Фізична реабілітація хворих при ендопротезуванні кульшового суглоба

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ

24.00.02 - Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата наук

з фізичного виховання і спорту

Фізична реабілітація хворих при ендопротезуванні кульшового суглоба

Халед М.С. Альджамаль

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Державний комітет молодіжної політики, спорту та туризму України.

Науковий керівник: кандидат медичних наук, доцент,

ПИЛАШЕВИЧ Аліна Анатолівна, Національний університет фізичного виховання і спорту України, доцент кафедри фізичної реабілітації.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор,

ЯЩЕНКО Алла Григорівна, Державний науково-дослідний інститут фізичної культури і спорту, старший науковий співробітник лабораторії діагностики функціональних резервів організму спортсменів;

кандидат медичних наук,

РОЙ Ірина Володимирівна, завідувач відділення реабілітації та функціональної діагностики Укр. НДІ травматології та ортопедії.

Провідна організація: Львівський державний інститут фізичної культури, Державний комітет молодіжної політики, спорту та туризму України.

Захист відбудеться “ 26 ” жовтня 2000 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 829.01 Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ, вул. Фізкультури, 1).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ, вул. Фізкультури, 1).

Автореферат розісланий “ 25 ” вересня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор педагогічних наук		В.Л. Смульський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Захворювання та травми опірно-рухового апарата дуже часто є причинами непрацездатності, інвалідності, а у важких випадках можуть призвести до смерті. Найбільший дискомфорт за звичайних умов життєдіяльності людини привносять ушкодження нижніх кінцівок, зокрема, досить часто зустрічаються захворювання і травми кульшового суглоба (Буачідзе О.Ш., 1990; Войтович А.В. та ін., 1996; Журавльов С.М., 1997; Корж А.А., Ролик А.В., 1997; Lappalainen R. at all, 1998 та ін.). По суті, кульшовий суглоб забезпечує локомоцію й опору тіла, його патологія призводить до погіршення діяльності всього опірно-руховогоапарату (ОРА).

Серед ортопедичних патологій дегенеративно-дистрофічні захворювання кульшового суглоба зустрічаються у 37 % спостережень. Інвалідність за даних захворювань складає 64 %. Консервативна терапія малоефективна, і поліпшення відбувається лише на початкових стадіях захворювання. У зв'язку з цим проблема відновного лікування цієї категорії хворих у даний час вийшла за межі медичної науки, набула великого соціального значення (Древіна Л.І. та ін., 1990; Тарасова Т.М., 1992; Каптелін А.Ф., Лебедєва І.П., 1995; Нейко С.М., Головач І.Ю., 1999 та ін.).

Відповідно до даних Р.Лідсея (1992) у світі щорічно реєструється біля 2 млн. переломів стегенної кістки, серед яких 57 % складають переломи шийки стегна. Людство старіє, збільшується частка осіб старшого віку, для яких ці переломи найбільш характерні. Є дані про те, що смертність у людей літнього віку складає протягом 1 року після перелому 14-36 % (Гонгкальський В.І. та ін. 1991; Гринштейн Є.Я. та ін., 1994; Корж А.А, Ролик А.В. 1997, Melton L.J., 1997; Харитонов О.Д., 1998). Однак, самий по собі перелом шийки стегенної кістки скорочує очікувану тривалість життя на 12 - 20 %, і лише 30 - 40 % пацієнтів відновлюють свій життєвий рівень (Melton L.J., 1997; Yeap S.S. at all, 1998). За оцінками фахівців (Куліш Н.І., Канзюба Л.І., 1990; Корж А.А. та ін., 1995; Рибачук О.І. та ін., 1997) причиною 70 % переломів у людей старше 45 років є остеопороз.

В усіх вищенаведених видах патології кульшового суглоба більш ефективним є оперативне лікування, зокрема, найбільш прогресивною технологією вважається тотальне ендопротезування (Анкін Л.Н., Анкін Н.Л., 1997; Гайко Г.В., 1997; Лоскутов А.Є., Колонтай Ю.Ю., 1997; Рибачук О.І. та ін., 1998 та ін.); зараз щорічно виконується біля 450 тисяч подібних операцій (Ясельський Ю.М., 1989; Рибачук О.І. та ін., 1997; Михайлова Л.В., 1998; Neetert at all, 1998 та ін.). Незважаючи на велику кількість публікацій про методи і шляхи лікування травм і захворювань кульшового суглоба (Березкіна К.В., 1986; Peitz W. at all, 1997; Lappalainen R. at all, 1998; Олейнік А.Є., 1998; Теодоракіс Д. та ін. 1999), лише в окремих роботах (Зембатов А., 1986; Єпіфанов В.А., 1987; Анкін Л.Н., Анкін Н.Л., 1994; Дев`ятова М.В. та ін., 1998) описані підходи до розробки і використання в лікувальній практиці методів фізичної реабілітації. Варто підкреслити, що дані з цієї проблеми суперечливі, неповні, часто неконкретні і вимагають подальшого вивчення. Найбільш актуальною залишається проблема комплексної поетапної реабілітації травматолого-ортопедичних хворих, особливо після ендопротезування суглобів. Підготувати організм хворого до операції, попередити післяопераційні ускладнення, або сприяти їхньому зворотному розвитку, тобто підвищити ефективність відновних втручань стає можливим під час застосування засобів і методів фізичної реабілітації; розробка оптимальних програм такої реабілітації в даний час є дуже актуальною, особливо якщо взяти до уваги значне збільшення числа пацієнтів із штучними кульшовими суглобами (Каптелін А.Ф., Лебедєва І.П., 1995; Рибачук О.І. та ін., 1995; Харитонов О.Д., 1998; Рибачук О.І. та ін. 1998).

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності зі зведеним планом НДР з фізичної культури і спорту на 1996-2000 роки, третім напрямком “Валеологія та фізична реабілітація” з теми 3.1.2. “Структура й утримання медико-біологічних дисциплін на факультеті здоров'я і фізичної реабілітації” (номер державної реєстрації 0196 U 010545).

Мета роботи - підвищити ефективність відновного лікування хворих із ушкодженнями кульшового суглоба після його ендопротезування шляхом застосування комплексу методів фізичної реабілітації.

Задачі дослідження:

Вивчити особливості функціональних змін у хворих з ушкодженнями кульшового суглоба.

Провести аналіз засобів і методів фізичної реабілітації, які використовуються в ортопедо-травматологічній практиці, зокрема, відновному лікуванні хворих з ушкодженнями кульшового суглоба під час ендопротезування.

Розробити програму фізичної реабілітації для відновлення функцій кульшового суглоба і статико-динамічної функції нижніх кінцівок хворих після ендопротезування кульшового суглоба.

Оцінити ефективність впливу запропонованої програми фізичної реабілітації на відновлення функції ендопротезованої кінцівки й опірно-рухового апарату в цілому.

Об'єкт дослідження - опірно-рухові функції кульшового суглоба за дегенеративно-дистрофічних захворювань або переломів шийки стегенної кістки у початковому стані та під час ендопротезування цього суглоба і виконання комплексу реабілітаційних заходів із застосуванням розробленої нами програми фізичної реабілітації і без неї.

Предмет дослідження - підвищення ефективності відновного лікування у хворих під час ендопротезування кульшового суглоба в результаті застосування комплексної програми фізичної реабілітації.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що:

Розроблена і науково обгрунтована програма фізичної реабілітації хворих під час ендопротезування кульшового суглоба.

Розширені й уточнені існуючі наукові положення про принципи та методи відновного лікування хворих під час ендопротезування кульшового суглоба засобами і методами фізичної реабілітації.

Визначені інформативні показники ефективності відновного лікування хворих під час ендопротезування кульшового суглоба із застосуванням програм фізичної реабілітації.

Доведена ефективність розробленої програми фізичної реабілітації.

Практична значимість отриманих результатів полягає в розробці ефективної програми фізичної реабілітації хворих під час ендопротезувння куьового суглоба, що дозволило скоротити лікувально-відновний процес у цих хворих. Результати проведеної роботи впроваджені в лікувальну практику відділення функціональної діагностики і фізичної реабілітації Українського НДІ травматології та ортопедії (акт впровадження від 10 травня 2000 р.), використовуються в теоретичних підходах і в практиці фізичної реабілітації в Національному університеті фізичного виховання і спорту (акт впровадження від 20 квітня 2000 р.), впроваджені в лікувальну і педагогічну практику Міжрайонного реабілітаційного центру Дніпровського району м. Києва (акт впровадження від 22 квітня 2000 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в постановці мети та задач, в організації і проведенні досліджень, аналізі й узагальненні джерел літератури з даної теми, у розробці програми фізичної реабілітації і карти-анкети ефективності фізичної реабілітації хворих під час ендопротезування кульшового суглоба; у проведенні науково-обгрунтованого експерименту і статистичному опрацюванні отриманих даних, а також у формулюванні наукових висновків виконаної роботи.

У спільних публікаціях, які відбивають окремі аспекти дисертаційної роботи, автору належать узагальнення даних літератури і результатів експериментальних досліджень.

Апробація результатів дисертації. За матеріалами досліджень зроблено 4 доповіді: на Міжнародній науковій конференції аспірантів “Молода спортивна наука України” (Львів, 1999), на науково-методичних конференціях Національного університету фізичного виховання і спорту України 1998-2000 р.

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 6 наукових праць. З них - 5 статей у спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України, а також 1 брошура.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація обсягом 196 сторінок, складається з вступу, шести розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку цитованих робіт з теми дисертації (256 джерел, 55 іноземних). Матеріали дослідження ілюстровані 24 рисунками і 27 таблицями. Наявні три додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

фізична реабілітація ендопротезування суглоб

Перший розділ роботи “Сучасний стан питання фізичної реабілітації під час ендопротезування кульшового суглоба” є аналітичним оглядом літератури, яка розглядає сучасні уявлення про основні і загальні принципи реабілітації хворих із патологією кульшового суглоба; кінезітерапію в лікуванні хворих з ушкодженнями опірно-рухового апарату. Поряд із цим проводиться аналіз основних ушкоджень кульшового суглоба і принципи їх лікування, загальні принципи тотального ендопротезування кульшового суглоба і відновлення функцій прооперованої кінцівки, а також сучасних уявлень про кінезітерапію в реабілітації хворих після ендопротезування кульшового суглоба. Зроблений висновок про те, що ендопротезування є одним із найбільше ефективних втручань при патології кульшового суглоба, показано, що дотепер не достатньою мірою розроблені програми фізичної реабілітації хворих, ці програми могли б істотно підвищити ефективність відновлення такого роду хворих і розширили б можливості їхньої соціальної реабілітації.

Другий розділ “Методи і організація дослідження” присвячений розгляду даних, які стосуються організації і використання методів дослідження.

Дослідження проводилися на базі Науково-дослідного інституту травматології й ортопедії України в три етапи:

1997-1998 р. - вивчення сучасного уявлення стану проблеми, яка досліджується;

1998-1999 р. - базові дослідження, аналіз, розробка програми фізичної реабілітації хворих після ендопротезування кульшового суглоба;

1999-2000 р. - показана ефективність запропонованої програми реабілітації хворих після ендопротезування кульшового суглоба, проаналізовані практичні результати, оформлена дисертаційна робота.

Під наглядом знаходилося 49 хворих до і після ендопротезування куьшового суглоба, з якими проводили відновне лікування в клініці, денному стаціонарі, відділу реабілітації та функціональної діагностики Українського НДІ ТО.

З них - 38 хворих із дегенеративно-дистрофічними ушкодженнями кульшового суглоба (16 чоловіків, 22 жінки) і 11 хворих із переломами шийки стегенної кістки (4 чоловіків, 7 жінок).

Для рішення поставлених у дисертаційній роботі задач використовувалися такі методи:

аналіз і узагальнення даних літератури; анкетування й аналіз його результатів;

клінічні методи обстеження пацієнтів;

антропометричні методи дослідження;

метод об'єктивної оцінки дегенеративно-дистрофічних ушкоджень кульшового суглоба шляхом використання індексної системи;

біомеханічні дослідження;

денситометрія;

статистичні методи обробки даних.

Третій розділ “Клінічні та функціональні показники під час госпіталізації хворих із захворюваннями й ушкодженнями кульшового суглоба до ендопротезування” присвячений аналізу результатів клінічного обстеження, антропометричних вимірів нижніх кінцівок у цих хворих. Розглянуті показники індексної системи оцінки дегенеративно-дистрофічних ушкоджень кульшового суглоба у вище згаданого контингенту хворих, поряд із цим, у них проаналізовані також результати деяких біомеханічних досліджень і денситометрії. Всі ці дослідження дозволили об'єктивно охарактеризувати виразність порушень статико-динамічної функції. Було показано, що більшість хворих турбував біль в ушкодженому кульшовому суглобі у спокої і під час руху. Частина хворих відчували постійні болі. У всіх пацієнтів спостерігались ознаки виражених патологічних змін кульшового суглоба у вигляді обмежень рухливості і контрактур, атрофії м'язів ушкодженої кінцівки і порушенні фізіологічних вигинів хребта, які відбуваються в результаті порушення нормального рухового стереотипу.

До операції обстежені хворі кульгали, під час пересування більшість користувалася додатковими засобами опору, хода їх була аритмічною, темп повільний, опірність знижена.

Дані дослідження вертикальної складових опірних реакцій і міжланкових кутів під час ходіння в довільному темпі також показали значне порушення у них статико-динамічної функції.

Показники денситометрії свідчили про виражене порушення функціонального стану кісткової тканини, її щільності, еластичності і міцності, тобто про остеопенію та остеопороз.

Розділ четвертий “Програма фізичної реабілітації хворих під час ендопротезування кульшового суглоба” присвячений викладу методичних підходів до розробки реабілітаційної програми та її змісту в передопераційному, ранньому і пізньому післяопераційному й адаптаційному періодах. Він вміщує детальний опис усіх використовуваних засобів і методів фізичної реабілітації у цих хворих, докладний опис характеру й обсягу фізичних вправ.

Обгрунтування даної програми включало:

визначення раціональної спрямованості засобів фізичної реабілітації;

обгрунтування регламентації різних засобів фізичної реабілітації;

визначення критеріїв ефективності.

Головними вимогами до всіх періодів відновного лікування за розробленою нами програмою фізичної реабілітації під час ендопротезування кульшового суглоба є найбільш ранній початок рухів в оперованому суглобі при більш пізньому осьовому навантаженні на нього і безупинне раціональне рухове навантаження на організм хворого в цілому.

Велика увага приділялася як моральній, так і фізичній підготовці хворого до ендопротезування, разом з цим використовувалися як традиційні, так і нетрадиційні засоби фізичної реабілітації.

У ранньому післяопераційному періоді акцент робився на ранню мобілізацію хворого, вправи як для ендопротезованого суглоба, так і м'язів, які оточують його, й інших м'язів оперованої кінцівки застосовувалися суворо диференційовано, ряд положень служили забороною до їхнього виконання.

У пізньому післяопераційному періоді використовувані засоби і методи фізичної реабілітації були спрямовані на якнайшвидше відновлення функції ендопротезованого суглоба і підвищення функціонального стану кардіо-респіраторної та опірно-рухової систем.

В адаптаційному періоді виконувані вправи були спрямовані на поліпшення функціонального стану опірно-рухового апарату, навчання правильній ритмічній ході, підвищення витривалості до статичних навантажень оперованого суглоба.

На всіх етапах відновного лікування використовувалися такі форми ЛФК, як ранкова гігієнічна гімнастика, заняття лікувальною гімнастикою 1 - 2 рази на день, самостійні заняття фізичними вправами за індивідуальними програмами.

Розділ п'ятий “Динаміка клініко-функціональних показників
у хворих із захворюваннями й ушкодженнями кульшового суглоба під час ендопротезування з фізичною реабілітацією у дії ” присвячений детальному опису динаміки клінічних і антропометричних показників: болючих відчуттів, обсягу й амплітуди рухів, сили м'язів на ушкодженій і контралатеральній кінцівках, показників індексної системи оцінки дегенеративно-дистрофічних ушкоджень кульшового суглоба, деяких біомеханічних показників і денситометрії.

Показано виражений лікувально-реабілітаційний ефект, обумовлений операцією ендопротезування і подальшою фізичною реабілітацією. Показано велику ефективність відновних зрушень у хворих, реабілітація яких проходила відповідно до вимог розробленої програми порівняно з контрольною групою хворих

У всіх обстежених хворих зменшилася атрофія м'язів оперованої кінцівки, про що побічно свідчить збільшення охоплення оперованої кінцівки на 6,00,3 см у хворих основної групи і на 4,10,4 см - контрольної; а також показники динамометрії .

Перед операцією всі піддослідні пацієнти користувалися додатковими засобами опору. Через рік після ендопротезування 69 % хворих основної та 50 % контрольної груп не використовували їх. Відстань, яка проходилася без засобів додаткового опору, зросла в середньому у хворих основної групи в 6 разів, у хворих контрольної групи - в 4 рази.

Аналіз динаміки показників вертикальної складових опірних реакцій свідчив про відновлення опірної функції ендопротезованої кінцівки. Вертикальна складова мала виражений двогорбий характер, але ефективність нормалізуючого впливу на її показники була більш виражена у хворих основної групи.

Зменшення остеопорозних змін через рік після ендопротезування виявлено в усіх хворих основної групи, у той же час у хворих контрольної групи, поліпшення щільності кісткової тканини практично не спостерігалося (табл.)

Таблиця

Показники денситометрії через рік після ендопротезування у хворих основної та контрольної груп

Групи хворих	Нижні кінцівки:
	Ендопротезована	Контралатеральна
	Показники денситометрії
	T-score**	Z-score	STF	T-score	Z-score	STF
До ендопротезування	-3,71±-0,2	-2,28±-0,24	51 %	-3,31±-0,17	-2,14±-0,15	57 %
Основна	-3,12±-0,16	-2,05±-0,11	58 %	-2,7±-0,21	-1,82±-0,18	64 %
р*	< 0,05		< 0,05
Контрольна	-3,66±0,15	2,19±0,21	52 %	-3,2±-0,16	-2,07±-0,1	58 %
р	> 0,05		> 0,05

р* розраховувалося стосовно вихідних показників

** T-score > -1 -- норма

T-score < -1 -- остеопенія

T-score < -2,5 -- остеопороз

T-score < -2,5 --- маніфесний (виражений) остеопороз за наявності остеопорозних переломів

У такий спосіб проведені дослідження виявили виражений лікувально-реабілітаційний ефект ендопротезування з подальшою фізичною реабілітацією. Але вияви нормалізуючого ефекту були більш виражені у пацієнтів, які лікувалися за розробленою нами програмою фізичної реабілітації.

У шостому розділі викладений аналіз отриманих результатів, проведене порівняння основних положень дисертаційної роботи з існуючими концепціями, які стосуються основної мети та задач дисертації. Встановлено, що успіх ендопротезування ушкодженого кульшового суглоба значною мірою залежить від відновного лікування, яке проводилося.

Розробка запропонованої програми комплексної фізичної реабілітації заснована на аналізі опублікованих матеріалів з даної проблеми, власних пошукових досліджень, а також досвіду роботи у відділі Українського НДІ травматології та ортопедії.

Патогенетичні механізми дії засобів лікувальної фізкультури були спрямовані на зменшення гіпоксії тканин за рахунок поліпшення загального і місцевого кровообігу, зменшення венозного стазу і набряку внаслідок оптимізації мікроциркуляції, активізації водно-сольового обміну і загального метаболізму, розвантаження і стабілізації суглоба за рахунок зміцнення м'язів. Для підвищення рівня трофіки хворої кінцівки перед операцією застосовувалися загальнорозвиваючі вправи, які виконуються багаторазово протягом дня з невеликим дозуванням і навантаженням. Проводили також масаж грудної клітини, рекомендовані загальнорозвиваючі дихальні, статичні та динамічні вправи з акцентом на видиху. З фізіотерапевтичних процедур у цьому періоді застосовували УФО, магнітотерапію та електростимуляцію.

З другого дня після операції хворий виконував ізометричні навантаження м'язів стегна і гомілки, ідіомоторні вправи протягом шести днів. Не використовувалися вправи, які включають приведення і внутрішню ротацію стегна. У пізньому післяопераційному періоді додавали пасивні, активно-пасивні з допомогою, вправи для оперованого суглоба за максимально можливої амплітуді, але як і раніше виключалися вправи на приведення стегна.

У адаптаційному періоді (через 3-3,5 місяця після операції) застосовувалися вправи на розслаблення м'язів тулуба, кінцівок з активним і пасивним розтягуванням м'язів оперованої кінцівки, вправи на розвиток рівноваги, навчання помірному та звичайному ходінню, аутотренінг і елементи психофізичної гімнастики.

Ефективність і переваги впливу розробленої нами комплексної програми фізичної реабілітації на відновні процеси у хворих під час ендопротезування кульшового суглоба визначалися на підставі аналізу даних клінічних, антропометричних, деяких біомеханічних досліджень і денситометрії.

Отримані нами результати свідчать про зменшення суб'єктивних виявів хвороби, значне збільшення обсягу активних і пасивних рухів, підвищення працездатності м'язів і м'язової сили як оперованої, так і здорової кінцівки, поліпшення статико-динамічної функції, зменшення виразності остеопороза у хворих, які займалися за розробленою нами програмою фізичної реабілітації.

Динаміка інтегрального показника стану хворих після ендопротезування кульшового суглоба з фізичною реабілітацією , яка пішла - індексу об'єктивної системи оцінки дегенеративно-дистрофічних змін кульшового суглоба також свідчила про помітне поліпшення загального стану хворих і функції нижніх кінцівок. Ефективність відновного лікування у хворих, які займалися за нашою програмою фізичної реабілітації, була вищою, що підтверджується як відсотковим співвідношенням низьких сумарних індексів - 93 % в основній і 70 % у контрольній групах, так і показниками загального середнього сумарного індексу 1,6 ± 0,2 в основній і 2,2 ± 0,2 - у контрольній групах, а також показником ефективності відновного лікування, який склав в основній групі 2,5, а в контрольної - 1,8.

Відповідно до даних літератури (Гринштейн Є.Я. та ін., 1989; Ясельський Ю.М., 1989; Решетніков Н.А. та ін., 1990; Героєва І.Б., 1993; Левенець В.Н., 1994; Bettin D. at all, 1995) і досвіду роботи НДІ ТО України результати лікування тазостегенного суглоба (ендопротезування плюс відновлення) можна оцінити тільки через 1 рік після оперативного втручання. Наведені вище дані отримані саме в такий період .

Отже, на підставі аналізу отриманих результатів проведеного дослідження, зіставлення з наявними в літературі даними, можна відзначити велику ефективність запропонованої нами програми фізичної реабілітації хворих після ендопротезування кульшового суглоба, що сприяло поліпшенню якості життя пацієнта порівняно із загальновизнаною методикою реабілітації даної категорії хворих.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз даних спеціальної літератури показує, що дегенеративно-дистрофічні захворювання кульшового суглоба складають 37 % спостережень ортопедичної патології, інвалідизація таких хворих - 64%. У той же час у світі щорічно реєструється біля 2 мільйонів переломів стегенної кістки, серед яких - 57 % складають переломи шийки стегна. Зустрічаються останні переважно в осіб старшого віку, і причиною 70 % переломів шийки стегна в осіб старше 45 років є остеопороз. Консервативне лікування як дегенеративно-дистрофічних ушкоджень кульшового суглоба, так і переломів шийки стегенної кістки мало ефективне. Тотальне ендопротезування на сучасному етапі є найбільше ефективним і прогресивним методом лікування таких хворих. Щорічно у світі виконується 450 тис. зазначених операцій, після яких необхідна раціональна фізична реабілітація, але ефективні програми її розроблені недостатньо.

2. Розроблена нами програма фізичної реабілітації хворих під час ендопротезування кульшового суглоба включає: передопераційний, ранній післяопераційний, пізній післяопераційний, адаптаційний періоди. Для кожного періоду нами підібрані спеціальні засоби і методи фізичної реабілітації залежно від індивідуальних особливостей психофізичного стану хворого, стану оперованої кінцівки, всього опірно-рухового апарату, наявності супутніх захворювань. Найважливішою особливістю фізичної реабілітації хворих після операції ендопротезування кульшового суглоба повинне стати якнайскоріше застосування рухів в оперованому суглобі при пізньому осьовому навантаженні на нього. Комплекси вправ орієнтовані на поступове збільшення амплітуди рухів в оперованому суглобі і підвищення сили м'язів, які його оточують .

3. У передопераційному періоді обов'язковою є підготовка хворого до ендопротезування як фізично, так і морально, разом з цим повинні використовуватися роз'яснювальна психотерапія, аутотренінг, загальнорозвиваючі вправи, спеціальні дихальні вправи, вправи на розслаблення, на пасивне розтягування м'язових груп, які знаходяться в гіпертонусі, і тонізуючі для м'язових груп, які знаходяться в гіпотонусі, ПНО, БЕНКЕТ, масаж.

4. У ранньому післяопераційному періоді для забезпечення спокою післяопераційної рани і зменшення набряклості цієї області найбільш ефективне лікування “положенням” і вправи у діафрагмальному подисі, на етапі ранньої мобілізації ефективними засобами реабілітації є ритмічні навантаження м'язів здорової, а потім хворої кінцівки в ритмі 30-50 разів на хвилину. Надалі застосування ізометричних навантажень, які поступово зростають у часі (3-5-7 СЕК), пасивних, пасивно-активних із розвантаженням, вправ для прооперованого суглоба у фронтальній і сагітальній площинах.

5. Протягом першого-другого місяця післяопераційного періоду необхідно підвищувати трофіку тканин і протидіяти формуванню рубцевих контрактур в області оперованого суглоба за допомогою вправ для оперованого суглоба з розвантаженням, активних вправ на розтягування м'язів за полегшених умов, БЕНКЕТ, ПНО, УФО, ультразвуку. Надалі (з 8 до 12 тижня) для підвищення остеоінтеграції оперованої кінцівки та поліпшення функціонального стану м'язів варто застосовувати вправи з дозованим опором у статичній напрузі, з активним і пасивним розтягуванням м'язів, ходьби з дозованим навантаженням на оперований суглоб.

6. У адаптаційному періоді поліпшення функціонального стану опірно-рухового апарату, підвищення витривалості оперованої кінцівки до статичних навантажень, адаптації до побутових і трудових процесів досягаються за допомогою вправ із дозованим опором і обтяженням, активного і пасивного розтягування м'язів хворої кінцівки, гідрокінезотерапії, масажу.

7. Про ефективність розробленої нами програми свідчать такі дані: болючий синдром зник у 86 % хворих основної групи й у 55 % контрольної, обсяг активних рухів у сагітальній площині у хворих основної групи збільшився на 86, контрольної - на 72, у фронтальній, - відповідно на 44 і 32; сила м'язів розгиначів в основній групі зросла в 4,0 , а в контрольній - у 3,0 рази, згиначів відповідно - в 2,9 й у 2,2 рази. Зменшення виразності остеопорозу виявлено в усіх хворих основної групи, індекс жорсткості stf у них збільшився на 7 %, а у хворих контрольної - на 0,05 %.

8. Відновлення статико-локомоторної функції виявилося більш показовим у хворих основної групи. Так, висота переднього поштовху вертикальної складової реакції опору у хворих основної групи збільшилася до 109,8 ± 2,1 % МТ, а у хворих контрольної групи - до 98,4 ± 2,1 % МТ за норми 117,3 % МТ, висота заднього поштовху вертикальної складової реакції опору відповідно збільшилася до 112 ± 2,5 % МТ і 96,3 ± 2,4 % МТ за норми 117 % МТ. Вертикальна складової реакції опору мала виражений двогорбий характер.

9. Розроблена нами комплексна програма фізичної реабілітації з використанням засобів, які взаємодоповнюються, і методів кінезітерапії підвищила ефективність відновного лікування хворих під час ендопротезування кульшового суглоба, про що свідчать також показники індексу об'єктивної системи оцінки дегенеративно-дистрофічних ушкоджень кульшового суглоба - у хворих основної групи - 1,6 ± 0,2, а у хворих контрольної групи - 2,2 - 0,2. Коефіцієнт ефективності лікування у хворих основної групи був 2,5 а у хворих контрольної - 1,8. Це створює великі можливості рухової активності, що призводить до підвищення якості життя пацієнтів і їхньої соціально-трудової реабілітації.

10.Імплантований кульшовий суглоб є “новим органом”, ступінь і ефективність інтеграції якого в кінематичний ланцюг оперованої кінцівки залежить від індивідуалізації програми фізичної реабілітації як кульшового суглоба і всього опірно-рухового апарату, так і від рівня загального психічного і фізичного стану хворого. Для кінцевого ефекту ендопротезування застосування засобів і методів фізичної реабілітації є найважливішою віхою на всіх етапах відновного лікування цієї категорії хворих.

СПИСОК РОБІТ, ЯКІ ОПУБЛІКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

Халед М.С. Альджамаль Физическая реабилитация при эндопротезировании тазобедренного сустава больных коксартрозом // Педагогіка, психологія та мед.-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - Харків: ХХПІ, №5, 2000, - С. 34-38.

Халед М.С. Альджамаль Фізична реабілітація хворих в передопераційному періоді при ендопротезуванні кульшового суглоба // Матеріали ІІІ Всеукр. конф. аспірантів галузі фізичної культури і спорту “Молода спортивна наука України”. - Львів, 1999. - С. 354-356.

Халед М.С. Альджамаль Физическая реабилитация больных после эндопротезирования тазобедренного сустава//Физическое воспитание студентов творческих специальностей, - Харьков, №10, 1999, - с. 43-44.

Халед М.С. Альджамаль Психофизические средства в комплексной реабилитации больных после эндопротезирования тазобедренного сустава//Физическое воспитание студентов творческих специальностей, - Харьков, №11, 1999, - с. 45-47.

Халед М. С. Альджамаль Кинезитерапия в реабилитации больных после операционного лечения шейки бедренной кости // Збірка наук. праць “Фізичне виховання, спорт і культура здоров`я у сучасному суспільстві”. - Луцьк, 1999. - С. 743-747.

Халед М. С. Альджамаль Физическая реабилитация больных коксартрозом. - К.: Олімпійська література, 2000. - 56 с.

Халед М. С. Альджамаль Фізична реабілітація при ендопротезуванні кульшового суглобу. - Рукопис

АНОТАЦІЯ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.02 - Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. (Національний університет фізичного виховання і спорту України, Київ, 2000).

Дисертація присвячена дослідженню можливостей відновлювального лікування при ендопротезуванні хворих з ушкодженнями кульшового суглоба.

Розглядаються особливості функціональних змін у хворих з ушкодженнями кульшового суглоба; проводитися аналіз засобів та методів, які використовуються в ортопедичній практиці, а саме, відновлювальному лікуванні хворих після ендопротезування. Розроблена програма фізичної реабілітації для відновлення функціонального стану ураженого суглобу та статико-динамічної функції нижніх кінцівок після ендопротезування. Приводяться експерименталькі дані, що дозволяють оцінити ефективність запропонованої програми фізичної реабілітації для відновлення функції оперованої кінцівки та опорно-рухового апарату хворого в цілому. Виходячи з отриманих даних слід рекомендувати комплекс фізичних втручань - запропоновану програму - для практичного використання.

Основні результати роботи впроваджені в медичну практику.

Ключові слова: ендопротезування кульшового суглобу, фізична реабілітація, статико-динамічна функція, об'єм та амплітуда рухів, нижні кінцівки.

Халед М.С. Альджамаль. Физическая реабилитация больных при эндопротезировании тазобедренного сустава. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24. 00. 02 - Физическая культура, физическое воспитание различных групп населения. Национальный университет физического воспитания и спорта Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена возможности повышения эффективности восстановительного лечения при эндопротезировании тазобедренного сустава путем применения комплекса методов физической реабилитации. В работе исследовались опорно-двигательные функции тазобедренного сустава при дегенеративно-дистрофических заболеваниях его или переломах шейки бедренной кости в исходном состоянии, рассматриваются особенности функциональных изменений у больных с повреждениями тазобедренного сустава. Исследуются функциональные показатели, характеризующие причины возникновения нарушений при заболеваниях и поражениях тазобедренного сустава, проводится анализ средств и методов физической реабилитации, используемых в ортопедической практике, а часности, восстановительном лечении больных после эндопротезирования. Разработана программа физической реабилитации для подготовки больных к операции, а также для восстановления функционального состояния тазобедренного сустава и опорно-двигательного аппарата больного после оперативного вмешательства в раннем и позднем послеоперационных и адаптационном периодах.

Приводятся экспериментальные данные, позволяющие оценить эффективность предлагаемой программы физической реабилитации для восстановления функции эндопротезированной конечности и опорно-двигательного аппарата больного в целом.

Исходя из полученных в работе результатов следует рекомендовать комплекс физических воздействий - предложенную программу - для практического применения.

Основные результаты работы нашли практическое применение в лечебной практике отдела реабилитации и функциональной диагностики Украинского научно-исследовательского института травматологии и ортопедии, используется в теоретических подходах и в практике физической реабилитации в Национальном университете физического воспитания и спорта Украины, внедрены в лечебную и педагогическую практику Межрайонного реабилитационного центра Днепровского района г. Киева.

Ключевые слова: эндопротезирование тазобедренного сустава, физическая реабилитация, статико-динамическая функция, объем и амплитуда движения, нижние конечности.

Khaled M.C. Al-jamal Physical rehabilitation of patients throw endoprothesis of the hip joint. - a Manuscript.

The Thesis for Degree of Candidate of Science in Physical Education and Sports in speciality 24.00.02 -- Physical Culture, Physical Education in different groups of people. -- National University of Physical education and sport of Ukraine, Kyiv, 2000.

Thesis is developed to investigation of possibility for more effective recovery treatment in patients with hip joint disturbing. It was elaborated the program of physical rehabilitation for improving of functional state of hip joint, as also statico-dynamic function of inferior extremities after endoprothesis of joint.

The experimental results was shown the increasing of recovery treatment effectiveness after endoprothesis of hip joint

Key words: endoprothesis of hip joint, physical rehabilitation, statico-dynamic function, volume and amplitude of inferior extremity motion.

Размещено на Allbest.ru

...