Система багаторічного спортивного удосконалення в ускладнених умовах поєднання основних сторін підготовленості спортсменів (на матеріалі лижного спорту)

Размещено на http://www.allbest.ru/

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук з фізичного виховання і спорту

Система багаторічного спортивного удосконалення в ускладнених умовах поєднання основних сторін підготовленості спортсменів (на матеріалі лижного спорту)

КИЇВ - 2002

Загальна характеристика роботи

Актуальність роботи. Багаторічній підготовці у спорті приділяється багато уваги (М.Г. Озолін, 1970; В.М. Платонов, 1988, 1997; В.П. Філін, 1987; М.Я. Набатникова, 1982; Л.В. Волков, 1990, 1997; Т.П. Юшкевич, 1991; В.Г. Алабін, 1993; К.П. Сахновський, 1997), у тому числі і в лижному спорті (В.І. Шапошникова, 1968; І.М. Бутін, 1977; Т.І. Раменська, 1984; С.К. Фомін, 1988; О.І. Камаєв, 2000).

Підготовку розглядають як нерозривний процес, який складається з окремих взаємозалежних етапів, від правильної побудови його залежить максимальний спортивний результат, стан здоров'я і спортивне довголіття.

До програми зимових Олімпійських ігор входять 7 видів лижного спорту, що складає більш 50% усієї програми змагань Олімпіади. Лижні види спорту мають як загальні положення системи підготовки, які визначають тренувальну і змагальну діяльність (основи лижної підготовки, пов'язані з періодизацією тренувального процесу), так і розбіжноті, які обумовлені наявністю специфічних сторін підготовки (лижеперегонна, стрілкова, гірськолижна, стрибкова, акробатична тощо).

Більша частина лижних видів спорту належить до багатоборних дисциплін, переможець у яких визначається в кожному виді програми, а також і за сумою окремих дисциплін (двоборство, фрістайл, сноубординг, гірські лижі, лижні перегони). Тому підготовка в даних видах спорту здійснюється до кожного виду змагальної програми, а також з урахуванням сумарного результату.

Основні дослідження в лижному спорті присвячені методиці побудови тренувального процесу в окремих структурних утвореннях, з урахуванням різних вікових груп і певних факторів: роботи М.А. Аграновського (1967,1980), В.М. Манжосова (1986), І.Г. Огольцова (1987), С.К. Фоміна (1984, 1988) - у лижних гонках; В.П. Карленко (1983), Я.І. Савицького (1970), Б.І. Сергеєва (1970) - у біатлоні; А.Ф. Лисовського (1998), Д.Е. Ростовцева (1982) - у гірськолижному спорті; А.А. Жилякова (1998), П.С. Клейменова (1986) - у двоборстві; Л.П. Ремізова (1982), М.А. Хімічова (1985) - у стрибках на лижах.

Разом з тим, проблема раціонального сполучення спеціальних видів підготовки лижників протягом багаторічного тренувального процесу розглянута недостатньо.

Крім цього, за останні роки зазнала великих змін методика тренування спортсменів, підгрунтям якої стали індивідуальні морфофункціональні особливості організму. Відбулися також істотні зміни в лижному інвентарі, з'явилися нові змагальні дисципліни, замінена бойова зброя на малокаліберну, упроваджені ковзанярські лижні ходи, що вимагає більш глибокого аналізу системи навчання й удосконалення техніки, а також розробки методики оптимального поєднання специфічних сторін підготовленості у процесі багаторічного тренування.

З урахуванням цього науково-методичне обґрунтування, практична розробка і реалізація системи багаторічної підготовки в ускладнених умовах поєднання основних сторін підготовленості в лижному спорті є актуальним науковим напрямком у теорії та методиці олімпійського спорту.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами.

Дослідження, які склали основний зміст роботи, у 1990-1997 роках виконувалися відповідно до плану НДР Харківського державного інституту фізичної культури. З 1998 до 2001 року вони здійснювалися у відповідності зі зведеним планом НДР Державного комітету України з фізичної культури і спорту (номер держреєстрації 0197 U 003211 УДК 796.092) за темою 2.2.18 «Удосконалення системи багаторічної підготовки лижників». Керівництво темою здійснювалося автором.

Мета роботи:

Розробити науково-методичні основи оптимізації системи багаторічного тренування лижників з урахуванням поєднання специфічних видів підготовки.

Завдання роботи:

1. Здійснити аналіз сучасного стану системи багаторічної підготовки спортсменів високої кваліфікації, визначити проблеми і шляхи її удосконалення, а також розробити методологію досліджень тренувального процесу лижників з урахуванням поєднання основних сторін підготовленості.

2. Дослідити ефективність застосування специфічних засобів і методів удосконалення основних сторін підготовленості лижників-гонщиків і біатлоністів в ускладнених умовах їх поєднання на різних етапах багаторічної підготовки.

3. Визначити оптимальне поєднання специфічних видів підготовки у лижників-біатлоністів різної кваліфікації.

4. Встановити особливості планування та керування тренувальним процесом лижників з урахуванням ускладнених умов поєднання основних сторін підготовки і розробити програми мікро-, мезо- і макроциклів багаторічного спортивного удосконалення.

5. Визначити фактори, які ускладнюють тренувальну і змагальну діяльність у лижному спорті, і експериментально обґрунтувати шляхи їх подолання в підготовці лижників різної кваліфікації.

6. Обґрунтувати раціональну систему змагань для лижників-біатлоністів з урахуванням поєднання основних сторін підготовки на різних етапах багаторічного тренування.

Об'єкт дослідження - система багаторічної підготовки в лижному спорті.

Предмет дослідження - методика побудови тренувального процесу в лижному спорті в різних структурних утвореннях багаторічної підготовки з урахуванням ускладнених умов поєднання основних сторін підготовленості.

Методологія досліджень грунтувалася на системному підході, який включає інтеграцію науково-методичних основ:

багаторічної підготовки спортсменів високого класу, яка враховує послідовність і взаємозв'язок основних сторін підготовленості (М.Г. Озолін, 1970; Л.П. Матвєєв, 1977; В.М. Платонов, 1980, 1987, 1997; М.Я. Набатникова, 1982; Н.Ж. Булгакова, 1976; В.П. Філін, 1987; Л.В. Волков, 1990, 1997);

розвитку організму і виховання фізичних якостей, які сприяють формуванню основних сторін підготовленості (А.А. Гужаловський, 1979; Л.П. Матвєєв, 1991; В.М. Платонов, М.М. Булатова, 1995);

теорії функціональних систем (П.К. Анохін, 1975);

стомлення, відновлення та адаптації організму до фізичних навантажень, урахування яких необхідне при побудові тренувального процесу лижників (М.Я. Горкін, 1962; М.В. Зімкін, 1970; Ф.З. Меєрсон, 1986; В.Д. Моногаров, 1986; В.М. Платонов, 1988; М.Г. Пшенникова, 1986);

керування рухами, яке дозволяє формувати й удосконалювати структуру змагальної вправи (М.А. Бернштейн, 1966; Л.В. Чхаїдзе, 1970; В.С. Фарфель, 1975; А.М. Лапутін, 1987);

урахування позатренувальних факторів, які утворюють ускладнені умови тренувальної та змагальної діяльності, при побудові спортивної підготовки (М.М. Булатова, В.М. Платонов, 1996; Ф.П. Суслов, 1985; А.З. Колчинська, 1983; Ю.Т. Похоленчук, 1993; В.С. Міщенко, 1984; Л.Г. Шахліна, 1995).

Для рішення поставлених завдань використовувалися такі методи:

1. Методи теоретичного аналізу та узагальнення науково-методичної літератури.

2. Педагогічні методи дослідження й експерименту.

3. Медико-біологічні методи досліджень.

4. Методи математичної статистики.

Наукова новизна отриманих результатів:

вперше розроблена методологія побудови тренувального процесу в структурі багаторічної підготовки лижників-гонщиків, біатлоністів і двоборців різної кваліфікації, яка грунтується на поєднанні основних сторін підготовленості спортсменів, урахуванні основних позатренувальних і позазмагальних факторів, а також фізіологічних, біохімічних і біомеханічних основ спортивної діяльності;

вперше визначена раціональна система змагань для лижників-біатлоністів різної кваліфікації в підготовчому періоді з урахуванням становлення спортивної форми і застосування найбільш ефективних засобів тренування;

вперше обґрунтовані величини фізичних навантажень у перегонній підготовці лижників-біатлоністів різного віку, представлена динаміка та їх взаємозв'язок у річному циклі тренування;

обґрунтоване планування багаторічного тренувального процесу лижників-біатлоністів у різних структурних утвореннях (занятті, мікро-, мезо- і макроциклах) з урахуванням специфічних особливостей поєднання основних сторін підготовки;

визначені трудомісткість, ефективність і взаємозв'язок різних засобів підготовки у тренувальних заняттях лижників різної спортивної кваліфікації;

виявлене найбільш раціональне поєднання навчально-тренувальних занять з перегонної, стрілкової та комплексної підготовки на етапах багаторічного спортивного удосконалення біатлоністів;

установлена доцільність поєднання різних засобів і методів навчання техніці лижних ходів, яке передбачає паралельне опанування класичних і ковзанярських стилів пересування на лижах;

доповнені дані про вплив гіпоксичних умов середньогір'я Українських Карпатських гір на функціональні системи організму лижників різного віку.

Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості широкого використання теоретичних положень дисертації та запропонованих методичних розробок у процесі багаторічної підготовки спортсменів.

Фактичний матеріал, висновки і практичні рекомендації, отримані в результаті експериментальних досліджень, можуть використовуватися в роботі ДЮСШ, у вищих училищах фізичної культури, школах вищої спортивної майстерності, при читанні лекцій у вузах і технікумах спортивного профілю, у різних збірних командах з лижного спорту, а також при спортивній підготовці жінок і ветеранів.

Отримані експериментальні дані можуть використовуватися у практичній діяльності тренерами під час:

- планування тренувального процесу лижників-гонщиків, біатлоністів і двоборців у різних структурних утвореннях;

- навчання техніці класичних і ковзанярських лижних ходів і їх взаємопоєднанні;

- визначення величини навантажень у циклічних засобах тренування і розподілі їх у річному циклі лижників-біатлоністів різного віку;

- побудови тренувального процесу лижників різного віку і спортивної кваліфікації в умовах середньогір'я;

- планування тренувальних навантажень у лижниць з урахуванням специфічних біологічних особливостей жіночого організму;

- багаторічної підготовки у видах спорту, які вимагають поєднання основних сторін підготовки.

Зазначені результати досліджень мають велику практичну значимість, про що свідчать акти впровадження на різних рівнях підготовки лижників-гонщиків і біатлоністів. Отримані результати увійшли до програм теоретичних курсів з теорії спорту і лижного спорту Харківського державного інституту фізичної культури.

Особистий внесок здобувача полягає у постановці проблеми, визначенні мети і завдань досліджень, а також методичних підходів для їх вирішення. Автор безпосередньо брав участь у тренувальному процесі (як тренер) і проведенні досліджень, що дало можливість глибоко вивчити проблему багаторічної підготовки в лижному спорті.

У розробці окремих фрагментів досліджень брали участь співавтори, у тому числі аспіранти, що підтверджується спільними науковими публікаціями. У цих публікаціях здобувачеві належить пріоритет в організації, проведенні й аналізі результатів досліджень.

Апробація результатів досліджень дисертації здійснювалася у процесі практичної підготовки лижників-гонщиків і біатлоністів у ДЮСШ, Харківському вищому гуманітарному училищі, ШВСМ, збірних командах республіки, а також у вигляді подання теорії в доповідях на міжнародних конгресах: «Современный олимпийский спорт», Київ, 1997; «Олимпийский спорт и спорт для всех: проблемы здоровья, рекреации, спортивной медицины и реабилитации», Київ, 2000; республіканських (Київ, 1997, 2000) і Харківських обласних (1995-2001) науково-практичних конференціях для тренерів із зимових видів спорту тощо. Висновки і практичні рекомендації впроваджені у тренувальний процес лижників-гонщиків і біатлоністів різного віку і спортивної кваліфікації, про що свідчать представлені акти впровадження.

Здобувачем опубліковано 63 наукові праці за темою дисертації, з яких: монографія обсягом 10,16 друкованого аркуша, 24 статті у виданнях, затверджених ВАК України, 4 навчально-методичних рекомендацій у співавторстві, 34 статті та тези у збірниках наукових праць.

Структура й обсяг дисертаційної роботи. Робота складається зі вступу, семи розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури, додатків і актів впровадження.

Викладена на 515 сторінках тексту, ілюстрована 62 таблицями і 70 рисунками. У бібліографії наведено 413 джерел, з них - 87 іноземних публікацій.

Основний зміст роботи

спортсмен лижник підготовленість багаторічний

У першому розділі «Стан і перспективи удосконалювання системи багаторічної підготовки у видах спорту, які вимагають поєднання основних сторін підготовленості спортсменів» представлений аналітичний матеріал, який характеризує стан теорії та методики побудови спортивної підготовки в різних структурних утвореннях (макроцикл, мезо-, мікроцикл і заняття) з урахуванням процесу розвитку і становлення функціональних систем, умов гірської місцевості, а також анатомо-фізіологічних особливостей жіночого організму, які необхідні для раціоналізації побудови багаторічної підготовки.

Аналіз літератури дозволив виявити, крім традиційних видів підготовки (фізична, технічна тощо), специфічні для кожного виду лижного спорту, а саме: класичну і ковзанярську - у лижних перегонах; лижеперегонну, стрілкову і комплексну - у біатлоні; стрибкову і лижеперегонну - у двоборстві; спеціальний слалом, слалом гігант і швидкісний спуск - у гірських лижах; могульну, балетну й акробатичну - у фрістайлі; слаломну й акробатичну - у сноубординзі; стрибкову і гірськолижну - у стрибках на лижах з трампліна (рис. 1).

Виділення специфічних сторін підготовки дає можливість проводити тренувальний процес з урахуванням як кожного виду програми змагань, так і комплексного їхнього сполучення. Крім цього, виділення специфічних видів підготовки дозволяє розчленувати змагальні вправи на окремі її складові.

Таким чином, виявлено, що підготовка в більшості видів лижного спорту здійснюється з урахуванням кожного виду програми змагань, у той же час спортивний результат визначається як в окремому з них, так і в сумі багатоборства, виняток становлять лише біатлон і стрибки на лижах з трампліна. У стрибках важко виділити специфічні сторони підготовки, оскільки вони здійснюються в русі, який поєднує безопірне положення в польоті і ковзання лиж під час розгону і приземлення, у той час як біатлон включає поєднання специфічних видів підготовки, які формують змагальну вправу, представляючи унікальність взаємопоєднань різних взаємовиключних за динамікою та структурою зусиль видів спортивної діяльності (лижні перегони і стріляння).

У зв'язку з цим вважаємо, що розгляд багаторічного тренування біатлоністів, яке враховує поєднання специфічних видів підготовки (лижеперегонна, стрілкова і комплексна) дозволить більш повно і глибоко розглянути дану проблему і результати досліджень рекомендувати до використання в інших видах лижного спорту. Поєднання специфічних сторін підготовки передбачає утворення спеціальних функціональних систем, що дозволяють формувати й ефективно реалізовувати змагальну вправу.

В другому розділі «Методи й організація досліджень» представлена загальна характеристика методів: теоретичного аналізу й узагальнення науково-методичної літератури; педагогічного дослідження й експерименту; медико-біологічних та біохімічних досліджень; обчислювальних, статистичних та інших методів кількісного аналізу і формалізованого подання даних.

Визначення рівня функціональної підготовленості лижників здійснювалося за допомогою: ЧСС, АТ, ІГСТ, електрокардіографії, МСК, ПАНО від МСК, ЧСС ПАНО, індексу Скібінського, треморографії, динамометрії, гонеометрії, хронометрії, концентрації молочної кислоти і сечовини в крові.

Дослідження проводилися в кілька етапів.

На першому етапі (1973-1979 рр.) відбувалося формування предмета досліджень. В ці роки нами проводилася практична робота з юними біатлоністами дитячих спортивних шкіл і студентською молоддю, а також здійснювалися педагогічні спостереження за їхньою тренувальною діяльністю.

У подальші роки (1980-1999 рр.) проведено чотири групи взаємозалежних експериментів з визначення методики добору і підготовки біатлоністів на різних етапах багаторічного тренувального процесу, а також в окремих структурних утвореннях (занятті, мікро-, мезо- і макроциклі) з урахуванням ефективності використання різних засобів і методів тренування й особливостей їхнього сполучення.

У 1980-1987 рр. дослідження були присвячені підготовці жінок-біатлоністок у мезоциклах річного циклу з урахуванням специфічних біологічних особливостей організму. У 1982-1989 рр. здійснювалися дослідження і розробка системи середньогірської підготовки біатлоністів різної статі, віку і спортивної кваліфікації в умовах Українських Карпат.

З 1989 до 1993 рр. досліджувалася ефективність використання різних засобів лижеперегонної підготовки загально- і спеціально-підготовчого характеру, а також визначалося їхнє співвідношення і взаємопоєднання в річному макроциклі і на етапах багаторічного тренувального процесу.

У 1991-1993 рр. досліджувалася залежність точності стріляння від індивідуальних морфо-функціональних даних спортсменів і особливостей тактики підготовки та проведення стріляння. Поряд з цим у педагогічних

На останньому етапі (1997-2000 рр.) проводилося теоретичне і прикладне узагальнення результатів, а також систематизувалися показники всіх експериментів. На підставі досліджень розроблені програми, засоби і методи формування основних сторін підготовленості біатлоністів в ускладнених умовах їхнього поєднання на різних етапах багаторічного спортивного удосконалення як єдиного педагогічного процесу.

У третьому розділі «Розробка і дослідження ефективності застосування спеціальних програм, засобів і методів, які формують основні сторони підготовленості лижників в ускладнених умовах їх поєднання на різних етапах багаторічного спортивного удосконалення» представлені матеріали дев'яти проведених експериментів, які стосуються ефективності використання засобів лижеперегонної, стрілкової та комплексної підготовки лижників-біатлоністів протягом багаторічного тренувального процесу.

Розроблений та експериментально апробований новий спеціально-підготовчий засіб лижеперегонної підготовки - біг у поєднанні з одночасним відштовхуванням лижними палицями на кожні 4-6 кроків, що за своїми кінематичними характеристиками повною мірою відповідає одночасному двокроковому ковзвнярському ходу (табл. 1, рис. 3).

Таблиця 1. Порівняльна характеристика кінематичних параметрів техніки одночасного двокрокового ковзанярського ходу і бігу з одночасним відштовхуванням лижними палицями на кожні чотири кроки (n = 10)

Показники	Одночасний двокроковий ковзанярський хід	Біг з одночасним відштовхуванням лижними палицями	Оцінка вірогідності
	у1	X1±m1	у2	X2±m2	t	p
Довжина циклу, м	0,49	8,5±0,16	0,49	5,3±0,16	13,90	p<0,001
Тривалість циклу, с	0,13	1,6±0,04	0,15	1,7±0,05	1,67	p>0,05
Кількість циклів на хвилину	1,41	44,0±0,50	1,94	45,0±0,60	1,28	p>0,05
Швидкість, м/с	0,28	7,0±0,10	0,27	5,3±0,10	12,10	p<0,001

Рис. 3. Залежність швидкості пересування на лижах і при бізі з одночасним відштовхуванням палицями від кінематичних параметрів їх техніки

Кореляційний аналіз параметрів техніки одночасного двокрокового ходу (r₁) і бігу з одночасним відштовхуванням лижними палицями на кожні 4 кроки (r₂) показав:

- взаємозв'язок швидкості і довжини циклу (r₁ = 0,79481; r₂ = 0,44665);

- негативний взаємозв'язок темпу з тривалістю (r₁ = -0,64818;) і довжиною (r₂= -0,51146) циклу;

- відсутність кореляційної залежності швидкості і тривалості циклу (r₁ = 0,02988; r₂= 0,10552).

Як показали дослідження, кінематичні параметри даних засобів перегонної підготовки лижників не мають настільки значних відмінностей, за винятком швидкості і довжини циклу (p < 0,001), які відрізняються за рахунок ковзання на лижах. Тому біг з одночасним відштовхуванням лижними палицями доцільно використовувати як ефективний засіб для розвитку фізичних якостей і технічного удосконалення в підготовчому періоді переважно у кваліфікованих лижників-гонщиків, біатлоністів і двоборців.

Для дослідження впливу основних спеціально-підготовчих засобів (пересування на лижеролерах, кросовий біг і біг з відштовхуванням палицями) на функціональні системи юних і кваліфікованих лижників нами проведене змагання на стандартних дистанціях (у юних - 6 км, у кваліфікованих - 10 км).

Аналіз залежності досліджуваних показників у юних лижників виявив:

- негативний зв'язок показників сечовини в крові і даних анаеробної (АНАМЕ), аеробної (АМЕ) і загальної метаболічної ємності (ЗМЄ) серця; максимального споживання кисню (МСК); порогу анаеробного обміну (ПАНО); частоти серцевих скорочень на ПАНО (ЧСС ПАНО);

- тісну негативну кореляційну залежність показників сечовини й АМЕ при бізі з відштовхуванням палицями (-0,90715) і кросовому бізі (-0,71034), у той час як при пересуванні на лижеролерах вона незначна (-0,344288), тобто АМЕ меншою мірою піддається даному змагальному засобу;

- сильний кореляційний зв'язок сечовини й АНАМЕ при пересуванні на лижеролерах (-0,79379) і кросовому бізі (-0,60856), у той час як вона трохи нижча (-0,40587) при бізі з відштовхуванням палицями, що свідчить про менший вплив бігу з відштовхуванням палицями на анаеробну складову серцевого м'яза.

Аналогічною є тенденція взаємозв'язку досліджуваних показників і у кваліфікованих лижників. Так, виявлені:

- негативні кореляційні взаємозв'язки рівня сечовини в крові і даних АНАМЕ, АМЕ, ЗМЄ, МСК, ПАНО, ЧСС ПАНО у змаганнях з використанням бігу з відштовхуванням лижними палицями, кросового бігу і лижеролерів, що свідчить про збільшення сечовини і зменшення показників функціонального стану організму спортсменів, які показують накопиченння утоми після перегонів;

- тісні негативні кореляційні взаємозв'язки показників сечовини і даних аеробної метаболічної ємності серцевого м'яза при бізі з відштовхуванням палицями (r = -0,90233) і кросовому бізі (-0,83158), у той час коли при пересуванні на лижеролерах вона незначна (-0,3279), що може свідчити про менший вплив пересування на лижеролерах на організм кваліфікованих лижників;

- відсутність кореляційних взаємозв'язків показників сечовини й анаеробної метаболічної ємності серця при бізі з відштовхуванням палицями (r = 0,109501) і пересуванні на лижеролерах (-0,11538); негативний їх взаємозв'язок при кросовому бізі (-0,43938) вказує на менший вплив бігу з відштовхуванням палицями на анаеробную продуктивність серцевого м'яза.

Визначено, що використання засобів перегонного тренування у лижників різне і залежить від задач тренувального процесу заняття, мікро- і мезоциклу, періоду річного циклу, етапу багаторічної підготовки, ефекту впливу конкретного засобу на системи організму, відповідності структурі рухів основному засобу тренування, умов проведення тренувального процесу тощо. Чим вище спортивна кваліфікація лижника, тим більшою мірою повинні використовуватися найбільш технічно ефективні і трудомісткі засоби підготовки (пересування на лижеролерах, кросовий біг у поєднанні з імітацією лижних ходів у підйоми, біг з відштовхуванням лижними палицями й імітацією одночасного двокрокового ковзанярського ходу в підйоми). З урахуванням цих положень нами визначена динаміка обсягу тренувальних навантажень і їх поєднання у тренуванні біатлоністів різного віку.

Специфічними сторонами підготовки біатлоністів, крім лижеперегонної, є стрілкова і комплексна, від ефективного поєднання яких залежить спортивний результат.

Регресивний аналіз взаємозв'язку влучності стрільби лежачи (Тл) і стоячи (Тс) показав відсутність достовірної залежності між ними (рис. 4).

Процедура регресивного аналізу в лінійному наближенні була здійснена за допомогою статистичного пакета STATGRAPHYCS - 3.0. Отримане рівняння регресії Тл = 0,304036 + 0,0153931 х Тс показує, що величина коефіцієнту регресії незначна (0,0153931). Крім цього, коефіцієнт детермінації (R = 0,0147158) показує, що дана лінійна модель пояснює тільки 0,0147158% варіації ознак.

Висновки

1. Аналіз літературних джерел і узагальнення практичного досвіду підготовки лижників різної кваліфікації дозволили виявити відсутність наукових розробок, які стосуються системи багаторічного спортивного удосконалення в ускладнених умовах поєднання основних сторін підготовленості, і розробити методологію досліджень, яка грунтується на урахуванні:

- закономірностей формування основних сторін підготовленості;

- особливостей розвитку організму і виховання фізичних якостей, які сприяють формуванню основних сторін підготовленості;

- теорії функціональних систем;

- процесів стомлення, відновлення й адаптації організму до фізичних навантажень для оптимізації спортивної підготовки лижників;

- особливостей керування специфічними рухами;

- основних і ускладнених факторів тренувальної та змагальної діяльності.

2. Обґрунтовані і на практиці апробовані спеціальні підготовчі засоби технічної та функціональної підготовки лижників-гонщиків, біатлоністів і виявлений найбільш значимий з них - кросовий біг з одночасним відштовхуванням лижними палицями на кожні 4-6 кроків, який за своїми кінематичними параметрам близький до пересування на лижах одночасним двокроковим ковзанярським ходом. Встановлена довжина циклу при бізі з відштовхуванням - 5,3 ± 0,16 м, при одночасному ковзанярському ході - 8,5 ± 0,16 м; тривалість циклу - 1,7 ± 0,05 с і 1,6 ± 0,04 с; темп - 45 ± 0,6 і 44 ± 0,5 циклів на хвилину; середня швидкість - 5,3 ± 0,1 м/с і 7,0 ± 0,1 м/с. Основною відмінністю даних засобів є статистично достовірне (p < 0,001) збільшення швидкості пересування, яка визначається не темпом рухів - він не має різниці (p > 0,05), а довжиною циклу (p < 0,001), тобто ковзанням на лижах.

3. Проведені дослідження, спрямовані на вивчення впливу на організм змагальних навантажень з використанням спеціальних засобів лижеперегонної підготовки, виявили, що найбільший вплив на функціональний стан систем організму лижників різної кваліфікації має біг з одночасним відштовхуванням лижними палицями і стрибковою імітацією одночасного двокрокового ковзанярського ходу в підйоми порівняно з кросовим бігом і пересуванням на лижеролерах. Це виражається в значно більшому зменшенні показників МСК, ПАНО від МСК, ЧСС (ПАНО) і ЕКГ (р < 0,05), а також у збільшенні часу, який витрачений спортсменами на подолання однієї і тієї ж змагальної дистанції (р < 0,05).

4. Процес формування й удосконалення перегонної підготовленості лижників різного віку передбачає диференційоване використання основних спеціальних засобів тренування:

а) на першому етапі багаторічної підготовки: крос - 60%, імітація лижних ходів - 1%, біг з відштовхуванням лижними палицями - 3%, пересування на лижеролерах - 6%, пересування на лижах - 30%;

б) на другому етапі відповідно: 50%, 2%, 4%, 12%, 32%;

в) на третьому: 40%, 3%, 5%, 20%, 32%;

г) на четвертому і п'ятому: 32%, 4%, 6%, 22%, 36%.

5. Виявлено взаємозв'язок стрільби в біатлоні і факторів, які обумовлюють її якість:

а) результат стрільби біатлоністів залежить від об'єктивних (освітленість мішеней, сила, швидкість і напрямок вітру, наявність опадів під час стрільби) і суб'єктивних (швидкість підходу до вогневого рубежу, показники ЧСС перед стрільбою, темп, ритм і послідовність ведення стрільби, правильність прийняття ізготовки і підбору прицільних пристосувань залежно від стану погодних умов, функціональний стан усіх сенсорних систем, а також антропометричних даних спортсмена) факторів;

б) швидкість пересування біатлоніста перед вогневим рубежем залежить від дистанційної швидкості, особливо при підході до стрільби з положення лежачи (r = 0,79; p < 0,01);

в) між довжиною передпліччя спортсмена і влучністю стрільби спостерігається тісний кореляційний зв'язок (r = 0,73; p < 0,01);

г) між влучністю стрільби з положення стоячи і силовими показниками станової тяги біатлоніста є кореляційна залежність (r = 0,53; p < 0,05);

д) між влучністю стрільби після специфічного змагального навантаження й амплітудою тремору також є тісний кореляційний зв'язок (r = -0,75; p < 0,01).

6. При плануванні багаторічного тренувального процесу лижників-біатлоністів і реалізації його в ускладнених умовах поєднання основних сторін підготовленості, у якому системоутворюючим фактором є спортивний результат, доцільно використовувати таке оптимальне взаємопоєднання специфічних видів підготовки:

а) на етапі початкової підготовки: лижна підготовка - 60%, стрілкова - 30%, комплексна - 10%;

б) на етапі попередньої базової підготовки: лижна - 60%, стрілкова - 15%, комплексна - 25%;

в) на етапі спеціалізованої базової підготовки: лижна - 55%, стрілкова - 10%, комплексна - 35%;

г) на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей: лижна - 55%, стрілкова - 5%, комплексна - 40%;

д) на етапі збереження досягнень: лижна - 50%, стрілкова - 5%, комплексна - 45%.

7. Раціональна побудова навчально-тренувального процесу в річному циклі повинна ґрунтуватися на урахуванні вікових та індивідуальних особливостей організму, а також специфіки видів лижного спорту, яка пов'язана з кліматичними умовами України:

а) річний цикл етапу початкової підготовки юних лижників доцільно розглядати як підготовчий період, у якому формується уміння виконувати загальнопідготовчі і спеціально-підготовчі вправи, а також розвиваються фізичні якості;

б) річний цикл етапу базової підготовки юних лижників повинен включати підготовчий, змагальний і перехідний періоди, протягом яких формується технічна, фізична, психологічна і тактична підготовленість;

в) у річному циклі на етапах спеціалізованої базової підготовки, максимальної реалізації індивідуальних можливостей і збереження спортивних досягнень варто застосовувати дво- і трициклове планування навчально-тренувального процесу, яке враховує оптимальне сполучення специфічних сторін підготовленості:

- двоцикловий варіант передбачає цілеспрямовану підготовку до літнього і зимового змагального періоду (серпень, вересень - літній; січень, лютий, березень - зимовий);

- трициклове планування повинне включати три змагальних періоди: перший, липень, - скорочений змагальний мезоцикл; другий, вересень, - моделюючий ускладнені умови змагальної діяльності; третій, січень, лютий і березень, - підготовка й участь у головних змаганнях сезону.

8. Ефективний метод планування тренувального процесу лижників у річному циклі передбачає урахування динаміки фізичних навантажень у мезоциклах, що дозволяє з великою точністю визначити обсяг і взаємопоєднання основних засобів підготовки.

Розрахунок проводиться за формулою:

Vн = Sн х K,

де Vн - обсяг навантаження в даному мезоциклі, км;

Sн - відсотковий вміст у даному мезоциклі стосовно максимального;

К - кількість циклічного навантаження, яке припадає на 1%, км.

Коефіцієнт навантаження К визначається в такий спосіб:

К = ,

де V р.ц.н. - запланований обсяг річного циклічного навантаження;

S (1-12) - сума відсотків циклічного навантаження всіх мезоциклів річного циклу.

9. Найбільш значимими факторами, які ускладнюють тренувальну і змагальну діяльність у лижному спорті, є підготовка й участь спортсменів у змаганнях при низькій температурі; різні погодні умови (дощ, сніг, вітер); умови гірської місцевості; різка зміна режиму змагальної вправи (пересічена дистанція, лижні перегони - стрільба, ковзання - стрибок тощо); прогресуюче стомлення спортсменів; оваріально-менструальний цикл жіночого організму і працездатність лижниць, яка пов'язана з ним.

10. У процесі проведення навчально-тренувальних занять у період гострої акліматизації (5-7 днів) гіпоксичні умови українських гір негативно впливають на функціональний стан систем організму лижників. Зниження показників тестів і тривалість періоду гострої адаптації до умов середньогір'я залежать від віку, статі та спортивної кваліфікації, а також від специфіки видів лижного спорту.

У період гострої адаптації до умов середньогір'я вірогідно погіршуються показники частоти серцевих скорочень - у чоловіків (р < 0,01), жінок, юнаків і дівчат (р < 0,001); аеробної метаболічної ємності серця - у чоловіків і жінок (р < 0,01), юнаків і дівчат (р < 0,001); диференціювання м'язових зусиль 50% від максимального - у чоловіків і жінок (р < 0,01), юнаків і дівчат (р < 0,001); амплітуди тремору - у чоловіків (р < 0,05), жінок і юнаків (р < 0,01), дівчат (р < 0,001); частоти тремору - у чоловіків і жінок (р < 0,01), юнаків і дівчат (р < 0,001); точності відтворення заданих кутів - у чоловіків і жінок (р < 0,05), юнаків і дівчат (р < 0,001) і заданого часу - у чоловіків, юнаків і дівчат (р < 0,05).

11. Дослідження функціонального стану систем організму лижників різного віку і статі в період гострої акліматизації до гіпоксичних умов Українських Карпатських гір виявили:

а) найбільш значимий вплив умов низькогір'я на аеробну потужність серцевого м'яза (p < 0,05);

б) тісні кореляційні взаємозалежності у всіх досліджуваних груп лижників показників аеробної і загальної метаболічної ємності серцевого м'яза (у чоловіків - r₁ = 0,746; у юнаків - r₂= 0,784; у жінок - r₃= 0,743; у дівчат - r₄= 0,683), а також аеробної метаболічної ємності серця і даних індексу Скібінського (r₁ = 0,708; r₂= 0,687; r₃= 0,623; r₄= 0,648), що вказує на одночасне зменшення результатів проведених тестів;

в) негативні кореляційні взаємозв'язки між аеробною метаболічною ємністю серця і показниками - ЧСС (r₁ = -0,652; r₂= -0,740; r₃= -0,711; r₄= -0,673), диференціювання м'язових зусиль 50% від max (r₁ = -0,659; r₂ = -0,728; r₃ = -0,725; r₄ = -0,676), амплітуди (r₁ = -0,604; r₂= -0,635; r₃= -0,670; r₄= -0,576) і частоти тремору (r₁ = -0,636; r₂= -0,744; r₃= -0,502; r₄= -0,751), гоніометрії (r₁ = -0,691; r₂= -0,719; r₃= -0,503; r₄= -0,506) і хронометрії (r₁ = -0,643; r₂= -0,633; r₃= -0,743; r₄= -0,649), що свідчить про погіршення наведених показників тестування;

г) слабкі кореляційні взаємозв'язки між аеробною й анаеробною метаболічною ємністю серцевого м'яза (r₁ = 0,286; r₂ = 0,207; r₃ = 0,443; r₄ = 0,418), що вказує на різні шляхи енергозабезпечення даних видів працездатності.

12. Спеціальна працездатність лижниць залежить від специфічних циклічних коливань жіночого організму, які мають періоди відносно підвищеної (постменструальна і постовуляторна фази) і зниженої (менструальна, овуляторна і предменструальна фази) працездатності. Дані закономірності необхідно враховувати при плануванні тренувального процесу юних спортсменок у всіх мезоциклах річної підготовки, у той час як у кваліфікованих лижниць урахування фізичних навантажень за фазами оваріально-менструального циклу необхідне у базових мезоциклах, які передбачають виконання великого обсягу тренувальних навантажень (з загальфізичної підготовки - липень; із спеціальної фізичної підготовки - серпень; з лижної підготовки - листопад і січень).

13. Змагальна підготовка є ефективним засобом підвищення спеціальної працездатності і поєднання різних видів підготовленості, а також дозволяє здійснювати якісний контроль за рівнем тренованості спортсменів. Змагання повинні носити системний характер, який передбачає поступове збільшення кількості стартів, диференціювання довжини дистанцій і доцільність використання окремих засобів тренування як протягом багаторічної підготовки, так і протягом річного макроциклу.

Встановлена оптимальна кількість стартів у річному циклі для лижників різного віку:

а) для юнаків (14-17 років) - 32-41 старт, з яких 13-17 змагань при пересуванні на лижах, а 19-24 стартів у підготовчий період із застосуванням кросового бігу, бігу у поєднанні з імітацією лижних ходів і лижеролерів;

б) для юніорів (18-20 років) - 37-47 змагань, у тому числі 16-20 стартів у сніжний період, 21-27 стартів із застосуванням переважно спеціально-підготовчих засобів (кросовий біг, біг у сполученні з імітацією, біг з відштовхуванням лижними палицями та імітацією в підйоми одночасного двокрокового ковзанярського ходу і лижеролери);

в) для чоловіків (21 рік і більше) - 41-53 старта, з них 18-23 змагання в зимовий змагальний період, 23-30 стартів з використанням спеціально-підготовчих засобів (кросовий біг з імітацією, біг з одночасним відштовхуванням лижними палицями і лижеролери), у той час як частка змагань із застосуванням кросового бігу скорочується до 3-4 стартів, і проводяться вони на загальнопідготовчому етапі.

14. Результати досліджень системи багаторічної підготовки в лижному спорті, отримані на підставі розробленої методології, яка враховує ускладнені умови поєднання основних сторін підготовленості, можуть використовуватися в тренувальному процесі в інших видах спорту, які потребують взаємопоєднання різнохарактерних засобів підготовки і формують цілісну змагальну дію, а також у теорії спортивного тренування при навчанні студентів і підвищенні кваліфікації фахівців у фізкультурних вузах.

Размещено на Allbest.ru

...