Самоорганізація у структурах управління спортом Палестини

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВОЛИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

АВТОРЕФЕРАТ

САМООРГАНІЗАЦІЯ У СТРУКТУРАХ УПРАВЛІННЯ СПОРТОМ ПАЛЕСТИНИ

Спеціальність: Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення

РАМЗІ ЖАБЕР

ЛУЦЬК, 2000 РІК

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Кардинальні перетворення в усіх сферах суспільного життя Палестини, національне відродження, політична та економічна самостійність, сприяли розвитку палестинського спорту. Однак, цей процес тільки починається і пов'язаний з великою кількістю проблем. Відсутні необхідна спортивно-тренувальна база, висококваліфіковані тренери, спеціальна та методична література. Діючі спортивні організації слабкі і не завжди отримують належну допомогу зі сторони держави. Система управління спортом Палестини працює недостатньо ефективно, відчувається потреба у досвідчених спортивних менеджерах. Вказані проблеми свідчать про соціальну важливість та практичне значення досліджень у спортивній сфері і в першу чергу в системі управління спортом Палестини (на рівні відділів міністерства). Особливий інтерес представляє пошук напрямків і факторів підвищення ефективності діяльності управлінських структур.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури визначено, що важливим інструментом підвищення ефективності діяльності спортивних менеджерів виступає їх самоорганізація.

Вивчення самоорганізації на загальнонауковому рівні представлено у роботах М.П. Матвєєва (1981), А.І. Пригожина (1983), М.А. Макарова (1986). Окремі аспекти самоорганізації розглядались у роботах Р.Л. Акоффа, Ф.Е. Емері (1974), В.Г. Пушкіна (1974), Г.О. Ферстера (1974).

Феномен самоорганізації у соціальній психології досліджувався у роботах Б.Г. Юдіна (1970), А.Г. Ковальова (1978), О. Шоннесі Дж. (1979), А.С. Чернишова (1980), В.А. Терьохіна (1986), А.Д. Кудряшової (1986), А.М. Омарова (1987).

У спорті та фізичному вихованні проблеми управління мають широкий спектр дослідження і впровадження: від галузі у цілому до психічного стану спортсмена. Різні аспекти цієї проблеми розглядаються у багатьох наукових статтях і працях: К.П. Воронової (1976), Н.В. Жмарьова (1984), В.М. Платонова (1987), В.В. Левицького (1993), Н.В. Туленкова (1993), М.І. Токарєва (1994), В.Б. Карпенко (1997), В.І. Жолдака (1997), В.І. Мудрика, І.І. Приходька (1997), Амель Аль Шаара (1998), Н.В. Ткаченка (1998) та у інших авторів. Однак, проблеми, пов'язані з оптимізацією управлінської діяльності спортивних менеджерів, з опорою на соціально-психологічні механізми, не були предметом спеціального наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження включено до тематики науково-дослідницьких робіт Національного університету фізичного виховання і спорту України та виконане у межах теми 4.1.2 “Психологія професійного формування особистості в умовах фізичного виховання і спорту” (номер державної реєстрації 0196І010546), а також до державної програми розвитку Міністерства у справах спорту Палестини.

Мета дослідження полягала у виявленні особливостей соціально-психологічної самоорганізації менеджерів відділів структур управління спортом Палестини у різних ситуаціях сумісної діяльності.

Відповідно до мети були визначені наступні задачі дослідження:

Вивчення специфіки діяльності відділів Міністерства у справах спорту Палестини як об'єкта соціально-психологічного дослідження.

Проведення теоретичного аналізу методологічних передумов дослідження соціально-психологічної самоорганізації відділів спортивних менеджерів.

Дослідження соціально-психологічних процесів у відділах спортивних менеджерів у різних ситуаціях сумісної діяльності.

Визначення рівня соціально-психологічних властивостей відділів спортивних менеджерів.

Аналіз характеру взаємозв'язку соціально-психологічних процесів із властивостями відділів спортивних менеджерів.

Наукова новизна одержаних результатів:

- вперше проаналізовані з точки зору самоорганізації структури управління спортом Палестини (відділи Міністерства);

- виділені та систематизовані типові особливості соціально-психологічної самоорганізації відділів спортивних менеджерів у різних ситуаціях сумісної діяльності;

- конкретизовано зв'язок між соціально-психологічними процесами та особливостями колективів спортивних менеджерів;

- визначена роль і значення керівника у загальному процесі соціально-психологічної самоорганізації відділу спортивних менеджерів;

- розроблено організаційно-управлінський зміст поняття “самоорганізація” як основи для функціонування колективу спортивних менеджерів.

Практична значимість одержаних результатів полягає у виявленні соціально-психологічних факторів підвищення самоорганізації різних структур управління спортом. В результаті дослідження виділені основні проблемні ситуації управлінської діяльності відділів Міністерства у справах спорту Палестини. Розроблена технологія концептуального підходу до самоорганізації діяльності менеджерів у структурах управління спортом Палестини, яка може стати корисною у практиці інших країн. Визначені перспективні напрямки щодо подальших досліджень проблеми організації діяльності менеджерів у сфері фізичної культури і спорту.

Особистий внесок автора полягає у:

- теоретичному обґрунтуванні організаційно-управлінського змісту поняття “самоорганізація” як основи для функціонування колективу спортивних менеджерів;

- визначенні та систематизації типових особливостей соціально-психологічної самоорганізації відділів спортивних менеджерів у різних ситуаціях сумісної діяльності;

- встановленні зв'язку між соціально-психологічними процесами та особливостями колективів спортивних менеджерів;

- розробці концепції самоорганізації спортивних менеджерів в різних ситуаціях сумісної діяльності.

Апробація результатів. Основні результати дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на II Міжнародному науковому конґресі: “Сучасний олімпійський спорт” (Київ, 1997), на Всеукраїнській науковій конференції: “Оптимізація процесу фізичного виховання в системі освіти” (Тернопіль, 1997), на 47-й науково-методичній конференції Українського державного університету фізичного виховання і спорту (Київ, 1997), на III Міжнародній науково-практичній конференції: “Фізична культура, спорт та здоров'я нації” (Вінниця, 1998), на II Всеукраїнській конференції аспірантів: “Молода спортивна наука України” (Львів, 1998), на науковій конференції Палестинського університету фізичного виховання (Сектор Газу, 1998).

Публікації. Основний зміст дисертації викладено в 9 публікаціях автора у чотирьох матеріалах наукових конференцій і п'яти статтях у наукових фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Робота викладена на 168 сторінках друкованого тексту, містить 38 таблиць, 12 малюнків та 3 додатки. У праці використано 218 літературних джерел.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету та задачі дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, особистий внесок автора, вказується сфера апробації результатів дослідження.

У першому розділі “Соціально-психологічні проблеми управління в організаційних системах спорту” подається аналіз теоретико-методичних передумов і сучасний стан дослідження феноменів управління та керівництва. У спортивній сфері значних успіхів досягає управління, підґрунтям якого виступає цільовий підхід, що передбачає науково обґрунтований вплив на систему з точки зору попередньо передбачуваних кінцевих результатів. Цільове управління використовується у сфері фізичної культури та спорту як при висвітленні проблем, пов'язаних з керуванням тренувальним процесом, так і діяльності спортивних організацій (Ю.І. Черняк, 1975, К.П. Воронова, 1976, Н.В. Жмарьов, 1984, В.І. Жолдак, 1997, П.А. Віноградов, 1997 та ін.). Теоретичною та методологічною засадою цільового управління виступає системний підхід, організаційною підосновою якого є програмно-цільові методи управління (цільові комплексні програми, плани за методом “дерева цілей” і т. п.). Важливих успіхів спортивна організація може досягти за умов гармонійного поєднання функцій керівництва та управління. Керівництво використовується як інтегруючий фактор для формулювання завдань, визначення загальної стратегії дій спортивної організації, налагодження трудової дисципліни, підвищення відповідальності працівників за доручену справу.

Управління поширюється насамперед на сферу організації діяльності працівників, вибір та використання методів організації та проведення навчально-тренувального процесу, а також на вирішення завдань стосовно набору та відбору спортсменів, медично-біологічного, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення процесу тренування. При цьому враховуються особливості виду спорту, вимоги і закономірності становлення спортивної майстерності, “технології” тренувального процесу.

Теоретичне вивчення досліджуваної проблеми дозволило визначити важливу категорією системи соціального управління - оперативний простір. Його формування та використання є основним критерієм для оцінки рівня керівництва. Оперативний простір у діяльності керівника характеризується кількістю можливих варіантів дій та рішень управлінських завдань. Загалом, оперативний простір визначається компетенцією фахівця і є підставою для здійснення конкретних заходів з метою визначення завдань та прийняття відповідних рішень. У процесі створення максимального оперативного простору велике значення відіграє вміння визначити основні питання управління, тобто ті принципові завдання, які повинні бути вирішені особисто керівниками або групою керівників. Визначення основних питань управління обумовлює відповідний зміст діяльності керівників та напрямки розвитку сфери управління. Процес розв'язання основних питань управління вимагає уміння прогнозувати. Вибір цих питань головним чином залежить від вихідних позицій і масштабів завдань. Для їх визначення доцільно користуватись методом порівняння діяльності різних систем спорту і спортивних організацій. На основі співставлення отриманих даних може бути визначене місце організації серед інших. Виявлені при цьому значні відмінності стануть для керівництва приводом для того, щоб розкрити причини такого стану.

Обмежені можливості для реалізації поставлених завдань, регламентований об'єм робочого часу керівника та можливості організації, вимагають добору обмеженої кількості найбільш важливих, з точки зору виконання, стратегічних завдань. З цього приводу виникає проблема: за якими критеріями можуть бути визначені основні питання управління, рішення яких розташовується у зоні можливого.

На основі проведеного аналізу такими загальними критеріями можуть бути наступні:

- державні та планові завдання;

- завдання, які вирішуються у міжнародному масштабі, наприклад, у межах ООН, МОК, НОК;

- завдання, які реалізуються у межах цілої системи спорту країни або декількох спортивних організацій;

- ключові завдання, рішення яких дозволить подолати перешкоди на шляху досягнення високих результатів.

Успіх справи в кінцевому результаті визначається тим, як основні питання управління будуть реалізовані у практичних діях. В процесі дослідження проаналізовані оцінки провідних дій і видів поведінки у “сильних” та “слабких” керівників, що дало підставу наповнити змістом різні рівні оперативного простору.

Вузький оперативний простір формують такі чинники:

- жорсткі рамки, які встановлюються вищестоящим керівником при вирішенні завдань;

- “втручання” керівника в управління ділянкою, що підпорядкована керівнику, який займає нижчу посаду; затягування процесу прийняття рішень вищими керівниками і керівниками одного рівня управління;

- жорстке обмеження можливостей розпоряджатись ресурсами;

- велика кількість нерозв'язаних проблем внаслідок відсутності достатніх повноважень, часткове ігнорування вищестоящими керівниками діючих в організації нормативних документів, що регулюють завдання, повноваження та відповідальність керівників.

Широкий оперативний простір обумовлюють:

- велика кількість невирішених проблем внаслідок перенапруження у роботі;

- обмеження оперативного простору для дій партнера;

- недостатність даних і відсутність іншої інформації з об'єктивних причин.

Не зважаючи на те, що управління досить складний процес, його можна описати, виділяючи основні елементи, кожен з яких є складовою або конкретною характеристикою. До їх числа слід віднести: ініціативу, уміння працювати з інформацією, захист своєї думки, прийняття рішень, вирішення конфліктів та критичний аналіз. Усі шість елементів підпадають під окремий аналіз, оскільки вони мають життєво важливе значення з точки зору забезпечення ефективного управління.

У діяльності конкретної спортивної організації елементи управління проявляються у функціях та видах управлінських робіт. Серед спеціалістів з управління (А.М. Омаров, 1980, П.А. Пригожин, 1983, В.А. Терьохін, 1989, Б.Г. Вакулов, 1991 та ін.) найбільшого поширення набув підхід, у якому розрізняють дві категорії функцій управління: основні і забезпечуючи. До основних функцій управління у сфері спорту нами були віднесені: прогнозування, планування, прийняття рішень, організація, регулювання, координація, облік, контроль і оцінка. До тих, що забезпечують: добір, розстановка кадрів і підвищення їх кваліфікації, роботу з інформацією, матеріально-технічне, фінансове, науково-методичне, нормативно-правове і організаційно-психологічне забезпечення.

У другому розділі “Організація і методи дослідження психології самоорганізації у структурах управління спортом” обґрунтовується система взаємодоповнюючих методів, що відповідали особливостям досліджуваної проблеми, подається організація дослідження.

Виконання програми дослідження проходило у два етапи. Перший етап включав аналіз та реферування наукової і спеціальної літератури, що покладена в основу теоретичного підходу до вивчення проблем самоорганізації.

Проаналізовано сутність процесу самоорганізації в контексті проблеми розвитку, співвідношення поняття “самоорганізація” із категоріями “самоврядування”, “саморух”, “саморозвиток”, “прогрес”, “саморегуляція” та ін. Проведений аналіз показав, що явище самоорганізації викликає широкий дослідницький інтерес на різних рівнях наукового пізнання.

Аналізуючи загальний стан проблеми визначення методів самоорганізації, необхідно відзначити, що існуючі способи дозволяють якоюсь мірою виявити статистичні параметри самоорганізації, що загалом призводить до фіксації деякого даного рівня організованості об'єкта. Оскільки будь-який об'єкт характеризується деяким значенням організованості, то існуючі процедури, встановлюючи його параметри, власне кажучи, не дозволяють визначити генезис самоорганізації, її детермінанти, спрямованість, а отже, знижують ефективність прогнозу, на базі якого можна будувати керуючі, корегуючи програми цільового призначення. Виходячи з цього, особливий інтерес представляє дослідження самоорганізації в різних ситуаціях спільної діяльності.

Базуючись на цьому, була розроблена процедура дослідження самоорганізації. Використовувалися методи спостереження, аналіз документів, експертний аналіз, а також матеріали масового опитування менеджерів різного рівня структур керування спортом Палестини.

Як експерти виступали досвідчені фахівці з великим стажем роботи в системі спорту, що є безперечною гарантією високої загальної поінформованості стосовно специфіки функціонування відділів Міністерства спорту. На основі експертних оцінок і матеріалів дослідження було виділено 12 типів проблемних ситуацій спільної діяльності у відділах міністерства, з яких, були відібрані 4 ситуації, що повторювалися найчастіше, для використання на другому етапі дослідження. При доборі ситуацій враховувалась їхня спрямованість та етимологія. Відповідно до цього були відібрані фактори як екзогенної, так і ендогенної природи.

На другому етапі проведено збір і обробку експериментального матеріалу, відповідно до моделі досліджуваного феномена самоорганізації, необхідно було діагностувати властивості і характеристики колективів, зафіксувати процеси, що відбуваються в них, досліджувати взаємозв'язок між чинниками. У ході другого етапу використовувалися: методика виявлення стилю керівництва А.Л. Журавльова, орієнтована анкета Кучера-Смекала.

Дані, отримані за допомогою розробленої анкети і зазначених методик, уточнювалися на основі використання інших методичних прийомів - аналізу документів (протоколів засідань відділів, наказів, розпоряджень), експертних оцінок, спостереження. Дослідженнями було охоплено 59,6% фахівців від загальної кількості співробітників 12 відділів Міністерства.

У третьому розділі “Соціально-психологічна самоорганізація у структурах управління спортом Палестини” подаються результати досліджень соціально-психологічних процесів у відділах управління спортом, що знаходяться у різних ситуаціях сумісної діяльності.

Дослідження показало, що у ситуації виходу колективу відділу на перспективний напрямок діяльності спостерігається підвищення важливості групових цілей для працівників, активний взаємозв'язок особистих цілей і досягнення схожості у розумінні групових. Вказані процеси відбуваються на фоні активізації емоційних контактів, що загалом пояснює вербальний прояв загального підйому. Проте виявлено, що у зазначеній ситуації пасивно проходять контакти з іншими відділами міністерства. Пояснюється це необхідністю сконцентрованого вкладання зусиль і внаслідок цього, небажанням вводити менеджерів інших відділів у зміст нової ідеї, програми.

У ситуації зміни тематики відділу, найбільшою інтенсивністю характеризуються процеси, що стосуються розподілу функціональних обов'язків членів трудового колективу. При цьому особливо активно проходять процеси вузької спеціалізації менеджерів, що у даній ситуації цілком закономірно, так як, перехід до виконання нової справи, опанування маловідомої теми припускає закріплення за кожним менеджером певної ділянки роботи. Велике значення для самоорганізації відділу у даній ситуації відіграє формування різних робочих груп, в умовах яких, опанування нової теми проходить більш ефективно. Не менш важливе значення має також приклад колег у освоєнні тих рішень нових проблем, які справляють позитивний вплив на інших менеджерів. У протилежність попередній ситуації у даних умовах висока ступінь проходження процесів, які характеризують контакти менеджерів відділу із спеціалістами, колегами з інших відділів, що пояснюється необхідністю формування й розвитку уявлень з нової теми. В якості одного із джерел таких знань, поряд з вивченням спеціальної літератури, виступає контакт із спеціалістами, які володіють знаннями у цій галузі, що загалом виявляється додатковим чинником інтенсифікації діяльності працівників відділу, котрі знаходяться у даній ситуації.

Встановлено, що в ситуаціях виходу з відділу одного з провідних менеджерів, спостерігаються процеси активізації діяльності в напрямку сполучення функцій і розширення кола ділового спілкування. Характерно, що саме у такій ситуації активізуються процеси висунення нових лідерів. Ці плини можуть бути поєднані зі спробами окремих працівників виступати у якості заміни працівника, котрий залишив дане місце, а також із прагненням працівників реформувати свою діяльність, враховуючи попередні зміни. Все це свідчить про підвищення напруженості діяльності усіх менеджерів відділу.

В умовах переходу відділу на нові умови оплати праці, присутнє підсилення динаміки напруженості трудової діяльності. Зафіксоване розширення емоційних контактів, дає можливість припустити присутність у даній ситуації інтенсивних процесів, які висвічують афективно-комунікативні аспекти спілкування. Викладені аналітичні умовиводи характеризують домінуючі процеси у відділах структур управління спортом, які знаходяться у різних ситуаціях сумісної діяльності.

У ході дослідження було проведено співставлення відмічених процесів і властивостей відділу, що дало змогу перевірити гіпотезу дослідження.

На основі узагальнення результатів досліджуваної проблеми, нами було встановлено, що цілеспрямованість відділу прямо корелює з процесами взаємозв'язку особистих цілей працівників, рівнем важливості і розумінням групових цілей, розширенням емоційних зв'язків у відділі. Структуризація має прямий зв'язок з процесами вузької спеціалізації працівників, формуванням окремих дослідницьких груп, перерозподілом функцій між працівниками. Результативність прямо корелює з процесами, які характеризують рівень напруженості праці, ступінь поєднання функцій працівниками, інтенсивність ділової критики. На основі отриманих даних було визначено домінуючий розвиток властивостей відділу у кожній з вищезазначених ситуацій.

Аналізуючи отримані експериментальні дані, ми дійшли висновку, що в ситуаціях розробки перспективного наукового напрямку, найбільш інтенсивні процеси, поєднані з ознакою цілеспрямованості. У ситуації зміни тематики зафіксовано переважання процесів, які пов'язані з ознакою структуризація. В ситуації, коли один з провідних менеджерів покидає відділ, переважають процеси, що взаємопов'язані з властивістю інтегрування, і для відділів у цій ситуації притаманний домінуючий розвиток зазначеної властивості. У ситуації фінансової самостійності спостерігається підвищення інтенсивності процесів, поєднаних з ознакою результативності.

У четвертому розділі “Обговорення результатів дослідження” зроблено підсумок проведених досліджень. У роботі вперше експериментально досліджено внутрішній зміст процесів, що проходять у структурах управління спортом Палестини, та подано їх співставлення з даними, які характеризують насиченість ознак відділу на основі факторного аналізу.

Результати аналізу показали, що факторні структури процесів у різних ситуаціях сумісної діяльності й поєднані з ними ознаки мають аналогічне значення.

Тому, можна констатувати присутність причинно-наслідкового зв'язку між цими двома перемінними - домінуючі у колективах процеси відповідають рівню виявлених ними властивостей, важливих за певних обставин сумісної діяльності.

Так, у ситуації виходу колективу на розроблення перспективного напрямку, фактор “цілеспрямованість” сформований ознаками, які віддзеркалюють процеси діяльнісного взаємовпливу працівників (табл. 1).

Таблиця 1. - Факторна модель соціально-психологічної самоорганізації колективів у ситуації виходу на розробку перспективного напрямку:

Результати, подані у таблиці, свідчать, що центр першого фактору (F1) створений ознаками, які стосуються ділянки групового цільове утворення в діяльній сфері. Центр другого фактору (F2) майже однаково за факторною завантаженістю репрезентують ознаки, що характеризують різні аспекти спілкування. До нього приєднуються процеси функціональних розподілень і цільове утворення. Центр третього фактору (F3) складений ознаками, що стосуються процесу спілкування та діяльної сфери. При цьому необхідно враховувати, що зміст фактору F3 відрізняється від зміст фактору F2, тому що до центру фактору F3 примикають різнорідні ознаки, що характеризують, з одного боку, критичне ставлення до інших відділів, а з іншого боку - інтеграційні процеси групової свідомості, що за певних умов можуть супроводжуватися структурними змінами у відділі.

У ситуації зміни тематики, фактор “структуризації” створений властивостями, які віддзеркалюють процеси розмежування та перерозподілу функцій, висунення нових лідерів (табл. 2).

Таблиця 2. - Факторна модель соціально-психологічної самоорганізації колективів у ситуації зміни тематики відділу:

Центр першого фактору (F₁) утворений ознаками, що стосуються структурних змін відділу. Близько до центру знаходяться ознаки, що відсвічують критичний настрій у відділі. Це природно підсилює процеси структуризації. Центр другого фактору (F₂) сформований ознаками, що характеризуються розширенням обміну діловою інформацією, ділових зв'язків і структурної активності. Активізація ділового спілкування відбувається через підвищення спеціалізації кожного з менеджерів. Центр третього фактору (F₃) утворений ознаками, що характеризують процеси групової свідомості. Ці процеси відбуваються поряд із функціональними перерозподілами.

В ситуації, коли один із провідних менеджерів покидає відділ, фактор “інтегрування” утворений властивостями, що відображають процеси розширення ділових контактів, поєднання функцій й зростання важливості групових цілей (табл. 3).

Результати, подані у таблиці, переконливо засвідчують, що центр першого фактору (F₁) складається з ознак, що характеризують єднання менеджерів на рівні діяльності і спілкування. Центр другого фактору (F₂) складається з ознак, що відсвічують негативні настрої і процеси: присутні критичні висловлення на адресу менеджерів відділу, відбувається поділ відділу на мікрогрупи.

Таблиця 3. - Факторна модель соціально-психологічної самоорганізації колективів в умовах, коли один з провідних менеджерів покидає відділ:

Зміст третього фактору (F₃) характеризується консолідацією групової свідомості, розширенням зв'язків менеджерів відділу з іншими відділами.

У ситуації фінансової самостійності, фактор “переоцінка” створений ознаками, які віддзеркалюють процеси розширення емоційних зв'язків, активації критичних настроїв у відділі (табл. 4).

Таблиця 4. - Факторна модель соціально-психологічної самоорганізації колективів в умовах фінансової самостійності:

Центр першого фактору (F₁) складений з ознак, що характеризують настрої, які відсвічують рух у відділі. До складу означеного фактору входить також ознака, яка характеризує тенденцію виходу окремих менеджерів із відділу. Зрозуміло, що це є вже крайнім варіантом оцінюваного процесу.

Центр другого фактору (F₂) компонують ознаки, які стосуються спілкування і мають ділову спрямованість. Центр третього фактору (F₃) сформований ознаками, що характеризують консолідацію, яка відбувається в сфері виробничої діяльності і групової свідомості. На підставі визначення стрижневих процесів, які відбуваються у відділах, необхідно констатувати, що вони відповідають рівню насиченості властивостей, характерних для певних ситуацій колективної діяльності. Це аргументується тим, що фактори, які мають більшу силу відносно змісту формуючих ознак, з високою вірогідністю можуть бути інтерпретовані як процеси, що розвивають поєднані з ними властивості. Так, у ситуації відходу лідера з відділу, властивість “інтегрування” розвивається на основі процесів поєднання функцій менеджерами відділу; у ситуації зміни тематики відділу властивість “структуризація” досягається за рахунок активізації процесів розмежування функцій між менеджерами; у ситуації самостійності рішення питання чисельності персоналу при збереженні загального фонду заробітної плати властивість “результативність” досягається за рахунок процесів оцінювання різноманітних факторів ефективності праці менеджерів; у ситуації виходу відділу на перспективний напрямок діяльності значима властивість “цільова спрямованість” відділу досягається за рахунок процесів цільове утворення.

На базі отриманих даних обґрунтовано роль керівника у соціально-психологічній самоорганізації колективу спортивних менеджерів й виявлено психологічну основу процесу самоорганізації, який містить у собі щонайменше дві групи механізмів.

Перша група має значення суб'єктної природи досягнень й визначається когнітивними, емоціонально-регулятивними і діюче-практичними можливостями, їх загальним розвитком і спеціалізацією. Друга група - над суб'єктивної природи, пов'язана із умовами інституту відношень, механізмами соціального впливу, влади, залежності і т. п. Процеси самоорганізації завжди обумовлені значенням її оптимального рівня як необхідної відповідності стана суб'єктних можливостей і характеру зовнішніх організаційних впливів. Рівень організаційних вимог, інтенсивності впливів не повинен перевищувати значення індивідуальних можливостей суб'єкта організаційної діяльності.

Оптимальність цих співвідношень може розглядатися в якості підстави максимального звільнення й ефективності індивідуальних (суб'єктних) досягнень і в якості умови зниження рівня потенційних конфліктних взаємовідношень в організаційній життєдіяльності. Відповідно до цього в організації завжди існує необхідність визначати і встановлювати рівень фону (індивідуального і групового, природного і соціально-обумовленого) як міри можливостей кожного із суб'єктів для розробки і вибору засобів стратегії і тактики самоорганізації.

На основі отриманих результатів та виявлених підходів можуть бути реалізовані заходи, що спрямовані на розвиток властивостей відділів Міністерства управління спортом Палестини.

ВИСНОВКИ

1. Науковий аналіз проблеми дослідження дозволив визначити, що самоорганізація у структурах управління спортом Палестини може забезпечити перехід відділу спортивних менеджерів Міністерства у справах спорту, вищий рівень функціонування, що створює необхідний потенціал для більш ефективного рішення існуючих питань.

2. Досягнення належного рівня прояву властивостей відділу може розглядатись у якості змісту його соціально-психологічної самоорганізації. Тому самоорганізація у структурах управління спортом може бути визначена як процес формування та розвитку колективної властивості, найбільш актуальною у конкретній ситуації сумісної діяльності. Системно утворюючими ознаками самоорганізації спортивних менеджерів при врахуванні об'єкта та предмета їх діяльності, показників складності і напруженості їх роботи є актуальні ситуації сумісної діяльності, котрі змінюють характер відносин у колективі:

- відбулася зміна тематики відділу;

- колектив відділу вийшов на перспективний напрямок діяльності;

- один з провідних менеджерів пішов з відділу;

- відділу надано право самостійно вирішувати питання чисельності персоналу при збережені загального фонду заробітної плати.

3. Успішність самоорганізації відділу спортивних менеджерів залежить від рівня розвитку соціально-психологічної властивості, найбільш важливої у конкретній ситуації сумісної діяльності.

4. Соціально-психологічні процеси відповідної спрямованості обумовлюють розвиток властивостей відділу спортивних менеджерів. Так:

- властивість структуризація розвивається за рахунок розмежування функцій між менеджерами відділів;

- властивість інтегрування - при участі процесів сумісництва функцій менеджерів;

- властивість цілеспрямованості розвивається за рахунок процесів цільове утворення;

- властивість результативності - досягається за рахунок процесів оцінювання різноманітних факторів ефективності праці менеджерів.

5. У процесі самоорганізації одночасно з розвитком найбільш важливих за певних обставин ситуацій властивостей відділу присутній розвиток і інших його властивостей, які мають різний рівень прояву залежно від певної ситуації діяльності колективу.

6. Виявлення різних психологічних властивостей залежить від ситуації сумісної діяльності. Ці властивості розвиваються у соціально-психологічних процесах відповідної спрямованості. У процесі дослідження визначені особливості організації відділів спортивних менеджерів у чотирьох ситуаціях спільної діяльності: управління фізичний спорт

- колектив відділу вийшов на перспективний напрямок діяльності;

- відбулася зміна тематики відділу;

- один з провідних менеджерів пішов з відділу;

- відділу надається право самостійно вирішувати питання щодо чисельності персоналу при збережені фонду заробітної плати.

У першій ситуації у відділі відбувається розвиток властивості цілеспрямованості. У другій ситуації спостерігається домінуючий розвиток властивості структуризації. У третій - властивості інтегрування, в останній - домінуючий розвиток властивості результативності.

7. У досліджені встановлені фактори, що визначають розвиток найбільш важливої у певній ситуації сумісної діяльності колективної властивості. Встановлений зв'язок відділу спортивних менеджерів та деяких соціально-психологічних характеристик: тривалість присутності у даній ситуації сумісної діяльності, самоуправління, гармонійності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Формирование и использование оперативного простора управления в спортивных организациях // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. научных трудов под ред. Ермакова С.С. - Харьков: ХХПИ. - 1999. - № 6. - С. 11-15.

Свойства социально-психологического пространства структуры управления //Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. научных трудов под ред. Ермакова С.С. - Харьков: ХХПИ, 1999. - № 11. - С. 31-35.

Структурность механизмов самоорганизации в поведении менеджеров спорта // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. научных трудов под ред. Ермакова С.С. - Харьков: ХХПИ. - 1999. - № 12. - С. 14-17.

Проблемные ситуации в деятельности менеджеров спортивных организаций // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. научных трудов под ред. Ермакова С.С. - Харьков: ХХПИ. - 1999. - № 7. - С. 18-20.

Проблемная ситуация в деятельности менеджеров спортивных организаций // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: Зб. наук. праць Волинського державного університету імені Лесі Українки,1999. - С. 165-167.

Взаємодія керівника та співробітників в організації сумісної діяльності // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Оптимізація процесу фізичного виховання в системі освіти”. - Тернопіль, 1997. - С. 318.

Методология психологического анализа в спорте // The proceeding of “The modern Olympic sports” inter.sci.congress. - Kyiv, 1997. - P. 146.

Трудовий колектив структур керівництва спортом Палестини як предмет соціально-психологічного дослідження // “Молода спортивна наука України”. - Ч.1. - Львів: ЛДІФК, 1998. - С. 39-43.

Проблеми соціально-психологічної самоорганізації керівництва спортом Палестини // Матеріали III Міжнародної науково-практичної конференції “Фізична культура, спорт та здоров'я нації”. - Ч.1. - Вінниця: ВДПУ, 1998. - С. 288-290.

Размещено на Allbest.ru