення основних фондів на рівні сучасних вимог та світових стандартів. З іншого боку, сезонність рекреаційно-туристичної діяльності, яка визначається рамками теплого періоду року (червень-серпень) обмежує можливості існуючим оздоровчим закладам активно розвиватися, зміцнювати фінансові показники, які б були спрямовані на поліпшення умов відпочиваючих, будівництво нових закладів, рекреаційно-туристичної інфраструктури тощо.

В контексті підготовки країни до Євро-2012 для української туріндустрії є шанс активного виходу на більшість ринків масового туризму у країнах Європи та стимул для покращення якості послуг на всіх рівнях.

З цією метою вже впроваджена нова система категоризації готелів, іде формування національної мережі центрів туристичної інформації, подальший розвиток дитячого, молодіжного та культурно-пізнавального туризму через запровадження культурно-пізнавальних подорожей та тематичних екскурсій, розробки нових механізмів організації активного та різноманітного відпочинку засобами туризму та краєзнавства. [2,с.11]

Стабільний розвиток туристичної індустрії можливо на умовах співробітництва держави та бізнесу. Це необхідно для розробки та реалізації програм, які будуть ураховувати специфіку туристичної галузі. За оцінками міжнародної консалтингової McKinsey & Company для забезпечення стійкого росту ВВП на фоні багатьох проблем, які стоять перед Україною, в першу чергу необхідно розвивати ті галузі економіки, які мають значний потенціал росту.

Одним з таких галузей виступає туристична індустрія. Для цього необхідно створити благоприйнятні умови для ведення бізнесу, стимулювання конкуренції, залучення інвестицій та упровадження передового зарубіжного досвіду,усунення адміністративних бар'єрів, підвищення мобільності трудових ресурсів, розвиток співробітництва держави та бізнесу. [11]

Перспективи подальших наукових розробок. Аналіз і оцінка сучасних тенденцій розвитку туристичної індустрії виступає необхідною умовою для подальшої системної організації побудови моделі розвитку рекреаційно-туристичної індустрії в Україні.

Список використаних джерел

1. Пахля А.,Самарцев Е. Національний турпродукт: якісний, отже конкурентний.// Урядовий кур'єр.-2009.-№177.-с. 11.

2. Платіжний баланс та зовнішній борг України ІІ квартал 2009 року.// www . nbu . gov . ua .

Прес-реліз «круглого столу» на тему «Стан та шляхи розвитку курортів України». //Державної служби туризму та курортів.-http :// www . tourism . gov . ua / .

3. Санаторно-курортні та оздоровчі заклади.//Державного комітету статистики України.- http :// www . ukrstat . gov . ua / .

4. Україна туристична. Регіони, райони та міста. Провідні підприємства. Особистості. Книга четверта.- Київ.-2009.- http://who-iswho. com.ua/bookmaket/ukrtour2009/1/2/1.html

Крапива С. Карманный взнос./Бизнес.-2009.-№ 40(871).-с.65-67. Крапива С. Грачи на ритейле.// Бизнес.-2009.-№ 50(881).-с.68-69.

5. Юрченко С.А. Инфраструктура мира [Текст]: Учебное пособие.-Х.:ХНУ имени В.Н. Каразина, 2006.- 328 с. - ISBN 966-623-358-4.

6. The Travel & Tourism Competitiveness Report 2009.//www.weforum.org/pdf/tourism/Part1.pdf .

7. Ukraine economic growth Report October 2009.// www.m ckinsey.com

Размещено на Allbest.ru