Система відбору важкоатлетів з урахуванням модельних характеристик

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Система відбору важкоатлетів з урахуванням модельних характеристик

Пуцов Олександр Іванович

АНОТАЦІЯ

важкий атлетика збірний команда

Пуцов О.І. Система відбору важкоатлетів з урахуванням модельних характеристик . - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.01 - Олімпійський і професійний спорт. - Державний науково-дослідний інститут фізичного виховання і спорту, Київ, 2002.

У дисертаційній роботі вперше запропоновано нестандартні шляхи удосконалення системи відбору найсильніших важкоатлетів України до головних змагань року.

Визначено тенденції розвитку важкої атлетики в світі та Україні, за допомогою яких напрацьовано нові принципи та підходи до формування збірних команд для участі у міжнародних змаганнях. Головними чинниками, котрі впливають на рівень конкуренції найсильніших збірних команд світу, є: збільшення кількості учасників міжнародних змагань, постійне зростання спортивних досягнень, зменшення термінів досягнення етапу максимальної реалізації індивідуальних можливостей, збільшення щільності досягнень у десятках найкращих важкоатлетів світу.

Розроблено модельні показники змагальної діяльності, спеціальної фізичної підготовленості та морфофункціонального стану найсильніших важкоатлетів світу, що використовувалися як критерії відбору та підготовленості у процесі формування збірної команди України.

Загальна оцінка критеріїв відбору та підготовленості важкоатлетів України до головних змагань річного макроциклу здійснювалася шляхом порівняння індивідуальних показників тестування із груповими модельними характеристиками. Оцінювалось десять критеріїв, що було поділено на такі групи: віково-ростові показники, спортивні досягнення та результати тестування.

Запропоновану нами систему відбору впроваджено у практику підготовки важкоатлетів збірної команди України до головних змагань року.

Ключові слова важкоатлети України, критерії відбору та підготовленості, модельні характеристики, змагальна діяльність, динаміка досягнень.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність роботи. В олімпійських видах спорту до теперішнього часу залишається досить актуальною проблема відбору найближчого спортивного резерву до головних змагань олімпійського циклу [С.М. Вайцеховський, 1985; О.С. Медведєв, 1995, 1997; В.Г. Олешко, 1999; В.М. Платонов, 1998, 1999; К.П. Сахновський, 1997 та ін.].

Останніми роками в Україні сформовано досить ефективну систему підготовки та відбору важкоатлетів високого класу, особливо на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей.

Разом із цим, систематичне розширення кола претендентів на загальнокомандну перемогу на Іграх Олімпіад, зростання рівня конкуренції у боротьбі за призові місця, внесення до програми Ігор Олімпіад жіночої важкої атлетики, в якій досягнення наших спортсменок ще далеко не досягають до результатів лідерів, суттєва диспропорція досягнень важкоатлетів України в окремих вагових категоріях, випадки отримання нульових оцінок на міжнародних змаганнях не залишають сумнівів в актуальності пошуку шляхів подальшого вдосконалення системи відбору найближчого резерву до головних змагань олімпійського циклу.

Вивчення та аналіз передової практики спорту вищих досягнень свідчить про широке використання модельних характеристик найсильніших спортсменів світу в процесі вдосконалення системи відбору та підготовки провідних важкоатлетів світу. Заразом, утворені відмінності моделей окремих важкоатлетів від загальноприйнятих, що існують у теорії і практиці спорту, знижують ефективність відбору найближчого резерву до головних змагань року [О.І. Мульчін, 1972; А.В. Черняк, 1978; К.В. Ткаченко, 1981; Б.Н. Шустін, 1983; О.С. Медведєв, 1996 та ін.].

Передбачається, що на засадах науково-аналітичного аналізу шляхів і принципів комплектування збірних команд, а також розроблених модельних характеристик найсильніших важкоатлетів світу визначатимуться основні шляхи вдосконалення системи відбору важкоатлетів України до головних змагань олімпійського циклу.

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до зведеного плану НДР Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту на 2001-2005 рр. з теми 1.2.5. "Удосконалення системи багаторічного відбору і орієнтації спортсменів у різних видах спорту", номер державної реєстрації 0199U000951.

Мета дослідження. Удосконалення системи відбору провідних важкоатлетів України до головних змагань олімпійського циклу з урахуванням модельних характеристик найсильніших важкоатлетів світу.

Завдання дослідження:

1. Дослідити тенденції розвитку важкої атлетики у світі та в Україні, зокрема, для визначення особливостей комплектування збірних команд під час підготовки до головних змагань року.

2. Визначити модельні показники змагальної діяльності, спеціальної фізичної підготовленості та морфофункціонального стану важкоатлетів на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей та збереження досягнень.

3. Обґрунтувати методику застосування критеріїв перспективності та відбору найближчого резерву до збірної команди України з урахуванням розроблених модельних характеристик.

4. Розробити практичні рекомендації щодо відбору найсильніших важкоатлетів України до головних змагань олімпійського циклу.

Об'єкт дослідження - система відбору провідних важкоатлетів України.

Предмет дослідження - модельні показники змагальної діяльності, спеціальної фізичної підготовленості, морфофункціонального стану важкоатлетів на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей та збереження досягнень.

Наукова новизна отриманих результатів

1. За результатами проведених здобувачем досліджень вперше запропоновано шляхи вдосконалення системи відбору найсильніших важкоатлетів України до головних змагань олімпійського циклу.

2. Дістала подальшого розвитку проблема визначення критеріїв перспективності та відбору провідних важкоатлетів України з урахуванням розроблених модельних характеристик.

3. Визначено модельні характеристики змагальної діяльності, спеціальної фізичної підготовленості та моделі морфофункціонального стану найсильніших важкоатлетів світу та України на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей та збереження досягнень.

Практична значущість

1. Обґрунтовано шляхи вдосконалення системи відбору найближчого спортивного резерву до збірної команди України з урахуванням розроблених модельних характеристик найсильніших спортсменів світу.

2. Запропоновано критерії перспективності та відбору провідних важкоатлетів України в процесі підготовки до головних змагань олімпійського циклу.

3. Розроблено практичні рекомендації щодо використання модельних характеристик змагальної діяльності, спеціальної фізичної підготовленості, морфофункціонального стану та темпів зростання спортивних результатів під час підготовки важкоатлетів на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей та збереження досягнень.

Результати досліджень впроваджено у практику шляхом:

1. Повідомлень і доповідей на міжнародних й національних науково-практичних конференціях та семінарах.

2. Видання методичних матеріалів для фахівців важкої атлетики та внесення їх до Комплексної цільової програми розвитку виду спорту на новий олімпійський цикл.

3. Використання результатів дисертаційної роботи в лекційному матеріалі з дисципліни "Теорія та методика викладання силових видів спорту" в університетах й інститутах фізичного виховання і спорту.

Практичні рекомендації впроваджено у навчальний процес НУФВС України, а також у процес підготовки збірних команд України (чоловіча та жіноча), акти впровадження наведено у додатках дисертаційної роботи.

Особистий внесок здобувача у підготовку дисертаційної роботи полягає у вивченні репрезентативності досліджуваної проблеми в теорії та практиці спорту, формуванні мети та завдань досліджень, проведенні серії досліджень, синтезі та узагальненні отриманих результатів, формулюванні висновків і практичних рекомендацій. Робота головним тренером збірних команд України з важкої атлетики дозволила здобувачеві впровадити отримані результати у практику підготовки важкоатлетів України.

У публікаціях, підготовлених спільно з іншими авторами висвітлено роботу здобувача щодо збирання, дослідження та опрацювання матеріалів досліджень.

Апробація результатів дисертації

Матеріали дисертаційної роботи неодноразово доповідалися на засіданнях тренерської ради та Федерації важкої атлетики України, науково-практичних конференціях фахівців з важкої атлетики у 1997-2001 рр., міжнародній науково-практичній конференції "Сідней - 2000 - ефективні програми навчання у спорті" (24-26.11.1997 р., м. Cпала, Польща), на науково-практичному семінарі для провідних тренерів і спортивних лікарів Державного науково-дослідного інституту фізичної культури і спорту "Актуальні проблеми підготовки спортсменів України до Олімпійських ігор" (28-30 травня 2001 р., м. Київ), на науково-практичній конференції тренерів з важкої атлетики Польщі (24.11.2000 р., м. Спала, Польща).

Публікації. За темою дисертації опубліковано вісім друкованих праць, з яких три статті в журналі "Наука в олімпійському спорті": 1998, № 1; 2000, № 1; 2001, №4.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційну роботу викладено на 170 сторінках. Вона містить перелік умовних скорочень, вступ, три розділи особистих досліджень, висновки, список літератури (198 джерел) і два додатки. Дисертація ілюстрована 49 таблицями і 22 малюнками.

2. Основний зміст

Особливості відбору найсильніших спортсменів світу до головних змагань року (огляд літератури)

У цьому розділі аналізуються система відбору в теорії та практиці спорту вищих досягнень, динаміка результатів у висококваліфікованих спортсменів, розглядається проблема визначення модельних характеристик змагальної діяльності, спеціальної фізичної підготовленості та моделей морфофункціонального стану, критерії перспективності кваліфікованих спортсменів та їх відбору до головних змагань річного макроциклу.

Оскільки ця проблема до кінця не вирішена, а критерії відбору кваліфікованих спортсменів потребують додаткового уточнення та дослідження, нам видається доцільним знайти шляхи вдосконалення наявної системи відбору важкоатлетів збірних команд у процесі їх підготовки до головних змагань року.

Методи та організація досліджень

Для вирішення мети та завдань досліджень нами використовувалися такі методи:

1) вивчення та аналіз науково-методичної літератури;

2) вивчення передового досвіду роботи тренерів і підготовки спортсменів (аналіз, синтез і узагальнення архівних, статистичних документів, відеозаписів змагань, протоколів змагань, документів планування та обліку);

3) опитування та інтерв'ювання провідних тренерів і спортсменів.

Протягом усього періоду досліджень нами здійснювалося опитування та інтерв'ювання понад 200 видатних спортсменів та понад 50 видатних тренерів України, Росії, Польщі, Греції, Болгарії, Німеччини тощо;

4) педагогічні спостереження за змагальною діяльністю спортсменів.

За допомогою аналізу протоколів міжнародних змагань, відеозаписів змагань, нами досліджувалися такі модельні характеристики змагальної діяльності важкоатлетів:

результати у сумі двоєборства та рівень реалізації змагальних спроб;

відношення досягнень у ривку і поштовху до суми двоєборства та ривку до поштовху;

віково-ростові показники спортсменів на момент змагань;

кількість і терміни встановлення світових рекордів тощо;

5) метод контрольного тестування важкоатлетів для визначення рівня спеціальної фізичної підготовленості та морфофункціонального стану.

Під час досліджень нами визначалися максимальні тренувальні досягнення важкоатлетів у спеціально-підготовчих вправах, показники вибухової сили м'язів ніг та рівень їх швидкісно-силових властивостей за допомогою тесту чотириразова тяга ривкова.

Морфофункціональний стан важкоатлетів визначався за показниками жирового шару та активної маси тіла.

Загальна оцінка критеріїв відбору та підготовленості членів збірної команди України здійснювалася за десятьма показниками, що були сформовані за такими групами: віково-ростові показники, рівень спортивних досягнень та результати тестування.

Усі результати досліджень обраховувалися математично-статистичними методами.

Організація досліджень. Дослідження здійснювалися протягом 1990-2001рр. на спортивних базах НУФВСУ, ДНДІФКС, на навчально-тренувальних зборах збірної команди України з важкої атлетики в державному олімпійському навчально-тренувальному центрі в Конча-Заспа (м. Київ) та м. Коктебель (Крим).

У дослідженнях брало участь понад 50 провідних тренерів світу та понад 200 видатних важкоатлетів сучасності, які входили до десятки найкращих важкоатлетів світу і були призерами Ігор Олімпіад, чемпіонатів світу та Європи.

Було опрацьовано результати змагальної діяльності важкоатлетів, більше як на 20 Іграх Олімпіад, 60 чемпіонатах світу, Європи та України.

Дослідження здійснювалися в три етапи:

І етап (1996-1997 рр.) - здійснювалося збирання матеріалів щодо тенденцій розвитку важкої атлетики в світі, Україні, принципів формування збірної команди України.

ІІ етап (1998-1999 рр.) - здійснювалося створення модельних показників змагальної діяльності, спеціальної фізичної підготовленості та морфофункціонального стану важкоатлетів як за даними науково-методичної літератури, так і за даними контрольних тестувань.

З метою перевірки висунутої в роботі гіпотези, було проведено педагогічні експерименти щодо визначення ефективності використання критеріїв відбору та підготовленості членів збірної команди України до ліцензійного чемпіонату світу в Афінах (1999 р.) та Іграм ХХVІІ Олімпіади в Сіднеї (2000 р.).

В експерименті брали участь 14 важкоатлетів збірної команди України, серед них - чемпіони світу та Європи: Денис Готфрид, Ігор Разорьонов, Геннадій Красильников, Артем Удачин та інші. Тривалість експерименту - три заключні навчально-тренувальні збори напередодні міжнародних стартів.

ІІІ етап (2000-2001 рр.) - здійснювалося опрацювання отриманих результатів досліджень, підготовка рукопису, висновків, впровадження отриманих результатів у практику.

Результати досліджень та їх обговорення

Тенденції розвитку важкої атлетики у світі та в Україні

Важкоатлети збірної команди України, починаючи з 1993 року, входять до складу 10 найкращих команд світу й за два останніх олімпійських цикли вибороли на міжнародних змаганнях 20 золотих, 11 срібних і 14 бронзових медалей.

Аналіз міжнародних змагань свідчить, що кількість спортсменів, які беруть участь в них, постійно зростає: на чемпіонаті світу 1993 року брало участь 196 важкоатлетів і 94 важкоатлетки, а у 1999 році - відповідно 380 і 231. Розширюється також склад країн, що виборюють олімпійські медалі, а це, в свою чергу, впливає на зростання рівня конкуренції між спортсменами у кожній ваговій категорії. На рівень конкуренції між спортсменами впливає також чинник зміни вагових категорій, який за останні 20 років змінився тричі у бік зменшення: з 10 - у чоловіків і 9 - у жінок, до 8 і 7 - відповідно. Разом із тенденцією зростання спортивних досягнень збільшується кількість країн, спортсмени яких беруть участь у міжнародних змаганнях. Наприклад, на чемпіонаті світу 1993 року серед чоловіків брали участь 50 країн, серед жінок - 25, а у 1999 році - відповідно 79 (58,0 %) і 51 (204 %).

Аналіз досягнень показує, що найбільшого прогресу у важкій атлетиці за останні 15 років досягли збірні команди Китаю, Туреччини та Греції. Так, наприклад, збірна команда Греції на Іграх ХХІV Олімпіади (1988 р.) посіла 18-те місце, у 1992 р.- десяте, а у 1996 і 2000 рр. - перше. Отже, важкоатлети збірних команд саме цих країн, а також Росії, Польщі, Болгарії складуть суттєву конкуренцію збірній команді України на Іграх ХХVІІІ Олімпіади в Афінах.

Аналіз результатів у сумі двоєборства найсильніших важкоатлетів світу показує, що за останні 80 років ці досягнення мають тенденцію до зростання, незважаючи на зміну вагових категорій та підвищення вимог до проведення допінг-контролю. Найбільший приріст - 75 % спостерігається на Іграх Олімпіад, чемпіонатах світу і Європи у вагових категоріях 77, 94 кг, а у жінок - 38,0 % у вагових категоріях 58-63 кг (за останні 14 років).

Аналіз рівня та термінів встановлення світових рекордів найсильнішими важкоатлетами світу (в ривку, поштовху та сумі двоборства) дає змогу визначити тенденції розвитку та перспективності виду спорту на міжнародній арені. Аналіз рекордних досягнень за 1977 - 2000 рр. свідчить про те, що за шість олімпійських циклів найбільша кількість світових рекордів було встановлено у ривку (40,0 %), а найменша - у сумі двоєборства (27,0 %), причому кількість їх коливається від 236 в олімпійському циклі 1981-1984 рр., до 8 - у 1989 - 1992 рр., а потім знову поступово зростає до 53 в олімпійському циклі 1997 - 2000 рр. Найбільшу кількість світових рекордів (24,7 %) встановили важкоатлети вагових категорій 64, 69 і 99 кг. Що ж стосується термінів встановлення світових рекордів протягом року, то тут виявлено таку закономірність: більша частка рекордів (до 62,5 %) встановлюється на Іграх Олімпіад, чемпіонатах світу та Європи.

Динаміка встановлених світових рекордів свідчить про двоциклічність підготовки найбільш кваліфікованих важкоатлетів світу в окремому олімпійському циклі, тобто досягнення ними спортивної форми до чемпіонату світу, у середині олімпійського циклу та до Ігор наступної Олімпіади. Причому така сама тенденція спостерігається як у чоловіків, так і у жінок.

Нами визначено щільність результатів у сумі двоєборства у найсильніших важкоатлетів на Іграх ХХVІ (1996) і ХХVІІ (2000) Олімпіад. Аналіз досягнень свідчить про те, що на останніх Іграх у шести вагових категоріях (56, 69, 77, 85, 94 і понад 105 кг) із восьми однакових результатів у десятках найсильніших було більше половини (від 50,0 до 80,0%). У жінок максимальна щільність результатів відмічена у вагових категоріях 69 і 75 кг. Тобто, більшість важкоатлетів показала однакові результати зі своїми суперниками, але перемогла їх завдяки меншій масі тіла.

Нами проаналізовано досягнення 70 найсильніших важкоатлетів світу, які на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей посідали призові місця на Іграх Олімпіад та чемпіонатах світу. Тривалість перебування спортсменів на цьому етапі коливається у межах від 6 до 19 років і становить у середньому 9,0-9,5 років. Вона не залежить від вагової категорії важкоатлетів.

У більшості спортсменів - чоловіків (65,0 %) тривалість ІV і V етапів багаторічної підготовки становить 6-10 років, 24,0 % важкоатлетів мають тривалість збереження досягнень 11 років і більше. У жінок - більшість спортсменок (72,0 %) мають тривалість збереження досягнень у середньому від п'яти до десяти років.

Нами також розглянуто V етапів формування збірної команди України з важкої атлетики, розділених в історичному аспекті: І етап - від першого міжнародного старту важкоатлетів України в 1946 році до 1951 року; ІІ етап - від участі збірної команди СРСР вперше на Іграх ХV Олімпіади до 1972 року, коли із програм триборства було виключено жим; ІІІ етап - з 1973 року (змагання стали проводитися у двох вправах) до 1992 року, коли важкоатлети збірної команди України останній раз виступили на Іграх ХХІV Олімпіади у складі Об'єднаної команди КНД; ІV етап -з 1993 року, коли збірна команда України вперше в історії виступила на чемпіонаті світу самостійною командою, до 1997 року; V етап -з 1998 року, коли Міжнародна федерація важкої атлетики вкотре змінила кількість вагових категорій (як для чоловіків, так і для жінок), до теперішнього часу.

Модельні характеристики змагальної діяльності, спеціальної фізичної підготовленості та морфофункціонального стану важкоатлетів

Нами розроблено індивідуальні та групові модельні показники змагальної діяльності, що використовувалися у процесі відбору важкоатлетів до головних змагань року. Основними з них такі: рівень досягнень, реалізації змагальних спроб, співвідношення результатів у ривку і поштовху до суми двоєборства та ривку до поштовху, а також віково-ростові моделі важкоатлетів.

Результати досліджень свідчать про те, що рівень досягнень у сумі двоєборства у важкоатлетів, які посіли призові місця на Іграх Олімпіад, чемпіонатах світу та Європи, становить у межах 94-100 %. Досягнення важкоатлетів України, що здобуті на більшості міжнародних змагань, перебувають в межах цих модельних показників.

Модельні показники рівня реалізації змагальних спроб у найсильніших важкоатлетів світу становлять у середньому в ривку - 66,0 % і у поштовху - 62,0 %. У більшості важкоатлетів реалізація спроб у ривку більш висока, ніж у поштовху. У жінок відзначається нижчий рівень реалізації спроб у ривку, тоді як у поштовху цей показник дорівнює чоловічому. Таким чином, резервом зростання ефективності змагальної діяльності для чоловіків є підвищення рівня реалізації спроб у поштовху, а для жінок, відповідно у ривку.

Модельні співвідношення результатів у ривку до поштовху у найсильніших важкоатлетів світу різних вагових категорій становлять у середньому 79-83 %, у жінок це співвідношення коливається в середньому від 79 до 81 %.

Модельні показники рівня спеціальної фізичної підготовленості важкоатлетів високої кваліфікації встановлено:

а) в одинадцяті спеціально-підготовчих вправах для групи майстрів спорту міжнародного класу та майстрів спорту, поділених на групи за ваговими категоріями: І - 56-62 кг; ІІ - 69-77 кг; ІІІ - 85-94 кг і ІV - 105 кг і більше (за В.Г.Олешком, 1981);

б) за результатами тестування вибухової сили м'язів ніг важкоатлетів (висота стрибка, швидкісно-силовий індекс, відношення висоти стрибка до зросту, та до маси тіла);

в) за результатами тестування рівня працездатності важкоатлетів за допомогою тесту - 4-разова тяга ривкова (реєструвалася максимальна висота тяги, відношення висоти тяги до росту, швидкість та потужність руху ваги вгору).

Модельні характеристики морфофункціонального стану важкоатлетів, які було отримано шляхом тестування, складали показники активної м'язової маси та жирового шару стосовно груп вагових категорій спортсменів: І - відсоток м'язової маси - 55 і жирового шару - 6,1- 7,0 %; ІІ - відповідно 58 і 6,4 - 8,1 %; ІІІ - 59 і 6,9 - 8,6 %; ІV - 57 і 8,9 - 12,3 %. Слід зазначити, що об'єм м'язової маси та відсоток жирового шару з підвищенням вагових категорій зростає .

Віково-ростові моделі найсильніших важкоатлетів світу були розроблені за підсумками виступу на Іграх Олімпіад та чемпіонатах світу з урахуванням стану спортсменів.

Встановлено, що вікові моделі важкоатлетів - учасників Ігор Олімпіад та чемпіонатів світу перебувають у визначених спортивною практикою межах - 24-26 років. Причому, ця тенденція не змінюється вже протягом останніх 20 років. У жінок - середній вік призерів названих вище змагань поступово зростає з 20 до 25 років.

Аналіз досліджень показує, що середній вік більшості важкоатлетів - призерів чемпіонатів України дорівнює модельним показникам призерів Ігор Олімпіад і чемпіонів світу: 52,0 % важкоатлетів України мають середній вік у межах 24-26 років, а 35,0 % - 21-23 роки. Отже, моделі вікових показників призерів чемпіонатів України співвідносяться із віковими моделями найсильніших важкоатлетів світу, що також відповідає вимогам до віку спортсменів на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей.

Ростові показники призерів Ігор трьох останніх Олімпіад перебувають в таких межах: вагова категорія 56 і 64 кг - 159-161 см; 69 кг - 164-166 см; 77 кг - 165-168 см; 85 кг - 169-172 см; 94 кг - 175-176 см; 105 кг - 178-181 см; понад 105 кг - 182-183 см.

Критерії перспективності та відбору кандидатів до збірної команди України

Нами аналізувалися результати змагальної діяльності членів збірної команди України з важкої атлетики під час підготовки до головних змагань олімпійського циклу на засадах розроблених групових та індивідуальних модельних показників найсильніших важкоатлетів світу.

У макроциклі підготовки до Ігор ХХVІІ Олімпіади (1997-2000) важкоатлети збірної команди України завоювали на чемпіонатах світу та Європи 9 золотих і 4 бронзові медалі. Найбільшого успіху (92% усіх медалей) домоглися спортсмени вагових категорій 94 - понад 105 кг.

Аналіз досягнень важкоатлетів збірної команди України в олімпійському циклі 1997-2000 рр. дозволив розділити всіх спортсменів на три умовні групи: перша - так звані "лідери" (ті, хто має рівень досягнень у сумі двоєборства у межах 93-99 % від світового рекорду). До цієї групи належать: Дмитро Гніденко, Деніс Готфрид, Ігор Разорьонов, Артем Удачин, Генадій Красильников. Друга група - так звані "кандидати" до збірної команди (ті, хто має рівень досягнень в межах 89-92 %), це - Олександр Ліхвальд, Валерій Покривчак, Олег Чумак. Третя група - "резерв" збірної команди (всі інші важкоатлети, рівень досягнення яких нижче 89,0 % від світового рекорду).

Треба зазначити, що важкоатлети першої групи мають досягнення такого рівня, котрі належать до десяток найсильніших у світі відповідно до конкретної вагової категорії.

Серед інших критеріїв перспективності та відбору важкоатлетів збірної команди України, що порівнювалися з модельними показниками, враховувалися: віково-ростові дані, результати у сумі двоєборства восьми чемпіонатів України у трьох найкращих важкоатлетів у кожній ваговій категорії за два олімпійські цикли (1993-1996 та 1997-2000 рр.); рівень реалізації змагальних спроб, що дозволив визначити змагальну надійність важкоатлетів; терміни виконання спортивних нормативів майстра спорту та майстра спорту міжнародного класу, терміни досягнення етапу максимальної реалізації індивідуальних можливостей; критерії прогресування та стабільності (за Л.П. Матвєєвим, 1977); співвідношення результатів у ривку до поштовху; співвідношення результатів у змагальних і спеціально_підготовчих вправах, результати тестування вибухової сили м'язів ніг та тесту 4-разова тяга ривкова, індивідуальні показники складу тіла спортсменів (величина індексу активної м'язової маси тіла та жирового шару).

З метою визначення загальної оцінки критеріїв відбору та підготовленості членів збірної команди України з важкої атлетики до головних змагань року нами порівнювалися індивідуальні показники спортсменів із груповими модельними характеристиками. Рівень підготовленості оцінювався за десятьма критеріями, поділені на такі групи: віково-ростові показники, спортивні досягнення та результати тестування (табл.).

Згідно з наведеною таблицею нами була здійснено диференційну оцінку критеріїв відбору та підготовленості важкоатлетів збірної команди України під час підготовки до ліцензійного чемпіонату світу в Афінах та на завершальному етапі підготовки до Ігор ХХVІІ Олімпіади в Сіднеї за такими критеріями: 40 балів і більше - відмінно, 39-35 балів - добре та менше 35 балів - задовільно.

Під час підготовки до чемпіонату світу в Афінах важкоатлети збірної команди України мали підготовленість на такому рівні: відмінно і добре - 83 %, задовільно - 17 %. Отриманий рівень підготовленості важкоатлетів дозволив збірній команді увійти до шістки найкращих збірних команд світу за підсумками 1999 року.

Під час підготовки до Ігор ХХVІІ Олімпіади важкоатлети збірної команди України мали підготовленість на такому рівні: відмінно і добре - 90 %, задовільно - 10 %. Отриманий рівень підготовленості спортсмени реалізували у таких досягненнях: в Сіднеї вони посіли - четверте, сьоме, восьме і дев'яте місця у десятках найсильніших важкоатлетів світу.

Отже, розроблена система загальної оцінки критеріїв відбору та підготовленості членів збірної команди України з важкої атлетики була впроваджена у практику підготовки важкоатлетів до головних змагань річного макроциклу.

ВИСНОВКИ

1. У теорії та практиці важкої атлетики ще не досить глибоко розроблено критерії перспективності та комплексна система відбору найближчого резерву до збірної команди України з урахуванням модельних характеристик найсильніших важкоатлетів світу.

2. Визначено тенденції розвитку важкої атлетики у світі та в Україні, за допомогою яких напрацьовано принципи та підходи до формування збірних команд для участі в головних змаганнях року.

Головними чинниками, котрі впливають на рівень конкуренції найсильніших збірних команд світу, є:

- збільшення кількості учасників міжнародних змагань;

- систематичне зростання спортивних досягнень та рівня світових рекордів;

- зменшення періоду досягнення етапу максимальної реалізації індивідуальних можливостей;

- збільшення щільності досягнень у сумі двоєборства у десятках найкращих важкоатлетів світу в окремих вагових категоріях. На Іграх ХХVІІ Олімпіади ця щільність сягає 80,0 % (у ваговій категорії 94 кг), а на чемпіонаті світу 1999 року - 90,0 % у чоловіків (у ваговій категорії 77 кг) і 80,0 % у жінок (відповідно 48 кг). Отже, більшість спортсменів (як чоловіків, так і жінок), які показали однакові результати у сумі двоєборства, перемагають своїх суперників завдяки меншій власній масі тіла;

- урахування моделей змагальної діяльності, спеціальної фізичної підготовленості та морфофункціонального стану спортсменів, як критеріїв відбору.

3. Визначено закономірність щодо строків встановлення світових рекордів.

Протягом двох останніх олімпійських циклів для досягнення перемоги найсильніші важкоатлети світу встановлювали світові рекорди тоді, коли це було потрібно для перемоги. У 1993 - 1996 та 1997 - 2000 рр. 62,5 % світових рекордів було встановлено на Іграх Олімпіад та чемпіонатах світу, а 37,5 % - на інших змаганнях.

4. Тривалість етапу максимальної реалізації індивідуальних можливостей та збереження досягнень у найсильніших важкоатлетів світу коливається від шести до дев'ятнадцяти років. Встановлено, що вона не залежить від вагової категорії важкоатлетів: у категоріях 52-64 кг - 9,21 ± 0,64 роки, у 67,5 - 85 кг - 9,0 ± 0,71 роки та у 90 кг і більше - відповідно 9,52 ± 0,65 років (p>0,05).

Порівняльний аналіз цих двох етапів у спортсменів 70-х та 90-х років свідчить, що ця тривалість збільшилася в середньому на 1,9 роки.

У 65,0 % чоловіків тривалість етапу найвищих досягнень та їх збереження становлять шість-десять років, а у жінок така сама тривалість спостерігається у 72 % респонденток.

5. Розроблено модельні показники змагальної діяльності, спеціальної фізичної підготовленості та морфофункціонального стану найсильніших важкоатлетів світу на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей та збереження досягнень, що використовувалися як критерії відбору до формування збірної команди України під час підготовки до основних змагань олімпійського циклу.

Модельні показники змагальної діяльності найкращих збірних команд світу містили рівень досягнень важкоатлетів у сумі двоєборства (у відсотках до світового рекорду), рівень реалізації змагальних спроб у ривку і поштовху (модель 166-200 %), співвідношення результатів у ривку до поштовху (модель 79-83 %) із врахуванням вікових і ростових моделей призерів Ігор Олімпіад та чемпіонатів світу.

Модельні показники спеціальної фізичної підготовленості важкоатлетів повинні містити максимальні досягнення у спеціально-підготовчих вправах, показники вибухової сили м'язів ніг та тестової вправи - 4-разова тяга ривкова.

Модельні характеристики морфофункціонального стану важкоатлетів повинні містити дані складу тіла (відсоток м'язової та живої маси, а також індекс активної маси тіла).

6. Критерії відбору та підготовленості важкоатлетів України до збірної команди базувалися на порівняльному аналізі динаміки змагальних результатів та їх місцю серед десятки найсильніших важкоатлетів світу.

Аналіз досягнень трьох найкращих важкоатлетів України за два олімпійські цикли 1993-1996 та 1997-2000 рр. свідчить, що саме у середніх і важких вагових категоріях (77, 94, 105, понад 105 кг) наші досягнення найвищі і становлять 90,0 % - 92,0 % від світового рекорду в сумі двоєборства. Отже, саме у цих вагових категоріях наші перспективи на зарахування спортсменів до збірної команди України є найбільш вагомими.

7. Загальна система відбору та підготовленості членів збірної команди України до головних змагань річного циклу складалася із урахуванням моделей віково-ростових показників, динаміки спортивних досягнень та результатів тестування. Напрацьовані нами підходи та принципи проведення завершального ступеня спортивного відбору та підготовленості були випробувані під час підготовки важкоатлетів збірної команди України до головних змагань року.

За темою дисертації опубліковано такі праці

1. Пуцов О.І., Ященко А.Г., Радзієвський О.Р. та інші. Методичні рекомендації з підготовки збірної команди України з важкої атлетики до Ігор ХХVІІ Олімпіади. - К.: Держкоммолодьспорттуризму України, 1999.- 36 с.

2. Пуцов О.І., Олешко В.Г., Ященко А.Г. та інші. Методичні рекомендації щодо етапу безпосередньої підготовки збірної команди України з важкої атлетики до Ігор ХХVІІ Олімпіади. - К: Держкоммолодьспорттуризму України, 2000. - 24 с.

3. Пуцов О.І., Олешко В.Г., Ященко А.Г. та інші. Методичні рекомендації за підсумками виступу збірної команди України з важкої атлетики на Іграх ХХVІІ Олімпіади. - К.: Держкоммолодьспорттуризму України, 2000. - 28 с.

4. Валентин Олешко, Александр Пуцов, Анатолий Стеценко. Особенности соревновательной деятельности сильнейших команд мира по тяжелой атлетике в олимпийском цикле 1993 - 1996 гг. //Наука в олимпийском спорте. - 1998. - № 1. - С. 39-42.

5. Александр Пуцов. О перспективах выступления тяжелоатлетов сборной команды Украины на Играх ХХVІІ Олимпиады. //Наука в олимпийском спорте - 2000. - № 1. - С. 14-18.

6. Александр Пуцов. Соревновательная деятельность сильнейших тяжелоатлетов мира на Играх ХХVІІ Олимпиады //Наука в олимпийском спорте. - 2001. - № 4. - С. 35 - 41.

7. Мартин В.Д., Пуцов О.І. Принципова структура комплексної цільової програми збірної команди з важкої атлетики на олімпійський цикл. //Педагогіка, психологія та медично-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук пр. під ред. Єрмакова С.С. - Харків: ХХПІ, 2000. - № 2 - С. 11-14.

8. Пуцов О.І. Характеристика змагальної діяльності важкоатлетів на початку олімпійського циклу 2001-2004 років. //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук пр. під ред. Єрмакова С.С. - Харків: ХХПІ, 2002. - № 2.- С. 41 - 46.

Размещено на Allbest.ru

...