Ефективність використання інтервального гіпоксичного тренування у легкоатлетів-бігунів при спортивних навантаженнях анаеробної гліколітичної спрямованості
Вплив багаторічного спортивного тренування на стан функціональної системи дихання на анаеробну продуктивність, загальну та спеціальну працездатність висококваліфікованих бігунів на дистанції 200 і 400 м. Оцінка стан функціональної системи дихання.
| Рубрика | Спорт и туризм |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 24.09.2013 |
| Размер файла | 45,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Ефективність використання інтервального гіпоксичного тренування у легкоатлетів-бігунів при спортивних навантаженнях анаеробної гліколітичної спрямованості
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту
Загальна характеристика роботи
Актуальність. Нині легка атлетика отримала велике поширення в усьому світі і є Олімпійським видом спорту. З 1896 р. легка атлетика посідає центральне місце у програмі Ігор Олімпіад, на яких розігруються медалі у 46 видах легкої атлетики. Біг на різні дистанції включає 25 дисциплін і охоплює 60% у легкоатлетичній програмі сучасних Олімпійських ігор. Високий рівень результатів у легкій атлетиці в даний час робить усе більш складним установлення нових світових рекордів. Наприклад, на чемпіонаті світу 1995 р. у Ґетеборзі було встановлено лише три світових рекорди. А на XXVI Олімпійських іграх в Атланті в легкій атлетиці було встановлено тільки два світових і три олімпійських рекорди.
Ігри XXVII Олімпіади стали гарною школою для наших спортсменів, тренерів, суддів, фахівців. Підсумки Ігор дозволили чітко виявити сильні та слабкі сторони олімпійського спорту, серйозні проблеми і недоліки в організації та методиці підготовки спортсменів.
Методика та обсяг тренувальних навантажень у спортсменів високого класу постійно удосконалюється. Зараз у спринті обсяг та інтенсивність тренувальної роботи доведений до рівня, близького до межі функціональних можливостей організму. Подальше їхнє збільшення - не єдиний і далеко не найефективніший шлях підвищення спортивного результату.
Поряд з постійною розробкою традиційних методів підготовки спортсменів усе більше значення, на думку В.Н. Платонова (1997-2001), здобуває розробка і використання нетрадиційних засобів і методів, які спрямовані на розширення меж функціональних резервів організму спортсмена, його анаеробної і аеробної продуктивності.
З часу підготовки до XIX Олімпійських ігор у Мехіко (1968 рік), як нетрадиційний засіб підготовки спортсменів, стала використовуватися адаптація до низького рIO2 в умовах природної та штучної гіпоксії М.М. Сиротиніним, С.П.Лєтуновим (1965), Н.В. Лауер, А.З. Колчинською, З.І. Барбашовою (1967), М.М.Філіпповим (1986), В.С.Міщенко (1990), В.М. Платоновим і М.М. Булатовою (1996).
За рекомендацією Комітету з акліматизації при Держкомспорті СРСР з 1967 року 1-2 навчально-тренувальні збори на рік провідні спортсмени проводили в умовах средньогір'я. Разом з цим труднощі організації тренувального процесу спортсменів у гірських умовах, зниження їх працездатності в період акліматизації, та у зв'язку з цим необхідність більш тривалих тренувальних зборів в горах, організаційні та матеріальні труднощі, відсутність необхідних умов для повноцінного тренувального процесу зробили необхідним пошук більш простих, але разом з тим, не менш ефективних засобів та методів, які заміняють гірські умови. Внаслідок цього в спортивній практиці стали застосовуватися різні модифікації гіпоксичного тренування: барокамери (В.А. Березовський, 1992), прилади для нормобаричної гіпоксії (Т.В. Серебровська, 1978-1988; М.І. Волков, 1995-2001).
У 1980-ті роки був запропонований новий метод підвищення загальної резистентності організму шляхом використання гіпоксичних газових сумішей, який успішно використовувався Р.Б. Стрєлковим (1980-1994), А.В. Чижовим (1984-1992), О.Н. Ткачук (1988-1994), А.М. Цигановою (1988-1994), А.В. Еренбургом (1990-1993), І.І. Кондрикінською (1990-1994).
Відомо, що протягом декількох тренувальних зборів і тим більше одного збору традиційне спортивне тренування не призводить до значного підвищення аеробної продуктивності і працездатності висококваліфікованих спортсменів, тоді як застосування планового спортивного тренування на тлі середовища з низьким парціальним тиском кисню, як показали результати досліджень В.М. Платонова, М.М. Булатової, М.І. Волкова, В.С.Міщенко, П.О. Радзієвського (1983-2001), сприяє суттєвому підвищенню максимального споживання кисню (МСК) - інтегральному показнику потужності всієї системи енергозабезпечення.
Важливість проблеми та недостатня кількість відомостей відносно дії зниження парціального тиску О2 у повітрі, яке вдихається, на організм легкоатлетів-бігунів на дистанції 200, 400 м, а також відсутність даних про можливість поєднаного використання адаптації до гіпоксії в курсі інтервального гіпоксичного тренування на тлі планового тренувального процесу, відсутність рекомендацій щодо його використання у тренувальному процесі робить дослідження даного напрямку актуальним.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках Зведеного плану науково-дослідної роботи у галузі фізичної культури і спорту на 1998-2000 р. за темою №2.3.8. «Особливості формування функціональної підготовленості спортсменів, які спеціалізуються у видах спорту з переважним розвитком витривалості, на різних етапах становлення спортивної майстерності» (№ державної реєстрації 0199U000946).
Мета - підвищення анаеробної гліколітичної та аеробної продуктивності висококваліфікованих легкоатлетів, які спеціалізуються в бігу на дистанції 200 і 400 м, за допомогою використання комбінованого методу спортивного тренування: адаптації до гіпоксії навантаження і до зниженого парціального тиску кисню (рIО2) у повітрі, яке вдихається, у процесі їх роздільної дії.
Для досягнення мети досліджень були поставлені такі задачі:
Вивчити вплив багаторічного спортивного тренування на стан функціональної системи дихання (ФСД), на анаеробну продуктивність, загальну та спеціальну працездатність висококваліфікованих бігунів на дистанції 200 і 400 м.
Оцінити стан функціональної системи дихання, анаеробну (алактатну та гліколітичну) продуктивність, параметри кисневих режимів організму легкоатлетів, які спеціалізуються з бігу на дистанції 200 і 400 м, в умовах вдихання газових сумішей бідних киснем.
Виявити ефективність адаптації організму до роздільного впливу двох типів гіпоксії: до зниження парціального тиску О2 у повітрі, що вдихається, і гіпоксії навантаження на стан ФСД, на анаеробну гліколітичну продуктивність і працездатність легкоатлетів-бігунів на дистанції 200 і 400 м високої кваліфікації.
Розробити режими комбінованого методу гіпоксичного тренування для використання у тренувальному процесі легкоатлетів, які спеціалізуються в бігу на дистанції 200 та 400 м.
Проаналізувати за допомогою математичної моделі системи регулювання кисневих режимів організму, ефективність роздільного впливу двох типів гіпоксії: гіпоксії навантаження і гіпоксичної гіпоксії в курсі інтервального гіпоксичного тренування на тлі традиційного спортивного тренування на функціональну систему дихання, анаеробну гліколітичну продуктивність і працездатність легкоатлетів-бігунів на дистанції 200 і 400 м.
Об'єкт дослідження - навчально-тренувальний процес легкоатлетів, які спеціалізуються з бігу на дистанції 200 і 400 м, з використанням нормобаричного інтервального гіпоксичного тренування.
Предмет дослідження - зміни загальної та спеціальної працездатності, анаеробної гліколітичної продуктивності та функціональної системи дихання бігунів на 200 і 400 м під впливом адаптації до двох типів гіпоксії: гіпоксичної гіпоксії і гіпоксії навантаження в процесі їх роздільної дії.
Наукова новизна одержаних результатів:
Вперше систематизовані відомості про стан функціональної системи дихання (ФСД) легкоатлетів-бігунів на дистанції 200 і 400 м.
Розроблено та апробовано новий режим вдихання гіпоксичних газових сумішей при підготовці легкоатлетів, які спеціалізуються з бігу на дистанції 200 і 400 м, для застосування на спеціально-підготовчому етапі річного циклу підготовки.
Доведено позитивний вплив адаптації до зниженого парціального тиску кисню у повітрі, яке вдихається, в курсі ІГТ у поліпшенні стану функціональної системи дихання, яке включає в себе зовнішнє дихання, кровообіг, дихальну функцію крові та механізми, які забезпечують тканинне дихання, у підвищенні анаеробної гліколітичної продуктивності та працездатності легкоатлетів-бігунів на дистанції 200 і 400 м.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці рекомендацій для підвищення анаеробної гліколітичної продуктивності та працездатності спортсменів, які спеціалізуються з легкоатлетичного бігу на 200 і 400 м, в курсі нормобаричного інтервального гіпоксичного тренування на тлі традиційної спортивної підготовки бігунів.
Матеріали дисертаційної роботи використовуються у тренувальному процесі легкоатлетів даної спеціалізації у відділі легкої атлетики Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України (що підтверджується актом впровадження). Матеріали дисертаційної роботи також використовуються у процесі викладання курсу «Фізична реабілітація спортсменів» студентам-магістрам НУФВСУ (що підтверджується актом впровадження).
Особистий внесок здобувача полягає в постановці проблеми, визначенні методології дослідження, є визначальним в організації та безпосередньому виконанні основного обсягу дослідницької роботи, інтерпретації результатів, а також у написанні роботи. У розробці окремих фрагментів роботи брали участь співавтори, що підтверджується спільними публікаціями.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційної роботи повідомлені та обговорені на Міжнародній науковій конференції «Молода спортивна наука України» (Львів, 2000); II Всеукраїнській науково-практичній конференції «Фізична культура, спорт та здоров'я» (Харків, 2000), IV Міжнародному науковому конгресі «Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров'я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації» (Київ, 2000), науково-практичних конференціях кафедри фізичної реабілітації НУФВСУ, засіданнях кафедри фізичної реабілітації.
Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 праць, з них 8 - у спеціалізованих наукових виданнях (7 робіт - самостійні): науковому журналі «Теорія і методика фізичного виховання і спорту», збірках наукових статей «Молода спортивна наука України» та «Слобожанському науково-спортивному віснику», збірниках статей і тез всеукраїнських і міжнародних науково-практичних конференцій.
Структура роботи. Дисертація викладена на 197 сторінках, складається зі вступу, огляду літератури, розділу методів і організації дослідження, 4-х розділів особистих досліджень, висновків, практичних рекомендацій. У роботі використано 192 літературних джерела, серед яких 45 робіт зарубіжних авторів. Матеріали дисертації ілюстровані 35 таблицями і 20 рисунками.
Основний зміст роботи
спортивний тренування бігун працездатність
У першому розділі «Функціональні можливості та працездатність спортсменів при навантаженнях анаеробної спрямованості» проаналізовані структура, зміст і організація річного циклу підготовки бігунів на дистанції 200 і 400 м; фактори, які лімітують працездатність в бігу на дистанції 200 і 400 м. Розглянуто проблему кисневої недостатності, її типи та ступені, а також класифікація гіпоксичних станів, типи гіпоксії. Описано структуру функціональної системи дихання та її нейрогуморальна регуляція, патогенез і ступені гіпоксії. Проаналізовані результати використання адаптації до гіпоксії у спорті вищих досягнень та в медицині, у тому числі застосування нормобаричного інтервального гіпоксичного тренування (ІГТ) у спорті вищих досягнень, а також режими проведення ІГТ.
В другому розділі «Методи та організація досліджень» обґрунтовуються методи, методики і засоби реалізації програми досліджень.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених задач був використаний комплекс взаємодоповнюючих методів та методичних прийомів:
Анкетування, аналіз змагальної діяльності.
Педагогічне тестування.
Лабораторні дослідження з використанням комплексної методики, яка включає визначення основних показників зовнішнього дихання: хвилинного об'єму дихання (ХОД), дихального об'єму (ДО), частоти дихання (ЧД), альвеолярної вентиляції (АВ); кровообігу: хвилинного об'єму крові (ХОК), ударного об'єму крові (УОК), частоти серцевих скорочень (ЧСС), артеріального тиску (АТ); дихальної функції крові: концентрація гемоглобіну (Нb), кисневої ємності крові (КЄК), насичення артеріальної крові киснем (SaО2), вмісту в ній лактату під час велоергометричних навантажень та у стані спокою.
Методи математичного моделювання функції системи дихання, анаеробних можливостей організму спортсменів.
Методи математичної статистики.
Коротка характеристика обстежуваного контингенту і організація досліджень. Дослідження проводилися на базі Національного університету фізичного виховання і спорту України (кафедра фізичної реабілітації). На спеціально-підготовчому етапі річного циклу підготовки, у процесі порівняльно-послідовного педагогічного експерименту, який складається з трьох етапів, було обстежено 12 легкоатлетів-бігунів на дистанції 200 і 400 м, чоловіків: віком від 18 до 24 років (середній вік 21,00,78 року), які мають масу тіла 73,91,4 кг, довжину тіла - 179,41,5 см, спортивну кваліфікацію - МС, КМС і стаж заняття легкою атлетикою від 5 до 7 років (було виконано 46 вимірювань та опрацьовано 1656 параметрів). Перший етап - початкове тестування анаеробної продуктивності і працездатності спортсменів, другий - повторне тестування після 2-тижневої традиційної планової спортивної підготовки без ІГТ, третій - тестування анаеробної гліколітичної продуктивності і працездатності, проведене після закінчення 2-тижневого комбінованого тренування (ІГТ на тлі ТСТ), за результатами якого оцінювали ефективність застосування нормобаричного інтервального гіпоксичного тренування при підготовці легкоатлетів-бігунів на 200 і 400 м (рис. 1).
Методика проведення ІГТ. Нами був використаний метод нормобаричного інтервального гіпоксичного тренування (ІГТ), який здійснювався на тлі традиційного спортивного тренування (ТСТ). Дотримуючись принципу ступінчатої адаптації, запропонованого ще М.М. Сиротиніним (1949), у курсі проведеного нами ІГТ у перші два дні спортсмени вдихали гіпоксичну газову суміш (ГГС) з 11% кисню, потім протягом тижня - з 10% і в останні дні - з 9% О2. Тривалість вдихання гіпоксичної суміші та нормоксичних інтервалів 1 хв., кількість серій у сеансі - 30 (загальна тривалість гіпоксичного впливу - 30 хв.). Курс ІГТ - 15 днів. ГГС подавалася апаратом «Гіпоксікатор» - приладом, який конвертує оточуюче повітря з 20,9% О2 у ГС зі змістом О2 в азоті від 8 до 20%.
Для об'єктивної характеристики результатів ІГТ, оцінки її ефективності до і після курсу комбінованого ІГТ були проведені гіпоксичний тест за А.З. Колчинською (1992) і ряд педагогічних тестів: велоергометричне тестування (ВЕТ), біг 30 м і 150 м з низького старту, біг 300 м з високого старту, стрибок у довжину з місця.
На всіх трьох етапах дослідження вміст Hb і лактату в капілярній крові (взятої з гіпертермованої фаланги пальця руки об'ємом 10 мкл) визначали ензиматичним методом на біохімічному аналізаторі LP-400 фірми «Dr. Lange» (Німеччина) за допомогою стандартних наборів реактивів.
Гіпоксичний тест (ГТ). Для спортсменів вміст кисню у гіпоксичній суміші, яку вдихали легкоатлети, становив 11%. Вдихання ГС-11 тривало 10 хвилин. При нормальному вмісті кисню (20,9%) у повітрі, яке вдихалося, до вдихання ГС, а також на 3-ій та 8-ій хвилинах вдихання ГС реєструвалися: ЧД, ХОД, ДО, газовий склад повітря, яке вдихається, та альвеолярного повітря. Протягом усього тесту безперервно реєструвалися SaО2 і ЧСС.
Математична обробка статистичного матеріалу проводилася на комп'ютері IBM PS з використанням процесора Pentium II і статистичних пакетів STADIA, STATGRAPHICS, STATISTICA.
У третьому розділі «Фізіологічні показники стану тренованості організму легкоатлетів-бігунів на дистанції 200 і 400 м» наведена структура планування і проведення річної підготовки обстежених нами бігунів. Дослідження ефективності впливу гіпоксичної гіпоксії в курсі комбінованого ІГТ на функціональні можливості організму і працездатність легкоатлетів-бігунів на 200 і 400 м високої кваліфікації проводилися у підготовчому періоді на зимовому спеціально-підготовчому етапі, який характеризується найбільшим обсягом навантаження швидкісної спрямованості, а також спеціальної силової та стрибкової підготовки.
У розділі також представлені фізіологічні показники стану тренованості організму бігунів на дистанції 200 і 400 м. Наша задача в даному розділі досліджень передбачала вивчення стану функціональної системи дихання (ФСД) спортсменів-легкоатлетів (бігунів на 200 і 400 м) як у стані відносного спокою, так і в умовах напруженої м'язової діяльності.
Зміни, які відбуваються під впливом систематичних занять спортом, адекватні характеру навантаження (анаеробного, аеробного) залежно від спрямованості виконуваної роботи і мають специфічний характер. Залежно від спеціалізації показники функціональної підготовленості спортсмена виявляються різними навіть в одному виді спорту, у даному випадку в легкій атлетиці.
Як показали наші дослідження, бігуни на дистанції 200 і 400 м здатні переносити великі фізичні навантаження, максимально утилізуючи О2 зі змішаної венозної крові, при цьому в організмі спортсменів відбуваються зрушення, характерні для III субкомпенсованого ступеня гіпоксії навантаження за класифікацією М.М.Філіппова (1983), тобто навантаження з декомпенсацією, яка наступає, без пошкоджувальних змін в організмі спортсменів, що забезпечується більш бездоганною функцією ФСД, ніж у нетренованих (рис. 2).
Для виявлення реакції організму спортсменів на гіпоксичну гіпоксію був проведений гіпоксичний тест. Під час його проведення нами була відзначена артеріальна гіпоксемія, напруга О2 в артеріальній крові була на рівні нижче критичного (на 2-4 мм рт. ст. нижче 50 мм рт. ст.), що вказувало на прояв тканинної гіпоксії з декомпенсацією, що наступає (III субкомпенсований - IV декомпенсований ступінь гіпоксичної гіпоксії за А.З. Колчинською, 1983).
Таким чином, споживання кисню було вище нормоксичних значень, і ГГС-11 можна рекомендувати для вдихання під час ІГТ. Так, як під час вдихання ГС напруга О2 в артеріальній крові (раО2) не повинна коливатися нижче 48 мм рт. ст. більше, ніж на 2-4 мм рт. ст., при цьому тканинна гіпоксія тільки починає розвиватися, її пошкоджувальна дія на клітини та їх структурні елементи ще не виявляється, тому що дія гіпоксичного агента надто коротка. Разом з тим у зв'язку зі збільшенням вентиляторних обсягів, обсягу циркулюючої крові при вдиханні ГГС із даним відсотковим вмістом О2 відбувається збільшення кровопостачання життєво важливих органів (головний мозок, серце, легені, печінка) (А.З. Колчинська, 1983), що благотворно позначається на стані всього організму в цілому.
У четвертому розділі «Ефективність застосування інтервального гіпоксичного тренування в практиці підготовки легкоатлетів-бігунів на дистанції 200 і 400 м» розглянуто вплив гіпоксії навантаження і гіпоксичної гіпоксії на функціональну систему дихання бігунів на дистанції 200 і 400 м.
Результати проведених досліджень в умовах нормоксії у спокої до і після курсу ІГТ показали, що проведення 15 сеансів ІГТ на тлі ТСТ мало більш виражений вплив на ФСД спортсменів, ніж традиційне планове тренування без ІГТ.
У результаті проведеного 15-денного курсу нормобаричного ІГТ у легкоатлетів-бігунів на 200 і 400 м відбулося значне збільшення вмісту гемоглобіну в крові (р<0,05) (табл. 1). Підвищення вмісту гемоглобіну обумовило збільшення кисневої ємності крові, а також збільшення вмісту кисню в артеріальній, змішаній венозній крові (СаО2, СvO2). Внаслідок збільшення вмісту гемоглобіну в крові поліпшується кровопостачання працюючих тканин і органів, підвищується працездатність, зменшується нагромадження недоокислених продуктів в організмі, що сприяє поліпшенню загального стану організму і підвищенню працездатності.
Швидкість доставки кисню тканинам - один з найважливіших факторів, які впливають на енергозабезпечення м'язів, тому що швидкість ресинтеза АТФ у мітохондріях скелетних м'язів, де утворюється близько 90% усієї необхідної енергії, знаходиться у відповідній залежності від концентрації або напруги кисню в клітині.
Для підтримки напруги О2 у мітохондріях на рівні вище критичного значення, при якому ще зберігаються умови для адаптивної регуляції клітинного обміну, напруга О2 на зовнішній клітинній мембрані повинна складати не менше 15-20 мм рт. ст. Для його підтримки і нормального
Таблиця 1. Показники дихальної функції крові обстежених легкоатлетів-бігунів на 200 і 400 м
|
Показники |
Етапи дослідження |
|||
|
I |
II |
III |
||
|
Hb, гл-1 |
138,01,848 |
1422,18 |
1511,36* |
|
|
KЄK, млл-1 |
187,681,91 |
193,122,246 |
205,361,56* |
|
|
СаO2, млл-1 |
183,22,43 |
188,82,16 |
201,211,93* |
|
|
СvO2, млл-1 |
134,03,57 |
138,32,83 |
149,52,78* |
|
|
(a-v) O2, млл-1 |
49,23,21 |
50,52,93 |
51,72,65 |
Примітки. * - відмінність між значеннями показників на різних етапах дослідження вірогідна (p<0,05).
функціонування м'язів напруга кисню в артеріолах, які доставляють кров безпосередньо до працюючих м'язів, повинна складати близько 40 мм рт. ст., а в магістральних артеріях - 80-90 мм рт. ст. У легеневих альвеолах, де здійснюється газообмін між кров'ю та атмосферним повітрям, напруга О2 складає приблизно 110 мм рт. ст., у повітрі, яке вдихається - 150 мм рт. ст. (М.І. Волков, Е.М. Несен, А.А. Осипенко, С.М. Корсун, 2000)
У наших дослідженнях парціальний тиск кисню в артеріальній крові (раО2) після 15 сеансів ІГТ на тлі планового тренувального процесу збільшився з 95,2 мм рт. ст. до 111 мм рт. ст. (на 16,6% (р<0,05)), після проведення одного традиційного спортивного тренування такої зміни не спостерігалося (р>0,05) (рис. 3). Про позитивний вплив адаптації до гіпоксії свідчить опосередкований вплив на швидкість ресинтезу АТФ у мітохондріях кістякових м'язів у курсі нормобаричного ІГТ і тим самим на анаеробні алактатні системи енергозабезпечення висококваліфікованих бігунів на 200 і 400 м.
В результаті курсу ІГТ у спокої вірогідно зросла економічність кисневих режимів організму (КРО) обстежених легкоатлетів (р<0,05), що проявилося в зниженні гемодинамічного (ГЕ) і вентиляційного еквівалентів (ВЕ), а також у достовірному збільшенні кисневого пульсу (КП) і кисневого ефекту дихального циклу (КЕДЦ) (табл. 2).
Таблиця 2. Показники економічності КРО легкоатлетів-бігунів на 200 і 400 м у спокої, при першому (I) обстеженні, після 2-тижневої ТСТ без ІГТ (II) і після 15-денного курсу ІГТ на тлі ТСТ (III)
|
Етапи дослідження |
Показники |
||||
|
ГЕ |
ВЕ |
КП, млуд-1 |
КЕДЦ, млдих-1 |
||
|
I |
20,40,17 |
31,70,47 |
3,60,08 |
13,90,5 |
|
|
II |
20,30,169 |
30,90,46 |
3,770,084 |
14,60,53 |
|
|
III |
17,90,152* |
28,40,426* |
4,30,082* |
17,80,645* |
Примітки. * - відмінність між значеннями показників на різних етапах дослідження вірогідна (p<0,05).
Підвищення ефективності кисневих режимів організму спортсменів (табл. 3) проявилося в зменшенні кількості повітря вентильованого через легені і альвеоли, зниженні кількості циркулюючої артеріальної і змішаної венозної крові для споживання практично такої ж кількості кисню, що і до застосування адаптації до гіпоксії в курсі ІГТ (I етап дослідження - 242 мл, II етап дослідження - 249 мл, III етап дослідження - 269 мл).
Таблиця 3. Показники ефективності КРО легкоатлетів-бігунів 200 і 400 м у спокої, при першому (I) обстеженні, після 2-тижневої ТСТ без ІГТ (II) і після 15-денного курсу ІГТ на тлі ТСТ (III)
|
Етапи дослідження |
Показники |
||||
|
qIO2/ПО2 |
qAO2/ПО2 |
qaO2/ПО2 |
qvO2/ПО2 |
||
|
I |
5,9590,12 |
4,5040,08 |
3,740,08 |
2,740,058 |
|
|
II |
5,810,117 |
4,460,079 |
3,90,083 |
2,940,062 |
|
|
III |
5,350,107* |
4,170,075* |
3,60,072* |
2,60,052* |
Порівняння показників стану ФСД в умовах гіпоксичного тесту, проведеного до і після інтервального гіпоксичного тренування, дозволило оцінити ступінь адаптації до штучної гіпоксії.
Після курсу ІГТ раО2 у бігунів на дистанції 200 і 400 м як в умовах нормоксії, так і на 3-ій і на 8-ій хвилині вдихання ГГС-11 вірогідно (p<0,05) зросло (з 49,81,29 мм рт. ст. до 58,01,36 мм рт. ст.), зменшився ступінь венозної гіпоксемії, тому що рvО2 у цих умовах вірогідно збільшилося з 20,14±0,4 мм рт. ст. до 22,8±0,38 мм рт. ст (p<0,05).
Тестування на велоергометрі показало, що після курсу ІГТ межова алактатна потужність зросла на 12,4%, а межова лактатна потужність 60 сек. роботи зросла на 7,5% (p<0,05). Також збільшилася відносна потужність: алактатна - на 11,7%, лактатна - 8,5%. При збільшенні потужності навантаження вміст лактату в крові вірогідно не змінився (p>0,05), що дозволяє говорити про те, що спортсмени після курсу ІГТ переносили анаеробне (гліколітичне) навантаження більшої потужності без додаткового нагромадження лактату в крові (табл. 4).
Таблиця 4. Біоенергетичні критерії ефективності тренування з використанням ІГТ
|
Етапи досл. |
Показники |
||||||
|
Wmax15c, Вт |
Wmax15c на кг маси, Вткг-1 |
Wmax60c, Вт |
Wmax60c на кг маси, Вткг-1 |
La, ммольл-1 |
КБ, л |
||
|
I |
618,516,3 |
8,320,67 |
362,912,95 |
4,890,17 |
11,610,39 |
10,850,08 |
|
|
II |
583,016,7 |
7,890,66 |
365,710,59 |
4,970,14 |
11,180,38 |
11,200,08 |
|
|
III |
655,213,2* |
8,810,93* |
393,212,7* |
5,390,21* |
11,600,39 |
10,150,07* |
Примітка. W - потужність навантаження (анаеробного алактатного і лактатного);
La - вміст молочної кислоти (лактату) в артеріальній крові;
КБ - кисневий борг;
Про наявність тканинної гіпоксії при напруженій м'язовій діяльності, крім вмісту лактату свідчить і величина кисневого боргу. Кисневий борг після максимального 60 сек. велоергометричного навантаження зменшився з 11,20±0,08 л до 10,15±0,07 л, що свідчить про підвищення потужності та економічності функціональної системи дихання після систематичного роздільного впливу двох типів гіпоксії (гіпоксичної гіпоксії та гіпоксії навантаження) на організм спортсменів.
Як видно з наведених у таблиці 4 даних, застосування курсу ІГТ призвело до вираженого поліпшення показників, які характеризують анаеробний обмін бігунів на дистанції 200 і 400 м.
Після курсу ІГТ зросла ефективність і економічність кисневих режимів організму легкоатлетів-бігунів на 200 і 400 м при велоергометричному навантаженні білямаксимальної потужності (табл. 5, 6).
Таблиця 5. Показники ефективності КРО обстежених легкоатлетів-бігунів на дистанції 200 і 400 м під час велоергометричного навантаження білямаксимальної потужності при першому обстеженні (I), після 2-тижневої ТСТ без ІГТ (II) і після 15-денного курсу ІГТ на тлі ТСТ (III)
|
Етапи дослідження |
Показники |
||||
|
qIO2/ПО2 |
qAO2/ПО2 |
qaO2/ПО2 |
qvO2/ПО2 |
||
|
I |
5,0980,1 |
4,0980,078 |
1,0480,017 |
0,0570,001 |
|
|
II |
4,980,095 |
4,0380,081 |
1,0460,016 |
0,0460,001 |
|
|
III |
4,640,092* |
3,870,077* |
1,0460,019 |
0,0460,0009 |
Примітки. * - відмінність між значеннями показників на різних етапах дослідження вірогідна (p<0,05).
Таблиця 6. Показники економічності КРО обстежених легкоатлетів-бігунів на дистанції 200 і 400 м під час велоергометричного навантаження білямаксимальної потужності при першому обстеженні (I), після 2-тижневої ТСТ без ІГТ (II) і після 15-денного курсу ІГТ на тлі ТСТ (III)
|
Етапи дослідження |
Показники |
||||
|
ГЕ |
ВЕ |
КП, млуд-1 |
КЕДЦ, млдих-1 |
||
|
I |
6,170,08 |
27,10,32 |
16,570,23 |
62,20,7 |
|
|
II |
6,00,084 |
26,50,31 |
16,990,237 |
65,10,73 |
|
|
III |
5,540,72* |
24,70,37* |
17,960,242* |
71,70,92* |
Примітки. * - відмінність між значеннями показників на різних етапах дослідження вірогідна (p<0,05).
Наведені дані свідчать про те, що в обстежених спортсменів до курсу ІГТ велоергометричне навантаження межової потужності супроводжувалось III-IV субкомпенсованим ступенем гіпоксії навантаження з декомпенсацією, яка наступала (за М.М.Філіпповим, 1983), а після курсу ІГТ - тільки III субкомпенсованим ступенем гіпоксіїї еавантаження, що може свідчити про розвиток тканинних механізмів енергозабезпечення та можливість зносити фізичні навантаження більшого обсягу.
У результаті адаптації до двох типів гіпоксії (гіпоксії навантаження та гіпоксичної гіпоксії) в курсі ІГТ, який був проведений на тлі ТСТ, покращилися також і показники спеціальної працездатності бігунів на дистанції 200 і 400 м, дані про які наведені в таблиці 7.
Таблиця 7. Показники спеціальної працездатності бігунів на дистанції 200 і 400 м при першому обстеженні (I), через 2 тижні ТСТ без ІГТ (II) і після 15-денного курсу ІГТ на тлі ТСТ (III)
|
Етапи дослідження |
Показники |
||||
|
30 м з н/старту, (c) |
150 м з н/старту, (c) |
300 м з в/старту, (с) |
Стр. в/д з місця, (м) |
||
|
I |
4,0160,025 |
17,430,074 |
40,350,61 |
2,790,027 |
|
|
II |
3,9180,037 |
17,130,088 |
39,350,618 |
2,920,027 |
|
|
III |
3,8280,041 |
16,960,082 |
37,910,635 |
2,990,038 |
Позитивний ефект ІГТ виявився на показниках анаеробної гліколітичної спроможності, яка оцінювалася за результатами бігу на 300 м. Результат першого етапу досліджень 40,35 с, другого (до використання ІГТ) - 39,35 с, третього - 37,91 с (ІГТ на тлі ТСТ). Позитивні зрушення спостерігаються і за результатами тесту, який оцінює алактатні анаеробні спроможності спортсменів. Так, у контрольному бігу на 30 м результати 4,2 с і 3,9 с, зафіксовані на I і II етапах дослідження до початку курсу ІГТ, покращилися до 3,8 с після завершення курсу інтервального гіпоксичного тренування.
У бігу на 150 м вихідні результати 17,43 с і 17,13 (I і II етап) покращилися до 16,96 с. Збільшилася довжина польоту у стрибках в довжину з місця при контрольному тестуванні з 2,79 м і 2,92 м до 2,99 м відповідно трьом етапам дослідження.
Таким чином, як свідчить аналіз представлених показників загальної та спеціальної працездатності легкоатлетів-бігунів на 200 і 400 м, застосування розробленого нами режиму ІГТ: хвилинні вдихання ГГС - 9, 10, 11, які чергуються з хвилинними нормоксичними інтервалами при підготовці висококваліфікованих бігунів на дистанції 200 і 400 м викликає помітні поліпшення в стані ФСД, підвищенні анаеробної гліколітичної продуктивності та спортивній працездатності.
У п'ятому розділі «Дослідження функціональної системи дихання легкоатлетів-бігунів на дистанції 200 і 400 м на математичній моделі системи регулювання кисневих режимів організму» описане дослідження системи регулювання кисневих режимів організму (СРКР) легкоатлетів-бігунів на 200 і 400 м за допомогою математичної моделі.
Для більш повної оцінки впливу проведеного 15-денного курсу нормобаричного інтервального гіпоксичного тренування на стан функціональної системи дихання, на анаеробну гліколітичну продуктивність і працездатність ми порівнювали модельні характеристики параметрів ФСД бігунів на 200 і 400 м з аналогічними даними провідних спортсменів України як у стані спокою, так і при навантаженнях білямаксимальної потужності до і після застосування ІГТ.
Специфіка тренувальних навантажень у легкоатлетичному бігу на 200 і 400 м впливає на мобілізацію анаеробних механізмів енергозабезпечення, яку ми враховували в проведених нами тестах і включили в модель, яка спрямована на оцінку анаеробних (алактатних і гліколітичних) можливостей організму.
Параметри модельних характеристик системи регулювання кисневих режимів обстежених нами бігунів на дистанції 200 і 400 м при навантаженні білямаксимальної потужності представлені на рисунку 4.
15-денний курс ІГТ призвів до підвищення економічності ФСД обстежених атлетів при навантаженні білямаксимальної потужності, наблизив їх до модельних показників провідних легкоатлетів-лідерів високої кваліфікації.
Таким чином, моделювання параметрів ФСД організму спортсмена, його функціонального стану дозволяє корегувати процес спортивної підготовки бігунів на дистанції 200 і 400 м у річному циклі підготовки.
Результати проведених нами досліджень дозволяють зробити висновок, що комбінований метод тренування - інтервальне гіпоксичне тренування, проведене на тлі традиційного спортивного тренування, є ефективним додатковим засобом підвищення працездатності та анаеробної продуктивності бігунів на дистанції 200 і 400 м. Він призводить до вірогідно більшого підвищення досліджуваних показників, ніж таке тренування без курсу ІГТ.
Висновки
Використання в тренувальному процесі спортсменів природного та штучного гіпоксичного тренування сприяє розвитку функціональної системи дихання, підвищує аеробну та анаеробну продуктивність, а також загальну і спеціальну працездатність. У видах спорту з перевагою анаеробних процесів енергозабезпечення дані про вплив штучної і природної гіпоксії на організм спортсменів майже відсутні.
В результаті багаторічного спортивного тренування легкоатлети здатні переносити більші, ніж нетреновані, фізичні навантаження, максимально споживаючи О2 зі змішаної венозної крові (парціальний тиск О2 у змішаній венозній крові при навантаженні білямаксимальної потужності становив 7,1±0,06 мм рт. ст.) без пошкоджуючих змін в організмі, що забезпечується більш досконалою функцією функціональної системи дихання.
При вдиханні гіпоксичної газової суміші з 11% кисню легкоатлети-бігуни на дистанції 200 і 400 м відчували на собі III субкомпенсований ступінь гіпоксичної гіпоксії, що виявилося у вираженій артеріальній гіпоксемії, тобто парціальний тиск кисню в артеріальній крові був нижчий, ніж критичний рівень, і дорівнював 49,4±0,98 мм рт. ст., що стало пусковим механізмом для включення адаптаційних процесів в організмі спортсменів.
Виявлено, що штучне гіпоксичне тренування, яке проводилося на тлі традиційного спортивного тренування, сприяє підвищенню можливостей організму спортсменів до анаеробного гліколітичного навантаження більшої потужності (на 7,5%) без збільшення вмісту лактату в крові (р>0,05). Більша межова алактатна потужність навантаження (на 12,4%), призводить до збільшення загальної та спеціальної працездатності легкоатлетів-бігунів на 200 і 400 м.
Встановлено, що 15-денний курс нормобаричного інтервального гіпоксичного тренування, який проводився на тлі традиційного спортивного тренування у бігунів на 200 і 400 м, призводить до істотного поліпшення стану функціональної системи дихання, до підвищення економічності та ефективності кисневих режимів організму - зниженню пульсової та кисневої вартості роботи (р<0,05).
Після курсу інтервального гіпоксичного тренування виникає адаптація до гіпоксичної гіпоксії, тому що при проведенні гіпоксичного тесту III субкомпенсований ступінь гіпоксичної гіпоксії переходить у II компенсований ступінь, що виявляється у підвищенні напруги кисню в артеріальній крові на 2-3 мм рт. ст. вище критичного рівня і складає 53,5±1,57 мм рт. ст.
Для переважного підвищення анаеробної гліколітичної продуктивності у легкоатлетів-бігунів на 200 і 400 м на етапі підготовки до змагань рекомендувати такий 15-денний режим нормобаричного інтервального гіпоксичного тренування: хвилинні гіпоксичні експозиції, які чергуються з хвилинними нормоксичними паузами. У перші два дні рекомендується вдихати гіпоксичну газову суміш з 11% кисню, потім протягом тижня - з 10% кисню і в останні дні - з 9% кисню.
Використання модельних характеристик функціонального стану організму в системі спортивної підготовки дозволить більш точно оцінити ефективність тренувального процесу та засобів його оптимізації, зокрема, вплив комбінованого методу тренування (інтервального гіпоксичного тренування на тлі традиційного спортивного тренування) на стан функціональної системи дихання, на анаеробну гліколітичну продуктивність легкоатлетів-бігунів на дистанції 200 і 400 м.
Список робіт, опублікованих за темою дисертації
1. Диба Т.Г. Тренування в горах та штучне гіпоксичне тренування в системі підготовки спортсменів // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - №1. - 2000. - С. 8-12.
2. Диба Т.Г. Використання штучного гіпоксичного тренування в легкоатлетичному спринті // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - №2-3. - 2000. - С. 8-12.
3. Диба Т.Г. Особливості методики гіпоксичного тренування в легкоатлетичному спринті // Молода спортивна наука України. Збірник наукових статей аспірантів галузі фізичної культури та спорту. Випуск 3. Львів. - 1999. - С. 324-327.
4. Диба Т.Г. Ефективність використання штучного гіпоксичного тренування в системі підготовки легкоатлетів-спринтерів // Молода спортивна наука України. Збірник наукових статей аспірантів галузі фізичної культури та спорту. Випуск 4. Львів. - 2000. - С. 230-232.
5. Диба Т.Г., Радзієвський П.О. Ефективність використання інтервального гіпоксичного тренування у легкоатлетів-спринтерів // Молода спортивна наука України. Збірник наукових статей аспірантів галузі фізичної культури та спорту. Випуск 5. Львів. - 2001. - С. 324-326.
6. Дыба Т.Г. Влияние курса нормобарической интервальной гипоксической тренировки на состояние функциональной системы дыхания и физическую работоспособность легкоатлетов-спринтеров // Харківський художньо-промисловий інститут, 2000. - №15. - С. 18-23.
7. Дыба Т.Г. Эффективность воздействия гипоксии на функциональные возможности организма и работоспособность легкоатлетов-спринтеров // Слобожанський науково-спортивний вісник: Зб. наук. праць / Держкомітет України з фіз. культури і спорту; ХДІФК. - Харків. - 2000. - Вип. 3. - С. 65-71.
8. Дыба Т.Г., Радзиевский П.А. Зависимость состояния функциональной системы дыхания от содержания гемоглобина в крови при гипоксии // Матеріали науково-методичної конференції «Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я в сучасному суспільстві», - Луцьк. - 1999. - С. 801-806.
9. Дыба Т.Г. Использование искусственной гипоксической тренировки (ИГТ) в системе подготовки легкоатлетов-спринтеров // II Усеукраїнська науково-пратктична конференція для студентів та аспірантів фізкультурних навчальних закладів «Фізична культура, спорт та здоров'я». Тези доповідей. 11-13 травня 2000 р. - Харків. - С. 53-54.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Основні положення сучасної системи спортивного тренування. Тренувальні та змагальні навантаження спортсменів. Енергетичні витрати. Побудова тренувального процесу у річному циклі підготовки. Характеристика засобів відновлення спортивної працездатності.
учебное пособие [2,3 M], добавлен 13.01.2014Методологічні основи розробки системи спортивного відбору. Структура спортивної обдарованості та її оцінки у системі спортивного відбору. Шляхи оптимізації тренувальних навантажень лижників-гонщиків. Закономірності та критерії відбору в лижному спорті.
курсовая работа [44,2 K], добавлен 26.09.2010Причини травматизму організаційного та методичного характеру в легкій атлетиці. Причини, обумовлені індивідуальними особливостями спортсмена. Заходи профілактики травматизму. Захворювання опорно-рухового апарату та кардіо-респіраторної системи бігунів.
курсовая работа [119,1 K], добавлен 21.01.2013Техніка спортивних способів, видозмінена стосовно навколишніх умов та завдань, що стоять перед плавцем, в основі прикладного плавання. Способи прикладного плавання, їх відмінність від спортивного плавання. Характеристика методів спортивного тренування.
контрольная работа [20,9 K], добавлен 10.11.2013Техніка бігу як рухова дія людини. Функціонування опорно-рухового апарату людини. Основні методи тренування бігу на середині дистанції. Розвиток загальної витривалості організму та його значення. Тренувальні навантаження та фізичний стан людини.
реферат [10,2 K], добавлен 10.01.2009Відновлення спортивної працездатності і нормального функціонування організму після тренувальних навантажень як невід'ємна складова частина організованої системи спортивного тренування. Засоби відновлення працездатності, загальні принципи їх використання.
реферат [36,0 K], добавлен 27.11.2013Позитивний вплив аеробіки на стан здоров'я людини, її основні напрями. Призначення програми силової аеробіки, змінення м'язів та ваги в процесі тренування. Необхідність врахування протипоказань та порад інструктора на заняттях, правила харчування.
реферат [16,5 K], добавлен 23.12.2011Засоби й методи розвитку швидкісно-силових якостей. Розвиток швидкісно-силових якостей на різних етапах річного циклу тренування спринтерів. Деякі біохімічні аспекти харчування спортсменів при розвитку швидкісно-силових якостей. Методи тестових завдань.
курсовая работа [489,9 K], добавлен 07.10.2008Спортивна працездатність та її вимірювання за допомогою медико-педагогічного контролю. Вікові анатомо-фізіологічні особливості підлітків. Фізичні якості у середньому шкільному віці. Розвиток швидкісно-силових якостей у волейболі, план-конспект тренування.
дипломная работа [843,8 K], добавлен 16.05.2012Способи підготовки і навчання атлетів бігу на довгі і короткі дистанції. Початок бігу (старт), стартовий розгін, біг по дистанції, фінішування у спринті. Система підготовки спринтерів високої кваліфікації. Силова підготовка бігунів на довгі дистанції.
реферат [25,0 K], добавлен 11.01.2011Вплив фізичних навантажень, які використовуються у вільній боротьбі на організм людини. Адаптація серцево-судинної системи і крові до навантажень. Засоби відновлення працездатності. Фізіологічні основи занять з дітьми. Аутогенне психом'язеве тренування.
курсовая работа [36,2 K], добавлен 19.01.2014Актуальність проведення метрологічного контролю на підготовчому періоді до змагань. Основні засоби і методи контролю спеціальної фізичної і технічної підготовки юних бігунів на середні дистанції. Проведення досліджень їх характеристика та контроль.
дипломная работа [325,3 K], добавлен 09.02.2009Аналіз ефективних варіантів розвитку координаційних можливостей у юнаків та дівчат, які займаються гирьовим спортом. Розробка програми спортивного тренування гирьовиків-жонглерів на етапах початкової та спеціалізованої підготовки. Оцінка її ефективності.
дипломная работа [509,8 K], добавлен 21.04.2015Аналіз сторін спортивного тренування спортсменів. Поняття, що включають технічний їх рівень. Фізичні якості як складові форми спортсменів, особливості їх розвитку. Розвиток швидкості, гнучкості, силова підготовка. Удосконалення координаційних здібностей.
курсовая работа [56,0 K], добавлен 19.12.2013Змагально-тренувальний процесс юних єдиноборців. Характеристика психологічної підготовки в спорті. Тривожність, як один з основних показників при зайняттях спортом. Психологічна регуляція в підготовці спортсменів. Характеристика аутогенного тренування.
дипломная работа [112,2 K], добавлен 06.12.2009Гнучкість в теорії і методиці фізичної культури. Методики тренування та комплекс динамічних та статичних вправ на гнучкість. Опис ряду силових вправ, тренування різних груп м'язів. Підготовка організму до фізичних навантажень, дії під час розминки.
реферат [23,4 K], добавлен 04.06.2009М’язова діяльність у стрільбі з лука та її вегетативне забезпечення. Використання ідеомоторного тренування. Засоби та методи реабілітації лучників після травм та захворювань. Рекомендації по підвищенню концентрації уваги безпосередньо в умовах змагань.
дипломная работа [623,9 K], добавлен 07.11.2014Особливості фізичної підготовки юних борців і їх взаємозв'язок. Етапи розробки та експериментальна перевірка значущості спеціальної методики розвитку фізичних здібностей юних спортсменів у тренувальному процесі, зміст та оцінка практичної ефективності.
дипломная работа [524,0 K], добавлен 18.12.2013Використання загальних принципів фізичного виховання в організації тренувального процесу з дітьми шкільного віку. Планування та структура тренування в гімнастиці. Характеристика типів занять спортивною гімнастикою з дітьми та особливості їх проведення.
курсовая работа [63,4 K], добавлен 26.09.2010Фізичне вдосконалення та постійні тренування як залог досягнення високих результатів в спортивному туризмі. Необхідність здійснення самоконтролю туриста. Особливості та завдання підготовчого періоду. Підготовка туриста-початківця, рекомендовані вправи.
реферат [12,7 K], добавлен 14.11.2009
