Менеджмент туристичного підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський університет туризму, економіки і права

Контрольна робота з дисципліни:

"Менеджмент туризму"

Роботу виконала:

студентка групи 41-ТЗ

Бурда Марія

Київ-2013



План

1. Планування як функція менеджменту туристичного підприємства

2. Аналіз здійснення менеджменту на туристичному підприємстві "Етнотур"

2.1 Коротка характеристика підприємства

2.2 Матеріально-технічне забезпечення туристичної фірми

2.3 Організаційна структура туристичної фірми

2.4 Оцінка обсягів діяльності за два періоди. Оцінка фінансових показників

Список використаної літератури



1. Планування як функція менеджменту туристичного підприємства

З функції планування розпочинається процес управління. Планування діяльності туристичного підприємства стосується поточної діяльності, пов'язаної з трудовими, матеріально-виробничими засобами, та діяльності, яка спрямована на здобуття нових засобів. Воно залежить від виду й розміру туристичного закладу, тому різними будуть підходи до планування у малому пансіонаті, агротуристичному господарстві, у готельній мережі з розбудованою організаційною структурою, яка обслуговує десятки готельних об'єктів. Одні принципи планування - у державних і колективних підприємствах, а інші - у спілках чи об'єднаннях. Така диференціація засвідчує, що в кожному випадку потрібно індивідуально підходити до планування, послуговуючись лише загальними принципами, які ґрунтуються на теоретичних знаннях і власному практичному досвіді менеджерів.

Планування полягає у виборі й обміркуванні оптимального способу реалізації мети у визначеному часі визначеними виконавцями, завдяки якому:

- підприємство отримує і визначає засоби для реалізації цілей;

- працівники діють відповідно до обраних цілей і процедур;

- здійснюється моніторинг та вимірюється поступ у реалізації цілей так, щоби можна було провести коригування, якщо результати виявляться недостатніми.

Планування як універсальна функція здійснюється всіма підприємствами, але у різний спосіб. Немає двох фірм, які б планували в однаковий спосіб. Загальний алгоритм процесу планування, що реалізується багатьма підприємствами, показано на рис. 2.2

Планування відбувається у контексті визначеного зовнішнього і внутрішнього оточення. Тому менеджерські знання у сфері оточення для керівництва підприємства мають основне значення як перший крок планування. Дослідивши й вивчивши оточення, менеджерам необхідно встановити головні завдання підприємства, його місію, основні цілі, вартості й напрями діяльності. На цьому ґрунті керівництво підприємства опрацьовує стратегічні, тактичні й операційні плани.

Основою планування є визначений вихідний пункт, за яким може слідувати оцінка актуального стану. Важливо провести аналіз оточення та внутрішньої ситуації підприємства, що стосується своєрідних цілей, учасників, структур і засобів.

Рис. 2.2. Процес планування

Основними елементами процесу планування є:

- встановлення цілей;

- ідентифікація проблеми;

- пошук альтернативних рішень;

- оцінка наслідків;

- здійснення вибору альтернативних рішень;

- впровадження плану;

- контроль виконання планових завдань.

Планування пов'язане з пошуком відповідей на запитання: Що? Де? Коли? Скільки це буде коштувати? Плани можна розподілити з огляду на:

- часовий вимір. Це можуть бути плани:

- на тривалий період чи перспективні (стратегічні, понад 5 років); їх зазвичай встановлює вище керівництво; вони окреслюють основні цілі підприємства, визначають політику й стратегію використання необхідних засобів для досягнення цих цілей;

- середньотермінові, прогнозні (тактичні від 1 до 5 років), які опрацьовуються для реалізації визначених частин стратегічного плану; за їх укладення відповідають менеджери середньої ланки управління;

- короткотермінові (операційні, до 1 року) стосуються прийняття рішень оперативного характеру, тобто що потрібно зробити, хто це буде виконувати і хто несе відповідальність за виконану роботу; за них найчастіше відповідають менеджери середнього та нижчого рівня управління;

- предмет планування. Це галузеві, міжгалузеві, загальноекономічні плани.

У проведенні планових розрахунків та визначенні показників необхідно брати до уваги такі ознаки, якими має характеризуватися плановий документ, а саме бути:

- цільовим - пристосованим до визначеної мети;

- реальним - можливим до реалізації, а не збіркою "побажань";

- несуперечливим - кожна раніше здійснена дія дає змогу виконувати наступні;

- комунікативним - нескладним у розумінні й опрацюванні його змісту;

- раціональним - ґрунтуватися на глибоких знаннях і реальних ресурсах;

- еластичним - у який можна внести корективи під час його виконання;

- оптимальним - ані надто деталізованим, ані надто загальним;

- визначеним у часі - мати встановлену дату, після якої стає неактуальним;

- комплексним - охоплювати важливі сторони діяльності;

- зрозумілим для всіх працівників.



2. Аналіз здійснення менеджменту на туристичному підприємстві "Етнотур"

2.1 Коротка характеристика підприємства

Туристичне підприємство "Етнотур" . Знаходиться за адресою: м. Київ вул. Жилянська 7-Б, оф. 1, метро Олімпійська

Здійснює наступні види діяльності:

ь Організація іноземного туризму

ь Організація внутрішнього туризму

ь Організація зарубіжного туризму

Основний напрямок діяльності це, все-таки, Україна. Кожен туристичний маршрут по Україні в нашій компанії розробляється особисто. Відшукуємо цікаві факти з української історії та культури, виїжджаємо особисто в місця, з ними пов'язані, готуємо маршрути і доповнюємо їх якісним сервісом. В Україні багато історичних і маловідомих місць, які варто відвідати. Рівень сервісу, звичайно, бажає кращого, але вже є багато прекрасних місць для відпочинку з хорошим і відмінним обслуговуванням! Ми працюємо з кращими сертифікованими гідами, маємо прямі договори з готелями України, що дозволяє максимально впливати на обслуговування й цінову політику.

Viva Європа! Цей напрямок так само нам не чуже. Менеджер допоможе підібрати для Вас оптимальний варіант для відпочинку і поділиться особистим досвідом.

Туреччина, Єгипет, Скандинавія, Таїланд, Ізраїль, ОАЕ, Шрі-Ланка та багато іншого на будь-який смак і фінансові прогнози.



2.2 Матеріально-технічне забезпечення туристичної фірми

Ресурсне забезпечення. Окрім рекреаційних ресурсів та туристичної інфраструктури, найбільш важливими елементами ресурсного забезпечення і головним фактором розвитку туризму є персонал, капітал і виробничі фонди, оборотні кошти, нематеріальні та інвестиційні ресурси.

Персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників. До внутрішніх належать: технологія й організація виробництва туристичного продукту, характер послуг тощо. До зовнішніх - демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку праці тощо. Характеристика зовнішніх факторів свідчить про кількісні та якісні параметри трудових ресурсів.

Трудові ресурси - це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає діяльності туристичної сфери. Слід розрізняти трудові ресурси реальні (працівники, зайняті в туристичній індустрії) та потенційні (ті, що колись можуть бути залучені до роботи в туристичній сфері).

Персонал підприємства - це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної роботи.

З огляду на те, що робота туристичних підприємств - сезонна і багато фірм поза основною діяльністю виконують функції, які не відповідають головному їхньому призначенню, усіх працівників поділяють на дві групи: персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності.

Згідно з характером функцій, що виконуються, персонал підприємства поділяється на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.

Керівники - це працівники, що займають керівні посади в підприємстві та структурних підрозділах. До них належать директори, менеджери, завідувачі, головний бухгалтер, а також їхні заступники.

Спеціалістами вважаються працівники, що виконують спеціальні туристичні, інженерно-технічні, економічні та інші роботи: екскурсоводи, інженери, економісти, бухгалтери, юристи, адміністратори та ін.

До службовців належать працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування тощо (зокрема - це секретарі, друкарки, діловоди, агенти, стенографісти, архіваріуси).

Робітники - персонал, безпосередньо причетний до створення та надання послуг, а також зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів тощо. Це робітники ресторанів, готелів, транспортних засобів, закладів відпочинку, охоронці, прибиральниці, кур'єри та ін.

Персонал туристичного підприємства можна класифікувати за професіями та спеціальностями, рівнем кваліфікації працівників тощо. Кожна галузь, в тому числі й туристична, має лише їй властиві професії та спеціальності, наприклад, екскурсоводи, перекладачі, гіди та ін. Водночас у сфері туризму близько половини персоналу працює за загальними професіями та спеціальностями. Це бухгалтери, економісти, механіки, водії тощо.

Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців характеризується рівнем освіти, досвідом роботи на певній посаді. Вирізняють спеціалістів найвищої кваліфікації (працівники, що мають наукові ступені та звання), спеціалістів вищої кваліфікації (працівники з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвідом), спеціалістів середньої кваліфікації (працівники із середньою спеціальною освітою та певним практичним досвідом), спеціалістів-практиків (працівники, що займають відповідні посади, але не мають спеціальної освіти).

Ці класифікаційні ознаки персоналу підприємства поряд з іншими (стать, вік, стаж) служать основою для розрахунків різних видів структур.

Для ефективного управління підприємством важлива не проста констатація чисельності окремих категорій працівників, а вивчення співвідношення між ними. І якщо в структурі промислового підприємства 18 % складають керівники, спеціалісти та службовці, а 82 % - робітники, то в структурі туристичного підприємства -60 % - це керівники, спеціалісти, службовці, а 40 % - робітники.

Все це дає змогу не тільки виявити вплив фактора персоналу на кінцеві результати діяльності підприємства, а й встановити найсуттєвіші структурні зміни, їхні рушійні сили, тенденції і на цій підставі формувати реальну стратегію щодо розвитку трудових ресурсів.

2.3 Організаційна структура туристичної фірми

На прикладі даного підприємства нам не вдасться чітко відобразити структуру підрозділів, що виконують комерційні функції. Тому що на підприємстві працює всього два працівники, директор та менеджер.

До обов'язків директора даного підприємства відноситься:

управління діяльністю;

укладання угод;

сплата податків та інше.

До обов'язків менеджера відноситься:

· обов'язки секретаря;

· пошук нових напрямків співробітництва;

· обробка інформації;

· робота з клієнтом;

· обов'язки експедитора та ін.

Підприємство визначає обсяги пропонованого продукту на основі аналізу потреб ринку. В залежності від сезону та виду послуг, В пік сезону підприємство намагається пропонувати нові види послуг. Наприклад, тур з екскурсією, а в екскурсію в свій час включається ще один вид послуг (дайвінг, сьорфінг і т.д.). В пік, під час різкого зросту попиту на підприємстві необхідно вводити ще одного працівника з ціллю підвищення продуктивності підприємства.

До обов'язків директора відноситься:

· управління діяльністю;

· укладання угод;

· створення політики підприємства та ін.

До обов'язків секретаря референта відноситься:

· складання розпорядку дня;

· прийом інформації;

· обробка інформації;

· статистичний аналіз об'єму продаж підприємства;

· сплата податків та ін.

До обов'язків менеджера відноситься:

· безпосередня робота з клієнтом;

· пошук нових напрямків співробітництва;

· контроль та корегування рекламної діяльності підприємства;

· обов'язки експедитора та ін.

На даний момент на підприємстві є всі засоби зв'язку та власний транспорт, що дозволяє своєчасно та якісно задовольняти потреби клієнтів та підприємства.

2.4 Оцінка обсягів діяльності за два періоди. Оцінка фінансових показників

менеджмент туристичний планування фінанси

Туристичне підприємство "Етнотур" ввело графік заїздів туристів. З тою метою, щоб постійно були завантажені всі місця відпочинку, що пропонує підприємство. Такий графік існує не тільки на даному підприємстві, це загальновизнаний спосіб роботи туристичних підприємств.

Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержання доходів, їхнього розподілу й використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами (сплата податків), персоналом підприємства тощо. Усі ці грошові відносини становлять зміст фінансової діяльності підприємства.

Основні завдання фінансової діяльності такі: вибір оптимальних форм фінансування, структури капіталу підприємства і напрямків його використання з метою забезпечення стабільно високої прибутковості, балансування в часі надходжень і втрат платіжних засобів, підтримування належної ліквідності та своєчасності розрахунків.

Головний зміст фінансової діяльності туристичного підприємства полягає в належному забезпеченні фінансування.

Закон України "Про туризм" передбачає наступні джерела фінансування туризму. "Туристична діяльність здійснюється за рахунок:

· власних фінансових ресурсів суб'єктів туристичної діяльності, грошових внесків громадян і юридичних осіб;

· позичкових фінансових коштів (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

· безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань підприємств, установ, організацій і громадян;

· позабюджетних фондів;

· коштів фонду розвитку України, що формується за рахунок відрахувань суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності;

· іноземних інвестицій;

· надходжень від туристичних лотерей;

· інших джерел, не заборонених законодавством України".

Відповідно до джерел коштів фінансування поділяється на внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє фінансування здійснюється за рахунок коштів, одержаних від діяльності самого підприємства: прибуток, амортизаційні відрахування, виручка від продажу чи здачі в оренду майна. Зовнішнє фінансування використовує кошти, не пов'язані з діяльністю підприємства: внески власників у статутний фонд, кредит, зобов'язання боржників, державні субсидії тощо.

Фінансова діяльність туристичного підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями. Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства є першою і найбільш необхідною інформацією як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів.



Список використаної літератури

1. http://books.efaculty.kiev.ua/men/6/t7/1.html

2. http://pidruchniki.ws/18651015/menedzhment/motivatsiya_funktsiya_menedzhmentu

3. http://library.if.ua/book/9/928.html

4. http://kerivnyk.info/2012/05/korytko.html

5. http://pidruchniki.ws/1594102443694/turizm/suchasni_teoriyi_motivatsiyi_pratsivnikiv

6. http://www.rusnauka.com/12_KPSN_2010/Economics/63610.doc.htm

7. http://library.if.ua/book/45/3149.html

8. http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=23064

Размещено на Allbest.ru

...