Раціональне співвідношення вправ оздоровчого спрямування у фізичному вихованні школярок 15-17 років, які проживають в радіаційно-забрудненій місцевості, на уроках фізичної культури

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету та задачі дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, особистий внесок автора, вказується сфера апробації результатів дослідження.

У першому розділі дисертації "Екологія навколишнього середовища як фактор, що визначає структуру та зміст фізкультурно-оздоровчої роботи зі школярами" проаналізовано та узагальнено наукові дані про вплив радіаційної дії на організм людини; вікові особливості рухового розвитку та сучасний стан фізичного виховання школярок 15-17 років, які проживають на територіях чорнобильського варіанту забруднення. Це дало змогу визначити інтегральні показники, що відображають негативні тенденції багатокомпонентного впливу радіації на погіршення стану здоров'я популяції дітей, що проживає на території радіаційного забруднення: зростання показників загального захворювання, підвищення захворюваності за основними класами хвороб, зменшення в популяції практично здорових дітей, збільшення граничної ваги дітей з відхиленням у фізичному розвитку, функціональними розладами і хронічними патологічними процесами. Досліджена література з означеної проблеми свідчить про необхідність створення умов підвищеного метаболізму, посиленого обміну речовин, мобілізації діяльності вивідних систем з метою прискореного виведення ізотопів з організму людини. Це, передусім, вимагає формування фізкультурно-оздоровчих технологій, пов'язаних із різноманітними традиційними і нетрадиційними видами рухової активності школярів в урочних і позакласних формах занять, гігієнічними заходами. Проведені теоретичні дослідження показали, що найважливішою проблемою в теорії і практиці шкільного виховання старшокласників, які мешкають у зоні підвищеної радіоактивності, є відсутність науково-обгрунтованих рекомендацій щодо раціонального співвідношення засобів оздоровчого характеру, фізичного виховання дівчат 15-17 років на уроках фізичної культури.

У другому розділі дисертації "Методи і організація дослідження" обґрунтовується система взаємодоповнюючих методів дослідження, що адекватні меті і задачам, подається організація дослідження.

Для вирішення сформованих задач застосовувались такі методи досліджень: теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел, анкетування, бесіди, педагогічні спостереження, педагогічний експеримент, контрольні випробування (тести), медико-біологічні методи, дослідження розумової працездатності за допомогою тесту з кільцями Ландольта, методи математичної статистики. Отриманий матеріал був опрацьований пакетом прикладних програм "Автоматизоване робоче місце", "Статистика", і пакетом прикладних програм "Statgrapn". Для статистичної перевірки гіпотез про достовірність різниць використовувався критерій Стюдента для пов'язаних і непов'язаних вибірок. Мета і задачі роботи визначили хід поетапного педагогічного експерименту. На першому етап (1995 р.) вивчались літературні джерела вітчизняних та зарубіжних авторів. Даний етап дослідження був присвячений проведенню констатуючого експерименту, під час якого був визначений фізичний розвиток, функціональна рухова підготовленість школярок 15-17 років, які проживають у несприятливих радіоекологічних умовах довкілля.

У ході другого етапу (1995-1996 рр.) були визначені основні умови усування виявлених негативних факторів, що мають місце в існуючій системі організації навчального процесу з фізичного виховання дівчат старших класів.

На третьому етапі дослідження (1997-1998 рр.) проводився основний педагогічний експеримент на базі середніх шкіл №1, №2 м. Маневичі. Було створено дві експериментальні і одну контрольну групи. До першої експериментальної групи, (ЕГ-1) увійшли дівчата 10-а класу, до другої - 10-б (ЕГ-2) середньої школи №1. Контрольну групу склали дівчата 10-а класу середньої школи №2 (КГ). Протягом навчального року ЕГ-1 і ЕГ-2 працювали за програмами з однаковим плануванням засобів оздоровчого спрямування. Принципова різниця першої і другої експериментальних програм (ЕП) полягала в структурі змісту й порядку чергувань комплексних уроків для школярок експериментальних груп. Школярки контрольної групи вчилися згідно з вимогами регіональної програми фізичного виховання для дівчат 10-11 класів, за традиційною методикою проведення уроків, установленою в сучасній системі фізичного виховання. У всіх групах уроки проводилися вчителями фізичної культури й за нашою участю. Складання конспектів уроків і контроль за дотриманням принципово важливих умов, що об'єктивують сутність експерименту, здійснювалися нами. Аналіз доцільного ужитку в навчальному процесі вправ оздоровчого спрямування резюмувався зіставленням експериментальних і контрольних даних та порівнянням їх з критеріями раціональності фізичних навантажень.

У третьому розділі дисертації "Порівняльна характеристика фізичного розвитку і фізичної підготовленості школярок 15-17 років, які проживають на території Чорнобильського варіанту забруднення" подано порівняльний аналіз даних фізичного розвитку, функціонального стану, фізичної підготовленості та рухової активності школярок 15-17 років, які проживають в умовах підвищеної радіоактивності.

Математично-статичний аналіз показав, що в більшості випадків у середніх результатах вимірів довжини тіла дівчаток 1985 і 1996 років досліджування статистично достовірна різниця відсутня (Р0,5). Але, слід відзначити, що протягом всього вікового діапазону дівчатка з “чистої” зони вищі від своїх ровесниць, які проживають у зоні підвищеної радіації, на 2,5-3,2 см. Порівнюючи результати досліджень маси тіла старшокласниць 80-х років дослідження і після аварії на Чорнобильській АЕС, можна констатувати, що в більшості випадків вірогідна різниця також відсутня (Р 0,5).

Порівняльний аналіз функціонального стану (аналізувалися показники частоти серцевих скорочень, артеріального тиску та життєва ємність легень) дівчат 15-17 років до і після Чорнобильської катастрофи не виявив суттєвої різниці (Р0,5), більшість показників серцево-судинної і дихальної систем перебувають у межах норми. Проте тенденція до зниження функціональних можливостей школярок після Чорнобильської аварії явно простежується.

Для вивчення фізичної підготовки школярок 15-17 років ми використали тести, за допомогою яких можна визначити найбільш важливі рухові якості старшокласниць цього віку швидкість, силу, витривалість, спритність та гнучкість Аналіз показників фізичної підготовленості школярок 15-17 років свідчить про те, що за рівнем розвитку основних фізичних якостей дівчата мають відмінності залежно від середовища й терміну проживання в екологічно несприятливих умовах, про що свідчать дані, наведені в табл.1.

За даними таблиці, до кінця навчання в школі швидкість бігу на 100 м у дівчат від 15 до 17 років погіршилась на 0,7 с. Подібна тенденція спостерігалась і до Чорнобильської катастрофи, що свідчить про недостатню увагу до розвитку швидкості в цьому віці з боку учнів, учителів та недосконалість шкільних програм (Г.П. Богданов,1983; Р.Т. Раєвський,1994).

Аналогічна картина простежується і в результатах дослідження розвитку швидкісно-силових якостей: результати в стрибку з місця покращуються тільки від 15 до 16 років (на 2 см), а вже з 16 до 17 років погіршуються на 0,6 см. Порівняльний аналіз розвитку швидкісно-силових якостей до і після Чорнобильської катастрофи не виявив вірогідних відмінностей (Р 0,5).

Про рівень виявлення м'язової сили у досліджуваних школярок ми робили висновки за результатами кистьової динамометрії сильнішої руки. Аналіз, поданих у таблиці результатів дослідження сили кисті школярок 15-17 років, дозволяє стверджувати, що в цьому віці в дівчаток до 16 років відбуваються позитивні зміни: від 15 до 16 років м'язова сила збільшується на 3,2 кг. З 16 до 17 років вона зменшується на 1,9 кг. Порівнюючи абсолютний приріст сили учениць 80-х і 90-х років, дослідження виявило незначну перевагу в 15-річному віці дівчаток з “чистої” зони, а в 16-ти та 17-річному віці невелика перевага була на боці чорнобильських школярок. В усіх випадках ступінь достовірності незначний (Р0,5). Порівнюючи вікові зміни, можна констатувати, що зростання загальної витривалості в дівчат 16-17 років проходить незначними темпами - лише на 0,22 хв. (Р0,5). Оскільки аналогічних досліджень витривалості до Чорнобильської катастрофи на території західного регіону не було, оцінку отриманих даних ми провели за Державними тестами.

Таблиця1 Показники рухової підготовленості школярок 15-17 років 1985 і 1996 років дослідження

Швидкість (біг 100 м, с)

Швидкісно-силові якості (стрибок у довжину з місця, см)

М'язова сила рук (динамометрія кисті, кг)

Витривалість (біг 1500 і 2000 м, хв., с)

Спритність (човниковий біг 3 х 10 м, с)

Гнучкість (нахил тулуба вперед, см)

Як показали результати аналізу, у всіх вікових групах витривалість дівчат оцінюється двома балами, що дає право зробити висновок про те, що для контингенту населення, яке проживає в зоні підвищеної радіації, необхідно розробляти окремі оцінювальні таблиці фізичної підготовленості. Аналіз, виявлених результатів з човникового бігу 3х10 м у дівчаток 15-17 років дозволяє стверджувати, що в старшокласниць цього віку чітко виявляється тенденція до погіршення прояву спритності. Так, за останні три роки навчання в школі швидкість подолання дистанції 3х10 м знизилась від 9,410,62 с в 15-річному віці, до 9,490,51 с в 17-річному віці.

Серед різних фізичних якостей, які виховуються в процесі фізичної культури, гнучкість має суттєве значення для вирішення задач, пов'язаних з гармонійним розвитком школярок. Як свідчать результати таблиці, у віці 15 років у дівчаток гнучкість досягає рівня 7,540,14 см, а потім поступово знижується до 17 років до 6,380,27.

Порівняння гнучкості школярок 80-х і 90-х років дослідження виявило до 16 років незначну ( Р 0,5) перевагу школярок 80-х років дослідження, а в 17 років ця різниця стає статистично достовірною (Р 0,001). Порівняльний аналіз результатів дослідження рухової активності до і після Чорнобильської катастрофи свідчить про значне зниження рухової активності школярок Маневицького району, які проживали більш як 10 років після аварії на ЧАЕС на даній території. Так, у дівчат 15 років загальна рухова активність склала 15,6 0,43%, 16 років - 13,8 0,42%, а в 17 років - уже 12,2 0,34%.

Зіставлення фізичної працездатності школярок 1985 і 1996 років дослідження як у загальній фізичній працездатності, так і у відносній виявило перевагу дівчат 1985 року дослідження. Причому, тільки в 15-річному віці із загальної фізичної працездатності і в 16-річному віці із відносної ця різниця була незначною (Р0,5). У решті вікових груп вона була статистично значимою (Р 0,05). Отримані дані дозволяють стверджувати, що рівень фізичного розвитку, фізичної підготовленості, рухової активності і фізичної працездатності цілком залежить від тривалості проживання на території підвищеної радіоактивності, і він, за винятком фізкультурно-оздоровчої рухової активності і фізичної працездатності, не набагато нижчий, ніж у дітей, які проживають на екологічно сприятливих територіях.

У практичному плані це означає, що вчителям фізичної культури необхідно проявляти творчий підхід у підборі змісту, форм та методів фізичного виховання з тим, щоб помітно збільшити стійкість організму школярів до радіаційного впливу.

Четвертий розділ "Аналіз змісту навчального процесу фізичного виховання дівчат 9-11 класів", присвячений характеристиці кількісному складу засобів фізичного виховання на різних структурних рівнях навчального процесу (урок, чверть, навчальний рік). Паралельно виявлені основні причини низької якості навчального процесу фізичного виховання дівчат 9-11 класів. Це слугувало основою для розробки експериментальної методики комплексного виховання рухових якостей дівчат старшокласниць.

Педагогічні спостереження й вивчення спеціальної літератури свідчать, що в школі протягом усіх років навчання, незалежно від того, що змінились соціальні та екологічні умови, на уроках фізичної культури використовуються практично ті ж самі види вправ. З віковим розвитком школярок змінюється лише їхнє дозування й ускладнюються вимоги до якості виконання.

У плануванні процесу фізичного виховання школярок неправомірно відсутні задачі збалансованого застосування вправ різної дії на м'язову систему (для рук, ніг і тулуба). В результаті преважний обсяг засобів у навчальному процесі складають вправи для розвитку м'язів плечового поясу й верхніх кінцівок, і незрівнянно менший обсяг займають вправи для м'язів тулуба. Однак, як показали результати дослідження, застосований у практиці фізичного виховання старшокласниць обсяг вправ для тулуба дозволяє добиватися позитивних змін. Показники ж, які характеризують розвиток верхніх і нижніх кінцівок (незважаючи на значно більший цілорічний обсяг засобів для їх розвитку), до кінця навчального року не збільшувались. Останнє слід пов'язати з методично неправильним розподілом цих засобів протягом навчального року. Незбалансоване співвідношення вправ для рук і ніг, безумовно, є однією з головних причин, які нерідко простежуються в шкільній практиці диспропорції на рівні розвитку цих рушійних ланок. За такої постановки питання реальність дії в навчальному процесі принципу всебічного й гармонійного фізичного розвитку учнів ставиться під сумнів. Необхідно, також констатувати, що у старших класах зацікавленість школярок різними фізичними вправами, незалежно від їх виду (різновидності бігу, стрибків, метання та ін.), пов'язана переважно з суб'єктивними почуттями й організаційно-методичними умовами виконання цих вправ. Часте використання вправ, які входять до числа контрольно-нормативних іспитів, стає серйозною причиною негативного ставлення дівчат до уроків фізичної культури. Пониження зацікавленості школярок щодо змісту уроків також пов'язане з недостатнім застосуванням у навчальному процесі колового та ігрового методів, а також методичних прийомів, які надають руховому завданню емоційності та можливості прийняття самостійного рішення.

У п'ятому розділі "Експериментальне обґрунтування раціонального співвідношення фізичних вправ оздоровчого спрямування у фізичному вихованні дівчат 16-17 років на уроках фізичної культури в умовах підвищеної радіації" проведене обґрунтування авторської методики комплексного виховання рухових якостей школярок 9-11 класів, висвітлюються основні результати експериментальної роботи.

Реалізація експериментальної методики грунтувалась на дотриманні таких принципових вимог в організації навчального процесу: раціональний розподіл засобів оздоровчої спрямованості протягом навчального року й збалансоване співвідношення в навчальному процесі вправ для ніг, рук і тулуба. Ми виходили з того, що найпростішим вирішенням першої вимоги може бути врахування рівномірного розподілу засобів оздоровчої спрямованості в структурі річного циклу. При цьому, зауважимо, інтенсивність і складність виконання використаних засобів поступово підвищувалася, досягаючи максимуму в другій і третій чвертях, і дещо знижувалася в кінці навчального року.

З метою визначення в навчальному процесі обсягів вправ для розвитку основних ланок рухового апарату учнів усі засоби, які застосовуються в шкільній практиці фізичного виховання, ми розділили за анатомічною ознакою на три групи:

1-а. Вправи для м'язів поясу верхніх кінцівок: метання, кидки, передачі (м'ячів), удари, колові рухи, виси, упори, опір та ін.

2-а. Вправи для м'язів поясу нижніх кінцівок: різновиди ходьби й бігу, стрибки, присідання, випади, махи та ін.

3-а. Вправи для м'язів тулуба: повороти, нахили, прогинання, оберти та ін.

Для гармонійного розвитку верхніх і нижніх кінцівок ми вилучали з навчального процесу перевищення обсягу будь-якої групи вправ (1-ї чи 2-ї) і намагалися в поурочному плануванні приблизно однакової частотності їх виконання.

У структурі змісту уроків в ЕГ-1 і ЕГ-2 чітко виділяються дві ланки засобів. Перша являє собою "спеціалізований блок" і складається з домінуючої на уроці низки вправ для розвитку груп м'язів плечового поясу і нижніх кінцівок. Ця ланка спеціалізованого впливу займає 60% часу на уроці (до 30 хв.), враховуючи підготовчу частину. Збільшення спеціалізованої роботи на уроці до 35-40 хв., викликало стійкий, підвищений фон збудження вегетативної системи учнів, стан якої відносно нормалізувався (за показниками ЧСС) тільки на 15-20-й хвилинах після закінчення уроку. Питома вага роботи на уроках ЕГ-1 і ЕГ-2 складала 40-65% в аеробному, 25-40% - змішаному, 5-10% - анаеробному режимах. Підготовча частина уроку будувалася як тип спеціалізованої розминки. Винятки складали перші хвилини уроку, коли вирішувалися питання організаційного порядку, поліпшувалися елементи стройової підготовки й обов'язково застосовувався короткочасний повільний біг. Для підготовки організму до виконання інтенсивних навантажень необхідно підвищити функцію аеробної системи. Період активізації останньої складає біля 3 хвилин. Кращим для цього, як показують результати досліджень, звичайно вважається біг помірної інтенсивності (ЧСС 130-150 уд/хв.).

Вправи, які складають “спеціалізований блок” застосовувалися переважно в III-IV зонах інтенсивності, тобто в тренувальних режимах навантажень (табл.2).

Таблиця 2 Структура тренувальних навантажень у змісті експериментальних уроків в групах ЕГ-1 і ЕГ-2

Вправи для виховання швидкості в короткочасних (до 10-15 с.) і відносно довготривалих (до 2-2,5 хв.) рухах виконувалися переважно в III і IV зонах інтенсивності. За тривалістю ці завдання (з урахуванням часу на відпочинок) займали на уроці до 6-8 хвилин. Спеціальним комплексам або руховим завданням, які виховують силові й швидкісно-силові здібності, відводилося 10-15 хвилин уроку. Фізичне навантаження переважно потрапляло у верхні межі II-ї і нижні III-ї зони інтенсивності. Вправи на розвиток гнучкості застосовувалися як спеціально-підготовчі або у вигляді активних переведень під час виконання рухових завдань на швидкість і силу.

Час на виховання витривалості, залежно від місця локалізації вибіркового м'язового навантаження, складав на уроці від 6-10 хвилин. Навантаження виконувалося переважно в II-й зоні інтенсивності.

Після виконання завдань з цільовим м'язовим навантаженням на пояс верхніх (уроки ЕГ-1) або нижніх кінцівок (уроки ЕГ-2) вводилися вправи для тих м'язових груп, на які на уроці ще не здійснювалося цілеспрямованої тренуючої дії. Продовження цієї частини уроку складало 30-40% загального часу й носило в основному підтримуючий і відновлювальний характер. Майже половину цього часу (до 15%) займали вправи для м'язів тулуба. При розвиткові сили й статичної витривалості цих м'язів враховувалися рекомендації Л.Б.Корчагіної (1979). Уроки в ЕГ-1 і ЕГ-2 можна віднести до занять комплексної спрямованості, тому що на кожному з них паралельно вирішуються задачі виховання декількох рухових якостей. З співвідношенням різних груп вправ і засобів їх виконання ці уроки правомірно віднести до занять переважно вибіркової дії. Адже переважна більшість вправ на уроці цілеспрямовано (вибірково), в тренувальних зонах навантаження, діє на конкретну частину опорно-рухового апарату учнів, а значно менша частина засобів, в основному підтримуючого і відновлювального характеру, залучає до фізичної роботи інші рухові ланки, причому в зонах оптимального навантаження.

В основному педагогічному експерименті апробувалися дві експериментальні програми, за якими працювали відповідно I-а і II-а групи школярок. Поурочне планування фізичного виховання для школярок I-ї групи передбачало проведення уроків тільки вибіркової, а в II-й - переважно загальної дії. У педагогічному експерименті знайшли широке застосування ігровий метод виконання вправ і завдання за вибором самих учнів. Ці завдання часто застосовувалися після реалізації "спеціалізованого обсягу" в змісті уроків ЕГ-1 і ЕГ-2. Вибір вправ на уроках здійснювався з урахуванням даних про ставлення школярок до різних засобів фізичного виховання. Найбільш часте застосування на уроках знайшли вправи, які отримали позитивну оцінку школярок.

Результати основного педагогічного експерименту дозволяють стверджувати, що чергування уроків з відносно постійним співвідношенням вправ оздоровчої спрямованості дозволяє протягом усього навчального року забезпечувати різнобічну фізичну підготовленість старшокласниць. При цьому необхідно підтримувати доцільне співвідношення вправ оздоровчої спрямованості: для виховання швидкості, включаючи спритність відводити - 15-20% всього навчального часу, сили і швидкісно-силових здібностей - 25-30%, витривалості - 20-25% і гнучкості - 10-15%. Саме така організація навчального часу дає можливість вилучення з річної динаміки фізичної підготовленості старшокласниць регресивних змін (табл.3).

Таблиця 3 Темпи приросту (у %) показників фізичної підготовленості (протягом навчального року) дівчаток експериментальних груп)

До кінця навчального року, як свідчать дані табл.3, більш високий приріст фізичних якостей (від 4 - 64%) досягається під час чергування уроків переважно вибіркової дії, у яких домінуючий обсяг рухових завдань (до 60% уроку) здійснює спрямоване м'язове навантаження на верхні та нижні кінцівки.

Впровадження експериментальної методики сприяло статистично вірогідним зрушенням у розвиткові основних фізичних якостей.

Порівняно з вихідними даними до кінця навчального року швидкість покращилась на 2,9 - 4,6%, спритність - на 2,9-4,0%, витривалість - на 4,0-6,5%, швидкісно-силові якості - на 43-64%, м'язова сила - на 14,8-23,8 %, гнучкість - на 78,7-102,2%.

Широке застосування на уроках колового, ігрового та змагального методів тренування, а також використання завдань за вибором самих дівчат сприяло значному збільшенню обсягу рухової активності старшокласниць: більш як 50% з них до кінця навчального року були зараховані до числа учнів з помірним і високим рівнем рухової активності.

Під впливом експериментальних уроків у дівчат реально збільшилися показники фізичної працездатності (Р 0,05), підвищився стан геодинамічних механізмів, які забезпечують рівень фізичної працездатності організму людини. При цьому відзначено зниження скорочуваності серця в стані спокою й ЧСС. Експериментальна програма значною мірою позитивно вплинула й на підвищення розумової працездатності дівчат (Р 0,05).

Наведені дані свідчать, що авторська методика підвищення фізичної підготовленості школярок 15-17 років за рахунок раціонального співвідношення оздоровчих вправ у фізичному вихованні дівчат старших класів є ефективною і може бути рекомендована для впровадження в практику роботи шкіл в умовах підвищеної радіації.

У шостому розділі "Аналіз і узагальнення результатів дослідження" отримані три групи даних: підтверджуючі (1група); дані, що доповнюють існуючі розробки (2група) та абсолютно нові з даної проблеми (3група).

В досліджені підтверджені дані: під впливом систематичних занять фізичними вправами активізуються всі органи й системи, підвищується здатність організму протидіяти негативному впливові навколишнього середовища, підвищується розумова й фізична працездатність. При цьому відбувається перебудова не тільки функції окремих систем в організмі, але й взаємозв'язки між ними (Б.М. Зайцев,1985; Г.Н. Єременко,1992; О.С. Куц, 1997 та ін.). Підтверджено також дані., що у дівчат віком 15-16 років результати проявів швидкості, сили, витривалості, спритності спочатку неухильно збільшуються, але з 17 років, навпаки, поступово знижуються, що узгоджується з відповідними отриманими даними (І.А. Панін, В.І. Панін,1996; Г.Г. Кружило, Л.І. Ратушної, 1987; С.В. Севдалієв,1997 та ін.).

Доповнені дані Г.Г. Кружило (1985), Г.П. Богданової (1987), О.С. Куца (1997) у яких встановлено, що без цілеспрямованого педагогічного впливу в навчальній чверті на окремі сторони фізичної підготовленості школярок старшого віку на рівні їх розвитку відбуваються суттєві регресивні зміни.

Абсолютно новими є відомості про доцільне співвідношення вправ оздоровчої спрямованості: для виховання швидкості відводити 15-20% всього навчального часу, швидкісно-силових здібностей - 25-30%, витривалості - 20-25% і гнучкості - 10-15%. Саме така організація навчального часу дає можливість вилучення з річної динаміки фізичної підготовленості старшокласниць регресивних змін. Дане дослідження показало, що застосування в четвертному плануванні вправ для рук, ніг і тулуба в обсягах відповідно 40%, 45%, і 15% дозволяє школяркам реально покращувати результати в усіх видах контрольних іспитів навчальної програми.

До цієї групи даних належить також розроблена методика комплексного виховання фізичних якостей школярок в урочній формі занять.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз літературних джерел дозволив виділити найважливіші дослідницькі проблеми в системі фізичного виховання старшокласників, які проживають в радіаційно-забрудненій місцевості. Одна з них - це відсутність науково-обгрунтованих рекомендацій щодо раціонального співвідношення вправ оздоровчого спрямування при комплексному вихованні фізичних якостей у дівчат 9-11 класів на уроках фізичної культури.

2. Проведені через десять років після аварії на ЧАЕС дослідження фізичного стану школярок 15-17 років, які мешкають на територіях з підвищеним радіоактивним фоном, свідчать про неоднозначні зміни:

- у дівчат 15-17 років не виявлено чітко вираженого відставання у фізичному розвитку й функціональних показниках (Р0,05);

- показниками рухової активності й фізичної працездатності чорнобильські дівчата 15-17 років значно поступаються ровесницям 1985 року дослідження (Р0,05);

- показники фізичної підготовленості в результатах тестування 1995 року квантитативно нижчі (Р0,05);

- у режимах занять досліджуваних груп визначилися тенденції до зниження рівня фізичних навантажень;

- виявлена значна кількість школярок (з числа досліджуваних), які мають низький рівень фізичної підготовленості. Зауважимо, існуюча методика оцінки фізичної підготовленості за величиною середнього показника недостатньо точна, тому що узагальнена середня величина приховує імпліцитно присутній значний відсоток школярок з низькими характеристиками фізичної підготовленості;

- дані, які характеризують фізичну підготовленість, рухову активність і фізичну працездатність, лягли в основу побудови моделей рівня їх розвитку: низького, середнього та високого.

3. Традиційно установлені в шкільній практиці планування й використання в навчальному процесі засоби фізичного виховання не сприяють статистично достовірному приросту (Р0,05). Як правило, до кінця навчального року за більшістю показників фізичної підготовленості в дівчат 15-17 років відбуваються регресивні зміни.

В основі низької ефективності урочних занять з фізичного виховання школярок 9-11 класів лежать такі причини: нераціональний розподіл засобів різної спрямованості за навчальними чвертями; переважання в змісті навчального процесу вправ для розвитку нижніх кінцівок при значно меншому обсязі рухів для м'язів рук, плечового поясу та тулуба; низький тренувальний ефект уроків; відсутність достатньої зацікавленості школярок засобами фізичного виховання, які застосовуються на уроках.

4. Плин уроків з відносно постійним співвідношенням вправ різної спрямованості дозволяє протягом усього навчального року здійснювати різнобічну фізичну підготовку школярок. При цьому в кожній навчальній чверті доцільно підтримувати таке співвідношення оздоровчих засобів, за якого вправам на виховання швидкості, включаючи спритність, відводиться 15-20%, сили й швидкісно-силових здібностей - 25-30%, витривалості - 20-25% і гнучкості - 10-15% від загального часу уроків, що дозволяє запобігти в річній динаміці фізичної підготовленості старшокласниць регресивним змінам.

5. Упровадження в практику запропонованих методичних положень дозволило суттєво підвищити ефективність організації навчального процесу й рівень фізичної підготовленості старшокласниць, а саме:

- диференційований підхід до вибору засобів та методів розвитку фізичних якостей справив позитивний вплив на рівень їхнього розвитку: швидкість збільшилась на 0,5-0,8 с (2,9-4,6%); швидкісно-силові якості - на 43-64%, м'язова сила - на 23,8%, гнучкість - на 78,7-102%;

- ефективність розробленої методики репрезентується й збільшенням обсягу рухової активності школярок - більше 50% дівчат 15-17 років до кінця навчального року були зараховані до груп з помірним і високим рівнями рухової активності;

- комплексний підхід до розвитку фізичних якостей справив позитивний вплив на фізичну працездатність школярок: у дівчат експериментальних груп суттєвий приріст загальної фізичної працездатності склав у середньому 138-165 кгм/хв., відносної - 3-4 кгм/хв./кг (Р0,01);

- упровадження комплексної методики використання засобів та методів у їх раціональному співвідношенні сприяло підвищенню моторної щільності уроків фізичної культури до 65-70%, а також успішній підготовці до складання нормативних вимог Державних тестів (більше 50% школярок експериментальних груп виконали нормативи на оцінку "добре");

- доведено, що послідовне застосування вправ оздоровчої спрямованості забезпечує скорочення пропусків навчальних днів через хворобу на 14,2%, при цьому в контрольних класах за цей же період відбулося збільшення цього показника на 12%;

- програма педагогічного експерименту сприяла підвищенню розумової працездатності: швидкість переробки зорової інформації збільшилася на 21,9-31,6%, коефіцієнт точності - на 7,4-27,9%, час простої рухової реакції за теппінг-тестом - на 8,5-13,0%, загальна успішність з предмету "Фізична культура" покращилася на 0,29-0,33 бали.

6. Результати досліджень переконують: раціональне співвідношення вправ оздоровчої спрямованості та їх реалізація через вибіркову дію можуть стати дійовим фактором протидії негативним наслідкам аварії на Чорнобильській АЕС.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Розпутняк Б.Д. Фізичний стан школярів, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в Західних реґіонах України, та методи його оцінки / Методичний посібник для вчителів фізичної культури і лікарів. - Луцьк,1999. - 83 с.

2. Розпутняк Б.Д. Порівняльна характеристика фізичного розвитку і фізичної підготовленості школярок 15-17 років, які проживають на території Чорнобильського варіанту забруднення // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць під ред. Єрмакова С.С. - Харків: ХХПІ, 1999. - № 19. - С. 29-34.

3. Розпутняк Б.Д. Зміст урочної форми занять з фізичного виховання п'ятнадцяти-сімнадцятирічних школярок // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. - Луцьк. --1998.- № 8.- С.94-96.

4. Розпутняк Б.Д. Планування процесу фізичного виховання школярок, які проживають на радіаційно-забрудненій місцевості // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки . - Луцьк. -- 1999.- № 7.- С.130-134.

5. Куц О.С., Леонова В.А., Розпутняк Б.Д. Системно-структурний підхід до розвитку фізичних якостей у школярів на уроках фізичної культури в умовах підвищеної радіації // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: Зб. наук. праць Волинського державного університету імені Лесі Українки, 1999. - 432-435.

6. Розпутняк Б.Д. Зміст і методи направленої фізичної підготовленості дівчат 15-17 років, які проживають в зоні підвищеної радіації, з врахуванням вимог державних тестів // Фізична культура, спорт та здоров'я нації: Збірник наукових праць. - Київ-Вінниця, 1998.- С.200-202.