Біомеханічний контроль постави учнів у процесі фізичного виховання

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання та спорту

24.00.02 - Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення

БІОМЕХАНІЧНИЙ КОНТРОЛЬ ПОСТАВИ УЧНІВ У ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

БИЧУК ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ

Львів - 2001

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема фізичного виховання підростаючого покоління одна з найважливіших на сучасному етапі розвитку суспільства. Провідні спеціалісти, вчені (О.Д.Дубогай, 1978, 1991; А.М.Лапутін, В.О.Кашуба, 1999 та ін.), зазначають, що формування правильної постави у дітей - одна з основних педагогічних проблем шкільного фізичного виховання. Численними дослідженнями (Е.С.Вільчковський, 1983; О.О.Гужаловський, 1986; Л.В.Волков, 1991; О.С.Куц, 1994; Б.М.Шиян, 1997; Т.Ю.Круцевич, 1999 та ін.) доведено, що процес фізичного виховання у школі повинен забезпечити об'єктивний контроль за формуванням правильної постави учнів.

Постава є інтегруючим показником стану здоров'я дітей, навіть незначні функціональні порушення можуть спричинити стійку деформацію опорно-рухового апарату, мати важкі наслідки для здоров'я дітей (О.Г.Сухарєв, 1991; І.В.Пенькова, 1997; М.Є.Веріч, Р.А.Баннікова, 1998 та ін.). Підвищення тонусу скелетних м'язів, які впливають на формування правильної постави, є наслідком не лише покращення регуляторної функції центральної нервової системи , а й позитивного впливу фізичних вправ на організм школярів (Б.М.Мицкан, 1997; Е.С.Вільчковський, 1998).

Серед захворювань опорно-рухового апарату порушення постави і бічні викривлення хребта посідають одне із перших місць як за частотою, так і за складністю патологічних змін. Статистичні дані Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з фізичної культури та спорту (1997) засвідчують, що понад 60 % учнів шкіл України мають різні порушення постави.

До цього часу багато питань, які стосуються біомеханічного контролю порушень постави, не мають належного наукового обґрунтування. Зокрема, не вивчене питання впливу гравітаційних взаємодій на розподіл маси тіла людини в просторі. Не з'ясована ефективність застосування превентивних засобів профілактики порушень постави дітей шкільного віку у процесі фізичного виховання з урахуванням біомеханічних властивостей скелетних м'язів, які беруть участь у регуляції вертикальної пози. Вимагає окремого вирішення проблема раннього виявлення можливих порушень постави у школярів методами біомеханічного контролю.

Таким чином, актуальність проблеми, що досліджується, визначається недостатньою вивченістю питання біомеханічного контролю постави учнів у процесі фізичного виховання в загальноосвітніх школах. Вирішення цієї проблеми дасть змогу вдосконалити процес фізичного виховання і знизити ризик виникнення функціональних порушень хребта.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно плану науково-дослідної роботи кафедри кінезіології Національного університету фізичного виховання і спорту України за темою: 1.6.1. “Вдосконалення біомеханічних засобів та методів формування заданих властивостей моторики” (№ держреєстрації 0196U010529). Автором проведено підготовку і збір теоретико-експериментального матеріалу з питань формування геометрії мас тіла та біомеханічного контролю постави учнів.

Мета дослідження - розробити технологію оперативного біомеханічного контролю постави школярів у процесі фізичного виховання.

Завдання дослідження:

Виявити основні чинники, які впливають на формування правильного положення хребта учнів в онтогенезі.

Дослідити особливості формування постави школярів з урахуванням геометрії мас їх тіла.

Розробити технологію біомеханічного контролю процесу формування постави у школярів.

Експериментально перевірити ефективність розробленої технології біомеханічного контролю постави учнів 12-13 років.

Об'єкт дослідження - процес фізичного виховання в загальноосвітніх школах.

Предмет дослідження - біомеханічний контроль постави учнів і засоби попередження її порушень.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше отримані дані про закономірності формування геометрії мас тіла, її вплив на стан постави школярів. Вивчені біомеханічні властивості скелетних м'язів, розподіл у просторі маси тіла дітей певної вікової групи, які відображають їх вплив на формування постави. На основі цих результатів було складено батареї тестів та таблиці оцінок, які дають змогу проводити комплексний біомеханічний контроль постави учнів з метою ранньої профілактики можливих її порушень, розроблено дидактична програма превентивної профілактики порушень постави, шляхом вибіркового впливу фізичних вправ на групи скелетних м'язів, які беруть участь у регуляції ортоградної пози тіла школярів.

Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості використання запропонованих теоретичних положень і практичних рекомендацій у системі фізичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл.

Розроблені та впроваджені в навчальний процес біомеханічні методи контролю постави, таблиці оцінок і прогностичні математичні моделі, які базуються на результатах досліджень впливу геометрії мас тіла та тонусу м'язів, і дозволяють контролювати поставу дітей у процесі фізичного виховання. Розроблена авторська дидактична програма може бути використана вчителями для профілактики і корекції порушень постави учнів.

Отримані результати істотно доповнюють уявлення про методи біомеханічного контролю постави учнів та можливість цілеспрямованого впливу фізичних вправ на підвищення тонусу скелетних м'язів, які забезпечують формування правильної постави.

Результати виконаної дисертаційної роботи впроваджені в навчальний процес:

Національного університету фізичного виховання і спорту України (м. Київ), при викладанні курсу динамічної анатомії та вікової біомеханіки;

Волинського державного університету ім. Лесі Українки, при викладанні курсу теорії і методики фізичного виховання та гімнастики;

загальноосвітньої школи №8 м. Луцька;

курсів підвищення кваліфікації вчителів фізичної культури.

Особистий внесок здобувача полягає в постановці проблеми, визначенні мети дослідження, безпосередній його організації та проведенні, аналізі й узагальненні отриманих результатів та підготовці публікацій. У працях, опублікованих у співавторстві, автору належать результати експериментальних досліджень. Дисертант розробив технологію біомеханічного контролю постави учнів, дидактичну програму профілактики її порушень, визначив основні чинники, які впливають на формування правильної постави в процесі онтогенезу.

Апробація результатів дисертації. Матеріали досліджень доповідались на Міжнародних науково-практичних конференціях “Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві" (Луцьк, 1999); Всеукраїнських наукових конференціях “Концепція підготовки спеціалістів фізичної культури в Україні" (Луцьк, 1994, 1996); V міжнародній науковій конференції "Молода спортивна наука України" (Львів, 2001), щорічних наукових конференціях викладачів Волинського державного університету ім. Лесі Українки (1989-2001 рр.), обласних семінарах і курсах підвищення кваліфікації викладачів фізичної культури Волинської області.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано в 9 наукових працях, серед них: 1 навчальний посібник, 6 статей у наукових фахових виданнях України.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел та додатків. Текст дисертаційної роботи викладено на 202 сторінках комп'ютерного набору, він містить 17 таблиць, 30 рисунків, 5 додатків. У роботі використано 229 літературних джерел, із яких 40 - іноземні.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, предмет та об'єкт дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, особистий внесок здобувача, вказано сферу апробації результатів дослідження.

У першому розділі “Проблеми біомеханічного контролю постави школярів” проаналізовано та узагальнено відомості про особливості формування хребта людини в онтогенезі та його біомеханічну будову, геометрію мас тіла школярів та методи її визначення, біомеханічні властивості скелетних м'язів і методи їх реєстрації, методи контролю у фізичному вихованні та спорті, закономірності розвитку постави і причини її порушень. Аналіз вітчизняної і зарубіжної літератури свідчить про те, що проблема біомеханічного контролю постави школярів, з метою її профілактики у процесі фізичного виховання, на сьогодні є надзвичайно актуальною і недостатньо вивченою.

У другому розділі “Методи і організація дослідження” обґрунтовується система взаємодоповнюючих методів, адекватних завданням. Методологічною основою нашого дослідження було обрано системно-структурний підхід, який розглядає у функціональній єдності різні явища і процеси (П.К.Анохін, 1975; В.М.Платонов, 1997).

Для вирішення поставлених завдань проводився аналіз спеціальної науково-методичної літератури, педагогічні спостереження та експерименти із використанням інструментальних методів і технічних засобів реєстрації кількісних характеристик рухових дій школярів, застосовувалися методи математичної статистики.

Дослідженням було охоплено 700 хлопчиків та дівчаток віком від 7 до 16 років, учнів загальноосвітньої школи № 25 м.Луцька. Науково-дослідна робота проводилася протягом трьох років і передбачала три етапи дослідження.

На першому етапі (1998 р.) проводились педагогічні спостереження і педагогічний експеримент, метою якого було створення масиву даних, необхідних для вивчення вікових закономірностей зміни геометрії мас тіла учнів, біомеханічних особливостей формування постави школярів. При вирішенні завдань цього етапу використовувались методи антропометрії та стабілографії. В ході дослідження, реєструвалися тридцять чотири антропометричні показники (згідно загальноприйнятих методик), які характеризують фізичний розвиток і зміну основних розмірів тіла школярів у віковому аспекті, а також показники амплітуди і частоти коливань загального центру мас тіла учнів у фронтальній і сагітальній площинах із використанням методу стабілографії.

На другому етапі (1999 р.) проводилися дослідження тонусу скелетних м'язів. Метою цього етапу було визначення тонусу п'яти скелетних м'язів, які беруть участь у підтримці ортоградної пози тіла. Для вирішення поставлених завдань на цьому етапі застосовувався метод міотонометрії, який дозволив визначити тонус досліджуваних м'язів.

На третьому етапі (1999-2000 рр.) була розроблена та експериментально перевірена технологія біомеханічного контролю постави учнів. Для вирішення етапних завдань використовувалися батареї тестів, таблиці оцінок та реалізовувалася авторська дидактична програма для профілактики порушень постави.

У третьому розділі “Дослідження особливостей формування постави школярів” були вивчені закономірності зміни геометрії мас тіла учнів, які мають вплив на формування їх постави. Вивчаючи тіло людини, як систему взаємо-рухомих мас, слід зазначити, що воно характеризується певними динамічними властивостями. Зміна положення загального центру мас тіла та центрів мас біоланок тіла впливає на поставу учнів та динамічні властивості їх тіла, які в свою чергу визначають енергетику організму людини. Як відомо, одним із ефективних засобів використання гравітаційної енергії та поповнення її запасів є упорядкування геометрії мас тіла людини та створення раціональних програм її рухової діяльності.

В результаті досліджень отримані достовірні дані про те, що потенціальна енергія тіла з віком зростає нерівномірно. Так, у хлопчиків у період від 7 до 16 років потенціальна енергія тіла збільшується з 19,4 Дж до 70,7 Дж. У дівчаток за цей період потенціальна енергія тіла зростає на 39,4Дж. Враховуючи, що зміна потенціальної енергії тіла відбувається нерівномірно, ми визначили динаміку її приросту у віковому аспекті. У хлопчиків і дівчаток періоди максимального темпу приросту потенціальної енергії тіла не співпадають. Так, у хлопчиків максимальний приріст показника відзначено в періоди з 7 до 8 років - 20,0 %, з 9 до 10 років - 17,1 % та з 12 до 13 років - 17,4 %. У дівчаток максимальні темпи приросту потенціальної енергії тіла відзначені в період з 10 до 13 років: відповідно - 15,5 % з 10 до 11 років; 15,7 % - з 11 до 12 років і 15,3 % - з 12 до 13 років. Мінімальний приріст потенціальної енергії тіла у хлопчиків в періоди з 10 до 11 років становить 7,0 % та з 13 до 14 років - 7,7 %. У дівчаток мінімальний приріст показника відзначено в періоди з 9 до 10 років - 8,6 % та з 15 до 16 років - 3,6 %.

Процес накопичення організмом потенціальної енергії об'єктивно відображає показник висоти розміщення загального центру мас тіла. Щоб виділити інформативні показники, від яких залежить висота розташування загального центру мас тіла над опорою, розраховувались коефіцієнти кореляції між тридцятьма чотирма показниками, визначеними антропометричним методом і висотою розташування загального центру мас тіла, знайденою аналітичним методом. Аналіз кореляційних матриць засвідчує, що найбільшу кореляцію з висотою розташування загального центру мас тіла у хлопчиків та дівчаток мають наступні дев'ять показників: ріст стоячи, ріст сидячи, довжина тулуба, довжина нижньої кінцівки, довжина стегна, центр мас стегна, довжина гомілки, центр мас гомілки, довжина стопи. Враховуючи ці результати, було запропоновано визначати висоту розміщення загального центру мас тіла аналітичним способом, за допомогою лінійних рівнянь множинної регресії.

Вивчення біодинамічних характеристик тіла учнів дозволило припустити, що, орієнтуючи певним чином повздовжню вісь тієї або іншої ланки тіла людини відносно її лінії тяжіння, можна скерувати процес розвитку і вдосконалення рухової функції у потрібному руслі. Отримані дані підтверджують результати досліджень впливу гравітаційного тренування на організм людини (А.М.Лапутін, 1999).

При вивченні особливостей формування вертикальної пози тіла школярів ми визначали показники амплітуди і частоти коливань загального центру мас тіла у сагітальній та фронтальній площинах. Ці динамічні властивості організму людини певною мірою визначають його енергетику. Так, у хлопчиків і дівчаток амплітуда коливань загального центру мас тіла в сагітальній площині більша, ніж у фронтальній. З віком амплітуда коливань загального центру мас тіла зменшується. У хлопчиків ці показники зменшуються на 3,61 мм у фронтальній площині та на 8,25 мм у сагітальній. У дівчаток амплітуда зменшується на 7,85 мм у сагітальній площині та на 5,0 мм у фронтальній. Показники частоти у хлопчиків і дівчаток майже однакові в обох площинах. У хлопчиків частота коливань загального центру мас тіла зростає: у фронтальній площині на 1,84 Гц, в сагітальній площині на 1,71 Гц. У дівчаток частота коливань загального центру мас тіла зростає на 0,9 Гц у фронтальній площині та на 0,95 Гц у сагітальній. Важливо зазначити, що у період з 12 до 13 років у школярів максимальні темпи приросту частоти коливань загального центру мас тіла становлять: у хлопчиків - 22,4 % у фронтальній та 18 % у сагітальній площинах, у дівчаток - 14,4 % у фронтальній та 10,6 % у сагітальній площинах.

Отримані нами результати досліджень ще раз підтвердили нерівномірність зміни амплітуди і частоти коливань загального центру мас тіла, яка досліджена іншими фахівцями (В.М.Болобан, 1990; Т.Є.Містулова, 1996; А.І.Альошина, 2000).

Дослідження тонусу скелетних м'язів (трапецієподібного, випрямляча хребта, великого сідничного, чотириголового м'яза стегна та триголового м'яза гомілки), які беруть участь у формуванні вертикальної пози тіла, свідчить про те, що з віком цей показник збільшується у хлопців та дівчат, але відбувається це по-різному.

Зміна тонусу м'язів тулуба та нижньої кінцівки за всіма показниками відбувається аналогічно у хлопців і дівчат, за винятком кількісних. Так у хлопців тонус трапецієподібного м'яза зростає на 5,4 у.од., м'яза-випрямляча хребта - на 9,1 у.од., великого сідничного м'яза - на 9,0 у.од., чотириголового м'яза стегна - на 12,6 у.од., триголового м'яза гомілки - на 18,4 у.од. У дівчат показники зміни тонусу досліджуваних м'язів дещо інші. Тонус трапецієподібного м'яза зростає на 0,6 у.од., м'яза-випрямляча хребта - на 8,6 у.од., великого сідничного м'яза - на 10,3 у.од., чотириголового м'яза стегна - на 16,9 у.од., триголового м'яза гомілки - на 8,9 у.од.

Важливо зазначити, що у хлопців та дівчат найвищий показник тонусу триголового м'яза гомілки, дещо нижчий у трапецієподібного м'яза, далі іде показник тонусу чотироголового м'яза стегна, ще нижче - тонус м'яза-випрямляча хребта. Найнижчий тонус у великого сідничного м'яза. Вивчення динаміки показників тонусу м'язів дозволило виявити періоди максимальних і мінімальних темпів їх приросту.

У четвертому розділі “Технологія контролю постави учнів у процесі фізичного виховання” розроблено складові та послідовність біомеханічного контролю постави учнів, який доцільно проводити згідно блок-схеми (рис.1).

Використання різних видів контролю дає можливість простежити динаміку процесу, а застосування інструментального та аналітичних методів забезпечує достатню інформаційну базу. Батарея тестів для контролю постави учнів була складена з урахуванням закономірностей формування геометрії мас тіла, біомеханічних властивостей скелетних м'язів та їх впливу на поставу учнів.

Тести передбачали визначення ряду біомеханічних характеристик:

Динамічних, які включають:

енергетичні - потенціальну енергію тіла та локалізацію загального центру мас тіла;

силові - опорні взаємодії тіла учнів (амплітуду і частоту коливань загального центру мас тіла відносно сагітальної та фронтальної площин);

інерційні - моменти інерції сегментів тіла відносно трьох осей.

2. Пружно-в'язкі властивості скелетних м'язів - тонус скелетних м'язів, які беруть участь у регуляції вертикального положення тіла.

3. Соматометричні, які включають антропометричні вимірювання розмірів тіла.

Висоту загального центру мас тіла доцільно визначати аналітичним способом, за допомогою лінійних рівнянь множинної регресії:

У = A₀ + AіХ_і

де У - висота розташування загального центру мас тіла (залежна змінна);

A₀, A₁, …, A₉ коефіцієнти рівняння регресії,

X₁, …, X₉ - антропометричні показники дітей (незалежні змінні), які мають найбільший вплив на висоту розташування загального центру мас тіла учнів.

У процесі досліджень розроблено рівняння, які дозволяють визначати положення загального центру мас тіла школярів з урахуванням віку та статі (табл.1, 2).

Таблиця 1 Рівняння множинної регресії для знаходження висоти розміщення загального центру мас тіла у хлопчиків

Х₁ - ріст стоячи, Х₂ - ріст сидячи, Х₃ - довжина тулуба, Х₄ - довжина нижньої кінцівки, Х₅ - довжина стегна, Х₆ - центр маси стегна, Х₇ - довжина гомілки, Х₈ - центр маси гомілки, Х₉ - довжина стопи.

Таблиця 2. Рівняння множинної регресії для знаходження висоти розміщення загального центру мас тіла у дівчаток

Для визначення моментів інерції біоланок тіла було використане лінійне рівняння регресії та розроблені диференціальні таблиці коефіцієнтів цих рівнянь для хлопчиків (табл.3) та дівчаток (табл.4).

І₀=А₀+А₁Х+А₂У,

де: І₀ - момент інерції сегмента;

А₀, А₁, А₂ - числові коефіцієнти тіла; Х - маса тіла, У - довжина тіла.

Таблиця 3 Коефіцієнти для розрахунку мас-інерційних характеристик сегментів тіла хлопчиків 12 років відносно фронтальної та сагітальної осей

Таблиця 4 Коефіцієнти, для розрахунку мас-інерційних характеристик сегментів тіла хлопчиків 12 років відносно вертикальної осі.

Потенціальну енергію тіла визначають за загальноприйнятою формулою (Е_п = mgh). Амплітуду та частоту коливань загального центру мас тіла визначають методом стабілографії або за допомогою рівнянь регресії.

Тонус скелетних м'язів визначають міотонометром Сермаї. Розроблені таблиці оцінок дають змогу виявити рівень їх розвитку.

Ефективність запропонованої технології біомеханічного контролю була перевірена у процесі профілактики порушень постави учнів середнього шкільного віку. Результати попереднього біомеханічного контролю та аналізу спеціальної літератури засвідчують, що у школярів 12-13 років, у зв'язку із пубертатним періодом, є схильність до порушень постави. З метою її профілактики впроваджена авторська дидактична програма, яка передбачала виконання запропонованих комплексів у процесі фізичного виховання: під час гімнастики до занять, на фізкультурних пауз та хвилин, на продовжених перервах та уроках фізичної культури. Комплекси було складено із фізичних вправ, які позитивно впливають на зміну тонусу м'язів.

Порівняльний експеримент проводився протягом чотирьох місяців. У процесі впровадження програми реалізовувались принципи індивідуальності, активності, послідовності, систематичності, міцності та надійності.

Результати педагогічного експерименту засвідчують покращення показників тонусу скелетних м'язів у школярів експериментальних груп, після застосування авторської дидактичної програми.

Як видно із графіка (рис.2) показники тонусу скелетних м'язів у дівчаток експериментальної групи дещо вищі, ніж у контрольної групи.

Так, у 12-річних дівчаток експериментальної групи тонус трапецієподібного м'яза вищий на 1,3 у. од., у 13-річних - на 1,0у.од. Тонус м'яза-випрямляча хребта у 12-річних дівчаток вищий на 1,2 у.од., у 13-річних - на 1,6 у.од., різниця показників статистично достовірна (t>t_гр).

Тонус скелетних м'язів нижньої кінцівки у дівчаток експериментальної групи також вищий, ніж у контрольної (рис.3).

У 12-річних дівчаток експериментальної групи тонус великого сідничного м'яза на 0,6 у. од., вищий, ніж у контрольної, у 13-річних - вищий на 1,0 у.од. У дівчаток 12 років тонус чотириголового м'яза вищий на 0,9 у.од., у 13-річних - на 1,3 у.од. Тонус триголового м'яза вищий на 0,6 у.од у 12-річних та на 0,2 у.од. у 13-річних дівчаток. У всіх вище перерахованих випадках різниця статистично достовірна (t>t_гр).

У хлопчиків спостерігається аналогічна картина. Показники тонусу скелетних м'язів у експериментальній групі дещо вищі, ніж у контрольній, як у 12-річних, так і у 13-річних хлопчиків (рис.4).

У 12-річних хлопчиків експериментальної групи тонус трапецієподібного м'яза вищий на 1,7 у.од, у 13-річних - на 1,3 у.од. Тонус м'яза - випрямляча хребта вищий на 0,7 у.од. у 12-річних та на 1,3 у.од. у 13-річних хлопчиків, різниця показників статистично достовірна (t>t_гр).

Тонус м'язів нижньої кінцівки хлопчиків експериментальної групи також вищий, ніж у контрольної (рис.5).

В експериментальній групі, у хлопчиків 12 років, тонус великого сідничного м'яза вищий на 0,9 у.од., чотириголового м'яза стегна - на 1,3 у.од., триголового м'яза гомілки - на 1,0 у.од. У 13 річних хлопчиків експериментальної групи показники тонусу також вищі - на 0,7 у.од. (великого сідничного м'яза), на 2,0 у.од. (чотириголового м'яза стегна) та на 2,3 у.од.(триголового м'яза гомілки).

Різниця показників тонусу м'язів нижньої кінцівки статистично достовірна (t>t_гр).

У п'ятому розділі “Обговорення результатів дослідження” підбиваються підсумки проведеної експериментальної роботи.

Наше дослідженя підтвердило дані багатьох авторів (В.Г.Властовський, 1976; В.М.Кардашенко, 1980; М.В.Хрипкова, 1990; О.Г.Сухарєв, 1991), у яких зроблено висновок про нерівномірну зміну соматометричних розмірів тіла у школярів.

Отримані нами результати підтверджують дані про закономірності формування ортоградної пози тіла учнів (В.М.Болобан, 1990; Т.Є.Містулова, 1996; К.Бретз, 1996; А.І.Альошина, 2000).

У процесі дослідження закономірностей формування геометрії мас тіла були отримані дані, які доповнюють результати аналогічних досліджень (В.М.Заціорський, О,С.Аруін, В.М.Селуянов, 1981; Б.М.Балк, В.Г.Болтянський, 1987; А.Н.Лапутин, 1999; А.І.Альошина, 2000).

До нових даних, отриманих в результаті дослідження належать: розроблена технологія біомеханічного контролю постави учнів, таблиці оцінок контролю постави учнів, рівняння множинної регресії для визначення загального центру мас тіла та сегментів тіла учнів, з урахуванням віку та статі, авторська дидактична програма профілактики порушень постави.

Абсолютно новим є виявлення динаміки зміни тонусу скелетних м'язів під впливом впровадження авторської дидактичної програми.

біодинамічний тіло школяр м'яз

ВИСНОВКИ

Аналіз наукової та методичної літератури і власних експериментальних даних показав, що основні чинники, які впливають на формування постави учнів можна умовно поділити на дві групи: загальні, до яких відносять вік, стать, рухову активність та біомеханічні, які об'єднують геометрію мас тіла, пружно-в'язкі властивості скелетних м'язів та енергетичний потенціал тіла людини.

У процесі дослідження було встановлено, що зміна геометрії мас тіла школярів відбувається відповідно до визначених закономірностей, які мають вплив на положення загального центру мас тіла і його енергетичний потенціал, а також на формування правильної постави.

Кореляційний аналіз виявив високий ступінь прямого й оберненого взаємозв'язку ряду антропометричних вимірів та висоти розташування загального центру мас тіла. За результами кореляційного аналізу складені лінійні рівняння множинної регресії, за допомогою яких можна визначити енергетичні характеристики, а також прогнозувати зміну енергетичного потенціалу тіла дітей і працездатності їх організму.

Вивчення амплітудно-частотних характеристик тіла школярів дозволило простежити вікову динаміку зміни кількості й якості сформованої в онтогенезі маси тіла. Так, зниження амплітуди і збільшення частоти коливань загального центру мас тіла дітей із віком, свідчить про збільшення жорсткості і пружності скелетно-суглобного і м'язово-зв'язкового компонентів тіла. Отже, маса їх тіла, накопичуючи потенціальну енергію, стає енергетично активнішою.

Визначення пружно-в'язких властивостей скелетних м'язів тіла, які впливають на формування постави школярів, дозволить, проводити ранню діагностику можливих її порушень. При цьому було встановлено, що застосування засобів вибіркового характеру, які мають вплив на біомеханічні властивості скелетних м'язів, дозволить орієнтувати поздовжню вісь біоланки, щодо її лінії тяжіння, скеровуючи тим самим розвиток рухової функції в необхідному напрямку.

Результати досліджень дали підставу для розробки технології біомеханічного контролю постави учнів. Біомеханічний контроль доцільно проводити за допомогою розробленої батареї тестів, використовуючи інструментальні та аналітичні методи дослідження.

Ефективність розробленої технології біомеханічного контролю була перевірена у процесі превентивної профілактики порушень постави у школярів 12-13 років. Проведений педагогічний експеримент показав, що втілення авторської дидактичної програми у процес фізичного виховання в загальноосвітніх шкіл, істотно покращує біомеханічні властивості скелетних м'язів школярів. При цьому в учнів експериментальної групи статистично достовірно (р0,05) поліпшуються показники тонусу скелетних м'язів. У хлопчиків відзначено статистично достовірне поліпшення тонусу трапецієподібного м'яза, м'яза-розгинача спини, чотироголового м'яза стегна і триголового м'яза гомілки. У дівчаток зафіксовано статистично достовірне (р0,05) поліпшення тонусу м'яза розгинача спини, чотириголового м'яза стегна і триголового м'яза гомілки.

Результати досліджень дозволяють більш чітко орієнтувати використання фізичних вправ вибіркового характеру, у процесі фізичного виховання з метою превентивної профілактики порушень постави учнів 12-13 років, в рамках розробленої дидактичної програми.

Розроблені таблиці оцінок і наведені в них показники можуть бути використані для визначення фізичного розвитку учнів. Використання біомеханічних методів контролю і порівняння їх з даними таблиць оцінок, дозволить виявити схильність організму школярів до порушень постави та своєчасно проводити її профілактику у процесі фізичного виховання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Бичук О.І. Фізкультурно-оздоровча робота в школі: Навчальний посібник. - Луцьк: Надстир'я, 1997. -144с.

Бычук А.И. Влияние геометрии масс тела на формирование осанки у школьников // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць за ред.Єрмакова С.С. - Харків: ХХПІ, 2001. - № 1. - С. 51-58.

Бычук А.И. Амплитудно-частотные характеристики тела школьников и их влияние на формирование осанки // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць за ред.Єрмакова С.С. - Харків: ХХПІ, 2001 - №8. - С.38-43.

Бычук А.И. Аналитический метод определения биодинамических характеристик тела школьников // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць за ред.Єрмакова С.С. - Харків: ХХПІ, 2001. - №10. - С.41-43.

Бычук А.И. Контроль геометрии масс тела школьников при оценке их физического развития // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Зб. наук. праць за ред.Єрмакова С.С. - Харків: ХХПІ, 2001. - № 2. - С.37-41.

Бичук О.І. Визначення потенціальної енергії тіла школярів // Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей. - Львів: ЛДІФК. - Львів, 2001. - С.6-8.

Бичук О.І. Використання принципів фізичного виховання у процесі фізкультурно-оздоровчої роботи // Проблеми педагогічних технологій: Зб. наук. праць. - Вип. 3. - Луцьк, 1998. - С.3-7.

Бенедь В.П., Бичук О.І. Особливості функціонального стану та адаптаційних можливостей організму дітей молодшого шкільного віку, що проживають в районах з підвищеним рівнем іонізуючої радіації // Матеріали наукової конференції “Актуальні проблеми фізіології”. - Черкаси, 1993. - С.35-36.

Грицай О.С., Альошина А.І., Бичук О.І. Особливості режиму дня і фізичної підготовки підлітків, що проживають у зоні з підвищеним рівнем іонізуючої радіації // Матеріали ІІ-ї всеукраїнської науково-практичної конференції “Концепція підготовки спеціалістів фізичної культури в Україні”. - Київ-Луцьк: Вежа, 1996. - С.386-389.

Размещено на Allbest.ru