Культурологія туризму

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Інститут міжнародних відносин

Кафедра країнознавства і туризму

РЕФЕРАТ

з навчальної дисципліни «Туризмологія»

на тему:

«Культурологія туризму»

Студентки 5 курсу

511 групи,спеціальності«Туризм»

Дубровіної Ганни

КИЇВ 2013

Культура і туризм взаємно переплітаються і з розвитком. Культура туризму відіграє важливу роль в гуманітарній освіті та естетиці, в області економіки і культурного обміну. Туризм дуже сучасний вид діяльності, популярність якого зростає з кожним днем. Це ціла галузь, індустрія, що об'єднує ряд різних організацій і підприємств, що займаються організацією відпочинку туристів і надають споживачам різноманітні послуги.

З розвитком туристичної галузі культура туризму все більше потрапляє в поле зору науки. Культура і туризм взаємно переплітаються і з розвитком людства самі вимагають нового розвитку. Культура туризму відіграє важливу роль в гуманітарній освіті та естетиці, в області економіки і культурного обміну. Туризм дуже сучасний вид діяльності, популярність якого зростає з кожним днем. Це ціла галузь, індустрія, що об'єднує ряд різних організацій і підприємств, що займаються організацією відпочинку туристів і надають споживачам різноманітні послуги. В цілому, кажучи про туризм, ми маємо на увазі людей, які відвідують друзів і родичів, відпочивають на канікулах, у відпустках і просто добре проводять час.

Туризм розвиває особистість, розширює пізнавальні горизонти, творчу та організаторську діяльність, звільняє від почуття втоми, надає безліч видів розваг і відпочинку.

На сьогоднішній день види туризму не тільки різноманітні і цікаві, але як правило, пов'язані один з одним і тісно переплітаються між собою.

Найбільш характерними тенденціями міжнародного туризму в даний час є диверсифікація туристського продукту, пошук нових туристських напрямків, скорочення середньої тривалості туристських поїздок, вибір альтернативних засобів і транспорту, а також пошук прийнятних цін.

У культурологічному аспекті туризм, будучи індикатором рівня життя населення, сприяє збереженню культурної спадщини та історичних цінностей, формуванню взаємного інтересу людей різних національностей, веде до зростання толерантності та поваги між ними, стабілізації міжетнічних та міжнародних відносин.

Поряд з цим соціальна ефективність туризму увазі доступність більшості видів туризму для різних соціальних верств суспільства, включаючи багатодітні сім'ї, молодь, пенсіонерів, інвалідів.

Види туризму різняться по мотивації подорожуючих, тобто по внутрішнім чинникам, а форми туризму - за зовнішніми причин і впливам. Існує багато можливостей, що дозволяють класифікувати форми туризм по зовнішнім критеріям: за походженням туристів; за організаційною формою; по тривалості перебування в подорожі; за віком; по транспортним засобам; за часом року або сезону.

Залежно від походження туристів розрізняють внутрішній і міжнародний туризм. У даному випадку слово «походження» означає не місце народження людини, а місце його проживання і роботи.

Залежно від форм організації розрізняють паушальний та індивідуальний туризм. Паушальний туризм - це стандартизований, попередньо організований комплекс туристських послуг (надання комплексу послуг за одну вартість). При індивідуальному туризмі турист організує і здійснює його самостійно, за власним планом.

Подорож у складі групи за планом туристського підприємства називається груповим туризмом.

Подорож одного або групи туристів по точному маршрутом і регламентом, встановленим туристичним підприємством, називається організованим туризмом. Організовані туристи і туристське підприємство пов'язані між собою взаємними вимогами і зобов'язаннями.

Як правило, тривалі подорожі доповнюються нетривалими поїздками. До нетривалим поїздкам відносяться транзитний, одноденний і короткочасний туризм. Транзитний туризм - це зупинки туристів по шляху проходження до місця призначення. Одноденний туризм - це тури тривалістю в світловий день, що не припускають зупинки на нічліг. Короткочасний туризм - важлива форма нетривалого туризму. Він включає в себе діловий туризм і поїздки на вихідні дні.

У залежності від часу року розрізняються зимовий та літній туризм. Туризм тільки в певний час (влітку або взимку характеризується як односезонні), туризм, чиниться у любе пору року (і влітку, і взимку), називається двухсезонним. Сезонна класифікація форм туризму показує коливання попиту на туристичні послуги протягом року. Час, в який скоюється максимальну кількість поїздок, називається туристським сезоном, період спаду подорожей - межсезоньем. Туристські сезони в різних регіонах можуть не збігатися.

В якості ознаки, що дозволяє класифікувати подорожі по видах туризму, можна використовувати мотиваційні чинники, які спонукали людину відправитися в поїздку. Хоча мотиви не завжди визначаються однозначно, все ж можна виділити шість видів туризму в системі його управління: Туризм з метою відпочинку (поїздки з метою фізичного або психологічного відновлення організму). Туризм з метою вивчення культури (пізнавальний і паломницький туризм). Громадський туризм ( клубний туризм, відвідування друзів, знайомих, родичів). Спортивний туризм (поїздки з метою активного або пасивного участі в спортивних заходах). Економічний туризм (поїздки, що здійснюються з професійного та комерційного інтересу ). Політичний туризм ( участь у конгресах, політичні події і заходах).

Туризм (як національний, так і міжнародний) - продукт тривалого історичного розвитку. Передумови його появи лежать в глибоку давнину.

Як відомо в історії розвитку туризму ми розрізняємо чотири етапи: [12, с. 34]

1. до початку XIX століття - передісторія туризму;

2. початок XIX століття - початок XX століття - елітарний туризм, зародження спеціалізованих підприємств з виробництва туристичних послуг;

3. початок XX століття - до початку Другої світової війни - початок становлення соціального туризму;

4. після другої світової війни - сучасний етап - масовий туризм, формування туристської індустрії як міжгалузевого комплексу по виробництву товарів і послуг для туризму.

В основу даної періодизації покладені наступні критерії: техніко-економічні передумови; соціальні передумови; цільові функції туризму на різних етапах розвитку.

Розглянемо коротко особливості розвитку туризму на кожному етапі.

Перший етап - передісторія туризму.

Сучасний туризм - явище, з одного боку, так як масовим він став лише після Другої світової війни, з іншого боку, туризм має глибокі історичні корені, бо подорожі відомі людству з найдавніших часів. Вже в стародавні часи народи Середземномор'я мали у своєму розпорядженні географічними описами, які давали загальні уявлення про сусідніх територіях.

В античні часи основними мотивами подорожі були торгівля, освітні цілі, паломництво, лікування.

Для розвитку обміну і торгових зв'язків були потрібні достовірні і докладні відомості про країни, їх населення та звичаї. На великих і міцних кораблях йшли у відкрите море фінікійці. Прокладаючи шляхи в невідомі краї, вони виходили за межі басейну Середземного моря, плавали уздовж західних берегів Європи і Африки.

З метою вивчення нових територій відправлялися в далекі подорожі старогрецькі учені (Геродот - V століття до н.е.) і дослідники інших країн (Піфей - IV століття до н.е.).

Можна сказати, що в Древній Греції зародилися і спортивні поїздки: щорічно на Олімпійські ігри стікалися тисячі спортсменів, любителів спорту і шанувальників мистецтв не тільки з Еллади, але і інших держав Середземномор'я. До цього періоду відноситься і споруда спеціальних великих будинків, в яких могли розміститься і відпочити атлети і глядачі. Нагромаджені до початку нашої ери географічні дані про різні країни якнайповніші були викладені Страбоном (63 р. до н.е. - 20р. Н.е.) і Клавдієм Птоломєєм (90-168г. Н.е.).

Велика рухливість була характерна для населення Стародавнього Риму. Найчастіше для римлянина з багатої сім'ї поїздка до Греції була пов'язана з необхідністю поповнити свою освіту. У період розквіту Римської імперії подорожі до Греції стала набувати розважального характеру. Особливо охоче відвідувалися місця з теплими мінеральними джерелами. Переміщення багатих мандрівників вимагало відповідної організації їх відпочинку.

Ще в першому столітті до нашої ери в Римській імперії виникли державні заїжджі двори, що знаходилися один від одного на відстані одного дня їзди на коні. Вони розташовувалися в містах і на головних дорогах, по яких проїжджали кур'єри і державні службовці з Рима, аж до Малої Азії і Галії.

Величезна заслуга у подальшому розширенні пізнання людиною навколишнього світу належить також арабським мандрівникам VII -XI століттях, серед яких найбільш відомий купець з Басри Сулейман, який побував у Китаї, Індії та інших країнах.

У середні століття посилюється релігійний фактор подорожі - поклоніння святиням християнства і мусульманства. Однак, незважаючи на різні цілі походів і подорожей, всі вони об'єктивно розширювали географічні пізнання людини. Найбільш масове пересування людей в Європі було пов'язано з хрестовими походами, які робилися європейськими лицарями і слідуючими за ними купцями в цілях захоплення чужих багатств і територій. Слідом за ними рухалися на схід священики і паломники у супроводі незліченних натовпів бродяг і знедолених.

Епоха Ренесансу і Просвітництва слабшає, релігійні мотиви і підсилює індивідуальний характер і освітню спрямованість поїздок. Представники привілейованих класів в середні століття подорожували до цілющих джерел. Молоді дворяни нерідко оправлялись на своєрідний "гран -тур» по Європі, перш ніж вступити на терені професійної або політичної діяльності. В Англії, наприклад, маршрут такої подорожі починався в Лондоні, вів до Франції з тривалим перебуванням в Парижі, потім - до Італії : Генуя, Мілан, Флоренція, Рим. Зворотний шлях пролягав через Швейцарію, Німеччину, Нідерланди. У міру посилення громадських позицій третього стану його представники в XVIII столітті - початку XIX століття все частіше вживають аналогічні освітні тури. [ 11, с. 56 ]

Однак, незважаючи на різні цілі походів і подорожей, всі вони об'єктивно розширювали географічні та наукові пізнання людини. Створювалися передумови для великих географічних відкриттів кінця XV століття - другої половини XVII століття. Число невідкритих географічних місць на карті світу неухильно скорочувалася. Детальні описи видимих ??річок, морів, материків і країн залишили Афанасій Нікітін, Марко Поло, Васко де Гама, Христофор Колумб.

Другий етап - елітарний туризм і зародження масового туризму.

Найважливішу роль в розвитку туризму відіграли революційні зміни в розвитку транспорту : винахід пароплава Фултоном в 1807г., Паровоза - Стефенс в 1814г., Вдосконалення постової зв'язку, що супроводжувалося розширенням мережі доріг у Європі. Все це зумовило більше надійності та швидкість пересування при зниженні витрат на подорожі. Внаслідок масового напливу переселенців з старого Світу до Америки бурхливими розвивається морське сполучення, в середині XIX століття виникають великі пароплавні компанії. [ 12, с. 73 ]

Науково -технічний прогрес і соціальна боротьба трудящих, а також зростаючий добробут суспільства зумовили поступове зменшення робочого часу на користь вільного. введення гарантованих неоплачуваних, а згодом і оплачуваних відпусток ( У Німеччині, наприклад, вперше відпустки були встановлені законом про державних службовців 1873г. ).

Підвищення якості та надійності транспортних перевезень у сукупності з їх здешевленням, а так само поступове скорочення робочого часу зумовили істотне збільшення потоків подорожуючих. Відповідно виникли перші підприємства, що спеціалізувалися на обслуговуванні тимчасових відвідувачів На зміну скромним пансіонам і « кімнатам для гостей» у будинках священнослужителів, в монастирях і релігійних місіях приходять перші готелі. У 1812 р. в центральній Швейцарії вступає в лад готель « Риги - Клестелі », в 1832г. - Готель в місті Фаульхорн. У 1801г. в Німеччині відкривається першокласний готель « Бадіше Хоф » у Баден -Бадені, 1856р. в Швейцарії - "гранд -готель Швайцерхофт » у місті Інтерлакені. У Німеччині на рубежі 18-19 століть виникають перші курорти мінеральних вод - в Хайлігендаммене, Нордернее, Травемюнді. Як зазначає швейцарський дослідник туризму професор К.Каспар : «У цей період становлення туризму будувалися в першу чергу розкішні готелі, які обслуговували представників аристократичних кіл, « нового дворянства », « вищого офіцерства ». Залежно від пори року еліта або перебувала на французькій або італійській Рив'єрі, або відпочивала на термальних курортах в Швейцарії і Німеччині, або робила тривалі подорожі в Північну Африку, Єгипет, Грецію.

У другій половині XIX століття індустрії відпочинку розширює сферу свого виробництва : до підприємств готельного господарства додаються перші бюро подорожей, у завдання яких входило організація туристичних поїздок і реалізація споживачеві. Хрестоматійним періодом першого пекідж - туру - комплексу туристичних послуг, що продається за єдиною ціною - є груповий тур на відпочинок, організованого англійцем Т. Кука в 1841р. Комплекс послуг включав в себе двадцятимильну поїздку по залізниці, чай і булочки в поїзді, духовий оркестр. Всі поїздка, в якій взяли участь 570 осіб коштувала кожному з них 1 шилінг.

Цікаво, що Т.Кук переслідував при цьому скоріше соціальні, ніж комерційні цілі. Будучи головою місцевої спілки непитущих, він прагнув подібною акцією привернути увагу до можливостей доцільного використання вільного часу і знайти нових прихильників для керованого ним союзу. Так чи інакше, ідея прижилася, і в наступні 20 років в Англії виникла безліч нових бюро подорожей. Починаючи з 1862г. з'являються і перші каталоги туристичних поїздок, що відобразив процес розширення туристичного попиту. [ 8, с. 94 ]

У Німеччині перший бюро подорожей - « Райзебюро Штанген » - було засновано в Бреслау в 1863р. Фірма мала тісні контакти з пароплавними компаніями і на початку ХХ століття активно рекламувала і продавала морські круїзні розважальні поїздки. У Німеччині кінця ХIХ - початку ХХ століть далекі туристичні поїздки могли собі дозволити ще деякі. Проте поступово подорожі стають доступні середньому класу. Серед чиновників і службовців в цей період широкого поширення отримав річний виїзд на дачі ( Sommerfrische ). Дача знаходилася, як правило, недалеко від міста, основним видом використовуваного дачниками транспорту була залізниця, розміщення відрізнялося скромністю і чинністю. Дачний сезон тривав в забезпечених сім'ях з кінця червня до початку вересня. Для бюджету сімей дрібних чиновників і робочих дачі стали доступними лише наприкінці 20 -х рр.. нашого століття.

Третій етап - початок становлення масового туризму.

Перша світова війна, економічна депресія 30 -х рр.. і друга світова війна зробили негативний вплив на розвиток туризму. Разом з тим, саме в період між двома світовими війнами з'являються паростки масового туризму, розквіт якого припадає на післявоєнні десятиліття. Туристичні поїздки як всередині країн, так і зарубіжні поступово набувають якісно інший характер. Вони переслідують вже не тільки розважальні, а й пізнавальні цілі. У маршрути все частіше включаються історичні місця, пам'ятки культури. Переважна частина міжнародного туристського руху доводилося на Європу. [ 17 ]

У Швейцарії інтерес в даному відношенні представляє виникнення і діяльність фірми « Отельплан », яка в даний час є одним з найбільших виробників тур послуг у цій країні. В основі утворення фірми 1935 році лежали ідеї її творця Г.Дуттвайлера про те, що залучення «маленької людини» в туризм надав би неоціненну допомогу страждаючому від кризи готельному господарству. « Слід звернеться до публіки, до цих пір не прилученою до туризму і не звиклим до подорожей », - зазначав Г.Дуттвайлер. Масові дешеві тур поїздки стають основним продуктом фірми. «Народний туризм " мав успіх: вже в першому фінансовому році фірма реалізувала 52 648 туристичних поїздок.

У Німеччині імпульс розвитку масового туризму дав, як не дивно, націонал- соціалізм. Здійснюючи ідею «єдності нації», керівництво країни стимулювало масовий організований туризм з метою відпочинку, причому цю діяльність направляла спеціальна організація націонал соціалізму «Сила через радість ». У 1933р. був заснований імперський комітет з туризму, який підпорядковувався міністру освіти і пропаганди. Загальну ідеологічну установку в цій галузі сформулював особисто А. Гітлер : «Я хочу, щоб робітникові було забезпечено достатній відпустку і щоб ця відпустка, а також вільний час в цілому стали справжнім відпочинком для нього. Я бажаю цього, тому що я хочу мати народ з сильними нервами, тому що тільки з таким народом можна робити велику політику. » Історія вже винесла звинувачувальний вердикт « великій політиці » Гітлера, а для нас в даному випадку цікавий той факт, що нацистський режим приділяв таку велику увагу організації масового відпочинку трудящих і залучав до туризм все нові верстви населення, розширюючи тим самим його соціальну базу. Німецьке держава надавала сприяння в організації групових поїздок на відпочинок - круїзів, залізничних турів, туристичних походів. Помірні ціни сприяли першому « туристичного буму » в Німеччині: число туристичних поїздок зросла з 2,3 млн. в 1934р. до 5 млн. в 1935р., 9,6 млн. - в 1937р. 10,3 млн. - у 1938р.

Четвертий період - масовий туризм.

Друга світова війна паралізувала туризм, і подальший розвиток він отримує вже в післявоєнні роки. Саме в цей період туризм набуває дійсно масовий характер: з предмету розкоші він стає потребою для більшості населення високорозвинених індустріальних країн. У західноєвропейських країнах 50 - 60 -і рр.. - Це період активного грюндерства туристичних фірм, масового будівництва готелів, мотелів, різного роду розважальних закладів. Європейський туризм 50 -х рр.. був орієнтований переважно на прийом американських туристів і є джерелом доларових надходжень для приймаючої країни. В60 - ті роки і до середини 70 -х спостерігається швидкий екстенсивний зростання як в'їзного, так і виїзного туризму, а також збільшення числа туристичних підприємств та обсягів їх виробництва.

Найважливішим показником завершення процесу формування масового туризму ми вважаємо інтенсивність туризму в тій чи іншій країні.

У 80 -і рр.. темпи зростання сповільнилися але залишилися стійкими при високому рівні обсягу виробництва. За період з 1980р. число ночівель туристів збільшується в 1,9 рази, причому якщо в 1960р. туристичні поїздки робили лише 27 % населення ФРН, то в 1980р. - 57,7 %, а в 1987р. - 64,4 %. [ 12, с. 73 ]

Після другої світової війни в попиті і пропозиції на ринку туризму відбулися докорінні зміни, які дають підставу говорити про те, що масовий конвеєрний туризм трансформувався в масовий диференційований. Насамперед слід зазначити, що і в першому і в другому випадку йдеться про масовий туризм, в якому беруть участь не тільки еліта, а й середній клас, а значить з 80 -х років, - і населення з низьким рівнем доходів. [ 17 ]

Конвеєрні туризм передбачає відносним примітивізм і одноманітність потреб і мотивації туристів і, відповідно, знеособлено - конвеєрний характер наданих послуг.

Диференційований туризм відрізняють різноманітна парадигма потреб і мотивації туристів, множинність вузькоспеціалізованих сегментів в туристському попиті, різноманітність пропонованих послуг і яскраво виражена спеціалізація туристського пропозиції. Для диференційованого туризму характерний не стільки широкий, скільки глибокий асортимент послуг. Іншими словами, тур фірма пропонує не величезна кількість видів тур продукту, а обмежене число видів, кожен з яких має велике число варіантів. Перехід від конвеєрного до диференційованого туризму відбувався одночасно з переходом від ринку виробника до ринку споживача.

Пожвавлення економічної кон'єктури в 50 -х рр.. і подальшого бурхливого зростання в 60 -і рр.. відповідало формування суспільної психології "обмеженого споживання і високої продуктивності праці» ( «Товариство трудоголіків »). Обмеженість споживання обумовлена ??відсутністю достатнього рівня добробуту масового середнього споживача. Праця був домінуючою категорією в суспільній свідомості даного періоду. Швидке економічне зростання і насичення ринку товарами стимулювали розширення парадигми потреб, а праця розглядався в якості основного засобу для досягнення задоволення запитів споживачів самими споживачами.

На рубежі 60 - 70 -х рр.. формується « суспільство споживання матеріальних благ - споживання заради споживання. » Ускладнюється мотивація туристичного попиту : поряд з рекреаційним зростаюче значення набувають освітній, комунікативний та інвестиційний аспекти туризму. Все це зберігає свою актуальність і протягом 80 -х рр..

З другої половини 70 -х рр.. одночасно з диференціацією туристичного попиту в пропозицію посилюється тенденція до спеціалізації і диверсифікації, причому остання знаходить вираз як в розширенні асортименту послуг в рамках спеціалізації фірми, так і в проникненні туристичних фірм в інші області сфери послуг. Насичення ринку товарів і послуг, уповільнення темпів економічного зростання, економічний структурну кризу середини 70 -х рр.. стимулювали формування диференційованого і домінувати останнього в 80 -і рр.. В умови зростаючого єдності і взаємозалежності світу, розширення міжнаціональних контактів у сфері економіки посилюється інвестиційний аспект туризму. Діловий туризм ( бізнес-тури, ярмарки, конференції, симпозіуми та ін ) є невід'ємною частиною сучасного виробничого процесу. У жаль, в плоть до середини 80 -х рр.. статистика туризму не виділяла діловий туризм в самостійний предмет дослідження, тому практично неможливо простежити довгострокову динаміку його розвитку. [ 7, с. 26 ]

Поряд з рекреаційним і діловим ефектом, необхідно враховувати і зростаюче значення комунікативного аспекту туризму : посилюється число туристичних поїздок з метою комунікації та встановлення гуманітарних контактів, відвідування друзів і знайомих ; розвивається релігійний та етнічний туризм.

Ми в праві говорити про експансію туризму в перебігу всіх після військових десятиліть, хоча дійсний обсяг цієї експансії оцінити можна лише приблизно внаслідок недосконалості статистики і невизначеності понятійного апарату науки про туризм. Найважливішим показником завершення процесу формування масового туризму ми вважаємо інтенсивність туризму в тій чи іншій країні. Масовий попит на туристичні послуги породив масове туристичне виробництво: туристичний продукт був стандартизований, а виробництво послуг і товарів поставлено « на конвеєр». Виникли різноманітні підприємства і громадські інститути, що виробляють різні компоненти і види турпродукту і складають у сукупності індустрію туризму ( туріндустрію ).

Таким чином, культура і туризм взаємно переплітаються і з розвитком людства самі вимагають нового розвитку. Культурологія туризму відіграє важливу роль в гуманітарній освіті та естетиці, в області економіки і культурного обміну. Її розвиток пройшло чотири етапи, кожен з яких займає особливе місце в її генезі ( культурології туризму ).

Список використаної літератури

1.Александрова А.Ю.Економіка і територіальна організація міжнародного туризму. - М., 2001

2.Александрова А.Ю.Международний туризм. - М., 2001

3.Биржаков М.Б.Введеніе в туризм. - СПб., 2001.

4.Воронкова Л.П. історія туризму та гостинності ; видавництво « Фаир - прес » ; М., 2004

5.Вяткін Л.А., Сидорчук О.В., Невитов, Д.Н. Туризм і спортивне орієнтування ; видавництво « Академія», М., 2011,

6.Каурова А.Д. організація сфери туризму; видавництво « Герда» ; СПб., 2006

Квартальне В. А. Світовий туризм на порозі 2005 року: Прогнози та реальність. - М., 2004

7.Квартальне В. А. Туризм: історія і сучасність: Ізбр. твори: У 4 -х т. - М., 2002

Шматків А.С., Лисікова О.В. Курортологія і оздоровчий туризм ; видавництво « Фенікс» ; М., 2004,

8.Каурова А.Д. організація сфери туризму; видавництво « Герда» ; М., 2006

9.Міжнародний туризм і право ; видавництво « Німп » ; М., 1999,

10.Основи екологічного туризму : навчальний посібник; М., 2005 рік

11.Релігійний туризм : навчальний посібник; видавництво « Академія» ; М., 2003 культурологічний масовий туризм

12.Сенін В.С. Введення в туризм. МБІ. М.: Просвещение, М., 2005

Размещено на Allbest.ru