Дендрологічні особливості Тростянецького парку

Размещено на http://www.allbest.ru/16

Зміст

дендрологічний парк природний заповідний тростянець

Вступ

1. Історія парку

1.1 Відродження парку

2. План-схема дендропарку Тростянець

3. Проблеми парку

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Чернігівщина. Край зачарованої Десни, розміщений на границі лісової та лісостепової зон, край з досить теплим літом і помірно м'якою зимою. Природа неначе створила його для того, щоб людина використовувала дари її природи, любила та шанувала її.

Чернігівщина - край річок, лісів та боліт. Близько 1200 річок басейну Дніпра нараховується на території області. Це - славетна Десна та її притоки Убіль, Мена, Снов, Сейм, Остер та інші. Численні «голубі очі» Чернігівщини - її озера та ставки, водосховища. Все живе тягнеться до води, її використовує людина для життя та ведення господарства, судноплавства, рибництва. У воді і навколо неї селяться тварини. Річки, водойми і болота Чернігівщини, серед яких багато втрачено при проведенні широких меліоративних робіт, вимагають пильного догляду і контролю для збереження і покращання їх стану.

Ліси, які в минулому переважали, нині займають близько п'ятої частини території області і збереглись переважно в поліській частині області та в долинах річок. Примножити лісові багатства - актуальне завдання для Чернігівщини. Чимало цінних лісових ділянок нині охороняється.

Тваринний світ області багатий та різноманітний, численні мисливські тварини, багатим є світ птахів та риб.

Крім цінних об'єктів сьогодення, Чернігівщина славна також історико-природними пам'ятками. Тут є давні поселення людини, найдавніші - з часів палеоліту, близько 100 тисяч років тому. Найвизначнішою пам'яткою пізнього палеоліту є відома Мізинська стоянка в долині Десни. З інших історичних пам'яток природи області слід згадати також скіфські кургани, городища, поселення. Пам'ятками природи різного віку € старі дерева, пов'язані із багатьма історичними подіями.

На Чернігівській землі створено чимало природно-заповідних територій і об'єктів, в яких охороняються ліси і водойми, типові рослинні угруповання і фауністичні комплекси. Значна увага приділена охороні раритетної компоненти нашого біорізноманіття - рідкісних видів рослин і тварин, рідкісних рослинних угруповань. Природно-заповідний фонд Чернігівської області нараховує 647 територій та об'єктів. Серед них - всесвітньо відомі перлини - Тростянецький дендропарк, Качанівський та Сокиринський парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва. Природно-заповідні території займають 6,9% площі області.

1. Історія парку

Державний дендрологічний парк "Тростянець" НАН України (до 1983 р. - Державний дендрологічний заповідник "Тростянець" НАНУ) - видатна пам'ятка садово-паркової архітектури середини XIX століття. Нині дендропарк - національне надбання України.

Розташований дендропарк у південно-східній частині Чернігівської області на території Ічнянського району на площі 204,7 га у сприятливих для розвитку деревної рослинності кліматичних умовах. Місцевість, обрана для створення дендропарку, на початку XIX століття була типовою для Лівобережного лісостепу відкритою рівниною, розсіченою численними заболоченими балками. На південній частині цієї території зростає дубовий гай, частина дерев якого збереглася і зараз входить до складу паркових ландшафтів. Решта вибраної території використовувалась як сільськогосподарські угіддя.

Парк у Тростянці заснував Іван Михайлович Скоропадський (1804-1887) у 1830-х роках, - нащадок відомого гетьмана Івана Ілліча Скоропадського (близько 1646-1722).

Коли виникли земські установи, Іван Михайлович узявся за громадські справи, постійно був присутнім на земських зборах і з'їздах мирових суддів. Він був членом Училищної ради, сприяв створенню в Прилуцькому повіті чоловічих та жіночих шкіл, власним коштом допомагав народним вчителям.

Від батька Іван Михайлович успадкував більш як 3000 десятин землі в Чернігівській та Полтавській губерніях, а від матері - близько 2000 десятин в Чернігівській. Значний прибуток він мав від вирощування тютюну, винокуріння, виробництва цукру. Він сприяв покращенню вівчарства, свинарства та скотарства в своїх маєтках, купуючи племінних тварин на кращих заводах Росії, за кордоном, на виставках.

Хутір Тростянець був викуплений у козака І. Хорунжия ще його батьками у 1820 р. Але І.М. Скоропадський докупив землі навколо нього і збільшив їх з 700 до 2600 десятин.

У 1829 р. Іван Михайлович одружився з Єлизаветою Петрівною Тарновською - родичкою господарів Качанівки. У 1830 р. він поселився з дружиною у батьківському маєтку Григорівка. Вже тоді Скоропадський мріяв про створення парку. Але в Григорівці для цього не було місця і тому він вирішив створити нову садибу у Тростянці. Принагідне зауважимо, що дружина Івана Михайловича не бажала жити у селі, вона приїздила в маєтки лише на літо. Шлюб проіснував тільки 10 років. Але їхні діти залишили по собі добру пам'ять. Донька Єлизавета (1832-1890), в заміжжі Милорадович, була україністкою, щедрим меценатом різних акцій щодо видання українських книжок, створення та підтримки шкіл, бібліотек. У 1873 Р. в роки реакції, які настали після 1862 р., пожертвувала 9 тисяч гульденів на створення у Галичині Товариства ім. Шевченка. Син Івана Михайловича та Єлизавети Петрівни Петро (1834-1885) був військовим (брав участь у війні на Кавказі, де відзначився хоробрістю). Після того, як покинув військову службу, багато зробив для ліквідації кріпацтва та займався просвітницькою діяльністю.

Хутір Тростянець Іван Михайлович обрав тому, що він був віддаленим від інших поселень, розташовувався на пересіченій місцевості з ярами, маленьким струмком Тростянець і ставком, невеликими групами багатовікових дубів. На користь Тростянця було й те, що його грунт-глибокий чорнозем - був надзвичайно родючим.

Палац та служби спорудили у 1833 р. За спогадами онука господаря П. Скоропадського, садиба складалася з великого дерев'яного будинку досить оригінального стилю, з приєднаними до нього двома великими баштами, що нагадували готичний стиль. Будинок був старий, зведений з чудової дубової деревини. В ньому були парадні кімнати і лише одна спальня, в якій жив Іван Михайлович.

До будинку прилягала велика двоповерхова прибудова, на зразок шотландських замків, також з баштою. Була система коридорів на кожному поверсі, з окремими апартаментами. Біля будинку знаходився великий газон, а ще чотири красиві кам'яні флігелі різних стилів. Один - кухонний, дво для гостей і один великий для службовців, пральні та ін. У флігелях подовгу жили артисти, художники та інші видатні особистості. Зокрема, в Тростянці тривалий час жив відомий художник Микола Миколайович Ге. Згодом у палаці зібрали картинну галерею, яка складалася переважно з краєвидів України, намальованих уродженцем Ічні академіком Петербурзької Академії художеств В.М. Резаковим.

Садиба, до якої входить великий дерев'яний будинок із баштами та чотири флігелі, споруджена поблизу струмка Тростянець, який використано для створення системи ставків. Шляхом поглиблення балок і насипання гребель створено Великий став, завдовжки 1,3 км і завширшки біля греблі майже 100 м. Він розділяє парк посередині з півночі на південь - це його композиційна вісь. Із різних боків поблизу ставка створено два менших розмірами - Лебединий та Куциха. Загалом водна поверхня, яка становить понад 10 га, - один із важливих елементів паркового ландшафту. Рівень ґрунтових вод знаходиться у межах 5-10 м , проте, у низинній місцевості часто виходять на поверхню у вигляді відкритих джерел, завдяки яким у паркових ставках підтримується стабільний рівень води.

У 1834 р. на берегах ставків, площею близько 20 га, зроблені перші насадження деревних рослин крупномірними саджанцями ялини європейської, тополі та інших місцевих видів. Згодом почали висаджувати також саджанці берези, липи, клена, дуба, які викопували в сусідніх лісонасадженнях. Ці рослини з часом майже повністю загинули, окрім тих, які були висаджені безпосередньо біля води. Такі результати перших посадок спонукали І.М.Скоропадського до створеня власного розсадника на території парку.

У балці Богівщина в значній кількості почали вирощувати посадковий матеріал як місцевих видів, так і завезених з інших районів. За наявності достатньої кількості посадкового матеріалу посадки почали здійснювати великими суцільними ділянками, які межували із сінокосними галявинами, і отримали досить позитивні результати. Наприкінці першої половини XIX ст. в насадження почали вводити екзотичні види, саджанці яких доставляли із Риги, Петербурга, Парижа, Києва, Нікітського ботанічного саду, акліматизаційного саду Каразіна та інших. Звичайно, не всі екзотичні рослини приживались в нових умовах, але це дало поштовх для удосконалення акліматизаційної роботи і застосування нових засобів, у т.ч. шляхом щеплення екзотів на місцеві види, наприклад, південних дубів на місцевому дубі, кедра сибірського на сосні звичайній тощо. І це дало позитивні наслідки: паркові насадження почали швидко збагачуватись новими оригінальними формами з незвичайними декоративними властивостями.

Одночасно з розвитком паркових ландшафтів виникла реальна необхідність створення захисних насаджень. Це здійснювалося шляхом заліснення степових ділянок розміром від 0,5 до 15 га за межами паркової території. Насадженя розміщували смугами чи компактними галявинами навкруги парку на відстані до 2 км від нього, створюючи захисну зону, розширену з боку переважного напрямку вітрів. Як правило, у більшості цих насаджень домінував якийсь один вид, наприклад, сосна, береза, ялина, дуб але були і змішані насадження, де до місцевих видів додавались екзоти, запас саджанців яких створювався у розсаднику.

Таким чином площу захисних насаджень було доведено до 155 га, з яких 100 га займали хвойні види. З 1858 р. почався новий етап у будівництві Тростянецького парку - перетворення рівнинної місцевості на рельєфний ландшафт. Спочатку роботи здійснювали на 5 га, а згодом площу було розширено до 30 га по обох боках від Великого ставу. Керував роботами головний садівник К.Д.Шлінглоф. З метою створення гірського рельєфу на відведених ділянках частково вирубували існуючі насадження, а в місцях, де створювали високі гірки, вони ставали каркасом і повністю засипались землею.

У результаті робіт, що проводили близько 30 років, створено гористий рельєф, де висота окремих гірок сягала 35 м. Гірки обсаджували деревами, здебільшого соснами та кущовими видами. У 1886 р. проведено першу інвентаризацію насаджень парку і складено топографічний план. За її підсумками площа парку становила 170 га, видовий склад налічував 623 види та форми, з них 161 - хвойних, 462 - листяних, у тому числі дуба - 50 видів і форм, клена - 60, ясена - 37, ільмових -- 34, липи - 27, берези -16, тополі - 18, горобини -17, ялини та ялиці -- 51, сосни - 22, туї -- 32, ялівцю - 25 видів та форм. Узагалі у цей період ландшафт парку був практично сформований: захисні насадження займали площу 180 га, формування рельєфу безпосередньо на території парку закінчено, прокладено доріжки, встановлено кам'яні та дерев'яні лави та альтанки, скульптури, побудовано малі архітектурні форми, греблі та мости.

На жаль, з кінця XIX ст. в історії дендропарку починається період повного занепаду, спричиненого смертю І.М.Скоропадського в 1887 р. і відомими суспільно-політичними подіями початку і середини XX ст. Факт такого занепаду достовірно засвідчила інвентаризація насаджень парку 1948 р., коли виявлено тільки 391 вид і форму, у тім числі 79 хвойних і 312 листяних. Істотне значення в такому зменшенні видового і формового складу насаджень мав фактор відсутності протягом тривалого часу компетентного і зацікавленого господаря. Так, у січні 1918 р. садибу зруйновано й упродовж двох десятиліть парк був у віданні створеного в Тростянці тваринницького радгоспу. З 1938 р. головна частина парку виділена в самостійну господарську одиницю і підпорядкована безпосередньо Наркомзему УРСР, а в 1940 р. він став державним заповідником і був підпорядкований Головному управлінню заповідниками. Цього ж року заповіднику додали 30 га орної землі для створення розсадника і колекційної ділянки.

1.1 Відродження парку

Із переданням дендропарку до Академії наук УРСР у 1951 р. в його історії почався якісно новий період розвитку. Він стає науково-дослідною установою, де вивчаються питання інтродукції та акліматизації рослин, реконструкції та відновлення паркових ландшафтів, вегетативного та генеративного розмноження інтродукованих рослин і проводиться ефективна культурно-просвітницька робота. Практично відразу після передання, у Тростянці на площі 11,4 га створюється арборетум, де зібрано майже тисячну колекцію деревних видів, різновидів і форм. Активно розвивається виробничий розсадник, де вирощуються сотні тисяч саджанців різноманітних видів і форм як для потреб власне дендропарку, так і для потреб зеленого будівництва. З часом дендропарк став головним виробником декоративних саджанців для північних регіонів України, а також для Росії та Білорусі.

Дендропарк використовується і як насіннєва база для постачання зацікавленим структурам насіння екзотичних видів. Перегорнувши сторінки історії древнього парку, хочеться повністю поринути у непересказане відчуття єдності з рукотворною природою. Побудова парку у вигляді природного ландшафту примушує замислитись: невже все це створено людиною? Милуючись прекрасним ландшафтом дендропарку, важко повірити, що це була монотонна, безліса рівнина, пересічена неглибокими балками та болотистими низинами вздовж струмка Тростянець. Зараз тут проглядається і профіль Альп, і Швейцарські ущелини та сонячні галявини, і багатовікові дерева-велетні, які вдивляються у глибочінь ставків. Завдяки вдалому поєднанню води, зелених насаджень, архітектурних форм, створеному гористому рельєфу, парк постає гармонійним, цілісним та незвичайно привабливим будь-якої пори року. Спокійна гладь ставків заспокоює, примирює, надихає. Легкі дерев'яні містки, перекинуті через ставки, дозволяють і сьогодні милуватись неповторним прибережним ландшафтом із плакучих верб, білокорих беріз, темно-зелених ялин, що древніми силуетами віддзеркалюються у воді, Іїґ зупиняючи нестримний плин часу. І тільки дикі лебеді, сколихнувши хвилі, повертають нас у сьогодення. Парк користується великим попитом серед туристів, особливо популярні - тури вихідного дня.

Особливе місце посідають хвойні рослини, якими засаджено найбільш рельєфні місця парку, їх вдало використано під час оформлення галявин, ставків, окремих паркових масивів.

Завдяки хвойним видам незвичайний художній колорит створюється у парку протягом літнього періоду і взимку. Низькорослий ялівець козацький, яким покрито крутосхили, гірки та їх підніжжя, береги ставків, створює неперевершений художній ландшафт, який, окрім цього, ще й ефективно виконує ґрунтозахисну функцію, не допускаючи змивів та ерозії ґрунтової поверхні. Високорослі види роду туя, ялиця, ялина, сосна та інші з їх надзвичайно декоративними голубими, сріблястими, золотистими, плакучими, пірамідальними та розлогими формами використані для створення мальовничих пейзажів у вигляді окремих груп або одиночних екземплярів на відкритих місцях.

Вітаючись із парком, нас зустрічає Вестибюльна галявина, а крокуючи вздовж берега Великого ставу, - галявина Шевченка, потім відкриваються по черзі, наче картини, облямовані дорогими рамами з віковічних дерев, відкриваються Тисова, Кедрова, Березова галявини, та галявини велетенських туй, "Три сестри", "Вісім братів"... Перебравшись центральним містком через Великий став, можна помилуватись "Швейцарською" ущелиною, поблукати до вершин рукотворних гір: Кудлатої, Сторожової, Дідової, Ротонди, зустрічаючи скіфських кам'яних баб. А, затримавшись біля мармурового пам'ятника, який замовив господар парку І.М.Скоропадський незадовго до смерті, читаєш звернуті до тебе через віки слова: "Любезный прохожий! Садъ, въ котором ты гуляешь, посаженъ мною; он служилъ мнъ утъшеныемъ въ моей жизни. Если ты заметишь беспорядокь, ведущий къ уничтожешю его, то скажи объ этомъ хозяину сада: ты сдълаешь доброе дъло.

2. План-схема дендропарку Тростянець

3. Проблеми парку

Як свідчать матеріали систематичних інвентаризацій, існує помітна тенденція до зміни видового складу насаджень, що особливо виражено у змішаних групах, до складу яких входять інтродуковані та місцеві види. Інтенсивна динаміка зміни видового складу характерна також для насаджень які досягають, або вже досягли критичного віку: в них відбувається прогресуюче зменшення кількості інтродуцентів і збільшення кількості місцевих видів, таких як: береза, клен, ясен, липа та інші. Самозасів зазначених видів розповсюджується настільки активно, що може створювати реальну загрозу існуванню менш адаптованих до місцевих умов інтродуктованим видам.

Не менш активною проблемою парку є відновлення та реконструкція ландшафтів, що є типовою практично для всіх старовинних парків. Причиною цього є те, що з плином часу в насадженнях з'явилось багато екземплярів дерев, які вже пережили свій оптимальний декоративний вік, досягли критичної вікової межі і практично втратили своє декоративне значення. Кількість таких дерев неухильно збільшується і загальна тенденція стає загрозливою.

Висновки

1. Дендропарк «Тростянець» знаходиться у селі Тростянець Ічнянського району. Його площа 204,4 га, підпорядкований Національній академії наук України. Парк у Тростянці заснував Іван Михайлович Скоропадський у 1830-х роках, - нащадок відомого гетьмана Івана Ілліча Скоропадського.

2. Дендрологічний парк «Тростянець має досить тривалу та яскраво виражену історію. Входить до природно-заповідного фонду Міністерства екології та природних ресурсів України як об`єкт загальнодержавного значення.

3. Парки, як осередки історії та культури нашого народу, потребують належного догляду та фінансування на їх утримання, адже вони несуть рекреаційне навантаження і повинні надихати нас на добро.

4. 

Список використаної літератури

1. Агальцова В.А. Сохранение мемориальных лесопарков / В.А. Агальцова. - Москва: Лесная промышленность, 1980. - 250 с.

2. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Чернігівській області за 2002 рік. - Чернігів, 2003. - 186 с.

3. Історія міст і сіл Української РСР. Чернігівська область. - Київ: Головна редакція УРЕ, 1972. - 780 с.

4. Карпенко Ю.О. Зелений туризм на Чернігівщині / Ю.О. Карпенко, М.В. Графін. - Чернігів, 2003. - 100 с.

5. Косаревский И. А. Парки Украины / И.А. Косаревский. - Киев: Госстройиздат УССР, 1961. - 265 с.

6. Косаревский И. А. Тростянецкий парк / И.А. Косаревский. - Киев: Госстройиздат УССР, 1964. -- 100 с.

7.. Липа О.Л. Визначні сади і парки України та їх охорона / О.Л.Липа. - Київ: Вид-во Київського університету, 1960. - 174 с.

8. Природно-заповідний фонд Чернігівської області / За заг. ред. Ю.О. Карпенка. - Чернігів, 2002. - 240 с.

9. Старовинні парки Чернігівщини. - К., 2001. - 54 с.

10. Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. - Київ: Українська Радянська Енциклопедія, 1990. -1005 с.

11. Шевченко Богдана. Тростянець / Богдана Шевченко. -- Киев: Гнозис, 2012. -- С. 96 -- 100.

Размещено на Allbest.ru