Технічна підготовка спортсменів з наслідками церебрального паралічу з урахуванням особливостей рухової пам’яті (на прикладі легкої атлетики)

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 друкованих праць, серед яких 9 статей у фахових наукових виданнях України (8 одноосібних та одна у співавторстві), навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів рекомендований Міністерством освіти і науки України листом № 2/1810 від 17.11.2000 р. (у співавторстві).

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота виконана на 160 сторінках і складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, додатків. Дисертація ілюстрована 21 таблицею та 18 рисунками. У роботі використано 181 джерело, у тому числі 26 іноземних та два джерела інформаційної мережі Internet.

спортсмен легка атлетика параліч

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету і завдання роботи, визначено предмет та об'єкт дослідження, окреслено методи розв'язання завдань, розкрито наукову новизну та практичне значення результатів дослідження, висвітлено їх апробацію та впровадження.

Перший розділ роботи “Спортивна підготовка інвалідів з наслідками церебрального паралічу” містить аналіз та узагальнення щодо спорту інвалідів в Олімпійському русі, проблем технічної підготовки в спорті, закономірностей оволодіння технікою спортивних вправ, рухової пам'яті як основи навчання спортивній техніці. Розглянуто особливості моторики спортсменів з наслідками церебрального паралічу та структуру і зміст їх спортивної підготовки, зокрема специфіку технічної підготовки. Виявлено суттєву обмеженість інформації щодо методики навчання спортсменів з наслідками церебрального паралічу техніці спортивних вправ, відсутність методичних прийомів урахування особливостей рухової пам'яті.

У другому розділі “Методи та організація дослідження” обґрунтовано методологію роботи, подано відомості про методи та організацію дослідження. Перший етап дослідження (1998-1999 рр.) було спрямовано на вивчення та аналіз науково-методичної літератури з проблем технічної підготовки в різних за характером змагальної діяльності видах спорту та проблем підготовки спортсменів-інвалідів з різними вадами. До завдань першого етапу дослідження входило також узагальнення досвіду практики, визначення провідних засобів і методів технічної підготовки спортсменів з наслідками церебрального паралічу. Дослідження проводилося із залученням спортсменів дитячо-юнацької спортивно-реабілітаційної школи “Галичина” при Львівському обласному центрі “Інваспорт”. Спортсмени у кількості 12 осіб спеціалізуються у швидкісно-силових видах легкої атлетики - стрибках у довжину та спринті. Вік спортсменів на момент початку дослідження був у межах 12-15 років, але головним критерієм у підборі континґенту були моторні можливості спортсменів. За класифікацією Міжнародної асоціації спорту осіб з церебральним паралічем (СP-ISRA) спортсмени обраної групи належать до споріднених 7-го та 8-го класів. Під час змагань національного рівня і нижче представники споріднених класів можуть бути включені до однієї стартової групи.

Другий етап дослідження (1999-2001 рр.) було спрямовано на визначення особливостей рухової пам'яті спортсменів з наслідками церебрального паралічу. У процесі пошукового експерименту, що склав основу цього етапу, оцінювалася здатність спортсменів до запам'ятовування та відтворення просторових, часових, ритмічних і динамічних характеристик рухів. Аналіз результатів пошукового педагогічного експерименту дозволив розробити комплекс методичних прийомів урахування показників рухової пам'яті в технічній підготовці легкоатлетів з наслідками церебрального паралічу.

На третьому етапі (з лютого по травень 2002 р.) проводився перехресний педагогічний експеримент з метою перевірки концепції технічної підготовки спортсменів з наслідками церебрального паралічу та визначення ефективності розроблених тренувальних програм. Кожний з двох етапів педагогічного експерименту включав шість мікроциклів і розпочинався з контрольного тестування вихідного рів-ня володіння технікою запропонованих вправ. Окрім того, у четвертому мікроциклі кожного етапу проводилося поточне тестування технічної підготовленості досліджуваних спортсменів. Заключні тренувальні заняття кожного з етапів педагогічного експерименту проводилися як контрольні із визначенням набутого рівня засвоєння техніки. Педагогічний експеримент проводився на тій же експериментальній базі та із залученням того ж континґенту, що і при проведенні пошукового експерименту.

У третьому розділі “Особливості рухової пам'яті спортсменів з наслідками церебрального паралічу” наведено дані щодо якості відтворення просторових характеристик рухів на основі аналізу результатів стрибка у довжину з місця на визначену відстань (О.В.Іващенко, 1990) та відтворення заданої відстані кроками і рухами руками (І.М.Ляхова, 2001). Перше тестування проводилося після навчання із застосуванням методів слова, показу та п'ятиразового повторення вправ. Середні показники точності відтворення заданої відстані у рухах руками склали 90,2%, у крокових рухах-91,4%, у стрибку в довжину з місця-84,5%. Динаміка результативності відтворення просторових характеристик рухів (рис.1) має подібний характер у всіх контрольних вправах: різке зниження результативності при відсутності зорового орієнтиру в перших контрольних спробах, підвищення та стабілізація у 8-й - 10-й спробах. Незважаючи на значне покращання якості відтворення просторових характеристик техніки у 8-й-10-й спробах, у жодній з них спортсмени не досягають модельних показників. Перед другим тестуванням навчання здійснювалося за зміненою методикою: у стрибку в довжину з місця на визначену відстань та відтворенні заданої відстані кроками кількість повторень збільшилася до 10 разів при збереженні комплексу методів, а у відтворенні заданої відстані рухами руками при збереженні п'ятиразового повторення використовувався додатковий тандо-метод (В.В.Певченков, 1998), що полягає у примусовому виконанні руху за допомогою тренера. Результати тестування виявили ефективність запропонованих змін у методиці навчання (рис.2). Статистично достовірні (р<0,05) відмінності результатів першого і другого тестування встановлено в усіх трьох випробуваннях. Окрім цього, нами виявлено індивідуальні схильності спортсменів до перебільшення чи зменшення заданої амплітуди рухів.

У процесі другого тестування результативність відтворення просторових характеристик техніки суттєво не зміню-ється від спроби до спроби, що свідчить про досягнення біляграничної (96%) для цього континґенту точності рухів (рис.3). Найбільш результатив-ними є 8-10-та спроби у відтворенні заданої відстані рухами руками, 13-14-та спроби у стрибку в довжину з місця та відтворенні заданої відстані кроками. У цих спробах результативність виконання вправ достовірно (р<0,05) не відрізняється від еталонної. Отримані нами дані свідчать про необхідність збільшення практично вдвічі, порівняно зі здоровими спортсменами (А.В.Менхін,1972; В.А.Бауэр, С.С.Солодков, 1984), кількості повторень вправ для їх якісного засвоєння спортсменами з наслідками церебрального паралічу або застосування (при можливості) додаткових специфічних методів навчання.

В якості першого випробування для оцінювання можливостей спортсменів з наслідками церебрального паралічу відтворювати заданий часовий інтервал було запропоновано 1,5 секундний відрізок часу, як найбільш точно відтворюваний в умовах лабораторного експерименту (В.С.Келлер,1977). Тестування проводилося із застосуванням програмно-апаратного комплексу інтелектуальної та психічної підготовки осіб різних вікових та фахових груп “Лідер”, свідоцтво ДААСП України ПА№794 (Ю.А.Бріскін, В.Г.Сивицький, 1997). Середня результативність відтворення заданого інтервалу часу у групі склала 70%. Переважна більшість спортсменів (82% контрольних спроб) продемонстрували схильність до перебільшення інтервалу часу. Велика кількість помилок (40% контрольних спроб) та низька результативність можуть бути пов'язані із труднощами, що виникають у процесі комп'ютерного тестування у спортсменів з наслідками церебрального паралічу. Для оцінювання якості відтворення часових характеристик руху використовувалося п'ятиразове вистрибування вгору з положення повного присіду за 8 секунд, а також суб'єктивне прискорення та вповільнення темпу виконання вправ (Б.В.Сермєєв,1991). Задану тривалість вправи після п'яти навчальних повторень спортсмени відтворюють із середньою результативністю 94,5% (рис.4). Вони також достатньо точно диференціюють поняття “швидше” та “повільніше”, про що свідчить достовірна (р<0,05) відмінність тривалості контрольної вправи та її виконання з додатковими завданнями. Разом з тим, виконання додаткових завдань у 40% випадків спричиняло до нераціональних змін у техніці вправ.

Оцінка якості відтворення ритмічних характеристик проводилася з використанням неспецифічного ритму та ритму спеціальних контрольних вправ і полягала у визначенні співвідношення акцентування часових відрізків еталона та реального часу відтворення ритму вправи. Враховуючи особливості континґенту, додатково використовувалося індивідуальне підсилення аудіосигналу, тактильна демонстрація, превентивні спроби, слогани, що не передбачено традиційним використанням комп'ютерної програми. Результативність відтворення ритму в умовах комп'ютерного моделювання, незалежно від характеру завдань, має ідентичний характер. У першій спробі результативність найнижча, у подальших спробах поступово зростає і досягає максимуму для даного тесту (60%) у п'ятій спробі, хвилеподібно змінюється і стабілізується на рівні, близькому до максимального в 9-10-й спробах (рис.5). Це дозволяє стверджувати, що для формування раціонального ритму вправи у спортсменів з наслідками цереб-рального паралічу необхідним є як мінімум десятиразове його відтво-рення в процесі навчання.

Для оцінювання якості відтворення ритмічних характеристик техніки здійснювалося також відтворення ритму стрибків через бар'єри, що розташовані на різній відстані один від одного. Навчання проводилося з використанням традиційних методів та десятиразовою імітацією ритму за допомогою оплесків. Результати тестування свідчать, що незалежно від засобів превентивного оволодіння ритмом контрольних вправ, його відтворення достовірно (р<0,05) покращується. Так, при комп'ютерному моделюванні якість відтворення ритму зростає з 69,0 до 82,0%, при застосуванні традиційних методичних прийомів - з 73,0 до 80,0%, що свідчить про доцільність використання превентивного оволодіння ритмом вправ, які вивчаються.

Визначені особливості рухової пам'яті покладено в основу авторської програми технічної підготовки.

У четвертому розділі “Програми технічної підготовки легкоатлетів з наслідками церебрального паралічу” подано характеристику спеціально-підготовчих вправ швидкісно-силового характеру як предмету навчання, наведено програми технічної підготовки легкоатлетів з наслідками церебрального паралічу - традиційну (запозичену з олімпійського спорту) та авторську (із врахуванням нозологічних особливостей рухової пам'яті).

Для експериментальної перевірки гіпотези щодо позитивного впливу врахування особливостей запам'ятовування різних характеристик техніки в процесі технічної підготовки легкоатлетів-спринтерів з наслідками церебрального паралічу було підібрано спеціально-підготовчі вправи швидкісно-силового характеру. До методичного комплексу увійшли такі вправи: “стрибковий” біг, біг на місці з максимальною частотою, біг вкороченими кроками, біг з високим підніманням стегна, біг з прямими ногами “ножиці”, “канкан”, біг подовженими кроками, “кенґуру”. Вибір вправ обумовлено високими вимогами до їх правильного виконання та високим ступенем переносу тренованості на змагальну вправу, що є завданням саме технічної підготовки. У процесі навчання та вдосконалення техніки вправи необхідно забезпечити оптимальну її форму, ту, яка сприятиме найбільшому прояву швидкісно-силових якостей відповідних м'язових груп. Крім того, застосовані спеціально-підготовчі вправи дозволяють відтворювати просторові параметри техніки змагальних вправ, а також здійснювати вузькоспрямований вплив на розвиток швидкісно-силових якостей тих м'язових груп, на які припадає основне навантаження при спринтерському бігові та стрибках у довжину. У тренувальній програмі експериментальної групи навчання кожній вправі здійснювалося із дозуванням навантаження відповідно до особливостей рухової пам'яті та підбором комплексу методів залежно від її технічної структури. При цьому, при збереженні кількості повторень вправи в межах 12-15 на різних етапах навчання, суттєво змінюється співвідношення структурних дидактичних компонентів. Так, особливістю вивчення вправи “ножиці” було застосування (поряд зі словесними та наочними методами) методу розчленованої вправи у сполученні із тандо-методом та методом цілісної вправи. При збереженні кількості повторень змінюється співвідношення методів навчання із реґламентацією переважання комплексу тандо- та методу розчленованої вправи на етапі початкового вивчення техніки і цілісної вправи на подальших етапах оволодіння технікою. Вправа “біг подовженими кроками” вивчалася із поєднанням методів цілісної вправи та орієнтирів, причому використання останнього враховувало індивідуальні схильності спортсменів до збільшення та зменшення амплітуди рухів. У свою чергу, вправа “кенґуру” вивчалася у поєднанні цілісного її виконання та імітації ритму. На початку вивчення вправи переважало імітаційне виконання. В подальшому поступово зростала питома вага цілісного виконання вправи, яке наприкінці етапу поглибленого вивчення техніки стало домінуючим. Особливістю вивчення вправи “канкан” було поєднання розчленованої та цілісної вправи з почерговим виконанням її в один бік на кожному тренувальному занятті. Крім того, до тренувальної програми було включено завдання з вибірковим впливом на здатність відтворювати окремі параметри рухів (часові, просторові, динамічні, ритмічні), а саме завдання з порівнянням зусилля, тривалості, швидкості та амплітуди рухів (Є.П.Ільїн, 1976, В.П.Озеров,1989).

Тренувальна програма передбачала в кінці четвертого та шостого мікроциклів тестування рівня володіння технікою вправ шляхом аналізу відеозаписів з визначенням інформативних параметрів техніки (В.Г.Конестяпін, 1994) у кожній вправі та у порівнянні їх з еталоном.

У п'ятому розділі “Врахування особливостей рухової пам'яті в процесі вивчення нових вправ спортсменами з наслідками церебрального паралічу” подаються результати перехресного двох-етапного педагогічного експерименту.

На першому етапі експерименту при першому тестуванні (четвертий мікроцикл) спортсмени контрольної групи, які тренувалися з використанням традиційних для здорових спортсменів методів навчання та дозування навантаження, досягли такого рівня відносної (порівняно з еталонним виконанням) результативності в оволодінні технікою вправ навчального комплексу: “стрибковий” біг - 52,4%, біг вкороченими кроками - 65,5 %, біг з високим підніманням стегна - 77,8%, біг на місці - 82,1% (рис.6).

Натомість, рівень відносної результативності в оволодінні технікою вправ навчального комплексу, виявлений у спортсменів експериментальної групи, які тренувалися за авторською програмою, становив: “канкан” - 73,1%, “кенґуру” - 80,0%, “ножиці” - 86,5%, біг подовженими кроками - 88,6% (рис.6).

Отже, результати спортсменів експериментальної групи на етапі поглибленого вивчення техніки спортивних вправ є достовірно кращими за результати спортсменів контрольної групи (р<0,05). Друге тестування, що проводилося по завершенні першого етапу експерименту (шостий мікроцикл), виявило наявність стійкої позитивної тенденції у якості виконання вправ навчального комплексу як у контрольній, так і в експериментальній групах (рис.6).

Другий етап педагогічного експерименту виявив аналогічні тенденції та співвідношення результативності виконання вправ спортсменами контрольної та експериментальної груп.

Так, при першому тестуванні (четвертий мікроцикл) спортсмени контрольної групи, які тренувалися з використанням традиційних для здорових спортсменів методів навчання та дозування навантаження, досягли такого рівня відносної результативності в оволодінні технікою вправ навчального комплексу: “стрибковий” біг - 50,9%, біг вкороченими кроками - 68,4%, біг з високим підніманням стегна - 77,4%, біг на місці - 84,0% (рис.7).

Рівень відносної результативності виконання вправ навчального комплексу, виявлений у спортсменів експериментальної групи, які тренувалися за авторською програмою, був достовірно (р<0,05) вищим: “кенґуру” - 84,4%, біг подовженими кроками - 86,5%, “ножиці” - 87,2%, “канкан” - 90,8% (рис.7).

Після завершення другого етапу експерименту (шостий мікроцикл) проводилося підсумкове тестування, яке виявило наявність більш вираженої позитивної тенденції у результативності виконання вправ у спортсменів експериментальної групи.

У вправі біг подовженими кроками вона склала 90,4%, “кенґуру” - 91,2%, “канкан” - 93,8%, “ножиці” - 95,5%. Натомість, спортсмени контрольної групи продемонстрували таку результативність: “стрибковий” біг - 67,5%, біг вкороченими кроками - 70,2 %, біг з високим підніманням стегна - 80,2%, біг на місці - 82,7% (рис.7).

Порівняння узагальненої результативності оволодіння технікою всіх чотирьох спеціально-підготовчих вправ навчального комплексу також свідчить, що і на першому, і на другому етапах педагогічного експерименту спортсмени, які навчалися за авторською програмою врахування особливостей рухової пам'яті, демонстрували достовірно (р<0,05) вищий рівень оволодіння технікою вправ, ніж спортсмени, які використовували запозичену з олімпійського спорту програму навчання (рис.8)

Так, на першому етапі експерименту при поточному тестуванні узагальнена результативність виконання чотирьох вправ навчального комплексу спортсменами експериментальної групи становила 82,7%, що на 13,2% достовірно (р<0,05) вище від узагальненої результативності виконання вправ навчального комплексу спортсменами контрольної групи - 69,5%. При підсумковому тестуванні узагальнена результативність виконання вправ навчального комплексу спортсменами експериментальної групи склала 86,5%, що також достовірно (р<0,05) на 11,6% перевищує результативність виконання вправ спортсменами контрольної групи.

На другому етапі експерименту при поточному тестуванні узагальнена результативність виконання чотирьох спеціально-підготовчих вправ навчального комплексу спортсменами експериментальної та контрольної груп складає 87,5 та 70,2% відповідно. Аналогічне співвідношення результативності виявлено і при підсумковому тестуванні (92,7 та 75,2% у спортсменів експериментальної та контрольної груп відповідно). Таким чином, відмінність результативності виконання вправ спортсменами експериментальної та контрольної груп становить при поточному тестуванні 17,3%, а при підсумковому тестуванні - 17,5% і є достовірною при 5% рівні значущості.

У показниках результативності спортсменів контрольної групи на першому (69,5% при поточному тестуванні та 74,9% при підсумковому тестуванні) і другому (70,2 та 75,2% при поточному та підсумковому тестуваннях відповідно) етапах педагогічного експерименту достовірних розбіжностей не встановлено, що свідчить про більшу залежність ефективності навчання від раціонального поєднання методів вправи та адекватного особливостям рухової пам'яті дозування навантаження, ніж від вихідного рівня підготовленості спортсменів.

Перевагою перехресного педагогічного експерименту є можливість узагальнення результатів, що отримані на різних його етапах та надання усім спортсменам можливості тренування як за традиційною, так і за авторською програмами без штучної зміни умов для спортсменів лише однієї групи. Отже, ми можемо об'єктивно порівнювати результати двох груп, по дванадцять спортсменів кожна, які за різними тренувальними програмами вивчали одні й ті ж вправи, лише у різній послідовності.

Узагальнення результатів педагогічного експерименту свідчить про достовірне (р<0,05) покращання якості виконання спортсменами усіх вправ, які вивчалися за авторською програмою. Натомість, у спортсменів контрольної групи, достовірне покращання якості виконання спостерігається лише в одній вправі навчального комплексу.

Отже, результати проведених досліджень переконливо свідчать про підтвердження вихідної гіпотези щодо ефективності врахування особливостей рухової пам'яті спортсменів з наслідками церебрального паралічу.

ВИСНОВКИ

1. За даними науково-методичної літератури, специфіка рухових патологій спортсменів з наслідками церебрального паралічу потребує адекватної корекції технічної підготовки, зокрема врахування особливостей рухової пам'яті, що вважається перспективним напрямом системи підготовки в олімпійському спорті. Однак, зазначені підходи до методики технічної підготовки спортсменів з наслідками церебрального паралічу не знайшли загальнотеоретичного та методичного відображення у спеціальній літературі.

2. У якісній структурі рухової пам'яті спортсменів з наслідками церебрального паралічу переважають просторовий та стандартизований часовий компоненти. При адекватних змінах у методиці навчання найбільш точно відтворюються просторові характеристики руху. Адекватно відтворюються і часові характеристики рухів, але необхідність їх варіювання викликає нераціональні зміни в техніці вправи.

3. Для досягнення спортсменами з наслідками церебрального паралічу відповідної просторової точності рухів необхідне попереднє повторення вправи в межах від 8-10 до 14-15 разів. При використанні додаткових специфічних методів навчання адекватна результативність досягається при п'ятиразовому попередньому повторенні вправи.

4. Спортсмени з наслідками церебрального паралічу демонструють високу здатність запам'ятовувати і відтворювати тривалість рухів, диференціювати поняття “повільніше” та “швидше”, але виконання додаткових завдань прискорити чи впо-вільнити рух може спричиняти нераціональні зміни у техніці виконання вправи.

5. Для формування у спортсменів з наслідками церебрального паралічу індивідуальної оцінки тривалості вправи переваги має реальне цілісне виконання руху, на відміну від моделювання окремих часових інтервалів. При цьому результативність реального виконання руху (95%) достовірно перевищує результативність моделювання (70%) навіть при меншій кількості повторень.

6. Превентивне засвоєння спортсменами з наслідками церебрального паралічу ритму вправи, як в умовах комп'ютерного моделювання, так і в умовах імітації ритму, достовірно покращує точність його відтворення при реальному виконанні вправи. В умовах комп'ютерного моделювання точність відтворення ритму хвилеподібно змінюється: поступово досягає максимуму у 5-й спробі, дещо знижується і стабілізується на рівні, близькому до максимального для даного континґенту, у 9-10-й спробах виконання тестового завдання.

7. Авторська програма оволодіння технікою легкоатлетичних вправ створює передумови інтенсифікації навчання за рахунок оптимального поєднання різних методів навчання залежно від технічної структури і складності спортивної вправи та етапу її вивчення; забезпечує цілеспрямований розвиток здатності до сприйняття та відтворення окремих характеристик рухів з подальшою інтеґрацією їх диференційованих покращань.

8. Ефективність технічної підготовки спортсменів з наслідками церебрального паралічу більшою мірою обумовлюється врахуванням особливостей рухової пам'яті, раціональним поєднанням методів і оптимальним дозуванням навантаження, ніж рівнем їх загальної рухової підготовленості, про що свідчить відсутність достовірних (p<0,05) розбіжностей у показниках результативності виконання вправ спортсменами контрольної групи на першому і другому етапах перехресного педагогічного експерименту, як при поточному (69,5 та 70,2%), так і при підсумковому тестуваннях (74,9 та 75,2%).

9. Застосування експериментальної програми технічної підготовки, що грунтується на врахуванні особливостей рухової пам'яті, сприяє достовірному (p<0,05), більш вираженому, ніж без урахування зазначених особливостей, покращанню якості виконання спеціально-підготовчих вправ спортсменами з наслідками церебрального паралічу. На першому етапі педагогічного експерименту якість виконання вправ спортсменами експериментальної групи на 13,2 та 11,6% при поточному та підсумковому тестуваннях відповідно вища, ніж у спортсменів контрольної групи. Ще більш виражена різниця в якості виконання вправ, що вивчалися, встановлена на другому етапі педагогічного експерименту -17,3 та 17,5% при поточному та підсумковому тестуваннях відповідно.

Dissertation for getting a candidate of science degree of physical education and sports for speciality 24.00.01 - Olympic and professional sports. - Lviv State Institute of Physical Culture. - Lviv, 2002.