Вплив спеціальних засобів навантаження на стан технічної майстерності волейболістів різних вікових груп

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

УДК 796.325:796.015.134

Вплив спеціальних засобів навантаження на стан технічної майстерності волейболістів різних вікових груп

24.00.01 - Олімпійський і професійний спорт

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Осадчий Олександр Васильович

Харків 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т.Г. Шевченка Міністерства освіти і науки України.

Захист відбудеться 31 січня 2007 р. об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.862.01 Харківської державної академії фізичної культури (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 99).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської державної академії фізичної культури (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 99).

Автореферат розіслано 29 грудня 2006 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради В.С. Ашанін

АНОТАЦІЇ

Осадчий О.В. Вплив спеціальних засобів навантаження на стан технічної майстерності волейболістів різних вікових груп. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.01 - Олімпійський і професійний спорт. - Харківська державна академія фізичної культури, Харків, 2007.

Дисертаційна робота присвячена вдосконаленню процесу технічної підготовки волейболістів різних вікових груп. У роботі набули подальшого розвитку вікові особливості моторики та змагальної діяльності волейболістів. Дослідження дали можливість уперше визначити кількісні характеристики основних системоутворюючих елементів кінематичної структури техніки рухових дій волейболістів різного віку; визначити їх взаємодії з іншими елементами техніки в системі змагань сучасного волейболу; визначити кількісні характеристики біодинамічної структури основних технічних елементів та отримати дані про участь основних скелетних м'язів спортсменів при розв'язанні рухових задач силового характеру в умовах активної взаємодії з опорою при виконанні основних технічних дій. У дослідженні застосована методика вдосконалення технічної підготовки волейболістів різних вікових груп, яка ґрунтується на використанні фізичних вправ, що моделюють умови гіпергравітаційного навантаження, у тренувальному процесі спортсменів, та доведена її ефективність.

Ключові слова: технічна майстерність, навчально-тренувальний процес, спеціальні засоби навантаження, умови гіпергравітації, біомеханічні показники.

Осадчий А.В. Влияние специальных средств нагрузки на состояние технического мастерства волейболистов разных возрастных групп. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.01 - Олимпийский и профессиональный спорт. - Харьковская государственная академия физической культуры, Харьков, 2007.

Диссертация посвящена совершенствованию процесса технической подготовки волейболистов различных возрастных групп. Повышение эффективности тренировочного процесса волейболистов различного возраста может быть достигнуто в том случае, когда он организован с учетом биомеханических закономерностей движений, получением объективных количественных характеристик, разработкой на этой основе педагогических программ освоения и использования технических средств контроля в обучении и тренировке. В работе исследовались особенности онтогенеза моторики и структуры физической подготовленности волейболистов различных возрастных групп, проведен анализ соревновательной деятельности волейболистов различного возраста и квалификации.

В результате биодинамического анализа технических действий определены важнейшие силовые компоненты игровых приемов у волейболистов кадетской (17-18 лет) и молодежной (19-20 лет) групп, реализация которых в соревновательной деятельности определяет уровень результативности решения спортсменами основных двигательных заданий.

Исследования дали возможность впервые определить количественные характеристики основных системообразующих элементов координационной структуры техники двигательных действий волейболистов кадетской и молодежной групп, а также изучить биомеханические особенности скелетных мышц, которые получают наибольшую нагрузку во время выполнения технических действий в игре.

Учитывая специфику и координационную сложность игровой и двигательной деятельности в волейболе, особые требования предъявляются к технической подготовке волейболистов именно в возрастном аспекте. В связи с этим, в работе проведен эксперимент с применением гипергравитационных костюмов в учебно-тренировочном процессе волейболистов различных возрастных групп, а также разработана методика их применения.

В процессе подготовки использовали гипергравитационный костюм конструкции А.Н. Лапутина, который дает возможность спортсменам получать нагрузку силового характера непосредственно в условиях тренировочных игр при реализации технических элементов игровой деятельности любой степени координационной сложности. При выполнении технических действий особое внимание уделялось сохранению биомеханической структуры движений спортсменов.

Установлено, что у волейболистов кадетской группы система отягощений весом до 5 % от массы тела, а у волейболистов молодежной группы - до 6 % не изменяет естественную векторную структуру гравитационных взаимодействий и не нарушает геометрию масс тела человека.

В результате проведенных исследований определено, что тренировка в условиях применения специальной гипергравитационной нагрузки улучшает стабилографические характеристики, что приводит к повышению степени устойчивости тела волейболистов кадетской и молодежной групп и повышает модуль вертикальной составляющей опорных реакций, не изменяя вектора и не нарушая координационной структуры всего двигательного акта.

Таким образом, были получены неопровержимые доказательства того, что использование средств повышения модуля гравитационных взаимодействий в тренировочном процессе волейболистов разного возраста позволяет без изменения кинематической структуры движения совершенствовать их динамическую структуру.

Практическое использование предложенной методики специальной гипергравитационной нагрузки в тренировочном процессе волейболистов кадетской и молодежной групп показало ее высокую эффективность. Это выражается в достоверных изменениях биомеханических показателей координационной и биодинамической структуры, которые характеризуют технику двигательных действий.

Ключевые слова: техническое мастерство, учебно-тренировочный процесс, специальные средства нагрузки, условия гипергравитации, биомеханические показатели.

Osadchiy O.V. Special Loading Means' Influence upon the Technical Skills of Volleyball Players of Various Age Groups. - Manuscript.

Thesis for a candidate degree in physical training and sports by the speciality 24.00.01 - Olympic and professional sports. - Kharkiv State Academy of Physical Culture, Kharkiv, 2007.

The thesis is dedicated to improving the training of volley-ball players belonging to various age groups. The research focuses on age peculiarities of volleyball players' motor and competitive activities. The study resulted into defining quantitative characteristics of the basic system-making elements of cinematic structure of motion activities of volleyball players belonging to different age groups; defining the patterns of their interaction with other technical elements in the modern volleyball competitions' system; outlining quantitative characteristics of the basic technical elements' bio-dynamic structure and obtaining data on the skeleton's primary muscles' participation in motion activities involving the use of power while performing basic technical actions. The research employs the method of perfecting techniques of volley-ball players of different age groups which is based on performing physical exercises modeling hyper gravity conditions. Effectiveness of the said exercises has been proved in the course of training.

Key words: technical mastery, training process, special loading means, hyper gravity conditions, biomechanical indices.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Досягнення високих спортивних результатів в умовах зростання конкуренції вимагає постійного вдосконалення технічної майстерності, яка надалі залишається однією з найважливіших в ефективній підготовці спортсменів високого класу (А.М. Лапутін, 1999; Л.П. Матвеєв, 1999; В.М. Платонов, 2004). При цьому, рівень технічної підготовленості в більшості випадків досягається шляхом поєднання технічної і цілеспрямованої фізичної підготовки (В.М. Дьячков, 1972; Ю.В. Верхошанський, 1988; В.С. Келлєр, В.М. Платонов, 1993 та інші).

Підвищення спортивної майстерності волейболістів збірних команд країни перебуває в прямій залежності від розвитку юнацького волейболу, що викликає необхідність подальшого підвищення рівня і наукового обґрунтування системи підготовки резервів для команд майстрів (Y.D. Zhelezniak, 1993; С.С. Єрмаков, 2001; І.Г. Максименко, 2002; Є.П. Волков, 2006).

Аналіз спеціальної науково-методичної літератури (В.Г. Бауер, 1994; В.П. Філін, 1997; С.С. Єрмаков, 2001; В.М. Маслов, 2002; М.О. Носко, 2003) показує, що в наш час не вистачає методичних рекомендацій щодо навчання та вдосконалення технічної майстерності волейболістів, відсутні програми технічної підготовки у віковому аспекті і як наслідок - педагогічні рекомендації з методики спеціальної силової підготовки. Практика змагальної діяльності показує, що гравці багатьох команд не повністю використовують той резерв майстерності, який може бути реалізований при достатньо досконалій методиці навчання.

Успішність підготовки спортсменів у сучасних умовах залежить від ефективності методів організації, управління та контролю, раціонального застосування сучасних технологій у тренувальному процесі, урахування їх індивідуальних, вікових, морфофункціональних особливостей, а також біомеханічних характеристик рухових дій (А.М. Лапутін, 1999; Г.М. Арзютов, 2000; А.С. Ровний, 2001; Л.В. Волков, 2002; Л.П. Сергієнко, 2004; В.І. Бобровник, 2005).

У теперішній час ще далеко не вичерпані всі можливі резерви підготовки волейболістів високої кваліфікації, тому найважливішою в підвищенні якості навчально-тренувального процесу є проблема удосконалення технічної майстерності волейболістів у віковому аспекті. Саме тому у вирішенні цього питання перспективним є використання спеціальних засобів, що моделюють умови різного рівня гравітаційного навантаження.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що розробка даного напрямку досліджень є актуальною проблемою сучасної теорії і методики волейболу, вирішення якої відкриває нові перспективи в практичному плані підготовки волейболістів різного віку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною наукової програми кафедри спорту і спортивних ігор Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка (протокол №6 від 30 січня 2002 р.). Дослідження проводились згідно зі Зведеним тематичним планом науково-дослідної роботи Державного комітету у справах молодіжної політики‚ спорту та туризму на 2001-2005 рр. за темою 1.2.11. “Підвищення ефективності змагальної діяльності спортсменів, які займаються спортивними іграми” (№ державної реєстрації 0101U006307). Роль автора полягала в розробці методики застосування вправ, що моделюють умови гіпергравітаційного навантаження, для вдосконалення технічної підготовки волейболістів різних вікових груп.

Мета дослідження - розробити та експериментально обґрунтувати методику вдосконалення технічної підготовки волейболістів різних вікових груп на основі спеціальних засобів навантаження.

Завдання дослідження:

1. Вивчити параметри моторики, які визначають специфіку рухової діяльності волейболістів різних вікових груп.

2. Дослідити кількісні та якісні показники техніко-тактичних дій волейболістів різного віку в умовах змагальної діяльності.

3. Визначити вплив спеціальних засобів навантаження на координаційну та біодинамічну структури рухів при виконанні технічних дій волейболістами різних вікових груп і розробити відповідну методику їх застосування.

4. Довести ефективність впливу методики застосування фізичних вправ, які моделюють умови гіпергравітаційного навантаження, на стан технічної підготовленості волейболістів різних вікових груп.

Об'єкт дослідження - навчально-тренувальний процес волейболістів різних вікових груп.

Предмет дослідження - методика застосування засобів, спрямованих на удосконалення технічної підготовки волейболістів різних вікових груп.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань і отримання об'єктивних даних у роботі використано такі методи досліджень: аналіз науково-методичної літератури‚ педагогічні спостереження, педагогічний експеримент, вивчення та узагальнення передового досвіду спеціалістів, біомеханічні методи вимірювання із застосуванням сучасних технологій, обробка отриманих результатів методами математичної статистики за допомогою ЕОМ.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

- уперше встановлено модельні характеристики координаційної та біодинамічної структури опорних взаємодій у волейболістів різних вікових груп при виконанні основних технічних дій гри;

- уперше розроблено і впроваджено в практику методику, у якій застосовуються вправи, що моделюють умови гіпергравітаційного навантаження, вивчено її вплив на стан підготовленості волейболістів кадетської та молодіжної груп;

- набули подальшого розвитку дослідження показників моторики волейболістів різних вікових груп, структури фізичної підготовленості та змагальної діяльності волейболістів.

Практичне значення одержаних результатів роботи визначається впровадженням методики, у якій використовуються вправи, що моделюють умови гіпергравітаційного навантаження в навчально-тренувальний процес волейболістів кадетської та молодіжної груп; розробкою нових, більш ефективних педагогічних рекомендацій у галузі теорії та методики технічної підготовки волейболістів різних вікових груп; упровадженням у практику підготовки волейболістів різного віку біомеханічних методів контролю за технічною підготовленістю.

Результати дослідження впроваджено в навчально-тренувальний процес волейболістів СДЮШОР “Чернігівбуд” та Чернігівської обласної ДЮСШ, команди вищої ліги „Буревісник” м. Чернігова, юнацької та молодіжної збірних команд України, а також у навчальний процес кафедри олімпійських та масових видів спорту Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова та факультету фізичного виховання Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка (акти впровадження від 18.04.2006 р., 11.05.2006 р., 19.04.2006 р., 25.04.2006 р., 16.05.2006 р., 24.03.2006 р.).

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні актуальності теми‚ обґрунтуванні проблеми‚ постановці мети‚ завдань‚ організації досліджень та безпосередньому виконанні дослідницької роботи, доведенні ефективності методики застосування спеціальних засобів навантаження, а саме вправ, що моделюють умови гіпергравітаційного навантаження в навчально-тренувальному процесі волейболістів різних вікових груп. У спільних публікаціях автору належить обґрунтування актуальності обраної проблеми, організація й проведення досліджень, обробка отриманих даних, формулювання висновків.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи висвітлені в доповідях на VІІІ та Х міжнародних науково-практичних конференціях “Молода спортивна наука України” (м. Львів, 2004, 2006), міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми розвитку руху “Спорт для всіх” у контексті Європейської інтеграції України” (м. Тернопіль, 2004), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми фізичного виховання та спорту на сучасному етапі” (м. Чернігів, 2006), науково-практичних конференціях Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка (2000-2006 рр.).

Публікації: результати досліджень, викладені у дисертаційній роботі, опубліковані у 12 наукових статтях, 11 з яких надруковані у виданнях, затверджених ВАК України, 8 з них - одноосібні.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків до розділів, загальних висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, що містить 270 найменувань, 35 з яких - іноземні, додатків. Робота викладена на 235 сторінках машинописного тексту, до складу якого належать 27 таблиць, 34 рисунки, 4 додатки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність і доцільність дослідження, визначаються об'єкт, предмет, мета, завдання, методи дослідження, відображені наукова новизна і практичне значення одержаних результатів, особистий внесок автора, а також висвітлено основні аспекти апробації.

У першому розділі ”Теоретичні аспекти технічної підготовки спортсменів” на підставі доступної вітчизняної та зарубіжної літератури проведено аналіз досліджень з проблеми удосконалення технічної майстерності спортсменів. Літературний огляд проведений у таких основних напрямках: техніка та технічна підготовка спортсменів, особливості навчання та вдосконалення техніки в спортивних іграх, індивідуалізація процесу технічної підготовки, структура підготовленості волейболістів, використання спеціальних засобів навантаження в тренувальному процесі волейболістів. Вивчення науково-методичної та спеціальної літератури показує, що волейбол є складнокоординаційним атлетичним видом спорту, де оволодіння раціональною технікою неможливе без відповідного розвитку основних рухових здібностей. Отже, органічний взаємозв'язок технічної й фізичної підготовок є головним принципом спортивного вдосконалення. Треба також наголосити, що в спеціальній літературі недостатньо розроблених на об'єктивній біомеханічній основі програм та методик удосконалення технічної підготовки волейболістів у віковому аспекті і як наслідок цього - мала кількість педагогічних рекомендацій з використання засобів та методів спеціальної фізичної підготовки. Вирішенню частини зазначених проблем і присвячене дане дослідження.

У другому розділі ”Методи та організація дослідження” вивчено загальні відомості про контингент обстежених, викладено та обґрунтовано необхідність застосування методів та особливості організації дослідження.

Теоретико-методичні та експериментальні дослідження проводилися впродовж 2000-2006 років і включали чотири етапи науково-педагогічного пошуку. На першому етапі дослідження всебічно вивчався стан проблеми за даними літератури, узагальнювався досвід провідних спеціалістів з волейболу. На другому етапі вивчався онтогенез моторики й структура фізичної підготовленості волейболістів різних вікових груп, виконувався аналіз змагальної діяльності волейболістів різного віку та кваліфікації. На третьому етапі досліджувалися біомеханічні характеристики техніки рухових дій волейболістів різного віку за допомогою кількісних методів їх реєстрації. Вивчали вплив спеціального гіпергравітаційного навантаження, а саме величини обтяження, на координаційну та біодинамічну структури рухів при виконанні основних технічних дій волейболістами різних вікових груп. У результаті дослідження розроблено методику використання спеціальних засобів навантаження, що моделюють умови гіпергравітації, у навчально-тренувальному процесі волейболістів кадетської та молодіжної груп і вивчено біомеханічні властивості їх м'язової системи. На четвертому етапі дослідження вивчено біомеханічні характеристики техніки рухових дій волейболістів після періоду підготовки із застосуванням спеціального гіпергравітаційного навантаження та визначено її вплив на координаційну та біодинамічну структури опорних взаємодій волейболістів даних вікових груп.

У третьому розділі “Особливості розвитку моторики волейболістів різних вікових груп” представлено результати досліджень особливостей фізичного розвитку, рухової та змагальної діяльності волейболістів п'яти вікових груп: юнаків - 13-14 років, старших юнаків - 15-16 років, кадетів - 17-18 років, молоді - 19-20 років та чоловіків - 21 рік і старші.

Результати дослідження свідчать, що довжина тіла волейболістів зазначених вікових груп відрізняється такими показниками: юнаки - 172,98±7,85 см, старші юнаки - 182,07±7,03 см, кадети - 186,84±7,0 см, молодь - 194,44±5,94 см та дорослі - 192,28±5,6 см. Маса тіла юних волейболістів найбільш інтенсивно зростає в юнацькому віці (26,8 %) та у старших юнаків (18,4 %). Подальше підвищення маси тіла проходить більш рівномірно. Найвищі темпи приросту довжини тіла (8,5 %) також спостерігаються у волейболістів юнацької групи, що пов'язано з перебудовою ендокринного апарату в пубертатний період і підтверджується спеціальними дослідженнями (Б.А. Нікітюк, 1993; Т.Ю Круцевич, 1999; В.О. Кашуба, 2003). Максимум приросту маси тіла збігається з найбільшим приростом довжини тіла, що відповідним чином впливає на рухові здібності спортсменів і що необхідно враховувати на початкових етапах відбору. Довжина тіла в наступних вікових періодах продовжує збільшуватись, але вже не так активно, і стабілізується у волейболістів молодіжної групи.

У цьому розділі також представлено результати педагогічних спостережень змагальної діяльності волейболістів на іграх Всеукраїнської дитячої ліги, Національної першості, Чемпіонату України з волейболу серед чоловічих команд майстрів першої та вищої ліг, ігор збірних України та провідних команд світу на міжнародних змаганнях різного рангу.

Результати проведених спостережень свідчать, що структура змагальної діяльності в сучасному волейболі відрізняється великим об'ємом, високою насиченістю й різноманітністю технічних прийомів.

З метою визначення рівня рухових можливостей волейболістів різних вікових груп було проведено тестування з використанням такого комплексу тестів: стрибок у довжину з місця; стрибок угору з місця; стрибок угору з розбігу; човниковий біг 3х10 м; човниковий біг 6х5 м; біг 92 м ("ялинка"); біг 30 м з високого старту; біг 5 хв.; біг 10 с на місці; кидок набивного м'яча 1 кг двома руками з-за голови стоячи, сидячи та у стрибку; підтягування з вису на перекладині.

Дослідження фізичної підготовленості волейболістів на різних етапах багаторічного вдосконалення дало змогу визначити певні закономірності, які обумовлюють специфіку рухової діяльності, що лягло в основу розробки норм фізичної підготовленості.

Для визначення факторів, які мають найбільший вплив у тій або іншій віковій групі волейболістів, проведено факторний аналіз. Досліджувалось 14 показників, які характеризують стан розвитку рухових здібностей.

У результаті встановлено, що на першому ранговому місці в юнацькому віці знаходиться спритність - 54,2 %. Протягом усіх наступних етапів багаторічного вдосконалення перше місце займає фактор, який характеризує швидкісно-силові здібності, а саме забезпечення ударних рухів, і складає від 28,7 до 50,2 % (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Вікова динаміка факторної структури фізичної підготовленості волейболістів різних вікових груп: І - швидкісно-силовий; ІІ - вибухова сила; ІІІ - спритність; ІV - спеціальна витривалість

Необхідно відзначити, що на кожному з досліджуваних етапів фактори, які виділилися, залежать один від одного і являють собою ті складові управління тренувальним процесом, які в найбільшій мірі впливають на досягнення високого спортивного результату.

Четвертий розділ “Шляхи вдосконалення технічної підготовки волейболістів різних вікових груп” розкриває відомості про біомеханічні основи застосування методики, у якій використовуються вправи, що моделюють умови гіпергравітаційного навантаження.

У навчально-тренувальному процесі волейболістів різного віку використовували гіпергравітаційний костюм конструкції А.М. Лапутіна, який дає можливість спортсменам отримувати навантаження силового характеру безпосередньо в умовах тренувальних ігор при реалізації технічних елементів будь-якого ступеня координаційної складності. В основу було покладено збереження біомеханічної структури рухів при виконанні основних технічних дій.

Встановлено, що у волейболістів кадетської групи система обтяжень вагою до 5 % від маси тіла, а у волейболістів молодіжної групи - до 6 % не змінює природну векторну структуру гравітаційних взаємодій і не порушує геометрію мас тіла людини.

Для об'єктивного визначення впливу спеціальних засобів навантаження на координаційну структуру рухів тіла волейболістів була проведена спеціальна серія досліджень з використанням методу стабілографії. З цією метою в спортсменів-волейболістів кадетської та молодіжної груп високої спортивної кваліфікації досліджувалися частотно-амплітудні характеристики коливань ЗЦМ тіла, що знаходяться у вертикальній позі при виконанні стандартної проби Ромберга й ігрової стійки (статична стійкість), а також при виконанні технічних елементів - передачі м'яча двома руками знизу і зверху та верхньої прямої подачі (динамічна стійкість).

Аналізуючи біомеханічні показники результатів дослідження, видно, що в умовах застосування спеціальних засобів навантаження порівняно із звичайними умовами тренування частотно-амплітудні характеристики мали певні зміни. При виконанні проби Ромберга в кадетів у сагітальній площині середня амплітуда (Асер.(х)) та середня частота коливань (fсер.(х)) збільшуються на 5,77 % та 5,21 %, максимальна амплітуда коливань (Аmах(х)) зменшується на 4,62 % (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 Показники динаміки стабілографічних характеристик тіла волейболістів 17-18 (А) (n=12) та 19-20 (Б) (n=12) років в умовах гіпергравітації при виконанні проби Ромберга

У фронтальній площині середня амплітуда коливань (Асер.(у)) та середня частота коливань (fсер.(у)) збільшуються на 10,85 % та 6,85 %, а максимальна амплітуда коливань (Аmах(у)) зменшується на 5,38 %. Також збільшуються на 7,14 % та 5,67 % відповідно значення загальної середньої амплітуди (Асер.) й загальної середньої частоти коливань (fсер.), а максимальна амплітудна складова коливань (Аmах) зменшується на 2,06 %.

При виконанні проби Ромберга в молоді в сагітальній площині спостерігається збільшення середньої й максимальної амплітуди коливань на 2,09 % та 4,56 % відповідно. Середня частота коливань зменшується на 5,19 %. У фронтальній площині показник середньої амплітуди коливань ЗЦМ збільшується на 13,29 %, а середня частота та максимальна амплітудна складова коливань зменшуються на 17,75 % та 11,93 % відповідно. Значення Асер. збільшується на 6,25 %, а fсер. та Аmax зменшуються на 12,2 % та 12,68 % відповідно.

Позитивним моментом застосування спеціальних засобів навантаження в кадетів при виконанні ігрової стійки є підвищення частотних характеристик та зменшення максимальних амплітудних, що свідчить про підвищення ступеня стійкості тіла спортсменів в умовах гіпергравітації. У волейболістів молодіжної групи поряд із значним підвищенням частотних характеристик спостерігається приріст і амплітудних.

Слід зазначити, що при виконанні проби Ромберга та ігрової стійки в умовах застосування спеціальних засобів навантаження порівняно із звичайними умовами тренування у волейболістів кадетської та молодіжної груп спостерігаються недостовірні зміни частотно-амплітудних характеристик (p > 0,05).

Таким чином, отримані дані дозволяють зробити висновок, що використання спеціальних засобів навантаження сприяє підвищенню ступеня стійкості тіла волейболістів кадетської та молодіжної груп при виконанні стандартної проби Ромберга та ігрової стійки, не впливаючи деструктивно на координаційну структуру рухової дії. Отримані дані підтверджуються результатами спеціальних досліджень А.М. Лапутіна та М.О. Носка.

При виконанні основних технічних дій в умовах гіпергравітації у волейболістів спостерігається збільшення частотних та максимальних амплітудних характеристик. Це пояснюється тим, що при виконанні даних елементів спортсмен повинен виконати рухи в безопорному положенні, що придає тілу додаткові коливання і потім відображується в підвищенні амплітуди в опорному положенні, тобто в умовах застосування спеціального гіпергравітаційного навантаження ускладнюється виконання даних технічних елементів гри, однак координаційна структура рухів майже не змінюється, про що свідчать недостовірні зміни (p > 0,05) більшості досліджуваних показників.

Узагальнення представлених даних дозволяє зробити висновок, що тренування із застосуванням спеціального гіпергравітаційного навантаження значно не впливає на координаційну структуру виконання рухових дій волейболістів кадетської та молодіжної груп. Зміна модуля гравітаційних взаємодій тіла спортсменів підвищує навантаження на функціональні системи організму без порушення координаційної структури рухів спортсмена, що дозволяє інтенсифікувати навчально-тренувальний процес.

Для визначення впливу фізичних вправ, що моделюють умови гіпергравітації, на біодинамічну структуру виконання основних технічних дій волейболістів була проведена серія досліджень з використанням методу тензодинамографії. Це дозволило виявити найважливіші силові компоненти цих прийомів, від яких залежить результативність вирішення основних рухових завдань волейболістами, а отже, і спортивний результат.

У результаті реєстрації підсумкових контрольних показників встановлено, що при виконанні нападаючого удару (рис. 3) в кадетів спостерігається збільшення максимальної сили відносно вертикальної осі (Fz max) на 1,98 % (p > 0,05), максимального значення вертикальних складових опорних реакцій (Fmax) - на 1,75 % (p > 0,05), імпульсу сили (I) - на 4,39 % (p < 0,05). Значення максимальної сили відносно сагітальної осі (Fx max) зменшується на 13,17 % (p < 0,01), відносно фронтальної осі (Fy max) - на 6,64 % (p > 0,05). Співвідношення максимального значення силових показників опорних реакцій до ваги тіла спортсмена (Fmax/P) та величина градієнта сили (GRAD) зменшуються на 3,02 % (p > 0,05) та 4,13 % (p > 0,05) відповідно.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3 Зміна біодинамічних характеристик опорних реакцій волейболістів 17-18 (А, Б) (n=12) та 19-20 (В, Г) (n=12) років в умовах застосування засобів спрямованого збільшення гравітаційних взаємодій на тіло при виконанні нападаючого удару

У молоді спостерігається збільшення величини вимірюваних показників, а саме: максимальної сили відносно вертикальної осі на 1,64 % (p > 0,05), максимальної сили відносно сагітальної осі - на 1,2 % (p > 0,05), максимального значення вертикальних складових опорних реакцій - на 1,56 % (p > 0,05), а також імпульсу сили - на 9,19 % (p < 0,05). Значення максимальної сили відносно фронтальної осі зменшується на 17,77 % (p < 0,05), співвідношення максимального значення силових показників опорних реакцій до ваги тіла спортсмена - на 3,68 % (p > 0,05), градієнта сили - на 2,92 % (p > 0,05).

У кадетів часові характеристики мали такі зміни: час підсіду (Tps) зменшується на 0,7 % (p > 0,05); збільшуються час досягнення Fmax (Tmax) на 2,87 % (p > 0,05), час відриву тіла від опори (Tо) - на 7,62 % (p > 0,05), сумарний час відштовхування (Tmax+Tо) - на 3,91 % (p > 0,05); зменшуються час польоту (Th) на 2,55 % (p < 0,05) та висота підйому ЗЦМ тіла (Hmax) - на 2,79 % (p < 0,05); загальний час виконання технічного елемента (Tsum) підвищується на 0,51 % (p > 0,05).

У молоді значення часових характеристик мали такі зміни: час підсіду при виконанні рухової дії зменшується на 3,23 % (p > 0,05); збільшуються час досягнення Fmax на 2,63 % (p > 0,05), час відриву тіла від опори - на 8,56 % (p < 0,05), сумарний час відштовхування - на 4,27 % (p > 0,05); зменшуються час польоту на 3,68 % (p < 0,01), висота підйому ЗЦМ тіла - на 5,05 % (p < 0,01) та загальний час виконання технічного елемента - на 0,31 % (p > 0,05).

Результати досліджень свідчать, що у волейболістів кадетської та молодіжної груп спостерігається наявність статистично достовірних змін у біодинамічних характеристиках технічних дій, що вивчаються. Однак слід зазначити, що засоби спеціального гіпергравітаційного навантаження в основному підвищують модуль вертикальної складової опорних реакцій, не змінюючи при цьому направленості (вектора) й не порушуючи координаційної структури всього рухового акту. Це виявляється в збереженні співвідношення окремих фаз при виконанні технічних дій і в підвищенні їх силових характеристик.

Отже, в умовах застосування спеціального гіпергравітаційного навантаження спортсмен немовби занурюється в нове, більш сильне поле земного тяжіння, але його нервово-м'язовий апарат повністю зберігає свої внутрішні координаційні зв'язки, а силові компоненти м'язів при цьому отримують значно більше навантаження, реагуючи на зміну модуля гравітаційного поля.

Завданням наступного етапу дослідження було вивчення біомеханічних властивостей скелетних м'язів спортсменів, котрі несуть найбільше навантаження під час виконання технічних дій у волейболі. За допомогою методу електроміотонометрії було проведено аналіз біомеханічних властивостей скелетних м'язів волейболістів кадетської та молодіжної груп, які беруть активну участь при виконанні технічних прийомів: чотириголовий м'яз стегна (quadriceps femoris), зокрема його пряма голівка (m. rectus femoris); триголовий м'яз гомілки (m. triceps surae), зокрема литковий м'яз (m. gastrocnemius); великий грудний м'яз (m. triceps brachii); поперекова частина довгого м'яза спини (m. longissimus) і триголовий м'яз плеча (m. triceps brachii).

Найбільший інтерес при вивченні властивостей скелетних м'язів становлять показники, які характеризують скорочувальну здатність м'яза. Її найвищі значення зафіксовані у показника м'яза, який розгинає хребет у молоді й чоловіків і становить відповідно 12,12±5,13 Гц та 10,07±6,48 Гц (рис. 4). Інші величини даного показника значно поступаються й характеризують чотириголовий м'яз стегна кадетів і чоловіків із значеннями 8,09±3,77 Гц та 8,31±5,14 Гц відповідно.

Встановлено, що найбільш високі біомеханічні показники скелетних м'язів, які характеризують спеціальну підготовленість спортсменів, виявлено у великого грудного м'яза кадетів, триголового м'яза плеча молоді, литкового м'яза чоловіків, чотириголового м'яза стегна кадетів та м'яза, який розгинає хребет у молоді. Найбільші зміни в біомеханічних показниках виявляються саме в цих м'язах, що свідчить про таку специфіку сучасного волейболу, яка виражається саме в конкретних м'язово-суглобних взаємовідносинах.



Рис. 4 Скорочувальна здатність скелетних м'язів волейболістів різних вікових груп

На наступному етапі проведено дослідження для визначення впливу методики спеціального гіпергравітаційного навантаження на координаційну структуру рухів тіла волейболістів різних вікових груп при виконанні стандартної проби Ромберга та основних технічних прийомів гри. Учасники експерименту після двомісячних тренувань у гіпергравітаційних костюмах виконували технічні дії на стабілографічній платформі.

У результаті порівняльного аналізу загальних біомеханічних параметрів, що характеризують статодинамічну стійкість тіла спортсменів при виконанні рухових дій до та після експерименту, виявлено достовірні зміни стабілографічних показників.

Так, при виконанні стандартної проби Ромберга (рис. 5) в кадетів у сагітальній площині збільшується середня частота коливань ЗЦМ на 32,52 % (p < 0,01), а середня та максимальна амплітуда коливань зменшуються на 17,68 % (p < 0,05) та 9,42 % (p < 0,05) відповідно.

У фронтальній площині середня частота коливань збільшується на 26,41 % (p < 0,01), а середня й максимальна амплітуда зменшуються відповідно на 5,46 % (p > 0,05) та 13,71 % (p < 0,01). Також зменшуються на 16,96 % (p < 0,01) та 11,93 % (p < 0,05) значення загальної середньої амплітуди й максимальної амплітудної складової коливань, а показник загальної середньої частоти коливань збільшується на 29,6 % (p < 0,01).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 5 Динаміка стабілографічних характеристик тіла волейболістів 17-18 (А) (n=12) та 19-20 (Б) (n=12) років після періоду застосування гіпергравітаційного навантаження при виконанні проби Ромберга

При виконанні проби Ромберга в молоді в сагітальній площині збільшується середня частота коливань ЗЦМ на 14,62 % (p < 0,05). Середня й максимальна амплітуди коливань зменшуються відповідно на 14,13 % (p < 0,05) та 9,7 % (p > 0,05).

Відносно фронтальної осі показники середньої й максимальної амплітуд зменшуються на 16,0 % (p < 0,01) та 20,99 % (p < 0,01), а значення середньої частоти коливань ЗЦМ збільшується на 2,17 % (p > 0,05).

Після періоду застосування спеціальних засобів навантаження в молоді також зменшуються показники загальної середньої амплітуди й максимальної амплітудної складової коливань відповідно на 15,23 % (p < 0,05) та 15,13 % (p < 0,01), а показник загальної середньої частоти коливань збільшується на 7,67 % (p > 0,05).

При виконанні спортсменами ігрової стійки після періоду застосування спеціального гіпергравітаційного навантаження в стабілографічних показниках виявлено певні зміни (рис. 6). Динаміка частотно-амплітудних характеристик при виконанні даного елемента в кадетів характеризується статистично достовірним збільшенням fсер.(х), fсер.(y) та fсер. відповідно на 30,39 %, 14,7 % та 20,6 %. Слід також зазначити, що при підвищенні частотних характеристик спостерігається зменшення за всіма амплітудними показниками. Так, Асер.(х) зменшується на 7,6 % (p > 0,05), Аmax(x) - на 17,9 % (p < 0,01), Асер.(у) та Amax(y) відповідно на 2,69 % (p > 0,05) й 5,81 % (p > 0,05), а Асер. та Аmax - на 1,75 % (p > 0,05) й 6,72 % (p > 0,05).

У волейболістів молодіжної групи спостерігається збільшення показників середньої частоти коливань відносно фронтальної осі та загальної частоти коливань ЗЦМ відповідно на 16,52 % (p < 0,01) та 8,11 % (p > 0,05). Зменшення амплітудних характеристик відмічено за всіма показниками, що вивчаються, серед яких найбільших змін зазнають Аmax(x) - на 25,22 % (p < 0,05), Amax(y) - на 32,11 % (p < 0,05), та Асер.(y), Асер. й Аmах - на 14,9 % (p > 0,05), 12,35 % (p > 0,05) і 28,05 % (p > 0,05) відповідно.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 6 Динаміка стабілографічних характеристик тіла волейболістів 17-18 (А) (n=12) та 19-20 (Б) (n=12) років після періоду застосування гіпергравітаційного навантаження при виконанні ігрової стійки

Отже, отримані дані дозволяють дійти висновку, що в результаті експерименту з використанням у навчально-тренувальному процесі волейболістів кадетської та молодіжної груп спеціальних засобів навантаження, які не змінюють геометрію мас тіла спортсменів, зменшились середні та максимальні амплітудні й підвищились частотні характеристики коливань ЗЦМ тіла. Покращення зазначених стабілографічних показників призводить до підвищення ступеня стійкості тіла спортсменів при виконанні стандартної проби Ромберга та технічних прийомів гри.

Узагальнюючи представлені дані, можна зробити висновок, що використання в навчально-тренувальному процесі волейболістів кадетської та молодіжної груп спеціального гіпергравітаційного навантаження дозволило значно підвищити рівень статодинамічної стійкості тіла, а отже, і поліпшити якість технічної підготовленості спортсменів.

Електротензодинамометричні дослідження після педагогічного експерименту проводилися для вивчення кількісних характеристик біодинаміки взаємодії спортсменів з опорою при виконанні основних технічних прийомів у волейболі.

У результаті реєстрації підсумкових контрольних показників було встановлено, що у волейболістів кадетської та молодіжної груп спостерігаються статистично достовірні зміни, які характеризують покращення біодинамічних показників. Так, у кадетів при виконанні нападаючого удару (рис. 7) спостерігається збільшення максимальної сили відносно вертикальної й сагітальної осі на 9,28 % (p < 0,01) та 2,67 % (p > 0,05), максимального значення вертикальних складових опорних реакцій - на 8,86 % (p < 0,01), співвідношення максимального значення силових показників опорних реакцій до ваги тіла спортсмена - на 9,24 % (p < 0,01), градієнта сили - на 26,28 % (p < 0,01) та імпульсу сили - на 5,38 % (p < 0,05). Значення максимальної сили відносно фронтальної осі зменшується на 22,48 % (p < 0,05).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 7 Зміна біодинамічних характеристик опорних реакцій тіла волейболістів 17-18 (А, Б) (n=12) та 19-20 (В, Г) (n=12) років при виконанні нападаючого удару після періоду спеціального тренування

У молоді виявлено підвищення максимальної сили відносно вертикальної осі на 8,39 % (p < 0,01), максимального значення вертикальних складових опорних реакцій - на 7,98 % (p < 0,01), співвідношення максимального значення силових показників опорних реакцій до ваги тіла спортсмена - на 8,37 % (p < 0,01), градієнта сили - на 18,85 % (p < 0,01) та імпульсу сили - на 4,91 % (p < 0,05). Значення максимальної сили відносно сагітальної та фронтальної осі зменшилися на 6,54 % (p > 0,05) та 14,88 % (p < 0,05).

У кадетів значення часових характеристик мали такі зміни: час підсіду при виконанні рухової дії зменшується на 5,53 % (p < 0,05), час досягнення Fmax - на 5,15 % (p > 0,05); збільшується час відриву тіла від опори на 1,81 % (p > 0,05); зменшуються сумарний час відштовхування на 3,62 % (p > 0,05), час польоту - на 0,93 % (p > 0,05) та загальний час виконання технічного елемента - на 2,7 % (p < 0,01); висота підйому ЗЦМ тіла збільшується на 4,53 % (p < 0,01).

У молоді зменшуються час підсіду при виконанні рухової дії на 3,15 % (p > 0,05), час досягнення Fmax - на 2,01 % (p < 0,05), час відриву тіла від опори - на 2,72 % (p > 0,05), сумарний час відштовхування тіла спортсмена - на 2,18 % (p < 0,01); збільшуються час польоту на 0,27 % (p > 0,05) та висота підйому ЗЦМ тіла - на 4,5 % (p < 0,01); загальний час виконання технічного елемента зменшується на 1,19 % (p > 0,05).

Отже, при розгляді змін у виконанні основних технічних прийомів було виявлено, що у спортсменів кадетської та молодіжної груп після педагогічного експерименту достовірно покращились біодинамічні та часові характеристики, які характеризують техніку рухових дій.

Узагальнюючи представлені дані, слід уважати встановленим той факт, що методика застосування спеціального гіпергравітаційного навантаження сприяє удосконаленню вестибулярної функції та біомеханічних параметрів виконання основних технічних дій волейболістів кадетської та молодіжної груп.

Результати дослідження підтверджують дані літературних джерел (В.М. Дьячков, 1972; Л.П. Матвеєв, 1997; А.М. Лапутін, 1999; В.М. Платонов, 2004 та інші) про те, що органічний взаємозв'язок технічної й фізичної підготовки є головним принципом спортивного вдосконалення й полягає в тому, що цілеспрямований розвиток рухових здібностей одночасно сприяє вдосконаленню спортивної техніки.

У п'ятому розділі “Обговорення результатів власних досліджень” узагальнюються результати проведеної роботи, наголошується, що вивчення кількісних характеристик дозволяє більш об'єктивно орієнтуватися у виборі ефективних методів і засобів удосконалення технічної підготовки волейболістів різних вікових груп. У ході дослідження розширені дані, що дозволяють оцінювати технічні дії з використанням сучасних методів реєстрації біомеханічних характеристик.

У роботі доведено ефективність використання методики спеціального гіпергравітаційного навантаження в навчально-тренувальному процесі волейболістів кадетської та молодіжної груп.

ВИСНОВКИ

моторика волейболіст руховий

1. Результати аналізу літературних джерел і узагальнення досвіду провідних фахівців свідчать про те, що спортивна техніка продовжує бути одним з найважливіших факторів в ефективній підготовці спортсменів високого класу.

Дослідження вітчизняних та зарубіжних авторів показують, що головним принципом спортивного вдосконалення є органічний взаємозв'язок технічної й фізичної підготовки, а успішність підготовки залежить від ефективності методів контролю, раціонального застосування сучасних технологій у тренувальному процесі, урахування індивідуальних, вікових, морфофункціональних особливостей, а також біомеханічних характеристик рухових дій спортсменів.

2. Вивчено стан фізичного розвитку та спеціальних рухових здібностей волейболістів різних вікових груп (юнаків - 13-14 років, старших юнаків - 15-16 років, кадетів - 17-18 років, молоді - 19-20 років та чоловіків - 21 рік і старші). На цій основі оновлено й доповнено систему кількісних і якісних критеріїв оцінки спеціальної підготовленості волейболістів різного віку.

3. Структура фізичної підготовленості волейболістів різних вікових груп включає від 3 до 5 факторів, які пояснюють від 72,9 % до 89,25 % загальної дисперсії вибірки.

На першому ранговому місці, яке забезпечує загальну діяльність волейболістів у юнацькому віці, знаходиться спритність - 54,2 %, що характеризується цілями етапу попередньої базової підготовки. Протягом усіх наступних етапів багаторічного вдосконалення перше місце займає фактор, який характеризує швидкісно-силові здібності, а саме забезпечення ударних рухів, і складає в старших юнаків 28,8 %, у кадетів - 28,7 %, молоді - 50,2 % та у дорослих - 35,6 %. Далі простежується динаміка значимості в тому або іншому віці вибухової сили (від 8,3 до 20,0 %), що забезпечує дії гравців у безопорних положеннях, спритності (від 8,3 до 23,3 %), спрямованість якої полягає в забезпеченні швидкості дій на майданчику й спеціальної витривалості (від 11,4 до 13,5 %), що забезпечує загальну діяльність гравців.

4. Порівняльний аналіз змагальної діяльності волейболістів різних вікових груп та кваліфікації свідчить про виникнення потреби в універсально підготовлених висококваліфікованих волейболістах.

Середньостатистичні показники компонентів змагальної діяльності волейболістів провідних команд світового рівня доцільно розглядати як модельні і враховувати їх при організації й проведенні навчально-тренувального процесу висококваліфікованих волейболістів та при підготовці спортивного резерву.

5. Розроблено методику застосування спеціальних засобів навантаження, які моделюють умови гіпергравітації, для вдосконалення технічної майстерності волейболістів різного віку. Вона передбачала визначення оптимальної ваги гіпергравітаційних костюмів для волейболістів різних вікових груп з обов'язковим контролем біомеханічних показників координаційної та біодинамічної структури рухових дій. Установлено, що у волейболістів кадетської групи система обтяжень вагою до 5 % від маси тіла, а у волейболістів молодіжної групи - до 6 % не змінює природну векторну структуру гравітаційних взаємодій і не порушує геометрію мас тіла людини.

6. Установлено, що тренування в умовах застосування спеціального гіпергравітаційного навантаження сприяє покращенню стабілографічних характеристик, що призводить до підвищення ступеня стійкості тіла волейболістів кадетської та молодіжної груп. Зазначені засоби спортивного тренування підвищують навантаження на функціональні системи організму без порушення координаційної структури рухів спортсмена, що дозволяє інтенсифікувати тренувальний процес.

Визначено, що тренування в умовах гіпергравітації підвищує модуль вертикальної складової опорних реакцій волейболістів кадетської та молодіжної груп, не змінюючи вектора і не порушуючи координаційної структури всього рухового акту. Це виявляється в збереженні співвідношення окремих фаз при виконанні технічних дій і у підвищенні силових характеристик виконання технічних прийомів гри. Так, у кадетів достовірним збільшенням характеризуються показники максимальної сили відносно вертикальної осі при виконанні блокування, верхньої прямої подачі, передачі м'яча двома руками зверху та знизу; імпульсу сили - при виконанні нападаючого удару; результуючої сили - при виконанні блокування та передачі двома руками зверху і знизу.

У молоді статистично достовірних змін в умовах гіпергравітації набувають показники максимальної сили відносно вертикальної осі та результуючої сили при виконанні блокування, верхньої прямої подачі, передачі двома руками зверху та знизу; імпульсу сили - при виконанні нападаючого удару, блокування, передачі двома руками знизу; градієнта сили - при виконанні передачі м'яча двома руками зверху.

7. Результати вивчення динаміки біомеханічних показників координаційної структури рухів підтвердили ефективність запропонованої методики: після етапу застосування спеціальних засобів навантаження, що моделюють умови гіпергравітації, достовірно зменшились середні та максимальні амплітудні й підвищились частотні характеристики коливань ЗЦМ тіла волейболістів кадетської та молодіжної груп. Покращення стабілографічних показників призводить до підвищення ступеня стійкості тіла спортсменів при підтриманні статичної та динамічної стійкості тіла.

8. Упровадження методики дозволило покращити кількісні характеристики біодинамічних взаємодій з опорою у волейболістів кадетської та молодіжної груп, а саме достовірно підвищити силові характеристики при виконанні технічних прийомів гри.

Так, у кадетів виявлено підвищення максимальної сили відносно вертикальної осі (від 7,13 до 12,89 % (p < 0,05)), результуючої сили (від 6,57 до 12,27 % (p < 0,05)), відносної сили (від 6,73 до 12,43 % (p < 0,01)), градієнта (від 4,52 до 26,28 % (p < 0,05)) та імпульсу сили (від 5,38 до 9,78 % (p < 0,05)) при виконанні нападаючого удару, блокування, верхньої прямої подачі та передачі м'яча двома руками зверху і знизу.

У волейболістів молодіжної групи зареєстровано підвищення максимальної сили відносно вертикальної осі (від 8,39 до 13,04 % (p < 0,01)), результуючої сили (від 7,98 до 12,79 % (p < 0,01)), відносної сили (від 8,37 до 13,06 % (p < 0,01)), градієнта (від 5,67 до 18,85 % (p < 0,05)) при виконанні всіх досліджуваних технічних прийомів гри; імпульсу сили (від 4,91 до 8,16 % (p < 0,05)) при виконанні нападаючого удару, верхньої прямої подачі, передачі м'яча двома руками зверху та знизу.

9. Висока ефективність запропонованої методики виражається в достовірних змінах біомеханічних показників координаційної та біодинамічної структури, які характеризують техніку виконання основних прийомів гри і відбуваються внаслідок упровадження в навчально-тренувальний процес волейболістів різних вікових груп спеціальних засобів гіпергравітаційного навантаження.

Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів підготовки волейболістів різних вікових груп. Подальшого вивчення і вирішення потребують проблеми поглиблення змісту та структури підготовки на різних етапах багаторічного циклу тренування.

...