Формування технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів високої кваліфікації в системі спортивної підготовки

Формування технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів високої кваліфікації можливе тільки з урахуванням дидактичних закономірностей, програмово-цільового керування, що базуються на використанні сучасних комп'ютерних програм, які дозволяють досліджувати й аналізувати рухові дії на новому якісному рівні (А.М.Лапутін, 2001).

Доповнені та розширені наукові дані (Б.М.Шустина, 1995, R.J.Mackenzie, 2003; F.Schade, A.Arampatzis, G-P.Bruggemann, 2004) про біомеханічні характеристики (компоненти, провідні ланки) у легкоатлетичних змагальних стрибках, що впливають на досягнення високих спортивних результатів. Виявлено й проаналізовано 45 біомеханічних показників та з'ясований їхній вплив на результативність залежно від статевих і індивідуальних особливостей організму чоловіків і жінок і специфіки стрибкової дисципліни. Дослідження В.І.Загревського, 1991, А.М.Лапутіна, 1999, М.П. Шестакова, 2003 доповнені даними про розробку й впровадження комп'ютерних програм, що дозволяють синтезувати біомеханічні моделі рухових дій та з великим ступенем вірогідності проектувати біомеханічну структуру рекордних досягнень; результати досліджень В.М.Болобана, 2004, В.Жук, М.Мартиненко, 2004, В.О.Кашуби, 2003, В.В.Кузнєцова, 1970, А.М.Лапутіна, 2001, А.П.Стрижака, 1992, В.Б.Попова, 2004 розширені інформацією про стан пружнов'язких властивостей кістякових м'язів, що беруть активну участь у виконанні основних системоутворюючих елементів техніки легкоатлетичних змагальних стрибків, вестибуломоторної системи й швидкісно-силової підготовленості, які є важливими передумовами формування технічної майстерності й поліпшення спортивних результатів; В.М.Платонова (2004) - даними про застосування індивідуальних моделей рухових дій за допомогою технології оперативного біомеханічного моделювання техніки; роботи В.О.Заціорского, 2004; А.М.Лапутіна - про біомеханічний контроль техніки й спеціальну підготовленість стосовно специфіки стрибкових дисциплін легкої атлетики.

Уперше розроблені:

- комп'ютерні програми “JUMP” та “ОПЕРАТИВНА МОДЕЛЬ”;

-багатофункціональні біомеханічні моделі рухових дій, що забезпечують досягнення заданих спортивних результатів у легкоатлетичних змагальних стрибках у чоловіків і жінок, що дозволяють здійснювати контроль, прогнозування й формувати технічну майстерність залежно від специфіки стрибкової дисципліни й статевих особливостей;

- система цілей, що орієнтує тренера й спортсмена на першорядність розвитку тих біомеханічних показників, які роблять найбільший внесок у досягнення високих спортивних результатів залежно від специфіки стрибкової дисципліни й статі спортсмена;

- технологія оперативного біомеханічного моделювання, що дозволяє одержувати зразки техніки змагальної вправи кожного конкретного спортсмена на підставі цілеспрямованої зміни величин біомеханічних показників;

- методологія формування технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів високої кваліфікації, що базується на закономірностях організації раціональної біомеханічної структури основних системоутворюючих елементів техніки легкоатлетичних змагальних стрибків; урахуванні функціонального стану пружнов'язких властивостей кістякових м'язів, вестибуломоторної системи, швидкісно-силової підготовленості; індивідуальних і статевих особливостей виконання змагальних вправ; раціональному співвідношенні тренувальних засобів відносно поштовхової і махової ніг.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз науково-методичної літератури й узагальнення передового практичного досвіду підтверджують, що формування технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів високої кваліфікації є стрижневим системоутворюючим елементом у підготовці й належить до числа актуальних проблем. Багато фахівців у своїх дослідженнях приділяють велику увагу підвищенню фізичних здатностей, не дивлячись те, що діапазон їхнього розвитку обмежений; що ж стосується можливості вдосконалення рухових навичок, то в системі багаторічної підготовки цей процес нескінченний.

Проблема формування технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів високої кваліфікації розглядається без урахування біофізичних закономірностей змагальних стрибкових вправ, індивідуальних особливостей спортсмена, статі й недостатньо вивчена з позицій використання високих технологій у системі спортивної підготовки.

2. Установлено, що спортивні результати в легкоатлетичних змагальних стрибках залежать: від збільшення потужності відштовхування; кута вильоту ЗЦМ тіла; швидкості вильоту ЗЦМ тіла в момент відриву від опори; середньої повної енергії руху тіла спортсмена при відштовхуванні від опори; результуючої сили реакції опори у фазі відштовхування; швидкості розбігу перед відштовхуванням від опори; кутової швидкості згинання гомілковостопного суглоба опорної ноги при відштовхуванні від опори; середньої горизонтальної складової швидкості ЦМ махової ноги у фазі відштовхування; кутової швидкості розгинання колінного суглоба опорної ноги при відштовхуванні від опори; кутової швидкості розгинання тазостегнового суглоба опорної ноги при відштовхуванні від опори; роботи, виконаної спортсменом при відштовхуванні від опори; кута розгинання тазостегнового суглоба опорної ноги в момент відриву від опори; мінімального кута в колінному суглобі опорної ноги при відштовхуванні від опори, довжини тіла й зменшення тривалості фази відштовхування й маси тіла спортсмена.

Установлено взаємозв'язок антропометричних і біомеханічних показників техніки зі спортивним результатом: у стрибку у висоту у чоловіків (РrР = 0,52-0,89, P<0,01), у жінок (РrР = 0,46-0,64, P<0,01); у стрибку в довжину у чоловіків (РrР = 0,36-0,88, P<0,01), у жінок (РrР = 0,41-0,96, P<0,01); у потрійному стрибку у чоловіків: перше відштовхування - (РrР = 0,36-0,79, P<0,01), друге - (РrР = 0,39-0,73, P<0,01); третє - (РrР = 0,36-0,73, P<0,01), у жінок: перше відштовхування - (РrР = 0,38-0,78, P<0,01); друге - (РrР = 0,37-0,73, P<0,01), третє (РrР = 0,38-0,78, P<0,01).

Виявлені біомеханічні показники й закономірності їхньої зміни стали підґрунтям організації раціональної біомеханічної структури основних системоутворюючих елементів техніки легкоатлетичних змагальних стрибків, вони є об'єктивними критеріями контролю й можуть бути використані у спортивній практиці для формування технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів високої кваліфікації на етапах реалізації індивідуальних можливостей і збереження вищої спортивної майстерності.

3. Розроблено багатофункціональні біомеханічні моделі рухових дій, що забезпечують досягнення заданих спортивних результатів у діапазонах: стрибок у висоту - 2,15-2,55 м (чоловіки) і 1,90-2,25 м (жінки); стрибок у довжину - 7,15-9,55 м (чоловіки) і 6,25-8,20 м (жінки); потрійний стрибок - 15,80-19,50 м (чоловіки) і 13,10-16,50 м (жінки), які визначають основний вектор формування технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів високої кваліфікації в системі спортивної підготовки.

При рішенні проблем теорії й методики підготовки легкоатлетів-стрибунів високої кваліфікації багатофункціональні біомеханічні моделі рухових дій є системоутворюючим фактором, що визначає структуру й зміст процесу формування технічної майстерності. Їхній теоретичний аналіз дає можливість включити отримані дані в загальну систему знань, а також розробити шляхи практичної реалізації завдань педагогічного керування технічними характеристиками спортсмена, прогнозу зростання спортивних результатів, оцінки індивідуальних резервів досягнення запланованих біомеханічних показників змагальних стрибкових вправ.

4. Установлено, що використання багатофункціональних біомеханічних моделей у практичній діяльності дозволяє реалізувати загальні напрями формування технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів високої кваліфікації (чоловіки й жінки) в єдності до розробленої системи цілей, що орієнтує тренера на досягнення заданих спортивних результатів у стрибку у висоту, у довжину і потрійному залежно від відсотку внеску інформативних антропометричних і біомеханічних показників:

потужність відштовхування: чоловіки - 15,68-19,54 %, жінки - 12,75-18,71 %;

кут вильоту ЗЦМ тіла: чоловіки - 11,98-15,30 %, жінки - 8,92-16,04 %;

швидкість вильоту ЗЦМ тіла в момент відриву від опори: чоловіки - 12,72-17,21 %, жінки - 9,84-17,02 %;

середня повна енергія руху тіла спортсмена при відштовхуванні від опори: чоловіки - 8,30-9,80 %, жінки - 6,80-10,68 %;

тривалість фази відштовхування: чоловіки - 10,25-11,76 %, жінки - 6,92-11,79 %;

швидкість розбігу перед відштовхуванням від опори: чоловіки - 6,84-12,41 % , жінки - 8,35-16,03 %;

довжина тіла: чоловіки - 1,47-5,00 %, жінки - 1,28-7,46 %;

маса тіла: чоловіки - 1,04-5,00 %, жінки - 1,23-4,92 %

в окремих стрибкових дисциплінах легкої атлетики:

середня горизонтальна складова швидкості ЦМ махової ноги у фазі відштовхування: стрибок у висоту: чоловіки - 3,50 %; стрибок у довжину: чоловіки - 3,80 %, жінки - 6,56 %;

кутова швидкість згинання гомілковостопного суглоба опорної ноги при відштовхуванні від опори: стрибок у висоту: чоловіки - 5,88 %, жінки - 6, 69 %; потрійний стрибок: чоловіки - 5,66 %; жінки - 4,01 %;

кутова швидкість розгинання колінного суглоба опорної ноги при відштовхуванні від опори: стрибок у висоту: чоловіки - 1,96 %, жінки - 13,41 %; стрибок у довжину: жінки - 7,38 %; потрійний стрибок: чоловіки - 3,21 %, жінки - 3,10 %;

кутова швидкість розгинання тазостегнового суглоба опорної ноги у фазі відштовхування: стрибок у довжину: чоловіки - 3,53 %; потрійний стрибок: чоловіки - 5,03 %, жінки - 3,99 %;

робота, виконана спортсменом у фазі відштовхування від опори: стрибок у довжину: чоловіки - 13,85 %, жінки - 9,54 %;

кут розгинання тазостегнового суглоба опорної ноги в момент відриву від опори: стрибок у довжину: жінки - 6,20 %;

мінімальний кут у колінному суглобі опорної ноги при відштовхуванні від опори:

стрибок у довжину: чоловіки - 2,40 %.

результуюча сила реакції опори у фазі відштовхування: стрибок у висоту: чоловіки - 7,96 %.

5. Розроблено технологію оперативного біомеханічного моделювання техніки легкоатлетичних змагальних стрибків, що є автоматизованою системою одержання й вибору кількісних біомеханічних характеристик та їх аналізу. Вона дозволяє моделювати й прогнозувати різні варіанти рішення складних рухових завдань, які можуть бути адаптовані до техніки рухів конкретного спортсмена. Вибір оптимального варіанта раціональної організації рухів залежить від специфіки стрибкової дисципліни легкої атлетики, визначається індивідуальними антропометричними й біомеханічними характеристиками техніки, орієнтований на зміну тих показників, які не лімітовані генетично, а піддаються розвитку й удосконаленню в результаті використання необхідного комплексу тренувальних впливів, що сприяють їхньому поліпшенню.

6. Експериментально встановлено, що формування технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів високої кваліфікації передбачає орієнтацію на особливості й індивідуальні характеристики виконання змагальних стрибкових вправ чоловіками і жінками.

Побудова раціональних рухових дій жінок забезпечує компенсацію недоліку силових можливостей, обумовлених статевими розходженнями, за рахунок швидкісного виконання основних системоутворюючих елементів техніки легкоатлетичних змагальних стрибків й підвищення кутових швидкостей рухів у суглобах. Це дозволяє ефективно використовувати пружнов'язкі властивості кістякових м'язів і сухожиль і в такий спосіб вносити додаткову енергію в систему рухів, а у чоловіків - за рахунок підвищення силових характеристик техніки.

Оптимальною стратегією індивідуалізації у спортивній практиці є формування тих біомеханічних характеристик, які спортсмен ефективно реалізує у структурі змагальної вправи.

7. Визначено статистично значущий взаємозв'язок компонентів функціонального стану пружнов'язких властивостей кістякових м'язів: жорсткості, демпферності, скорочувальної здатності м'язів, енергії коливань м'язів у стані розслаблення при дозованому механічному впливі, енергії коливань м'язів у стані напруження при дозованому механічному впливі зі спортивним результатом: стрибок у висоту - чоловіки (|r| = 0,47-0,60, P<0,01), жінки (|r| = 0,44-0,62, P<0,01); стрибок з жердиною - чоловіки (|r| = 0,64-0,72, P<0,05), жінки (|r| = 0,64-0,70, P<0,05); стрибок у довжину - чоловіки (|r| = 0,44-0,61, P<0,01), жінки (|r| = 0,44-0,71, P<0,01); потрійний стрибок - чоловіки (|r| = 0,54-0,63, P<0,01), жінки (|r| = 0,53-0,72, P<0,01).

Важливим методичним підходом формування технічної майстерності спортсменів високої кваліфікації є планування раціонального співвідношення основних тренувальних засобів щодо махової та поштовхової ніг, що сприяє природному поліпшенню функціонального стану пружнов'язких властивостей кістякових м'язів, які забезпечують основні рухові механізми роботи біокінематичних ланцюгів нижніх кінцівок при реалізації відштовхування від опори в легкоатлетичних змагальних стрибках.

8. Виявлено закономірності, що визначають формування функціонального стану вестибуломоторної системи легкоатлетів-стрибунів високої кваліфікації. Досягнення високих спортивних результатів пов'язане зі зменшенням середньої амплітуди коливань ЗЦМ тіла, максимальної амплітуди коливань ЗЦМ тіла, максимального віддалення ЗЦМ тіла від центра його проекції й збільшенням середньої частоти коливань ЗЦМ тіла: стрибок у висоту - чоловіки (|r| = 0,61-0,68, P<0,01), жінки (|r| = 0,60-0,74, P<0,01); стрибок з жердиною - чоловіки (|r| = 0,60-0,64, P<0,05), жінки (|r| = 0,60-0,65, P<0,05); стрибок у довжину - чоловіки (|r| = 0,60-0,76, P<0,01), жінки (|r| = 0,60-0,67, P<0,01); потрійний стрибок - чоловіки (|r| = 0,60-0,67, P<0,01), жінки (|r| = 0,60-0,64, P<0,01).

Оптимальною стратегією поліпшення функціонального стану вестибуломоторної системи є використання у тренувальному процесі раціонального співвідношення вправ, які характеризуються значними змінами лінійних і кутових переміщень, проявом відцентрової й доцентрової сил і подібні за механізмами керування й регуляції з боку ЦНС із легкоатлетичними змагальними стрибками. Варто орієнтуватися на особливості функціонального стану вестибуломоторної системи чоловіків і жінок та на специфіку стрибкової дисципліни легкої атлетики.

9. Експериментально визначений вплив компонентів швидкісно-силової підготовленості: максимальної сили, градієнта сили, імпульсу сили, часу досягнення максимальної сили, висоти підйому ЗЦМ тіла спортсмена на досягнення високих спортивних результатів: стрибок у висоту - чоловіки (РrР = 0,57-0,76, P<0,01), жінки (РrР = 0,50-0,66, P<0,01); стрибок з жердиною - чоловіки (РrР = 0,50-0,67, P<0,05), жінки (РrР = 0,50-0,57, P<0,05); стрибок у довжину - чоловіки (РrР = 0,50-0,63, P<0,01), жінки (РrР = 0,50-0,52, P<0,01); потрійний стрибок - чоловіки (РrР = 0,50-0,56, P<0,01), жінки
(РrР = 0,51-0,61, P<0,01).

Формування технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів високої кваліфікації перебуває в нерозривній єдності з підвищенням рівня швидкісно-силової підготовленості, здатністю організувати рухи так, щоб реалізувати свої рухові можливості у змаганнях, що досягається за рахунок застосування у тренувальному процесі вправ, адекватних за кінематико-динамічними характеристиками легкоатлетичним змагальним стрибкам.

10. Результатами проведеного педагогічного експерименту в чотирирічному олімпійському циклі підготовки підтверджена ефективність формування технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів, що базується на взаємозв'язку виявлених закономірностей раціональної побудови рухів і основних компонентів функціонального стану пружнов'язких властивостей кістякових м'язів, вестибуломоторної системи й швидкісно-силової підготовленості.

Спортивні результати легкоатлетів-стрибунів експериментальних груп на заключному етапі експерименту значно зросли порівняно з контрольними групами, їхній приріст при статистично достовірних розходженнях (Р<0,05) склав:

стрибок у висоту: чоловіки - 5,31 %, жінки - 5,11 %;

стрибок з жердиною: чоловіки - 6,86 %, жінки - 10,29 %;

стрибок у довжину: чоловіки - 5,91 %, жінки - 4,80 %;

потрійний стрибок: чоловіки - 1,96 %, жінки - 5,39 %.

11. Установлено, що наприкінці педагогічного експерименту основні характеристики функціонального стану вестибуломоторної системи спортсменів експериментальних груп порівняно з контрольними покращилися при статистично достовірних розходженнях (Р<0,05) у такий спосіб:

стрибок у висоту:

чоловіки - Аср - 18,94 %, fср - 40,91 %, Амакс - 20,35 %, макс. від. ЗЦМ тіла - 22,45 %;

жінки - Аср - 13,07 %, fср - 25,62 %, Амакс - 20,99 %, макс. від. ЗЦМ тіла - 22,23 %;

стрибок з жердиною:

чоловіки - Аср - 23,71 %, fср - 52,85 %, Амакс - 9,95 %, макс. від. ЗЦМ тіла - 19,16 %; жінки - Аср - 35,53 %, fср - 16,14 %, Амакс - 23,32 %, макс. від. ЗЦМ тіла - 31,61 %;

стрибок у довжину:

чоловіки - Аср - 25,03 %, fср - 36,77 %, Амакс - 20,33 %, макс. від. ЗЦМ тіла - 21,93 %;

жінки - Аср - 18,87 %, fср - 19,36 %, Амакс - 11,86 %, макс. від. ЗЦМ тіла - 20,49 %;

потрійний стрибок:

чоловіки - Аср - 24,16 %, fср - 14,19 %, Амакс - 15,55 %, макс. від. ЗЦМ тіла - 16,05 %;

жінки - Аср - 19,95 %, fср -53,28 %, Амакс - 16,60 %, макс. від. ЗЦМ тіла - 21,67 %.

12. Результати дослідження швидкісно-силової підготовленості кваліфікованих легкоатлетів-стрибунів, отримані за допомогою електротензодинамографії, що дозволяє одержувати інформацію в реальному масштабі часу, свідчать про значний приріст величин інформативних показників у спортсменів експериментальних груп порівняно з контрольними наприкінці педагогічного експерименту (Р<0,05):

стрибок у висоту:

чоловіки - Fмакс - 20,18 %, G - 15,00 %, I - 24,39 %, tмакс - 15,63 %, H макс - 12,50 % ;

жінки - Fмакс - 21,26 %, G - 22,46 %, I - 17,24 %, tмакс - 16,67 %, H макс - 15,49 % ;

стрибок з жердиною:

чоловіки - Fмакс - 23,82 %, G - 12,63 %, I - 14,00 % , tмакс - 11,11 % , H макс - 3,09 %;

жінки - Fмакс - 18,48 %, G - 12,05 %, I - 20,24 %, tмакс - 8,20 %, H макс - 11,43 %;

стрибок у довжину:

чоловіки - Fмакс - 26,31 %, G- 28,68 %, I - 22,25 %, tмакс - 21,62 %, H макс - 17,53 %;

жінки - Fмакс - 21,74 %, G -11,28 %, I - 19,36 %, tмакс - 17,86 %, H макс - 17,65 % ;

потрійний стрибок:

чоловіки - Fмакс - 22,02 %, G - 13,36 %, I - 24,73 %, tмакс - 14,29 %, H макс - 9,68 %;

жінки - Fмакс - 21,68 %, G - 15,39 %, I - 37,57 %, tмакс - 25,00 %, H макс - 18,92 % .

13. Розроблено методологію, сукупність теоретичних положень формування технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів високої кваліфікації, спрямованих на логічну організацію раціональної побудови рухів на підставі виявлених закономірностей і основних компонентів функціонального стану пружнов'язких властивостей кістякових м'язів, вестибуломоторної системи й швидкісно-силової підготовленості. Всі елементи методології перебувають у функціональній єдності й спрямовані на реалізацію їх загальної мети - досягнення високих спортивних результатів через спрямоване формування заданих кінематичних і динамічних характеристик легкоатлетичних змагальних стрибків; біомеханічне моделювання, відповідно до обраних критеріїв, отриманих в результаті дослідження біофізики змагальних стрибкових вправ, їх значення та змісту; проектування найбільш доцільних варіантів техніки рухів залежно від специфіки стрибкової дисципліни, статевих та індивідуальних особливостей; зміни тих показників, які не лімітовані генетично, а піддаються вдосконаленню в результаті використання необхідного комплексу тренувальних впливів; підвищення функціонального рівня систем, що забезпечують ефективність побудови рухів при активній участі свідомості.

14. Подальше вивчення проблеми формування технічної майстерності спортсменів високої кваліфікації варто пов'язувати з: удосконаленням засобів і технологій у гравітаційному тренуванні; впровадженням безконтактних оптико-електронних методів відеокомп'ютерного аналізу в теорію та практику навчання складним руховим діям; розробкою спеціальних пристроїв, що дозволяють у реальному масштабі часу повідомляти спортсмена про правильність виконання вправи, необхідні зусилля, швидкості, що проявляються в змагальній діяльності; з уточненням багатофункціональних біомеханічних моделей рухових дій, що забезпечують досягнення заданих спортивних результатів, і вдосконаленням методики їхнього опанування.

СПИСОК РОБІТ, ЯКІ ОПУБЛІКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Бобровник В.И. Совершенствование технического мастерства спортсменов высокой квалификации в легкоатлетических соревновательных прыжках: Монография. - К.: Наук. світ, 2005. - 322

Лапутин А.Н., Бобровник В.И. Олимпийскому спорту - высокие технологии. - К.: Знання, 1999. - 166 с. Здобувачем особисто підготовлено розділи “Проблемы методики в спортивной тренировке”, “Моделирование и прогнозирование рекордных результатов в прыжках в длину”, “Совершенствование технического мастерства спортсменов высокой квалификации”

Бобровник В.І., Єременко О.А., Козлова О.К., Миленька С.М. Легка атлетика // Енциклопедія олімпійського спорту України / За ред. В.М. Платонова. - К.: Олімпійська література, 2005. - Ч.3, розділ 1. - С. 310-324. Здобувачем особисто підготовлено розділ “Легкая атлетика”.

Формування рухового потенціалу стрибунів у довжину на етапах попередньої і спеціалізованої базової підготовки (11-16 років): Навч. посібник / За ред. В.І. Бобровника, І.І. Кшижиньської - К.: Нора-принт, 2001. - 38 с. Здобувачем особисто узагальнено данні щодо особливостей розвитку організму у підлітковому віці та накопичення рухового потенціалу стрибунів у довжину на етапах попередньої і спеціалізованої базової підготовки

АНОТАЦІЇ

Бобровник В.И. Формирование технического мастерства легкоатлетов-прыгунов высокой квалификации в системе спортивной подготовки. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.01 - Олимпийский и профессиональный спорт. - Национальный университет физического воспитания и спорта Украины, Киев, 2007.

Диссертация посвящена проблеме формирования технического мастерства легкоатлетов-прыгунов высокой квалификации в системе спортивной подготовки. В ней освещено современное состояние проблемы. Рассмотрены особенности техники легкоатлетических соревновательных прыжков, биомеханические и физиологические основы формирования двигательных навыков.

Разработаны и внедрены в практику компьютерные программы “JUMP” и “ОПЕРАТИВНАЯ МОДЕЛЬ”, позволяющие контролировать двигательные действия спортсменов высокой квалификации в естественных условиях тренировки и соревнований и вплотную подойти к решению проблемы моделирования и проектирования биомеханической структуры легкоатлетических соревновательных прыжков.

В условиях соревновательной деятельности выявлены закономерности организации рациональной биомеханической структуры основных системообразующих элементов техники легкоатлетических прыжков и на этой основе впервые разработаны:

многофункциональные биомеханические модели двигательных действий, обеспечивающие достижение заданных спортивных результатов, которые являются системообразующим фактором, определяющим структуру и содержание процесса подготовки легкоатлетов-прыгунов высокой квалификации;

система целей - методологическая последовательность формирования основных показателей биомеханической структуры легкоатлетических соревновательных прыжков мужчин и женщин в зависимости от значимости их вклада (в процентном соотношении) в достижение высоких спортивных результатов.

технология оперативного биомеханического моделирования - автоматизированная система получения и анализа биомеханических характеристик легкоатлетических соревновательных прыжков;

определено влияние основных компонентов функционального состояния упруговязких свойств скелетных мышц, вестибуломоторной системы и скоростно-силовой подготовленности легкоатлетов-прыгунов на достижение высоких спортивных результатов.

Экспериментально проверена эффективность формирования технического мастерства легкоатлетов-прыгунов, базирующаяся на взаимосвязи выявленных закономерностей и основных компонентов в четырехлетнем олимпийском цикле подготовки. На этой основе разработана методология формирования технического мастерства легкоатлетов-прыгунов высокой квалификации, базирующаяся на закономерностях рационального построения движений, учете специфики прыжковой дисциплины, половых и индивидуальных особенностей спортсменов, функционального состояния упруговязких свойств скелетных мышц, вестибуломоторной системы и скоростно-силовой подготовленности.

В процессе формирования технического мастерства осуществляется контроль соревновательной деятельности и уровня специальной подготовленности по информативным характеристикам, выявленным в процессе исследования с помощью современных технологий и специального пакета компьютерных программ.

Практические рекомендации, основные научные положения формирования технического мастерства внедрены в систему подготовки сборных команд по легкой атлетике.

Научно обоснованы перспективы дальнейшего изучение проблемы формирования технического мастерства спортсменов высокой квалификации.

Ключевые слова: техническое мастерство, методология, спортсмены высокой квалификации, легкоатлетические соревновательные прыжки (в высоту, с шестом, в длину, тройным), соревновательная деятельность, компьютерные технологии, биомеханические показатели, многофункциональные биомеханические модели двигательных действий, система целей, оперативное биомеханическое моделирование, функциональное состояние, скелетные мышцы, вестибуломоторная система, скоростно-силовая подготовленность, четырехлетний олимпийский цикл подготовки.

Бобровник Володимир Ілліч. Формування технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів у системі спортивної підготовки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.01 - Олімпійський і професійний спорт. - Національний університет фізичного виховання і спорту України, Київ, 2007.

Дисертація присвячена проблемі формування технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів високої кваліфікації в системі спортивної підготовки.

В умовах змагальної діяльності виявлено закономірності організації раціональної біомеханічної структури основних системоутворюючих елементів техніки легкоатлетичних стрибків і на цій підставі вперше розроблено: багатофункціональні моделі рухових дій, що забезпечують досягнення заданих спортивних результатів; систему цілей; технологію оперативного біомеханічного моделювання техніки легкоатлетичних змагальних стрибків; систему біомеханічного контролю технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів високої кваліфікації.

Визначено вплив основних компонентів функціонального стану пружнов'язких властивостей кістякових м'язів, вестибуломоторної системи й швидкісно-силової підготовленості стрибунів на досягнення високих спортивних результатів у легкоатлетичних змагальних стрибках.

Експериментально перевірено ефективність формування технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів в чотирирічному олімпійському циклі підготовки. На цьому підґрунті вперше розроблено методологію формування технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів високої кваліфікації.

Наведено практичні рекомендації, основні наукові положення розробленої методології формування технічної майстерності впроваджені в систему підготовки збірних команд з легкої атлетики.

Ключові слова: технічна майстерність, методологія, спортсмени високої кваліфікації, легкоатлетичні змагальні стрибки (у висоту, з жердиною, у довжину, потрійний), змагальна діяльність, комп'ютерні технології, біомеханічні показники, багатофункціональні біомеханічні моделі рухових дій, система цілей, оперативне біомеханічне моделювання, функціональний стан, кістякові м'язи, вестибуломоторна система, швидкісно-силова підготовленість, чотирирічний олімпійський цикл підготовки.

V.I. Bobrovnyk. Technical Skill Formation of the Elite Track-and-Field Jumpers in the System of Sports Preparation. - Manuscript.

Dissertation for competition of a scientific degree of Doctor of Science on speciality 24.00.01 (Physical Education and Sport). - The National University of Physical Education and Sport of Ukraine, Kyiv, 2007.

This dissertation deals with the problem concerning the technical skill formation of the elite track-and-field jumpers in the system of sports preparation. It reflexes the present condition of the problem. Regulations in the organization of rational biomechanical structure of the main system-building elements in track-and-field jumping technique during competitive activity were revealed and for the first time on this basis we worked out: multi-functional biomechanical models of motor actions ensuring the achievement of supposed sports results; system of goals; technology of effective biomechanical modeling; system of biomechanical control for elite track-and-field jumpers' technical skill.

We defined the influence of the main components functional state of skeletal muscles elastic-glutinous characteristics, vestibular-motor system and speed-and-strength training of jumpers on the achievement of high sports results at the track-and-field jumping competition.

The effectiveness in formation jumpers' technical skill during the four-year Olympic cycle of preparation was experimentally examined. It is grounded for the first time on this basis the methodology of formation the elite track-and-field jumpers' technical skill in the system of sports preparation was worked-out.

While perfecting athletes' technical skill it must be taken into consideration:

Practical recommendations were given; the main scientific principles of the technical skill formation methodology were introduced during the preparation system period for the national track-and-field athletic teams.

Key words: technical skill, methodology, elite athletes, track-and-field jumps (high jump, pole-vault, long jump, triple jump), competitive activity, computer technology, biomechanical indices, multi-functional biomechanical models of motor actions, system of goals, operative biomechanical modeling, functional state, skeletal muscles, vestibular-motor system, speed-and-strength training, four-year Olympic cycle of preparation.

Размещено на Allbest.ru