Економічне регулювання розвитку сфери туристичних послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

Спеціальність : 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою

УДК 338.26:796.51

Економічне регулювання розвитку сфери туристичних послуг

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Гайдук Анна Богданівна

Львів 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економіки підприємства і менеджменту Державного університету “Львівська політехніка” Міністерства освіти України

Захист відбудеться “7” жовтня 1999 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.052.03 у Державному університеті “Львівська політехніка” за адресою: 290646, м. Львів-13, вул. Степана Бандери, 12, IV корпус, ауд. 406.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Державного університету “Львівська політехніка” за адресою: 290646, м. Львів-13, вул. Професорська, 1.

Автореферат розісланий “4” вересня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат економічних наук ПАЩЕНКО І.Н.

АНОТАЦІЯ

Гайдук А.Б. Економічне регулювання розвитку сфери туристичних послуг. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою. - Державний університет “Львівська політехніка”, Львів, 1999.

Дисертація присвячена розробленню комплексу теоретико-методичних положень щодо формування політики динамічного розвитку та економічного регулювання сфери туристичних послуг і обгрунтуванню методів підвищення ефективності її функціонування в ринкових умовах. У роботі розроблено методику бальної оцінки туристичного потенціалу територій, обгрунтовано концептуальну модель регіональної політики розвитку туристичної сфери, запропоновано схему формування туристичної ринкової інфраструктури та обгрунтовано напрями вдосконалення механізму економічного регулювання розвитку туристичної сфери, який передбачає впровадження в практику туристичного господарювання рентних платежів.

Ключові слова: сфера туристичних послуг, економічне регулювання, туристична ринкова інфраструктура, туристична рента, туристичний потенціал.

ABSTRACT

Hayduk A.B. Economic Regulation of Developing a Sphere of Tourist Services. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree by speciality 08.02.03 - organization of management, planning and regulation of economics. - Lviv Polytechnic State University, Lviv, 1999.

The dissertation is devoted to developing a complex of theoretical methodical propositions concerning the formation of a policy of the dynamic development and economic regulation of a sphere of tourist services, substantiating methods of raising the effectiveness of its functioning under market conditions. In the work the methods of a point evaluation of a territory tourist potential have been worked out, the concept model of the tourist regional sphere development policy has been validated, the scheme of forming a tourist market infrastructure has been suggested, the directions of improving the mechanism of economic regulation of the tourist sphere development to foresee the introduction of rent payments into the practice of tourist management have been corroborated.

Key words: sphere of tourist services, economic regulation, tourist market infrastructure, tourist rent, tourist potential.

АННОТАЦИЯ

Гайдук А.Б. Экономическое регулирование развития сферы туристических услуг. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 - организация управления, планирования и регулирования экономикой. - Государственный университет “Львивська политехника”, Львов, 1999.

Диссертация посвящена разработке комплекса теоретико-методических положений по формированию политики динамичного развития и экономического регулирования сферы туристических услуг и обоснованию методов повышения эффективности ее функционирования в рыночных условиях. В первом разделе “Теоретико-прикладные основы функционирования сферы туристических услуг” рассмотрено социально-экономическое содержание понятия “туризм”, определяются особенности функционирования туризма как системы и факторы влияния на ее развитие, исследуется специфика функционирования рынка туристических услуг.

В диссертации сделан вывод о том, что социально-экономическое содержание туризма следует рассматривать сквозь призму многогранности исполняемых им функций, среди которых наиболее важными являются: медико-биологическая, социальная, экономическая, интеграционная, культурно-познавательная, экологическая, международная, политическая. Кроме этого, доказано, что туризм как сфера деятельности имеет все признаки отрасли народного хозяйства. Это дает основания утверждать про необходимость разработки четкой стратегии перспективного развития этой отрасли как на национальном, так и региональном уровнях, ее рыночной трансформации.

Принципиальный подход автора к исследованию туризма состоит в том, что туристическая отрасль рассматривается как хозяйственная система. Целевая функция системы состоит в разработке комплекса туристических услуг с целью удовлетворения потребностей потребителей при рациональном использовании туристических ресурсов территории и одновременного получения экономико-социальной выгоды для общества.

На основе критического анализа существующих подходов к изучению структуры туристического спроса в работе предложена схема сегментации туристического рынка согласно классификационным критериям: географическому, социо-демографическому и психолого-поведенческому. Поскольку функциониро-вание рынка туристических услуг базируется на балансе спроса и предложения, в работе рассматриваются факторы, которые определяют возможность удовлетворения туристического спроса. Среди них: наличие туристических ресурсов, уровень общей инфраструктуры, организация управления туристическим процессом, законодательная поддержка туризма со стороны государства.

Во втором разделе “Предпосылки и тенденции развития сферы туристических услуг” проведен анализ природно-ресурсных факторов развития туристической сферы с учетом региональной специфики, разработана методика балльной оценки туристической атрактивности территории, на ее основе дана оценка туристического потенциала Львовской области, проанализировано современное состояние формирования и функционирования рынка туристических услуг в области.

С целью определения наиболее перспективных территорий приоритетного развития туризма диссертантом была дана балльная оценка природных и историко-культурных ресурсов Львовской области в разрезе административных районов. На основе разработанных в диссертации оценочных критериев и балльных шкал оценивались качественные и количественные параметры туристических ресурсов. Всесторонний анализ современного состояния развития туристической индустрии Львовской области дал основание сделать вывод о том, что при постоянном росте объема туристических услуг эффективность туристической отрасли в сегодняшних экономических условиях остается низкой.

В третьем разделе “Методы экономического регулирования развития сферы туристических услуг” обоснованы подходы к формированию региональной политики развития туристической сферы, созданию туристической рыночной инфраструктуры, а также предложены методы экономического стимулирования развития сферы туристических услуг. В работе сформулированы принципы формирования и реализации региональной туристической политики, предложена концепция перспективного развития туризма, которая базируется на принципах социализации, экологизации и информатизации. Сделан вывод о том, что одной из ключевых проблем развития туризма является формирование институтов рыночной инфраструктуры (ТРИС), под которой подразумевают совокупность элементов, обеспечивающих функционирование и взаимодействие субъектов туристической сферы и регулирующих движение материальных, финансовых, информационных потоков между ними и внешней средой. Структура ТРИС представлена в виде трех основных составляющих: институциональной, информационной и регламентирующей. Важное место в работе отведено проблеме внедрения эффективных механизмов экономического стимулирования развития туризма. В этом направлении ключевыми являются три момента: а) финансирование туризма; б) налоговая политика в этой сфере; в) взаимоотношения между органами власти и субъектами туристической деятельности. Решению вышеуказанных проблем содействовало бы внедрение в практику хозяйствования механизма экономических отношений, построенного на принципах туристической ренты.

Разработанная методика балльной оценки туристического потенциала, обоснованные в работе принципы формирования региональной туристической политики, разработанные основные направления перспективного развития туризма и методы его экономического стимулирования могут найти применение в практике управления туристической сферой на разных уровнях.

Ключевые слова: сфера туристических услуг, экономическое регулирование, туристическая рыночная инфраструктура, туристическая рента, туристический потенциал.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Останніми роками в Україні, яка володіє значним туристичним потенціалом, спостерігається підвищений інтерес вчених та спеціалістів до проблем розвитку туризму як високорентабельної галузі економіки та важливого засобу культурного розвитку громадян. Позитивно, що до цього питання зростає увага з боку державних та місцевих органів влади. Свідченням цього є прийнятий Верховною Радою України Закон “Про туризм”, затверджена Кабінетом Міністрів Програма розвитку туризму в Україні до 2005 року.

Перспективи розвитку туризму в Україні визначатимуться дією широкого спектра природних, історико-культурних, соціальних, економічних, політичних чинників, які мають чітко окреслену регіональну специфіку. Крім того, особливість сьогоднішньої ситуації полягає в тому, що формування високорозвинутої національної індустрії туризму та її інтеграція у світовий ринок туристичних послуг пов'язані з необхідністю вирішення гострих соціально-економічних проблем в період трансформації суспільно-економічних відносин.

У контексті сказаного туризм сьогодні розглядається як національне явище сфери реалізації прав і потреб людини, як сфера технології реалізації потреб і попиту в ринкових умовах, як особливий сектор сучасної національної і регіональної економіки, як невід'ємна складова соціально-економічної політики держави і регіонів. Такий підхід до туристичної сфери вимагає всебічних та фундаментальних досліджень різноманітних аспектів її розвитку. Вагомий внесок у теорію дослідження територіальних рекреаційних систем, методологію оцінки туристичного потенціалу та визначення соціально-економічної ефективності його використання, формування та реалізації туристичної політики зробили відомі українські вчені Адаменко О.М., Багров М.В., Балацький О.Ф., Веденічев Л.Ф., Генсірук С.А., Гринів Л.С., Долішній М.І., Євдокименко В.К., Жупанський Я.І., Живицький О.В., Жук П.В., Ігнатенко М.Г., Кравців В.С., Крачило М.П., Недашківська Н.Ю., Руденко В.П., Шаблій О.І., а також іноземні науковці Каспар К., Кріппендорф Й., Опашовський Г., Фреєр В., Цюнд Р. та ін.

Водночас динамічний процес суспільних перетворень в Україні та реформування економічних відносин актуалізували проблему вибору оптимальних шляхів розвитку національного та регіонального туристичного господарства. Це зумовлює не лише потребу в теоретичному осмисленні суті та змісту сфери туристичних послуг, а й ставить на порядок денний питання розроблення науково обгрунтованих рекомендацій щодо формування ефективного ринкового механізму економічного регулювання і розвитку цієї сфери, зокрема на регіональному рівні.

Саме такий спосіб активізації використання потужного туристичного потенціалу є сьогодні найбільш реальним, враховуючи вкрай обмежені можливості держави у фінансовому забезпеченні розвитку туристичної сфери. Необхідність пошуку раціональних шляхів стимулювання туристичних процесів диктується також перспективою отримання відчутної економічної вигоди від туристичної індустрії, яка може стати вагомим засобом оздоровлення всієї національної економіки.

Отже, наукова і практична актуальність зазначених проблем зумовили вибір теми дисертації, визначили об'єкт і предмет, мету та основні завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось у рамках наукового напряму кафедри економіки підприємства і менеджменту Державного університету “Львівська політехніка”: “Реформування організаційно-економічного механізму діяльності підприємств і організацій у відповідності до ринкових відносин”, затвердженого науково-технічною радою Державного університету “Львівська політехніка” (протокол № 10 від 04.10.1994 р.), та Програми Наукової ради НАН України “Розробка наукових основ сталого розвитку в Україні”. Дисертаційне дослідження відповідає науковому напряму Координаційного плану № 68 “Економічні проблеми розбудови державності України: важелі та стимули розвитку господарчих систем”, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 13 лютого 1997 року № 37.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертації - розроблення наукових засад динамічного розвитку та економічного регулювання сфери туристичних послуг і обгрунтування методів підвищення ефективності її функціонування в ринкових умовах.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі задачі:

розкрити та висвітлити соціально-економічний зміст поняття “туризм”, визначити його функції та структуру;

виявити особливості функціонування галузі туризму як системи та фактори впливу на її розвиток;

показати специфіку функціонування ринку туристичних послуг та визначити параметри впливу основних факторів на його формування;

провести аналіз природно-ресурсних передумов розвитку туристичної сфери із врахуванням регіональної специфіки, дати оцінку туристичного потенціалу для вибору пріоритетних напрямів його раціонального освоєння;

дати оцінку сучасного стану ринку туристичних послуг, виявити тенденції та проблеми його розвитку;

з'ясувати місце туризму в стратегії соціально-економічного розвитку регіону та сформувати принципи реалізації адаптованої до реальних умов туристичної політики;

визначити стратегічні напрями та методи формування ринку туристичних послуг;

розробити наукові рекомендації щодо вдосконалення економічних методів регулювання розвитку туристичної сфери.

Об'єктом дисертаційного дослідження є сфера туристичних послуг та її інфраструктура, а предметом - процес економічного регулювання розвитку сфери туристичних послуг та її інфраструктури.

Теоретичною і методологічною базою дисертаційної роботи є фундаментальні положення теорії ринкової економіки, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, у яких висвітлено методологічні засади дослідження рекреаційних систем, оцінки соціально-економічної ефективності використання туристичного потенціалу, методів формування регіональної політики розвитку туризму, структури ринку туристичних послуг та управління туристичними процесами, проаналізовано та узагальнено зарубіжний досвід розвитку туризму.

У роботі використано законодавчі та нормативні документи, що безпосередньо стосуються об'єкта дослідження, зокрема Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів, акти міжнародних організацій.

У процесі дослідження застосовувались методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, системного підходу, а також статистичний, бальний, нормативний та картографічний методи.

Інформаційною базою дисертаційної роботи були матеріали Львівського обласного управління статистики, дані управлінь та відділів Львівської облдержадміністрації, інформація Держкомітету України по туризму та його Генерального агентства у Львівській області, літературні джерела, нормативні показники.

Наукова новизна одержаних результатів. Основним науковим результатом дисертаційної роботи є комплекс теоретико-методичних положень щодо формування політики динамічного розвитку туристичної сфери та її адаптації до ринкових умов. Наукова новизна результатів дослідження полягає у такому:

дано глибоке теоретичне обгрунтування соціально-економічного змісту туристичних процесів як специфічного виду економічної діяльності, що виконує суспільно необхідні функції в системі територіального поділу праці;

визначено параметри впливу сукупності факторів на формування та розвиток ринку туристичних послуг, розроблено їх класифікацію з урахуванням специфіки дій на туристичні процеси;

проведено оцінку туристичного потенціалу Львівської області на основі розробленої методики бальної оцінки туристичної атрактивності території, що базується на врахуванні якісних та кількісних характеристик туристичних ресурсів;

обгрунтована концепція регіональної політики розвитку туризму, яка базується на принципах соціалізації, екологізації та інформатизації сфери туристичних послуг;

розроблено схему формування туристичної ринкової інфраструктури, основними складовими якої виступають інституційна, інформаційна та регламентуюча підсистеми;

обгрунтовано напрями вдосконалення механізму економічного регулювання розвитку туристичної сфери, які передбачають впровадження в практику туристичного господарювання рентних платежів та створення сприятливого режиму інвестиційної діяльності в цій галузі.

Практичне значення одержаних результатів полягає у такому: розроблена методика бальної оцінки туристичного потенціалу, обгрунтовані принципи форму-вання регіональної туристичної політики, розроблені основні напрями перспек-тивного розвитку туризму та методи його економічного стимулювання можуть знайти застосування у практиці управління туристичною сферою на різних рівнях.

Результати дисертаційного дослідження та рекомендації автора використані Генеральним агентством по туризму у Львівській області, Західноукраїнською Туристичною Асоціацією, Львівською міською Радою та ЗАТ по туризму та екскурсіях “Львівтурист” при організації і плануванні розвитку туристичної індустрії у Львівській області.

Окремі положення дисертації та пропозиції автора використані при розробці підпрограми “Розвиток рекреаційної індустрії” Державної програми соціально-економічного розвитку Карпатського регіону (Постанова Кабінету Міністрів від 24 травня 1993 року № 368), Програми розвитку туризму у Львівській області до 2005 року (Розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 7 листопада 1997 року № 1188), а також Програми державної підтримки комплексного розвитку міста Львова на 1998-2002 роки (Постанова Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1406).

Основні положення дисертації використовуються у навчальних курсах “Планування діяльності установ невиробничої сфери”, “Маркетинг послуг”, “Економіка невиробничої сфери” при підготовці фахівців за напрямом “Менеджмент” у Державному університеті “Львівська політехніка”.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача. Конкретний внесок здобувача в ці праці вказаний в авторефераті в переліку основних публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів досліджень. Основні положення дисертації та результати проведених досліджень доповідались автором на науково-практичних конференціях, де отримали схвальну оцінку, зокрема на Міжнародних науково-практичних конференціях “Соціально-економічні проблеми видавничо-поліграфічного комплексу (ВПК) та його інфраструктури” (м. Львів, 21-22 березня 1996 року), “Карпатський регіон і проблеми сталого розвитку” (м. Рахів, 13-15 жовтня 1998 року), науково-практичній конференції “Теорія і практика державотворення в Україні: історія та сучасність” (м. Львів, 7 травня 1999 року), а також на наукових семінарах та науково-технічних конференціях Державного університету “Львівська політехніка”.

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 9 наукових праць (наукові статті, тези доповідей) загальним обсягом 2,8 друк.арк., з них особисто автору належить 2,7 друк.арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (143 позиції), має 15 додатків. Обсяг дисертації - 158 стор. друкованого тексту, проілюстровано у 28 таблицях, 6 рисунках.

туризм природний ресурсний

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-прикладні засади функціонування сфери туристичних послуг” висвітлюється соціально-економічний зміст поняття “туризм”, визначаються особливості функціонування туризму як системи та фактори впливу на її розвиток, досліджується специфіка функціонування ринку туристичних послуг.

У дисертації показано, що туризм як суспільне явище в останні десятиліття перетворюється в одну з найбільш високорентабельних галузей економіки багатьох країн світу. За даними Всесвітньої туристичної організації кількість туристів щороку збільшується в середньому на 30 млн. чоловік. Так, у 1996 році було зареєстровано 592 млн. прибуттів туристів. За прогнозами ця цифра зросте у 2010 році до 900 млн. За період з 1986 по 1996 роки обсяги доходів від туризму в світі зросли з 142 до 423 млрд. доларів США, тобто майже втричі.

В Україні, яка володіє потужним туристичним потенціалом, туризм ще не зайняв адекватного місця в структурі господарського комплексу, незначною є його економічна віддача. Причини такого становища треба шукати не тільки в площині практичних дій, а й у недостатньому теоретичному осмисленні соціально-економічної суті туризму.

У дисертації зроблено висновок про те, що соціально-економічний зміст туризму необхідно розглядати крізь призму багатогранності виконуваних ним функцій у суспільному житті, серед яких найбільш важливими є: медико-біологічна, соціальна, економічна (функція платіжного балансу, вирівнювання, зайнятості, доходу, виробнича), інтеграційна, культурно-пізнавальна, екологічна, міжнародна, політична. Перелічені функції надають специфічних рис туризму, який, до того ж, за масштабом і характером впливу на суспільні процеси не має аналогів серед інших галузей економіки.

Крім того, доведено, що туризм як сфера діяльності наділений усіма ознаками галузі національної економіки: однорідністю технології виробництва послуг, сформованою системою адміністративного управління, однорідною за цільовим призначенням продукцією. Це дає підстави стверджувати про об'єктивну необхідність вироблення чіткої стратегії перспективного розвитку цієї галузі як на національному, так і регіональному рівнях, її ринкової трансформації.

Принциповий підхід автора в дослідженні туризму полягає в тому, що туристична галузь розглядається як господарська система. Системний підхід до аналізу економіки туризму почав застосовуватись порівняно недавно і вимагає значного розширення та поглиблення. У дисертації туристична система розглядається у вигляді двох складових: суб'єкта туризму та об'єкта туризму, які є елементами даної системи, а також, водночас, її субсистемами, оскільки мають складну внутрішню організацію і виконують свої специфічні функції. Суб'єкт туризму - це людина, турист, з його мотивами до подорожей, потребами, доходами, соціальним станом тощо. Об'єкт туризму - це та організована єдність елементів, заходів, процесів, результатом якої є комплекс послуг, здатних задовольнити потреби споживача. Таким чином, можна сформулювати цільову функцію туристичної системи, яка полягає у виробленні комплексу туристичних послуг з метою задоволення потреб споживачів при раціональному використанні туристичних ресурсів територій та одночасній економічно-соціальній вигоді для суспільства. Слід зазначити, що в роботі функціонування туристичної системи розглядається у взаємопов'язаній єдності із цілісним механізмом функціонування національної економіки. Це дає підстави стверджувати, що туризм прогресуватиме синхронно з економічною і соціальною стабілізацією суспільства і навпаки. Разом з тим враховано, що туристична система інтегрована у системи вищого порядку, такі як соціальне, політичне, екологічне та технологічне середовища. Це свідчить про повну взаємопов'язаність туристичної системи з багатьма процесами суспільного життя. Так, вплив зовнішнього середовища проявляється у ряді факторів, а саме: економічних, екологічних, соціальних, політичних та демографічних.

У роботі розкриті особливості галузі туризму, які зумовлені специфікою вироблюваної нею продукції (послуг): споживання туристичних послуг локалізоване до місць їх виробництва, іншими словами, туристичні послуги не можуть бути транспортовані в район споживання. І друге: у сфері туризму неможливе створення стратегічного запасу туристичних послуг або виготовлення їх на склад. Зазначені особливості надають певної своєрідності ринку туристичних послуг.

Ринок туристичних послуг характеризується попитом та пропозицією і розглядається нами як сфера виробництва та реалізації туристичного продукту. У дисертації проведено аналіз впливу різноманітних факторів на формування попиту на туристичні послуги. Серед таких факторів визначальними виступають: грошові доходи населення, ціни на туристичні послуги, демографічна ситуація, співвідношення робочого і неробочого часу, освітній рівень населення, сезонність, науково-технічний прогрес, урбанізація, екологічна ситуація, політична стабільність, рівень злочинності. У результаті проведеного аналізу виявлено певні закономірності взаємозв'язку між грошовими доходами населення та попитом на туристичні послуги, встановлено тенденції та параметри впливу інших факторів на формування туристичного ринку.

На підставі критичного аналізу існуючих підходів до вивчення структури туристичного попиту в роботі запропонована схема сегментування туристичного ринку згідно з класифікаційними критеріями, а саме: географічним, соціо-демографічним та психолого-поведінковим.

Значну увагу в дисертації приділено виявленню особливостей функціонування різних груп підприємств на туристичному ринку України, зокрема засобів розміщення туристів та туроператорів і проаналізовано їх внесок у створення комплексного туристичного продукту.

Оскільки функціонування ринку туристичних послуг грунтується на балансі попиту і пропозиції, в роботі розглядаються також фактори, які визначають можливості задоволення туристичного попиту. Серед таких факторів головними виступають: наявність туристичних ресурсів, належний рівень загальної інфраструктури, організація управління туристичним процесом, законодавча підтримка туризму з боку держави.

У другому розділі “Передумови та тенденції розвитку сфери туристичних послуг” проведено аналіз природно-ресурсних факторів розвитку туристичної сфери з врахуванням регіональної специфіки, розроблено методику бальної оцінки туристичної атрактивності території, на її основі дано оцінку туристичного потенціалу Львівської області, проаналізовано сучасний стан формування та функціонування ринку туристичних послуг області.

З метою визначення найбільш перспективних територій пріоритетного розвитку туризму дисертантом була здійснена бальна оцінка природних та історико-культурних туристичних ресурсів Львівської області в розрізі адміністративних районів. На основі розроблених у дисертації оціночних критеріїв та бальних шкал оцінювались якісні та кількісні параметри двох груп ресурсів: природних (бальнеологічних, лісових, водних ресурсів, природно-заповідних об'єктів) та історико-культурних (архітектурних, археологічних, історичних пам'яток, пам'яток мистецтва, музеїв) туристичних ресурсів.

Згідно з розробленою автором методикою пропонується оцінювати ресурси за 100-бальною шкалою по кожній з груп. Відповідно до значимості певного виду ресурсів знаходять розподіл балів для них у межах кожної з груп. Максимальна кількість балів за певним видом ресурсу присвоюється району, який, з урахуванням усіх оцінкових критеріїв, є лідером за цим видом ресурсу, і методом пропорції визначається, відповідно, бал для усіх інших районів з нижчими показниками. Бальну оцінку туристичних ресурсів у розрізі адміністративних районів пропонується здійснювати за формулою:

де - сумарна бальна оцінка туристичних ресурсів певної групи для -го району; ; кількість районів; кількість видів ресурсів; максимальна кількість балів, що може бути присвоєна -му виду ресурсу відповідно до бальної шкали; ; числове значення оцінки -го ресурсу в -му районі; .

Таким способом оцінюються за 100-бальною шкалою окремо група природних туристичних ресурсів та група історико-культурних туристичних ресурсів, а потім результати бальної оцінки кожної з груп ресурсів підсумовуються. Оцінкові критерії для кожного виду ресурсу в межах певної групи туристичних ресурсів вибираються відповідно до специфіки цих ресурсів.

Згідно з проведеною оцінкою найбільший туристичний потенціал має Дрогобицький район. На основі отриманих бальних оцінок проведено групування районів за величиною туристичного потенціалу (табл. 1).

Таблиця 1 Групування районiв на основi сумарної бальної оцінки природних та iсторико-культурних туристичних ресурсів

Групи	Райони
1 група (понад 100 балів)	Дрогобицький, Стрийський
ІІ група (81 - 100 балів)	Буський, Сокальський, Жидачівський
ІІІ група (61 - 80 балів)	Жовківський, Яворівський, Старосамбірський, Сколівський, Перемишлянський, Пустомитівський, Миколаївський, Золочівський
ІV група (41 - 60 балів)	Самбірський, Бродівський, Радехівський, Турківський, Городоцький, Кам'янко-Бузький
V група (21 - 40 балів)	Мостиський

Диференціація якості та корисності туристичних ресурсів визначає базу для утворення диференціальної ренти, однієї з форм туристичної ренти. Оскільки ступінь привабливості туристичних ресурсів різний, то це зумовлює необхідність постановки питання і про кадастрову оцінку цих ресурсів. Розроблена в дисертації методика бальної оцінки може стати важливою складовою такої оцінки туристичних ресурсів.

У процесі дослідження проведено детальний аналіз сучасного стану розвитку туристичної індустрії у Львівській області. Так, всебічна характеристика природних та історико-культурних туристичних ресурсів дозволяє констатувати, що Львівщина володіє значним туристичним потенціалом, який сьогодні використовується недостатньо. Незважаючи на певні економічні труднощі, кількість суб'єктів туристичної діяльності у Львівській області продовжувала зростати. Це відбувалось, основним чином, за рахунок збільшення кількості туроператорів, 90% яких орієнтуються на виїзний туризм. У загальній кількості суб'єктів туристичної діяльності у 1997 році частка туроператорів становила 71,6%, а в загальному обсязі реалізації туристичних послуг - 28,6%. Для порівняння зазначимо, що на 1% кількості підприємств розміщення припадає 2,25% загального обсягу реалізації туристичних послуг, тоді як для туроператорів цей показник становить 0,42%, що свідчить про їх низьку підприємницьку активність.

Аналіз результатів діяльності туристичних організацій показує, що у 1997 році 62,63% обсягу реалізації туристичних послуг припадало на готельне господарство. Середній рівень завантаженості готелів становив від 9% до 20%. Це призвело до того, що 50% усіх готелів у 1997 році були збитковими. Для прибуткових готельних підприємств рівень рентабельності становив від 10,04% (ЗАТ готель “Львів”) до 158,77% (“Гранд-Готель”).

У 1997 році в туристичній сфері було зайнято 1250 чоловік, що становить менше 1% середньорічної чисельності зайнятих в народному господарстві Львівської області.

Якщо говорити про функціонування туристичної індустрії у Львівській області загалом, то у 1997 році кожна третя організація з надання туристичних послуг була збитковою. У загальному обсязі валового продукту у Львівській області доходи від туристичної галузі становили лише 0,37%, а в обсязі реалізації платних послуг - 2,25%. У загальному експорті послуг частка туризму у 1997 році становила 1,54%. Наведені дані свідчать про незначний внесок туристичної галузі в економіку області.

Незважаючи на згадані негативні тенденції в туризмі, обсяг валових надходжень від цієї галузі в 1997 році зріс порівняно з 1995 роком у 2,62 раза, а обсяг валютних надходжень - у 2,52 раза. Отже, при зростанні обсягу туристичних послуг ефективність туристичної галузі в області в існуючих економічних умовах залишається низькою.

За період 1995 - 1997 років ринок виїзного туризму за чисельністю туристів значно випереджував ринок іноземного, практично падала активність підприємств на ринку внутрішнього туризму у зв'язку з низькою платоспроможністю громадян та високими цінами на послуги. Так, на 66,7% знизилась чисельність прийнятих в області вітчизняних туристів. Переконливим доказом необхідності орієнтації на іноземний та внутрішній туризм є вища їх ефективність порівняно з міжнародним. Так, чисельність прийнятих іноземних туристів у 4,6 раза менша від чисельності відправлених за кордон українських подорожуючих. При цьому обсяг послуг, наданих іноземним туристам, у 2,7 раза перевищував аналогічний показник для подорожуючих за кордон українських туристів. Незважаючи на це, економічні умови сприяють орієнтації туристичного підприємництва на виїзний туризм.

Серед країн, з яких переважно прибували туристи у Львівську область у 1995-1997 роках, були Росія (27,1%), Польща (11,4%), США (10,6%), Німеччина (9,1%). В абсолютному відношенні значно зменшився потік туристів із США, країн СНД (крім Росії). Основними країнами, які приймали туристів з області, є традиційно Польща, Чехія, Словаччина, Болгарія, Туреччина.

Загалом, як свідчить аналіз, поряд з існуванням складних проблем, намітились певні позитивні тенденції в розвитку туристичного ринку Львівщини, стабілізувались структура та напрями туристичних потоків. Хоча, на фоні значного туристичного потенціалу досягнутий рівень економічної ефективності туризму в області слід вважати низьким. У зв'язку з цим актуальною залишається проблема пошуку значно дієвіших засобів активізації туристичної політики та механізмів економічного сприяння розвитку туризму.

У третьому розділі “Методи економічного регулювання розвитку сфери туристичних послуг” обгрунтовані підходи до формування регіональної політики розвитку туристичної сфери, створення туристичної ринкової інфраструктури, а також запропоновані методи економічного стимулювання розвитку сфери туристичних послуг.

Прискорене формування цивілізованої сфери туристичних послуг є одним з ключових завдань туристичної політики, під якою слід розуміти систему намірів і дій, спрямованих на створення необхідних умов для виробництва туристичних послуг та забезпечення їх реалізації за допомогою засобів і методів, адаптованих до конкретної соціально-економічної ситуації.

Аналізуючи зарубіжний та вітчизняний досвід реалізації господарської політики в сфері туризму, автор дійшов висновку, що в Україні туристична політика знаходиться в стадії формування, а її реалізація, насамперед, залежить від економічних чинників. За таких умов вихід із ситуації вбачається в активізації туристичної політики на регіональному рівні, пошуку нетрадиційних джерел фінансування туристичної сфери та впровадженні методів економічного стимулювання її розвитку.

У роботі сформульовано принципи формування та реалізації регіональної туристичної політики, серед яких основними є такі:

принцип відповідності, що відображає відповідність регіональної туристичної політики державній туристичній політиці;

принцип узгодженості з регіональною політикою загалом;

принцип ієрархічності, де кожна ланка управлінської вертикалі туристичної галузі повинна чітко виконувати свої функції в управлінні. З огляду на це, особливу роль потрібно відвести регіональним та місцевим органам управління;

принцип раціонального поєднання економічного та соціального критеріїв у туристичній політиці, що забезпечить, поряд з економічною вигодою, одночасно і фінансову підтримку для реалізації соціальних завдань;

принцип комплексності ілюструє розвиток туристичної галузі у комплексі з іншими, що забезпечують туристичну сферу і визначають соціально-інфраструктурний стан регіону;

принцип об'єктивності відображає відповідність темпів і масштабів туристичного освоєння території об'єктивним можливостям фінансово-ресурсного забезпечення проектів і програм;

принцип синхронізації означає, що швидкість реалізації туристичних програм та ініціатив має відповідати темпам здійснюваних економічних реформ;

принцип забезпечення внутрішньої та зовнішньої конвертованості туристичних послуг орієнтується на відродження як внутрішнього, так і зовнішнього туризму.

Зроблено висновок про те, що при формуванні туристичної політики важливим є не тільки питання забезпечення міжгалузевих пропорцій в господарському комплексі регіону, а й узгодження темпів і масштабів розвитку туристичної індустрії з процесами економічних перетворень в державі.

У дисертації запропонована концепція перспективного розвитку туризму, яка базується на принципах соціалізації, екологізації та інформатизації туристичної діяльності. Розроблені стратегічні напрями її реалізації показані на рис. 1.

Надання туристичним процесам соціально орієнтованого характеру є багато-гранною проблемою, яка виходить далеко за рамки традиційного розуміння соціаль-ної ефективності туризму. Оскільки визначальним фактором широкої доступності туристичних послуг є ціни, то, враховуючи доходи основної маси жителів України, можна стверджувати, що проблема соціалізації туризму повинна вирішуватись за рахунок формування і розвитку внутрішнього ринку туристичних послуг.

Слід зазначити, що соціалізація туризму має відбуватися не тільки в напрямі залучення до туристичної діяльності широких верств населення, а й через створення необхідних умов для організації короткотривалого відпочинку. У контексті соціалізації та партнерства слід розглядати подальшу орієнтацію туризму на національні цінності, що сприятиме консолідації та духовному відродженню українського народу.

Другим важливим напрямом розвитку туризму є його екологізація. Акту-альність цього питання пояснюється не лише необхідністю збереження природного середовища в процесі туристичної діяльності, а й стрімким зростанням популярності нового виду туризму - екологічного. За даними Всесвітньої туристичної організації, на екологічний туризм припадає 7% - 10% усіх доходів від туризму у світі.

Питання екологізації треба розглядати в трьох аспектах.

По-перше, розвиток власне екологічного туризму, що пов'язаний з відвідуванням “дикої” природи, екзотичних природних ландшафтів та об'єктів.

По-друге, мінімізація впливу туристичних об'єктів на стан довкілля: припинення скидання забруднених стоків у водойми, ліквідація побутових відходів тощо.

По-третє, впровадження екологічно чистих технологій на всіх стадіях надання туристичних послуг, дотримання норм рекреаційного навантаження на природні ландшафти.

У роботі сформульовані основні завдання інформатизації ринку туристичних послуг, до яких належать: популяризація туристичного потенціалу регіону через засоби масової інформації, мережу Internet, видання високоякісних буклетів, путівників, карт тощо; налагодження потужної реклами в сфері туристичної діяльності; проведення маркетингових досліджень динаміки і тенденцій туристичних процесів, вивчення і прогнозування попиту на туристичні послуги, дослідження міжнародного туристичного ринку; налагодження інформаційного зв'язку між суб'єктами туристичної діяльності через впровадження сучасних комп'ютерних технологій.

У дисертації зроблено висновок про те, що однією з ключових проблем розвитку туризму є формування інститутів ринкової інфраструктури в цій сфері. Під туристичною ринковою інфраструктурою (ТРІС) ми розуміємо сукупність елементів, які забезпечують функціонування та взаємодію суб'єктів туристичної сфери і регулюють рух матеріальних, фінансових, інформаційних потоків між ними і зовнішнім середовищем. ТРІС подана у вигляді трьох основних складових: інституційної, інформаційної, регламентуючої (рис. 2).

Інституційну основу ТРІС формують інститути загального та спеціального призначення, які забезпечують функціонування всіх суб'єктів туристичного процесу і рух матеріальних, фінансових та інформаційних потоків.

Другою складовою ТРІС є: інформація та структури, що забезпечують її потоки. Інформаційна складова є важливим елементом ТРІС, оскільки забезпечує зв'язок як між підсистемами туристичної системи, так і безперервний взаємний обмін інформацією між нею та зовнішнім середовищем. Актуальність проблеми інформаційного забезпечення пояснюється не тільки необхідністю постійного реагування на відповідні сигнали та прийняття адекватних управлінських рішень, а й тим, що інформація перетворюється в специфічний туристичний ресурс.

Третя складова ТРІС - регламентуюча. Вона грунтується на законодавчих та нормативних актах, які регулюють відносини між суб'єктами туристичного процесу та регламентують їх діяльність.

На особливу увагу заслуговує аналіз ситуації із спеціалізованими інституціями в ТРІС, які в даний час є слабо розвиненими. Так, на туристичному ринку майже відсутні рекламні туристичні підприємства, підприємства з фінансування туристичних подорожей, спеціалізовані туристичні маркетингові служби. Їх функції виконують частково самі туристичні підприємства, а частково структури загальної інституціональної складової ТРІС.

У роботі важливе місце відведено проблемі запровадження ефективних механізмів економічного стимулювання розвитку туризму. Мова йде, насамперед, про необхідність удосконалення правил та норм економічних відносин у туристичній сфері. У цьому напрямі ключовими є три аспекти: а) фінансування туризму; б) податкова політика в цій сфері; в) взаємовідносини між органами влади та суб'єктами туристичної діяльності.

Зроблено висновок, що вирішенню згаданих проблем сприяло би запровадження в практику механізму економічних відносин, побудованого на принципах туристичної ренти. Джерелом походження туристичної ренти є більш сприятливі природні та економічні умови господарювання туристичних об'єктів, які експлуатують кількісно обмежені туристичні ресурси - природні, історико-культурні, соціально-економічні. В якісному аспекті ці ресурси диференційовані, деякі з них унікальні. Пропозиція і попит на них формують реальну ринкову ціну туристичних ресурсів. Отже, створені в процесі використання цих ресурсів туристичні послуги мають всі ознаки товару. У ринкових умовах саме кількісна обмеженість та якісна диференціація туристичних ресурсів об'єктивно зумовлюють відмінності в результатах господарського використання цих ресурсів. Матеріальним проявом цих відмінностей є додатковий прибуток (надприбуток), що є вартісною основою туристичної ренти.

У зв'язку з цим у роботі обгрунтована доцільність запровадження механізму рентних платежів у практику туристичного господарювання, який пропонується побудувати на таких економіко-правових засадах:

1. Проводиться детальний аналіз діючої системи оподаткування всіх об'єктів та видів туристичної діяльності та економічних результатів функціонування туристичних об'єктів. Кінцевим результатом всієї аналітичної роботи мають стати конкретні рекомендації щодо впорядкування системи місцевих податків та зборів, обгрунтування величини рентних платежів.

2. Здійснюється інвентаризація всіх туристичних ресурсів області та їх власників, а також всіх суб'єктів туристичної діяльності. Логічним продовженням цих робіт має стати створення туристичного кадастру.

3. Між державними та місцевими органами влади - власниками туристичних ресурсів та суб'єктами господарювання - користувачами повинні укладатися угоди про розмежування прав власності в процесі використання туристичних ресурсів. У цих угодах чітко обумовлюються права обох сторін, визначаються форми рентних платежів, обсяги та терміни їх сплати.

4. Протягом найближчого періоду найбільш доцільно туристичну ренту стягувати з валової виручки, тобто від обсягу реалізації туристичних послуг.

5. Доцільно встановити єдину для всіх суб'єктів туристичного господарювання ставку рентних платежів. На наш погляд, вона повинна бути невеликою і становити, наприклад, 8% від обсягу реалізації туристичних послуг. Зменшення ставки буде компенсовано збільшенням кількості реальних платників, а тому можна впевнено прогнозувати зростання обсягів фінансових надходжень.

6. Використання туристичної ренти повинно мати винятково цільовий характер, тобто всі кошти повинні йти на розвиток туризму.

7. Доцільно встановити такі пропорції туристичної ренти: половину суми 8-процентної ставки туристична організація перераховує у місцевий бюджет, другу половину залишає в своєму розпорядженні для саморозвитку. Туристична рента, якщо вона спрямовується на інвестування туристичної сфери, не повинна підлягати оподаткуванню.

8. Кошти від рентних платежів, що надійшли в місцевий бюджет, повинні спрямовуватись на реалізацію заходів Програми розвитку туризму у Львівській області до 2005 року.

На прикладі готельного господарства м. Львова було підраховано, що від впровадження 8%-ї ставки туристичної ренти у 1997 році у місцевий бюджет для цільового розвитку туризму надійшло б 283,4 тис. грн., таку саму суму отримали б готельні підприємства для саморозвитку. Зменшення реальних надходжень від цих підприємств у місцевий бюджет на 37% істотно не відіб'ється на можливості бюджету щодо фінансування туристичної галузі, оскільки буде компенсовано появою реальних коштів на розвиток туризму у підприємств. А кошти місцевого бюджету витрачатимуться лише за цільовим призначенням.

Отже, використання туристичної ренти в системі економічних відносин може стати вагомим інструментом забезпечення самофінансування та саморозвитку туристичної сфери в умовах дефіциту коштів. Запропонований механізм економічного стимулювання розвитку туризму в області сприятиме активізації туристичної діяльності, результати якої дадуть відчутний не лише економічний, а й соціальний та екологічний ефект.

ВИСНОВКИ

Проведені дослідження дали змогу зробити ряд теоретичних узагальнень, опрацювати науково обгрунтовані рекомендації, зокрема:

Сучасний стан розвитку туристичної індустрії в Україні не відповідає наявному потенціалу туристичних ресурсів, низькою є її економічна ефективність. Однією з основних причин такого становища є недостатній рівень теоретичного осмислення соціально-економічної суті туризму як суспільного явища та його економічної значимості як прибуткової галузі. Функціонування туризму як специфічної галузі національної економіки базується на виробництві та споживанні туристичного продукту, що дає змогу зробити висновок про об'єктивне існування ринку туристичних послуг.

Дослідження показали, що через певні обставини, передусім економічного характеру, активізація туристичної політики в найближчі роки є малореальною. Тому найбільш прийнятним сьогодні є курс на регіоналізацію процесів стимулювання розвитку туристичної сфери, де провідна роль повинна належати місцевим, обласним органам влади та регіональним органам Державного комітету України по туризму.

Перспективними напрямами розвитку туризму слід вважати його соціалізацію, екологізацію та інформатизацію. При цьому політика формування ринку туристичних послуг має відповідати критеріям економічної результативності, соціальної ефективності та екологічної безпеки. У її реалізації активну участь повинні взяти як Держкомтуризму України, місцеві органи державної виконавчої влади в галузі туризму, так і суб'єкти туристичної діяльності, профспілки, громадські об'єднання.

До числа пріоритетних завдань туристичної політики належить формування ринкової інфраструктури у сфері туризму. Це передбачає необхідність створення відповідних інститутів ринкового регулювання, забезпечення інформаційного обслуговування туристичних процесів, розвитку законодавчо-нормативної бази туризму. У цьому процесі важливу роль повинні відігравати органи законодавчої і виконавчої влади України, суб'єкти туристичної діяльності.

Пріоритетним завданням розвитку туризму є запровадження ефективних методів економічного стимулювання, побудованих на принципах туристичної ренти. Запропонована схема розподілу та використання цих платежів спрямована на забезпечення самофінансування та саморозвитку туристичної сфери.

На підставі результатів дисертаційного дослідження рекомендуємо врахувати такі пропозиції:

Державному комітету України по туризму - концепцію перспективного розвитку туризму, яка базується на принципах соціалізації, екологізації та інформатизації туристичної діяльності.

Міністерству економіки України - механізм рентних платежів у практиці туристичного господарювання та механізм стимулювання залучення інвестицій у розвиток туристичної сфери.

Львівській обласній державній адміністрації - результати оцінки туристичного потенціалу районів Львівської області для визначення перспективних напрямів розвитку туризму.

Міністерству освіти України - теоретико-методичні положення щодо формування ТРІС при підготовці фахівців за спеціалізаціями “Менеджмент у туризмі”, “Менеджмент у невиробничій сфері”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гайдук А.Б. Витрати на туризм в структурі сімейних бюджетів населення Німеччини// Регіональна економіка. - 1997. - № 1. - С. 103-105.

2. Гайдук А.Б. Формування туристичної ринкової інфраструктури як фактор підвищення ефективності функціонування ринку туристичних послуг// Регіональна економіка. - 1999. - № 2. - С. 172-177.

3. Гайдук А.Б. Туризм як соціально-економічна категорія// Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку: Зб.наук.-прикл.пр. - Львів: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”. - 1997. - № 319. - С.76-82.

4. Гайдук А.Б. Особливості попиту на туристичні послуги у вивченні туристичної активності// Проблеми економіки та управління: Зб.наук.пр. - Львів: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”. - 1998. - № 331. - С.25-30.

5. Гайдук А.Б. Маркетинг у туризмі// Проблеми економіки та управління: Зб.наук.пр. - Львів: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”. - 1998. - № 345. - С.91-96.

6. Гайдук А.Б. Основні напрями розвитку туристичного ринку в Карпатському регіоні// Менеджмент та підприємництво в Україні: Етапи становлення і проблеми розвитку: Зб.наук.пр. - Львів: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”.- 1999. - № 368. - С.27-32.

7. Гайдук А.Б. Туристичні послуги і витрати на їх отримання в розвинених країнах Заходу// Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку: Зб.наук.-прикл.пр. - Львів: ДУ “Львівська політехніка”. - 1996. - С.80-81.

8. Петрович Й.М., Гайдук А.Б. Маркетинг туризму// Доповіді і повідомлення міжнар.наук.-практ.конф. “Соціально-економічні проблеми видавничо-полігра-фічного комплексу (ВПК) та його інфраструктури”. - Львів: Варта. - 1996. - С.6-8. [Особисто автором обгрунтована необхідність створення стратегії маркетингової діяльності у рамках розроблюваних регіональних програм розвитку туризму].

...