Туристичні ресурси України

- (v) Об'єкт є видатним прикладом людської традиційної споруди, з традиційним використанням землі або моря, будучи зразком культури (або культур) або людської взаємодії з навколишнім середовищем, особливо якщо вона стає вразливою через сильний вплив безповоротних змін.

- (vi) Об'єкт безпосередньо або матеріально пов'язаний із подіями або існуючими традиціями, з ідеями, віруваннями, з художніми або літературними творами і має виняткову світову важливість (на думку експертів ЮНЕСКО цей критерій повинен переважно використовуватися разом з яким-небудь ще критерієм або критеріями).

Природні критерії:

- (vii) Об'єкт є природним феноменом або простором виняткової природної краси й естетичної важливості.

- (viii) Об'єкт є видатним зразком головних етапів геологічної історії Землі, зокрема, пам'яткою минулого, символом геологічних процесів, що відбуваються при розвитку рельєфу, має знакові геоморфологічні чи фізико-географічні особливості.

- (ix) Об'єкт є видатним зразком екологічних або біологічних процесів, що відбуваються в еволюції і розвитку тваринного світу, берегових і морських екосистем та рослинних і тваринних екосистем.

- (x) Об'єкт включає найбільш важливе або значне природне місце існування біологічних видів і придатне для збереження в його межах біологічного різноманіття, зокрема зникаючих видів, має виняткову світову цінність з погляду науки і охорони навколишнього середовища.

Станом на січень 2010 р. до списку світової спадщини ЮНЕСКО включено 890 об'єкт із 148 країн (див. додаток D), які нерівномірно розподілені регіонами світу - половина із них розташована в Європі і Північній Америці і понад 20 % - в Азії . Ще близько 180 об'єктів чекають на рішення щодо включення до списку.

У структурі Світової спадщини ЮНЕСКО переважають культурні об'єкти, їх частка досягає майже 80 %, трохи менше 20 % - питома вага природних об'єктів. Половина із них розташована у країнах Європи та Північної Америки. Серед них лише кілька українських: історичний центр Львова, столичні пам'ятки Софія Київська та Києво-Печерська Лавра, українська ділянка геодезичної дуги Струве та незаймані букові ліси Карпат. Країнами-лідерами за кількістю світових культурних і природних атракцій є Італія (43 об'єкти), Іспанія (40), Китай (37), Франція і Німеччина (по 33 об'єкти у кожній). Держави, на території яких розташовані об'єкти світової спадщини, беруть на себе зобов'язання з їх збереження.



РОЗДІЛ ІІ. Передумови розвитку туристичної інфраструктури Івано-Франківської області

2.1 Природно - рекреаційні ресурси, як передумова розвитку туристичної інфраструктури

Івано-Франківська область має значні туристичні ресурси для задоволення потреб вітчизняних та іноземних туристів в оздоровленні, відпочинку, пізнанні історії та культури краю.

Вона тягнеться з північного заходу на південний схід уздовж Українських Карпат. Поряд із Закарпаттям, це найвисокогірніша область України. Близько 43 % її території складають гірські масиви, наймальовничішими серед них є: Чорногора, Ґорґани, Гриняви, Чивчини.

За характером рельєфу область поділяється на три частини:

* рівнинну;

* передгірську;

* гірську.

Ландшафт у західній частині горбисто-пасмовий (висоти до 300 -- 400 м. над рівнем моря), а в східній частині -- рівнинно-хвилястий (висоти 200 -- 300 м. над рівнем моря). Центральна частина території області -- горбисто-пасмове передгір'я (Передкарпаття), що переходить у низинно-гірський пояс із висотами до 400 -- 600 м. над рівнем моря [30;91].

У південно-західній частині області розташовані гори, які утворюють низку хребтів, що простягаються з північного заходу на південний схід. Вони відокремлюються один від одного поперечними та поздовжніми долинами і утворюють системи: Східний Бескид (1363 м.), Горгани (1818 м.) і Покутські гори (1491 м.). Є також відособлені масиви Чорногорів (найвища точка України -- гора Говерла, 2061 м.), Чивчина і Гринявських гір. Ґрунтово-рослинне покриття залежить від різних висот.

На рівнинах переважають сірі лісові опідзолені ґрунти та опідзолені чорноземи, у передгір'ях -- дерново-підзолисті ґрунти, у горах -- бурі гірсько-лісові різного ступеня опідзоленості, дерново-буроземні і гірсько-лучні дернові і торфові.

Івано-Франківщина - найлісистіша область України. Лісовими масивами вкрито понад 41 % території області.

Понад третина лісового фонду області - унікальні екосистеми передгірних та гірських дубово-букових і ялинових (смерекових) карпатських пралісів, що перебувають під охороною держави та використовуються для розвитку екологічного туризму

Рівнини і передгір'я досить розорані. На рівнинах переважають ліси дубові, дубово-букові, дубово-грабові; буково-дубові, букові і ялинові -- у передгір'ях. У горах нижньої частини схилів переважають мішані ліси (бук, ялиця, ялина), у верхній частині -- хвойні, переважно соснові ліси. Серед хвойних порід переважає ялина, яку місцеве населення називає смерекою.

Найвищі вершини (1400 -- 1600 м. над рівнем моря) зайняті високогірними луками-полонинами: субальпійськими (до 1850 м. над рівнем моря) і альпійськими (понад 1900 м. над рівнем моря).

Територію області пересікає 8286 річок, які належать до басейнів Дністра і Пруту. Річки в значній частині мають гірський характер, утворюють каскади й водоспади, чудово підходять для водного туризму. Озера нечисленні. Головні річки -- Дністер (із притоками Гнила Липа, Лімниця, Бистриця, Луква, Свірж, Свіча, Сівка) і Прут (з притоками Люча, Пістинька, Рибниця, Черемош.). На річках -- повінь навесні, дощові паводки -- влітку. Багато річок використовують для лісосплаву [6;15].

Серед корисних копалин Івано-Франківщини -- нафта, природний газ, калійна сіль, буре вугілля, сланці, фосфорити [15;54]. Є мінеральні джерела.

Представники тваринного світу -- благородний олень, європейська козуля, дикий кабан, лисиця, вовк, борсук, кам'яна і лісова куниці, дикий кіт, рись, бурий ведмідь, білка, заєць. Із птахів -- дрізд, дятел, сова, глухар, тетерук, перепілка, беркут, сапсан, тощо. У водоймах водяться форель, лящ, судак, плітка, сом, густера, тощо.

Клімат області помірно континентальний. Зима м'яка, з середньою температурою січня - 5 °С; літо тепле, з середньою температурою липня + 18 °С. У Карпатах клімат більш суворий і змінюється з наростанням висоти. Середні температури тут на 3-5 °С нижчі, ніж у передгірській зоні. На схилах Карпат сніг лежить до п'яти місяців, що сприяє розвиткові гірськолижного туризму. Річна кількість опадів коливається від 650 мм на рівнині до 1550 мм у горах .

Всього на території області 438 заповідних територій та об'єктів загальною площею 186,5 тис. га, відсоток заповідності складає - 13,4 % , що є одним з кращих на Україні.

В Івано-Франківській області нараховується 147 об'єктів природно-заповідного фонду. Серед них значні за площею гірськолісові резервати "Садки", "Джурджівський", "Княждвірський", "Скит Манявський", найбільший у регіоні Карпатський НПП та НПП "Гуцульщина".

Кліматичні курорти (Косів, Шешори, Яремча та ін.) зосереджені переважно в південно-східній частині області. Серед них одним із найбільш популярних є Яремча. Тут лікують ревматизм, захворювання опорно-рухового апарату, нервової системи, легенів та ін.

До рекреаційних та туристичних об'єктів Івано-Франківщини відносяться:

* національний природний парк "Гуцульщина" площею 30,0 тис. га на теренах Косівського району, у якому пізнаєте мальовничі гірські та перед гірські ландшафти, різноманітні ліси, унікальні Шешорський, Косівський Гук та Шепітський Гук водоспади; тисовий Княждвірський заповідник;

* "Скелі Довбуша", які розташовані біля с. Бубнище (Долинський район). Скелі розташовані на фоні живописного пейзажу, серед букових змішаних лісів. У скелях видовбані різні печери. Вважають, що печери в скелях слугували притулком для народних месників - опришків;

* ботанічний заказник "Скит Манявський". Один з найбільших ландшафтів івано-Франківщини з різноманітними лісами, в тому числі модрини польської, та місце розташування монастиря (17 ст.);

* Гошівський монастир (16 ст, с. Гошів);

* м.Коломия - один із туристичних центрів Прикарпаття. Працює музей писанки, який внесено до Книги рекордів Гінесса, діє базар вишиванок та виробів Гуцульщини.

До складу Карпатського національного природного парку, який вважають храмом природи, входять привабливі гірські масиви Чорногори та Горгани. Цей регіон є базовим для проходження пішохідних туристичних походів.

Відпочинок в Івано-Франківщини можливий на відомих курортах:

* м.Яремче - низькогірний курорт, розташований Карпатському Національному природному парку. Широко використовуються лікування гірським кліматом. Місту Яремче підпорядковано ще й такі населені пункти, як с.м.т.Ворохта, с.Поляниця ("Буковель"), с.Татарів, с.Микульчин, с.Яблуниця.

* с.м.т.Ворохта - високогірний курорт (850 м над р.м.), у якому з успіхом лікують захворювання органів дихання. Це відомий курорт зимових видів спорту. Тут є комплекс чотирьох трамплінів з витягом з штучним покриттям, 2 км канатно-крісельна дорога. Ворохта служить початком сходження на г.Говерла.

* с.Пoляниця, в якому розташований гірськолижний комплекс "Буковель". У Буковелі, де є найкраща в Україні гірськолижна інфраструктура, діє декілька бугельних, двокрісельних та чотирьохкрісельних підйомників, сервісні центри та прокати.

Мінеральні води області різноманітні за своїм хімічним складом:

· у гірській частині -- хлоридно-натрієві (Верховинський, Рожнятівський райони), вуглекислі невисокого рівня мінералізації (верхів'я р. Чорний Черемош), типу «Нафтуся» (район Шешорів);

· у Передкарпатті -- хлоридно-натрієві і кальцієво-натрієві (Долина, Калуш, Космач, та ін.);

· на рівнинних територіях -- йодо-бромні малого рівня мінералізації і сульфідні (Більшівці, Коршів, Городенка, Черче).

Родовища лікувальних грязей відомі в Городенківському, Рогатинському і Долинському районах.

2.2 Соціально-економічні ресурси, як чинник розвитку туристичної інфраструктури

Івано-Франківська область утворена 4 грудня 1939 p. Розташована на заході України . Межує на півночі з Тернопільською та Львівською, на заході -- Закарпатською, на сході -- Чернівецькою областями України, на півдні -- з Румунією. Крайніми точками є: на півночі - с.Виспа, Рогатинського р-ну , на півдні - с.Голошина, Верховинського р-ну, на заході - с.Сенечів, Долинського р-ну, на сході - с.Городниця, Городенківського р-ну.

Площа області становить 13,9 тис. км2 (за даними Головного управління Держкомзему в Івано-Франківській області), населення - 1,379 тис осіб (2,9 % населення України). Частка сільського населення становить 56,6 % , міського - 43,4 % . Щільність заселення краю сягає 105 осіб/км2.

Область поділяється на 14 адміністративних районів: Богородчанський, Верховинський, Галицький, Городенківський, Долинський, Калуський, Коломийський, Косівський, Надвірнянський, Рогатинський, Рожнятівський, Снятинський, Тисменицький, Тлумацький. Міста обласного підпорядкування -- 5: Івано-Франківськ, Болехів, Калуш, Яремче, Коломия. Має 15 міст, 24 селища міського типу та 765 сіл, які підпорядковуються 477 сільській раді. Згідно Постанові Кабінету Міністрів України 236 населеним пунктам області надано статус гірських.

Найбільшим містом області є її обласний центр -- Івано-Франківськ (217,6 тис. осіб). Окрім того, є ще два міста середньої величини -- Калуш (67,3 тис. осіб) та Коломия (61,1 тис. осіб) .

Івано-Франківщина володіє багатою історико-культурною спадщиною. На її території взято під охорону держави 3,5 тис. пам'яток історії та культури. Серед них всесвітньо відома церква Св. Пантелеймона під Галичем (XII ст.), церква Святого Духа з мистецьким іконостасом у Рогатині (XVI ст.), Манявський Скит (XVII ст.), дерев'яні гуцульські та бойківські храми.

В області є 5 міст, що згадуються в давньоруських літописах. Серед них Тисмениця (1143), Снятин (1158), Тлумач (1213), Коломия (1240). А найдавнішим є Галич, перша згадка про який датується 898 роком. Саме це місто стало столицею могутнього Галицького князівства і Галицько-Волинської держави, і саме від нього походить історична назва західного регіону України - Галичина. На базі пам'яток княжого Галича діє національний заповідник "Давній Галич".

Не менш строката область і в етнографічному плані. Вона складається з самобутніх етнографічних районів Опілля, Бойківщини, Гуцульщини та Покуття, їх мешканці найповніше зберегли національний давньоукраїнський колорит з багатою матеріально-духовною культурою, а також низку самобутніх відмінностей в обрядах, народній архітектурі, одязі, побуті, мистецьких ремеслах, що привертає неабияку увагу туристів.

Завдяки мальовничій ландшафтно-етнографічній строкатості, Івано-Франківщина має сформований імідж одного з найпопулярніших туристичних регіонів України.

Туристичному руху в області притаманні такі специфічні риси, як:

· масовість;

· активність;

· молодіжність;

· помірна цінова політика туристичних послуг.

Ці риси вигідно вирізняють Івано-Франківщину на туристичному ринку Карпатського регіону.

Івано-Франківська область є однією з етнічно найоднорідніших областей України, частка українців становить 94,7 % від усього населення. Завдяки цій обставині та периферійному положенню області відносно центрів геополітичної активності Центрально-Східної Європи, на Івано-Франківщині впродовж багатьох століть зберігаються автохтонні традиції народної української культури, у тому числі традиції славнозвісної гостинності українців, обов'язковими елементами якої є щедре частування й шанобливе ставлення до бажань гостя.

У етнографічних районах краю процвітають різні види художніх народних промислів і ремесел, таких як :

* різьбярство;

* кушнірство;

* писанкарство;

* мосяжництво;

* кераміка;

* ткацтво;

* вишивання;

* лимарство;

* бондарство;

* сироваріння тощо.

Колоритний барвистий одяг, оригінальна музична та пісенна культура гуцулів становлять неабиякий інтерес і є здобутком української та світової культури.

Гуцульський і бойківський архітектурні стилі відзначаються високою естетичністю та гармонійним поєднанням з довкіллям. Дерев'яні гуцульські й бойківські церкви, ґражди, малі архітектурні форми відомі в усьому світі.

Визначним центром гуцульського мистецтва є Косів. І зарубіжні, і вітчизняні туристи вважають за необхідне відвідати знаменитий Косівський ярмарок та придбати для себе мистецькі вироби. Популярними серед туристів також є Коломия, Верховина, Болехів.

Передумовою розвитку туристичної інфраструктури Івано-Франківської області є те, що вона розташована у Карпатському регіоні, а також є прикордонною областю , що також сприяє розвитку транспортних мереж, готельного господарства, харчової промисловості та ін. додаткових послуг, що в свою чергу створюються для задоволення потреб туристів та гостей області. Частка іноземних туристів складає 8-9 %, головним чином через недостатню розрекламованість області на ринку міжнародного туризму.

Географічне положення області досить вигідне: вона знаходиться на перетині транспортних шляхів із заходу на схід, з півночі на південь (залізниць, автомобільних шляхів, трубопроводів і електричних мереж), щільність населення висока, тому цілком природно, що Івано-Франківщина має розвинену транспортну мережу, що забезпечує домінування в структурі туристичних потоків внутрішніх туристів.

Транспорт є однією з провідних ланок господарського комплексу області. Так, довжина залізниць загального користування складає 479 км, середня густота їх -- 34,5 км. на 1000 кв. км.. Головними трасами є Львів -- Івано-Франківськ -- Чернівці, Тернопіль -- Рогатин -- Стрий, що з'єднують область з іншими обласними центрами країни, а Україну -- з державами Західної, Центральної та Південної Європи. В горах для вивезення лісу побудовані вузькоколійні залізниці [15;145]. Для більш повного та якісного обслуговування пасажирів організовано курсування потягів „Івано-Франківськ-Харків», „Івано-Франківськ-Мінськ», „Чернівці-Ужгород», присвоєно статус швидкого потягу „Івано-Франківськ-Киів». В області проведено капітальний ремонт та реставрацію залізничних вокзалів в містах Івано-Франківськ, Галич, Рогатин, Коломия, Яремче, Долина, реконструйовано більшість посадочних платформ.

В Івано-Франківській області мережа автомобільних доріг загального користування складає 4'160,3 км, вони усі мають тверде покриття, що особливо важливо для гірських районів і поділяються на:

* державні -- 585 км (14,1%), що з'єднують м. Київ з адміністративними центрами областей та містами державного підпорядкування;

* територіальні -- 679 км (16,3%), що з'єднують районні центри між собою та обласним центром;

* районні -- 2'298 км (55,2%), що з'єднують адміністративні центри районів з центрами населених пунктів;

* сільські -- 598,3 км (14,4%), що з'єднують центри населених пунктів між собою.

Головні автошляхи: Львів -- Івано-Франківськ -- Чернівці, Івано-Франківськ -- Долина -- Стрий, Івано-Франківськ -- Надвірна -- Рахів -- Ужгород, Коломия -- Чернівці, Надвірна -- Воловець -- Мукачево. Головні магістралі з'єднують Івано-Франківськ зі Львовом, Чернівцями, Ужгородом.

Дорожньо-транспортна інфраструктура внутрішньо-обласного значення також достатньо розвинута. Щільність автомобільних доріг становить у середньому по області 0,53 км/км2, при цьому в передгірній частині області щільність автошляхів у 2,2 рази більша, порівняно з гірськими районами. Мережа доріг дає змогу охопити кільцевими екскурсійно-туристичними маршрутами понад 2/3 природних та історико-культурних атракцій області.

Основними транзитно-туристичними осями області є дві автомагістралі регіонального значення: Р-03 і Р-04.

· Автомагістраль Р-04 зв'язує Івано-Франківськ з найбільшими промислово-адміністративними центрами регіону - Львовом та Чернівцями.

· Траса Р-03 - це головна транскарпатська автомагістраль південно-східної половини Карпатського регіону держави. Через Яблуницький перевал магістраль зв'язує Івано-Франківськ з Румунією, Угорщиною і Словаччиною; крім того, ця магістраль сполучає між собою найпопулярніші гірські курорти обох макросхилів Карпатської дуги: Яремчу, Татарів, Яблуницю (Івано-Франківщина), Ясіня, Кваси, Рахів (Закарпаття).

З кінця 1990-х pp. обидві автомагістралі перетворюються у потужні транзитно-туристичні коридори з розгалуженою інфраструктурою приватних мотелів, кемпінгів, ресторанів, сервіс-центрів, що обслуговують транзитно-туристичні потоки на рівні, наближеному до європейських стандартів.

Питома вага штучних споруд на дорогах Прикарпаття більш як у 2 рази вища за середню в Україні. Більшість мостів (близько 70%) побудовано в період до 1970 року, тобто за старими нормативами, і не відповідають сучасним вимогам.

Міжнародний аеропорт «Івано-Франківськ» має аеродром із злітною смугою завдовжки 2500 м, обладнаний для прийому і обслуговування літаків за першою категорією ІКАО, зокрема таких, як Боїнг-767, Іл-62, Ту-154, Іл-76, Ту-134, Як-42 і класами нижче, а також гвинтокрилів всіх типів.

На даний час з аеропорту виконуються регулярні авіарейси на Київ, чартерні міжнародні рейси.

ОКП „Міжнародний аеропорт Івано-Франківськ» через незадовільний фінансово-економічний стан тривалий час не проводило необхідного капітального ремонту будівель, не забезпечило проведення сертифікаційної придатності аеропорту.

В стратегічних підходах, яку проводить обласна державна адміністрація, чітко виражений є курс на розвиток туризму на Прикарпатті, що неможливо без діяльності ОКП „Міжнародний аеропорт Івано-Франківськ».

Для забезпечення належного стану міжнародного аеропорту і його розвитку розпорядженням облдержадміністрації відповідно до Закону України „Про оренду державного та комунального майна» аеропорт передано в оренду підприємницьким структурам. На сьогодні, потужності аеропорту не використовуються належним чином. Регулярне авіасполучення тільки з м. Київ.

В області розташовані летовища та аеропорти місцевого значення, а саме у містах Коломия, Косів, Снятин, Городенка, які можна в перспективі використовувати у туристичних цілях.



РОЗДІЛ ІІІ. Структурно-територіальні особливості туристичної інфраструктури Івано-Франківської області

3.1 Санаторно-курортні та оздоровчі заклади

Заклади розміщення Івано-Франківської області характеризуються великою різноманітністю. В залежності від призначення, вони поділяються на:

· готелі;

· мотелі;

· кемпінги;

· молодіжні турбази;

· гірські притулки;

· туристичні котеджи;

· турбази;

· санаторно-курортні та

· оздоровчі заклади

Готелі та мотелі відносяться до основних засобів розміщення, все інше - до додаткових.

Санаторно-курортні та оздоровчі заклади Івано-Франківської області є дуже популярними, а тому вони являються рушійною силою для розвитку лікувально-оздоровчого туризму.

Перш за все дамо визначення що ж таке - лікувально-оздоровчий туризм - це певний вид туризму, який спрямований на відновлення здоров'я чи попередження захворювань (профілактику). Загальною метою лікувально-оздоровчого туризму є лікування, оздоровлення, відновлення та відпочинок. Цьому сприяє використання таких рекреаційних ресурсів, як: мінеральні води, клімат, лікувальні грязі, гірське повітря, мікроклімат у печерах, тощо.

Особливістю туристичного продукту в лікувально-оздоровчому туризмі є його сезонний характер, а також специфічний віковий склад споживачів.

Центрами лікувально-оздоровчого туризму є санаторно-курортні та оздоровчі заклади.

Санаторно-курортні заклади (санаторії і пансіонати з лікуванням) - це лікувально-профілактичні заклади, що обладнані ліжками і надають реабілітаційне лікування, головним чином, на основі цілющих властивостей природних факторів.

Оздоровчі заклади (будинки, пансіонати, бази та інші заклади відпочинку)- це заклади, призначені для відпочинку населення, в яких відпочиваючі протягом певного терміну розміщуються і харчуються або тільки розміщуються.

В Івано-Франківській області досить широко розвинутий даний вид туризму. Санаторно-курортні та оздоровчі заклади Івано-Франківської області за структурою та призначенням поділяються на:

* санаторії;

* санаторії-профілакторії;

* пансіонати з лікуванням;

* пансіонати відпочинку;

* будинки відпочинку;

* бази та інші заклади відпочинку;

* дитячі оздоровчі заклади.

Всі ці заклади на ринку туристичних послуг орієнтуються на свій сегмент споживачів. Також вищезазначені заклади туристичної інфраструктури функціонують цілорічно або сезонно.

В розпорядженні окремих санаторно-курортних закладів, при наявності достатньої матеріально-технічної бази, функціонують окремі відділення для лікування хворих на глаукому і цукровий діабет, бронхіальну астму, на захворювання спинного мозку, хронічними холециститами та холангітами, жовчекам'яною хворобою, хронічними гепатитами.

Також важливим є створення санаторіїв для хворих на туберкульоз усіх вікових груп, спеціалізація яких залежить від форми, стадії та локалізації туберкульозного процесу.

Станом на 1 жовтня 2011 року в області функціонувало 35 санаторно-курортних (оздоровчих) закладів, з них 11 санаторіїв(31,4%), по 6 - санаторіїв-профілакторіїв(20%), баз та інших закладів відпочинку(17,1%) і дитячих оздоровчо-санаторних позаміських закладів цілорічної дії(14,3%), 4 пансіонати з лікуванням(8,6%), по одному - будинок відпочинку(5,7%) та пансіонат(2,9%). У них нараховувалось 3399 цілорічних ліжок (місць) та 3831 місце у місяць максимального розгортання, що відповідно на 24 менше та 33 більше, ніж у попередньому році.

Також важливе значення в туристистичній інфраструктурі Іванофранківщини відіграє косівський санаторій «Карпатські зорі», який розташований в мальовничому куточку поблизу підніжжя Покутсько-Буковинських Карпат на березі річки Рибниця. Санаторій «Карпатські зорі» одночасно може прийняти 110 чоловік в 26 однокімнатних двохмісних номерах і в 18 "Люкс" номерах, де одночасно може проживати сім'я із 3-х чоловік. В кожному номері телевізор, повний санвузол, холодна і гаряча вода цілодобово, в "Люксах" - холодильники. Повноцінне трьох разове харчування в кафе санаторію. До послуг туристів бар, більярд, сауна, спортивний майданчик, теніс, туркабінет, туристсько-екскурсійна програма, зимою - прокат гірських лиж, санок. Поряд із санаторієм знаходиться канатно-бугельний підйомник на г.Міхалкова довжиною 1400 м. У санаторії лікують: хронічні неспецифічні захворювання верхніх дихальних шляхів: рецидивуючий бронхіт, хронічна пневмонія, астматичні бронхіти стан після гострих запалень легень та бронхітів, захворювання ЛОР - органів: хронічні тонзиліти, риніти, ларингіти, фарингіти, функціональні захворювання органів травлення (дискенизії), хронічні захворювання шлунку, печінки, кишечника у фазі ремісії, зниження відживлення, анемія. В санаторії Карпатські зорі широко використовується фітотерапія, бальнеотерапія (вода "Карпатські зорі" середньої мінералізації з підвищеним вмістом селену, хлоридно-гідро-карбонатна), кліматотерапія, кисневі коктейлі, ванни тощо.



Висновок

Україна, володіючи численними історичними та культурними цінностями, унікальними рекреаційними ресурсами, зможе досягти значного економічного ефекту в туристичному бізнесі. Якщо в розвинених країнах ця галузь діяльності перетворилась на індустрію туризму, то Україна робить лише перші кроки в цьому напрямі. У світовій практиці поняття “індустрія туризму “ включає в себе підприємства інфраструктури, що зайняті задоволенням потреб туристів, у тому числі служби побуту, підприємства місцевої промисловості, що виробляють товари та сувенірну продукцію для туристів, товари та устаткування для готелів, ресторанів, кафе, а також напівфабрикати продуктів харчування тощо. Особливе місце в інфраструктурі займають підприємства готельного та ресторанного господарства тому, що сприяють задоволенню таких важливих потреб туристів як проживання та харчування.

А особисто від себе мені б хотілося додати, що туризм має велику перспективу і саме тому я обрала цю цікаву спеціальність. Хоча можна сказати туризм -- то моя стихія і це я зрозуміла ще змалку. Я відчула це під час моєї першої подорожі закордон. Потім був Ліцей туризму де я відкрила для себе, що організація подорожей це ще цікавіше. Сказати, що я маю великий досвід в галузі туризму, то буде неправда, але все ж таки дещо вже спробувала. Організовуючи прийом туристів із міст Одеси, Дніпропетровська, Мінська я набула практичних навичок, удосконалюючи свої теоретичні знання.

Туризм, як і все народне господарство, переживає скрутний перехідний період. Але поступальний процес відродження і розбудови нашої держави, прискорений і поглиблений останнім часом хід радикальних ринкових реформ, активізація соціальної політики переконливо свідчать, що ці труднощі є тимчасовими. Сподіваємося, що адекватне і випереджаюче вирішення наявних і виникаючих проблем сприятиме створенню ефективної системи життєзабезпечення народу і туристичного сервісу на рівні світових вимог та стандартів. Україна на новому етапі розвитку стане рівноправним і конкурентноздатним партнером, займе належне їй місце на карті міжнародної рекреації.

Одним із дослідників, який вперше застосував термін інфраструктура в економічних дослідженнях, був американський учений П. Розенштейн-Родан, який представив інфраструктуру як комплекс умов, які забезпечують сприятливий розвиток підприємництва в основних сферах економіки і задовольняють потреби населення.

Інфраструктура, як сектор економіки, являє собою специфічний міжгалузевий комплекс, що включає в себе засоби розміщення, харчування, перевізників, підприємства індустрії розваг, різні фірми, що здійснюють туроператорську й турагентську діяльність, установи, що надають екскурсійні послуги й послуги гідів-перекладачів і т.д.

Саме від того, наскільки розвинена туристична інфраструктура і її окремі елементи залежить якість туристичного продукту, туристичної послуги.

Історія розвитку туристичної інфраструктури регіону в національній туристично-краєзнавчій літературі розроблена недостатньо.

Основні періоди історії розвитку туристичної інфраструктури регіону:

- І період - австрійський: початок і становлення (друга половина XIX ст. - 1914p.);

- II період - польський: розвиток у міжвоєнний період (1918-1945 pp.).

Методично слід розрізняти макродослідження туристичної інфраструктури, що характеризують загальносвітові тенденції, особливості формування світового та макрорегіональних ринків; дослідження стану та напрямків розвитку національного ринку як складової регіонального та глобального ринків туристичних послуг, визначення специфічності функціонування національних та внутринаціональних ринкових структур; та дослідження мікрорівня або маркетингові дослідження окремого підприємства туристичної галузі. Методики та методи, що застосовуються, подібні за технікою та процедурою, але відмінні за механізмом аналізу. Специфіка туристичних послуг робить їх предметом міжнародної торгівлі, що передбачає не тільки багаторівневість дослідження, а й узгодження методичного апарату при переході від одного до іншого рівня.

Одним з найважливіших елементів організації туризму є забезпечення безпеки життя і здоров'я туристів.

Забезпечення безпеки передбачає цілий комплекс заходів у рамках національного законодавства, що гарантують безпеку переміщення туристів по території держави, їхнього перебування, збереження здоров'я, життя і майна.

Безпека туристів, їхнє благополуччя, а також підтримка високої якості обслуговування в місцях туристського призначення не можна розглядати відриві від інших суспільних або національних інтересів приймаючої країни навколишнього середовища в цілому. При розробці і проведенні в життя норм безпеки для сфери туризму і захисту туристів інтереси тих, хто відвідує і приймає повинні бути взаємно гармонізовані.



Список використаної літератури

1. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: Методологія та методика аналізу, термінологія, районування: Монографія. - К.: ВПЦ "Київський Університет", 2001.

2. Смаль І.В. Географія туризму та рекреація: словник-довідник. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2010.

3. Смаль І.В. Основи географії рекреації і туризму: навчальний посібник. - Ніжин: Видавництво НДПУ імені Миколи Гоголя, 2004.

4. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія. - К.: Центр навчальної літератури, 2007.

5. Квартальнов В А. Туризм. - М.: Финансы и статистика, 2002.

6. Царфис П.Г. География природных лечебных богатств СССР: (Курортологические аспекты). - М.: Мысль, 1986.

7. Kowalczyk A. Geografia turyzmu. - Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2000.

8. National Park Service: The Story Behind The Scenery. - Singapore: Tien Wah Press Ltd, 2009.

9. http://whc.unesco.org

10. http://www.baturin-capital.gov.ua

11. http://www.beaujolaisgourmand.com

12. http://www.brasilturismo.com

13. http://www.carnevale.venezia.it

14. http://www.moemore.com

15. http://www.nps.gov/index.htm

16. Герасименко В.Г. Основі туристского бизнеса. -- Одесса: Черноморье, 1997. -- 160 с.

17. З історії вітчизняного туризму. -- К.: Інститут туризму, 1997. -- 280 с.

18. Кузнецова Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного господарства. -- К.: Інститут туризму, 1997. -- 176 с.

19. Кифяк В.Ф.Організація туристичної діяльності в Україні.- Чернівці: Книги- ХХІ, 2003.- 300с.

20. Проблеми міжнародного туризму. -- К.: Інститут туризму, 1997. -- 264 с.

21. Розвиток туризму в Україні. -- К.: Інститут туризму, 1997. -- 245 с.

22. Туристические услуги в киеве от “а” до “я”. -- К.:Одекс Плюс, 2000. -- 272 с.

23. Редько В., Смикова М. Туристичне краєзнавство. - Методичні вказівки для самостійної роботи студентів денної і заочної форм навчання напряму підготовки 6.020107 - «туризм», 2010. - 48 с.

24.http://studentu5.com/index

25. http://ifteatr.org.ua/

26. http://tourism.if.ua/ua/if/

27. http://rest.if.ua/

28. http://lib.if.ua/

Размещено на Allbest.ru

...