Реалізація міжпредметних зв'язків у фізичному вихованні молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реалізація міжпредметних зв'язків у фізичному вихованні молодших школярів

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Загальна характеристика роботи

Актуальність. Останнім часом в Україні склалася парадоксальна ситуація - у той час як Уряд держави приймає постанови щодо впровадження фізичної культури у життя українського народу, стан його здоров'я і фізична підготовленість населення продовжує погіршуватися. На тлі спортивних досягнень зменшується роль окремих форм фізичного виховання, які не відповідають вимогам сучасного життя. За останні 15 років різко погіршилося здоров'я підростаючого покоління (М.К. Акімова, В.Т. Козлова, 1995; О.Д. Дубогай, 1997; Б.М. Шиян, 1997).

Однією з причин виникнення такої тенденції є особливості навчання у сучасній школі: наростаючий щороку об'єм інформації, інтенсифікація навчального процесу, а також постійна модернізація та ускладнення навчальних програм. У зв'язку з цим розумове навантаження щорічно зростає, а фізичне здебільшого зменшується внаслідок погіршення матеріального забезпечення, відсутності обладнання та інвентарю, нестачі фахівців з фізичної культури і спорту, невміння дітей застосовувати фізичні вправи у своєму особистому житті. Недостатній обсяг рухової активності негативно відбивається на опорно-руховому апараті, функціонуванні багатьох систем організму, особливо серцево-судинної та дихальної, різко пригнічується нервова система, послаблюється розвиток м'язів (М.В. Антропова, 1998; В.І. Завацький, 1994). Звичайно, гіпокінезія відіб'ється на стані здоров'я пізніше, після 25-30 років, коли виправити становище буде значно важче (В.І. Горащук, 1997; В.С. Язловецький, 2000). Науковці вказують, що розумове навантаження можна урівноважити лише навантаженням фізичним (М.М. Амосов, 1997; О.Д. Дубогай, 2001; Ю.М. Костик, 1997; С.В.Сінгаєвський, 2001).

На сучасному етапі проблема достатньої рухової активності дітей не втрачає актуальності й потребує наукового вирішення та подальшого удосконалення (І.Д. Бех, 1998; Е.С.Вільчковський, 1997; О.В. Козленко, 1999). Про це свідчить і той факт, що з приходом до школи обсяг рухової активності дітей зменшується (М.В. Антропова, 1993; М.В. Дубовис, 1998; Ю.М. Костік, 1997; Б.М. Шиян, 1997).

Одним із напрямків вирішення цієї проблеми є реалізація міжпредметних зв'язків фізичної культури і загальноосвітніх дисциплін у навчальному процесі молодших школярів. Це зумовить підвищення рухової активності дітей, що, в свою чергу, позитивно вплине на стан їхнього здоров'я, фізичної підготовки і забезпечить належний рівень успішності. Оскільки поєднання рухової активності з розумовою діяльністю особливо важливе у цьому віковому періоді, коли закладаються основи культури рухів, вмінь, навичок та знань (С.І. Воропай, 2001; Л.В. Гнітецький, 2000).

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилися відповідно плану науково-дослідної роботи Сумського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів «Використання дидактичних та рухливих ігор на уроках у молодших класах та в режимі групи подовженого дня» з 1995 по 1998 рр. та зведеного плану НДР Міністерства України у справах молоді і спорту на 1998-2000 рр. в рамках теми 1.3.5. «Фізичне виховання різних груп населення», номер державної реєстрації 0194 U 0035072.

Мета дослідження: проаналізувати з позицій комплексного підходу організацію і зміст позаурочних форм фізичного виховання у початковій школі, теоретично обгрунтувати та експериментально перевірити вплив міжпредметних зв'язків на стан здоров'я молодших школярів внаслідок підвищення рухової активності при вивченні загальноосвітніх дисциплін.

Для досягнення визначеної мети були поставлені такі завдання:

- проаналізувати ефективність використання традиційних форм організації фізичного виховання у початковій школі;

- дослідити обсяг та визначити якісну характеристику рухової активності учнів молодших класів під час перебування у школі;

- розробити методичні матеріали для вчителів початкових класів щодо реалізації певних форм фізичного виховання у процесі вивчення загальноосвітніх дисциплін;

- експериментально перевірити ефективність розробленого змісту та методики реалізації міжпредметних зв'язків для молодших школярів.

Об'єктом дослідження є процес фізичного виховання молодших школярів.

Предметом дослідження є реалізація міжпредметних зв'язків у фізичному вихованні молодших школярів як засобу підвищення рухової активності при вивченні загальнонавчальних предметів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці змісту й методики реалізації міжпредметних зв'язків при вивченні загальноосвітніх дисциплін у початковій школі як одного із шляхів формування мотивації до фізичного вдосконалення, прищеплення навичок здорового способу життя.

Практичне значення одержаних результатів:

- проаналізовано використання позаурочних форм фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку в м. Сум та Сумської області;

- розроблено та експериментально апробовано методику реалізації міжпредметних зв'язків під час навчального процесу учнів початкових класів, що надало можливість підвищити зацікавленість у вивченні теоретичних дисциплін, сприяти вихованню позитивної мотивації до занять фізичною культурою, підвищити обсяг рухової активності;

- підготовлено методичні рекомендації вчителям початкових класів, які передбачають використання дидактичних, рухливих ігор та окремих фізичних вправ згідно з темою уроку під час викладання загальноосвітніх дисциплін;

- відзнято відеофільм для слухачів обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, де використано розробки проведення занять з учнями початкової школи із застосуванням рухових дій під час теоретичних уроків;

- результати проведених досліджень впроваджено у практику роботи загальноосвітніх шкіл м. Суми №№4,17,23 та с. Червоного Сумського району, Сумського інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, про що свідчать відповідні акти.

Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні, розробці, проведенні дослідження, інтерпретації результатів, а також у написанні методичних рекомендацій для вчителів початкових класів. Досліджено і узагальнено дані про ефективність використання позаурочних форм фізичного виховання з учнями молодших класів. У статті, виконаній у співавторстві, дисертантові належить розробка методики реалізації міжпредметних зв'язків у навчальному процесі початкової школи.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і висновки було викладено на обласній науково-методичній конференції «Проблеми забезпечення занять фізичною культурою у школі» (м. Суми, 1992), Всеукраїнських наукових конференціях «Сучасні проблеми розвитку теорії та методики спортивних і рухливих ігор» (м. Львів, 1997), «Молода спортивна наука України» (м. Львів, 2000, 2202).

Публікації. Результати дисертаційної роботи опубліковано у 9 наукових працях, у тому числі 5 статей у наукових фахових виданнях України, а також у методичних рекомендаціях.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, переліку використаних джерел, до якого входять 263 праці вітчизняних і 11 зарубіжних авторів, додатків. Обсяг дисертації - 206 сторінок, що включає 24 таблиці, 20 рисунків та 16 додатків.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, наукову новизну, практичне значення роботи, особистий внесок здобувача, вказується сфера апробації дослідження.

У першому розділі дисертації «Характеристика рухової активності дітей молодшого шкільного віку» проаналізовано й узагальнено наукові праці щодо взаємозв'язку рухової активності зі станом здоров'я дітей молодшого шкільного віку (Е.С.Вільчковський, Л.О. Борисенко, М.М. Зубалій, С.І. Цвек, 1997); організовані і неорганізовані форми рухової активності учнів (В.Г. Арєф'єв, В.В. Столітенко, 1997; А.Ф. Борисенко, 1997; Б.М. Шиян, 2001); виділено сензитивні періоди розвитку фізичних якостей дітей (І.М. Берестецька, І.П. Вовченко, 2000; Е.С.Вільчковський, 2000; С.В. Воропай, 2001); узагальнено причини, які впливають на рівень їх рухової активності (М.К. Акімова, В.Т. Козлова, 1995; О.С. Куц, 1997; О.П. Матвєєв, 1998; Б.М. Шиян, 1997).

При визначенні оптимальної норми рухової активності дітей виявлено розбіжності у трактуванні цього питання з боку науковців (М.В. Антропова, 1998; Л.Я.Іващенко, Н.П. Страпко, 1988; М.І. Калинський, 1990; О.Г. Сухарев, 1991), які, зважаючи на індивідуальний режим рухової активності дітей, не можуть визначитися з її конкретним обсягом.

Підкреслюється, що формування потреби до занять фізичними вправами в учнів початкової школи залежить від свідомості та глибокого розуміння ними запропонованої рухової активності. Іншими словами, треба постійно створювати позитивну мотивацію до занять фізичною культурою (О.Д. Дубогай, 1990; О.В. Качеров, І.І. Козетов, Ю.І. Тупіца, 1999; Т.В. Осадчук, 1999; Н.М. Хоменко, 1992; В. Ришковски, 2000), виховувати у дітей постійну потребу реалізовувати рухові можливості як у школі, так і вдома.

Підкреслюється позитивний вплив регулярних занять фізичною культурою на успішність, що, на думку авторів (О.Д. Дубогай, 2001; С.О.Сінгаєвський, 1999; Т.В. Сорочан, 1997), вказує на прямий і опосередкований вплив фізичного виховання на розумовий розвиток дітей.

У другому розділі «Методи та організація дослідження» розкриваються методи, серед яких були наступні: аналіз і узагальнення наукової літератури; опитування; антропометричні методи дослідження; фізіологічні методи дослідження; метод оцінки фізичної працездатності; методи визначення кількісної і якісної характеритик рухової активності протягом перебування у школі, за винятком уроку фізичної культури; психологічні методи дослідження; тестування рівня фізичної підготовленості; методи визначення показників захворюваності; педагогічний експеримент; методи математичної статистики.

Дослідження проводилися у чотири етапи на базі загальноосвітніх шкіл №№1,3,4,10,15,17,23 м. Сум та сіл Червоного і Низів Сумського району.

Перший етап (1994-1995 рр.) мав переважно теоретичний характер і був присвячений аналізу літературних джерел, документів, програмового матеріалу початкової школи, методик проведення занять у початкових класах; проводилося анкетування вчителів фізичної культури, вчителів початкових класів, студентів педагогічних університетів, батьків учнів початкових класів з метою вивчення проблеми рухової активності молодших школярів. Опитуванням було охоплено понад 50 шкіл Сумської області та м. Сум, зібрано матеріали та проаналізовано думки близько 1000 респондентів.

На другому етапі (ІІ-ІІІ чверть 1995-1996 навчальний рік) вивчалися форми організації фізичного виховання учнів початкових класів, виявлялися кількісні характеристики рухової активності дітей під час перебування у школі. На цьому ж етапі розробляли методичні рекомендації вчителям 3-х класів щодо реалізації міжпредметних зв'язків на уроках математики і природознавства.

На третьому етапі (1996-1997 рр.) проведено педагогічний експеримент.

На завершальному етапі (1998-2001 рр.) проаналізовано одержані дані, відбувалося оформлення роботи, результати експерименту впроваджувалися у практику.

У третьому розділі «Особливості використання позаурочних форм фізичного виховання і рухової активності досліджуваного контингенту» проаналізовано стан фізичного виховання та рухової активності молодших школярів під час перебування у школі, виключаючи урок фізичної культури. Аналіз результатів анкетування вчителів фізичної культури 26 шкіл Сумщини свідчить, що форми фізичного виховання в режимі дня молодших школярів, висвітлені в літературі як найефективніші, на практиці використовуються нерівномірно. Найчастіше у школі організовуються спортивні секції - 80%, проводяться спортивні години у групах подовженого дня - 64%, туристичні походи - 64%, гуртки фізичної культури - 56%, групи загальнофізичної підготовки - 52%. Найнижчі місця при ранжуванні посіли такі форми як «Дні здоров'я» - 44%, змагання - 28%, рухливі ігри та фізичні вправи на подовжених перервах - 24%, гуртки лікувальної фізичної культури - 16%, гімнастика до занять - 12%.

Опитування 130 вчителів початкових класів загальноосвітніх шкіл м. Сум свідчить про те, що більшість із них переконані у позитивному впливі окремих форм фізичного виховання, які використовуються на уроках із загальноосвітніх дисциплін на успішність учнів, але використовують цей засіб покращення розумової працездатності не на всіх уроках.

Аналіз опитування батьків учнів молодших класів засвідчив деякі розбіжності у відповідях на одні і ті ж питання батьками та вчителями, що пояснюється, з одного боку, спробою вчителів завищити свої показники, а з іншого - недостатньою поінформованістю батьків щодо використання різних форм організації фізичного виховання у режимі навчального дня молодших школярів.

Внаслідок проведеного дослідження виявлено, що обсяг рухової активності учнів початкових класів шкіл м. Сум та Сумського району, під час перебування їх у навчальному закладі, становить близько 5% від норми добової рухової активності, вказаній у науковій літературі (Іващенко Л.Я., Страпко Н.П., 1988; Сухарєв О.Г., 1991). Тобто, діти виконували 40-60 рухів за один урок, зазвичай сидячи за партою. Підвищення рухової активності відбувалося під час перерв і складало 150-200 рухів внаслідок ходьби або бігу дітей у класі, у коридорі, стрибків на сходах та інших рухів.

У четвертому розділі «Вплив експериментальної методики на стан здоров'я та рівень успішності досліджуваного контингенту» висвітлено результати впровадження експериментальної методики у навчальний процес молодших школярів, її вплив на фізичний, психологічний стан та успішність дітей експериментальних класів. При розробленні програми експерименту враховувався практичний досвід вчителів, висвітлений у літературі (І.В. Волкова, 2000; О.М. Грисюк, 1996; Д.М. Демчук, 1995; Т.К. Жикалкіна, 1989; С.О.Мінакова, 2000; Р.М.Міронова, 1989; Л.Д. Опеньок, 2000; Є.М. Приступа, В.С. Пилат, 1991).

Під час педагогічного експерименту в уроки української мови, читання, математики, ознайомлення з оточуючим світом (1-2 кл.), природознавства (3 кл.), музики, трудового навчання, образотворчого мистецтва були введені експериментальні фактори, які сприяли підвищенню рухової активності молодших школярів порівняно із загальноосвітніми методиками. При цьому система фізичного виховання у школі не переглядалася і змінити її основи за мету не ставилося. Дослідження проводилися під керівництвом досвідчених педагогів за шкільними програмами. Експериментальними факторами було визначено дидактичні та рухливі ігри, окремі рухи та фізичні вправи, які підбиралися за змістом залежно від теми, мети та завдань уроку з тієї чи іншої дисципліни. Інтенсивність рухової активності була спрямована на активізацію адаптаційних процесів, пов'язаних з обмеженням цього навантаження під час навчання у школі. Тривалість рухової активності залежала від завдань уроків і коливалася в межах 5-10 хв. Під час дослідження набір позакласних та позашкільних форм фізичного виховання в експериментальних класах залишився без змін. Ця робота проводилася за тією ж методикою, що і в контрольних класах.

Аналіз рухової активності, проведений методом крокометрії під час перебування дітей у школі вказує, що першокласники експериментальних груп виконували в середньому на 430 рухів більше, ніж ровесники з контрольних груп (при р<0,05), тобто в 1,5 разів; у других класах ця величина зросла у 1,4 разів (465 рухів), третіх - у 1,5 разів. Порівняння цих же результатів у дівчаток дало такі дані: у перших класах рухова активність експериментальних груп вища від контрольних у середньому на 479 рухів (при р<0,05), тобто, в 1,8 разів; у других - 1,4 разів і в третіх - 1,5 разів.

Набагато вища рухова активність дітей експериментальних класів під час проведення уроків природознавства за межами шкільної кімнати, на подвір'ї, де хлопчики перших експериментальних класів набирали кількість рухів у 11,5 разів вищу, ніж контрольних. У другокласників підвищення відбулося у 9,7 разів, а третьокласників - 10,2 разів. Рухова активність дівчаток експериментальних І-х класів була вищою від контрольних у 14,2 разів; других - у 12,9; третіх - у 11,2 разів.

Про підвищення рухової активності дітей експериментальних класів, у порівнянні з контрольними, вказують і дані, отримані за допомогою методики Фремінгемського дослідження. Аналіз представлених результатів свідчить про якісну сторону рухової активності дітей на кожному уроці загальнонавчальних предметів. Якісний аналіз ґрунтувався на порівнянні м'язової діяльності дітей за певний час з величиною індексу фізичної активності на кожному рівні, вираженому у вигляді вагового коефіцієнту, де хлопчики і дівчатка експериментальних класів мають вищі вагові коефіцієнти, ніж ровесники з контрольних класів.

Наприклад, якщо у хлопчиків контрольних 1-х класів на уроці української мови він становив 50,0 ± 0,2 ум. од., то у першокласників з експериментальних класів цей показник був 59,1 ± 1,43 ум. од. Тобто, якщо учні контрольних класів в основному знаходилися цілий урок на другому (сидячому) рівні, то діти експериментальних класів мали вже у своєму активі малий (приблизно 5-8 хв.) і середній (приблизно 2-3 хв.) рівні фізичної активності. На уроках природознавства, які в теплу пору року проводилися на свіжому повітрі, діти експериментальних класів знаходилися на високому рівні фізичної активності. Тобто, на подвір'ї ваговий коефіцієнт піднімався до 79,1±3,0 ум. од. у хлопчиків та 75,2±2,45 ум. од. у дівчаток 1-х класів; 82,0±3,71 ум од. у хлопчиків і 77,7±2,66 ум. од. у дівчаток 2-х класів; 81,4±3,55 ум. од. у хлопчиків та 72,4±2,45 ум. од. у дівчаток 3-х класів. Тенденція вищої РА хлопчиків, порівняно з дівчатками при переході із класу в клас, простежується і в цьому випадку.

Аналіз показників, які визначають фізичний стан досліджуваних дітей, свідчить про наступне. У довжині тіла, масі тіла, окружності грудної клітки як контрольних, так і експериментальних груп великих змін не сталося. Рівень фізичного розвитку усіх обстежених дітей наприкінці експерименту суттєво не змінився у порівнянні з початковим, незважаючи на зростання антропометричних характеристик, які відбулися у відповідності з віковим періодом (П.Д. Дробний, 1994; І.М. Усов, 1994). Дані частоти серцевих скорочень у спокої вказали на кращі результати в експериментальних групах у порівнянні з контрольними як хлопчиків, так і дівчаток, хоча достовірні зміни відбулися в обох групах (р<0,05). Порівняння результатів артеріального тиску дітей, які брали участь в експерименті, хоча і не показали достовірних змін (р>0,05) за досліджуваний період, але, знову ж таки, кращі показники були в експериментальних класах. Абсолютні величини показників обох груп знаходилися в тих межах, які вказані у спеціальній літературі (С.Б.Тіхвінський, С.В. Хрущов, 1991). Аналіз результатів обстеження життєвої ємності легень досліджуваного контингенту показав, що за період проведення експерименту краща різниця між початковими і кінцевими показниками була в експериментальних групах, де вони перевищували результати контрольних груп майже у 1,5 разів. Достовірність змін показників (р<0,05), які відбулися тільки в експериментальних групах, підтверджує цей висновок.

Рівень фізичної працездатності, який оцінювався за функціональною пробою Руф'є, вказує на достовірні зміни при р<0,05, які відбулися у дітей обох груп. Абсолютні величини цих показників оцінюються як задовільні, але кращі результати прослідковуються у дітей експериментальних груп.

Показники захворюваності дітей протягом навчального року внаслідок гострих респіраторних захворювань та кількість днів, пропущених у зв'язку з цим, вказали на їх зменшення у дітей експериментальних класів, у порівнянні з контрольними у 1,2 разів як хлопчиків, так і дівчаток. Отримані результати вказують, що підвищення рухової активності збільшило опір організму дітей до застудних захворювань, що вплинуло на поліпшення здоров'я.

Аналіз фізичної підготовленості досліджуваного контингенту, представлений в авторефераті даними 3-х класів, вказує на ліпші результати у дітей експериментальних груп. У переважній більшості рухових тестів кращу підготовленість мали хлопчики, що пояснюється їх вищою руховою активністю як на уроках, де вони емоційніше сприймали введення додаткових рухів, так і на перервах. Дівчатка ж, навпаки, поводилися спокійніше.

Доцільність застосування запропонованої методики у навчальному процесі підтверджує і кореляційний аналіз, який виявив значимі коефіцієнти взаємозв'язку між додатковим обсягом рухової активності та фізичною підготовленістю дітей експериментальних класів.

У кожній віковій групі виявлено взаємозв'язок із результатами різних рухових здібностей, що пов'язане, очевидно, з наявністю сензитивних періодів розвитку рухових якостей. Тобто, наші дослідження підтверджують висновки науковців щодо поліпшення рівня здоров'я дітей в результаті цілеспрямованої дії фізичних вправ середньої інтенсивності (Я.С. Вайнбаум, 1991; О.Д. Дубогай, 2001; А.З. Колчинська, 1991; Б.М. Шиян, 2001).

Результати педагогічного експерименту показали, що реалізація міжпредметних зв'язків у заняттях експериментальних класів позитивно вплинула на психічний стан першокласників та успішність учнів 2-го та 3-го класів, які поряд із зменшенням часу на засвоєння знань під час вивчення навчального матеріалу, залишилися на належному рівні.

У п'ятому розділі «Аналіз та узагальнення результатів досліджень» підводяться підсумки проведеного анкетування, першого та другого етапів педагогічного експерименту, узагальнено дані дослідження. Отримані результати підтверджують і розширюють наукові уявлення з проблеми підвищення рухової активності дітей молодшого шкільного віку за допомогою реалізації міжпредметних зв'язків (Р.Д. Горбунова, 1992; Н.П. Котелянець, М.Б. Юрченко, 2000; Т.В. Осадчук, 1999; Б.М. Шиян, 1993). Це вказує на необхідність формувати у свідомості учнів ідею єдності людини та природи, взаємозв'язку здоров'я і дотримання елементарних правил фізичного удосконалення (Е.С.Вільчковський, 1998; О.Д. Дубогай, 1990; О.В. Король, 1999; В.С. Язловецький, 2000). Розроблена методика проведення занять в ігровій формі створює найбільш сприятливі умови для розвитку дітей молодшого шкільного віку. У результаті систематичного введення окремих форм фізичного виховання у процес викладання загальноосвітніх дисциплін, виникає кумулятивний тренувальний ефект, що в цілому позитивно діє на організм дітей, формуючи рухові навички, створюючи передумови для розвитку розумових здібностей.

У дисертації визначено напрямки перспективних досліджень, що полягають у реалізації міжпредметних зв'язків у фізичному вихованні молодших школярів під час подовженого дня та навчального процесу учнів середнього шкільного віку.

Висновки

1. Аналіз наукової літератури щодо реалізації міжпредметних зв'язків фізичної культури у навчальному процесі молодших школярів засвідчив актуальність обраної теми. Проте дослідниками вивчався даний зв'язок або під час уроку фізичної культури, або проведення теоретичної дисципліни як спосіб заохочення дітей до виконання фізичних вправ у позанавчальний період. Водночас, зовсім не розглядався процес систематичного використання форм фізичного виховання у ході вивчення загальноосвітніх дисциплін.

2. Дослідження показали, що на сьогоднішній день набір позаурочних форм фізичного виховання у школі потребує корекції. Ефективність таких форм як гімнастика до занять, рухливі ігри та фізичні вправи на подовжених перервах, змагання молодших школярів значно знизилася. Не проводяться належна підготовка фізкультурного активу школи, позакласна та позашкільна робота з фізичного виховання вчителями-предметниками, класоводами, батьками. Недооцінюється роль міжпредметних зв'язків у підвищенні обсягу рухової активності під час загальноосвітніх занять. Малоефективно використовуються міжпредметні зв'язки для підготовки майбутніх вчителів початкових класів у вищих навчальних закладах.

3. Аналіз літературних джерел показав, що стан здоров'я дітей 7-10 років із року в рік погіршується. У молодшому шкільному віці однією з причин цього є зменшення обсягу рухової активності майже вдвічі у порівнянні з дошкільним віком. Дослідженням підтверджено, що руховий режим, запропонований школою, не задовольняє потреб дітей у руховій активності. Не вирішує цю проблему і вільний від занять час. За наслідками педагогічного експерименту встановлено, що рухова активність молодших школярів, під час перебування у школі, складає 5% від її добового нормативу. Під час одного теоретичного уроку діти виконують у середньому 40-60 локомоцій, а під час перерви - 150-200.

4. Реалізація міжпредметних зв'язків фізичної культури у ході навчального процесу молодших школярів уможливлює підвищення зацікавленості дітей до вивчення загальноосвітніх дисциплін, сприяє вихованню позитивної мотивації до занять фізичною культурою, допомагає підвищити обсяг рухової активності, зміцнити здоров'я та підтримати успішність учнів на належному рівні. Експериментальна методика підтвердила важливість регулярного застосування дидактичних ігор з додатковим обсягом рухової активності, рухливих ігор пізнавальної спрямованості, фізичних вправ при викладанні конкретних тем з певних освітніх дисциплін. Широке застосування ігрової форми навчання дало змогу підняти психологічну впевненість у своїх силах, покращити розумову працездатність та підвищити інтерес до навчання учнів молодших класів.

5. У результаті педагогічного експерименту виявлено, що використання запропонованої методики покращило рівень фізичної працездатності, який оцінювався за функціональною пробою Руф'є, в експериментальних групах на 1,7 ум. од. у хлопчиків 1-х класів; на 1,6 ум. од. у хлопчиків 2-х класів та 1,5 ум. од. у хлопчиків 3-х класів. Індекс Руф'є у хлопчиків контрольних груп був значно нижчим і піднявся на: 1-і та 2-і класи - 0,4 ум. од.; 3-і - 0,3 ум. од. Ця тенденція характерна і для дівчаток експериментальних груп, де показники поліпшилися відповідно на: 1-і класи - 1,1 ум. од.; 2-і класи - 1,2 ум. од.; 3-і класи - 1,5 ум. од. У дівчаток контрольних 1-х, 2-х та 3-х класів - 0,5 ум. од.

6. За даними досліджень встановлено, що хлопчики експериментальних груп менше хворіли у порівнянні з ровесниками контрольних: першокласники - у 1,26 разів; другокласники - у 1,37 разів; третьокласники - у 1,31 разів. Про ефективність запропонованої методики свідчать і показники кількості днів, пропущених у зв'язку із гострими респіраторними захворюваннями, де хлопчики експериментальних перших класів мали менше пропущених днів, порівнюючи з контрольними, у 1,28 разів; других класів - у 1,25 разів; третіх класів - у 1,45 разів. Дівчатка відповідно 1,45; 1,7; 1,61 разів.

7. Педагогічний експеримент показав ефективність реалізації міжпредметних зв'язків при викладанні загальноосвітніх предметів, що викликало підвищення рівня розвитку фізичних якостей дітей експериментальних класів: спритності, силової витривалості м'язів плечового поясу, м'язів тулуба, м'язів ніг. Це підтверджує аналіз зміни середніх значень вибірок до та після проведення експерименту. Результати фізичної підготовленості контрольних 1-х та 2-х класів за цей період зменшилися удвічі, а 3-і контрольні мали негативні показники ще й у силовій витривалості.

8. У ході проведеного дослідження розроблено методичні рекомендації вчителям початкових класів загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів та слухачам курсів післядипломної освіти педагогічних кадрів щодо використання зв'язків фізичної культури із загальноосвітніми предметами навчального циклу, застосування яких підтвердило їх оздоровчу ефективність.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Міщенко О. Дидактичні і рухливі ігри у молодших класах. Методичні рекомендації вчителям 1-3 класів. - Суми, 1996. - 23 с.

2. Міщенко О. Деякі питання активізації навчального процесу у початковій школі // Молода спортивна наука України: Збірник наукових статей в галузі фізичної культури та спорту. - Львів: ЛДІФК, 2000. - Випуск 4. - С. 116-117.

3. Міщенко О. Аналіз форм фізичного виховання в режимі дня молодших школярів // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. за ред. Єрмакова С.С. - Харків: ХХПІ, 2001. - №26. - С. 9-12.

4. Міщенко О. Сучасний погляд на міжпредметні зв'язки у навчанні дітей початкової школи // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. за ред. Єрмакова С.С. - Харків: ХХПІ, 2001. - №27. - С. 3-6.

5. Міщенко О. Міжпредметні зв'язки як фактор підвищення обсягу рухової активності дітей // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. за ред. Єрмакова С.С. - Харків: ХХПІ, 2002. - №2. - С. 3-6.

6. Міщенко О. Нетрадиційні методики підвищення рухової активності учнів початкової школи: Зб. наук. праць з галузі фізичної культури та спорту. Вип. 6: У 2-х т. - Львів: Панорама, 2002. - Т.1. - С. 320-323.

7. Міщенко О. Творчі шляхи поєднання фізичного виховання із загальноосвітніми предметами в початковій школі / Теорія і методика навчання та виховання. - Харків: ХДПУ, 1997. - Вип.1. - С. 35-38.

8. Міщенко О. Дидактичні та рухливі ігри в навчальному процесі молодших школярів // Сучасні проблеми розвитку теорії та методики спортивних і рухливих ігор: Тези другої Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Львів: ЛДІФК, 1997. - С. 65-66.

9. Кудренко А.И., Мищенко А.В., Мыслывченко Н.А. Использование межпредметных связей для увеличения двигательной активности младших школьников. // Проблемы методического обеспечения занятий физической культурой в школе: Материалы научно-методической конференции. - Сумы, 1992. - С. 16-20.

Размещено на Allbest.ru