Програми тренувальних занять в атлетизмі, що побудовані залежно від індивідуальних властивостей м’язової маси спортсменів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

УДК: 796.894.015.2

Програми тренувальних занять в атлетизмі, що побудовані залежно від індивідуальних властивостей м'язової маси спортсменів

24.00.01 - Олімпійський і професійний спорт

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Чернозуб Андрій Анатолійович

Київ 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Миколаївському державному педагогічному університеті, Міністерство освіти і науки України, м. Миколаїв.

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, доцент Олешко Валентин Григорович, Національний університет фізичного виховання і спорту України, доцент кафедри силових видів спорту і фехтування.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Ященко Алла Григорівна, Державний науково-дослідний інститут фізичної культури і спорту, головний науковий співробітник лабораторії діагностики функціонального стану спортсменів;

кандидат педагогічних наук, доцент Щербина Юрій Володимирович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, доцент кафедри фізичного виховання і здоров'я.

Провідна установа - Львівський державний інститут фізичної культури, кафедра атлетичних видів спорту, Державний комітет України з питань фізичної культури і спорту, м. Львів.

Захист відбудеться "21" лютого 2003 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.856.01 Державного науково-дослідного інституту фізичної культури і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1). З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1).

Автореферат розісланий “ 20“ січня 2003 р.

В.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради, кандидат педагогічних наук, професор Ю.М. Шкребтій

спортсмен м'язовий атлетизм

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність роботи. Розвиток атлетизму, як чинника, що впливає на фізичне оздоровлення молоді, набуває в наш час великого значення як в Україні, так і в інших державах. Разом із цим, атлетизм стає популярним не тільки серед молоді, але й людей середнього і похилого віку, оскільки він сприяє не лише збільшенню м'язової маси, а й покращенню роботи серцево-судинної, нервової та інших систем організму спортсменів. Ефективність тренувального процесу спортсменів, які займаються атлетизмом, залежить від індивідуальних темпів зростання м'язової маси, оптимального дозування тренувальних навантажень, організованого відпочинку та раціонального харчування. Тільки за рахунок раціонального поєднання в одну систему всіх цих чинників можна досягти високих спортивних результатів.

У тренувальному процесі спортсменів, які займаються атлетизмом, головна увага науковців та тренерів-практиків приділяється розробленню базових тренувальних програм, що мають комплексне спрямування. Водночас питання побудови тренувальних програм з урахуванням індивідуальних темпів зростання м'язової маси спортсменів залишилися поза увагою фахівців. Низка авторів (Ю. Хартман, Х. Тюннеман, 1988; А.М. Лапутін, 1990; Д. Уайдер, 1991; Ф. Хатфілд, 1984, 1998; В.Г.Олешко, 1999 та ін.) доводить, що від особливостей будови м'язів (переваги певних типів рухомих одиниць) залежать темпи зростання м'язової маси.

Огляд літературних джерел (P. Tesch, 1984; J. Wilmor, D. Costill, 1994, 1997 та ін.) показав, що багато фахівців займалися вивченням особливостей рекрутування певних типів рухомих одиниць спортсменів під впливом відповідних тренувальних навантажень та врахуванням отриманих даних під час побудови раціональних програм тренувальних занять в різних видах спорту. В атлетизмі також були спроби дослідити взаємозв'язок між показниками тренувальних програм та індивідуальними темпами зростання м'язової маси спортсменів (А.М. Воробйов, 1989; Д. Уайдер, 1994; І.В. Бельский, 1994; Ф. Хатфілд, 1998 та ін.).

Водночас, аналіз літератури показує, що в працях, наведених вище фахівців, недостатньо вирішено проблему взаємозв'язку між показниками тренувальних програм та індивідуальними властивостями м'язової тканини спортсменів. Особливо це стосується питань індивідуального використання показників тренувальної роботи: кількості повторень в окремому сеті, ваги обтяження та раціональної тривалості роботи у кожному сеті в програмах тренувальних занять спортсменів, які займаються атлетизмом. Були виявлені певні суперечності у використанні зазначених вище показників тренувальної роботи. Також недостатньо вивчені питання спрямованості програм тренувальних занять.

Незважаючи на те, що створення індивідуальних програм тренувальних занять для спортсменів високої кваліфікації на етапах максимальної реалізації індивідуальних можливостей є загальновизнаним фактом (Л.П. Матвєєв, 1977; О.С. Медвєдєв, 1986; А.М. Воробйов, Ю.К. Сорокін, 1987 та ін.), досвід практики засвідчив актуальність розробки індивідуальних програм тренувальних занять із урахуванням індивідуальних темпів зростання м'язової маси спортсменів, які займаються атлетизмом.

Можна припустити, що врахування індивідуальних властивостей м'язової тканини атлетів під час складання найбільш раціональних програм тренувальних занять буде сприяти найбільш прискореному розвитку м'язової маси та максимальної сили спортсменів, які займаються атлетизмом.

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до зведеного плану НДР Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту на 2001 - 2005 рр. з теми 2.1.3. “Управління руховою активністю людини (оздоровчі та спортивні аспекти)”, номер державної реєстрації 0101U006306.

Мета дослідження. Підвищення ефективності підготовки спортсменів в атлетизмі шляхом удосконалення програм тренувальних занять, побудованих з урахуванням індивідуальних темпів зростання їх м'язової маси.

Завдання дослідження

1. Провести аналіз засобів тренувальної роботи спортсменів, які займаються атлетизмом.

2. Дослідити індивідуальні темпи зростання м'язової маси спортсменів (на прикладі основних груп м'язів) із застосуванням в програмах тренувальних занять загальновизнаних показників тренувальної роботи та сформувати окремі групи атлетів за цією ознакою.

3. Розробити для кожної групи спортсменів програми тренувальних занять, що є адекватними індивідуальним темпам зростання їх м'язової маси.

4. Перевірити ефективність застосування програм тренувальних занять з урахуванням індивідуальних темпів зростання м'язової маси спортсменів на практиці.

Об'єкт дослідження - тренувальний процес спортсменів, які займаються атлетизмом.

Предмет дослідження - програми тренувальних занять спортсменів, що створені залежно від індивідуальних темпів зростання їх м'язової маси.

Методи дослідження: вивчення й аналіз науково-методичної літератури; вивчення досвіду практичної роботи спортсменів шляхом їх опитування та анкетування; педагогічні спостереження та експерименти з використанням таких методів: антропометрії, динамометрії, каліперметрії та контрольного тестування.

Наукова новація отриманих результатів

1. У результаті проведених досліджень було обґрунтовано шляхи добору засобів тренувальної роботи спортсменів, які займаються атлетизмом.

2. Вирішено проблему оптимального використання показників тренувальної роботи у процесі побудови програм тренувальних занять з урахуванням індивідуальних темпів зростання м'язової маси спортсменів, які займаються атлетизмом.

3. Визначено динаміку темпів зростання м'язової маси спортсменів залежно від певного співвідношення засобів тренувальної роботи.

Теоретичне значення роботи

1. Отримано нові дані щодо обґрунтування науково-методичних засад створення програм тренувальних занять з урахуванням індивідуальних темпів зростання м'язової маси спортсменів, які займаються атлетизмом.

2. Визначено темпи зростання м'язової маси спортсменів залежно від переважної активізації певних типів м'язових волокон під впливом відповідних тренувальних навантажень.

3. Установлено, що відповідний взаємозв'язок між підвищенням показників силових можливостей та зростанням м'язової маси спортсменів, які займаються атлетизмом залежить, більшою мірою, від їх рівня підготовки.

Практична значущість отриманих результатів

1. Обґрунтовано шляхи вдосконалення тренувального процесу в атлетизмі.

2. Запропонована варіативність застосування показників тренувальної роботи залежно від переважного співвідношення відповідних м'язових волокон та їх рекрутування.

3. Розроблено експериментальні програми тренувальних занять з урахуванням індивідуальних темпів зростання м'язової маси спортсменів.

Особистий внесок здобувача у підготовку дисертаційної роботи полягає у вивченні репрезентативності досліджуваної проблеми в теорії та практиці спорту, формування мети та завдань дослідження, проведенні серії досліджень, синтезі та узагальненні отриманих результатів, формулюванні висновків і практичних рекомендацій. Робота тренером тренажерного залу СКПБ “Водолій” м. Миколаєва, дозволила здобувачу втілити отримані результати у практику підготовки спортсменів, які займаються атлетизмом.

Апробація результатів дисертації

Дані дисертаційної роботи неодноразово висвітлювалися у доповідях: на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві” (1999 р., м. Луцьк), ІV Міжнародній науковій конференції “Молода спортивна наука України” (16 - 18 березня 2000 р., м. Львів), ІV Міжнародному науковому конгресі “Олімпійський спорт і спорт для всіх” (16 - 19 травня 2000 р., м. Київ).

Публікації. За темою дисертації опубліковано шість статей, із яких три у наукових фахових виданнях, підготовлених здобувачем особисто.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційну роботу викладено на 173 сторінках. Вона містить вступ, чотири розділи особистих досліджень, висновки, практичні рекомендації, список літератури (189 джерел) і чотири додатки. Дисертаційна робота ілюстрована 18 таблицями та 10 рисунками.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі дисертації “Характеристика методики тренування спортсменів, які займаються атлетизмом” аналізуються особливості тренувального процесу спортсменів, які займаються атлетизмом, варіативність застосування показників тренувальної роботи, фізіологічні особливості зростання м'язової маси, розглядається проблема визначення ефективності зростання м'язової маси залежно від переважного співвідношення м'язових волокон, розробки програм тренувальних занять, адекватних індивідуальним темпам зростання м'язової маси спортсменів.

Оскільки ця проблема до кінця не вирішена, а варіативність застосування показників тренувальної роботи потребує додаткового уточнення та дослідження, нам видається доцільним знайти шляхи підвищення ефективності підготовки спортсменів в атлетизмі за рахунок удосконалення програм тренувальних занять, побудованих залежно від індивідуальних темпів зростання м'язової маси атлетів.

У другому розділі дисертації “Методи та організація досліджень” показано методи та організація досліджень. Для вирішення мети та завдань досліджень нами використовувалися такі методи:

1. Вивчення й аналіз науково-методичної літератури.

2. Вивчення досвіду практичної роботи шляхом опитування та анкетування спортсменів.

З метою вирішення першого завдання дослідження нами проводилося анкетування 70 спортсменів, які займаються атлетизмом, під час анкетування визначалося відхилення показників тренувальної роботи у мікроциклах підготовки від загальновизнаних у практиці. Аналізувалися такі показники тренувальної роботи:

- кількість тренувальних занять у тижневому мікроциклі;

- тривалість окремого тренувального заняття;

- кількість тренувань у тижневому мікроциклі на одну м'язову групу;

- кількість вправ на окрему м'язову групу за одне тренування;

- кількість сетів в одній вправі;

- кількість повторень в одному сеті.

3. Педагогічні спостереження та експерименти з використанням таких методів: антропометрії, каліперметрії, динамометрії та контрольного тестування.

Визначення залежності побудови програм тренувальних занять від індивідуальних темпів зростання м'язової маси спортсменів проводилося за допомогою зазначених вище методів досліджень.

Методика вимірювання морфометричних показників та результатів контрольного тестування за допомогою методів дослідження проводилася у три етапи: перед початком експерименту, після застосування у програмах тренувальних занять загальновизнаних показників тренувальної роботи і після застосування експериментальних програм тренувальних занять з урахуванням індивідуальних темпів зростання м'язової маси спортсменів.

Під час дослідження нами визначалися антропометричні показники: зріст (см), вага тіла (кг), обхватні розміри різних частин тіла (плеча, передпліччя, грудної клітини, стегна, гомілки (см), величина підшкіряно-жирових складок на плечі (спереду і ззаду), передпліччі, спині, животі, стегні, гомілці, грудях, на боці, над 10-м ребром (мм). Разом із цим, визначалися рівень жирового шару в організмі спортсменів, показники активної маси тіла та індексу активної маси тіла.

Рівень спеціальної фізичної підготовленості атлетів визначався за допомогою контрольного тестування силових показників м'язів грудей, ніг та триголових м'язів плеча. Разом із цим, визначалися максимальні силові зусилля м'язів спини та кисті спортсменів.

Усі результати досліджень обчислювались математично-статистичними методами.

Організація досліджень. Дослідження здійснювалися протягом 1999 - 2001 рр. у тренажерних залах м. Миколаєва, в яких брали участь 70 спортсменів-юнаків віком 19 - 21 рік, які займаються атлетизмом протягом двох років.

Робота виконана за чотири етапи:

І етап (січень 1999 р. - грудень 1999 р.) - здійснювалося вивчення, уточнення і доповнення використаних методик досліджень. Проводився аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури вітчизняних та іноземних авторів, вивчався досвід практичної роботи шляхом аналізу документів планування й обліку, здійснювалося опитування та анкетування спортсменів.

ІІ етап (січень 2000 р. - грудень 2000 р.) - визначалися індивідуальні темпи зростання м'язової маси спортсменів (на прикладі основних груп м'язів) за допомогою застосування в програмах тренувальних занять загальновизнаних показників тренувальної роботи та формувалися окремі групи атлетів за цією ознакою (дві групи по 18 спортсменів). До групи “А” увійшли спортсмени, в яких спостерігалися позитивні зміни морфометричних показників, до групи “Б” - у яких не зафіксовано суттєвих змін морфометричних показників після використання запропонованої програми.

ІІІ етап (січень 2001 р. - грудень 2001 р.) - вирішувалося третє і четверте завдання роботи, а саме - побудова індивідуальних програм тренувальних занять для кожної групи спортсменів з урахуванням індивідуальних темпів зростання їх м'язової маси та перевірка ефективності їх застосування на практиці.

ІV етап (січень 2002 р. - вересень 2002 р.) - протягом 9 місяців здійснювались обчислення результатів досліджень, готувався ілюстративний матеріал, провадилась підготовка дисертації до захисту, результати досліджень висвітлювались на кафедрі в науково-практичних конференціях, проводилось технічне оформлення автореферату.

У третьому розділі дисертації “Аналіз тренувальних програм, побудованих відповідно до реагування м'язової системи на певні тренувальні навантаження” представлені матеріали і результати анкетування, застосування спортсменами загальновизнаної та експериментальної програм тренувальних занять.

Аналіз результатів анкетування. Проведено анкетування спортсменів, які займаються атлетизмом з метою визначення засобів тренувальної роботи, що використовуються у тижневих мікроциклах.

Аналіз результатів проведеного анкетування свідчить про те, що спортсмени використовують у програмах тренувальних занять різні варіанти показників тренувальної роботи. Розглянемо використання загальновизнаних показників тренувальної роботи спортсменами, які займаються атлетизмом. Так, наприклад, загальновизнану кількість тренувальних занять у тижневому мікроциклі (три тренувальних заняття) застосовують 57,1 % спортсменів. Водночас, тривалість одного тренувального заняття, що становить 60 хв., застосовують 32,9 % спортсменів. Загальновизнану кількість тренувальних занять для навантаження окремої м'язової групи у тижневому мікроциклі (одне тренувальне заняття) застосовують 22,9 % спортсменів. Кількість вправ для навантаження окремої м'язової групи у тренувальному занятті (три вправи) використовують 12,9 % атлетів. Разом із цим, загальновизнану кількість сетів в одній вправі (3 - 4 сети) у програмах тренувальних занять застосовують 20,0 % спортсменів, а кількість повторень в одному сеті, що становить 8 - 12 повторень, застосовують тільки 14,3 % атлетів.

На підставі аналізу результатів проведеного анкетування можна зробити висновки, що незначна кількість спортсменів (26,7 %), які займаються атлетизмом, застосовує у програмах тренувальних занять загальновизнані показники тренувальної роботи. Цей факт, на нашу думку, свідчить про те, що більшість спортсменів (73,3 %), які брали участь в анкетуванні, в одному випадку - застосовує показники тренувальної роботи, що є адекватними індивідуальним темпам зростання їх м'язової маси, а в іншому випадку - не застосовує їх тому, що недостатньо ознайомлені з сучасними методиками тренування в атлетизмі.

Результати та аналіз застосування спортсменами загальновизнаної програми тренувальних занять. Нами досліджувалися індивідуальні темпи зростання м'язової маси спортсменів після застосування загальновизнаних показників тренувальної роботи з метою створення найефективніших програм тренувальних занять.

Результати проведених нами досліджень свідчать про те, що після застосування у програмах тренувальних занять загальновизнаних показників тренувальної роботи у спортсменів групи “А” спостерігається позитивна тенденція у зміні обхватних розмірів тіла в середньому на 2,1 % (р > 0,05), силових показників основних груп м'язів на 7,4 % (р > 0,05) та рівня жирового шару на 6,1 % (р > 0,05), що у свою чергу свідчить про адекватність цих показників тренувальної роботи індивідуальним темпам зростання їх м'язової маси.

Посилаючись на закон Денні-Брауна (1938) про послідовне рекрутування рухомих одиниць (РО), та враховуючи той факт, що вага обтяження, що застосовувалася під час цієї програми тренувальних занять, становила - 55 - 73 % від максимуму, а тривалість одного сету становила 48 - 75 с, нами було висунуто припущення, що під час таких тренувальних навантажень переважно активізуються разом із повільноскорочувальними (ПС) швидкоскорочувальні м'язові волокна (ШСа), які є стійкими до втоми. У свою чергу ШСб-волокна активізуються не повною мірою. Таким чином, аналіз зазначеного раніше дозволяє констатувати, що отримана позитивна тенденція у зміні обхватних розмірів тіла спортсменів цієї групи здійснюється переважно за рахунок активізації ПС- та ШСа м'язових волокон.

Водночас, отримані результати виявилися статистично невірогідними не через те, що показники тренувальної роботи були неадекватними індивідуальним темпам зростання м'язової маси спортсменів цієї групи, а тому, що тривалість роботи в окремому сеті становила (48 - 75 с). Однак відомо (W.Hollman, Т.Hettinger, 1980; Ю.Хартман, Х.Тюннеман, 1988), що триваліші (більше 45 с), але мало інтенсивні тренувальні навантаження дозволяють організму постійно відновлювати АТФ за рахунок включення гліколітичних процесів, і гострої нестачі АТФ не виникає. Процеси розпаду та відновлення білків здійснюються неповною мірою, а м'язовий поперечник атлетів розвивається неоптимально. За рахунок цього суттєве зростання обхватних розмірів тіла спортсменів, які займаються атлетизмом, спостерігається за більш тривалий проміжок часу.

У спортсменів групи “Б” після застосування загальновизнаної програми тренувальних занять було встановлено, що суттєвих змін у результативності обхватних розмірів тіла та силових показників основних груп м'язів не відбулося, але спостерігалося суттєве зниження рівня їх жирового шару на 13,7 % (p < 0,05). Отримані результати свідчать про неадекватність загальновизнаних показників тренувальної роботи індивідуальним темпам зростання м'язової маси цієї групи спортсменів.

Отримані нами результати, посилаючись на закон Денні-Брауна про рекрутування рухомих одиниць, дозволяють зробити певний висновок про те, що під час застосування показників загальновизнаної тренувальної роботи переважно активізуються швидкоскорочувальні м'язові волокна окисно-гліколітичного типу (ШСа) разом з повільноскорочувальними (ПС), і можливо у спортсменів групи “Б” спостерігається незначний відсоток ШСа-волокон, а переважають ШСб м'язові волокна гліколітичного типу, тому й позитивних результатів не спостерігалося.

Результати та аналіз застосування спортсменами експериментальної програми тренувальних занять. Аналіз результатів дослідження першого етапу експерименту, під час якого застосовувалися в програмах тренувальних занять загальновизнані показники тренувальної роботи, дозволив зробити висновок, що такі тренувальні навантаження виявилися адекватними індивідуальним властивостям м'язової тканини лише для спортсменів групи “А”. Ці результати стали підставою для розроблення експериментальної програми тренувальних занять для спортсменів групи “Б”, показники тренувальної роботи, якої були б адекватними індивідуальним темпам зростання їх м'язової маси.

Аналіз отриманих нами даних та результатів досліджень провідних фахівців (Ю.Хартман, Х.Тюннеман, 1988; Д.Уілмор, Д.Костілл, 1997) дозволив припустити, що у спортсменів групи “Б” у наявності більший відсоток ШСб-волокон і тому для максимальної їх активізації в експериментальній програмі тренувальних занять вагу обтяження було збільшено до 85 %, що у свою чергу, на нашу думку, призвело до зростання їх максимальної сили та м'язової маси.

Встановлено, що під час подальшого застосування спортсменами групи “А” на другому етапі експерименту загальновизнаної програми тренувальних занять, яка є адекватною індивідуальним темпам зростання їх м'язової маси, і далі покращуються показники обхватних розмірів тіла в середньому на 2,5 %. Також і далі спостерігається позитивна тенденція в зміні показників основних груп м'язів у середньому на 5,9 %.

Для доведення статистичної вірогідності отриманих даних про динаміку морфометричних показників та результатів контрольного тестування спортсменів групи “А” після застосування загальновизнаної програми тренувальних занять нами були проаналізовано результати досліджень за весь період тривалості експерименту. Так, наприклад, за 6 мезоциклів підготовки у спортсменів групи “А” обхватні розміри тіла зросли на 4,6 % (p < 0,01), силові показники основних груп м'язів на 13,8 % (p < 0,01). Показники активної маси тіла також зросли на 7,0 % (p < 0,01), а індексу активної маси тіла на 6,8 % (p < 0,05). Ці результати свідчать про адекватність загальновизнаної програми тренувальних занять індивідуальним темпам зростання м'язової маси спортсменів групи “А”.

Аналіз результатів досліджень свідчить про те, що використання в програмах тренувальних занять експериментальних показників тренувальної роботи у спортсменів групи “Б” призвело до позитивних наслідків. Так, обхватні розміри тіла у середньому зросли на 5,2 % (р < 0,01). Водночас, суттєво покращилися силові показники основних груп м'язів спортсменів - на 17,1 % (р < 0,01). Також спостерігаються позитивні зміни активної маси тіла на 5,7 % (р < 0,01) та індексу активної маси тіла на 6,2 % (р < 0,01).

Результати досліджень дозволяють зробити висновок, що збільшення ваги обтяження до 85 % з одночасним зменшенням кількості повторень до 4-8, дозволило в значній мірі активізувати діяльність ШСб-волокон (J.Wilmor, D.Costill, 1994), що призвело до суттєвого зростання обхватних розмірів тіла та силових показників основних груп м'язів спортсменів групи “Б”. Однак відомо, що спеціальні тренування призводять до потовщення переважно всіх типів волокон, особливо ШСб, що у пересічних людей рідко навантажуються і залучаються до роботи в процесі трудової діяльності.

Аналіз результатів дослідження вказує на те, що ні загальновизнані, ні експериментальні показники тренувальної роботи, що використовувалися в тренувальному процесі спортсменів обох груп, суттєво не вплинули на результативність показників станової та кистьової динамометрії. Результати роботи співпадають з дослідженнями А.М.Воробйова, 1980; В.Г.Олешка, 1999; F.Hatfield, 1984, які стверджують, що суттєве зростання силових можливостей м'язів кисті та спини відбувається переважно під час застосування в тренувальному процесі великої ваги обтяження (90 - 100 %) одночасно з малою кількістю повторень (1 - 3). Переважно такі показники тренувальної роботи використовують спортсмени у тих силових видах спорту, де головним завданням для спортсменів є збільшення максимальної сили без значного зростання м'язової маси. До таких видів спорту можна зарахувати важку атлетику, пауерліфтинг та інші.

Спортсмени ж групи “А” і “Б” не застосовували в заняттях тренувальну роботу з максимальною вагою обтяження та малою кількістю повторень. Внаслідок цього суттєвого зростання максимальних зусиль м'язів кисті та спини не спостерігалося.

Аналіз досліджень показує, що обхватні розміри тіла спортсменів групи “А” зросли на 4,6 % (р < 0,01) за весь період проведення експерименту, а в атлетів групи “Б” на 5,2 % (р < 0,01) за вдвічі менший проміжок часу. Відповідна різниця в зростанні спостерігалася і між силовими показниками основних груп м'язів спортсменів. Так, наприклад, силові показники основних груп м'язів спортсменів групи “А” збільшилися у середньому на 13,8 % (р < 0,05) за два етапи підготовки, а в експериментальній групі значно більший приріст - на 17,1 % (р < 0,01) спостерігався протягом одного проведеного експериментального етапу (рис. 1 - 2).

На нашу думку, відповідну різницю результатів зміни обхватних розмірів тіла та силових показників основних груп м'язів між групами “А” і “Б” зумовив той факт, що експериментальні тренувальні навантаження призвели до рекрутування переважаючої кількості рухомих одиниць спортсменів.

Умовні позначення: А - вихідні дані; B - дані, що отримані після застосування загальновизнаної програми тренувальних занять; С - дані, що отримано після застосування експериментальної програми тренувальних занять.

Великий вплив на ефективність тренувального процесу спортсменів, які замаються атлетизмом, має тривалість роботи в кожному сеті. Так, під час використання загальновизнаної програми тренувальних занять, така тривалість становила 48 - 75 с, а в експериментальній програмі вона була зменшена до 24 - 36 с.

Умовні позначення: А - вихідні дані; B - дані, що отримано після застосування загальновизнаної програми тренувальних занять; С - дані, що отримано після застосування експериментальної програми тренувальних занять.

Аналіз результатів досліджень провідних фахівців спорту та фізіології Ю. Хартмана, Х. Тюннемана, 1988; Д. Уілмора, Д. Костілла, 1997; W. Hollman 1980 та ін. показав, що в разі визначення раціональної тривалості роботи в кожному сеті потрібно враховувати той факт, що приріст м'язової маси в основному стимулюється за рахунок інтенсивних витрат АТФ, КФ, структурних (складові частини міофібрил) та функціональних (ферменти, гормони) білків. Це відбувається в тому випадку, якщо кількість повторень в окремому сеті забезпечує інтенсивну роботу м'язів протягом 25 - 30 с. За цей час вичерпуються запаси фосфогенів та спостерігається значна витрата білків. Якщо робота менш тривала (5 - 10 с), запаси креатинфосфату, що залишилися, швидко відновлюють дефіцит АТФ. Не спостерігається і суттєвої витрати структурних та функціональних білків у м'язах спортсменів. Під час тривалої роботи (більше 45 с) опір м'язів обтяженню відносно невеликий, відновлення ефективно проходить за рахунок розщеплення глікогену, процеси розпаду білків проходять у незначній мірі. Таким чином, тільки в першому випадку в процесі відновлення можна досягти інтенсивного синтезу білкових елементів м'язів та суттєвої суперкомпенсації. Повторення наступних порцій роботи у цій фазі є суттєвим стимулом для збільшення м'язової маси спортсменів.

Таким чином, на підставі отриманих даних можна зробити висновок, що ефективність тренувального процесу спортсменів, які займаються атлетизмом, залежить переважно від адекватності показників тренувальної роботи індивідуальним темпам зростання їх м'язової маси.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз науково-методичної літератури та засобів тренувальної роботи спортсменів показав, що в теорії та практиці атлетизму ще недостатньо глибоко вивчено питання розробки програм тренувальних занять залежно від індивідуальних темпів зростання м'язової маси спортсменів, які сприяють покращенню ефективності тренувального процесу. Водночас, не повною мірою використовуються основні положення фізіології про те, що процес одночасного збільшення м'язової маси та підвищення силових можливостей спортсменів залежить від переважного співвідношення певних типів м'язових волокон та їх рекрутування.

2. Аналіз використаних спортсменами засобів тренувальної діяльності, отриманих за допомогою проведеного анкетування, показав, що більшість з них (73,3 %) не застосовує в програмах підготовки загальновизнаних показників тренувальної роботи. В одному випадку спортсмени застосовують показники тренувальної роботи, що є адекватними індивідуальним темпам зростання їх м'язової маси, а в другому - не застосовують тому, що не ознайомлені з сучасними методами тренування в атлетизмі. Тільки невелика кількість спортсменів (26,7 %) застосовує у програмах занять загальновизнані показники тренувальної роботи. Так, наприклад, у 14,3 % атлетів цей показник відповідає нормам (8 - 12 повторень), а більшість спортсменів (85,7 %) застосовує іншу кількість повторень в одному сеті, що коливається від 4 - 8 до 8 - 15.

3. Визначено індивідуальні темпи зростання м'язової маси спортсменів груп “А” та “Б”, які оцінювалися за допомогою динаміки обхватних розмірів тіла, силових показників основних груп м'язів та даних складу тіла під впливом певних програм тренувальних занять. Результати визначення індивідуальних темпів зростання м'язової маси спортсменів показали, що в атлетів групи “А” після застосування загальновизнаної програми тренувальних занять спостерігалася позитивна тенденція зміни обхватних розмірів тіла на 2,1 % (р > 0,05), силових показників основних груп м'язів на 7,4 % (р > 0,05) та рівня жирового шару на 6,1 % (р > 0,05), що, у свою чергу, свідчить про адекватність загальновизнаних показників тренувальної роботи індивідуальним темпам зростання їх м'язової маси.

У спортсменів групи “Б” після застосування цієї програми тренувальних занять не відбулося суттєвих змін обхватних розмірів тіла та силових показників основних груп м'язів, але спостерігалося значне зниження рівня їх жирового шару на 13,7 % (р < 0,05). Отримані результати свідчать про те, що запропоновані показники тренувальної роботи не є адекватними індивідуальним темпам зростання м'язової маси для спортсменів групи “Б”.

4. Розроблено експериментальну програму тренувальних занять, що відрізняється від загальновизнаної за рахунок збільшення ваги обтяження (до 85 %) та одночасного зменшення кількості повторень (до 4 - 8) в одному сеті. За рахунок цього відбуваються інтенсивні витрати АТФ, КФ, структурних (складові частини міофібрил) та функціональних (ферменти, гормони) білків у м'язах спортсменів, що дозволяє досягти у тренувальному процесі суттєвої суперкомпенсації систем організму.

5. Застосування експериментальної програми тренувальних занять сприяло отриманню передбачуваних результатів за вдвічі коротший проміжок часу (за три мезоцикла). Так, у спортсменів групи “Б” обхватні розміри тіла зросли на 5,2 % (р < 0,01), силові показники основних груп м'язів відповідно - на 17,1 % (р < 0,01), що свідчить про адекватність експериментальних показників тренувальної роботи індивідуальним темпам зростання їх м'язової маси. У спортсменів групи “А” обхватні розміри тіла в середньому зросли на 4,6 % (р < 0,01), а силові показники основних груп м'язів на 13,8 % (р < 0,05), однак ці зміни пройшли за шість мезоциклів тренувальних занять.

6. Нам вдалося підтвердити теорію про переважну активізацію певних типів м'язових волокон спортсменів під впливом відповідних показників тренувальної роботи: особливо ваги обтяження, кількості повторень та тривалості роботи в одному сеті. Водночас встановлено, що використання загальновизнаних програм тренувальних занять не завжди є ефективним чинником для досягнення спортивного результату. До побудови тренувального процесу необхідно підходити комплексно, переважно враховуючи індивідуальні темпи зростання м'язової маси спортсменів.

СПИСОК РОБІТ, ЯКІ ОПУБЛІКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Чернозуб Андрій. Взаємозв'язок між побудовою програм тренувальних занять в атлетизмі та функціональними властивостями м'язової маси // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - 2001. - № 4. - С. 23 - 26.

2. Чернозуб Андрій. Вплив програм тренувальних занять з урахуванням функціональних можливостей м'язової маси на підвищення силових можливостей спортсменів, які займаються атлетизмом // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць під ред. С.С. Єрмакова. - Харків: ХХПІ, 2001. - № 20. - С. 12 - 17.

3. Чернозуб Андрій. Взаємозв'язок між зростанням обхватних розмірів тіла та силових можливостей спортсменів, які займаються атлетизмом // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць під ред. С.С.Єрмакова. - Харків: ХХПІ, 2002. - № 20. - С. 28 - 34.

4. Кісєльов А.Ф., Олійник В.П., Татарова Л.Л., Чернозуб А.А., Ємельянова О.Г. Стан здоров'я учнів Миколаєва за матеріалами суспільного і вибіркового досліджень // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: Тез. доп. Всеукраїнської наук.-практ. конф. - Луцьк, 1999. - С. 647 - 650.

5. Чернозуб Андрій. Взаємозв'язок між структурою м'язової тканини та тренувальними навантаженнями в групах початкової підготовки культуристів // Молода спортивна наука України: Тез. доп. IV Міжнарод. наук. конф. (16 - 18 березня 2000 р.) - Львів, 2000. - С. 225 - 226.

6. Чернозуб Андрій. Вплив тренувального процесу на результативність юних культуристів // Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров'я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації: Тез. доп. IV Міжнарод. наук. конгресу (16 - 19 травня 2000 р.) - Київ, 2000. - С. 146.

Размещено на Allbest.ru