Побудова тренувального процесу в пауерліфтингу на етапі безпосередньої підготовки до змагань

Вивчення динаміки фізіологічних показників пауерліфтерів у процесі тренувальної та змагальної діяльності. Визначення раціональної послідовності застосування великих силових навантажень вибіркової спрямованості з урахуванням стану організму спортсменів.

Рубрика Спорт и туризм
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 14.09.2013
Размер файла 120,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет фізичного виховання і спорту України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступенюя кандидата наук з фізичного виховання і спорту

24.00.01 - Олімпійський і професійний спорт

Побудова тренувального процесу в пауерліфтингу на етапі безпосередньої підготовки до змагань

Стеценко Анатолій Іванович

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Черкаському державному університеті імені Богдана Хмельницького, Міністерство освіти України.

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, доцент Артюшенко Олександр Федорович, Черкаський державний університет імені Богдана Хмельницького, завідувач кафедри спортивних дисциплін.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, ЯЩЕНКО Алла Григоріївна, Державний науково-дослідний інститут фізичної культури і спорту, головний науковий співробітник лабораторії діагностики функціональних резервів організму;

кандидат педагогічних наук, доцент МИРОНЕНКО Петро Митрофанович.

Провідна організація: Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти України, м. Київ.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор педагогічних наук В.Л. Смульський

Анотація

пауерліфтер тренувальний спортсмен

Стеценко А.І. Побудова тренувального процесу в пауерліфтингу на етапі безпосередньої підготовки до змагань.

Дисертація (рукопис) на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту зі спеціальності 24.00.01 - Олімпійський і професійний спорт, Національний університет фізичного виховання і спорту України, Київ, 2000.

Дисертація присвячена питанням тренування у пауерліфтингу. Обгрунтовуються теоретично та підтверджуються практично положення тренування у пауерліфтингу, використання яких у передзмагальній підготовці спортсменів дозволило досягти високої її ефективності. Встановлено, що латентний час розслаблення м'язів, які навантажуються, дозволяє визначати готовність організму спортсмена до подальших великих навантажень. Високий рівень рухливості та сили нервових процесів може стати передумовою успішного виступу у змаганнях. Основні результати роботи використані у підготовці спортсменів високого класу.

Ключові слова: етап безпосередньої підготовки до змагань, велике силове навантаження вибіркової спрямованості, рухливість та сила нервових процесів, латентний час розслаблення, фаза суперкомпенсації.

Аннотация

Стеценко А.И. Построение тренировочного процесса в пауэрлифтинге на этапе непосредственной подготовки к соревнованиям.

Диссертация (рукопись) на соискание ученой степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.01 - Олимпийский и профессиональный спорт. - Национальный университет физического воспитания и спорта Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена вопросам тренировки в пауэрлифтинге. Обосновываются теоретически и подтверждаются практически положения тренировки в пауэрлифтинге, использование которых в предсоревновательной подготовке спортсменов позволило добиться высокой ее эффективности. Одним из важных положений, выдвинутых в работе, является использование больших силовых нагрузок избирательной направленности. Тренировочные занятия с такими нагрузками способствуют увеличению активных двигательных единиц и доли быстро сокращающихся волокон в мышцах, что, в конечном итоге, создает предпосылки к развитию максимальной мышечной силы и, соответственно, росту соревновательных результатов в пауэрлифтинге.

Использование определенного количества тренировочных занятий, включающих соревновательные и вспомогательные упражнения с большими силовыми тренировочными нагрузками на соответствующие группы мышц, позволяет спортсменам достичь состояния спортивной формы к соревнованиям. В связи с этим, оптимальная продолжительность этапа непосредственной подготовки к соревнованиям находится в зависимости от индивидуальных особенностей адаптационных перестроек организма спортсмена.

Установлено, что латентное время расслабления нагружаемых мышц позволяет определять готовность организма спортсменов к последующим большим силовым тренировочным нагрузкам избирательной направленности. Результаты, полученные при исследовании динамики восстановления латентного времени расслабления основных мышц пауэрлифтеров после больших силовых нагрузок избирательной направленности послужили основанием для использования таких нагрузок не чаще одного раза в неделю. В связи с этим и учитывая то, что 7-дневный цикл наиболее согласуется с основными моментами общего режима жизни и деятельности человека, за основу построения тренировочного процесса на этапе непосредственной подготовки к соревнованиям был принят недельный тренировочный микроцикл.

Улучшение тренируемости пауэрлифтеров сопровождается повышением уровня подвижности и силы их нервных процессов, что может быть предпосылкой успешного выступления в соревнованиях.

Эффективным при построении тренировочного процесса пауэрлифтеров является использование оперативной коррекции частоты тренировочных занятий с большой нагрузкой. Это означает, что в случае недовосстановления спортсмена после большой нагрузки избирательной направленности, когда спортсмен не может выполнить следующую запланированную работу, тренировочное занятие необходимо проводить с меньшей (посильной) нагрузкой или вообще откладывать такое занятие до наступления состояния суперкомпенсации. В то же время состояние недовосстановления после одной большой нагрузки избирательной направленности не является ограничением для выполнения упражнений с большой нагрузкой иной направленности с включением в работу другого массива мышц.

Исходя из полученных в работе результатов, целесообразно принципиально изменить существующий подход к дозированию тренировочных нагрузок. Суть тренировочного процесса должна заключаться не в выполнении каких-либо установленных среднестатистических показателей, а в стремлении вызвать оптимальные адаптационные перестройки в организме спортсмена с целью дальнейшего повышения уровня его тренированности.

Основные результаты работы нашли практическое применение в подготовке спортсменов разной квалификации, в том числе победителей и призеров международных соревнований.

Ключевые слова: этап непосредственной подготовки к соревнованиям, большая силовая нагрузка избирательной направленности, подвижность и сила нервных процессов, латентное время расслабления, фаза суперкомпенсации.

Annotation

A.I. Stetsenko. Construction training process into powerlifting on stage of immediate preparation to competition.

Thesis (Manuscript) for the Degree of Candidate of Science in Physical Education and Sport in speciality 24.00.01. - Olympic and professional sport. - National University of Physical Education and Sport of Ukraine. Kyiv, 2000.

It was substituted theoretically and confirmed practically the main principles of training in powerlifting. Using of these recommendations during pre-contest period of training it has permitted to reach high level of its effectiveness. It was established that latent time of muscle's relaxation, witches were loading, permits to evaluate readiness of athlete's organism to next great loading. High level of mobility and strength of nervous processes may be precondition for the successful performing during sessions. The main results of the work were used in the training of top lifters.

Key words: the stage of stage of pre-contest training, power loading of selected direction, mobility and power of nervous processes, latent time of relaxation, phase of supercompensation.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Досягнення високих результатів у спорті завжди пов'язане з пошуком шляхів підвищення ефективності тренувального процесу. Цій проблемі присвячено багато ґрунтовних досліджень (Л.П. Матвеєв, 1977, 1991; Ю.В. Верхошанський, 1985, 1991; В.М. Платонов, 1987, 1997 та ін.). Отримано значний експериментальний матеріал, який розкриває підґрунтя спортивного тренування взагалі та особливості методики підготовки в окремих видах спорту зокрема (А.М. Воробйов, 1974, 1989; А.П. Бондарчук, 1988 та ін.).

Пауерліфтинг (силове триборство) недавно з'явився в Україні і останнім часом набуває все більшої популярності. Однак літературних даних відносно особливостей підготовки у цьому виді спорту до тепер накопичено недостатньо, наявні лише окремі відомості з цього питання (Ф.К. Хетфілд, 1992; М.А. Старов, С.А. Глядя, Ю.В. Батигін, 1999 та ін.).

Тренувальна і змагальна діяльність спортсмена, який займається пауерліфтингом, пов'язана з виявом максимальної сили. Розвиток рухових якостей у спортсменів і, зокрема, м'язової сили, вивчався багатьма відомими фахівцями (В.М. Заціорський, 1970; В.В. Кузнєцов, 1970; А.М. Воробйов, 1974, 1977; Ю.В. Верхошанський, 1979 та ін.). Разом з тим досі залишаються спірними питання, які пов'язані з методами розвитку сили, підбором і порядком виконання вправ, величиною обтяжень, кількістю підходів та повторів, періодичністю однотипових навантажень, чергуванням навантаження і відпочинку. Методика розвитку м'язової сили формувалася досі, в основному, з орієнтацією на важкоатлетичні вправи, які носять виражений швидкісно-силовий характер і вимагають вияву вибухової сили. Змагальні вправи в пауерліфтингу (присідання зі штангою на плечах, жим штанги лежачи і тяга штанги) виконуються, як правило, у статико-динамічному режимі скорочення м'язів і є власне силовими. Крім того, кожний вид спорту має свій фізіологічний механізм спеціальної працездатності, який вимагає і специфічної системи підготовки. За усієї різноманітності підходів до побудови тренувального процесу підґрунтям системи чергування навантажень є концепція, яка передбачає виконання їх у фазі суперкомпенсації (В.М. Платонов, М.М. Булатова, 1995). Ця обставина зумовлює актуальність вивчення відновних процесів під час занять пауерліфтингом.

Рівень вияву максимальної сили тісно взаємопов'язаний з ефективністю функціонування нервової системи. Тому вивчення фізіологічних показників, які обумовлюють вияв максимальної м'язової сили у пауерліфтингу, є, на наш погляд, необхідною умовою для обгрунтування раціональної методики розвитку силових здібностей.

У тренуванні пауерліфтера особливе значення має етап безпосередньої підготовки до змагань (ЕБПЗ). Протягом цього етапу атлети працюють переважно з граничною і біляграничною вагою і вдосконалюють здібність до вияву максимальної сили у змагальних вправах. Тому, в зв'язку з цим, вивчення особливостей побудови тренувального процесу на ЕБПЗ з урахуванням стану організму спортсменів є, на нашу думку, актуальним і своєчасним. У доступній нам вітчизняній і зарубіжній літературі ця проблема належним чином не розкрита, дослідницькі роботи в даному напрямі практично не проводилися.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на підставі зведеного плану НДР Міністерства України у справах молоді та спорту (1991-1995) за темою 1.2.2 "Засади управління тренувальним процесом та змагальними навантаженнями в системі спортивної підготовки"; зведеного плану НДР у галузі фізичної культури та спорту на 1998-2000 рр. Державного комітету з фізичної культури і спорту за темою 2.2.2 "Теоретико-методичне підгрунтя підготовки спортсменів на етапі збереження високої майстерності". Номер державної реєстрації 0199U000938.

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні методики побудови тренувального процесу в пауерліфтингу на етапі безпосередньої підготовки до змагань з урахуванням стану центральної нервової системи (ЦНС) та нервово-м'язового апарату спортсменів.

Задачі:

1. Вивчити динаміку фізіологічних показників пауерліфтерів у процесі тренувальної та змагальної діяльності.

2. Визначити раціональну послідовність застосування великих силових навантажень вибіркової спрямованості з урахуванням стану організму спортсменів.

3. Розробити та експериментально обґрунтувати методику розподілу тренувального навантаження на етапі безпосередньої підготовки до змагань.

4. Розробити методику оперативного контролю поточної підготовленості спортсменів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

- вперше експериментально обґрунтована методика побудови тренувального процесу пауерліфтерів на ЕБПЗ;

- розроблений новий підхід до оцінки функціонального стану спортсменів, який полягає у визначенні інформативних фізіологічних показників функціональної рухливості (ФРНП) та сили (ПГМ) нервових процесів, латентного часу розслаблення (ЛЧР) м'язів, що дозволило з великою імовірністю оцінювати готовність організму до повторних великих силових навантажень вибіркової спрямованості (ВСНВС);

- вперше виявлений взаємозв'язок між показниками, які характеризують силу і рухливість нервових процесів, з результативністю змагальної діяльності пауерліфтерів;

- результати проведених досліджень розширюють та заглиблюють уявлення про розвиток максимальної м'язової сили.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблена та впроваджена у практику ефективна методика побудови тренувального процесу на ЕБПЗ у пауерліфтингу. Використання ВСНВС у фазі суперкомпенсації дозволяє послідовно підвищувати рівень тренованості спортсменів. Розроблена та обґрунтована методика педагогічного контролю, за допомогою якої можна прогнозувати змагальні результати спортсменів.

Результати досліджень були впроваджені у тренувальний процес спортсменів вищих розрядів, членів збірних команд України, студентів груп спортивно-педагогічного вдосконалення факультету фізичної культури Черкаського державного університету імені Богдана Хмельницького, учнів ДЮСШ м. Черкаси, а також використовувалися у процесі складання “Програми з пауерліфтингу для ДЮСШ".

Особистий внесок здобувача полягає в аналізі актуальності та міри вивчення проблеми, формуванні мети та задач дослідження, обґрунтуванні серії експериментів, вибору методів дослідження, проведенні комплексних досліджень. Автор опрацював, проаналізував і узагальнив отримані результати, сформулював висновки і практичні рекомендації. Як тренер вищої категорії, впровадив їх у практику підготовки спортсменів високого класу.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації були опубліковані і обговорені на Всеукраїнській конференції "Адаптация учащейся молодежи к учебным занятиям и физическим нагрузкам" (Черкаси, 1993), Міжнародних наукових конференціях "Фізична культура, спорт і здоров'я нації" (Вінниця, 1994; Черкаси, 1996), Всеукраїнському симпозіумі з проблеми "Особливості формування і становлення психофізіологічних функцій в онтогенезі" (Київ - Черкаси, 1995).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 3 методичних посібника, 7 статей, 4 тези.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота виконана на 182 сторінках і складається зі вступу, п'яти розділів, практичних рекомендацій і висновків. Робота ілюстрована 13 таблицями, 21 рисунком і 2 фотографіями. У роботі використані відомості з 279 літературних джерел, серед яких 79 - зарубіжних авторів.

2. Основний зміст

Перший розділ роботи "Підґрунтя силової підготовки" включає аналіз літератури та узагальнення досвіду світової спортивної практики у галузі теорії та методики розвитку максимальної м'язової сили.

Розглянуті фізіологічні засади розвитку та умови вияву власне силових якостей. Проведений аналіз методів дослідження організму спортсменів під час занять силовою підготовкою і особливостей відновлення після тренувальних навантажень.

Другий розділ "Методи та організація досліджень" висвітлює загальні дані про використані методи і організацію дослідження.

Для вирішення намічених задач використовувалися такі методи:

- аналіз та узагальнення даних літератури;

- вивчення передового досвіду тренерів і спортсменів;

- педагогічний експеримент з використанням методик дослідження нейродинамічних показників і електроміографічного дослідження латентного часу напруження і розслаблення м'язів;

- методи математичної статистики.

Дослідження проводилися на базі Черкаського державного університету імені Богдана Хмельницького, на навчально-тренувальних зборах збірних команд України з пауерліфтингу, у ДЮСШ "Вікторія" (м. Черкаси) протягом 1991-1997 рр.

Нами було обстежено 108 спортсменів, які займаються пауерліфтингом, і 138 спортсменів, які спеціалізуються з інших видів спорту. Пауерліфтери, в залежності від рівня спортивної кваліфікації, були розподілені на 4 експериментальні групи. У контрольній групі знаходилися пауерліфтери кандидати у майстри спорту, які використовували у своїй підготовці інші принципи тренування або їх поєднання. Для визначення специфічних для пауерліфтерів нейродинамічних показників були досліджені спортсмени експериментальних груп і ті, які спеціалізуються з інших видів спорту (боротьба греко-римська, легкоатлетичні метання та стрибки, легкоатлетичне багатоборство, морське багатоборство, веслування, велоспорт). З метою визначення моменту готовності організму пауерліфтерів до повторних великих навантажень протягом мікроциклу ми спостерігали динаміку зміни показників нейродинаміки та стану нервово-м'язового апарату. Для встановлення взаємозв'язку зі змагальними результатами нейродинамічні показники, які вивчалися, реєструвалися у пауерліфтерів експериментальних груп напередодні змагань.

Внаслідок проведених досліджень були визначені основні методичні підходи та принципи, які дозволили зробити істотні корективи у структурі тренувального процесу. З метою нівелювання чинника маси тіла спортсменів використовувалася спеціальна таблиця згідно з якою змагальний результат переводився у бали шляхом множення на коефіцієнт маси тіла. Річні прирости змагальних результатів спортсменів різної спортивної кваліфікації, які досліджувалися, порівнювалися між собою.

Третій розділ "Дослідження специфічних фізіологічних механізмів спортсменів, які займаються пауерліфтингом" присвячений вивченню показників нейродинаміки та латентного часу напруження і розслаблення основних м'язів, які навантажуються, у процесі занять пауерліфтингом.

Аналіз результатів досліджень нейродинамічних процесів, виявлених у представників різних спортивних спеціалізацій, показав, що 5 із 7 середньостатистичних нейродинамічних показників є кращими у пауерліфтерів. Показники функціональної рухливості нервових процесів (ФРНП) і працездатності головного мозку (ПГМ) у пауерліфтерів мали більшу кількість відмінностей з більшою мірою вірогідності порівняно з іншими спортсменами. Внаслідок досліджень встановлено, що у пауерліфтерів спостерігалася відмінність нейродинамічних показників в залежності від рівня їх спортивної кваліфікації.

Спостереження протягом двох років за спортсменами, які брали участь в експерименті, дозволили встановити, що змагальні результати підвищилися на 22,1±5,7% (р<0,05). При цьому поліпшилися практично всі нейродинамічні показники. Більше усього змінився показник рівня працездатності головного мозку (РПГМ). Кількість помилок зменшилась на 68,2±9,6 % (р<0,001). Достовірно (р<0,001) поліпшилися також показники рівня функціональної рухливості нервових процесів (РФРНП) (на 28,2±6,3 %), ПГМ (на 23,5±2,4 %) і ФРНП (на 12,2±3,5 %). Кореляційний аналіз динаміки змагальних результатів залежно від стану нервової системи показав, що найбільш тісний взаємозв'язок існує між змагальними результатами і показниками ПГМ (r=0,72; р<0,05); РФРНП (r=0,66; р<0,05); РПГМ (r=-0,58; р>0,05); ФРНП (r=0,54; р>0,05) і латентного періоду реакції з двома виборами, ЛПРВ2 (r=-0,54, р>0,05). Аналіз результатів досліджень основних властивостей нервової системи за умов занять пауерліфтингом дозволяє стверджувати про її провідну роль під час вияву максимальної м'язової сили. Дослідження пауерліфтерів, які брали участь у тривалому експерименті, показали, що тренувальний процес, який забезпечує підвищення спортивної кваліфікації, незмінно спричиняє поліпшення всіх нейродинамічних показників, а деяких з них - істотно. Високі показники, які характеризують силу і рухливість нервових процесів пауерліфтерів, а також їх підвищення із зростанням тренованості, пояснюються, як ми вважаємо, тими обставинами, що, по-перше, максимальні м'язові скорочення статико-динамічного характеру повинні забезпечуватися могутнім потоком еферентних нервових імпульсів, і, по-друге, що зона збудження рухових нервових центрів повинна мінятися залежно від фази руху. Проте, не вдалося встановити взаємозв'язок динаміки зміни рівня нейродинамічних показників з інтенсивністю і спрямованістю тренувального навантаження протягом окремих тренувальних мікроциклів.

Під час побудови тренувального процесу в пауерліфтингу ми дотримувалися принципу повторення ВСНВС у суперкомпенсаторній фазі відновлення. Тому вузловим залишалося питання, суть якого полягала у визначенні рівня готовності організму спортсмена до таких навантажень. З цією метою визначали латентний час напруження (ЛЧН) і розслаблення (ЛЧР) чотириголового м'яза стегна і триголового м'яза плеча, на які падало основне навантаження під час виконання таких змагальних вправ, як присідання і жим.

Таким чином, за результатами дослідження стану нервово-м'язового апарату шляхом реєстрації ЛЧН і ЛЧР основних груп м'язів, можна зробити висновок про погіршення цих показників наступного дня після ВСНВС. У подальші дні показники ЛЧН і ЛЧР змінювалися неоднозначно. Динаміка ЛЧН мала тенденцію до коливання після деякого збільшення на 2-й день після ВСНВС. Зміна ЛЧР протікала більш послідовно, протягом усіх днів дослідження відмічалася тенденція до його плавного зменшення (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка зміни латентного часу розслаблення триголового м'язу плеча після спрямованого великого силового навантаження

Можна вважати, що показник ЛЧР більш повно, ніж ЛЧН, відображає процес відновлення навантаженого м'яза. Порівнюючи показники ЛЧН і ЛЧР м'язів пауерліфтерів, ми встановили, що у спортсменів високої кваліфікації вони значно кращі (р<0,001), ніж у новачків. Той факт, що у пауерліфтерів ЛЧР коротший за ЛЧН (р<0,05) говорить про те, що показник ЛЧР, який відображає певною мірою гальмуючі процеси ЦНС, може характеризувати позитивний вплив силових навантажень на внутрішньом'язову і міжм'язову координацію і, як наслідок, на рівень максимальної сили. Визначення готовності організму до повторного ВСНВС здійснювалося шляхом дослідження динаміки ЛЧН і ЛЧР основних груп м'язів. Показник ЛЧР відновлювався до початкового значення, в основному, не раніше, ніж після 6-7-ми і більше днів. У цей же момент відбувалися і суперкомпенсаторні зміни, які дозволяли долати зростаючі обтяження. Це стало підставою для використання граничних навантажень відносно кожної змагальної вправи не частіше, ніж один раз на тиждень. Можна також стверджувати, що у процесі тривалого тренування у пауерліфтерів відбувається одночасне поліпшення показників як у периферійних (ЛЧН, ЛЧР), так і у вищих (ФРНП) відділах нервової системи.

У четвертому розділі "Передзмагальна підготовка в пауерліфтингу" представлені методичні положення передзмагальної підготовки в пауерліфтингу і шляхи побудови тренувального процесу.

На початку нашого експерименту під час підготовки спортсменів до змагань підгрунтям тренувального процесу стали відомі положення, напрацьовані важкоатлетами і культуристами. Однак такий підхід не завжди призводив до успіху в пауерліфтингу.

На підставі аналізу літературних даних, результатів власних досліджень та спостережень нами були сформульовані такі методичні положення передзмагальної підготовки в пауерліфтингу:

Тренувальне заняття (ТЗ) комплексної спрямованості (на різні групи м'язів) повинне будуватися з урахуванням послідовного рішення певних задач. Кількість задач відносно числа м'язових груп, які навантажуються, не повинна бути більшою, ніж 2-3, а на кожну м'язову групу недоцільно застосовувати більше трьох вправ. Це пов'язано з тим, що вузька спрямованість ТЗ сприяє більш швидкому розвитку фізичних здібностей.

У ТЗ після основних змагальних вправ необхідно застосовувати вправи локального впливу, які спрямовані, в основному, на збільшення м'язової маси і поліпшення трофіки м'язів. Такий блок вправ, який сприяє підвищенню результату в конкретній змагальній вправі, характеризується ВСНВС. Саме такі навантаження супроводжуються значними змінами гомеостазу. Використання їх у фазі компенсації або суперкомпенсации сприяє постійному оптимально-максимальному зростанню тренованості.

В усіх вправах з обтяженнями, крім тих, які виконуються з метою розминки або відновлення, доцільно використовувати принцип повторного максимуму (ПМ). Він полягає в тому, що величина обтяження повинна бути такою, щоб вправу можна було б виконати лише заплановану кількість разів і не більше.

Для підвищення ефективності тренування в пауерліфтингу необхідно поєднувати методи, які спрямовані як на збільшення м'язового поперечника (виконання вправи на 8-10 ПМ), так і на вдосконалення нервово-м'язових зв'язків (1-3 ПМ). Використання 4-7 ПМ комплексно підвищує силові можливості спортсмена. Максимальну силу найбільш раціонально збільшувати поетапно. На першому етапі вирішуються задачі підготовчого характеру і виконується значна за обсягом робота з використанням середньої ваги і більшої кількості ПМ, в основному з метою поліпшення м'язової трофіки. На другому етапі (ближче до змагань) вправи, особливо змагальні, наближаються за своєю структурою до умов змагань з використанням білягранічної ваги з меншим числом ПМ.

Кількість підходів визначається можливістю спортсмена виконувати вправи таким чином, щоб зберегти всі задані параметри (техніку, кількість повторів, інтервал відпочинку).

ВСНВС необхідно співставляти з фазою суперкомпенсації м'язів, які навантажуються. У зв'язку з цим, змагальну вправу необхідно виконувати 1-2, як виняток, 3 рази на тиждень. При цьому один раз навантаження повинне бути граничним або біляграничним з використанням принципу ПМ (ТЗ-1), а через 2-3 дні використовують ТЗ другого типу (ТЗ-2), в якому обтяження зменшується на 20-30%, але кількість підходів і повторів не змінюється. Таким чином стимулюються відновні процеси. За необхідності і за умов швидкого відновлення після ТЗ-2 через 2-3 дні можна проводити ТЗ третього типу (ТЗ-3). Величина обтяження в ТЗ-3 становить ~85-97% від ваги у попередньому ТЗ-1. Кількість підходів і повторів в підході або не змінюється, або дещо зменшується. Спортсмени високої кваліфікації, важких вагових категорій і ті, які мають високий рівень реалізації рухового потенціалу, можуть включати ТЗ-1 1 раз на 2-3 тижні.

Найбільш оптимальним за тривалістю є 7-денний тренувальний мікроцикл. Саме така тривалість полегшує його узгодження з основними закономірностями загального режиму життя і діяльності спортсмена. Як правило, 7 днів досить для відновлення до подальшого ВСНВС. У випадках, коли відновлення відбувається раніше, ніж через 7 днів, і нервово-м'язовий апарат спортсмена деякий час вже знаходиться у фазі суперкомпенсації, тривалість мікроциклу не змінюється, тому що перебування організму в такому стані кілька днів згодом не позначається негативно на тренувальному процесі. У тих випадках, коли 7 днів недостатньо для повного відновлення, через 7 днів ТЗ з ВСНВС повторюється, але з дещо меншим обтяженням у змагальній вправі. У подальші 7 днів суперкомпенсація вже відбувається, і величина обтяження може збільшуватися.

Тренувальні мікроцикли повинні бути стандартними протягом всього ЕБПЗ. Змін зазнають лише величина обтяження (у всіх вправах) і кількість повторів та підходів (у змагальних вправах).

Кількість ПМ в одному підході змагальної вправи змінюється плавно або ступінчасто у бік зменшення від одного тренувального мікроциклу до іншого (або через кілька таких циклів) зі збільшенням величини обтяження відповідно.

Оперативним показником ефективності тренувального процесу протягом ЕБПЗ може служити динаміка підвищення рівня тренованості у всіх, особливо змагальних, вправах.

У випадках, коли стомлення, яке накопичується протягом кількох тренувальних мікроциклів, не дозволяє організму спортсмена вийти на рівень суперкомпенсації і тим самим припиняє зростання тренованості, передбачаються розвантажувальні мікроцикли, у яких використовується активний відпочинок.

Тривалість ЕБПЗ визначається індивідуальними термінами набуття стану спортивної форми. Ці терміни для всіх трьох змагальних вправ можуть бути різними.

На підставі сформульованих вище методичних положень будувалася передзмагальна підготовка в пауерліфтингу.

Приклад. Один з варіантів передбачав 10-тижневу підготовку до змагань у жимі. Початком кожного тижневого тренувального мікроциклу було ТЗ-1, в якому використовувалося ВСНВС у жимі (змагальна вправа жим + допоміжні вправи для м'язів плечового поясу). На початку такого ТЗ (після кількох розминочних підходів) у змагальній вправі жим підіймалася максимальна (на даний момент) вага в одному підході 1 ПМ (1-а частина основної роботи). Потім відбувалося зменшення ваги (2-а частина основної роботи) і вправа виконувалася в 3-х підходах (від 10 ПМ на початку ЕБПЗ до 2-3 ПМ за 1-3 мікроциклу до змагань). Через 2 дні на 3-й виконувалось ТЗ-2. У ньому все повторювалося, лише величина обтяження у всіх підходах зменшувалась на ~20% відносно попереднього ТЗ-1. У ТЗ обох типів після основної роботи виконувалися допоміжні вправи. Величина обтяження в них зростала у кожному ТЗ. У кожному подальшому мікроциклі у 1-й частині ТЗ-1 необхідно було хоча б на 1 кг збільшити вагу 1 ПМ в одному підході; у 2-й її частині вага збільшувалася, а кількість ПМ зменшувалась на 1 раз.

Один з варіантів розподілу основного тренувального навантаження різної спрямованості та інтенсивності у тижневому мікроциклі, який найчастіше застосовувався, передбачав таку схему:

- Пн - ТЗ-1 відносно змагальної вправи (ЗВ) жим;

- Вт - ТЗ-1 відносно ЗВ тяга і ТЗ-2 відносно ЗВ присідання;

- Чт ТЗ-2 відносно ЗВ жим;

- Пт ТЗ-1 відносно ЗВ присідання.

У інші дні тижня або виконувалися вправи для дрібних груп м'язів, або проводилися відновні заходи, або спортсмени пасивно відпочивали. Особливістю такої схеми є те, що ЗВ тяга може повторюватися трохи рідше, ніж інші ЗВ. Це пояснюється тим, що м'язи спини, які досить активно беруть участь у виконанні всіх трьох ЗВ і в багатьох допоміжних, отримують більше, ніж інші м'язи сумарне тренувальне навантаження, що, в свою чергу, збільшує період їх відновлення.

У педагогічному експерименті були запропоновані різні варіанти розподілу основних показників тренувального навантаження в ЗВ протягом ЕБПЗ (рис. 2). Найбільш ефективні з них застосовувалися одним спортсменом доти, доки це призводило до зростання результатів (від 1 року до 3 років і більш). Практично всі спортсмени, які брали участь у педагогічному експерименті, поліпшували змагальні результати з року в рік.

Рис. 2. Варіант розподілу головних показників тренувального навантаження в змагальній вправі протягом ЕБПЗ (етапу безпосередньої підготовки до змагань).

Примітки:

% - величина обтяження відносно результату, який планується на майбутніх змаганнях;

КП - кількість підходів;

ПМ - кількість повторних максимумів в одній спробі.

РМЦ - розвантажувальний мікроцикл.

Т1 - тренувальне заняття 1-го типу.

Порівняння середньорічних приростів змагальних результатів кандидатів у майстри спорту, які тренувалися за запропонованими нами програмами, із спортсменами, які використовували у своїй підготовці інші підходи до тренування, дало можливість встановити, що у перших покращання результатів виявилося достовірно більшим (р<0,05), ніж у других.

У п'ятому розділі "Обговорення одержаних результатів" підведений підсумок проведених досліджень, порівняння головних положень роботи з існуючими концепціями методики розвитку силових якостей.

Встановлено, що з метою підвищення ефективності тренувального процесу в пауерліфтингу доцільно використовувати грунтовні положення силової підготовки, які апробовані в інших видах спорту (В.М. Заціорський, 1970; А.М. Воробйов, 1974, 1977; В.М. Платонов, 1997). Але, специфіка пауерліфтингу пояснює деяку відмінність від загальновідомих й, звідси, оригінальність деяких, характерних саме пауерліфтингу, методичних підходів до побудови тренувального процесу на етапі безпосередньої підготовки до змагань.

Що стосується значення нейродинамічних параметрів, то їхня роль у структурі підготовки пауерліфтерів підтверджена серією експериментів з використанням методики М.В. Макаренка (1975). Отже, оцінка стану нервової системи пауерліфтерів в процесі підготовки має бути включена в програму як спортивного відбору, так й при формуванні збірних команд. Такої ж думки про це И.М. Рейнтам (1974), А.Н. Воробйов (1977), В.А. Сальников (1975), Р.Н. Болховський (1990) та інші дослідники.

Повторення великих навантажень вібіркової спрямованості відносно кожної змагальної вправи пауерліфтингу доцільно співвідносити з набуттям специфічними механізмами організму спортсмена стану суперкомпенсації. Інформаційним критерієм для цього, згідно експериментальних даних, які одержані методом електороміографії, може бути латентний час розслаблення основних м'язів, які навантажуються. Таке положення узгоджується з думками І.В. Аулика (1977), В.Г. Олешка та П.М. Мироненка (1981), В.М. Платонова та М.М. Булатової (1993).

Проведені дослідження розширюють уявлення про розвиток максимальної сили.

Результати, які одержані, дозволяють використовувати основні положення роботи при підготовці спортсменів, які займаються пауерліфтингом, з урахуванням специфічності цього виду спорту.

Висновки

1. Вивчення спеціальної літератури дозволило встановити, що у теорії та практиці спорту недостатньо розроблені варіанти використання великих силових навантажень вибіркової спрямованості. Маловивченими залишаються і особливості тренування в пауерліфтингу. Це, в свою чергу, зменшує ефективність процесу підготовки спортсменів, які займаються пауерліфтингом.

2. Основні положення тренування в пауерліфтингу на етапі безпосередньої підготовки до змагань, які розглядаються в роботі, сформульовані на підставі аналізу літератури і практичного досвіду, накопиченого фахівцями, а також внаслідок власних досліджень. Ці положення дозволяють дотримуватися науковості і системності під час тренувального процесу у пауерліфтингу.

3. Для підвищення рівня тренованості пауерліфтерів на етапі безпосередньої підготовки до змагань ефективним є використання великих силових навантажень вибіркової спрямованості. Повторне застосування таких навантажень (з послідовним збільшенням обтяжень) виявилося найбільш результативним у фазі суперкомпенсації організму спортсменів.

4. Інформативним показником для оцінки стану нервово-м'язового апарату пауерліфтера і визначення фази суперкомпенсації є латентний час розслаблення скелетного м'язу. Показник латентного часу розслаблення поліпшується залежно від підвищення кваліфікації спортсменів. У низькокваліфікованих пауерліфтерів ЛЧР чотириголового м'язу стегна становив 123±6 мс, ЛЧР триголового м'язу плеча - 123±5 мс; у висококваліфікованих - 93±7 мс і 82±6 мс відповідно (р<0,05).

5. Відновлення організму спортсмена після великих силових навантажень вибіркової спрямованості до приходу стану суперкомпенсації може продовжуватися 5-7 і більше днів. Тривалість відновлення залежить, в основному, від міри реалізації рухового потенціалу у тренувальних заняттях, і, як наслідок, від величини зсувів гомеостазу організму спортсменів.

6. Використання тренувальних занять з великими силовими навантаженнями вибіркової спрямованості на етапі безпосередньої підготовки до змагань призвело до істотного поліпшення спортивних результатів у пауерліфтерів незалежно від рівня їх майстерності. Приріст результатів за рік у спортсменів експериментальної групи становив 14,7±1,0 % (р<0,05), у спортсменів контрольної групи - 10,2±1,8 % (р<0,05).

7. Зіставлення тренувальних і змагальних результатів на попередніх етапах безпосередньої підготовки до змагань дозволяє здійснювати прогнозування результатів на майбутні змагання протягом поточного етапу тренувального процесу. Співвідношення тренувальних і змагальних результатів носить індивідуальний характер, який вимагає проведення розрахунків для кожного спортсмена окремо.

8. Вивчення динаміки нейродинамічних показників напередодні змагань у пауерліфтерів дозволило виявити тенденції до взаємозв'язку цих показників зі змагальними результатами. Встановлено досить високий ступінь кореляції змагальних результатів з показниками, які характеризують силу та рухливість нервової системи (r=0,54-0,73; р<0,05).

9. Запропонована нами модифікація тренувального процесу в пауерліфтингу супроводилася поліпшенням нейродинамічних показників у спортсменів. Значно зросли показники, які характеризують силу нервових процесів (ПГМ на 23,5±2,4 %, РПГМ на 68,2±9,6 %) та функціональну рухливість нервових процесів (ФРНП на 12,2±3,5%, РФРНП на 28,2±6,3 %).

Практичні рекомендації

1. Тренувальний процес в пауерліфтингу необхідно будувати з використанням значних силових навантажень, які спрямовані на всебічне залучання м'язів, які беруть участь у виконанні змагальної вправи. Разом з цим повинен використовуватися принцип роздільного тренування, коли протягом одного дня виконують змагальну вправу присідання і допоміжні вправи для м'язів, які беруть участь у присіданні, іншого дня - жим і допоміжні вправи для м'язів плечового пояса, наступного дня - тягу і допоміжні вправи для м'язів спини. Іноді можна об'єднувати дві змагальні вправи в одному тренувальному занятті.

2. В усіх вправах з обтяженнями, крім тих, які використовуються з метою розминки або відновлення, доцільно використовувати принцип повторного максимуму, який полягає в тому, що величина обтяження повинна бути такою, щоб його можна було підняти лише заплановану кількість разів і не більше.

3. Для підвищення ефективності тренування у пауерліфтингу необхідно поєднувати методи, які спрямовані як на збільшення м'язового поперечника (виконання вправи на 8-10 ПМ), так і вдосконалення нервово-м'язових зв'язків (1-3 ПМ). Використання 4-7 ПМ комплексно підвищує силові можливості спортсмена. Максимальну силу найбільш раціонально збільшувати поетапно. Чим більше маса власного тіла спортсмена перевищує верхню межу тієї вагової категорії, у якій планується виступ на змаганнях, тим більше акцент навантаження повинен зміщуватися з 10-8 до 5-3 ПМ.

4. Кількість підходів визначається можливістю спортсмена виконувати вправи таким чином, щоб зберегти всі задані параметри (техніку, темп, кількість повторів, інтервал відпочинку).

5. Повторні тренувальні заняття з великим навантаженням необхідно співставляти з фазою суперкомпенсації м'язів, які навантажуються. Спортсмени високої кваліфікації, важких вагових категорій і ті, які мають високий рівень реалізації рухового потенціалу, можуть включати такі тренувальні заняття 1 раз у 2-3 тижні.

6. Тренувальні мікроцикли повинні бути стандартними протягом всього етапу безпосередньої підготовки до змагань. Змін зазнають лише величина обтяження (вона повинна рости у всіх вправах) і кількість повторів та підходів (воно зменшується у змагальних вправах і може залишатися незмінним в інших вправах).

7. Оперативним показником ефективності тренувального процесу може бути динаміка збільшення рівня тренованості в усіх, особливо змагальних, вправах з періодичністю у 1-2 тренувальних мікроцикли.

8. Підгрунтям побудови етапу безпосередньої підготовки до змагань в пауерліфтингу може стати 12-тижневий період тренування, який найчастіше використовується на практиці. Разом з тим треба індивідуально коректувати тривалість як всього етапу загалом, так і термінів підготовки у кожній змагальній вправі. Як правило, цей момент відповідає стану спортивної форми. Необхідно враховувати також те, що із збільшенням віку спортсмена і власної маси тіла спортсменів термін виходу на рівень оптимальної тренованості збільшується.

9. Для оперативного прогнозування змагальних результатів спортсменів доцільно зіставляти тренувальні результати, які відображають поточний рівень підготовленості, з рівнем підготовленості на попередніх етапах безпосередньої підготовки до змагань у взаємозв'язку з подальшими змагальними результатами.

Перелік праць, опублікованих за темою дисертації

1. Стеценко А.И. Определение готовности организма спортсменов, занимающихся пауэрлифтингом, к повторным силовым нагрузкам по состоянию их нервно-мышечного аппарата // Наука в олимпийском спорте. - 1998. - №3. - С. 63-67.

2. Стеценко А.И. Особенности подготовки в пауэрлифтинге (силовом троеборье) // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. научн. тр. под ред. Ермакова С.С. - Харьков: XXПИ, 1999. - №8. - С. 20-24.

3. Стеценко А.И. Значение основных свойств ЦНС спортсменов при занятии пауэрлифтингом // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. під ред. Єрмакова С.С.. - Харків: XXПІ, 1999. - №11. - С. 61-64.

4. Стеценко А.І. Особливості побудови тренувального процесу на етапі передзмагальної підготовки в пауерліфтингу // Фізична культура в школі, 1999. - № 2. - С. 43-46.

5. Стеценко А.И. Методика спортивной тренировки в пауэрлифтинге //Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві. Зб. наукових праць. - Луцьк, 1999. - С. 1093-1098.

6. Олешко В.Г., Стеценко А.І., Артюшенко О.Ф., Левченко Б.Я. Програма з пауерлiфтингу для ДЮСШ, СДЮШОР, ШВСМ - К.: Міністерство у справах молоді і спорту, 1994. - 74 с.

7. Артюшенко О.Ф., Стеценко А.І., Пангелов Б.П., Курочкін В.Г. Атлетична підготовка // Навчальний посібник. - Переяслав-Хмельницький, 1995. - 58 с.

8. Стеценко А.І. Теоретичні та методичні основи спеціального тренування у пауерліфтингу // Актуальні проблеми фізіології. Вісник Черкаського державного університету. - Вип.1 - Черкаси, 1996. - С. 81-85.

9. Артюшенко А.Ф., Стеценко А.И. Адаптация к физическим нагрузкам и развитие спортивной формы в пауэрлифтинге // Матер. Мiжнар. конф. “Фiзична культура, спорт та здоров'я нацiї”. - Вiнниця, 1994. - С. 384-386.

10. Артюшенко А.Ф., Стеценко А.И., Пангелов Б.П. Основы методики силовой подготовки в процессе физического воспитания // Учебно-методическое пособие. - Переяслав-Хмельницкий, 1991. - 18 с.

11. Стеценко А.І. Вплив занять пауерліфтингом на вищу нервову дiяльнiсть // Матер. всеукр. симпоз. “Особливостi формування та становлення психофiзiологiчних функцiй в онтогенезi”. - Київ-Черкаси, 1995. - С. 84.

12. Давиденко I.М., Лизогуб В.С., Стеценко А.І. Особливостi змiни нейродинамiчних показникiв пiд впливом занять пауерлiфтингом // Тези доп. всеукр. конф. з фiзiол. людини “Адаптацiя учнiвської молодi до навчальних занять та фiзичних навантажень”. - Черкаси, 1993. - С. 18.

13. Стеценко А.І., Лизогуб В.С. Стан вищої нервової дiяльностi спортсменiв-пауерлiфтерiв та представникiв iнших видiв спорту // Матер. всеукр. симпоз. “Особливостi формування та становлення психофiзiологiчних функцiй в онтогенезi”. - Київ -Черкаси, 1995. - С. 46.

14. Стеценко А.И., Петренко Ю.А. Психофизиологические критерии спортивного мастерства пауэрлифтеров // Матер. Всеукр. нак. симпоз. “Особливостi формування та становлення психофiзiологiчних функцiй в онтогенезi”. - Київ-Черкаси, 1999. - С. 92.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.