Формування системи сенсорного контролю точнісних рухів спортсменів

Найбільші зміни функціонального стану сенсорних функцій спостерігаються в процесі тренування, спрямованого на розвиток спеціальної витривалості.

На фоні постійних прискорень, різких зупинок, обертів, падінь виникало значне подразнення мозочка і вестибулярних ядер. Ці умови спричиняли не тільки до зниження вестибулярної стійкості, а й порушення рухової функції (точність виконання фінтів, передач м`яча і ударів по воротах), а також зниження рівня кінестезії та функцій зорової сенсорної системи.

Швидкісно-силова спрямованість тренувальних занять сприяє підтриманню точності рухів, але тільки до появи стомлення. Між тим, порушення точності рухів є характерним явищем стомлення, тобто координація рухів відтворює внутрішній стан організму спортсменів (М.О. Берштейн, 1966). Таким чином, встановлена закономірність дає можливість залежно від зміни точності рухів встановлювати стомлення до початку кількісних і якісних змін працездатності.

Зорова і вестибулярна функції мають найбільш важливе значення для грубої орієнтації організму спортсменів у навколишньому просторі. Для виконання точнісних рухів першочергове значення має пропріоцептивна аферентація від рецепторів м`язів, сухожиль, зв`язок (К.В. Судаков, 1987).

Спроможність нервових закінчень швидко реагувати на пертурбацію основана на існуванні швидкого зв`язку між аферентним сигналом і руховою реакцією. Ці рефлекси визначаються як стереотипна рухова реакція організму на сенсорний стимул (Ф.М. Єнока, 1998).

Таким чином, кінестетичний зворотний зв`язок являє собою звичайний рефлекс на розтягнення. Під час непередбаченого розтягу змінюється і ступінь напруження м`язів, тобто виникають кінестетичні відчуття, які розглядаються як регулятори, оскільки вони підтримують необхідний стан (J.C. Houk, 1988).

Рефлекс на розтягнення виникає під час руху при любій непередбаченій зміні довжини м`яза. Якщо під час руху спостерігається невідповідність між очікуваною і дійсною довжиною м`яза, виникає рефлекс на розтягнення. В таких умовах активізуються сухожильні органи, а пропріорецептори надсилають гальмувальний сигнал у спинний мозок (P.B.C. Mattheews, 1990).

Більш складні рухи, які включають координовану послідовність скорочення окремих м`язів (фінти, передачі м`яча, удари тощо) вимагають більш широкої аферентації м`язово-суглобової, зорової, вестибулярної, слухової сенсорних систем, а також контролю з боку супраспинальних структур - ретикулярних, таламічних, неокортикальних, базальних ядер, мозочка. Ці види аферентації забезпечують контроль досягнення етапних результатів.

Якщо виникає помилковий рух при його невідповідності етапному, з`являється орієнтовно-дослідницька реакція. Аферентна імпульсація досягає вищих відділів головного мозку і усвідомлюється (D.I. McCloskey 1987). У крайніх випадках помилкових рухів етапна інформація включає і больову аферентацію.

Адаптаційні процеси лімітуються тривалістю відновлення загальної і спеціальної працездатності. В свою чергу, тривалість відновлення визначається, з одного боку, якісним впливом навантаження, а з другого - відповідними реакціями організму. Між ними виникає гомеостатична залежність, яка регулюється зворотним зв`язком між новими і реальними результатами тренувального процесу (А.Г. Рибковський, 1998, H.I. Minov,1995).

Четвертий розділ “Формування системи сенсорного контролю точнісних рухів у спортсменів високого рівня майстерності”.

Встановлено, що при певній інтенсивності навантаження (при ЧСС
150 скор./хв.) час темнової адаптації збільшується з 15,32±1,21 до 34,51±0,47 с (р<0,001).

Дослідження активності сенсорних систем проводилось завжди у однакових умовах: на початку тренування після розминки (середнє значення ЧСС 125-130 скор./хв.), в середині тренування (середнє значення ЧСС 165-170 скор./хв.) і в кінці тренування (середнє значення ЧСС 175-180 скор./хв.). Ці критерії інтенсивності навантажень відповідають дослідженням З. Хромаєва (1997). Змінність показників ЧСС зумовлена великою кількістю варіативних ситуацій, які виникають у процесі ігрової діяльності та характеризуються непередбаченою мінливістю рухової діяльності баскетболістів.

Реакції кінестетичної сенсорної системи на тренувальні навантаження протягом підготовчого збору. Визначення різницевої чутливості кінестетичної сенсорної системи показує її функціональну спроможність протягом тренування. Діапазон порогів від 21,8±0,48 на початку тренування; в середині тренування (ЧСС 165 скор./хв.) до 24,45±0,37 порогів (р<0,05) в кінці заняття (ЧСС - 175 скор./хв.) та 19,55±0,29 порогів (р<0,001). Достовірне підвищення рівня функціональної активності кінестетичної сенсорної системи в середині тренування свідчить, що адекватна стимуляція пропріорецепторів однотипними руховими діями підвищує різницеву чутливість сенсорної системи.

Таким чином, встановлено, що критичною інтенсивністю навантаження, при якому знижується кінестетична чутливість, є ЧСС - 175 скор./хв.

Одним з головних питань цієї серії досліджень було встановлення ролі тренування у підвищенні стійкості функціональної активності кінестетичної сенсорної системи до навантажень. Порівнюючи зміни кінестетичної чутливості в процесі тренування на початку і в кінці збору, встановлено, що картина змін ідентична. Однак, на початку збору в кінці тренування зниження чутливості становило 12,15 %, а в кінці збору - 9,5 %. Слід додати, що в кінці тренувального збору взагалі рівень функціональної спроможності підвищився на 16,5 %.

Підвищення функціональної спроможності кінестетичної сенсорної системи в середині тренування і в кінці тренувального збору свідчить, що виконання однотипних рухів сприяє удосконаленню системи сприйняття, що є свідченням внутрішньосенсорної координації подразників у широкому діапазоні. Зниження чутливості є наслідком накопичування стомлення, що відбувається при інтенсивному навантаженні анаеробного характеру (В.П. Дядічкін, 1988).

Дослідження репродукції заданого зусилля показало аналогію зміни цих показників. Тобто в середині тренування при ЧСС 165 скор./хв. спостерігається достовірне зменшення помилки репродукції, а в кінці при підвищенні інтенсивності навантаження (ЧСС - 175 скор./хв.) і накопиченні втоми, спостерігається підвищення помилки репродукції заданого зусилля (р<0,001).

Систематичні тренування сприяють підвищенню стійкості рецепторного апарату до навантажень. Поясненням цього є зменшення рівня стомлення в кінці тренування. Так, в кінці тренування на початку збору помилка репродукції заданого зусилля підвищилась на 13 %, а в кінці збору - на 10,6 %.

Репродукція просторового параметру руху показує інший напрямок змін. Помилка відтворення заданого кута підвищується в середині тренування на 74 % і в кінці - на 122 %. В кінці збору помилка збільшується відповідно - на 58 % в середині тренування, в кінці заняття - на 100 %. Менші зміни просторового параметру в кінці збору пояснюються посиленням адаптаційної реакції кінестезії до фізичних навантажень.

Динаміка реакцій зорової сенсорної системи на початку та в кінці тренувального збору. Різницева чутливість у баскетболістів характеризувалась досить невеликою варіабельністю, що свідчить про одноманітний склад гравців та односпрямованість рухової діяльності. Після збору загальна кількість різницевих порогів підвищилася на достовірну величину (р<0,05). Адекватні навантаження, особливо в спортивних іграх, сприяли підвищенню функціональних можливостей зорової сенсорної системи (В.І. Завацький, 1997; О.В. Зав`ялов, 1990; А.С. Ровний, 1992, 1998).

В процесі тренувальних занять було встановлено незначне підвищення різницевої чутливості, як на початку так і в кінці збору. Після збору в кінці тренувального заняття спостерігалось достовірне зниження різницевої чутливості (р<0,05), однак це зниження на 4 % менше чим на початку тренувального періоду. Це є свідченням підвищення адаптаційних можливостей зорової сенсорної системи.

Визначення динаміки порогу глибинного зору протягом заняття має важливе значення для з'ясування залежності точності кидків м`яча у кільце. Проведена сенсометрія показала, що в середині тренування спостерігається достовірне зниження порогу глибинного зору як на початку, так і в кінці збору (р<0,001). Тобто, інтенсивність анаеробного навантаження адекватно стимулює окоруховий апарат. Після тренування спостерігається значна варіативність змін глибинного зору. На початку збору в кінці тренування спостерігається тенденція до збільшення порогу (р>0,05), а в кінці збору - має місце достовірне зниження порогу (р<0,001).

Динаміка функціонального стану слухової сенсорної системи
протягом тренувального збору.

Фізичні навантаження протягом тренувального збору позитивно впливають на функціональну активність слухової сенсорної системи. В кінці збору максимальний приріст відчуттів збільшився на достовірну величину (р<0,05).

Протягом тренувальних занять спостерігається значна зміна показників різницевої чутливості. В середині тренування спостерігається достовірне підвищення кількості різницевих порогів як на початку збору, так і в кінці при значному зниженні коефіцієнтів варіації (р<0,001). Слід додати, що підвищення кількості порогів на початку збору становило 21,6 %, а в кінці - 30 %.

В кінці тренування в обох випадках спостерігається зниження кількості порогів у порівнянні з показником в середині тренування. Але у порівнянні з початковими показниками на початку збору спостерігається тенденція до підвищення кількості порогів, а в кінці збору після тренування - достовірне підвищення кількості порогів (р<0,05).

Динаміка функціонального стану вестибулярної сенсорної системи протягом тренувального збору. По мірі зростання тренованості стійкість вестибулярної системи зростає, а поріг чутливості знижується, тобто збільшується, так званий, розмах робочого діапазону функціональної орієнтації у просторі (Ю.В. Катуков, В.І. Харитонов, 1976; В.Є. Корюкін, 1986; Г.В. Малка, 1996). Фізіологічний механізм полягає у тому, що одночасні подразнення пропріорецепторів і вестибулярного апарату створюють домінантний вплив пропріорецепції, який підкоряє аферентацію вестибулярної системи і таким чином загальмовує вестибулярні реакції і забезпечує виконання рухових актів (T.E. Fukuda, 1979; В.І. Харитонов, 1982; С.Н. Нікітін, 1990).

Після тренувального збору поріг вестибулярної чутливості зменшується (р<0,001). Спостерігаючи зміни вестибулярної чутливості протягом тренувальних занять, було встановлено таку закономірність: в середині заняття поріг чутливості збільшувався (р<0,001), як на початку, так і в кінці збору, а в кінці заняття зменшувався. На початку збору показник чутливості зменшувався до рівня вихідного, а в кінці збору - на достовірну величину нижчу вихідної (р<0,05).

Протягом тренувального збору гравці виконували багато вправ, які спричиняли значне подразнення вестибулярних рецепторів. Тривалий вплив вестибулярних подразнень сприяє покращанню адаптаційних механізмів, що і підвищує в кінці збору вестибулярну стійкість (р<0,001).

Динаміка змін вестибулярної стійкості, як на початку, так і в кінці збору має ідентичну картину: в середині тренування на початку збору вестибулярна стійкість підвищилась на 6,6 %, а в кінці збору - на 9 %. З накопиченням стомлення в кінці тренування стійкість зменшилась у порівнянні з початковим показником на 3,4 %, а в кінці збору - підвищилась на 2,6 %, що є свідченням підвищення біологічної стійкості.

Варіативність показників вестибулярної стійкості в кінці занять підвищується, що пояснюється індивідуальними реакціями спортсменів на тренувальні навантаження. Рівень реакції на навантаження залежить від біологічної стійкості цієї системи. Підвищення показників вестибулярної стійкості в кінці збору і є свідченням підвищення біологічної стійкості вестибулярної системи.

Узагальнюючи матеріали дослідження функціонального стану сенсорних систем в процесі підготовчого періоду баскетболістів, необхідно зробити висновок, що варіативність показників сенсометрії змінюється в залежності від інтенсивності метаболічних процесів. Постійні екстремальні умови тренування мобілізують функціональні, метаболічні, психологічні резерви організму, внаслідок чого посилюються адаптаційні механізми, стабільність функціонування сенсорних систем, рівень активності яких забезпечує ігрову діяльність спортсменів. Дослідження показують, що із зниженням індивідуальної варіативності зменшується і групова. Цей факт дає можливість дати методичні рекомендації тренерам команд.

Формування стартового складу команди, або стартового складу окремих ігрових ліній (футбол) необхідно проводити за результатами сенсометрії. Тобто, у гравців стартового складу повинен бути приблизно однаковий рівень чутливості сенсорних систем, який би забезпечував однаковий рівень сприйняття інформації, яка надходить. Такий рівень активності сенсорних систем забезпечить однакові відтворення передач м`яча та різних взаємодій при виконанні тактичних завдань.

Формування системи сенсорного контролю точнісних рухів спортсменів дає уявлення про рівень міжсенсорних зв`язків як системи сенсорного контролю точнісних рухів та зміни цих взаємовідношень протягом тренувального збору за допомогою побудови регресійної моделі.

Матеріали дослідження не відповідають встановленим параметрам міжсенсорних зв`язків, отриманих у дослідженнях В.І.Комісарова (1982) та О.В. Зав`ялова (1990). Це пов`язано з тим, що їх дослідження проводились на особах, які не займаються спортом. Систематичні заняття спортом призводять до суттєвої перебудови в діяльності сенсорних систем. В процесі тренувань діяльність однієї сенсорної системи відбувається на фоні гетеросенсорних впливів інших. Це, в свою чергу, посилює надходження впливу з ретикулярної формації, який значно підвищує або знижує рівні кореляційних зв`язків та визначає головну сенсорну систему (В.Н. Сисоєв, 1988; О.В. Зав`ялов, 1990).

Проведеними дослідженнями встановлено, що достовірні коефіцієнти взаємозв`язку спостерігаються не між усіма сенсорними системами. Але дані математичних моделей свідчать, що який би не був рівень кореляційного зв`язку, він показує, що всі сенсорні системи включені в єдину систему контролю. Наявність існування постійно діючої мультисенсорної конвергенції дає підставу для утворення постійної складової в діяльності сенсорних систем. Це теоретичне положення лежить в основі розуміння побудови системи сенсорного контролю рухів. Тому було проведено аналіз міжсенсорних зв`язків в процесі занять протягом тренувального збору.

Дослідження оптикокінестетичних співвідношень показало значну їх варіабельність на початку збору. До тренування коефіцієнт детермінації має низький рівень (R = 0,152), а в кінці тренування на фоні стомлення досягає достовірного рівня (R = 0,261).

В кінці збору спостерігається протилежна картина. Математична модель оптикокінестетичних відношень показує високий рівень зв`язку (R = 0,393), який поступово знижується в середині і в кінці тренування - до недостовірного значення (р<0,05).

Отримані матеріали досліджень свідчать, що на початку збору роль зорової сенсорної системи в управлінні рухами має вагоме значення. В кінці збору її роль в управлінні знижується. Крім того, на початку збору рівень інтенсивності тренувальних занять невисокий, що не визиває суттєвих змін рівня зорового сприйняття інформації. В кінці збору виконання ігрових тренувальних вправ відбувається в умовах високої кисневої заборгованості, що спричинює зниження функціональної активності зорової сенсорної системи і як наслідок - знижує рівень оптикокінестетичних співвідношень.

Аудіокінестетиичні відношення мають однаково спрямовані зміни. На початку заняття рівні коефіцієнтів детермінації мають недостовірне значення. В середині тренування вони підвищуються і в кінці тренування досягають достовірного значення, як на початку так і в кінці збору (R1 = 0,261 і R2 = 0,297).

Аналіз матеріалів досліджень свідчить, що з підвищенням стомлення роль слухової інформації у системі сенсорних корекцій підвищується. Підтвердженням цього є підвищення чутливості слухової сенсорної системи в кінці заняття, як на початку так і в кінці збору (р<0,05).

Постійне подразнення вестибулярного апарату під час тренувальних навантажень спричинює гетеросенсорний вплив на всі сенсорні реакції. Вестибулокінестетичні взаємозв`язки мають достовірний рівень залежності в середині і в кінці заняття на початку збору (R1 = 0,276 і R2 = 0,214). В кінці тренувального збору спостерігається значне підвищення мультисенсорних впливів, що зменшує рівень вестибулокінестетичного співвідношення в процесі тренування (р>0,05). Це пов`язано з вегетативними і сенсорними реакціями, які відбуваються протягом тренування на фоні вестибулярних подразнень. Тренування сприяє підвищенню біологічної стійкості до цих подразнень. Тому вестибулярна чутливість знижується, тобто, для виникнення відчуття вестибулярного подразнення необхідна більша сила подразника в кутових градусах. Разом з тим вестибулярна стійкість підвищується. Таким чином, головним фактором зниження рівня вестибулокінестетичного зв`язку є гетеросенсорний вплив, інтенсивність якого підвищується з інтенсивністю навантажень.

Аудіооптичні співвідношення відіграють вагому роль у корекції рухових навичок. В процесі змінної інтенсивності рухових дій баскетболістів змінюється і роль окремих сенсорних систем в управлінні рухами, тобто рівень співвідношення сенсорних систем порушується. Визначається головна роль однієї системи, а інші сенсорні прилади доповнюють рівень сприйняття інформації.

В кінці збору рівень інтенсивності анаеробних процесів в процесі тренування підвищується, що і призводить до значної варіативності аудіооптичних співвідношень. На початку та в середині тренування рівень співвідношення зорової і слухової сенсорних систем не є достовірним і тільки в кінці заняття сягає достовірного значення (R = 0,294; р<0,05).

Вагомий інтерес для теорії і практики спортивного тренування має динаміка оптико-вестибулярних та аудіовестибулярних співвідношень. Співвідношення зорової і вестибулярної систем носять варіабельний характер. На початку збору в процесі заняття рівень взаємозв`язку цих систем поступово підвищується і в кінці тренування досягає достовірної величини (R = 0,483; р < 0,05).

Протягом тренувального збору співвідношення вестибулярної і зорової сенсорних систем змінюється. Так, на початку заняття в кінці збору рівень співвідношення цих сенсорних систем має достовірну величину (R = 0,147; р<0,05). В середині заняття рівень цих співвідношень збільшується (R = 0,365; р<0,05), але в кінці заняття різко зменшується і не має достовірного значення (р>0,05). Такі варіабельні зміни оптиковестибулярних співвідношень пояснюються різноспрямованою зміною рівнів активності сенсорних систем: рівень вестибулярної активності підвищується, а зорової знижується.

Аудіовестибулярні співвідношення протягом збору в процесі тренувальних занять змінюються. На початку збору протягом тренування рівні міжсенсорних сполучень не мають достовірних значень (р>0,05).

В кінці тренувального збору спостерігається поступове збільшення рівнів зв`язку, які набувають достовірності вже на початку заняття (р<0,05).

Таким чином, матеріали досліджень показують, що співвідношення сенсорних систем мають значну варіабельність, а характер зв`язку носить криволінійну залежність. Це є свідченням того, що в процесі тренування підвищується гетеросенсорний вплив, який спричиняє варіабельність міжсенсорних відношень. Рефлекторний вплив однієї сенсорної системи на іншу викликає зміну міжсенсорних зв`язків.

Рівень функціональної активності сенсорних систем, їх узгодженість забезпечує досягнення необхідного кінцевого результату рухової діяльності спортсменів. В ряді досліджень показано, що рівень активності сенсорних систем визначає характеристику перебудови інформації, яка надходить (В.І. Медведєв, 1981; А.М. Пидоря, 1992; D. Laming, 1985). Дослідженнями Комісарова В.І. (1988) показано, що від рівня чутливості сенсорної системи залежить темп її діяльності і пропускна спроможність.

Встановлення інтерсенсорної криволінійної залежності свідчить про існуючий постійний тонічний розподіл рівней активності між компонентами сенсорних систем. Вже відмічалось, що їх джерелом можуть бути різні тоногенні центри мозку і, перш за все, ретикулярна формація. Стійкий компонент інтерсенсорного співвідношення може бути обгрунтованим існуванням жорстких ланок в системі центральної регуляції функцій.

Нами було встановлено, що після тренувальних занять суттєво змінюються показники, які віддзеркалюють стан системної організації функцій. Перш за все, зменшуються показники максимальних функціональних різниць. Особливо, це помітно у тих спортсменів, у яких показники зорової чутливості перевершували показники інших сенсорних систем. Це свідчить, що системна організація з накопичуванням стомлення стає менш диференційованою. Така спрямованість системних зрушень призводить до зниження точності довільних рухів. Не випадково, що в кінці тренувального заняття більш за все знижується точність кидків м`яча у кільце.

Прикладне значення отриманих результатів полягає у своєрідній і високій діагностичній цінності показників, які віддзеркалюють стан системної організації сенсорних функцій. З одного боку, рівень системної організації сенсорних функцій змінюється під час дії фізичних навантажень, а з другого, - рівень системної організації знаходиться у чіткій кількісній залежності від початкового стану окремих сенсорних систем. Таким чином, грунтуючись на цих даних, можна прогнозувати характер системних змін, які лежать в основі визначеного функціонального стану організму, необхідного для досягнення кінцевого результату.

Механізми контролю точнісних рухів спортсменів.

В основі сучасних уявлень про організацію і регуляцію складнокоординованих рухів людини лежать два основних принципа: принцип системності механізмів управління рухами та принцип сенсорного синтезу.

У відповідності до цих принципів координація рухів здійснюється у тому випадку, коли центральна нервова система має повну і вичерпну інформацію про стан периферічних органів, які формують рухи. Згідно твердженням Ю.В. Верхошанського (1998), усі сигнали, які надходять із зовнішнього і внутрішнього середовища, повинні обов`язково пройти стадію аферентного синтезу. Тільки після цього організується командне рішення про вимушений або корегуючий рух.

Таким чином, системне управління рухами передбачає наявність апарату, який розрізняє задану програму руху від її фактичного виконання, і у випадку необхідності вносить необхідні корекції у роботу м`язової системи.

Дія внутрішніх реактивних сил несе елемент порушення узгодженості у дії функціональних систем. Цей факт і викликає необхідність корекції рухів. Тому, для формування необхідного руху потрібні сенсорні корекції, які постійно діють. Принципова їх необхідність обумовлена постійно змінними зовнішніми (стан м`язів) умовами, які й вимагають корекції рухів.

Встановлено, що в управлінні рухами приймає участь не тільки сенсорна сфера мозку, а й ще якісь неспецифічні структури, які здійснюють свій домінуючий вплив на систему управління рухами. Підтвердженням цього є аналіз альфаподібної активності функціональних взаємозв`язків мозкових структур, який показує, що рухова домінанта значно впливає на перебудову інтерцентральних співвідношень (Н.А. Швидкова, 1979; S.I. Thorpe, E.T. Rolls, S. Maddison, 1983; R. Desimone, T.D. Albright, C.G. Gross, C. Bruce, 1984; К.В. Судаков, 1987). Зовні ці перебудови знаходяться у відносно стійкому перерозподілі рівнів функціональної активності різних рецепторних зв`язків рядом розташованих структур.

Вивчаючи механізми залежності точнісних рухових дій, ми враховували не тільки функціональну спроможність сенсорних систем, а й їх окремі функції: по кінестетичній сенсорній системі - пороги репродукції просторового (PS i PF) і силового (FS i FF) параметрів руху, латентний час напруження (XAS i XAF) та латентний час розслаблення (XBS i XBF) м`язів; по зоровій сенсорній системі - поріг глибинного зору (GS i GF) і по вестибулярній системі - вестибулярну стійкість (VS i VF).

З метою встановлення залежності точності рухів від різних сенсорних функцій застосовувався метод множинної лінійної регресії, який показує аналітичну залежність між досліджуваними параметрами.

На початку збору модель точнісних рухових дій показує числові параметри, вагомі коефіцієнти яких характеризують значущість впливу кожного фактору, припускаючи, що початкова константа у рівнянні множинної регресії дорівнює нулю.

Множинна модель, побудована на початку збору, пояснює 99,47 % варіації точності кидків м`яча у кільце TS. Вид аналітичної моделі висловлюється таким рівнянням:

TS = 3,52CHS + 4,06FS + 0,11GS - 0,44KS + 1,09PS - 0,17SS + +0,81VS +0,08XSA - 0,1XSB - 0,09ZS , (1)

де TS - точність кидків м`яча;

CHS - вестибулярна чутливість;

FS - поріг репродукції силового параметру руху;

GS - поріг глибинного зору;

KS - кінестетична чутливість;

PS - поріг просторового параметру руху;

SS - слухова чутливість;

VS - вестибулярна стійкість;

XSA - латентний час напруження;

XSB - латентний час розслаблення;

ZS - зорова чутливість.

Дана модель показує вклад кожного фактора у точність кидка в кільце. Застосовуючи метод зворотної покрокової регресії, ми значно спростили рівняння математичної моделі. Це рівняння показує тільки вагомі фактори, від яких залежить точність кидків м`яча у кільце у даний конкретний момент.

TS = 2,059CHS + 4,387FS , (2)

де TS - точність кидків м`яча на початку збору;

CHS - поріг вестибулярної чутливості на початку збору;

FS - поріг репродукції силового параметра руху на початку збору.

В кінці збору рівняння покрокової зворотної регресії показує тільки два достовірних фактора, від яких залежить точність кидка м`яча у кільце:

TF=10,45FF + 0,52SF , (3)

де TF - точність кидків м`яча у кільце;

FF - поріг репродукції силового параметру в кінці збору;

SF - слухова чутливість в кінці збору.

Показники точності рухів постійно змінюються в залежності від рівня функціонального стану сенсорних систем. Їх рівень змінюється протягом збору в процесі тренування (рис. 2).



а)

б)

Рис. 2 - Залежність точності кидків м'яча у баскетболістів протягом збору в процесі тренування: а) на початку збору, б) в кінці збору

1 - вестибулярна чутливість; 2 - поріг репродукції силового параметру руху; 3 - поріг глибинного зору; 4 - кінестетична чутливість; 5 - поріг просторового параметру руху; 6 - слухова чутливість; 7 - вестибулярна стійкість; 8 - латентний час напруження; 9 - латентний час розслаблення; 10 - зорова чутливість

Точність кидка м`яча у баскетболістів після розминки на початку збору залежить від двох факторів: порогу глибинного зору і слухової чутливості.

Рівняння покрокової зворотної регресії залишає три достовірних фактора, від яких залежить точність кидків м`яча у кільце: поріг глибинного зору, вестибулярна стійкість і латентний період розслаблення м'язів.

В кінці збору система сенсорного контролю точності рухів набуває значних змін. На початку тренування після розминки точність кидків м'яча у кільце залежить від факторів: порогу вестибулярної чутливості, порогу репродукції силового параметру руху, порогу глибинного зору, кінестетичної чутливості та латентного часу напруження м'язів.

Заняття на заключному етапі тренувального збору має досить інтенсивний характер, тому вже в середині тренування як свідчить рівняння покрокової зворотної регресії визначило переважним фактором у регуляції точності рухів є латентний період розслаблення м`язів.

З накопичуванням стомлення в кінці заняття спостерігається зниження функціональної активності всіх сенсорних систем і їх окремих функцій, що значно змінює систему управління рухами.

Виконання ігрових вправ проходить на фоні стомлення і постійного подразнення вестибулярного апарату. Підтвердженням цього є встановлення залежності точності кидка м`яча у кільце від чутливості вестибулярної системи.

Спираючись на системний принцип управління, ми розглядали сенсорний механізм управління точнісними рухами спортсменів як взаємодію сенсорних систем та їх окремих функцій у забезпеченні необхідного кінцевого рухового результату. Досягнення необхідного результату в спортивних іграх відбувається завдяки кінцевому точнісному руховому акту. Інформація про його параметри надходить за допомогою зворотного зв`язку через зовнішні (зорова, слухова, тактильна, температурна сенсорні системи) та внутрішні (пропріорецепція і вестибулярний апарат) сенсорні канали. Ця сенсорна інформація про результат руху підлягає аферентному синтезу, вона синтезується для прийняття рішення. Аферентний синтез поєднує в собі інформацію, що надходить як з зовнішнього, так і з внутрішнього каналів. Тобто, тут відбувається доповнення головної кінестетичної інформації іншою інформацією, яка надходить від інших сенсорних систем. На основі інформації аферентного синтезу всіх аферентних впливів приймається рішення про вибір і визначення ступеня активності сенсорних компонентів, які повинні забезпечити виконання необхідних рухових дій.

Інформація про прийняття рішення надходить до особливого апарату зіставлення - акцептору результатів дії, в якому збудження має випереджаюче значення. Цей апарат, сформований на основі нервових механізмів, дозволяє прогнозувати необхідність включення визначених сенсорних функцій, які можуть забезпечити виконання необхідного руху, зіставляючи їх з параметрами реального результату, інформація про який надходить через канали зворотного зв`язку.

Акцептор дії є постійним фактором управління, який порівнює реально виконаний рух з запланованим. Він отримує безпосередню інформацію від еферентного синтезу, зіставляє її з даними аферентного синтезу і результатом рухової дії. Якщо мета досягнута, то цикл завершується, а якщо ні - то відбувається комплекс нових реакцій, які повинні привести у відповідність рухову дію до її моделі (П.К. Анохін, 1966).

Таким чином, у формуванні кінцевого рухового акту важлива роль належить сенсорним корекціям. Їх необхідність обумовлена постійно змінними зовнішніми і внутрішніми умовами виконання довільних рухів.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз літературних джерел дає підставу зробити висновок, що, незважаючи на значні успіхи у вивченні фізіологічних механізмів руху, ролі сенсорних систем в управлінні точнісними рухами, досі не має даних про їх взаємодію та роль окремих сенсорних функцій в управлінні складними точнісними рухами протягом тренувань та змагань.

Тому дослідження функціональної активності сенсорних систем і їх системної організації в управлінні точнісними рухами є вкрай актуальним як для фізіології спорту, так і для теорії і практики спортивного тренування. Це і обумовлює необхідність подальшого вивчення цієї проблеми.

2. Рівні функціональної активності та взаємовідносин сенсорних систем залежать від віку та спортивної майстерності спортсменів. Середні, відносно стійкі, рівні сенсорних систем співвідносяться, укладаючи "постійну стійку узгодженість". У кожній віковій групі і групах різних рівней майстерності спортсменів встановлено існування провідної системи, яка визначається специфікою м'язової діяльності.

3. Найбільші порушення закономірностей вікового розвитку сенсорних функцій спостерігаються у групі 12-14-річних футболістів, що пояснюється перебудовою функціональних систем організму протягом пубертатного періоду. Результати дослідження 15-16-річних спортсменів свідчать про незначне відхилення від показників 17-річних спортсменів.

Найбільш стабільні показники функціонального стану сенсорних систем, що досягають рівня дорослих спостерігаються у групі 17-річних спортсменів. Отримані результати досліджень дають можливість використовувати їх для розробки модельних характеристик стану функціональної активності сенсорних систем юних спортсменів від 9 до 17 років.

4. Фізичне стомлення викликає зниження функціональної активності сенсорних систем гетерохронно (в залежності від віку, спрямованості тренування і, як наслідок цього, інтенсивності метаболічних процесів). Встановлено, що швидкісно-силова спрямованість заняття знижує чутливість рухової і зорової сенсорних систем футболістів першої групи на 9 %, другої - на 44 %, третьої - на 6 % і четвертої на 5 %. Між тим, вестибулярна стійкість протягом тренування підвищується: в першій групі - на 6 %, у другій - на 34 %, у третій - на 8 % і в четвертій - на 12 %.

Тренування, спрямоване на розвиток витривалості, знижує показники всіх сенсорних функцій, відповідно: у першій групі - на 16 %, у другій - на 30 %, у третій - на 15 % і у четвертій - на 22 %.

На підставі отриманих результатів розроблені моделі тренувальних занять за тривалістю та інтенсивністю тренувальних навантажень за ЧСС та спрямованості занять.

5. Широкий діапазон варіативності індивідуальних та групових показників сенсометрії протягом тренувального заняття залежить не тільки від обсягу та інтенсивності фізичних навантажень, а й від спрямованості занять. Зміна варіативності показників функціональної активності сенсорних систем до 15 % ще забезпечує необхідну точність рухових дій. Вихід варіативності показників сенсометрії за встановлені рамки значно погіршує точність рухових актів і не забезпечує досягнення необхідного кінцевого результату.

6. Суть фізіологічного механізму варіативності сенсорних функцій полягає у здійсненні як довгострокової адаптації організму в процесі формування та удосконалення рухових навичок, так і короткочасної адаптації організму у конкретних обставинах при пристосуванні його до динамічних умов навколишнього та внутрішнього середовища з метою досягнення необхідного результату.

7. Згідно системних позицій теорії функціональних систем сенсорна система забезпечує мозок необхідною інформацією про зміни навколишнього та внутрішнього середовища при формуванні рухових навичок не тільки на етапі аферентного синтезу, але й інформує його про якість рухового акту під час досягнення необхідного результату в процесі тренувальних занять та змагань.

8. Рівень початкових міжсенсорних відношень визначається як особливостями реакції на адекватні подразники кожної сенсорної системи, так і рівнем узгодженості цих реакцій. Інтерсенсорна кореляція є вираженням системної настанови (готовності) всіх сенсорних центрів до можливого подразнення. Тому зміна активності будь-якої сенсорної системи залежить не тільки від початкового рівня, а й від особливостей інтерсенсорних взаємовідношень.

9. Поточні коливання чутливості сенсорних систем необхідно розглядати як процес настроювання їх на середній рівень активності. Тому величина варіабельності показників чутливості свідчить про ступінь досконалості в роботі фізіологічних механізмів, які забезпечують підтримання "константного" рівня активності як окремої сенсорної системи, так і їх сукупності в цілому.

10. Рухова діяльність в сучасних спортивних іграх потребує високого рівня біологічної стійкості функціональної системи сенсорної сфери мозку, яка повинна забезпечувати високу точність рухової діяльності в умовах дефіциту часу. Застосування спеціальних вправ тільки в умовах, наближених до змагальних, сприяє підвищенню біологічної стійкості сенсорних систем і їх взаємовідношень шляхом удосконалення адаптаційних механізмів всієї сенсорної сфери мозку, а також внутрішньосенсорної взаємодії в межах кожної сенсорної системи. Це призводить до встановлення нового, більш стабільного рівня функціональної активності сенсорних систем.

11. Після тривалого періоду тренування розмах групової варіативності показників чутливості сенсорних систем зменшується за рахунок виконання усіма спортсменами однотипних рухових дій (передачі м'яча, удари по воротах з різних стандартних положень, кидки м'яча у кільце тощо), які викликають однотипні рефлекторні реакції. При формуванні стартового складу ігрових команд (баскетбол, волейбол, гандбол) та ігрових ліній у футболі бажано ураховувати однаковий загально груповий або близький до нього рівень функціональної активності сенсорних систем, які забезпечують однотипну сенсорну реакцію.

12. Для характеристики стану сенсорних систем необхідно визначати не тільки їх функціональну спроможність при постійному підвищенні сили адекватного подразника в широкому діапазоні, а й їх окремі функції, які постійно інформують мозок шляхом зворотної інформації про результат рухової діяльності.

13. Функціональний стан сенсорних систем і рівень їх співвідношення змінюється протягом тренувального заняття.

Обраний нами системно-структурний підхід до вивчення механізмів сенсорного контролю точнісних рухів спортсменів дозволив обґрунтувати і розробити на основі математичного аналізу (множинної та покрокової зворотної регресії) модельні характеристики функціонального стану та вагомість внеску кожної сенсорної функції в систему сенсорного контролю точнісних рухів спортсменів. За допомогою покрокової зворотної регресії було встановлено:

- у баскетболістів точність кидка на початку тренування залежить від порогу глибинного зору (GS1) та різницевої чутливості слухової сенсорної системи (SS1);

- в середині тренування точність кидків м'яча у кільце залежить, як і в першому випадку, від порогу глибинного зору (GS1) та різницевої чутливості слухової сенсорної системи (SS1);

- з накопичуванням стомлення в кінці тренування точність кидків м'яча у кільце залежить від латентного часу розслаблення м'язів (ХS1В).

14. Метод регресійного аналізу, на наш погляд, є найбільш інформативним методом встановлення залежності точності рухів від сенсорних функцій. Точність рухів залежить не від однієї сенсорної функції, а забезпечується одночасно декількома функціями ряду сенсорних систем в залежності від мотивації рухової діяльності та обставин навколишнього середовища.

15. Отримані результати досліджень показують, що для формування рухових навичок необхідно застосовувати спеціальні вправи та тренажери з метою підвищення функціональної активності сенсорних систем, які забезпечують точність сприйняття і виконання рухових дій. Удосконалення рухових навичок необхідно проводити в умовах, наближених до змагальних, що забезпечить підвищення біологічної стійкості сенсорних систем до фізичних навантажень і як наслідок, підвищить точність виконання рухів спортсменів.

16. Отримані результати дослідження представлені у вигляді: допустимих рамок варіативності функціонального стану та співвідношення сенсорних систем; змісту засобів і методів тренувальних програм; методів контролю сенсорних функцій та умов, за яких здійснюється корекція; математичних моделей залежності точності рухів від сенсорних функцій.

Результати досліджень дозволяють сформулювати концепцію сенсорного управління точнісними рухами людини. Визначними рисами даної концепції є встановлення провідних сенсорних функцій, які забезпечують точність рухів та корекцію засобів і методів тренування для досягнення необхідного кінцевого результату.

СПИСОК РОБІТ, ЯКІ ОПУБЛІКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії, навчально-методичні посібники

1. Филин В.П., Ровный А.С. Методы исследований в спорте. - Харьков: “Основа”, 1992. - 148 с.

2. Ровный А.С. Курс физиологии. Общая физиология. - Харьков: ХаГИФК, 1997. - Т. 1. - 212 с.

3. Ровный А.С. Курс физиологии. Спортивная физиология. - Харьков: ХаГИФК, 1998. - Т. 2. - 230 с.

4. Ровний А.С. Сенсорні механізми управління точнісними рухами людини. - Харків: ХаДІФК, 2001. - 220 с.

Методичні рекомендації

5. Алабин В.Г., Ровный А.С., Олейник Н.А. Физическая активность человека. - Харьков: “Основа”, 1989. - 26 с.

6. Алабин В.Г., Ровный А.С., Ефименко П.Б., Ефимов А.А. Общие основы планирования, учета и комплексного контроля в процессе подготовки спортсменов. - Харьков: “Основа”, 1990. - 15 с.

7. Алабин В.Г., Ровный А.С. Тройной прыжок с разбега (техника, упражнения для обучения и воспитания физических качеств). - Харьков: “Основа”, 1991. - 15 с.

8. Алабин В.Г., Олейник Н.А., Ровный А.С. Дипломные работы в вузах физического воспитания и спорта. - Харьков: “Парус”, 1999. - 144 с.

Статті

9. Ровний А.С. Взаємодія сенсорних систем при відтворенні точних рухів спортсменів в умовах дефіциту часу. // Сб. научн. трудов “Физическое воспитание студентов творческих специальностей” / Под ред. С.С.Ермакова. - Харьков: ХХПИ, 1998. - № 1. - С. 19-25.

10. Ровний А.С. Сенсорний контроль точних рухів в умовах дефіциту часу // Слобожанський науково-спортивний вісник. - Харків: ХаДІФК, 1998. - № 1. - С. 114-116.

11. Ровний А.С. Стан рухової функції футболістів під впливом тренування на витривалість // Зб. наук. праць “Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту” / Під ред. С.С.Єрмакова. - Харків: ХХПІ, 1998. - № 10. - С. 32-35.

12. Ровный А.С. Разностная чувствительность кинестетической и зрительной сенсорных систем при сложной деятельности // Слобожанський науково-спортивний вісник. - Харків: ХаДІФК, 1998. - № 2. - С.75-80.

13. Ровний А.С. Динаміка функціонального стану вестибулярної сенсорної системи протягом тренувального заняття у баскетболістів // Сб. научн. трудов "Физическое воспитание студентов творческих специальностей" / Под ред. С.С.Ермакова. - Харьков: ХХПИ, 2000. - № 2. - С.15-19.

14. Ровний А.С. Стан точних рухів у волейболістів в залежності від функціонального рівня сенсорних систем // Зб. наук. праць “Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту” / Під ред. С.С.Єрмакова. - Харків: ХХПІ, 2000. - № 3. - С. 24-30.

15. Ровний А.С. Система сенсорного контролю точних рухів спортсменів // Зб. наук. праць “Физическое воспитание студентов творческих специальностей” / Під ред. С.С.Єрмакова. - Харків: ХХПІ, 2000. - № 3. - С.38-41.

16. Ровний А.С. Динаміка функціонального стану здорової сенсорної системи під час тренувального збору у баскетболістів // Зб. наук. праць “Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту” / Під ред. С.С.Єрмакова. - Харків: ХХПІ, 2000. - № 4. - С.18-22.

17. Ровний А.С. Системна організація кінестетичної сенсорної системи протягом тренувального збору у баскетболістів // Зб. наук. праць “Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту” / Під ред. С.С.Єрмакова. - Харків, ХХПІ, 2000. - № 6. - С.12-17.

18. Ровний А.С. Стан сенсорних реакцій футболістів в залежності від швидкісно-силового спрямування тренувальних занять Зб. наук. праць // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту / Під ред. С.С.Єрмакова. - Харків, ХХПІ, 2000. - № 7. - С.28-34.

19. Ровний А.С. Особливості сенсорних і рухових реакцій організму спортсменів на тренувальні навантаження, спрямовані на розвиток витривалості // Зб. наук. праць “Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту” / Під ред. С.С.Єрмакова. - Харків: ХХПІ, 2000. - № 8. - С.29-35.

20. Ровний А.С. Варіативність рухової функції в процесі тренування тактико-технічного напрямку // Зб. наук. праць “Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту” / Під ред. С.С.Єрмакова. - Харків: ХХПІ, 2000. - №9. - С.7-11

21. Ровный А.С. Зависимость точности передачи мяча у футболистов при целенаправленном развитии выносливости // Зб. наук. праць “Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту” / Під ред. С.С.Єрмакова. - Харків, ХХПІ, 2000. - № 11. - С.12-19.

22. Ровний А.С. Формування міжсенсорних взаємовідношень як системи сенсорного контролю точних рухів спортсменів // Зб. наук. праць “Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту” / Під ред. С.С.Єрмакова. - Харків: ХХПІ, 2000. - № 12. - С.29-36.

23. Ровний А.С. Динаміка міжсенсорних зв`язків в процесі спортивних занять протягом підготовчого тренувального збору // Зб. наук. праць “Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту” / Під ред. С.С.Єрмакова. - Харків: ХХПІ, 2000. - № 13. - С.14-20.

24. Ровний А.С. Динаміка оптиковестибулярних та аудіовестибулярних співвідношень у баскетболістів протягом спортивних тренувань // Зб. наук. праць “Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту” / Під ред. С.С.Єрмакова. - Харків: ХХПІ, 2000. - № 14. - С.12-19.

25. Ровний А.С. Механізми формування довільних рухів // Зб. наук. праць “Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту” / Під ред. С.С.Єрмакова. - Харків, ХХПІ, 2000. - № 16. - С. 20-27.

26. Ровний А.С. Загальні основи управління рухами людини (огляд) // Зб. наук. праць “Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту” / Під ред. С.С.Єрмакова. - Харків: ХХПІ, 2000. - № 18. - С.3-11.

27. Ровний А.С. Методичні шляхи удосконалення рухових навичок спортсменів // Зб. наук. праць “Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту” / Під ред. С.С.Єрмакова. - Харків: ХХПІ, 2000. - № 19. - С.31-37.

28. Ровний А.С. Теоретичне і практичне значення дослідження системи сенсорного контролю в управлінні руховою діяльністю спортсменів // Зб. наук. праць “Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту” / Під ред. С.С.Єрмакова. - Харків: ХХПІ, 2000. - № 21. - С.8-16.

29. Ровний А.С. Формування системи сенсорного контролю точних рухів спортсменів Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - К.: Олімпійська література, 2000. - № № 2; 3. - С.59-63.

30. Олійник М.О., Ровний А.С. Системна організація управління точними рухами спортсменів // Слобожанський науково-спортивний вісник. - Харків: ХаДІФК, 2000. - № 3. - С.57-62.

31. Ровний А.С. Механізм сенсорного контролю точних рухів спортсменів протягом тренувального заняття. Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - К.: Олімпійська література, 2001. - № 1. - С.31-35.

Тези

32. Ровный А.С. Влияние целенаправленного развития двигательных способностей на формирование двигательных навыков у юношей / Тез. симпоз. “Развитие двигательных способностей у детей”. - М., 1976. - С.152-153.

33. Нечаев В.И., Ровный А.С. Влияние физических нагрузок на функциональное состояние сенсорных систем у юных футболистов / Тез. ХІХ Всесоюзн. конф. по спорт. медицине. М., 1976. - С.221-222.

34. Нечаев В.И., Ровный А.С., Терентьева Н.Н. Зависимость точности удара по воротам от функционального состояния и соотношения вестибулярного и двигательного анализаторов / Тез. докл. научн. конф. “Комплексная оценка эффективности спорт. тренировки”. - К., 1987. - С.132-134.

35. Нечаев В.И., Ровный А.С., Терентьева Н.Н. Функциональная активность зрительной сенсорной системы при сложной двигательной деятельности / Матер. 3-й сессии научн. совета “Проблемы шк. гигиены и физ. воспитания”. - Кировоград, 1979. - С.38-40.

36. Нечаев В.И., Ровный А.С. Зрительная чувствительность и вестибулярная устойчивость у юных футболистов в процессе тренировки с различной направленностью / Тез. научн.-практ. конф. по проблемам детско-юнош. футбола. - Фрунзе, 1980. - С.55-58.

37. Ровний А.С., Терентьєва Н.М. Роль кінестетичного і зорового аналізаторів в процесі формування рухових навичок “Фізичне виховання дітей і молоді”. - К., 1980. - № 7. - С.142-145.

38. Нечаев В.И., Ровный А.С., Терентьева Н.Н. Зависимость между двигательной активностью, дыханием и сенсорными функциями у юных футболистов / Матер. ІІ Всесоюзн. конф. “Физиолог. развития человека”. - М., 1981. - С. 234-235.

39. Нечаев В.И., Ровный А.С. Динамика точности мышечно-суставного чувства у футболистов в процессе тренировки с различной направленностью. / Тез. докл. XVII Всесоюзн. научн. конф. “Физиологические механизмы адаптации к мышечной деятельности”. - Л., 1984. - С.176.

40. Ровный А.С., Терентьева Н.Н. Применение методов сенсометрии при отборе юных футболистов / Тез .докл. республ. научн.-практ. конф. “Отбор и многолетнее планирование в спорте”. - Ивано-Франковск, 1986. - С.154-155.

41. Блинов С.И., Ровный А.С. Особенности адаптации кардиогемодинамики к физическим нагрузкам у людей с различным уровнем физической подготовленности / Тез докл. ІІІ Всесоюзн. съезда специалистов по лечебной физкультуре и спорт. медицине “Двигательная активность в укреплении здоровья, профилактике и лечении заболеваний взрослых и детей”. - Ростов-на-Дону, 1987. - С.105.

42. Ровный А.С. Влияние тренировочных режимов на состояние нервно-мышечной системы у футболистов в подготовительном периоде / Материалы Х научн. конф. преподавателей. - Харьков, 1989. С.10-11.

43. Ровный А.С. Динамика функционального состояния и соотношения двигательного и зрительного анализаторов в процессе соревновательной деятельности волейболистов / Тез. докл. конф. “Проблемы соревновательной деятельности”. - Харьков, 1990. С.47-49.

44. Ровний А.С. Міжсенсорні взаємовідносини рухового, зорового та вестибулярного аналізаторів у юних футболістів / Збірник матеріалів ХІІІ з`їзду Українського фізіологічного товариства ім. І.П. Павлова. - К., 1990. - С.95.

45. Rovniy A. S. Sensory Control of Movements in Sports. The Proceedings of the Modern Olympic Sports International Scientific Congress (May 16-19, 1997). - Kyiv, 1997. - P. 161.

46. Ровный А.С. Изменение точности передачи мяча футболистами в процессе тренировочного занятия, направленного на развитие выносливости // Тези доповідей IV Міжнародного наукового конгресу “Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров`я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації”. - К.: 2000. - С.113.

АНОТАЦІЇ

спортивний тренування сенсорний система

Ровний Анатолій Степанович. Формування системи сенсорного контролю точнісних рухів спортсменів. Дисертація (рукопис) на здобуття наукового ступеня доктора наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.01 - Олімпійський і професійний спорт. - Національний університет фізичного виховання і спорту України, Київ, 2001.

Дисертація присвячена одній з найбільш актуальних проблем сучасності - управління точнісними рухами людини. Підвищення інтенсивності впливів навколишнього середовища на організм людини, збільшення загальних фізичних навантажень, які відбуваються на фоні значного психологічного напруження, спричиняють порушення точності рухів, як у виробничій, так і у спортивній діяльності. У дисертації вперше здійснено комплексне дослідження функціонального стану і співвідношення рухової, зорової, вестибулярної і слухової сенсорних систем, які безпосередньо приймають участь у регуляції рухової діяльності спортсменів. У дисертації вперше обґрунтована і розроблена концепція сенсорного управління точністю рухів в процесі тренувальних занять.

...