Види координаційних здібностей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізький національний технічний університет

Інститут управління і права

Кафедра управління фізичною культурою та спортом

Курсова робота

Запоріжжя 2012 р.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Види координаційних здібностей і їх характеристика

1.1 Сутність і значення координаційних здібностей в управлінні рухами

1.2 Класифікація координаційних здібностей

1.3 Засоби виховання координаційних здібностей

Розділ 2. Методи та організація дослідженя

2.1 Методи дослідженя

2.2 Організація дослідженя

Розділ 3. Вплив вікових особливостей на розвиток координаційних здібностей у молодшому шкільному віці

3.1 Вікові особливості школяра 7-9 років

3.2 Основні прийоми виховання координаційних здібностей

3.3 Методика виховання координаційних здібностей

3.4 Тести для визначення здатності до рівноваги

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Поняття "координаційні здібності" виділяється із загального і менш певного поняття "спритність", широко поширеного в побуті і в літературі з фізичного виховання. Під координаційними здібностями слід розуміти, по-перше, здатність доцільно будувати цілісні рухові акти, по-друге, здатність перетворювати вироблені форми дій або перемикатися від одних до інших, відповідно, вимогам мінливих умов. Ці особливості значною мірою збігаються, але мають і свою специфіку. Неважко уявити собі, припустимо, учня, який успішно справляється з розучуванням нової комбінації рухів, але виявляється не в змозі якісно продемонструвати її, як тільки раптово змінюється умова виконання. Тому в цьому віці відбувається "закладка фундаменту" для розвитку цих здібностей, а також придбання знань, умінь і навичок при виконанні вправ на координацію. Цей віковий період називається "золотим віком ", маючи на увазі темп розвитку координаційних здібностей.

Але виховання координаційних здібностей не зводиться до жодної зі сторін конкретної підготовки, а складає як би одну з інертних сторін.

Провідну роль при фізичному трактуванні координаційних здібностей відводять до координаційних функцій центральної нервової системи. Можливість якісно координувати рухи.

Здатність перетворювати нові, все складніші форми рухів в найбільшій мірі потрібно у видах спорту, які мають періодично оновлювану і довільну програми змагань (спортивна і художня гімнастика, фігурне катання і так далі). Від цієї здатності істотно залежить прогрес і в інших видах спорту зі складним складом рухових дій.

Актуальність дослідження. Необхідність докорінного поліпшення фізичного і морального здоров'я підростаючого покоління, обумовлена ??погіршенням показників фізичного стану, зниженням духовних інтересів підлітків та молоді до світових культурних цінностей, викликає серйозну заклопотаність суспільства. Проблемна ситуація передбачає розробку новітніх сучасних педагогічних технологій, що відбивають специфіку удосконалення рівня розвитку рівноваги школярів на даному етапі, з більш ефективним використанням наявних і створенням нових форм масової фізичної культури, що відповідають запитам сучасної молоді. Ситуація, що склалася, викликана перехідним періодом, висуває підвищені вимоги до формування психологічно і функціонально стійкої соціально активної і толерантної особистості.

Істотні перетворення у фізичній культурі і спорті обумовлені необхідністю корінного поліпшення фізичного стану підростаючого покоління. Для масових форм фізичного виховання це має знайти вихід в появі нових видів занять фізичними вправами, здатних викликати стійкий інтерес і стимулювати потребу в систематичній м'язового навантаження.

В нашому випадку потрібно приділити найбільшу увагу на здатність людини зберігати стійке положення під час виконання різноманітних рухів і поз на зменшеній і піднятою над рівнем землі (підлоги) площі опори, а саме -рівновазі.

Координаційне вдосконалення направлено також на підготовку молоді до ускладнених умов сучасного виробництва і високому темпу життя.

Рівень координаційної здібності визначається такими способами індивіда:

- швидко реагувати на різні сигнали, зокрема, на об'єкт, що рухається;

- точно і швидко виконувати рухові дії за мінімальний проміжок часу;

- диференціювати просторові часові та силові параметри руху;

- пристосовуватися до мінливих ситуацій, до незвичайної постановки завдання;

- прогнозувати (передбачати) становище рухомого предмета в потрібний момент часу;

- орієнтуватися в часі рухової задачі координаційних здібності.

Адже необхідність розвитку і вдосконалення рівноваги в нашому житті є досить важливим фактором. Тому підкреслюючи значущість рівноваги у формуванні рухових умінь і навичок, ми вказуємо на недостатньо вивчену форму даної рухової координації, що відкриває для нас нові перспективи створення своєї методики по підвищенню ефективності рухової діяльності. Є навіть багато робот присвячених дослідженню біомеханічного аналізу рівноваги. Також є різні точки зору на її значущість для підвищення рівня фізичної, тактико-технічної підготовки, формування культури рухів, їх естетичного сприйняття, індивідуального стилю, що вказує на велику теоретичну і практичну значущість даної проблеми. Серед наукових праць, присвячених вивченню рівноваги, необхідно виділити роботи по структурному вмісту даної рухової координації. Різні підходи у вивченні рівноваги свідчать про велику теоретичну і практичну значущість даної проблеми, що вимагає подальших експериментальних досліджень в різних галузях знань: теорії і методики спортивного тренування, фізіології спорту, спортивної психології та інших галузях.

Об'єкт дослідження - рівень розвитку рівноваги у дітей 7-9 років.

Суб'єкт дослідження - юнакики і дівчатка 7-9 років.

Предмет дослідження - методика розвиту рівноваги у дітей 7-9 років.

Робоча гіпотеза: Передбачається, що застосування різних засобів як фізичні вправи і гімнастичні вправи з динамічним характером на уроках фізичної культури можуть якісно підвищити рівень координаційних здібностей дітей 7-9 років.

Мета дослідження: дослідити рівень розвитку стану рівноваги у дітей 7-9 років.

Завдання дослідження.

1. Визначити рівень розвитку рівноваги у дітей 7-9 років.

2. Оцінити ефективність розробленої нами методики розвитку рівноваги на уроках ФК в школі у дітей 7-9 років.

3. Порівняти рівень рівноваги юнаків і дівчаток 7-9 років.

Практична значущість результатів дослідження полягає в можливості ефективно розвивати рівноваги в основі програмного матеріалу за мінімально короткий проміжок часу.

Теоретична значущість роботи - полягає в тому, що на основі аналізу літератури по теорії і практиці ми вивчили анатомо-фізіологічні особливості, методи і засоби розвитку рівноваги для школярів молодшого шкільного віку і на основі цього розробили методику для них.

Розділ 1. Види координаційних здібностей і їх характеристика

1.1 Сутність і значення координаційних здібностей в управлінні рухами

Координаційні здібності людини виконують в управлінні його рухами важливу функцію, а саме узгодження, упорядкування різноманітних рухів в єдине ціле відповідно поставленого завдання. Значимість виховання координаційних здібностей пояснюється чотирма основними причинами:

1. Добре розвинені координаційні здібності є необхідними передумовами для успішного навчання фізичним вправам. Вони впливають на темп, вид і спосіб засвоєння спортивної техніки, а також на її подальшу стабілізацію і ситуаційно-адекватне різноманітне застосування. Координаційні здібності ведуть до більшої щільності та варіативності процесів управління рухами, до збільшення рухового досвіду.

2. Тільки сформовані координаційні здібності - необхідна умова підготовки дітей до життя, праці, службі в армії. Вони слугують для ефективного виконання робочих операцій при постійно зростаючих вимогах в процесі трудової діяльності, підвищують можливості людини в управлінні своїми рухами.

3. Координаційні здібності забезпечують економне витрачання енергетичних ресурсів дітей, впливають на величину їх використання, так як точно дозоване в часі, просторі і за ступенем наповнення м'язове зусилля та оптимальне використання відповідних фаз розслаблення ведуть до раціонального витрачання сил.

4. Різноманітні варіанти вправ, необхідних для розвитку координаційних здібностей - гарантія того, що можна уникнути монотонності і одноманітності в заняттях, забезпечити радість від участі в спортивної діяльності. Тому, крім Фізичних якостей, в шкільному віці не менш важливо вдосконалення координаційних здібностей дітей і підлітків. Тим більше, що цей вік, особливо молодший шкільний є найбільш сприятливим у цьому відношенні.

1.2 Класифікація координаційних здібностей

Під координаційними здібностями розуміються здібності людини до узгодження та субпідрядності окремих рухів в єдину, цілісну рухову діяльність.

Для ефективного формування координаційних здібностей необхідно на базі загального підходу до фізичного виховання виробити конкретні шляхи та засоби вдосконалення відповідних видів координаційних здібностей з урахуванням їх місця і ролі в загальній системі рухової діяльності людини. Звідси й випливає необхідність класифікації координаційних здібностей.

Стосовно до дитячого спорту можна виділити наступні найбільш значимі,

фундаментальні координаційні здібності людини в процесі управління руховими діями:

- здатність до реагування;

- здатність до рівноваги;

- зрієнтаційна здатність;

- диференційована здатність, різновидами якої є здатність до диференціювання просторових, часових і силових параметрів руху; ритмічна здатність.

Здатність до реагування це здатність швидко і точно почати рух відповідно певного сигналу. Розрізняють зорово-моторну реакцію і слухо-моторну реакцію. Критерієм оцінки служить час реакції на різні сигнали. Наприклад, старт по свистку, відмашки прапорця або сигнал, поданий голосом.

Здатність до рівноваги - це збереження стійкого становища тепа в умовах різноманітних рухів і поз. Розрізняють статичну і динамічну рівновагу. Першими застосовувати так звані вправи на розвток рівноваги, то є рухи і пози в умовах, що ускладнюють збереження рівноваги. До них відносяться вправи на різні види рівноваги на одній або двох ногах з просуванням вперед або кроком, бігом, стрибками, різні види лазіння і так далі.

Другий шлях заснований на виборчому вдосконаленні аналізів, забезпечують збереження рівноваги. Для вдосконалення вестибулярної функції слід застосовувати вправи з прямолінійними і кутовими прискореннями. Наприклад, перекид вперед, перекат в сторону (колесо).

Орієнтаційна здатність - це здатність до визначення і зміни положення тіла в просторі і в часі, особливо з урахуванням мінливих ситуації або рухомого об'єкту. Наприклад, вихід після стрибка в три обороти, акробатичні стрибки, вільні вправи у спортивній гімнастиці та так далі.

Здатність до диференціювання - це здатність до досягнення високої точності й економічності окремих частин і фаз руху, а також руху в цілому. Наприклад, кидок в кільце з різних точок, ритмічна здатність при кидку.

Ритмічна здатність - це здатність визначати і реалізовувати характерні динамічні зміни в процесі рухового акта. Ритмічний характер роботи організму дозволяє виконувати найбільш ефективно кожну рухову дію з відносно маленькими наповненнями. Наприклад, виконання вільних вправ під музику.

1.3 Засоби виховання координаційних здібностей

Практика виховання фізичного виховання та спорту, має в своєму розпорядженні основний арсенал засобів для виховання на координаційних здібностей.

Основним засобом для виховання координаційних здібностей є фізичні вправи підвищеної координаційної складності і містять елементи новизни. Складність фізичних вправ можна збільшувати за рахунок зміни просторових, часових і динамічних параметрів, а також за рахунок зовнішніх умов, змінюючи порядок розташування засобів, їх вагу, висоту; змінюючи площу опори або збільшувати її рухливість у вправах на рівновагу і так далі; комбінуючи рухові навички; поєднуючи ходьбу з стрибками, біг і ловлю предметів; виконуючи вправи по сигналу або в обмежений час. Особливою ефективністю володіє методичний прийом, спрямований на подання додаткової інформації. Так, використання дзеркала або орієнтирів для контролю руху полегшує освоєння навички. Обмежене або повне виключення, наприклад, зорової інформації (окуляри, закривання очей, затемнене приміщення) значно ускладнюють виконання рухових дій.

Найбільш широку і доступну групу засобів для виховання координаційних здібностей складають загально підготовчі гімнастичні вправи динамічного характеру, одночасно охоплюють основні групи м'язів. Це вправи без предметів і з предметами (м'ячами, гімнастичними палицями, скакалками та інші), відносно прості і досить складні, виконувані в змінених умовах при різних положеннях тіла або його частин, в різні боки елементи акробатики (перекиди, різні перекати і інші), вправи в рівновазі.

Для виховання здатності швидко і доцільно перебудовувати рухову діяльність у зв'язку з раптово змінною обстановкою, високоефективними засобами служать рухливі та спортивні ігри, кросовий біг, пересування на лижах по пересіченій місцевості.

Спеціальні вправи для вдосконалення координаційних рухів розробляються з урахуванням специфіки обраного виду спорту, професії. Це координаційно-подібні вправи з техніко-тактичними діями в данному виді спорту. На стартовому тренуванні застосовують дві групи таких засобів:

1. Підвідні, що сприяють освоєнню нових форм рухів того чи іншого виду спорту.

2. Розвиваючі, тоб то направлені на безпосередньо виховання координаційних здібностей, що виявляються конкретних видах спорту (наприклад, в баскетболі спеціальні вправи в ускладнених умовах - ловля і передача м'яча партнеру при стрибках через гімнастичну лавку).

Висновки до розділу.

Однією з найважливіших завдань фізичного виховання є розвиток рухової функцією і вміння керувати своїми рухами. Ще Т.Ф. Лестгафт, говорячи про завдання фізичної освіти, відзначав важливість "Вміння ізолювати окремі рухи, порівнювати між собою, свідомо управляти ними і пристосовувати до перешкод, долати їх з можливо більшою спритністю ".

Для ефективного формування координаційних здібностей необхідно на базі загального підходу до фізичного виховання виробити конкретні шляхи та засоби вдосконалення відповідних видів координаційних здібностей з урахуванням їх місця і ролі в загальній системі рухової діяльності людини. Звідси й випливає необхідність класифікації координаційних здібностей.

Вправи, спрямовані на розвиток координаційних здібностей, ефективні до тих пір, поки вони не будуть виконуватися автоматично. Потім, вони втрачають свою цінність, так як будь-яке, засноване до навику і виконується в одних і тих же постійних умовах рухової дії, але стимулює подальший розвиток координаційних здібностей.

Розділ 2. Методи та організація дослідженя

2.1 Методи дослідженя

Для вирішення завдання розвитку координації дітей на уроках ФК в школі був проведений педагогічний експеримент, в процесі якого ми використовували такі методи дослідження:

- контрольний і експериментальний методи (методи організації навчально-виховної роботи у дослідних групах);

- контрольні випробування, педагогічний аналіз і оцінка, аналіз поточної навчальної документації, реєстрація техніки виконання фізичних вправ (методи збору поточної інформації);

- аналіз літературних джерел і опитування (методи отримання ретроспективної інформації);

- метод середніх величин і вибірковий метод (методи математичної обробки).

2.2 Організація дослідженя

1. Розподіляємо, окремо, дівчаток і хлопчиків.

2. Вік і хлопчиків, і дівчаток - 7-9 років, основна медична група, середній рівень фізичної підготовленості, приблизно однаковий режим дня і т.п. (типологічний відбір).

3. І у хлопчиків, і у дівчаток, будуть сформовані дві групи - контрольна і експериментальна групи:

а) якщо всі бажатимуть випробувати на собі методику розвитку рівноваги, то розподіл на контрольну і експериментальну групу буде здійснюватись за варіантами механічного відбору, на вибір;

б) може бути така ситуація, коли групи самі сформуються в контрольну і експериментальну, завдяки тому, що будуть школярі, які не матимуть бажання приймати участі; тоді експериментальну групу складуть ті діти, які бажатимуть займатися за методикою розвитку рівноваги, а контрольну - ті діти, які з різних причин відмовились займатися. Але і контрольна, і експериментальна групи будуть приймати участь, як у початковому, так і у кінцевому дослідженні

У нашому дослідженні брали участь дівчата і хлопчики 7-9 років загальноосвітньої школи № 1 м. Запоріжжя в кількості 150 чоловік, по 30 чоловік у кожній статево-віковій групі. Всі учні, за даними лікарського огляду, відносяться до основної медичної групи і приблизно однакового рівня фізичного розвитку та фізичної підготовленості. Дослідження проведені у вересні-жовтні 2011 року. Усі контрольні вправи (тести) проводились на уроках фізичної культури в основній частині. Перед кожним тестом учням давалась попередня інструкція про зміст і умови виконання завдання та декілька спроб. Після цього кожний учень виконував три контрольних спроби на максимальний результат. Найкращий результат заносився у спеціальний протокол.

Висновоки до розділу.

В нашому випадку потрібно приділити найбільшу увагу на здатність людини зберігати стійке положення під час виконання різноманітних рухів і поз.

Адже необхідність розвитку і вдосконалення рівноваги в нашому житті є досить важливими фактором. Тому підкреслюючи значущість рівноваги у формуванні рухових умінь і навичок, ми вказуємо на недостатньо вивчену форму даної рухової координації, що відкриває для нас нові перспективи створення своєї методики по підвищення ефективності рухової діяльності. Є навіть багато робот присвячених дослідженню біомеханічного аналізу рівноваги. Також є різні точки зору на її значущість для підвищення рівня фізичної, тактико-технічної підготовки, формування культури рухів, їх естетичного сприйняття, індивідуального стилю, що вказує на велику теоретичну і практичну значущість даної проблеми. Різні підходи у вивченні рівноваги свідчать про велику теоретичну і практичну значущість даної проблеми, що вимагає подальших експериментальних досліджень в різних галузях знань: теорії і методики спортивного тренування, фізіології спорту, спортивної психології і др.

Розділ 3. Вплив вікових особливостей на розвиток координаційних здібностей у молодшому шкільному віці

3.1 Вікові особливості школяра 7-9 років

Особливості дитячого організму в тому, що в ході росту і розвитку будови і функції всіх органів і систем безперервно вдосконалюються. М'язи дітей еластичні, тому діти здатні виконувати рухи по більшій амплітуді. Однак рухи для розвитку гнучкості вони виконують відповідно з м'язовою силою. Зайва розтягнутість м'язів і зв'язок може привести до їх ослаблення, а також до порушення правильної постави.

Розвиток сили м'язів тулуба, особливо статичної, має велике значення для формування правильної постави, яка в цьому віці не стійка. Зміцнення м'язів ніг особливо утримують у правильному положенні поздовжнього й поперечної склепіння стопи дуже важливо для рухової діяльності (ходьба, біг, стрибки) і профілактика плоскостопості. Частини стопи костеніють тільки лише до 15 - 16 років. Скелет дітей відрізняється значною еластичністю, особливо хребет. Міжхребетні диски (епіфізи) хребта залишаються хрящовими до 14 років, а кістки таза зростаються тільки до 14 - 16 років. рух тулуб координаційний

Отже, у дітей цього віку необхідно рівномірно розвивати всі фізичні якості. Шляхом активної м'язової діяльності треба стимулювати вегетативні функції, які впливають на обмін речовин, ріст і розвиток всіх систем і органів. Дітям 7 - 9 років рекомендуються наступні вправи основної гімнастики: ходьба, біг, лазіння по похило поставленоій лаві, гімнастичній стінці, сходах, перелазання через перешкоду висотою до 1 м., кидання і ловля м'ячів, метання в ціль, перенесення набивних м'ячів, вправи в рівновазі, стрибки (в довжину, у висоту до 80 см), акробатичні вправи: перекати, перекиди, стійка на лопатках (для 3 класу). При навчанні дітей цього віку потрібно використувати метод показу і розповіді. Пояснити доступні вправи лаконічно, просто, зрозуміло. Пояснення повинно зводитися до назви конкретних дій, вказування на те, як їх виконувати, показ слід супроводжувати образною розповіддю, акцентуючи увагу на тих діях, які забезпечують виконання досліджуваної вправи. Діти 7-9 років схильні до наслідування, тому, навчаючи їх доцільно користуватися методом імітації. Вчитель не повинен говорити: "Роби, як я". Мови, вправи дітьми повинні бути зрозумілими і простими. Вправи не повинні бути тривалими, необхідні короткі паузи для відпочинку, так як діти схильні швидко втомлюватися. У дітей 7 - 9 років рухові навички формуються повільніше, ніж у 10 - 13-літніх і часто вдале виконання чергується з невдалим. Чим складніше зкоординована вправа, тим чіткіше виражений процес стрибкоподібного становлення рухових навичок. Для якнайшвидшого становлення рухових навичок, необхідно досліджуване вправу повторювати 6-8 разів на кожному занятті у відносно постійних умовах з одного і того ж вихідного положення, в одному темпі 2-3 рази на одному підході.

3.2 Основні прийоми виховання координаційних здібностей

Координаційна здатність - визначення більш ємне, ніж спритність і розглядається це питання ширше.

Спритність - тільки частина координаційних здібностей. Координацією є одна з важливих функцій вживання рухами людини, а саме: узгодження різноманітних рухових дій людини в одне ціле або систему, відповідно поставлених рухових задач.

Рухове дія - це складне структурне утворення, елементом якого є наступні частини руху:

- інтелектуальна (когнітивна);

- чутлива (сенсорна);

- виконавча (моторна).

Між цими елементами існують різноманітні зв'язки, які ще більше ускладнюють аналіз координаційних здібностей. Існує багато типів координаційних здібностей:

1 тип. Реагує здатність (слухова і зорова).

Здатність до реагування вдосконалюється методом вправ в самих різноманітних рухах. Найбільш ефективним в цьому віці є повторне реагування на сигнали, що раптово з'являються або на зміну навколишньої ситуації. Цей метод досить скоро дає помітний позитивний результат. Введення елемента змагань та ігровий метоп дозволяє створити високий емоційний фон і спонукає дітей робити завдання швидше і точніше. Для виховання здатності до реагування слід застосовувати:

а) вільний біг, додатковий завданнями, на раптові зупинки, відновлення і зміна пересувань, виконання поворотів, подолання перешкоду (ліній і невисоких предметів);

б) біг з ускладнених стартових положень (лежачи на спині, на животі стоячи спиною до напрямку руху, стоячи на одному або двох колінах);

в) інтенсивність руху, її зміни: ходьба звичайна - біг швидкий, біг повільний - біг прискорений;

При виконанні всіх перерахованих вище вправ поступово ускладнюються умови, в яких виконується завдання. Воно виражається в збільшенні швидкості реагування, у вимозі реагувати на несподівані різні гучності несподіваних сигналів, у збільшенні складності виконання рухів і підвищення вимог до точності.

2 тип. Здатність до рівноваги.

Вона може бути статичною і динамічною. В цьому відношенні корисні вправи, пов'язані з обертанням в різних площинах голови, кінцівок, тулуба. До них відносяться повороти, перекиди, перевороти, повороти або комбінації вправ. Фактором, який впливає на стійкість рівноваги в умовах опори, відносяться: положення загального центру ваги по відношенню до площини опори; висота снаряда, що служить опорою, його стійкість; швидкість руху тіла, його рівномірність та інші. Для вдосконалення здатності до статичної рівноваги необхідно використовувати такі методичні прийоми: подовження часу збереження пози, тимчасове виключення зорового самоконтролю, зменшення площі опори, включення попередніх та супутніх рухів, введення протидій.

Основою вдосконалення здатності до динамічної рівноваги є адаптація до різних зовнішніх умов. До важливих засобів виховання динамічної рівноваги відноситься рухливі та спортивні ігри, в яких різко змінюється напрямок руху.

3 тип. Диференційована здатність.

При вихованні здатності диференціювати різні параметри, слід використовувати такі методичні прийоми, як включення зорового аналізатора. При вихованні точності рухів використовується метод "контрасних" завдань. Стрибки на максимальну довжину, рівну половині максимального результату, кидки з ближніх дистанцій, далеких і тому подібне. Зазначені прийоми набагато ефективніше, ніж багаторазове повторення. В процесі розвитку у дітей просторової точності метальних рухів при зміні ваги снаряда важливо використати варіативну методику, а не стабільну. Сутність варіативного методу полягає в постійному чергуванні снарядів різної ваги при метанні на одне і теж відстань. Різниця в часі варіативної і стабільної методик проявляється вже на першому занятті. Виховання у дітей здатності точно реагувати величину силових зусиль сприяють вправи, які мають предметно визначену мету і кількісно оцінюваний результат. Наприклад, метання малого м'яча в ціль, кидки м'яча в кошик, обертання на одній нозі в заданій площині (накреслений на підлозі коло з розміткою) і так далі. Використання цього методу дозволяє підвищити активність і інтерес дітей, досягти більш повного осмислення, обстановки застосування досліджуваних дій, домагатися більш швидкого освоєння координаційних зв'язків у взаємних рухах. При вихованні диференціювання часових інтервалів використовують звукові сигнали, які виступають як джерела термінової інформації. Домагаючись точного узгодження дій зі звуками і сигналами, вихователь навчає дітей виконувати вправи в певному темпі. Для ознайомлення дітей з основними часовими поняттями в навчанні виконувати руху в повільному, середньому і швидкому темпі, формування тривалості темпу виконання вправ рекомендується застосовувати наступні завдання:

- колективний підрахунок від одного до десяти, під звуки метронома, встановленого на частоту 60 і 120 ударів в хвилину.

- виконання загальнорозвиваючих вправ у повільному і швидкому темпі (нахил на один рахунок і потім на чотири рахунки тощо).

- ходьба на місці в повільному темпі з поступовим переходом на швидкий (за 8 кроків у кожному темпі).

- стрибки на місці на одній і двох ногах (8 стрибків - швидко, 8-повільно) і інші.

5 тип Ритмічна здатність.

Засобами розвитку ритмічної здібності є фізичні вправи, виконуваних у різних часових і просторових співвідношеннях, танці, танцювальні кроки. Для створення ритму можна застосовувати музику, рахунок та інші звуки (хлопки, удари в бубон і інші), вони можуть передувати і супроводжувати виконуваних рухів. Найбільш раціональне формування ритмічної здібності проходить при поперемінному виконанні вправ під музику і без музичного супроводу (метод ритмічної активності). Велике значення мають вправи, які діти виконують спільно або тримаючись за руки, і їх руху чітко узгоджуються з музикою.

У змісті занять необхідно включати ритмічну ходьбу, фігурне марширування, нескладні перестроювання, марш, вальс, народні мелодії та інші рухи.

6 тип Здатність до перемикання - проектування оптимальної програми дій: контроль, коректування і перебудова рухової реакції в відповідній ситуації. Наприклад, єдиноборство, боротьба і спортивні ігри. В процесі управління в русі необхідне використання різних видів корекційних здібностей, а спритність є проявом конвекційних здібностей у швидких, точних і щодо складних рухах. Рухові координаційні здібності називаються здібності до погодженням певних рухових дій та операцій в єдине ціле з урахуванням поставленої мети.

3.3 Методика виховання координаційних здібностей

Виділяють п'ять ознак (закономірностей) виховання координаційних здібностей.

1. Основним методом є вправи (багаторазове повторення), а засобом - фізичні вправи.

Координаційні здібності будуть зростати, якщо їх цілеспрямовано розвивати спільно з координаційними здібностями (швидкість, сила). Тренувальні засоби бувають загальні, тобто удосконалювати загальний рівень здібностей, які виконуються в грубій формі. І спеціальні - це вдосконалення певних координаційних здібностей і виконуються з високою точністю.

2. Використовувані тренувальні засоби (рухові навички) повинні технічно правильно розучуватися і правильно виконувати під контролем свідомості це:

- спостереження тренера або спортсмена;

- об'єктивно додаткова інформація (прийоми самоконтролю);

- використання дзеркала або запис на відеоплівку.

3. Використання додаткових тренувальних засобів, які покращують функцію аналізаторів. При відносній пасивності займається (Використання обертового крісла або площі), для тренування всебічного апарату (здатність до рівноваги).

4. Вибір тренувальних засобів повинен бути таким, щоб впливати на певні рухові здібності згідно вибіркової завдання. Наприклад, для волейболіста диференційована здатність, для бігуна-спринтера - реагуюча здатність.

5. Результат навчання буде в тому випадку, якщо за допомогою методичних прикладів буде підвищуватися складність тренуючих засобів.

Існують методичні приклади для виховання конкретних здібностей:

1. Варіювання способу виконання руху (старт з різних вихідних положень, з положення лежачи, сидячи).

2. Зміна зовнішніх умов (приміщення, температура, вітер, сніг і так далі).

3. Комбінування рухових навичок (смуги перешкод).

4. Виконання вправи при нестачі часу (присідання за 30 секунд).

5. Варіювання застосовуваної інформації (зорової, слуховий, вестибулярної, тактичної). Наприклад, старт по сигналу голосом, відмашка, постріл.

6. Виконання вправи після попередньої підготовки - для вдосконалення орієнтаційної, диференційованої, реакційної здібностей та здібностей до перемикання рухових дій.

Основним засобом розвитку і вдосконалення координаційних здібностей є координаційні вправи. Їх безліч, і поділяються вони на дві групи:

а) вправи, що вдосконалюють координаційні здібності, швидкісно і швидкісно-силових рухів. Ними можна розвивати рухову спритність (біг на коротку дистанцію, стрибки і метання);

б) вправи для страховки координаційних здібностей в русі на витривалість, пред'являються підвищені вимоги в дифференційованої, орієнтаційної та ритмічної здібності при значному стомленні (лижі, біг на довгі дистанції, спортивні ігри і так далі).

Методичні прийоми для вдосконалення координаційних здібностей, які діляться на дві групи:

1. Зміна способу виконання руху:

- напрямок руху - ведення зі зміною напрямку;

- силові руху;

- темп руху;

- обсяг руху;

- ритм руху;

- вихідне і кінцеве положення;

- дзеркальне виконання руху.

2. Зміна умови виконання при збереженні способи:

- постійно мінливий умова;

- постійні силові вправи;

- попередня навантаження;

- попередні подразники вестибулярного апарату;

- додаткове завдання під час застосування;

- комбінування з іншими вправами.

Ці прийоми носять загальний характер і застосовуються при виконанні різних координаційних здібностей.

3.4 Тести для визначення здатності до рівноваги

Для оцінки комплексного прояву координаційних здібностей школярів можна використовувати тест "Три оберти вперед". Школяр встає у краю матів, покладених у довжину, прийнявши основну стійку. За командою він приймає положення упору присівши і послідовно, без зупинки виконує три перекиду вперед, прагнучи зробити це за мінімальний проміжок часу. Після останнього перекиду учень знову приймає основну стійку. Фіксується час виконання завдання і оцінка результату (Таблиця 3.1).

Таблиця 3.1 Оцінка комплексу прояву координаційних здібностей школярів ("Три перекида вперед). Рівень розвитку

Вік, років	низький	нище середнього	середній	вище середнього	високий
	ХЛОПЧИКИ
7	9,9 і ?	9,8-9,1	9.0-7,2	7,1-6,4	6,3 і ?
8	7,8 і ?	7,7-7,1	7,0-5,4	5,3-4,7	4,6 і ?
9	7,4 і ?	7,3-7,6	6,5-4,9	4,8-3,1	4,0 і ?
	ДІВЧАТА
7	9,4 і ?	9,3-8,5	8,4-6,7	6,6-5,9	5,8 і ?
8	8,8 і ?	8,7-7,6	7,5-5,3	5,2-4,2	4,1 і ?
9	7,7 і ?	7,6-7,0	6,9-5,4	5,3-4,6	4,1 і ?

При виконанні тесту слід звернути увагу на наступне: обов'язкове прийняття положення упору присівши, заборона на виконання тривалих перекидів, фіксація після останнього оберти положення основної стійки.

А також для оцінки динамічної рівноваги балансування на гімнастичній лавці в двох варіантах (П. Харц зі співавторами, 1985 рік).

Обладнання: гімнастична лава (ширина 10 см), секундомір.

Процедура тестування.

Варіант 1 - випробуваний повинен виконати на вузькій поверхні гімнастичної лавки чотири повороти (вліво і вправо), не падаючи. Поворот закінчений, коли випробуваний повернеться у вихідне положення.

Результат - Час виконання чотирьох поворотів (з точністю до 0,1 секунд).

Загальні вказівки та зауваження. Після пояснення, демонстрації та випробування, учень виконує завдання. Якщо він втратив рівновагу (зіскочив з лавки), то дається одна штрафна секунда. Доторк до землі більше трьох раз - вправу необхідно повторити.

Варіант 2- стоячи на вузькій поверхні гімнастичної лавки, випробуваний повинен за 20 секунд виконати якомога більше поворотів вліво і вправо, не падаючи з лавки.

Результат -кількість виконаних поворотів за 90 секунд із точністю до півоберта.

Загальні вказівки та зауваження. Поворот вважається закінченим тоді, коли випробуваний повертається у вихідне положення. Якщо учень втратив рівновагу (Упав, зіскочив з лавки), рахунок поворотів переривається. Після прийняття випробуваному знову вихідного положення рахунок триває. При наявності кількох гімнастичних лавок тест можна проводити відразу з декількома учнями.

Рекомендації для оцінки дивитися в Таблиці 3.2

Таблиця 3.2 Норми для оцінки здатності до динамічної рівноваги.

Клас	відмінно	добре	задовільно	достатньо
	Варіант 1
1	14	16	18,5	21
2	12,5	14	16	18
3	11	12,5	14,5	17,5
	Варіант 2
1	7	6	4,5	4,5
2	8	6,5	5	4
3	8	6,5	5	4

Ще для оцінки рівноваги ми застосовували (використовували) тест "Стійка на одній нозі ".

Обладнання: секундомір.

Процедура тестування. За командою "можна" випробуваний стає на ліву ногу, праву згинає в колінному суглобі і ставить її на опорну ногу трохи вище коліна і трохи розгорнувши її вправо. Руки ставляться на поясі, очі закриті.

Результат - час виконання в стійці на одній нозі.

Загальні вказівки та зауваження. Секундомір включається тоді, коли учень стає на одну ногу, вимикається - при відриві пів стопи учням і при торканні другою ногою підлоги, тобто при втраті рівноваги; при

виконанні тесту учням необхідна страховка.

Висновки до розділу.

Діти молодшого шкільного віку люблять грати, схильні до фантазування, дозволяє їм легше уявляти собі різні рухові дії. Тому рекомендується значне число вправ наближати до ігор або проводити у формі гри.

Корекційні здібності - це один з провідних чинників ефективної рухової діяльності. Ця здатність більш широке поняття, ніж спритність, і включає його в себе.

В управлінні рухами діями координаційні здібності займають проміжне положення між координаційними здібностями (фізичні якості) і руховими навичками і вміннями.

Отже, дітям молодшого шкільного віку не можна виконувати стрибки на жорсткий грунт з висоти більше 80 см., а також тривалий час виконувати вправи сидячи.

Організм дітей відрізняється малою економічністю реакції всіх органів, високою збудливістю нервових процесів, слабкістю процесів внутрішнього гальмування, тому діти швидко втомлюються.

Висновки

Застосування різних засобів як фізичні вправи та гімнастичні вправи з динамічним характером на уроках фізичної культури, дозволить якісно підвищити рівень координаційних здібностей у дітей 7-9 років - підтвердилася.

З'ясовано, що саме у віці 7-9 років-найсприятливіший період для розвитку координаційних здібностей, тобто здатності доцільно будувати цілісні рухові акти, а також перетворювати вироблені форми дій або перемикатися від одних до інших, відповідно, вимогам мінливих умов.

Добре розвинені координаційні здібності є необхідними передумовами для успішного навчання фізичним вправам. Вони впливають на темп, вид і спосіб засвоєння спортивної техніки, а також на її подальшу стабілізацію і ситуаційно-адекватне різноманітне застосування. Координаційні здібності ведуть до більшої щільності та варіативності процесів управління рухами, до збільшення рухового досвіду.

Тільки сформовані координаційні здібності - необхідна умова підготовки дітей до життя, праці, службі в армії.

Різноманітні варіанти вправ, необхідні для розвитку координаційних здібностей - гарантія того, що можна уникнути монотонності і одноманітності в заняттях, забезпечити радість від участі в спортивної діяльності. Тому, крім Фізичних якостей, в шкільному віці не менш важливо вдосконалення координаційних здібностей дітей і підлітків. Тим більше, що цей вік, особливо молодший шкільний є найбільш сприятливим у цьому відношенні.

Для ефективного формування координаційних здібностей необхідно на базі загального підходу до фізичного виховання виробити конкретні шляхи та засоби вдосконалення відповідних видів координаційних здібностей з урахуванням їх місця і ролі в загальній системі рухової діяльності людини.

Список використаних джерел

1. Ашмарин Б.А. Теория и методика педагогических исследований в физическом воспитании. - М.: Физическая культура, 1978. - 126 с.

2. Білуха М.Т. Основи наукових досліджень: Підручник для студ. екон. спец. вузів. - К.: Вищ. шк.,1997. - 271 с.

3. Вільчковский Е.С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. - Львів: ВНТЛ, 1998. - 336 с.

4. Годик М.А. Спортивная метрология. - М.: Физическая культура и спорт, 1988. - 192 с.

5. Довідник здобувачя наукового ступеня. - К.: Редакція "Бюлетеня ВАК України", 2000. - 64 с.

6. Зубалій М.Д. Основи здоров'я і фізична культура. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів// Фізичне виховання в школі. - 2002. - № 1 - С.13-44.

7. Кандидатська дисертація: принципи, методи, техніка, технологія/ Скл.Єрмаков С.С. - Харьків, XXXIII. - 1998. - 96 с.

8. Краснобокий Б.М., Левківський К.М. Словник-довідник науковця-початківця. - 2-е вид., випр. і доп. - К.: НМЦВО, 2001. - 72 с.

9. Кремлева М.Н. Организация НИРС на спортивно-педагогической кафедре / Метод. разработка для слушателей ФПК и преподавателей ГЦОЛИФКа М.: ГЦОЛИФК, 1984. - 28 с.

10. Круцевич Т.Ю. Методы исследования индивидуального здоровья детей и подростков в процессе физического воспитания. - К., 1999. - 240 с.

11. Круцевич Т.Ю. Научные исследования в массовой физической культуре. - К.: Здоров'я, 1985. - 120 с.

12. Кузин Ф.А. Магистерская диссертация: Методика написания, правила оформления и порядок защиты; Практ. пособие для студ. - магистрантов. - М.:Ось-89, 1997. - 304 с.

13. Лях В.И. Двигательные способности школьников: основы теории и методики развития. - М.: Терра-спорт, 2000. - 192 с.

14. Максименко А.М. Основы теории и методики физической культуры. - М.: 4-й филиал Воениздата, 2001. - 319 с.

15. Масальгин Н.А. Математико-статистические методы в спорте. - М.:физкультура и спорт, 1972.

16. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры. - М.: Физкультура и спорт, 1991. - 543 с.

17. Методика підготовки кваліфікаційної та дипломної роботи. Навчально-методичний посібник/ Скл. кан. пед. наук. О.І.Шиян. - Львів: ЛДІФК, 2001.

18. Мороз І.В. Стукрура дипломних, кваліфікаційних робіт та вимоги до їх написання, оформлення та захисту. - К., 1997. - 56 с.

19. Педагогічні дослідження. Методологічні поради молодим науковцям. - К.: - 1995. - 45 с.

20. Петров П.К. Физическая культура: Курсовые и выпускные квалификационные работы. - М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. - 112 с.

21. Положение о курсовой, дипломной и квалификационной работах по специальности 6.01.02 " Физическое воспитание и спорт"/Сост. В.Л. Соболев, Т.М. Лахманюк - К.: олимпийская литература, 1996. -98 с.

22. Сергієнко Л.П. Тестування рухових здібностей школярів. - К.: Олімпійська література, 2001. - 440 с.

23. Сергієнко Л.П., Фальков О.П., Овчарек О.М. Комплексна програма з фізичної культури для учнів загальноосвітніх шкіл південного регіону України. - Херсон: наддніпрянська правда, 1997. - 120 с.

24. Спортивная метрология: Учебник для институтов физической культуры/ Под ред. проф. В.М. Зациорского. - М.: Физкультура и спорт, 1980. - 240 с.

25. Студентська творча робота: Навчально-методичний посібник/ За ред. Проф. Б.М. Шиян. - Тернопіль: ТДПУ, 2000. - 48 с.

Размещено на Allbest.ru

...