Спортивний туризм

Страховка і допомога одне з найважливіших правил туристів-мандрівників.

3. Страхування та самострахування під час туристичних експедицій

туризм спортивний експедиція страхування

Обов'язковою умовою успішного проведення походів є їх безпека.

Безпека забезпечується високою фізичною, технічною і тактичною підготовкою.

Проведений аналіз нещасних випадків у пішохідних походах показує, що біля половини смертельних випадків пов'язано з подоланням водних перешкод, а четвертина тяжких травм - з не передбачуваними змінами умов походу, особливо в горах (каменепади, лавини, різке похолодання).

Дощ, град, гроза, туман, снігопад, вихровий вітер, снігові заряди, завірюха та інші метеорологічні явища в поєднанні з складними умовами рельєфу місцевості й при наявності нескладних природних перешкод у нормальних умовах можуть перетворитися на важкопрохідні й навіть непрохідні перешкоди і викликати часом непоправні наслідки.

Навіть пологі схили, особливо покриті травою, під час дощу можуть перетворитися у складні перешкоди. А якщо при цьому проходить зниження температури й починається ожеледь, то схили стають вкрай важкопрохідними й можуть бути причиною тяжких травматичних пошкоджень.

Страхування і самострахування - це комплекс прийомів, який забезпечує затримання учасника при падінні, зриві. Прийоми страхування повинні бути відпрацьовані до автоматизму. У вирішенні цього завдання основні труднощі, як не дивно - психологічні. Першим частіше за все йде найдосвідченіший учасник, і члени групи вірять, що він успішно подолає перешкоду. Крім того, більшість технічних прийомів відпрацьовуються як правило в реальних умовах, а страхування в штучних. Тому на тренуваннях техніці страхування необхідно приділяти набагато більше часу, по можливості імітуючи раптові реальні зриви.

Прийоми страхування та самострахування умовно поділяють на кілька груп.

Самострахування: в русі, при підготовці до руху, при забезпеченні страхування людини що рухається.

Страхування: одночасне, поперемінне, групове.

Спеціальним видом страхування є суддівське страхування на змаганнях.

Необхідно зазначити, що всі види страхування повинні виконуватися в рукавицях, бо при зриві відбувається ковзання мотузки, котре може привести до травми рук страхувальника.

Самострахування в русі є обов'язковим при відсутності верхнього страхування. Таким самострахуванням є використання жердини при переправі вбрід, кригоруба при русі по сніговому чи крижаному схилі, альпенштока при русі по траві.

При русі вгору та вниз по вертикальній мотузці чи круто нахилених перилах самострахування відбувається схватуючим вузлом на робочій мотузці. Довгий час для цієї цілі використовувався переважно вузол «прусік». Проте цей вузол погано тримає на мокрих та обледенілих мотузках, бувають випадки його оплавлення при ковзанні по основній мотузці. Тому в даний час для самострахування використовують вузли «австрійський» та Бахмана. При цьому необхідно регулювати довжину з'єднувальної мотузки так, щоб після зриву можна було дотягтися до схватуючого вузла. Для запобігання ковзання вузла при русі ні в якому разі не можна затискати вузол у руці.

При русі вниз та вгору по круто нахилених перилах, схватуючий вузол повинен знаходитися вище грудей. По вертикальних та крутонахилених перилах рухатися можна лише в страхувальній системі тому, що при зриві і провисанні на одній лише грудній обв'язці через 5-10 хвилин може наступити удушшя. При русі по вертикальних перилах рідко в походах і часто на змаганнях використовуються різні технічні засоби типу: жумара, кулачка (при русі вгору) чи вісімки, пелюстки, рогатки (при русі вниз).

Самострахування при русі по горизонтальних чи слабо нахилених перилах на переправі чи гірському рельєфі відбувається за допомогою ковзаючого карабіну на перилах.

Самострахування при підготовці до руху, чи при страхуванні це достатньо прості проте обов'язкові на небезпечній ділянці дії, що забезпечують безпеку учаснику походу. Ці дії полягають в прикріпленні туриста до надійної точки самострахування мотузкою, з'єднаною із страхувальною системою. Точками самострахування можуть бути скельний виступ, петля, гак, дерево, вбитий в сніг кригоруб, тощо. Прикріплення, як правило, відбувається за допомогою карабіна, проте можливі також кріплення вузлом (провідник, булінь, тощо). Довжина самострахуючої мотузки повинна дозволяти учаснику виконувати необхідні дії, і разом з тим запобігати його зриву з площадки, схилу, уступу. Точка самострахування розміщується зі сторони, що протилежна можливому напрямку зриву. Кріпити перила, страховку і самостраховку в одній точці не рекомендується. Простота що здається і, в зв'язку із цим, сумніви про доцільність та необхідність застосування даного прийому призвели до того, що в горах за останніх 10 років загинуло 46 страхуючих.

Одночасне страхування застосовується при переправі чи русі зв'язки по льодовику, некрутих схилах. Як правило, учасники ідуть один за одним на відстані 6-10 м. Другий - несе в руці 1-2 кільця мотузки, що дозволяє перескочити тріщину, розщілину, чи пом'якшити ривок при падінні першого.

При застосуванні одночасного страхування необхідні підвищена увага та спостереження за рухом товариша, щоб встигнути при зриві прийняти заходи по затриманню.

Поперемінне страхування - основний вид страхування на потенційно небезпечних ділянках.

Страховка поділяється на нижню та верхню.

Нижня страховка - це мотузка, що йде до спортсмена знизу. Щоб зменшити відстань падіння, мотузка може бути продіта через карабіни, закріплені в проміжних точках опори.

Страховка називається верхньою, якщо мотузка підходить до спортсмена зверху, тобто точка страхування знаходиться не нижче грудей. При цьому сам страхуючий може знаходитися внизу, але страхувальна мотузка проходить через карабін чи, на змаганнях, блок, вище грудей спортсмена. В більшості випадків верхня страховка може бути організована лише після проходження ділянки хоча би одним учасником із нижньою страховкою.

Організація точок страхування потребує особливої уваги. На гірському рельєфі точками страхування можуть бути дерева, що ростуть на схилі, чи скелясті виступи. При їх відсутності доводиться вбивати гаки. Для відповідальних точок страхування рекомендується вбити 2-3 гаки.

При страхуванні через скельний виступ необхідно попередньо перевірити, чи немає гострих кутів, які можуть перерізати мотузку, або чи нема вузьких щілин, які її затиснуть.

Висновки

Працюючи над роботою було опрацьовано багато літературних джерел: нормативних документів, Законів, Положень, проводилося детальне дослідження посібників інформаційних довідників, статистичних матеріалів, журналів, газет, статей, книг, з метою детального вивчення туристичних експедицій, а також молодіжного туризму в Україні та можливих шляхів удосконалення його розвитку. При написанні роботи найбільш були використані літературні логічні методи, методи порівняння. Дослідження даної теми дало змогу виконати роботи чітко окресливши статність становлення і розвитку туризму, показати його особливості. Я вивчила організацію молодіжного туризму в контексті розвитку туризму України в цілому, адже молодіжний туризм - це туризм, який охоплює молоде покоління різними видами, формами оздоровлення, відпочинку, дозвілля, пізнання. Велика увага була приділена висвітленню сучасного стану дитячо-юнацького туризму в Україні, шляхи організацій якого відбуваються через діяльності гурткової роботи в туристських ПНЗ професійних туристичних установах загальноосвітніх навчальних закладах. Для того щоб запропонувати шляхи удосконалення організацій молодіжного туризму в Україні необхідно було вивчити ряд державних документів.

Програм розвитку туризму, краєзнавства, молодіжного туризму станом до 2010 року, які передбачають заходи, акції форми та методи організації молодіжного туризму, але для планування завдань, заходів необхідні фінансові витрати, які не завжди є доступними і достатніми на рівні місцевих бюджетів. Необхідною умовою популяризації і організації молодіжного туризму в Україні є привертання уваги громадських організацій, приватних фірм, установ до цього виду туристичного бізнесу. Адже, головне завдання на сьогодні розглядати молодіжний туризм як галузь економіки держави. Спортивний туризм, його види є найбільш популярними серед молоді, але теж вимагають матеріально-технічної допомоги на сьогоднішній день. Україна має всі передумови для розвитку туризму, рекреаційні ресурси, історико-архітектурні об'єкти дають можливість ще краще розвивати молодіжні екскурсії, подорожі, експедиції з метою популяризації країни в світі, залучення іноземного капіталу, створення спільних молодіжних міжнародних туристичних фірм й надалі.

В наші дні неможливо уявити собі крупне європейське місто без іноземних туристів. Сьогодні туризм перетворився на індустрію, яка відіграє помітну роль в економіці багатьох країн, на розвиток туризму виділяються значні кошти. Будуються туристичні центри - цілі міста для відпочинку з розвагами. В таких містах тисячі людей зайняті обслуговуванням відпочиваючих. Зростає зайнятість місцевого населення, багато сільських мешканців отримують «другу спеціальність», збільшуються доходи, покращуються умови їх проживання.

Список використаної літератури

1. Арефьев В.Е. Введение в туризм: Учебное пособие. Изд-во АГУ, 2002. -- с. 282.

2. Биржаков М.Б. Введение в туризм: Учебное пособие. Изд-во Герда, 2004. -- с. 37

3. Бардин К.В. Азбука туризма. - М., 2000.

4. Богащенко Ю.А., Бормотов И.В. Навесная переправа. - М., 1983.

5. Бейдик О.О. Словник-довідник з географії туризму, рекреології та рекреаційної географії. - К.: Палітра, 1997.

6. Биржаков М.Б. Введение в туризм. - Москва - Санкт-Петербург: Герда, 2000.

7. Варламов В.Г. Основы безопасности в пешем походе. - М., 1999.

8. Васильев И.В. В помощь организаторам и инструкторам туризма. - М., 1982.

9. Гулиев Н.А., Кулагина Е.В. Введение в специальность (Туризм): Учебное пособие/ - Омский государственный институт сервиса, 2002. - 188 с.

10. Закон України «Про туризм» (15 вересня 1995р.). - К., 1995.

11. Закон України «Про страхування»: Збірник нормативно-правових актів. - Т 2. - Ужгород, 1999.

12. Гуляев В.Г. Организация туристской деятельности: Учебное пособие. -- М.: Нолидж -- 1996.

13. Зорин И.В., Квартальнов В.А. Энциклопедия туризма. -Москва, 2000.

14. Котриця М.Ю. «Туристичний похід вихідного дня». - К., 1999.

15. Костерев Н.А. Рекомендации по составлению туристского отчета о походе. - М., 1999.

16. Костерев Н.А., Самохина Т.А. Справочник инструктора детско-юношеского туризма.Часть II. Подмосковье: краеведческие объекты, маршруты походов. - М., 1980.

17. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. Чернівці: Карпати 2003.

18. Маринов Б.А. Проблемы безопасности в горах. - М., 1981.

19. Маринин М.М. Туристские формальности и безопасность в туризме. - М., 2002.

20. Сенин В. С. Введение в туризм: Учебное пособие. - М., 1993.

21. Закон України «Про туризм» (N 324/95-ВР) від 15.09.1995 р.

22. В.Цибух «Туризм в Україні» // «Економіст», №6 (June) 2000 р., с.34-35

23. Указ Президента України «Про підтримку розвитку туризму в Україні» (№127/2001) від 2.03.2001 р.

24. Цибух В.І. Туризм ХХІ столітті. Глобальні тенденції і регіональні особливості. 2002.

Размещено на Allbest.ru