Пороги та водоспади Поділля

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Інститут фізичної географії

Індивідуальне науково-дослідницьке завдання

на тему: "Пороги та водоспади Поділля"

виконала: студентка ІІ-курсу, групи Б

Природничо-географічного факультету

Вітенко Катерина

керівник: Яцентюк Ю.В.

Вінниця 2012

Зміст

Вступ

1. Вінницькі "Швейцарії"

2. Дністровський каньйон

3. Нирківський каньйон

4. Каньйон р. Смотрич

5. Бузькі пороги

6. Тернопільські водоспади

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Природні краєзнавчо-туристичні ресурси - це природні та природно-антропогенні ландшафти, об'єкти та явища живої і неживої природи, які мають комфортні властивості для туристичної діяльності, які можна використати для її організації протягом певного часу.

Розвиток туризму і краєзнавства передбачає максимальне використання природних та історико-культурних можливостей території, а також інфраструктури виробничої і невиробничої сфер економіки, адміністративно-територіального поділу з урахуванням вимог ефективного природокористування та охорони навколишнього природного середовища.

Україна має надзвичайно багаті й різноманітні природні туристично-краєзнавчі ресурси: кліматичні, водні, орографічні (гірські хребти та передгір'я), приморсько-пляжні, біотичні (лісові), ландшафтні, бальнеологічні, фітолікувальні (масиви лісових і паркових насаджень), спелеологічні тощо.

1. Вінницькі "Швейцарії"

Не так уже і часто в межах рівнинної частини України зустрічаються куточки природи, які в народі порівнюють з гірськими і називають швейцарськими. А ось на Вінниччині таких багато. Це одна із найунікальніших особливостей природи Вінницької області, що відрізняє її ландшафти від інших областей України і надає їм своєрідної краси.

На перший погляд, порівняння ландшафтів Вінниччини з швейцарськими не досить вдале. Все ж таки Швейцарія - гірська країна в системі Альп. Проте, побувавши на Південному Бузі в районі міста Ладижина, сіл Губника, Печери, на Придністров'ї та в інших місцях, розумієш, що порівняння надзвичайно вдале. їхня природа нічим не поступається справжнім швейцарським ландшафтам, а можливо, і краща.

Найбільше територій, які називають "Швейцарією", знаходиться на Побужжі і Придністров'ї. Ще на початку XVIII століття історики і мандрівники вперше так назвали середню течію Дністра (басейн рік Студениці, Ушиці, Лядової) за гірський і лісистий характер цієї місцевості. У нас на Вінниччині такі назви носять середня течія річки Мурафи, басейн р. Кам'янки. На Південному Бузі відомі Ладижинська, Печерська, Стрільчинецька, Сутиська "Швейцарії". Ось, наприклад, "Ладижинська Швейцарія" - це унікальне поєднання гранітних схилів Південного Бугу, які нагадують гірську місцевість, гомінких порогів, клекіт яких чути за декілька кілометрів, голубих плес, широких ланів і дібров, що зеленим намистом розкинулися по долині річки. Не має значення, скільки ви тут побували. Щоразу природа чарує, заворожує, і здається, що то вся краса Поділля зібрана отут, під Ладижином і Губником. А біля сіл Печери і Сокільця красу природи доповнюють оригінальні архітектурні пам'ятники і старовинний парк, заснований наприкінці XVII століття. Це улюблене місце відпочинку не тільки трудівників Вінниччини. Недарма Південний Буг у районі печерських порогів порівнюють з відомими Коростенецькими купальнями. В межах сутиської Швейцарії немає порогів і гранітних берегів. Тільки на лівому березі Південного Бугу біля школи-інтернату піднімається мальовнича скеля. Проте широка заплава, різнотравні луки, лісисті схили і тихе замріяне плесо річки створюють справжній "швейцарський" ландшафт.

"Мурафська Швейцарія", що розкинулась між Скалопольським водосховищем і с. Вилами-Ярузькими по річці Мурафі, мабуть, нічим не поступається Побузьким. Такі ж стрімкі, високі гранітні береги, пороги і водоспади, лісисті схили, на яких збереглися унікальні види рослин і тварин. А скільки тут археологічних, історичних і архітектурних пам'ятників! Стоянки людей палеоліту і поселення слов'ян, оборонні вали і кургани, стародавні городища і фортеці - ось тільки неповний їх перелік.

На Вінниччині є багато чарівних куточків природи, які нічим не поступаються уже визнаним "Швейцаріям". У 1537 році дружина польського короля Бона Сфорца купила невелике поселення Рів і перейменувала його в Бар на честь італійського міста Барі, де вона народилася. Це поселення королева вибрала не випадково. Навколишня природа нагадувала їй італійські пейзажі. За багатство природними, історичними і архітектурними пам'ятниками середню течію річки Собу і Брашіавшину називають музеями під відкритим небом.

Цікаво також, що в кінці XIX - на початку XX ст. територію між річками Ушицею і Лядовою за багатство на фосфорити назвали "перлиною Поділля". За унікальні мінеральні джерела і радонові води хмільницькі курорти заслужено носять назви українських Цхалтубо.

А хіба ми не пишаємося тим, що наш край називають "цукровим Донбасом", "яблуневим садом"? Скільки ще таких порівнянь можна навести... Мабуть, все разом взяте і є ота краса Поділля, яке Леся Українка назвала красою України.

2. Дністровський каньйон

Дністровський каньйон - це, образно кажучи, книга сотворіння світу. Зрештою, це підручник з геології з реальними ілюстраціями. Нижньокрейдові відклади, силурійські, девонські…

Територією Тернопільщини протікає одна з найкрасивіших річок у Європі і друга за величиною в Україні - Дністер. Його загальна протяжність - 1365 км. Але найкрасивіші береги цієї ріки - на Тернопіллі.

Типовий вигляд у Дністровському каньйоні - круті скелясті або залісненні береги, дика і неторкана природа, мальовничі острови. Береги Дністра нагадують земну поверхню в розрізі. Тут знаходяться відомі у всьому світі відслонення (с. Стінка Бучацького і с. Трубчин Борщівського районів), які містять у собі давні скам'янілі рештки флори і фауни, яким близько 500 мільйонів років. Скельні відслонення на Дністрі, так звані стінки - пам'ятки природи, подібних до яких у світі практично немає. У силурійських відкладах біля сіл Труб чин та Кудринці Борщівського району в 1968 році знайдено рештки найдавніших наземних рослин - куксоній, які є перехідними формами від водоростей до псилофітів. Такі знахідки відомі лише у трьох місцях світу - Великобританії (Уельс), Чехії і у нас на Тернопільщині. Знахідка має велике наукове значення. Дністровські схили містять велику кількість рідкісних рослин, тварин, птахів. Теплий клімат у каньйоні відрізняє цю місцевість від інших територій Західної України. Стіни каньйону затримують сонячне тепло, через що влітку дощів тут майже не буває, а навесні зелень розцвітає на 2-3 тижні швидше, ніж в інших частинах області. Саме тому традиція сплавів у цих місцях сягає понад 70 років. Бажання "пройтися" по Дністру приваблювала і донині приваблює українських та іноземних мандрівників. На відтинку близько 250 км можна зустріти понад десяток карстових печер і гротів, які знаходяться у вапняках. Їх химерний вигляд з рівня річкового плеса вражає. А невеликі водоспади - "дівочі сльози", що збігають по зарослих густими мохами скелях, які зустрічаються по всьому маршруту, являють собою унікальної краси видовище. Недалеко від Дністра знаходиться один із найбільших та найкрасивіших водоспадів України - Червоногородський (Джуринський), вода в якому падає із 17-метрової висоти. Навколо нього скелі з червоноколірних пісковиків. Каньйон вражає своїми масштабами, красою і величчю. Посеред каньйону високий пагорб, на вершині якого, наче з казки, постають в усій красі залишки замку ХVІІ ст. На березі каньйону знаходяться печера "Джуринська", а у лісі в урочищі Пустельня - печера пустельника, біля якої тече джерело мінеральної води. Тут доречно згадати ще про каскад водоспадів у селі Русилів Бучацького району. Він починається з декількох джерел, які зливаються в один і, долаючи стрімкі уступи червоних скель, вливаються у Стрипу - притоку Дністра. На своєму шляху струмок утворює 22 водоспади. Окремі з них падають з висоти 8-13 метрів. Це найбільш водоспадистий струмок України. У Дністровському каньйоні, між іншим, нараховується більше трьох десятків окремих водоспадів або їх каскадів. На Червоній Горі, що розкинулася над Дністром, особливий мікроклімат. У літню пору температура повітря в каньйоні на 5 градусів вища, ніж у селі Берем'яни Бучацького району, розташованому поруч, а на Червоній Горі на поверхні девонських червоних пісковиках доходить до 50°- 60°С. Тут зростає 95 видів рослин, більшість з яких - рідкісні залишки флори третинного періоду.

Мальовничий ландшафт гірського типу, чарівні діброви, річка, ставок, екзоти деревно-чагарникових порід, пташине різноголосся роблять місцевість навколо с. Скоморохи Бучацького району справді райським куточком природи. Навколо наявних тут баз відпочинку є чимало пам'яток природи, які приваблюють туристів: водоспади, печери, химерні скелі

3. Нирківський каньйон

Тут, у меандрі ріки, що протікає в мальовничій каньйоноподібній долині серед прадавніх букових лісів, знаходиться ціла низка цікавих геологічних ландшафтних та історичних об'єктів…

Одним з найкрасивіших куточків Придністровського Поділля, є ділянка долини ріки Джурин (ліва притока Дністра) біля села Нирків Заліщицького району Тернопільської області. В урвистих скелястих схилах долини спостерігаються червоні пісковики ранньодевонського віку (400 млн. р), в яких часто зустрічаються відбитки панцирних риб та примітивних рослин. Вище залягають пісковики та кременисті породи крейдового віку (100 млн. р.). Верхню частину каньйону утворюють скелясті виходи білих органогенних вапняків та темно-бурих гіпсів з гігантськими шаблеподібними кристалами, які утворилися в теплому неглибокому морі в неогеновий час (11 - 16 мільйонів років тому).

Головною прикрасою Нирківського каньйону є мальовничий водоспад, який утворився в місці прориві ріки Джурин через шийку меандру. Потоки води спадають декількома каскадами загальною висотою біля 20-ти метрів. Шум води чути за декілька сотень метрів. Неподалік водоспаду знаходяться рештки палацу графині Любомирської (ХІХ століття) з двома величними вежами, який планується реставрувати.

4. Каньйон р. Смотрич

Каньйон р. Смотрич - унікальне природне утворення, яке яскраво ілюструє розвиток геологічних процесів протягом 420 мільйонів років...

Каньйон річки Смотрич та скельні виходи венду-силуру в районі м. Кам'янець-Подільський - стратиграфічна, палеонтологічна, геоморфологічна пам'ятка.

Розрізи шутнівської світи силуру в с. Цвиклівці - Другі, Кам'янець-Подільського р-ну на р. Смотрич, Хмельницька обл.

Кам'янець-Подільський - один з популярних туристичних центрів України - надзвичайно цікавий не тільки унікальними історичними пам'ятками, а й з геологічної та геоморфологічної точки зору. Каньйон р. Смотрич - унікальне природне утворення, яке яскраво ілюструє розвиток геологічних процесів на протязі 420 млн. р. Стінки каньйону складені силурійськими вапняками з багатим комплексом фауни.

За 10 км перед Кам'янцем-Подільським починається Смотрицький каньйон. Вапнякові стінки сягають 50 м. Там же - постійні та сезонні водоспади, реліктові рослини на берегах і на скельних утвореннях.

Уздовж долини Смотрича розташовані мальовничі Товтри - залишки прадавніх коралових рифів у вигляді гостро виступаючих пагорбів.

Нижче міста Кам'янця-Подільський, в приустьовій частині Смотричу та по Дністру відслонюються більш древні утворення: венду, кембрію, ордовику. Подільський розріз венду й нижнього палеозою має світове значення. Його вендська частина, починаючи з 70 -х років минулого століття, характеризувалась як найбільш представний розріз неопротерозою.

Виходи силурійських вапняків в усті р. Смотрич, Хмельницька обл. Значення цього розрізу збереглось і донині, хоча статус планетарної системи набув едіакарій Австралії. Завдячуючи добрій відслоненості, повноті, простим умовам залягання, різноманіттю присутніх викопних тваринних та рослинних залишків, Подільський розріз грає роль гіпостратотипу вендської системи, не втрачаючи при цьому свого значення як інструменту міжрегіональних й глобальних стратиграфічних кореляцій.

5. Бузькі пороги

Південний Буг - єдина не лише в Україні, а і в Центральній Європі річка, де пороги збереглися у своєму незміненому природному стані.

Територія, що розташована у верхній і середній течії Південного Бугу називають Побужжям. Південний Буг - рівнинна річка, проте однією з характерних рис цієї ріки є високі скелясті береги і пороги, які надають рівнинній річці характеру гірської. Таке поєднання особливостей рівнинної і гірської річки є унікальним для України. Утворення порогів на Південному Бузі пов'язане з особливостями будови Українського кристалічного щита. Там, де кристалічні породи виходять на поверхню, річка прорізає їх і утворює пороги. Окремі брили граніту піднімаються над водою на висоту до півтора метра. Часто вони розміщені настільки близько, що можна перейти по них з одного берега на другий. Між брилами з великою швидкістю, шумом і клекотом тече вода.

Такі ж виходи кристалічних порід характерні і для заплав долини Південного Бугу, що прилягають до порогів. Тільки тут простір між гранітними брилами заповнений піщано-глинистими наносами. Під час повені кам'янисті заплави нагадують звичайні пороги. Береги долини Південного Бугу біля порогів круті і кам'янисті. А все разом - пороги, кам'янисті заплави і круті гранітні береги - створюють враження гірських місцевостей серед рівнини, що надають Південному Бугу своєрідної краси. Краса порогів - у їхній різноманітності і мінливості. Заплавна місцевість напроти с. Кліщів має ширину 100-120 м, висоту 1,5-2 м. Пороги у річковому руслі йдуть каскадами через 200-300 м, але не перетинають повністю річкового русла. Виступи корінних порід незначні: валуни висотою до 1 м, досить часто пороги переходять у перекати. У районі перекатів зустрічаються намивні острови, вкриті деревною рослинністю. Для лівого берегу річкової долини від с. Канава до сіл Стрільчинці - Воробіївка властиві короткі, але дужі стрімкі схили. На ділянці с. Гвоздів - с. Сокілець (с. Печера) рельєф представлений корінним плато. Біля с. Стрільченці Буг значно розширюється і робить досить крутий поворот. Пороги починаються зразу за кар'єром і п'ятьма каскадами тягнуться майже на півтора кілометри. Декілька каскадів мають і Губницькі пороги. Пороги Побужжя зазнали змін, пов'язаних із спорудженням гідротехнічних споруд. Разом з тим, Південний Буг - єдина не лише в Україні, а і в Центральній Європі річка, де пороги збереглися у своєму незміненому природному стані. Після підняття рівня води в Олександрівському водосховищі і затоплені Мігійських порогів пороги на Вінниччині є унікальними природними утвореннями на Південному Бузі.

Бог - так змістовно називали цю красиву річку наші предки - давні слов'яни. Мабуть не просто так... Південний Буг - сучасна назва давнього Богу - третя за величиною ріка України, що протікає центральними і південними її областями через зону лісостепу і степу. Тут на поверхню виходить найдавніше в Україні геологічне утворення - Український кристалічний щит, завдяки якому Південний Буг відомий своїми порогами.

Гранітні скелі по берегах, острови, теплий клімат Побужжя, багатство флори і фауни, цікаві історико-архітектурні і археологічні пам'ятки, незіпсованість цивілізацією роблять відпочинок у цій місцевості надзвичайно привабливим.

У Побужжі діє ландшафтний парк "Гранітно-степове Побужжя". З південнобузькими порогами, в давнину тісно була пов'язана історія запорізько-гайдамацьких рухів. Тепер - це ділянка з найскладнішими на річці порогами "Мигія" і "Гард".

В наш час ріка все частіше використовується водними туристами для сплавів, а гранітні скелі - прекрасне місце для тренувань скелелазів.

6. Тернопільські водоспади

туристичний курорт джерело водоспад

Червоногородський (Джуринський) водоспад - гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення. Вважається найвищим рівнинним водоспадом України.

Розташований між селами Нирків і Нагіряни Заліщицького району Тернопільської області, в долині р. Джурин.

Рішенням виконкому Тернопільської обласної ради № 537 від 23 жовтня 1972 оголошений об'єктом природно-заповідного фонду. Перебуває у віданні місцевої селянської спілки.

Площа об'єкта - 0,7 га.

Від давнини до початку 1950-х рр. на водоспаді працював млин, а з початку 1950-х до початку 1960-х - ГЕС (у той час поруч існувало навіть Червоногородське водосховище).

Водоспад має наукову, естетичну та пізнавальну цінність, є одним із найпривабливіших туристичних об'єктів Тернопільщини.

Червоногородський водоспад. Це найпотужніший та найбільший (16м висоти, 4 каскади) водоспад рівнинної території України. Джуринський каньйон, саме де і знаходиться Червоногородський водоспад, входить в десятку найкрасивіших місць України.

Поряд - напіврозвалені вежі оборонних споруд XVII ст., і вже звідси чути могутній гул води, що красномовно свідчить про вражаючу велич "гідрологічної пам'ятки".

Звідси, за бажанням туристів, - екскурсія на водоспад "Дівочі сльози", який знаходиться на віддалі 2 км від Червоногородського водоспаду, на скелі. Надзвичайно мальовничий водоспад. Поряд у травертинові скелі - печера-келія монаха відлюдника.

Русилівські водоспади - каскад водоспадів на невеличкому потоці, пам'ятка природи місцевого значення, розташовані у селі Русилів Бучацького району Тернопільської області.

Загальна довжина Русилівського потоку - близько 3 км, на ньому є 20 водоспадів висотою від 1,5 до 12 м і шириною 10-15 м, що утворюють великий каскад висотою близько 150 м. Красу водоспадів доповнюють вишнево-червоні та голубувато-зелені шари гірських порід на схилах, багатих чагарниковою і трав'янистою рослинністю. Подекуди над ущелиною нависають пористі гірські породи - вапнякові туфи. На них часто можна побачити відклади листків, знайти кістки тварин, які жили тут у далекому минулому.

Дивовижна природа рідного Тернопілля. Скільки тут унікальних куточків! З природних об'єктів цікавими для туристів є особливо вражаючі неповторною красою водоспади у долині Дністра. Найбільший водоспадистий струмок України - Русилівський водоспад. Він починається із декількох струмків на околиці села Русилів. На своєму шляху струмок утворює 14 водоспадів.

Зупиняємось неподалік від с. Русилів Бучацького району, яке подарувало свою назву однойменному каскаду водоспадів. Заходимо у весняний ліс. Повітря насичене неймовірно свіжим ароматом, природа щойно прокинулась від зимового сну, а дерева одягли своє вбрання ніжно - зеленого кольору. Прямуємо на гомін води і опиняємось біля невпинного потоку, що біжить до річки Стрипи по каньйоноподібній долині та перетворюється на каскад водоспадів висотою від 1,5 до 12м. Загальна ж висота каскаду - 150м. Бурхливі води потоку, спадаючи із скель, розсіюють довкола райдужні бризки та зачаровують своїм мелодійним шумом, даруючи відчуття гармонії та спокою.

Довкола - дивовижні фарби природи. Подекуди над ущелиною нависають пористі гірські породи - вапнякові туфи, що додає каскаду неприступності та загадковості.

Насправді ж на потічку не один водоспад, а близько 15-ти висотою більше 5-ти метрів. Кажуть, що цей потічок є найбільш водоспадистим в Україні. Висота найвищого з них становить, як вже згадувалось, 12 метрів. Усі водоспади оточує мальовничий каньйон, який заріс молодими деревами, що значно утруднює доступ до них. Я би рекомендувала їхати туди в холодну пору року (щоб не було листя на деревах), бо інакше побачити їх усіх в усій красі буде важко "завдяки" вище згаданому молодняку. І Ще одне, оскільки каньйон досить сильно затемнений лісом, то влітку зробити фото без штативу практично неможливо. Мабуть більш незручніших для фотографування водоспадів я ще не зустрічала.

Водоспад "Дівочі сльози"

Улюблений туристичний об'єкт - водоспад Дівочі сльози, розташований поблизу села Петрів Бучацького району Тернопільської області. Цей унікальний водоспад впадає у Дністер з високого берега каньйону. Цікавий він насамперед тим, що верхній гребінь, з якого стікає вода, постійно наростає: потік приносить іони кальцію, які, осідаючи на виступах скелі, постійно збільшують її у об'ємі. Біля села Монастирок знаходиться травертиновий масив (травертин - пористий вапняк), утворений мохом та тривалою роботою води. На скельному утворенні є печера та водоспад "Дівочі сльози". Цей водоспад не схожий на жоден із водоспадів Західної України - невеликий струмочок, що упирається в урвище і стікає по вкритому мохом вапняному карнизу, через відсутність русла розбивається на безліч крапель, які розсипаються у повітрі, утворюючи грайливу водяну завісу. Розтікаючись на декілька метрів ушир, вода закриває невеличкий грот, у якому можуть поміститися декілька чоловік. І все це на тлі мальовничого пейзажу Дністровського каньйону. Не дивно, що у гроті (за народними переказами) у різні часи жили відлюдники. "Дівочі сльози" - це дивовижний, загадковий і барвистий об'єкт природи, так як у цій місцині спадаюча вода об'єднуючись з таємничими густими заростями водоростей, що нагадують ліани, створює ефект сліз, чим і пояснюється особлива назва водоспаду. Місцеві жителі називають цей водоспад святим, бо неподалік нього знаходиться магічна печера монаха-відлюдника. Тут же є два чималі гроти, які, на думку Петра Перекліта, місцевого краєзнавця, художника та археолога, цілком могли б слугувати пристановищем для монахів-самітників. Загалом таких печер на Дністрі сотні.

Водоспад "Дівочі сльози" розташований на лівому березі р. Стрипа в 1,5 км. від Червоноградського водоспаду. Даний водоспад прорізає травертинові скелі, що оперезані колонами сталактитів ("сталактит" - росте зверху, як вертикальна паличка у літери "Т"), а також сталагмітів ("сталагміт" - зростає знизу. Уявіть собі, що буква "М" схожі на два що стоять поряд бурульки) з неповторними і загадковими гротами.

Поряд у травертиновій скелі знаходиться ще й джерело цілющої води біля якого, за народними переказами, з'явилася Матір Божа. Кажуть, що вода з цього джерела дуже помічна на очі. Особливо гарний цей водоспад в першій половині дня, коли під променями сонця вода, що падає з оброслої мохом скелі виблискує всіма кольорами веселки. Ця неймовірна краса просто захоплює в полон не тільки погляд, а здається і душу з усіма думками та мріями.

Варто відзначити, що до цього дивовижного місця можна дістатися лише пішки, піднявшись вгору, до витоків відомого Джуринського водоспаду. Печера та водоспад у Монастирку стануть чудовим місцем для подорожі водним туристам.

Висновок

Поділля - дарований Богом земний край, який ми повинні пильно оберігати для нашого ж блага. Це надзвичайно мальовнича крайка землі України. Славиться не лише історичними пам'ятками, а й унікальними природними комплексами. За географічною зональністю та біорізноманіттям в мініатюрі вона представляє усі зони України. Це край, який гармонійно поєднав у собі різноманітні природні ландшафти: неозорі рівнини і крутосхили, ліси і степи, водойми і болота, утворивши краєвиди незвичайної краси.

Мальовничий ландшафт, чарівні діброви, річка, ставок, екзоти деревно-чагарникових порід, пташине різноголосся роблять місцевість навколо Поділля справді райським куточком природи. Навколо наявних тут баз відпочинку є чимало пам'яток природи, які приваблюють туристів: водоспади, печери, химерні скелі

Ми захоплюємося природою Альп та Кавказу, Карпат та Криму і прагнемо будь-що побувати там. Але не всі знають, що Поділля з її ландшафтами має свою неповторну красу:

Південний Буг - єдина не лише в Україні, а і в Центральній Європі річка, де пороги збереглися у своєму незміненому природному стані....

Дністровський каньйон - це, образно кажучи, книга сотворіння світу. Зрештою, це підручник з геології з реальними ілюстраціями. Нижньокрейдові відклади, силурійські, девонські…

Нирківський каньйон - тут, у меандрі ріки, що протікає в мальовничій каньйоноподібній долині серед прадавніх букових лісів, знаходиться ціла низка цікавих геологічних ландшафтних та історичних об'єктів…

Каньйон р. Смотрич - унікальне природне утворення, яке яскраво ілюструє розвиток геологічних процесів протягом 420 мільйонів років...

Список використаної літератури

1. Тернопільський енциклопедичний словник. - Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат "Збруч", 2004--2010. - ISBN 966-528-197-6, том ІІІ, 2008, Й. Свинко.

2. Денисик Г. Подільське Побужжя: Краєзнавчі нариси / Г. Денисик, В. Любченко. - Вінниця: "ЕкоБізнесЦентр", 1999.- 96с.- (Серія "Земля Подільська").

3. Денисик Г.І. Природнича географія Поділля / Денисик Г.І. - Вінниця: ЕкоБізнесЦентр, 2006. - 184 с.

4. Водні ресурси м. Хмельницького / Відповід. За вип. Т. Дзюблюк - Хмельницький: б/в, 2006.- 58 с.- ("Еко-Хмельницький", міський екол. бюлетень, №6).

5. Заповідне Поділля: Краєзнавчі нариси / За ред. Г.І. Денисика, В.Є. Любченка. - Вінниця: Тезис, 2001.- 104 с.- (Сер. "Земля Подільська")

6. Ковальчук С. Водні багатства Хмельниччини / С. Ковальчук, Л. Любінська, Ю. Сорочан. - Кам'янець-Поділ.: Абетка, 2001.- 52 с.: іл.

7. Сивий М. Мінеральні ресурси Поділля: конструктивно-географічний аналіз і синтез: Монографія. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2004.- 656 с

8. О.М. Маринич, М.І. Щербань "Фізична географія України". Київ, 1987. ст.237-252

9. Н.Ф. Познанська "Цікава географія Тернополя". Тернопіль, 1998.

10. Середнє Побужжя: [монографія]; за ред. Г.І. Денисика. - Вінниця: Гіпаніс, 2002. - 280 c. - (Поділля: природа і ландшафти).

11. Середнє Придністров'я: [монографія]; за ред. Г.І. Денисика. - Вінниця: ПП "Видавництво "Теза", 2007. - 431 с. - (Поділля: природа і ландшафти).

Размещено на Allbest.ru