З метою виявлення динаміки розвитку швидкісно-силових якостей для її прогнозування і побудови тренувального процесу на різних етапах безперервної футбольної підготовки юних футболістів було проведено серію досліджень. На першому етапі виявили рівень розвитку швидкісно-силових якостей, а також засоби та методи, які йому сприяють у висококваліфікованих футболістів. На другому етапі визначили особливості вікових змін у розвитку швидкісно-силових якостей юних спортсменів та їх зв'язок з технічною підготовкою.

Проведені нами педагогічні спостереження з метою вивчення рівня розвитку швидкісно-силових якостей футболістів високої спортивної класифікації та планування засобів і методів підготовки, дозволили виявити, що гра у футбол характеризується великою варіативністю швидкісно-силових дій. Футболісти протягом однієї гри від 50 до 60 разів вступають в єдиноборства за м'яч на землі, від 30 до 35 разів у повітрі, здійснюють 40-45 ривків, виконують понад 50 ударів на дальність, від 30 до 40 разів вкидають м'яч із-за бічної лінії, виконують до 30 ударів у бік воріт. Поза тим гравцеві протягом гри доводиться долати відстань біля 9 км, з яких майже 3 км у максимальному темпі. До того ж футболісти мають бути не лише швидкими й спостережливими, вигравати єдиноборства, а й повинні бездоганно володіти необхідним арсеналом техніко-тактичних дій, для того щоб не поступатися у цих компонентах гравцям суперника. На цей час вказані показники забезпечують досить високий рівень фізичної підготовленості висококваліфікованих футболістів і можуть бути модельними при поступовій підготовці юних футболістів.

Дослідження рухових якостей і технічної підготовленості юних футболістів 11-14 років проводилися протягом 4-х років у футбольних групах Харківської обласної футбольної школи “Металіст” та ДЮК “Арсенал”.

Для визначення рівня швидкісних якостей ми використовували пробігання відрізків на 30 та 60 метрів із положення "високого старту". На основі аналізу отриманих показників можливо зробити такі висновки: час подолання відрізків 30 та 60 метрів із збільшенням тренувального стажу зменшувався, результати з бігу на відрізку 30 м у юних футболістів від 11 до 14 років покращали на 0,6 с (10,9%; t=12,00; p<0,001). Динаміка зміни цих результатів відбувається рівномірно. Різниця між показниками у проведених вікових групах дорівнює 0,2 с (3,6%).

Аналіз показників з бігу на 60 м виявив тенденцію щодо уповільнення темпів приростів на вікових проміжках від 11 до 14 років. Від початку спостережень, тобто з 11 до 14 років показники в подоланні відрізка 60 м покращилися на 1,5 с (14,2%), але прирости результатів відбувалися нерівномірно: від 11 до 12 років на 0,9 с (8,5%), в 13 років на 0,4 с (3,7%) й найменший приріст маємо в 14 років, всього 0,2 с (1,9%). Усі вікові групи мають статистично достовірні відзнаки (p<0,05).

Таким чином, результати тестових випробувань швидкісних якостей у юних футболістів 11-14 років свідчать про їх відносну прогресивність за умови раціонального впливу тренувальних занять з футболу. Найвищі статистично достовірні зміни росту швидкісних якостей виявлені у 11-12 річних юних футболістів (t=9,00; p<0,001).

Рівень прояву швидкісно-силових якостей вимірювався за допомогою уніфікованих тестів - підскок угору й стрибок у довжину з місця. Отримані результати у підскоку вгору показують, що приріст результатів у визначених вікових групах відбувається нерівномірно. Якщо в проміжку від 11 до 12 років він складав 11,5% (3,5 см), то у віковому інтервалі 12-13 років він покращився лише на 4,7% (1,5см). Найбільший приріст зареєстровано в 14-річному віці. Він складає 30,5% (14,0 см). З 11 до 14 років у цій контрольній вправі показник покращився на 19,0 см, що у порівнянні із початковим станом складає 41,4%. Виявлено, що не у всі роки приріст результатів статистично достовірний. Наприклад, не виявлено цього у порівнянні досягнень 13-річних футболістів по відношенню до 12-річних (t=1,36; p>0,05).

Дещо інша тенденція визначена під час аналізу показників результатів стрибків у довжину з місця, в яких результати із року в рік збільшуються рівномірно. Їх приріст у вікових групах склав 10, 12 і 19 см (відповідно 5,5; 6,2 й 8,9%). Найбільший приріст помітний у 14-річних футболістів, а найменший - у 12-річних. Середній результат за три роки тренувальних занять збільшився на 41,0 см (20,6%). Виявлено статистично достовірну різницю в прирості цих показників між усіма віковими періодами (p<0,05).

Результати досліджень виявили найбільші позитивні зрушення в швидкісно-силових показниках у 14-річних хлопчиків, що на нашу думку пояснюється найбільш сприятливим періодом вікового формування рухових функцій дітей цього віку у плані комплексного розвитку швидкості й сили. Прояв швидкісних і швидкісно-силових якостей пов'язаний з розвитком силових показників м'язів. Тому важливо виявити за рахунок яких м'язових груп можливо покращення цих якостей у юних футболістів. Для цього вимірювалася абсолютна сила дев'яти м'язових груп у згинальних та розгинальних рухах (плече, тулуб, стегно, гомілка, підошовні згиначі ступні).

Чотирирічні дослідження показали, що для всіх м'язових груп характерною є тенденція щодо збільшення сили. Разом із тим, в окремі вікові періоди на етапі початкової спортивної підготовки приріст сили відбувається різними темпами.

Сила м'язів, що беруть участь у згинанні тулуба, стегна та гомілки в проміжку 11-14 років збільшується поступово. Максимальна сила м'язів згиначів стегна найбільшими темпами збільшується протягом 12-13 років, від 13 до 14 років зрушення статистично недостовірні (p>0,05). Аналогічні дані маємо в 12-13 років в приростах сили тулуба і в силі згиначів гомілки (p<0,05).

Сила м'язів, що беруть участь у згинанні плеча і ступні мають найбільший приріст у віковому проміжку від 12 до 13 років. З 13 до 14 років величина приросту сили названих м'язових груп статистично достовірна (p<0,05), хоча й має найменші абсолютні зрушення. Приріст сили в м'язах, які забезпечують підошовні згиначі ступні в 11-12 років статистично недостовірні (p>0,05).

Сила м'язових груп, які беруть участь у розгинанні тулуба, стегна й гомілки, має найвищий показник у 12-14 років. Статистично достовірний приріст сили м'язів розгиначів плеча й гомілки спостерігаємо у вікових інтервалах 11-12 років та 13-14 років.

Таким чином, формування м'язової сили у хлопчиків 11-14 років, які регулярно займаються футболом, відбувається нерівномірно. Найбільше збільшення результатів спостерігається в період від 12 до 13 років. В окремих показниках (розгинання стегна, тулуба) спостерігається великий приріст у віковому проміжку 13-14 років. Найменша динаміка силових показників відбувається в період від 11 до 12 років.

Проведений порівняльний аналіз результатів контрольних вправ, які характеризують технічну підготовленість, показав, що удосконалення координаційних здібностей, які визначаються у специфічних контрольних завданнях (вправах), відбувається в різні вікові проміжки нерівномірно.

Так, час ведення м'яча у всіх вікових групах рівномірно зменшується відповідно з підвищенням технічної підготовленості, але в 14 років темпи приросту значно збільшуються. Величина приростів статистично достовірна між окремими віковими інтервалами при досить великому рівні значущості (t=3,33-5,81; p<0,01-0,001).

Різниця показників дальності польоту м'яча між віковими групами, крім 13 і 14 років, також статистично достовірна (p<0,05-0,001). Приріст результатів від 11 до 14 років складає 12м 94см (36,6%). Найбільше абсолютне збільшення результатів відбувається у віковому інтервалі від 12 до 13 років (20,5%).

Дальність польоту м'яча збільшується за рахунок сили удару, удосконалення техніки його виконання та від того, з якого положення удар виконується (наприклад, удар по нерухомому м'ячу, по м'ячу, який котиться назустріч, для виконання удару футболіст використовує розбіг та ін.). У свою чергу, сила удару визначається вмінням спортсмена концентрувати зусилля при виконанні цієї специфічної дії.

У технічних діях, пов'язаних із вкиданням м'яча на дальність, як і в попередній вправі, результати у зв'язку з віком рівномірно збільшуються, з 11 до 12 років приріст склав 1 м 48 см (17,7%) і з 12 до 13 років - 1 м 42 см (10,5%). Приріст показників у 14-річних футболістів у порівнянні із результатами 11-річних складає 4м 22см (36,5%). Різниця між середніми показниками в окремих вікових групах статистично достовірна (p<0,05).

Результати дослідження рівня технічної підготовленості юних футболістів 11-14 років за рахунок використаних спеціальних вправ показали, що в процесі регулярних тренувальних занять має місце відносно рівномірне покращення виконання тестів. Найбільш позитивні зрушення в цих показниках спостерігаються у 14-річних футболістів.

Отримані результати досліджень спеціальних показників свідчать, що рівень професійно значущих швидкісних, швидкісно-силових рухових якостей й технічної підготовленості удосконалюється у юних футболістів протягом усіх періодів вікового розвитку у діапазоні 11-14 років.

Це положення погоджується із структурованими впродовж багатьох років уявами про удосконалення рухових функцій юних футболістів під впливом відповідних тренувальних навантажень (В.В. Ніколаєнко, 1989; М.С. Полішкис, 1997; В.М. Шамардін, 2001).

Поза тим звертає на себе увагу і той факт, що в кожній із досліджуваних вікових груп зустрічаються діти, що мають як низькі, так і відносно високі індивідуальні характеристики розвитку цих якостей, про це свідчать показники сігмальних відхилень для цих вікових груп.

Для виявлення впливу темпів росту рухових якостей на ступінь оволодіння необхідними спеціальними навичками ігрової діяльності проведено кореляційний аналіз 18 показників (табл. 2)

Аналіз коефіцієнтів кореляції свідчить про залежність показників у веденні м'яча на 30 м й удару по м'ячу на дальність від результату з бігу на 30 та 60 м. Сила удару по м'ячу також статистично пов'язана (в 11 та 14 років) з часом бігу на 30 м, а в 13-14 років - з часом бігу на 60 м.

При виявлені залежностей між рівнем швидкісно-силових якостей та результатами виконання контрольних вправ, що характеризують технічну підготовленість футболістів, установлено, що не на всьому проміжку початкового етапу підготовки спостерігається статистично вагомий взаємозв'язок.

Значущий кореляційний зв'язок виявлено між підскоком угору й результатами ведення м'яча 30 м у 12 років (r = -0,573), 13 років (r = -0,613) і 14 років (r = -0,649), дальністю (r = 0,543; 0,682; 0,673; 0,680) та силою удару по м'ячу (r = 0,597; 0,599; 0,673; 0,616). Аналогічна тенденція зв'язку показників стрибка у довжину з місця і технічними діями юних футболістів.

Крім того, методом кореляційного аналізу виявлено залежність між технічними діями, якими юні футболісти користуються в іграх та їх фізичною підготовленістю. школяр спортивний руховий футбольний

Так, у юних футболістів 12 років рівень швидкісно-силової підготовленості достовірно пов'язаний лише з якістю ударів по воротах (r=0,676; 0,637).

У 13 років параметри ігрової активності у вигляді єдиноборств за м'яч у повітрі мають статистично достовірний зв'язок із рівнем швидкісно-силових якостей, а саме, підскоком угору (r=0,561), а також бігом на 30 (r=0,614) i 60 (r=0,660) метрів.

У 14 років єдиноборства за м'яч статистично достовірно корелюють із більшістю тестів швидкісно-силової підготовленості, що свідчить про необхідність позитивного розвитку даних якостей у процесі підвищення ефективності ігрових дій.

Аналіз кореляційної матриці дозволяє зробити узагальнення про те, що активність ігрової діяльності юних футболістів 12-14 років визначається переважними значеннями різних факторів рухової діяльності в залежності від віку футболістів.

Таблиця 2

Величина коефіцієнта кореляції між швидкісними і швидкісно-силовими якостями й рівнем технічної підготовленості юних футболістів 11-14 років

Так, у 12 років ефективність ігрової майстерності у значній мірі визначається рівнем розвитку швидкісних якостей і в меншій - швидкісно-силовими.

У 13 років збільшується статистична значимість швидкісних якостей, поряд із чим підвищується роль швидкісно-силових якостей, яка проявляться в ефективності виконання єдиноборств та ударів по воротах. У 14 років кількість кореляційних зв'язків збільшується і зростає значення швидкісно-силової підготовки по відношенню до єдиноборств і швидкості, що сприяє підвищенню ефективності ударів по воротах. Також у цьому віці у юних футболістів спостерігається найбільша значимість швидкісної та швидкісно-силової підготовленості для досягнення кінцевого змагального ефекту.

Проведений кореляційний аналіз між показниками абсолютної м'язової сили і результатами виконання контрольних вправ з технічної та швидкісно-силової підготовки виявив, що між силою розгинання стегна та ударом м'яча на дальність і силою удару по м'ячу є досить суттєва кореляційна залежність у 12-14 років. Розгинання стегна корелює з ударом на дальність в 12 років (r = 0,501), в 13 років (r = 0,630) і 14 років (r = 0,645). У такій же мірі визначено кореляційну залежність сили удару по м'ячу від сили м'язів розгинання стегна в 11-14 років (r = 0,585; 0,579; 0,635; 0,619). Аналогічна тенденція виявлена у віці 11-14 років між абсолютною силою м'язів, що забезпечують розгинання гомілки і ударом по м'ячу на дальність (r = 0,534; 0,587; 0,619; 0,640) та силою удару по м'ячу (r = 0,551; 0,578; 0,661; 0,669). В той же час не виявлено кореляційної залежності між досліджуваними технічними футбольними прийомами та силою інших м'язових груп.

Швидкісні якості у юних футболістів 11-14 років також корелюють з показниками максимальної сили м'язів, які забезпечують розгинання стегна і гомілки. Це стосується бігу на 30 і 60 м, які вимагають прояву максимальних зусиль м'язів, за рахунок яких здійснюється відштовхування ногами.

Показники прояву швидкісно-силових якостей мають значний кореляційний зв'язок з силою м'язів, що визначають результат у проведеному тестуванні. Так, у юних футболістів 11-14 років результат у підскоку вгору з місця корелює з максимальною силою м'язів, що забезпечують розгинання стегна (r = 0,560; 0,621; 0,649; 0,675), гомілки (r = 0,516; 0,606; 0,518; 0,630) та підошвене згинання ступні (r = 0,519; 0,643; 0,648; 0,630). Результати стрибка у довжину з місця також мають значну кореляційну залежність від максимальної сили м'язів, що здійснюють розгинання стегна і гомілки, а також підошвеного згинання ступні (r = 0,516-0,687).

Кореляційної залежності між тестами прояву швидкісних і швидкісно-силових якостей та іншими м'язовими групами у юних футболістів 11-14 років не виявлено.

У четвертому розділі “Дослідження надійності методів оцінки фізичної підготовленості юних футболістів з метою прогнозування успішності їх спортивного удосконалення” подано чотирирічні педагогічні спостереження за 20 юними футболістами, у яких визначалася динаміка індивідуальних показників фізичного розвитку рухових якостей і технічної підготовленості у зв'язку з впливом систематичних занять футболом.

За результатами первинних контрольних випробувань (2000 рік) усі відібрані футболісти були розміщені за ранговим порядком. Повторні контрольні випробування проводилися у тих самих стандартних умовах через кожні дванадцять місяців. Отримані показники визначили незначні переміщення рангового порядку місць юних футболістів. Аналогічну ситуацію результати тестування мали й після подальших контрольних випробувань у 2001, 2002, 2003 роках.

Для визначення динаміки індивідуальних показників фізичної й технічної підготовленості та розвитку фізичних якостей ми використовували метод ранжування за кожними ознаками, що вивчалися. Після цього визначався сумарний ранг і місце в залежності від значення рангу на кожному з етапів тестування.

Педагогічні спостереження за фізичним розвитком юних футболістів експериментальної групи свідчать про появу змін у цих показниках. У всіх вікових періодах помічаються вірогідні зміни з основних антропометричних показників (довжина тіла, вага, спірометрія, динамометрія), за виключенням показників станової сили, визначеної у віці 14 років. Темпи приросту антропометричних показників різні. Активний ріст у довжину, збільшення вагових та силових показників спостерігається в більшій мірі в 12-13 років. Особливо це актуально для тих футболістів, які займають у групі високі рангові місця. Життєва ємність легень збільшується переважно у 13-14-річних юнаків (t=3,29; p<0,01).

Кореляційний аналіз дозволяє стверджувати, що за основними антропометричними показниками юні футболісти зберігають свою індивідуальну відмінність. Рангові переміщення в групі (за цими показниками) незначні.

Таким чином, проведені дослідження показують, що перевага в індивідуальних показниках фізичного розвитку юних футболістів в період 11-14 років у більшості випадків зберігається. Це дозволяє використовувати антропометричні показники (довжину тіла, вагу, спірометрію та станову силу) у якості критеріїв відбору хлопчиків для занять футболом, з орієнтацією на модельні вимоги спортсменів вищого класу.

В експерименті ми ставили також завдання визначити надійність оцінки швидкісно-силових якостей у юних футболістів для прогнозування успішності їх спортивного вдосконалення. Для цього потрібно було визначити наскільки стабільним є ранговий порядок у групі, визначений за основними показниками фізичної і технічної підготовленості та як він змінюється під впливом систематичних занять футболом. У зв'язку із цим, головним критерієм оцінки ми вважали визначення рангової кореляції між показниками індивідуальних характеристик швидкісних, швидкісно-силових якостей та технічною підготовленістю юних футболістів.

Аналіз динаміки індивідуальних показників i їх стабільність у міжгруповій варіації протягом тривалого часу тренувальних занять показує, що зміни в середині групи незначні, але ступінь цієї стабільності за окремими характеристиками неоднакова.

Юні футболісти з достатньо розвинутими швидкісно-силовими якостями до кінця експерименту зберегли своє лідерство в рівні розвитку цих показників.

Разом із тим юні футболісти, що мали відносно низький рівень швидкісно-силових якостей на початку експерименту, протягом чотирьох років занять футболом не змогли збільшити темпів приросту цієї важливої якості. Це свідчить, що природні дані є визначальними у прояві якостей, пов'язаних зі швидкістю.

Результати педагогічних спостережень показують, що при відборі дітей у відділення футболу важливе значення мають показники фізичної підготовленості. Рангові переміщення в групі за вказаними показниками незначні, тому можна зробити висновок, що рівень фізичного розвитку має прогностичне значення на початковому етапі відбору юних футболістів.

Прояви фізичних якостей швидкісно-силового спрямовування багато в чому визначаються їх первісним рівнем. Отримані дані свідчать про правомірність відбору дітей у відділення футболу за показниками, що характеризують рівень швидкісно-силових якостей.

Проведені дослідження над юними футболістами дозволили виявити відносну консервативність висхідних характеристик швидкісних і швидкісно-силових якостей. Цей висновок обґрунтований чотирирічними спостереженнями за юними футболістами, які займалися в ідентичних умовах при одному й тому ж співвідношенні засобів підготовки.

Результати річного експерименту виявили, що спеціалізовані додаткові вправи швидкісно-силового характеру у 12-ти річних футболістів експериментальних груп привели до позитивних зрушень у фіксованих показниках. В ycix чотирьох тестах: в пробіганні 30-метрового відрізку, у стрибках в довжину з місця, у підскоках вгору за допомогою рук i становою силою зафіксовані прирости, які дорівнюють у першій експериментальній групі відповідно - 7,1%; 4,4%; 14,4% і 10,2%, у другій - 5,1%; 3,3%; 13,5% і 11,2%.

В чотирьох тестах різниця результатів показників між експериментальними групами складає відповідно: у бігу на 30 м - 0,1 с (2,0%); у стрибку в довжину з місця - 30 м (1,1%); у підскоці вгору - 1,6 см (0,9%); у становій силі - 2,1 кг (1,0%).

Аналогічна тенденція спостерігається i в 13-річних футболістів. Так, після впровадження спеціальних комплексних вправ для розвитку швидкісних і силових якостей в групі більш підготовлених юних футболістів достовірно покращилися результати в бігу на 30 м (t=7,02; p<0,001); в стрибку у довжину з місця (t=6,28; p<0,001); в підскоку вгору з місця (t=4,29; p<0,01) і становій силі (t=3,26; p<0,01), а в другій експериментальній групі результати покращувалися в меншій мірі, відповідно за тестами (t=5,56; p<0,001), (t=3,30; p<0,01), (t=2,84; p<0,05), (t=2,66; p<0,05).

Отриманні результати свідчать про те, що в більшості тестів швидкісно-силового характеру додаткові вправи викликають позитивний приріст показників у юних футболістів 12 i 13 років експериментальних груп. Разом із тим, при порівнянні вихідних і кінцевих показників в обох групах, ми відзначаємо менший ефект впливу додаткових засобів, спрямованих на розвиток швидкісно-силових якостей у юних футболістів другої експериментальної групи з меншими рейтинговими значеннями. Це підкріплюється статистичними параметрами (t) й рівнем їх варіативності (p) між групами.

Поза тим в групах 12-13 річних футболістів спостерігається відносна рейтингова стабільність результатів як на початку, так i в кінці експерименту. 3береження індивідуальної i сумарної рейтингової стабільності в річному експерименті свідчить про відносну консервативність розвитку швидкісно-силових якостей у юних футболістів.

Крім цього, проведені дослідження показали, що використання комплексів додаткових засобів, спрямованих на більш інтенсивний розвиток швидкісних і швидкісно-силових якостей, незначно впливає на їх підвищення у юних футболістів 12 та 13 років, які мали відносно нижчий рівень їх розвитку, ніж у юнаків з їх високим рівнем.

Це підтверджує, що у розвитку швидкісних і швидкісно-силових якостей велике значення мають природні анатомо-фізіологічні особливості, які потрібно враховувати при відборі юнаків у різних ланцюгах безперервної футбольної підготовки.

У п'ятому розділі “Обговорення результатів досліджень” узагальнено основні результати проведених експериментів відповідно до мети і завдань досліджень. Подано основні компоненти безперервної футбольної підготовки юнаків, серед яких чільне місце займає розвиток рухових якостей і становлення технічної підготовленості. Результати проведених досліджень дозволили підтвердити, що в процесі безперервної футбольної підготовки вирішальне значення мають швидкісні і швидкісно-силові якості, які доцільно розвивати у віці 11-14 років і на базі яких формувати технічні прийоми гри у футбол.

Визначено, що спортивна майстерність футболістів і перспективи їх вдосконалення тісно пов'язані насамперед з визначенням оптимального віку початку занять і критеріїв відбору для зарахування у різні футбольні групи та відділення, забезпеченням різнобічної підготовки та дотримання методичних положень спортивного тренування.

Впровадження результатів досліджень дозволяє послідовно вирішувати завдання цілісної системи безперервної футбольної підготовки юнаків шкільного віку.