Комплексний контроль підготовки юних штовхальників ядра на етапі початкової спортивної спеціалізації

Размещено на http://www.allbest.ru

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ

ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання та спорту

Комплексний контроль підготовки юних штовхальників ядра на етапі початкової спортивної спеціалізації

24.00.01 - Олімпійський і професійний спорт

Кудряшова Тетяна Іванівна

Харків - 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Кременчуцькому державному політехнічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, професор

Балбенко Степан Юрійович,

Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди, професор кафедри загальної педагогіки

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор

Клименко Анатолій Іванович,

Харківська державна академія фізичної культури,

професор кафедри біологічних основ фізичного виховання і спорту;

кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент

Стеценко Анатолій Іванович,

Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького, професор кафедри спортивних дисциплін.

Провідна установа

Луганський національний педагогічний університет ім. Тараса Шевченко, кафедра спортивних дисциплін

Міністерство освіти і науки України, м. Луганськ.

Захист відбудеться 26 березня 2007 року о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.862.01 у Харківській державній академії фізичної культури за адресою: 61022, м. Харків, вул. Клочківська, 99.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківської державної академії фізичної культури (61022, Харків, вул. Клочківська, 99).

Автореферат розісланий 23 лютого 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.С. Ашанін

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Роль юнацького спорту у становленні видатних атлетів залишається незмінно неперевершеною, і тому вимагає з боку фахівців невпинного пошуку нових дієвих засобів і методів роботи з юними спортсменами.

Розробка актуальних питань розвитку юнацького спорту знайшла своє втілення в низці публікацій (М.Я. Набатнікова, 1982; В.І. Воронкін, 1989; К.П. Сахновський, 1990; В.Г. Алабін, 1993; Л.В. Волков, 1997-2005; Л.П. Сергієнко, 2001; В.М. Платонов, 2004), в яких розкрито закономірності підготовки спортсменів залежно від їх вікових особливостей та етапів підготовки.

Ефективність процесу підготовки юного спортсмена в сучасних умовах визначається на підґрунті так званого зворотного зв'язку, який надходить від виконавця (спортсмена) до центру управління (тренера). Завдяки такому механізму передається інформація про стан керованого об'єкта після виконання команд до дії. Зміст цієї інформації визначає структуру спортивної підготовки. Каналами зворотного зв'язку отримуємо інформацію про стан різних систем організму (Вл. Кличко, 2000). Цю інформацію одержують за допомогою спеціальної апаратури та методів педагогічного спостереження й тестування різних аспектів діяльності атлетів. Підготовка юного спортсмена у більшості випадків зумовлена використанням засобів і методів комплексного контролю як інструмента керування, що дозволяє здійснити зворотний зв'язок між тренером та спортсменом і, завдяки цьому, підвищити рівень керованих рішень (Н.Г. Озолін, 1989, В.М. Платонов, 1997).

Тому одним із найважливіших елементів управління за підготовкою спортсменів-початківців залишається комплексний контроль, під яким розуміють сукупність організаційних заходів для оцінки різних аспектів підготовленості спортсмена, реакції організму на тренувальні й змагальні навантаження, ефективності тренувального процесу, а також урахування адаптаційних перетворювань функцій організму юного спортсмена.

З аналізу спеціальної літератури видно, що в полі зору фахівців (М.Я. Набатнікова, 1982; Т.А. Зельдіч, 1975; В.А. Запорожанов, 1988; Л.В. Волков, 2002) постійно знаходяться питання комплексного контролю за юними спортсменами. Велика увага приділяється пошукам інформативних методів педагогічного і медико-біологічного контролю, обґрунтуванню тестів для оцінки окремих якостей і боків підготовленості. Разом із тим, ряд актуальних питань комплексного контролю в легкоатлетичних метаннях не знайшли свого розв'язання і відображення в літературі. Меншою мірою висвітлені питання, які пов'язані з оцінкою результатів тестування, визначенням належних норм для тієї чи іншої кваліфікації, практично відсутні публікації щодо уніфікації методів комплексного контролю на етапі початкової спортивної спеціалізації зі штовхання ядра.

Недостатнє розуміння значення комплексного контролю в підготовці юних штовхальників ядра, який містить педагогічний, медико-біологічний, біохімічний і психологічний аспекти та передбачає ряд організаційних і методичних прийомів, спрямованих на виявлення сильних та слабких боків у підготовці юних спортсменів, зумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження, пов'язаного з необхідністю розв'язання проблеми, що має істотне теоретичне і практичне значення для вдосконалення спортивної підготовки юних штовхальників ядра.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дослідження, що склали основний зміст роботи виконувались відповідно до затвердженого Зведеного плану науково-дослідної роботи Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України на 2001-2005 рр. за темою № 1.3.11: "Формування системи сенсорного контролю точнісних рухів спортсменів" (номер державної реєстрації - 0101U006476) та Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 рр. за темою 2.2.4 «Удосконалення механізмів управління рухової діяльності спортсменів» (номер державної реєстрації - 0106U011986).

Мета дослідження - створення системи науково-методичних засад комплексного контролю тренувального процесу юних штовхальників ядра.

Завдання дослідження:

1. На підставі аналізу літературних даних розробити науково-методичні підходи до комплексного контролю у процесі спортивного тренування на етапі початкової спортивної спеціалізації зі штовхання ядра.

2. Визначити багаторічну динаміку змін рівня фізичного розвитку, технічної та фізичної підготовленості юних штовхальників ядра.

3. Виявити інформативність морфофункціональних показників, показників фізичної та технічної підготовленості юних штовхальників ядра віком 11-15 років та взаємозалежності між ними і змагальним результатом.

4. Розробити систему поетапного комплексного контролю підготовки юних штовхальників ядра віком 11-15 років.

Об'єктом дослідження є навчально-тренувальний процес юних штовхальників ядра на етапі початкової спортивної спеціалізації.

Предметом дослідження є методика комплексного контролю фізичного розвитку, фізичної і технічної підготовленості юних легкоатлетів, які спеціалізуються у штовханні ядра.

Методи дослідження:

1. Теоретичний аналіз наукової літератури.

2. Педагогічний експеримент.

3. Комплекс медико-біологічних методів.

4. Методи визначення рівня технічної підготовленості.

5. Методи математичної обробки даних.

Наукова новизна одержаних результатів:

– уперше отримано експериментальні дані щодо темпів приросту показників фізичної та технічної підготовленості юнаків і дівчат, які спеціалізуються у штовханні ядра - щорічно та протягом 5 років початкової спортивної спеціалізації;

– доповнено дані про медико-біологічні показники функціонального стану організму юнаків і дівчат та їх зміни у віковій категорії 11-15 років;

– визначено критерії ефективності технічної підготовленості та їх контрольні показники у штовханні ядра юнаків і дівчат у віковій групі 13-15 років на етапі початкової спортивної спеціалізації;

– встановлено найбільш вагомі чинники, що впливають на спортивний результат у різні роки спортивної підготовки юних штовхальників ядра.

Практичне значення дослідження. Розроблено систему поетапного комплексного контролю, основні положення якої сформували базу для управління підготовкою юних штовхальників ядра на етапі початкової спортивної спеціалізації у вигляді практичних навчально-тренувальних занять у дитячих юнацьких спортивних школах м. Кременчука Полтавської області та включено до курсу лекцій з дисципліни "Теорія і методика фізичного виховання" для студентів Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка та Кременчуцького педагогічного училища ім. А.С. Макаренка, про що свідчать акти впроваджень (від 13, 14 вересня 2003 р).

Одержані результати нададуть можливості тренерам ДЮСШ, СДЮШОР конкретизувати спрямованість та зміст підготовки 11-15-річних штовхальників ядра з урахуванням особливостей обраного виду спорту (акти впроваджень від 12, 15 вересня 2003 року).

Особистий внесок здобувача полягає у формуванні проблеми, висуненні гіпотези, визначенні методології дослідження, аналізі, узагальненні, а також у безпосереднім виконанні основного обсягу дослідницької роботи, в обґрунтуванні даних при проведенні комплексного контролю.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення обговорювалися на обласній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми дитячо-юнацької легкої атлетики" (Харків, 2003); на V науково-міжнародній конференції “Фізична культура, спорт та здоров'я” (Харків, 2003), на тренерських радах ДЮСШ, міських (міст Кременчука і Полтави) та Полтавської обласної федераціях легкої атлетики (1995-2003 рр.), на міжнародній науково-практичній конференції "Конструктивні підходи в забезпеченні єдності навчально-виховного процесу фізичного виховання різних ланок освіти" (Полтава, 2004).

Публікації. Результати дисертаційної роботи опубліковано в 6 наукових працях (з них 4 - одноосібно) у фахових періодичних виданнях ВАК України.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційну роботу викладено на 243 сторінках друкованого тексту, з них 160 сторінок основного тексту, містить 40 таблиць і 10 рисунків. Робота складається зі вступу, переліку умовних скорочень, п'яти розділів, висновків, 6-ти додатків на 56 сторінках, списку використаних джерел, який налічує 214 найменувань, з них 25 - іноземною мовою.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначені об'єкт, предмет дослідження, гіпотеза, мета, завдання, методи дослідження, розкриваються новизна, теоретичне і практичне значення, положення, які виносяться на захист.

У першому розділі "Стан і перспективи вдосконалення комплексного контролю в спорті" проведено огляд досліджень, присвячених вивченню чинників, що впливають на спортивний результат і на біомеханічні основи техніки штовхання ядра, визначено морфофункціональні особливості дітей, подано характеристику сучасних уявлень про комплексний контроль підготовки в спорті. Особливе місце в огляді посідає віковий період 11-15 років, коли у юних спортсменів створюються морфологічні і функціональні передумови для оволодіння видами рухів змагальних вправ.

У другому розділі "Методи та організація досліджень" визначено основні методи досліджень та засоби їх реалізації. Експериментальна програма складалася з отримання первинної інформації про фізичний розвиток, фізичну та технічну підготовленість, функціональний стан серцево-судинної, дихальної, нервової систем досліджуваних, аналізу та контролю за станом різних аспектів підготовленості юних штовхальників ядра віком 11-15 років та їх впливом на спортивний результат. У довготривалих експериментальних дослідженнях брала участь група штовхальників ядра (16 дівчат та юнаків). Дослідження проводилися щорічно на базі дитячої спортивної школи м. Кременчука в кожному віковому періоді від 11 до 15 років.

Для визначення рівня фізичного розвитку за методами антропометрії, динамометрії, спірометрії та фізіологічними методами включали вимірювання V₀₂, артеріального тиску методом Короткова, варіаційну пульсометрію. Визначення рівня фізичної підготовленості юних штовхальників ядра проводилися за тестами швидко-силових та силових показників - усього 8. Для визначення рівня технічної підготовленості та взаємозв'язку їх зі спортивним результатом використовувалися методи електротензометрії та електрогоніометрії, що включали дослідження показників кінематичних та просторових характеристик у штовханні ядра - усього 7 показників.

У третьому розділі "Рівень спортивної підготовки юних штовхальників ядра" розглянуто та обґрунтовано результати експерименту, досліджено рівень фізичного розвитку та функціональної підготовленості юних штовхальників ядра, визначено щорічні темпи приросту показників розвитку фізичних якостей протягом етапу початкової спортивної спеціалізації, встановлено величини зрушень технічної підготовленості за період експерименту.

Аналіз показників фізичного розвитку юнаків і дівчат, які спеціалізуються у штовханні ядра, показують, що збільшення показників довжини і маси тіла, формування яких залежить від темпів статевого дозрівання, відбувається зі значним приростом у дівчат 11-12 років (довжина тіла - на 4,8%, маси тіла - на 11,8 %), а в юнаків у 13-14 років відповідні зрушення становили 4,1 і 11,1% .

Довжина тіла як юнаків, так і дівчат протягом педагогічного експерименту постійно збільшувалася. Юні атлети стали вищими на 16-21 см, а у дівчат цей показник покращився у межах 8-28 см. У відносних виразах це становило в середньому 10,3  1,0% і 11,5  1,4% відповідно. Аналіз щорічних темпів приросту цього показника свідчить, що в юнаків найбільш стрімко він покращився з 13 до 14 років (4,1  0,5%). В інші періоди темпи приросту не перевищували 2,2%. Дівчата росли більш інтенсивно з 11 до 12 років (4,8  0,5%), а в інші періоди темп росту не перевищував 2,4%.

Маса тіла юних спортсменів зростала ідентично довжині тіла. Юнаки стали важчими на 19-36 кг, що в середньому становить 48,3  4,2%. Маса тіла дівчат збільшилася на 6-23 кг (30,8  3,8%). Найбільш стрімко маса тіла юнаків збільшувалась у двох періодах: з 11 до 12 та з 13 до 14 років (13,4  4,0% і 11,1  2,7% відповідно). У дівчат перший період інтенсивності збільшення власної ваги припадав на 11-12 років (11,8  1,4%), а другий - у 13-14 років (7,0  1,1%).

Як показали дослідження, у віці 11-15 років істотні зміни відбуваються не тільки в об'ємі м'язової маси юних штовхальників, але й у функціональних властивостях м'язів.

Установлено, що постійно прогресивною була динаміка показників динамометрії правої кисті спортсменів. У юнаків цей показник зріс на 10-30 кг (91,4  13,5%). Аналогічно таке збільшення сили м'язів спостерігається у показнику лівої кисті, де за 5 років він зріс на 9-31 кг (97,5  14,8% ). Сила правої кисті у дівчат за весь період тренувальних занять зросла на 3-12 кг (29,8  4,3%), а показники сили лівої кисті покращилися на 1-10 кг (28,7  4,5% ).

Крім обстеження антропометричних показників юних штовхальників ядра, ставилося завдання оцінити стан здоров'я, вивчити динаміку перенесення тренувальних навантажень. Для визначення функціонального стану юнаків та дівчат віком 11-15 років досліджувались показники, які характеризують серцево-судинну систему у спокої та після навантаження (частота сердечних скорочень (ЧСС), артеріальний тиск (АТ), максимальне споживання кисню (V₀₂), фізична працездатність під час виконання проби PWC₁₇₀).

За теорією Р.М. Баєвського (1979) серцево-судинна система (ЧСС) визначена як індикатор стану всього організму, її параметри є провідними для оцінки його функціонального стану. Протягом усього періоду, за нашими даними, у юнаків виявилася тенденція до збільшення ЧСС як у спокої - на 2-12 уд/хв., що складає (13,4  2,3%), так і після навантаження - 10,9  4,6% зі значним збільшенням цього показника в період із 13 до 14 років (6,4 ± 2,6%, 6,1  5,3%). Значна розбіжність у показниках різних спортсменів указує на нестабільність цього показника, ймовірно, через наслідки інтенсивного статевого дозрівання. штовхання ядро спортивний підготовка

У той же час, у дівчат-штовхальниць, на відміну від юнаків, виявилася тенденція до зменшення ЧСС у спокої, що узгоджується з даними Л.В Волкова (1982). Зменшення ЧСС у стані спокою склало в середньому 1,9  2,7%, а після навантаження - 7,4  3,0%.

Припущення В. Борилкевича (1974) про те, що у метальників високої кваліфікації недоцільно визначати максимальне споживання кисню - V₀₂, оскільки відомо, що рівень аеробних можливостей немає істотного функціонального зв'язку з якістю сили. Необхідний для метальників-штовхальників оптимум аеробних можливостей цілком може забезпечуватися засобами, що застосовуються в тренувальному процесі (розминка, розбіг у метаннях, ходьба за приладом тощо). У силових видах спорту при формальній постановці завдання, коли підвищення V₀₂ тісно поєднується з засобами розвитку витривалості, можна отримати зворотний ефект: V₀₂ збільшиться, а досягнення в основному виді погіршиться. Але для юних спортсменів найбільша увага приділялася максимальному споживанню кисню в умовах м'язової діяльності, що характеризує функціональну підготовленість юних атлетів. З огляду на морфологічні перебудови організму юних спортсменів, що відбувалися під час систематичних занять спортом, у показниках функцій дихання спостерігалося ряд особливостей. З віком відзначалося збільшення показників V₀₂, при цьому зростала й утилізація кисню з вдихуваного повітря. Недостатня утилізація кисню з вдихуваного повітря (низький ККД подиху) припускає більш часті й тривалі, ніж у дорослих, інтервали відпочинку між вправами (Н.А. Фомін, В.П. Філін, 1986).

За даними В.Ф. Прокудіна, Д.М. Борисової, С.М. Фоміна (1982), при дослідженні школярів різного віку V₀₂ в умовах вікового розвитку стабілізується в 14 років у дівчат і в 16 років - у юнаків. У юних спортсменів цієї стабілізації не спостерігається і в міру тренованості V₀₂ у юних атлетів збільшується. Це підтверджується і нашими дослідженнями. Аналіз показників V₀₂ у юнаків показав, що він збільшився за весь період дослідження на 4,3-9,9 мл/кг/хв (16,2  2,1%), при чому спостерігалася тенденція щорічного збільшення цього показника з максимальним темпом у 15 років (8,8  1,8%). Динаміка змін показників V₀₂ у дівчат має також позитивний характер на 6,0-10,8 мл/кг/хв (23,2  1,5%) і складає два періоди найбільшого приросту в 11-12 років (7,0  1,1%) та в 14-15 років (6,1  0,6%).

Рівень фізичної працездатності ми визначали за допомогою тесту PWC₁₇₀,. Дані наших досліджень зіставляли з орієнтовними даними фізичної працездатності, характерними для окремих видів спорту (В.Н. Плохой, 1982). У юнаків протягом 5 років показник PWC₁₇₀ збільшився на 227-363 кгм/хв (24,7  1,7%), тоді як у дівчат покращення працездатності відбулося майже удвічі - більше як на 520-600 кгм/хв (59,5  1,1%).

Артеріальний тиск (АТ) є іншим важливим параметром серцево-судинної системи, дослідження якого чітко відбиває зміни у функціональному стані організму юного спортсмена. У юних штовхальників, особливо юнаків, спостерігалося підвищення максимального тиску (так названа юнацька гіпертонія), у зв'язку з вторинним витягуванням тіла в довжину і статевим дозріванням, що припадає на 13-14 років. За нашими спостереженнями, АТmax до навантаження збільшилося у 13-річних на 7,2  2,4%, а у 15-річних - на 8,0  4,3%, протягом усього етапу - на 15-35 мм.рт.ст. (26,4  3,8%). Ідентично збільшилося у 13-річних юнаків і АТmin до навантаження (10,3  3,3%). Протягом вікового періоду 11-15 років цей показник змінився на 5-20 мм.рт.ст. (23,8  3,7%).

Для визначення рівня фізичної підготовленості юних штовхальників ядра за основу взяли тести, розроблені П.З. Сіріс (1983). Результати досліджень показали щорічні прирости швидкісних, швидкісно-силових і силових показників дівчат та юнаків (рис. 1).

Так, за нашими дослідженнями результати у бігу на 30 м із високого старту в юнаків покращились у середньому на 13,9  0,2%.

У юних атлетів найбільше покращення з бігу 30 м із в/с спостерігалося в міру підвищення спортивної кваліфікації у 15 років, а темпи розвитку цього показника у юнаків щорічно не перевищували 2,2% протягом усього етапу початкової спортивної спеціалізації.

Рис.1. Середньостатистичні прирости (%) показників фізичної підготовленості юних штовхальників ядра протягом етапу початкової підготовки

Швидкість пробігу цієї дистанції дівчатами покращалась у середньому на 12,3  1,0%. Найбільший розвиток швидкості в дівчат відзначається в період природного прогресування швидкісних здібностей з 11 до 12 років (6,5  0,4%), але через збільшення маси тіла, що пов'язано з початком статевого дозрівання, у віковий період 13-15 років розвиток швидкості відбувається уповільнено.

Порівняння розвитку швидкості з розробленими контрольно-нормативними вимогами до фізичної підготовленості, вказує на недоліки у тренувальному процесі й необхідність звернення уваги на розвиток швидкості в подальшому у дівчат.

За результатами стрибків у довжину з місця, потрійному стрибку та стрибку вгору визначався рівень розвитку швидкісно-силових якостей у юних штовхальників ядра (дівчата та юнаки).

Аналіз результативності юнаків у стрибку в довжину з місця протягом вікового періоду 11-15 років виявив приріст цього показника у межах 52-63 см (32,8  1,0%). Найбільш стрімке зростання спостерігалося в 12 років (11,3  2,7%) і 14 років (10,0  2,1%). У дівчат результати стрибків виросли у межах 20-43 см (21,3  1,6%). Найбільший приріст цього показника припадає на 11-12 років (6,2  0,3%) та на 14-15 років (5,6,  1,1%).

Результати в потрійному стрибку в довжину з місця виросли у юнаків на 81-116 см, що становить 16,6  0,9%. Найбільший приріст цього показника зафіксовано в період 13-14 років (8,4  0,5%.). Приріст показника в потрійному стрибку з місця в дівчат склав 99-114 см, що становить у середньому 21,5  0,3%. Аналіз щорічних темпів приросту цього показника показав стрімке зростання у двох періодах із 11 до 12 років (6,7  0,8%) та з 13 до 14 років (6,4  1,3%).

Значення тесту стрибка вгору /за Абалаковим/ зросли як у юнаків, так і у дівчат майже однаково (38,4  2,9% та 38,4  1,9%).

У віці 11-12 років спостерігається інтенсивний приріст стрибучості дітей, тому в тренувальному процесі перевага повинна віддаватися динамічним вправам вибухового характеру.

М'язова сила необхідна легкоатлету-метальнику, але використання засобів і методів силової підготовки не рекомендується використовувати у повному обсязі на етапі початкової спортивної спеціалізації. Тому використання силових вправ у підготовці штовхальників ядра мало таку послідовність: жим штанги лежачи з 11 років (юнаки і дівчата), присідання зі штангою на плечах - юнаки з 11 років, дівчата з 13 років, ривок штанги вгору - юнаки з 11 років, дівчата з 14 років, підняття штанги на груди - юнаки і дівчата з 14 років. Результати у жимі штанги лежачи зросли в юнаків на 25-60 кг, що становить 105,7  14,5%. Найбільші стрімкі прирости цього показника припадають на 11-12 років (30,2  3,3%). Потім стрімкий приріст маси власного тіла атлетів випереджає приріст абсолютної сили, що призводить до зниження відносних показників. Дівчата покращили свою результативність на 15-25 кг (86,8  6,7%).

Найбільший прогрес спостерігався у вправі присідання зі штангою на плечах протягом 5 років. Юнаки поліпшили результативність на 40-70 кг (125,0  12,9%), а дівчата протягом 3 років - на 15-30 кг (64,3  6,2%).

У вправі ривок штанги вгору юнаки покращили своє досягнення на 25-35 кг (93,1  6,2%), причому щорічний приріст був досить стабільний і не перевищував 23,5%. Дівчата також суттєво покращили свої результати, що у середньому за рік становить 28,5  3,1%.

Протягом року занять з використанням вправи підняття штанги на груди результативність і юнаків і дівчат покращилася на 5-10 кг, що становило відповідно 12,4  1,6% та 29,1  4,7%. Таким чином, можна констатувати, що протягом багаторічного експерименту найбільш підвищився рівень силових та швидкісно-силових здібностей юних штовхальників ядра.

Аналіз показників технічної підготовленості юних штовхальників ядра проводився починаючи з 13 років, що відповідало віку участі у перших змаганнях (рис.2).

Кут скручування між фронтальними вісями тазу і плечового поясу у фінальній фазі збільшився в юнаків на 4-7 (44,3  4,0%). У дівчат цей приріст зафіксований у межах від 1-8є (40,4  6,1%).

Шлях активного впливу на прилад у фіналі в юнаків покращився від 0,07 до 0,27 м, що склало у середньому 14,1  2,8%, а у дівчат покращення не перевищувало 0,13 м (4,1  1,2%).

Амплітуда рухів кульшових суглобів у фіналі в юнаків-штовхальників збільшилася від 1,4 до 10,3° (3,5  0,8%). Найбільш інтенсивний приріст цього показника спостерігався у 15-річних юнаків (2,8  0,7%). Дівчата значно поступилися юнакам за цією ознакою. Приріст склав усього 1,9  0,3%.

Рис.2. Середньостатистичні прирости (%) показників технічної підготовленості юних штовхальників ядра протягом етапу початкової підготовки

Амплітуда рухів у правому колінному суглобі у фіналі збільшилась у юнаків на 12,1-20,7° (12,2  1,2%). Трохи поступилися за цим показником дівчата, у яких приріст склав 10,4  0,6%. Показники тривалості першої без опорної фази покращилися у юнаків на 17,8  0,6%, а у дівчат ці зміни майже такі (19,3  1,0%). А показники тривалості другої без опорної фази в юнаків покращилися на 15,8  2,3%, а у дівчат на 17,3  1,0%. Тривалість фінального зусилля у юнаків мало тенденцію до покращення тільки з 13 до 14 років із подальшою стабілізацією в 14-15 років. У цілому цей показник виріс у юнаків на 6,0  0,5%, а у дівчат - на 7,1  0,3%.

Таким чином, слід підкреслити, що протягом періоду стабілізації рухових навичок у юних штовхальників відбуваються зміни всіх показників технічної підготовленості, але найбільше покращився показник кута скручування між фронтальними вісями тазу і плечового поясу у фінальній фазі.

Увесь період змагальної діяльності юних атлетів, починаючи з 13-річного віку, характеризується покращенням спортивного результату. Юнаки стали штовхати ядро далі на 0,30-2,00 м, що в середньому становить 14,9  2,8%. Більшого прогресу досягли дівчата, покращивши свою результативність на 0,20-2,30 м (17,7  2,9%).

У четвертому розділі "Взаємозв'язки показників спортивної підготовки у системі комплексного контролю юних штовхальників ядра" визначається ефективність упровадження засобів і методів комплексного контролю, завдяки якім можна оцінити ефективність обраної спрямованості тренувального процесу, того чи іншого прийнятого рішення. Комплексний контроль, що включав педагогічний, медико-біологічний і психологічний розділи та передбачав низку організаційних і методологічних прийомів, був спрямований на виявлення сильних і слабких сторін у підготовці юних штовхальників ядра. Медико-біологічний і біохімічний контроль оцінює стан здоров'я юного спортсмена, можливості різних функціональних систем його організму, що несуть основне навантаження в тренувальній і змагальній діяльності.

Визначення взаємозв'язків морфофункціональних показників із показниками фізичної підготовленості у 11-річних юнаків показало, що у цьому віці не виявлено достовірних значень коефіцієнтів кореляції. Але в ряді випадків значення коефіцієнтів кореляції досить високі, і тільки через відносно малу вибірку результатів, що порівнювалися, не вдалося засвідчити статистичну значущість таких взаємозв'язків.

А от у дівчат, на відміну від юнаків, довжина тіла достовірно негативно впливає на результативність у бігу на 30 м (r = -0,700 р0,05). Але має достовірно позитивний взаємозв'язок зі стрибками в довжину з місця та вгору /за Абалаковим/ (r = 0,745; 0,644; р0,05).

Маса тіла дівчат позитивно впливає на результативність у жимі штанги лежачи (r = 0,647; р0,05). Також знайдено тісний взаємозв'язок між різними показниками, які характеризують швидкісно-силові здібності спортсменів.

У 12-річних юнаків довжина тіла продовжує залишатися тим чинником, який не сприяє якості фізичної підготовленості, що підтверджується наявністю тенденції до зворотного взаємозв'язку довжини тіла з показниками фізичної підготовленості. Винятком залишається біг на 30 м, де зафіксовано хоча й високий, але недостовірний показник взаємозв'язку (r = 0,542; р0,05). Маса тіла юних атлетів починає ставати значущою у силових вправах, хоча тенденція до цього спостерігається тільки у жимі штанги лежачи (r = 0,704; р0,05). Також мають місце внутрішньо-групові зв'язки показників силових та швидкісно-силових здібностей.

У 12-річних дівчат довжина тіла є досить впливовим чинником відносно рівня фізичної підготовленості. Це підтверджується високими значеннями коефіцієнтів кореляції у взаємозв'язку з такими показниками: біг на 30 м (r = -0,640; р0,05), стрибок у довжину з місця (r = 0,790; р0,05), потрійний стрибок з місця (r = 0,724; р0,05), стрибок вгору /за Абалаковим/ (r = 0,703; 0,05). Маса тіла дівчат цього віку продовжує достовірно впливати на результативність у жимі штанги лежачи (r = 0,681; р0,05).

Слід припустити, що довжина тіла може позитивно впливати лише на швидкість бігу на 30 м, тоді як щодо інших показників фізичної підготовленості спостерігається від'ємна тенденція такої залежності. Вочевидь, маса тіла у цьому віці не є визначальним чинником у вияві рухових здібностей, що підтверджується відсутністю кореляційних зв'язків.

Отже, враховуючи, що цей віковий період (11-12 років) визначається становленням рухових навичок у техніці штовхання ядра, особливу увагу слід звертати на помірне фізичне навантаження, що сприяє розучуванню і виконанню цілісної технічної дії в штовханні ядра. У цей період особливого значення набуває контроль за фізичними навантаженнями юного організму, що пов'язано з високими темпами статевого дозрівання і підтверджується кореляційними зв'язками. Тому, основним у період становлення рухових навичок має медико-біологічний контроль, що визначає рівень фізичного розвитку і функціональної підготовленості юного атлета.

У 13-річному віці, який характеризується початком статевого дозрівання й інтенсивним ростом тіла у довжину та зі збільшенням маси тіла у юнаків, нам удалося встановити, що довжина тіла достовірно впливає на прояв швидкісних якостей у бігу на 30 м (r = 0,828; р0,05).

Маса тіла у юнаків цього віку негативно впливає на технічні показники, що підтверджується прямою залежністю тривалості обох безопірних фаз та фінального зусилля. Особливо тісний взаємозв'язок встановлено з першою безопірною фазою (r = 0,901; р0,05), тобто збільшення маси власного тіла уповільнює рухи змагальної вправи юних спортсменів. Досить тісні взаємозв'язки зі змагальним результатом встановлено з боку силових показників: динамометрія правої та лівої кистей рук - r = 0,912; 0,916; р0,05, присідання зі штангою на плечах (r = 0,849; р0,05), ривок штанги вгору ( r = 0,938; р0,01).

Можна також говорити про ймовірну залежність змагального результату від таких показників, як жим штанги лежачи, стрибок вгору і кут скручування між фронтальними вісями таза і плечового поясу у фінальній фазі. Тривалість фінального зусилля, від якого переважно залежить результат у штовханні ядра, має зворотний достовірний зв'язок із показниками стрибкових вправ. Передусім, це стрибок вгору /за Абалаковим/ (r = -0,946; р0,01) та потрійний стрибок з місця (r = 0,860; р0,05).

Змагальна результативність 13-річних штовхальниць ядра, насамперед, залежить (так само як і у юнаків цього ж віку) від показників динамометрії кистей обох рук (r = 0,790; 0,780; р0,01). Достовірно впливовими на змагальний результат виявилися показники стрибкових тестів (r = 0,676-0,760; р0,05), а також жим штанги лежачи (r = 0,706; р0,05).

У 14-річних юнаків на спортивний результат продовжують позитивно впливати динамометрія кистей рук (r = 0,858-0,836; р0,05) та присідання зі штангою на плечах (r = 0,884; р0,05). У цьому віці починають з'являтися тенденції щодо взаємозв'язку змагального результату з показниками технічної підготовленості. Значення коефіцієнтів кореляції зростають (до r = 0,736), хоча статистично достовірно вони не підтверджуються.

У дівчат в 14 років із 19 показників, що характеризують специфіку тренувальної і змагальної діяльності штовхальниць ядра, 11 виявилися з достовірним ступенем значущості. В інших випадках значення коефіцієнтів кореляції дозволяє говорити, про наявність тенденції до таких взаємозв'язків.

У 15-річних штовхальників ядра, на відміну від дівчат, не спостерігається чіткої залежності спортивного результату від досліджуваних показників. Хоча можна говорити про зростання значущості кореляційних зв'язків у більшості випадках. Окремо слід звернути увагу на від'ємне значення коефіцієнта кореляції стосовно довжини тіла (r = -0,690).

Хоча достовірно це не підтверджується, досить високе значення цього показника може свідчити про те, що у цьому віці стрімке статеве дозрівання, що обумовлено інтенсивним збільшенням маси тіла, не дозволяє поки що ефективно реалізувати цей потенціал у змагальний результат.

У штовхальниць ядра віком 15 років (у порівнянні з 14-річними) кількість достовірно тісних взаємозв'язків змагальної результативності із досліджуваних показників збільшилася. З 19 показників коефіцієнтів кореляції, 15 мають статично значущий рівень.

З урахуванням викладеного вище, можна стверджувати наступне:

– на етапі початкової спортивної спеціалізації існує інформативність критеріїв різних сторін підготовленості штовхальників ядра;

– як у юнаків, так і у дівчат із віком посилюються взаємозв'язки змагальної результативності з морфофункціональними показниками та показниками фізичної і технічної підготовленості, а також зростає кількість таких, що достовірно підтверджує їх вплив на спортивний результат.

Таким чином, можна констатувати, що у підготовці юних штовхальників ядра у період із 13 до 15 років основне значення набуває педагогічний контроль (контроль за рівнем фізичної й технічної підготовленості), і це зумовлює взаємний вплив на рівень функціональної підготовленості юних штовхальників ядра.

Дані одержані у результаті тривалих спостережень та експериментальних досліджень, дозволили визначити кореляційні зв'язки показників комплексного контролю зі спортивним результатом у період із 13 до 15 років, що наведені у табл. 1.

Таблиця 1

Кореляційні зв'язки змагальних результатів юних штовхальників ядра з морфофункціональними показниками та показниками фізичної і технічної підготовленості

Показники	13 р.	14 р.	15 р.
	д	ю	д	ю	д	ю
Довжина тіла	0,580	-0,486	0,675	-0,635	0,789	-0,691
Маса тіла	0,548	-0,137	0,510	0,038	0,772	0,561
Динамометрія правої кисті	0,790	0,912	0,669	0,858	0,791	0,734
Динамометрія лівої кисті	0,780	0,916	0,774	0,836	0,736	0,798
ЧСС до навантаження	0,134	-0,570	-0,579	-0,136	0,067	-0,324
ЧСС після навантаження	0,483	-0,782	0,391	-0,797	0,705	-0,049
V02	0,595	-0,035	0,657	0,102	0,782	0,353
PWC170	0,573	0,608	0,625	0,796	0,785	0,478
АТmax до навантаження	0,303	0,120	0,446	-0,523	0,515	0,549
АТmin до навантаження	0,582	0,566	0,746	0,509	0,568	0,700
АТmax після навантаження	0,656	-0,613	0,606	0,659	0,729	0,633
АТmin після навантаження	0,310	0,652	0,425	0,375	0,189	0,677
Біг 30 м з в/с	-0,628	-0,382	-0,793	-0,470	-0,734	-0,643
Стрибок у довжину з місця	0,760	0,215	0,792	0,181	0,782	0,782
3-й стрибок у довжину з місця	0,683	0,434	0,755	0,124	0,783	0,740
Жим штанги лежачи	0,706	0,683	0,626	0,721	0,594	0,386
Присідання зі штангою на плечах	0,429	0,849	0,794	0,884	0,794	0,192
Ривок штанги вгору	-	0,938	0,563	0,706	0,722	0,504
Підняття штанги на груди	-	-	0,764	0,761	0,696	0,449
Стрибок угору /за Абалаковим/	0,676	0,656	0,769	0,592	0,737	0,784
Кут скручування між фронтальними висями тазу і плечового поясу у фіналі	-0,104	0,607	0,617	0,330	0,730	0,651
Шлях активного впливу на прилад	0,303	0,209	0,536	0,476	0,719	0,770
Амплітуда руху в кульшових суглобів	0,276	0,183	0,313	0,573	0,785	0,794
Амплітуда руху в правому колінному суглобі	0,044	0,466	0,624	0,736	0,754	0,732
Тривалість 1-ї безопорної фази	0,074	-0,113	-0,789	-0,470	0,527	-0,564
Тривалість 2-ї безопорної фази	-0,019	-0,350	-0,297	-0,150	-0,157	-0,715
Тривалість фінального зусилля	-0,042	-0,510	-0,691	-0,626	-0,199	0,145

Отже, аналіз результатів проведених досліджень комплексного контролю в процесі підготовки юних штовхальників ядра на етапі початкової спортивної спеціалізації (11-15 років) дозволив розробити систему комплексного контролю підготовки юних спортсменів до змагальної діяльності (рис. 3).

У п'ятому розділі дисертації “Обговорення результатів досліджень” аналізуються результати виконаної роботи, проводиться їх узагальнення та визначення динаміки річного циклу і всього етапу взаємозв'язків усіх аспектів підготовленості та впливу на спортивний результат. Головна особливість вікового періоду 11-12 років - це комплексний підхід, спрямований на вивчення динаміки тренованості й перенесення тренувальних навантажень, становлення рухових навичок у штовханні ядра. З урахуванням того, що юні атлети показують перші спортивні результати, починаючи з 13 років, зростає взаємозв'язок показників технічної і фізичної підготовленості зі спортивним результатом з урахуванням морфологічних особливостей розвитку юнацького організму в цей віковий період 13-15 років.

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис. 3. Модель-схема організації поетапного комплексного контролю за найбільш значущими показниками

Висновки

1. Аналіз спеціальної літератури виявив низку питань комплексного контролю в процесі спортивної підготовки юних штовхальників ядра, які пов'язані з оцінкою результатів тестування, визначенням норм для різних вікових груп та кваліфікацій, визначив проблему щодо уніфікації системи комплексного контролю та застосування її на етапі початкової спортивної спеціалізації зі штовхання ядра.

2. Створено науково-методичні основи організації комплексного контролю юних штовхальників ядра на етапі початкової спортивної спеціалізації.

3. Дослідження вікових особливостей спортивної підготовки юних штовхальників ядра у віці 11-15 років дозволили виявити та обґрунтувати ефективні засоби й методи комплексного контролю у підготовці юних штовхальників ядра на етапі початкової спортивної спеціалізації на основі об'єктивної оцінки різних аспектів підготовленості (функціональної, фізичної, технічної, психологічної).

4. За результатами експериментальних досліджень визначено відповідно до конкретизації завдань і вікових особливостей два періоди і притаманні їм рівні фізичної, технічної, функціональної підготовленості юних штовхальників ядра:

- період становлення рухових навичок із 11 до 12 років (початкове навчання техніці фізичних вправ);

- період стабілізації рухових навичок із 13 до 15 років (формування техніки штовхання ядра).

5. Встановлено, що у віковому періоді 11-12 років темпи приросту антропометричних даних, динаміка морфологічних і функціональних показників у цей період взаємообумовлені високими темпами статевого дозрівання та впливають на фізичну підготовленість.

Кореляційний аналіз показників фізичного розвитку (антропометричні виміри довжини і маси тіла) та показників функціональної підготовленості показав їх значний зв'язок і найбільший взаємовплив: показники фізичного розвитку і функціональної підготовленості (РWC₁₇₀, V₀₂) мають тісний зв'язок з показниками фізичної підготовленості (стрибок у довжину з місця, потрійний стрибок з місця, стрибок угору /за Абалаковим/). У юнаків навпаки - між рівнем фізичного розвитку та показниками індивідуального перенесення тренувальних навантажень взаємозв'язку не встановлено. Таким чином, у віці 11-12 років дівчата мають кращий функціональний стан, ніж юнаки, що пов'язано з морфологічними особливостями представників різних статей цього вікового періоду.

6. За результатами експериментальних досліджень встановлено, що особливого значення у період із 11 до 12 років - період становлення рухових навичок (початкове навчання техніці фізичних управ) - набуває медико-біологічний контроль юного організму при фізичному навантаженні, що обумовлює рівень фізичного розвитку і функціональної підготовленості юного атлета.

У ході експерименту визначені модельні характеристики показників спортивної підготовленості для юних штовхальників ядра віком 11-12 років.

7. Аналіз результатів експериментальних досліджень показав, що у віковому періоді 13-15 років (стабілізація рухових навичок) як у юнаків, так і у дівчат посилюються взаємозв'язки змагальної результативності з морфологічними показниками (довжина і маса тіла) та показниками фізичної і технічної підготовленості.

Аналіз кореляційних зв'язків виявив високий ступінь взаємозалежності зі спортивним результатом показників фізичної підготовленості:

- у дівчат - швидкісно-силові і силові показники (стрибок у довжину з місця - r = 0,760-0,782; потрійний стрибок - r = 0,683-0,783; стрибок вгору /за Абалаковим/ - r = 0,676-0,737; присідання зі штангою на плечах - r = 0,429-0,794; ривок штанги вгору - r = 0,563-0,722; підняття штанги на груди - r = 0,764-0,696);

- у юнаків - відповідно - стрибок у довжину з місця - r = 0,215-0,782; потрійний стрибок з місця - r = 0,434-0,740; стрибок вгору /за Абалаковим/ - r = 0,656-0,784).

8. Експериментально підтверджено, що здатність до керування суглобними кутами (показники просторових характеристик) у період із 13 років і на кінець етапу початкової спортивної спеціалізації - 15 років - має достовірний зв'язок із рівнем технічної підготовленості у період досягнення перших вагомих спортивних результатів і виконання нормативних розрядів:

- у дівчат - у межах r = 0,719-0,785;

- в юнаків - у межах r = 0,651-0,794 - порівняно зі здатністю до управління тривалістю окремих фаз (показники часових характеристик).

Таким чином, у підготовці штовхальників ядра віком 13-15 років переважного значення набуває педагогічний контроль (контроль за рівнем фізичної й технічної підготовленості), що зумовлює взаємний вплив на рівень функціональної підготовленості юних штовхальників ядра.

У цей період зростає також кількість значущих показників, вплив яких на спортивний результат достовірно підтверджується.

Отримані результати досліджень та кореляційний аналіз взаємозв'язків дозволяють рекомендувати на сучасний період підготовки юних штовхальників ядра з 13 до 15 років комплекс модельних контрольних показників кожного вікового періоду з метою прогнозування спортивних результатів.

9. Проведені дослідження і отримані результати дозволили охарактеризувати особливості становлення (11-12 років) та стабілізації рухових навичок (13-15 років) і вдосконалення фізичної підготовки юних атлетів відповідно до зростання тренованості.

Аналіз кореляційних зв'язків між показниками всіх видів контролю на кінець етапу початкової спортивної спеціалізації дали підставу визначити комплекс найбільш значущих показників задля досягнення спортивного результату. У дівчат такими показниками є показники медико-біологічного контролю: довжина тіла (r = 0,789), маса тіла (r = 0,772), динамометрія правої та лівої кистей рук (r = 0,791; 0,736), ЧСС після навантаження (r = 0,705), V₀₂ (r = 0,782), РWC₁₇₀ (r = 0,785), АТmax після навантаження (r = 0,729); показники швидкісно-силової та силової підготовки: стрибок у довжину з місця (r = 0,782), потрійний стрибок з місця (r = 0,783), стрибок вгору /за Абалаковим/ (r = 0,737), присідання зі штангою на плечах (r = 0,794), ривок штанги вгору (r = 0,722), підняття штанги на груди (r = 0,696); показники технічної підготовленості (показники просторових характеристик): кут скручування між фронтальними висями таза і плечового поясу у фіналі (r = 0,730), шлях активного впливу на прилад у фінальній фазі (r = 0,719), амплітуда рухів кульшових суглобів у фіналі (r = 0,785), амплітуда рухів правого колінного суглоба у фіналі (r = 0,754). У юнаків такими показниками є показники медико-біологічного контролю: динамометрія правої та лівої кистей рук (r = 0,734; 0,798), АТmin до і після навантаження відповідно (r = 0,700; 0,677), АТmax після навантаження (r = 0,633); показники швидкісно-силової підготовки: стрибок у довжину з місця (r = 0,782), потрійний стрибок з місця (r = 0,740), стрибок вгору /за Абалаковим/ (r = 0,784) і показники технічної підготовленості: кут скручування між фронтальними вісями тазу і плечового поясу у фіналі (r = 0,651), шлях активного впливу на прилад у фінальній фазі (r = 0,770), амплітуда рухів кульшових суглобів у фіналі (r = 0,794), амплітуда рухів правого колінного суглоба у фіналі (r = 0,732).

10. Результати проведених досліджень процесу підготовки юних штовхальників ядра на етапі початкової спортивної спеціалізації (11-15 років) дозволили розробити систему організації комплексного контролю підготовки юних спортсменів до змагальної діяльності.

Основними засобами і методами поетапного комплексного контролю зазначеної системи є:

– перший етап 11-12 років: показники медико-біологічного контролю та їх вплив на розвиток фізичних якостей;

– другий етап 13-15 років: педагогічний контроль, показники за рівнем фізичної та технічної підготовленості та їх взаємний вплив на функціональну підготовленість юних атлетів.

11. Застосування в практичній діяльності розробленої системи організації комплексного контролю підготовки юних штовхальників ядра призвело, за умови своєчасного корегування раціональної спрямованості тренувального процесу, до підвищення ефективності навчально-тренувальних занять, що знайшло своє відображення в значних спортивних успіхах дослідної групи (підготовлено мс - 2, кмс - 3, І р - 1).

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у фахових виданнях

1. Кудряшова Т.И. Состояние и перспективы оптимизации начальной подготовки легкоатлетов-метателей // Физическое воспитание студентов творческих специальностей.: Сб. науч. тр. - Харьков: ХГАДИ (ХХПИ), 2002. - № 8. - С. 35-44.

2. Кудряшова Т.И. Морфофункциональные особенности детей 11-15 лет (на примере толкания ядра) // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. науч. тр. - Харьков: ХГАДИ (ХХПИ), 2003. - № 3. - С. 110-120.

3. Ровный А.С., Кудряшова Т.И. Педагогический контроль подготовки юных толкателей ядра 11-15 лет в системе комплексного контроля // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. науч. тр. - Харьков: ХГАДИ (ХХПИ), 2003. - № 5. - С. 3-8.

4. Кудряшова Т.И. Корреляционный анализ взаимосвязи физической и технической подготовленности со спортивным результатом у юных толкателей ядра 11-15 лет // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. науч. тр. - Харьков: ХГАДИ (ХХПИ), 2006. - № 5. - С. 16-23.

Журнали

1. Балбенко С.Ю., Кудряшова Т.І. Критерії оцінки технічної підготовки штовхання ядра // Теорія та методика фізичного виховання: Науково-методичний журнал. - Харків: Вид-во “ОВС”, 2003. - № 2. - С. 29-33.

...