Організація і перспективи розвитку в’їздного туризму з Угорщини в Закарпаття

За якістю і кількістю лікувальних мінеральних вод Закарпаття займає перше місце в Україні. Тут наявні 62 основні родовища мінеральних вод різних за хімічним складом. Сюди входить понад 400 виходів мінеральних вод 7 бальнеологічних груп та 30 типів вод із широким діапазоном лікувальних можливостей. В області наявні майже всі аналоги найвідоміших у світі мінеральних вод:

гідро-карбонатні натрієві;

гідро-карбонатні сульфітні;

кальцієво-магнієві;

сульфідні;

миш'яковисті;

кремнієві.

На діаграмі зображено питому вагу бальнеологічних груп родовищ мінвод Закарпаття (по кадастру мінвод України). У цілому, питома вага родовищ мінвод Закарпаття складає 5% від загального дебіту мінвод України.

За вмістом газів більшість мінеральних вод Закарпаття (75%) - це вуглекислі води, які є аналогами таких відомих типів вод як "Есентуки №7", "Боржомі", "Арзні", "Борсек" та інші. Наявні також сульфідні, метанові та родонові води, а також типу “Нафтуся”. За вмістом мікроелкмкнтів рідкісні мінеральні води (типу "Криниця", "Келечинська", "Сойминська"). Мінеральна вода "Поляна-Квасівська" є унікальною і не має аналогу у світі.

Важливо, що в мінеральних водах Закарпаття містяться мікроелементи в різних комбінаціях і кількостях, що відповідають терапевтичним дозам. Це зумовлює можливість їх застосування для лікування різних паталогій органів травлення, серцево-судинної, ендокринної, периферійної, нервової та інших систем органів людини.

Раціональне використання бальнеоресурсів області пропонується науковцями здійснювати в межах 10 курортно-рекреаційних зон. У кожній з них наявні лікувальні, лікувально-оздоровчі та рекреаційні ресурси, які рекомендується використовувати для лікування, оздоровлення та відпочинку населення з використанням мережі лікувальних та туристичних закладів.

Мінводи джерел Закарпаття широко використовуються не тільки в лікувальних закладах. Вони розливаються підприємницькими структурами та використовуються населенням як лікувальні або столові. На даний час розливаються і добре відомі споживачам далеко за межами області такі типи вод: "Поляна Купель", "Плосківська", "Поляна Квасова", Лужанська", "Неліпинська", "Свалява", "Шаянська", Рахівська", "Радванка". Практично не розливаються Закарпатські нарзани, які мають добрі смакові властивості та широко використовуються в побуті місцевим населенням (зокрема, Пастільська та Келечинська мінводи, які епізодично розливались раніше). До бальнеологічних ресурсів слід віднести також соляні шахти поблизу смт. Солотвино, які використовуються для лікування захворювань органів дихання, бронхіальної астми та інших захворювань. Популярністю користуються також розсоли в соляних озерах. Останні стають дедалі привабливі-шими внаслідок облаштування території, покращення сервісу в оздоровленні людей.

Закарпатські гірські річки з мальовничими прибережними ландшафтами також мають важливе рекреаційне значення. Вони придатні для водних видів спорту, а саме сплавлення на байдарках, а також для відпочинку, любительського рибальства. Практично мало використовуються в області в рекреаційних цілях термальні мінеральні води (різної мінералізації, хімічного складу та температури). їх джерела знаходяться у багатьох низинних районах області.

Ці ресурси перспективні для бальнеологічного використання. Про це засвідчують досягнення наших сусідів - угорців. Було б добре, запозичивши їх досвід, будувати в області рекреаційно-оздоровчі центри, використавши відомі передові технології у цій сфері та пропозиції закарпатських науковців.

Лісові та кліматичні рекреаційні ресурси

Естетичні якості лісу проявляються через сприйняття людиною краси, динамічності лісових пейзажів, різноманітності лісових насаджень і тваринного світу, гірських рельєфів з мальовничими краєвидами і гірськими потічками, річками, лугів з розмаїттям квітів, ягідників тощо. Ці якості позитивно впливають на емоційний і психологічний стан людини.

Найбільш поширеними видами лісової рекреації є: лікувальна, оздоровча, спортивно-туристична, утилітарна, пізнавальна. Головною метою лікувальної рекреації є лікування і профілактика захворювань. Вона базується на використанні оздоровчих властивостей лісів у комплексі з використанням мінеральних вод, кліматотерапії тощо. У Закарпатській області такі функції виконують ліси поблизу санаторіїв "Синяк", "Сонячне Закарпаття", "Поляна", "Квітка Полонини", "Шаян", "Гірська Тиса", "Верховина", "Карпати". Ці ліси відносять до категорії курортних. Вони виконують важливу захисну і рекреаційну функції; тобто використовуються для кліматотерапії, лікувальної фізкультури, прогулянок, екскурсій, відпочинку, ігор. У курортних лісах розміщені стаціонарні оздоровчі заклади. Однак, окрім стаціонарного оздоровлення, для якого в Закарпатті використовуються не тільки санаторії, але й численні бази відпочинку, дитячі табори, профілакторії і інше, дуже поширеним є нестаціонарний відпочинок (самодіяльний). Улітку тисячі людей виїжджають у ліси, поєднуючи оздоровлення з утилітарною та пізнавальною метою. Утилітарна рекреація - це збір грибів, дикоростучих ягід, лікарських рослин, квітів і відпочинок у лісі. Пізнавальна рекреація поєднує відпочинок з духовним збагаченням людини, розширенням її знань щодо живої і неживої природи, вивченням довкілля.

До рекреаційних лісів відносяться також зелені зони міст і інших населених пунктів, ліси санітарних зон охоронних об'єктів, міські лісопаркові зони. Частково рекреаційні функції виконують також ліси природно-заповідного фонду: національних природних парків, заповідників, природних пам'яток, захисних смуг поблизу річок, експлуатаційні ліси. Однак їх основна функція інша. В Закарпатській області зелені зони 12-ти міст і селищ міського типу займають 47,6 тис. га, курортні ліси - 13 тис. га. Кліматичні ресурси Закарпаття характеризуються високим показником не тільки на Україні, але й в Європі. Вони є важливим чинником розвитку рекреаційно-туристичного комплексу, оскільки визначають комфортність території для оздоровлення і відпочинку. Інтегральним показником, який характеризує кліматичні особливості території, є температура повітря та кількість днів із сонячним сяйвом. Завдячуючи вертикальній зональності кліматичних умов, Закарпаття є унікальним для акліматизації рекреантів, які погано переносять зміну кліматичних умов. Вони завжди можуть вибрати місце зі сприятливим тепловим режимом, адже середня річна температура в різних місцях Закарпаття суттєво відрізняється. Так, в м. Берегово вона складає 9,9°С, а на полонині Руна - 3°С. За кількістю днів із сонячним сяйвом Закарпаття має також високий показник - до 2200 годин на рік, що дещо менше, ніж в Криму (до 2360 год./рік). Закарпаття має можливість задовольнити рекреаційні потреби не тільки влітку, але й для зимових видів рекреаційної діяльності, зокрема для зимових видів спорту. Тривалість залягання снігового покриву в гірських районах області складає 5-6 місяців, а його товщина - 10-35 см, що сприяє розвитку зимових видів спорту і відпочинку.

Історико-культурні ресурси

У Закарпатті багато цінних історико-культурних пам'яток, пам'яток природи, архітектури тощо. Прикладами таких ресурсів можуть бути Мукачівський, Ужгородський, Хустський та Невицький замки, численні церкви та монастирі у районах, музей сплаву лісу, геодезичний знак Центру Європи на Рахівщині, народний промисел лозоплетіння на Хустщині, народні звичаї й обряди, місцевий фольклор Закарпаття та інше. Нині в області наявні 400 різноманітних пішохідних туристичних маршрутів різного ступеню складності. Щороку ними користуються близько 300 тис. рекреантів.

В області наявні понад 700 пам'яток історії та культури (з них понад 100 пам'яток архітектури), що складає значний привабливий потенціал для розвитку пізнавального та міжнародного туризму.

Закарпаття має передумови для розвитку наукового туризму, як область, яка має унікальний природно-заповідний фонд розділ 8). Область могла б стати й одним із європейських центрів для проведення різних наукових конференцій, з'їздів, семінарів, спортивних змагань з огляду на можливість поєднання відпочинку та професійних зібрань. Науковці області організовують чимало таких заходів. Однак стримує цю діяльність відсутність належного авіасполучення та добрих конференц-залів, черги на митницях тощо.

Невицький Замок

Залишки фортеці Невицького замку видніють на вершині гори, висотою понад 120 м. З оборонних мурів відкривається чудовий вид на долину річки Уж, що, звиваючись біля підніжжя гір, плине до головного міста закарпатського краю - Ужгорода.

Припускають, що первинний проект Невицького замку міг виконати майстер, вихований на ліпших традиціях галицько-волинської архітектурної школи. Існує калька легенд про походження замку. Найпопулярніша з них твердить, що його збудувала містична Погана Діва, яка для міцності мурів наказала додавати до будівельного розчину молоко і яйця. Від тягарю її правління мешканців звільнив добрий король Матяш Корвін, чи якийсь інший богатир. Так чи інакше, але герой не спокусився ні на багатства, ні на жіночі принади, і, убивши діву, спалив її тіло.

Минуле цього місця губиться у мороці віків. Археологи знайшли в культурному шар і Невицького замку різноманітну кераміку, бронзові прикраси VІІІ-VІІ ст. до н. е. Більше письмових відомостей про історію твердині отримуємо лише починаючи з XII століття, її розбудова пов'язана із усе більшим значенням гірських перевалів і шляхів, що провадили через Карпати. Тоді замок був городищем невеликих розмірів, укріплення якого складалися з земляних валів і ровів. У березні 1241 року монголо-татари, пройшовши з вогнем і мечем Київську державу, дорогою до Угорщини зруйнували й укріплення в Невицькому. Під кінець XIII століття фортецю частково відновили.

у 1279 році угорський король Ласло IV (972 - 1290) передав усі володіння комітету Унг в управління воєводі на ім'я Фінті. Після його смерті господарем замку став феодал Аба Омодей. У 1311 році після його смерті інший угорський король, з французької династії Анжу - Карл Роберт, вирішив послабити вплив цього опозиційного до нього роду. У 1317 році Ласло, єдиний живий з синів Омодея, вкотре повстав проти влади, але зазнав поразки. Лише тоді замок врешті здобули штурмом союзні до короля війська. Нова епоха у житті фортеці розпочалась у 1328 році, коли король передав його в тимчасове, а з 1333-го-у постійне володіння Іоану Друґеті. Дарчу грамоту у 1343 році підтвердив наступний володар Лайош І Великий. На межі ХШ-ХІV століть на місці круглої башти збудували чотирикутний донжон, а біля нього колодязь для збору дощової води глибиною 4,5 м.

Постійні військові сутички і особливо поширення вогнепальної зброї змусили власників частково перебудувати і укріпити замок. Внутрішнє подвір'я, що за своєю формою ближче до овалу, оточили високими мурами з вежами. Чергові поважні будівельні роботи провели в останній чверті XV ст. Тоді ж спорудили зовнішню оборонну вежу з бійницями для вогнепальної зброї. Додаткові ускладнення для наступаючого ворога створювала висунута на південь триповерхова вежа, з'єднана з центральним замковим двориком двоповерховою критою галереєю. Бійниці південної башти і галереї посилював дерев'яний міст, перекинутий через рів. Попри те, що, на ї перший погляд замок робить враження неприступного, він часто переходив із рук в руки.

Замок "Паланок"

Мукачівський замок - один із найцінніших пам'яток історії та військової архітектури XIV - XVII ст. це зразок середньовічної фортифікаційної архітектури, в якому поєднанні різні стилі.

Він розташований на горі вулканічного походження висотою 68 м і займає площу біля 14 тис. кв.м. замок складається з трьох частин і розміщений на трьох терасах. Найстаріший - Верхній замок XIV -- XVI ст. -- знаходиться на вершині гори; Середній замок XVII ст. -- на терасі на 6м нижче і Нижній замок теж XVII ст. - ще на 10 м нижче, була збудована вежа для охорони воріт, а також дорога до замку по західному схилі гори. Ця дорога збереглася до наших днів, а вежа була зруйнована на початку XX ст., залишивши тільки її фундамент. Весь замок та кожна його частина оточені кам'яними стінами 3-3,5 м завтовшки, сухими ровами глибиною 10-12 м, через які були перекинуті дерев'яні, колись підйомні мости. Охороняють замок 8 могутніх бастіонів, прибудованих у XVII ст., по кутах всіх трьох частин замку, на яких в давнину була розміщена артилерія. Ворота в Нижній замок, де знаходилася сторожа, охороняють два могутніх кулеподібних бастіонів. Середній замок має чотири бастіони, великий двір, оточений дво - триповерховими будівлями, в яких розміщувалися казарма для гарнізону, арсенал, рицарський зал, кухні, комори. З північної сторони двору стояв колись будинок коменданта, який був розібраний у другій половині XX ст., залишивши тільки фундамент. За ним височать кам'яні стіни XIV ст. Верхнього замку в який можна піднятися сходами зліва і справа. Зліва це сходи квадратної вежі кінця XVIII ст., а справа це так званий "хід-пастка", вирубаний під південно-східною вежею у кінці XVII ст.

Верхній замок, колишня резиденція його володарів, має закритий з усіх сторін двір, дво - триповерхові будівлі, колишні розкішні князівські палати XVI - XVII ст., три круглі вежі XIV ст., добудовані у XVII ст., замкову каплицю XVII ст.. З північної сторони Верхній замок захищають два бастіони. У південній частині двору знаходиться криниця глибиною 85 м, воду з якої використовували до кінця XIX ст. За австрійськими джерелами XIX ст. на глибині 71 м у криниці вирубано кам'яні спіральні сходи, які закінчуються на рівні 1,6 м дна нішами, одна - в південному напрямку, а друга - в північному. За легендою з дна криниці можна було вийти до берега річки Латориці.

Навколо замкової гори ще в XVI ст. був викопаний водяний рів, який наповнювався водою з цієї річки. У XVII ст. рів був укріплений дубовими частоколами - паланком. Назва "Паланок" збереглася до наших днів, хоча рів і частокіл давно зруйновані.

Точної дати заснування замку немає, але перші згадки про нього датуються XI ст. Спочатку замок належав угорським королям династії Арпадовичів, а з початку XIV ст. - династії Анжу.

З 1396 по 1414 рік мукачівським замком володів подільський князь Федір Корятович. На протязі XV -- XVI ст. мукачівський замок належав багатьом володарям, які його розбудували. З 1629 по 1711 рік замок належав сім'ї династії Ракоці. У 1680 році замок перейшов до вдови Ференца І Ракоці - Ілони Зрінь

З 1703 по 1711 рік мукачівський замок стає оплотом національно-визвольної війни угорського народу під керівництвом князя Ференца II Ракоці. В 1896 році в'язницю було ліквідовано. Поступово замок переходить в занепад і руйнується . Під час Другої світової війни, уже в складі Угорщини, замок займали угорські військові частини. Сьогодні у замку ведуться реставраційні роботи, музейно-туристичний комплекс. Тут функціонує музей у якому розгорнуто експозиції історії, етнографії, природи та старожитностей. У 12 залах експонуються твори живопису, в тому числі старовинні ікони.

Ужгородський замок XIII - XVIII ст. (Castelum Ungvar) це найстаріша з усіх фортець Закарпаття. Дерев'яне укріплення білих хорватів існувало на Замковій горі над р. Уж з раннього середньовіччя (з VII ст.) і руйнувалося аварськими та угорськими кочівниками. (А фрагменти валів першого оборонного городища на вершині Замкової гори датована археологами IX - VII ст. до н.е.). Наприкінці IX ст. Ужгородська фортеця стала резиденцією хорватського князя Лаборця, який вів важку боротьбу з угорськими кочівниками :завойовниками. Угорський літописець XII ст. Анонім у хроніці "Діяння угорців" (Gesta Hungarorum) дату» цю боротьбу 903 р. Він описує, що дружина слов'янського князя Лаборця в запеклій січі зазнала поразки від угрів. Самого ж князя, який вирвався з облоги, мадяри наздогнали й убили на березі річки, яку місцеві слов'яни відтоді стали називати його іменем (р. Лаборець - це притока р. Уж, нині розташована на території Словаччини).

У XI ст. на місці дерев'яного угри зводять кам'яний замок-дитинець. Про його міць свідчить той факт, що половецька орда хана Кутеска у 1086 р. не змогла здобути приступом Ужгородську твердиню. Сплюндрували її осадні машини монголо-татар у 1242 р. Та грамота угорського короля Лейли IV, датована 1248 р., зазначає, що вже невдовзі після Батиєвого спустошення краю на Замковій горі над р.Уж королем закладено новий кам'яний замок Унгвар і костьол у ньому.

У 1322 р. король Угорщини Карл Роберт Анжу за віддану службу дарує замок Унгвар італійському графу Філіпу Другету, який перебудовує його за італійськими рицарськими канонами. Рід Другетав володів замком із 1322 по 1691 рр. З поширенням вогнепальної зброї і появою нової стратегії оборони, італійські інженери реконструюють старий замок у твердиню бастіонного типу. Свідченням цієї перебудови є дата "1598", викарбувана на украпленні в'їздних воріт під геральдичним щитом-барельєфом графського роду Другетів. В'їзд до замку прикрашає білокам'яний ренесансний портал.

Графи Другети були відданими старій королівській династії угорських володарів та їхнім генеалогічним правонаступникам - австрійським монархам Габсбургам. Ця відданість зіграла драматичну роль в житті графського роду й їхнього замку, розташованого поряд з могутньою Мукачівською твердинею непримиренних ворогів Габсбургів з роду Ракоці.

У 1678 - 1685 рр. молодий трансільванський барон Імре Текелі після одруження з можновладною вдовою Ілоною Зріні підняв антигабсбургзьке й антикатолицьке повстання. Його війська брали штурмом замок Другетів у 1679 і 1684 рр., призвівши до його серйозних руйнувань. За відданість Габсбургам 11 квітня 1684 р. в місті Коншці (Словаччина) повсталі повісили останнього представника чоловічої лінії графської династії Другетів - Жигмонда Другета. Наступною року австрійська армія розпорошила повстанців. Відтак полковник Міклош Перчені взяв шлюб з Христиною Другет іі новим правителем Ужанського комітату й власником Ужгородського замку. Граф М.Перчені запросив славнозвісного французького інженера Лемара і за його планом значно розбудував сплюндровану каруцами твердиню (після цього замок набув свого сучасного вигляду).

У 1704 р. австрійський гарнізон після кількамісячної облоги загоном закарпатських опришків Івана Пеци й повсталими селянами на вигідних для себе умовах здав Ужгородський замок князеві Ференцу II Ракоці. У твердиню повернувся МДІер-чені, який служив міністром закордонних справ уряду Ракоці

23 червня 1707 р. в Ужгородському замку відбулися переговори між Ф.Ракоці й прибулим з Росії послом Петра І. Тут була досягнута домовленість про політичну підтримку Російською імперією трансільванського князя при його коронації на престол Речі Посполитої та про надання йому значних фінансових дотацій для ведення подальших бойових дій проти австрійської імперії.

Після придушення імператорською армією визвольної війни угорського народу 1703 -*1711 рр. Ужгородський замок весною 1711 р. було взято штурмом й анексовано державою, все його коштовне майно вивезено у Відень, і в стінах розквартировано армійську залогу. І невдовзі після першого поділу Речі Посполитої він втратив своє прикордонно-стратегічне значення й у 1755 р. на прохання єпископа В.Пачинського був переданий імператрицею Марією-Терезією Мукачівській греко-католицькій єпархії. У 1778 р. в його станах відкрито духовну семінарію.

Ужгородський замок має форму неправильного чотирикутника з висунутими за лінію стін масивними ромбовидними бастіонами по кутах заввишки 10 - 15 м. На древність споруди вказують монолітна кладка стін, різьблені у камені карнизи, колони романського і готичного стилів. Фрагменти найдавніших кам'яних кладок замку, що впродовж тисячоліття свого існування зазнав неодноразових перебудов, туристи нині можуть побачити хіба в його підземеллях.

З трьох боків замок оточений сухим ровом, вирубаним у скелях на глибину 8 - 10 м, а з північно-східного - урвищем. Із XVIII ст. у замок можна було потрапити лише через підвісний міст. Роки, вибиті над в'їздними брамами замку -1598, 1653 - вказують на дати основних реконструкцій споруди, після яких він набув сучасного вигляду. Територію замку оточує стародавній парк площею 6 га., закладений ще графським родом Другетів. Всередині замку, напроти укріплення в'їздних воріт на самому краю урвища північного схилу замкової гори височіє палац-цитадель графів Другетів.

Це двоповерхова будівля XVI ст. з квадратними вежами на кожному куті (до пожежі ЇХ палац мав три поверхи). Західний і південний фасади пала оздоблені ренесансними двох'ярусними аркадами галерей. Вежі палацу мають ярус стрільниць, товщина їхніх кам'яне стін досягає 2,5 - 3,0 м. Цитадель утворювала другу лінію оборони, з трьох боків її оточував глибокий рів з підйомним мостом. Підвальний ярус з рядом бійниць складається з просторих казематів, які використовувалися як арсенал, продовольчі склади та укриття. Є тут і своя в'язниця з камерою для тортур. Ужгородський замок має лабіринт підземних ходів, нині замурованих і занедбаних. (Де-не-де вони "проявляються" промовистими провалами біля підніжжя Замкової гори). Туристи мають змогу оглянути кам'яний 32-метровий колодязь у дворі замку, який, за переказами, переходить у горизонтальний лаз, що виводив у долину р. Уж. У наші дні в тридцяти залах Ужгородського замку розмістилася унікально багата експозиція Закарпатського обласного краєзнавчого музею, яка налічує понад 120 тисяч експонатів і розповідає про яскраві сторінки історії цього краю та його мешканців. Щорічно його відвідує близько 50 тис. туристів.

Сьогодні у замку діє кузня, де майстри за "дідівськими" технологіями здатні виготовити туристу будь-яку кузню (сувенір) на замовлення і навіть залучити його до виготовлення цієї речі. Аматори народних промислів сподіваються також відкрити свої майстерні під відкритими небом у дворі замку.

Існує міжнародний інвестиційний проект повного відродження замку як культурно-розважального туристичного комплексу. Проект передбачає відведення частини кімнат під "графські" готельні номери, відкриття в підземних казематах замку стильного ресторану, оформленого у рицарському стилі з оригінальною давньоруською й давньоугорською кухнями, а також відкриття "рицарської зали", в якій будь-який турист міг би приміряти на себе рицарські обладунки і випробувати власну вправність у стрільбі з лука й арбалета.. Триває пошук інвестора.

Селище Ясіня

Любителів зимових видів спорту, таких як гірські лижі або сноуборд, приваблює відпочинок на гірськолижних базах, пансіонатах, будинках відпочинку, селища Ясіня. (“Тиса”, Драгобрат, “Едельвейс”, і “Високі Карпати”.)

Селище Ясіня Закарпатської області засновано в 1553 році.

Розташувалося воно в долині, між Свидовецьким і Чорногіським хребтами, на берегах річок Лазещина і Чорна Тиса, біля гірської долини Драгобрат і урочища Казмещина. Відпочинок в Ясіня - це можливість помилуватися високими горами України: красунею Говерлою, гордим Петросом і легендарною Близницею, на якій росте красива квітка Карпат - едельвейс. Селище Ясіня знаходиться на відстані 45 клм. Від географічного пункту “Центр Європи.” Також тут знаходиться пам'ятник архітектури Закарпаття - дерев'яна Струковська церква 17ст.

Через селище проходить міжнародна траса Ужгород - Рахів - І.Франківськ - Львів і залізнична колія Харків - Чернівці - Кишинів.

Відпочинок в Ясіня набуде особливого колориту, якщо спробувати національне блюдо - Банош. Ця звичайна каша з кукурудзяної муки, зварена на сметані з тертим сиром або бринзою, дуже смачна і ситна.

Селище Ясіня славиться своєю щедрістю та гостинністю, різними звичаями, фольклором, багатством природи, мальовничими ландшафтами. Все це приваблює туристів.

Висновки

Розглядаючи історію та визначні місця Закарпаття ми бачимо, що неповторні мальовничі Карпати пропонують цілорічний відпочинок, лікування та оздоровлення, піші та кінні прогулянки, сходження на вершини, водний туризм, катання на гірських лижах, риболовлю, полювання та інше. Все це задовольнить потреби кожного, бо Карпати об'єднують найкращі санаторно-курортні заклади, пансіонати, бази відпочинку і туризму. Для оздоровчого туризму та відпочинку в Карпатах існує багато санаторіїв, які розташовані в екологічно чистих курортних зонах.

Закарпатська область розташована на південно - західних схилах і передгір'ях Українських Карпат. Вона межує з двома областями України: Івано-Франківською та Львівською.

Клімат області помірно континентальний. Гори займають близько 80%, ліси - 50% території Закарпатської області. Географічне розташування, клімат, рельєф та збережена самобутня культура Закарпаття дають можливість розвитку санаторно-оздоровчого комплексу світового рівня. Курортний потенціал регіону сприяє тому, що сьогодні це одне з найпопулярніших місць лікування і відпочинку.

Мінеральні води Закарпаття мають неперевершені лікувальні та смакові властивості. Родовища субтермальних, термальних та високо термальних вод створюють можливості їх використання з лікувально-оздоровчою, промисловою метою.

За період оздоровлення і відпочинку Ви зможете побачити в Карпатах круті серпантини найвищої точки Українських Карпат - загадкової Говерли, лижні траси Драгобрата, можна заглянути у глиб "морського ока" - неперевершеного витвору природи - Синевирського озера, спробувати розгадати вікову таємницю Долини нарцисів, торкнутися спраглими вустами "живої води", порадувати зір загадковими візерунками писанок і вишиванок, вслухатись у чарівні звуки трембіт, подивуватися доброзичливості та гостинності закарпатців.

Найбільш відомі зимові курорти Закарпатської області - Воловень, Драгобрат, Міжгір'я, Подобовець, Рахів, Ясіня.

Серед тих хто поправив здоров'я у Закарпатті, - тисячі відпочиваючих з Польщі, Румунії, Чехії, Угорщини, Росії, інших країн.

Угорщина та Закарпатська область тісно пов'язанні між собою. Адже їх історія переплітається вже з 896 року коли вперше угорські племена з'явилися на Закарпатті. Далі Закарпаття довгий час перебувало в складі Угорщини, яка довгий час володіла її закарпатськими жителями які не могли виступити проти угорців.

Сьогоднішній час багато угорців відвідують Закарпаття щоб оглянути її територію ознайомитися з історією та визначними місцями.

На мою думку, в'їздний туризм з Угорщини в Закарпаття в перше чергу поширений через різноманітні туристичні послуги на Закарпатті, а також через спільне минуле яке пов'язує ці дві нації.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Природні багатства Закарпаття. В.Л. Боднар. Ужгород, “Карпати”

2. Замковий туризм в Україні, центр учбової літератури, М.Й. Рутинський, Київ, 2007 рік.

3. Ю.А. Єрмоленко, Е.Н. Стойко, “Карпаты глазами любознательных “, Львів: “Каменяр.”

4. В.І. Мацола. Рекреаційно туристичний комплекс України. Львів, Інститут регіональних досліджень НАН України 1997 рік.

5. І.І. Турянін. На лісових стежках. Зелені Карпати, Рахів 2000 рік.

6. Р.С. Жарнікова. Термальні води Закарпаття. Вісник УжНУ. Серія “Медицина.”

7. Н.М. Судова-Холнок. Інвестиції як один із фактів розвитку рекреаційно - туристичного господарства. Вісник УжНУ. Серія “Економіка.”

8. Курортно - рекреаційні зони Закарпаття. Довідник 2000 рік. Ужгород. Колектив авторів НПО “Реабілітація”

9. С.С. Поп. Природні ресурси Закарпаття. Ужгород “Спектраль” 2002 рік.

Размещено на Allbest.ru