Подорож по місту Львів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львів - одне з найбільших міст України з багатою культурою і різноманітними пам'ятками історії, не лише української нації, але й інших представників народів тих, що живуть нині і що жили раніше. У місті знаходиться понад 2000 історичних, архітектурних і культурних пам'ятників. Чарівна панорама міста нікого не лишає байдужим, колорит національних традицій багатьох народів - захоплює, а гостинність місцевих жителів приємно приголомшує. Все це впадає в очі як тільки залишаєш будівлю залізничного вокзалу м. Львова. львів собор цвинтар

Перший день обіцяв нам багато цікавинок. Після розподілу студентів по кімнатах на найближчі декілька днів, ми всією групою відправилися на ознайомчу автобусну екскурсію «Вулицями стародавнього Львова».

Першим, що відкрилося нашому зору була «Львівська політехніка» - Інститут, заснований на початку ХІХ ст. Не найстарший вуз у Львові, але найбільша вища школа у місті. Коли він був заснований, він звичайно збільшувався, збільшував кількість кафедр, факультетів і змінював свій статус. Спочатку це була політехніка, політехнічна школа, в радянській час-політехнічний інститут, а сьогодні університет - «Львівська політехніка». Світлий триповерховий будинок. Кожного року його фарбують у різні кольори, цього року він білий. Це є головний корпус Львівської політехніки . На будівлі є напис латиною «наукам і мистецтвам присвячений цей будинок». Політехніка розташована в багатьох корпусах, має величезну територію, студентські гуртожитки. Має велику бібліотеку. Двоповерховий сірий будинок, вгорі написано «бібліотека», а нижче під ним іде напис на латині, що перекладається «тут мертві оживають, а німі розмовляють». Під час нашої екскурсії ми проїжджали костел Марії Магдалини, пам'ятник жертвам сталінських репресій, який було відкрито на початку 90х років. На його відкритті була присутня Хілларі Клінтон. Проїжджали жовтий будинок - колишня дуже відома тюрма «Тюрма на Лонцького», трагічне місце у Львові. Зараз тут працює музей, який так і називається «Тюрма на Лонцького».Також проїжджали колишній костел Св. Лазаря. Знаменитий львівський хор хлопчиків і юнаків «Дударик» займається саме тут. З лівого боку від нього гарний маленький палац - Палац Бєльських. Колишня приватна власність, а сьогодні будинок вчителя у Львові.

Львів, територію якого ми проїжджали, умовно називають «Львів австрійський». Звичайно, Львів це українське місто, але коли ми говоримо «Львів австрійський», то маємо на увазі саме період будівництва міста. Отже саме ця частина міста будувалася в австрійські часи. Архітектура цього періоду дуже цікава. Різноманітні балкони: дерев'яні, кам'яні, металеві. Колись львівські ковалі славилися своїми роботами. В середньовіччі вони кували в основному зброю, а вже наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. прикрашали ажурними балконами будівлі Львова. Робили дуже гарні огорожі навколо львівських парків. Колись кожен парк мав свою індивідуальну орнаментальну огорожу. Звичайно, багато робіт вони виконали і на території Личаківського кладовища .

Далі ми виїхали на одну з центральних вулиць - це проспект Шевченка. Львів'яни, як правило і старші і молодші, часто кажуть «академічна вулиця», так вона негласно називалася раніше, так її називають до сьогодення. А все тому що в цій частині міста знаходиться львівський університет. Його перший корпус був відкритий саме тут в ХVІІ ст. В цій дільниці міста навчався Іван Франко .

Проїжджали ми і вулицею Франка. Багато чого у Львові пов'язано з іменем цього письменника. Франко прожив дві треті частини свого життя у Львові . Приїхав дев'ятнадцятирічним юнаком і прожив у Львові сорок один рік.

Далі нас чекала вулиця Пекарська. Сама її назва говорить про колишнє її призначення. Тут жили пекарі, тут були їх пекарні, саме сюди львів'яни приходили за свіжим хлібом. Сьогодні назва вулиці вже втратила зв'зок з професіями її жителів, але тепер ми можемо назвати Пекарську вулицею Львівських вишів. Два вищих навчальних закладів.

Один з них - це зооветеринарна академія. Будинок з масивними колонами при вході будувався в 50-х роках ХХ ст. Сьогодні це головний корпус академії, яка займає велику площу, має корпуси у Львові і має свої ферми на території Львівської області .

Другий - Львівський медичний університет. Спочатку було створено медичний факультет при львівському університеті в 1939 р. З часом цей факультет перетворився на окремий вищий навчальним заклад. І в 1941 р. відбувся перший його випуск - 20 молодих лікарів. На території університету знаходиться маленький ботанічний сад, який теж належить до цього вишу. У ботанічному саду ростуть лікарські рослини. Серед лікарських рослин університет дуже пишається своєю величезною колекцією різнокольорових півоній. Ця гарна квітка дуже широко використовується у медицині. Можна сказати, ботанічний сад - це один з львівських парків. Ще одним з львівських парків є Личаківське кладовище, яке пізніше ми і відвідали.

Личаківське кладовище

Найстарішим з перших заміських цвинтарів, який дійшов до наших днів, є Личаківський. Був заснований у 1786році. Це справжній музей некрополь, де на площі 40 га налічується понад 3000 кам'яних надгробків, більшість з яких є історико-культурними пам'ятками. У похованнях Личаківського цвинтаря віддзеркалена історія Галичини, яку творили представники української, польської, австрійської, російської, вірменської та інших національностей. На цвинтарі збудовано понад 2 тисячі гробівців, на могилах встановлено біля 500 скульптур та рельєфів.

На 86-ти полях захороненні видатні громадські діячі, історики, політики, письменники, композитори, співаки, в тому числі Іван Франко, Маркіян Шашкевич, Соломія Крушельницька, Кос-Анатольський, Станіслав Людкевич, Володимир Івасюк, Іван Крип'якевич, Іван Труш, Ірина Вільде, Антон Монастирський, родини Колесс, Барвінських; Габріела Запольська, Марія Конопніцька, Кароль Шайноха, Артур Гротгер, Юліан Ордон, Станіслав Щепановський, Степан Банах та багато інших; кілька військових меморіалів, в тому числі УПА та польський меморіал.

Каплиці, що являють мистецьку цінність, створені відомими скульпторами Гартманом Вітвером, Антонієм Шімзером, Паулем Евтельє, Парісом Філіппі, Монардо Марконі та інші.

Сьогодні Личаківський цвинтар - один з найбільш відомих некрополів Європи. 10 липня 1990 р. ухвалою Львівської міської Ради народних депутатів територія Личаківського цвинтаря стала історико-культурним заповідником місцевого значення. У 1991 р. до його складу включено військове кладовище Пагорб Слави.

Дорогою до нашої наступної зупинки бачили ще одне кладовище, яке має назву Марсове поле. По середині три ряди мармурових плит, завершується вся ця доріжка хрестом. Хрест на честь українських січових стрільців. А ця доріжка з плит - це вже 2 світова війна, там поховані бійці червоної армії, які брали участь в боях за Львів в липні 44-го року. Отже на кладовищі поєднано дві війни: першу і другу, ідеологічних противників. Але львівська земля прийняла їх останки, свято їх береже і вшановує.

Їдемо в стародавню частину міста. Там є дуже цікавий парк. Він називається «Шевченківський гай», його також називають «Скансен» або музей під відкритим небом. В Киеві є також такий музей «Пирогово», але він займає набагато більшу територію. Львівський не менш цікавий, тому що там гарно використано рельєф місцевості: там і пагорби, і долини - все те, що зустрічається на території львівської області і взагалі заходу України. В Скансені представлена дерев'яна архітектура всіх етнографічних карпатських зон: Бойківщини, Лемківщини, Гуцульщини, частково навіть Поділля і Полісся .

Львів завжди був багатонаціональним містом. Львів'яни пишаються тим, що у їх місті вживаються дуже багато різних релігійних конфесій. Там є римо-католицькі костели і багато греко-католицьких церков, синагога, є вірменська діюча церква. Є три православні конфесії: православна церква московського патріархату, православна церква київського патріархату і православна автокефальна церква .

Високий замок

Отже, наступною нашою зупинкою став «Високий замок». Парк «Високий замок» розташований на Замковій (Княжій) горі і є найулюбленішим місцем для романтичних прогулянок львів'ян та гостей міста. Саме з цією горою пов'язана перша згадка про Львів в історичних літописах 1256 року. За офіційними даними парк був заснований у 1835 році на місці фортеці “Високий замок”, яка розташовувалась на цій горі і була оборонним та спостережним пунктом, місцем для сховища воєнної зброї та амуніції, в підвалах фортеці тримали ув'язнених. Сьогодні від фортеці залишилась тільки частина південно-західної стіни.

Загальна площа парку -- 36,2 га. Парк «Високий замок» складається з двох терас: нижньої та верхньої. На нижній терасі прокладено безліч паркових алей, а також саме тут находиться монумент на честь Максима Кривоноса -- полковника, який за допомогою війська Б. Хмельницького, донських козаків і місцевого українського населення оволодів фортецею “Високий Замок”. На верхній терасі знаходиться оглядовий майданчик.

У 1957 році на Замковій горі було збудовано Львівський телецентр та телевізійну вежу, яка має близько 200 метрів у висоту.

Далі нам відкрилася невеличка львівська площа, називається вона іменем Данила Галицького, засновника міста Львова. На цій площі знаходиться один з Львівських Театрів. Це театр для наймолодших львів'ян і гостей - «Ляльковий театр». Львів є великим центром культури. У Львові працює філармонія, цирк. Також на сьогодні у Львові працює біля 20 музеїв і 8 театрів.

Наступним, що ми бачимо є пам'ятка архітектури ХІV ст.-ХVІІ ст. - колишній костел Марії Сніжної. Сьогодні це одна з діючих греко-католицьких церков. Дуже маленька, затишна церква. ЇЇ прихожанами в основному є люди, які живуть неподалік. Бо у середньовічній частині Львова церкви знаходяться дуже близько одна від одної.

Ще кілька слів про два відомі львівські театри. Театр української драми ім. Марії Заньковецької. Дуже відомий львівський театр. До речі, у Львові ніколи не було вишу, який би готував акторів, режисерів тощо. Але на сцені Львівського театру української драми починали такі актори, як Віталій Розстальний, Лариса Кадирова. Віталій Розстальний нині вже покійний, Лариса Кадирова грає у театрі української драми ім. Івана Франка у Києві . Брати Бенюки теж починали на сцені львівського театру української драми. Ну і ще одне ім'я не можна не згадати, це Богдан Ступка, якій зіграв близько 50 ролей в театрі, близько 100 ролей в кіно, йому навіть довелось бути міністром культури в свій час.

Театр української драми ім. Марії Заньковецької - це гордість міста Львова і з іншого боку це його біль.

Достатньо подивитися в якому стані знаходиться ця будівля. Головний режисер театру вже опустив руки, тому що кожен президент, приходячи до влади обіцяв, що театр буде відреставровано. Зараз відреставровано тільки головний фасад театру, а бокові його стіни вже давно потребують ремонту. Не дивлячись на досить тяжкі умови, театр продовжує свою працю і радує львів'ян своїми постановками .

Останньою зупинкою нашої ранкової екскурсії стала пам'ятка архітектури ХVІІІ ст. - Собор Святого Юра.

Собор Святого Юра

Перлина старої Львівської архітектури - греко-католицький кафедральний собор Св. Юрія (Юра). З моменту спорудження собор святого Юра використовувався для служб ченців Василіанського ордена, але після відновлення Галицької митрополії, в його стінах влаштувався греко-католицький єпископат. Автором проекту прекрасної церкви в стилі бароко став Бернард Меретин, а після його смерті в 1759 році собор Святого Юрія і прилеглі будівлі завершував Клеменс Фесінгер.

Творці собору проявили свій талант ще до закладання першого каменя: вони обрали для храму надзвичайно вдале місце - на вершині пагорба, домінуючого мало не над усім Львовом. Ніби продовжуючи і завершуючи схили, підносячись вгору, собор пов'язує архітектуру і природу в єдину величну композицію. Біля підніжжя будівлі розкинувся парк. Зелений трав'яний килим підступає до самого храму, а пишні крони старих дерев перегукуються з його обрисами. Особливістю ансамблю є і те, що собор розкривається глядачеві поступово. Дорога до нього тягнеться через прекрасні парадні ворота, прикрашені барочним фронтоном і декоративними вазами.

Справжня кульмінація вигляду - фасад храму. Його прикрашають скульптури Святих Атанасія і Лева, а також - фігура святого Юрія Змієборця (Георгія Побідоносця), що завершує аттик. Інтер'єр собору вражає простотою і логічністю, цілісністю своїх образів. У ньому вдало поєднується прекрасна архітектура, скульптура і майстерно виконані деталі декору. Одна з найбільш шанованих українських ікон міститься в кіоті лівого нефу - це Ікона Теребовлянської Божої Матері, створена в XVII ст.створена в XVII ст.

Після декількох годин відпочинку, увечері ми завітали до музею пивоваріння.

Музей пивоваріння

Музей відкритий 14 жовтня 2005 року під час святкування 290-ї річниці найстарішої броварні в Україні -- Львівської пивоварні. Перший в Україні Музей пивоваріння, метою якого є відкрити кожному відвідувачу невичерпні глибини світу пива: наблизити до таїнства народження чудового напою, пізнати історію його виникнення, пережити традицію виробництва і споживання «Львівського» пива та відчути його чарівний смак. Музей займає площу 600 квадратних метрів напівпідвальних площ Львівського пивзаводу. Експозиція музею розповідає про історію пивоваріння у Львові та про Львівську броварню. В експозиції представлені макети й справжні знаряддя праці броварників минулого й сьогодення, колекції пивних бочок і пляшок, зразки реклами тощо.

У музеї наша група переглянула відеофільм про Львівську пивоварню. Далі ми відвідали дегустаційний зал, де мали можливість посмакувати найкращими сортами «Львівського». Із музею є перехід до пивного ресторану «Хмільний дім Роберта Домса», який розташований у колишніх пивних підземеллях,там власне кажучи і відбулися наші вечорниці.

Сьогоднi Львівська пивоварня є найстарішим виробником пива в Українi. Завітавши у Музей пивоваріння у Львовi, можна доторкнутись до її славного минулого i скуштувати чудовий хмільний напій, який тут виготовляють ще з 1715 року.

На другий день була запланована пішохідна екскурсія «Львів - перлина Юнеско». Ми прогулювалися площею Ринок, яка є серцем Львова, центром площі є ратуша, вхід в яку прикрашають статуї левів, вона побудована в стилі віденського класицизму в1827-1835 рр. На площі побудовано чотири фонтани, які були зведені в 1793 р. в центрі кожного фонтану розташована статуя що втілює персонажа старогрецької міфологи: Амфітрита, Діана, Нептуна і Адоніса. Площа Ринок має 45 будівелі, усі вони є пам'ятками архітектури (шедеври Ренесансу - «чорна кам'яниця» та будинок Корнякта з італійським подвір'ям, палац Роберто Бандінеллі та Массарівська кам'яниця резиденція венеціанських послів, будинки Шольц-Вольфовичів та Любомирських). Аптека-музей найстаріша на Україні, в її підземеллях є цікава експозиція, Вірменський квартал - квартал богеми, людей, мистецтва і найбільшої кількості кав'ярень, ансамбль Вірменського собору з типово східними рисами. Захоплює погляд «Чорна кам'яниця» розташована на західній стороні площі. Вона вважається одним з найбільш коштовних пам'ятників житлового будівництва не лише Львова, але і всієї України. Фасад будівлі прикрашає скульптури Божої матері, апостолів і Св. Мартіна.

Відомо, що в ті часи будівлі споруджувалися за замовленням багатої знаті і заможних купців, оскільки ділянки були дуже дорогими. Платився податок від кількості вікон на головному фасаді будівлі. Це наклало свій відбиток на архітектурний вигляд будівель. Фасади будинків переважно трьохвіконні. До XVI ст. перші поверхи будинків мали криті галереї. Підвали виходили за лінію фасаду під справжній тротуар і мали вхід з вулиці. Нумерації будинків не було. Кожен камінчик мав назву від прізвища власника, або за елементами декоративного оформлення фасаду: «Під левом», «Під оленем». Кожен будинок заслуговує на увагу, кожен має свою історію.

Під час екскурсії ми побачили ще багато храмів різних конфесій, які будували в часи середньовіччя чи пізніше, в XVIII ст., коли прийшов стиль бароко: Кафедральний костел з чудотворною іконою Божої матері Ласкавої, колишній Домініканський костел - один з найкрасивіших храмів Львова у стилі бароко. Успенська церква та каплиця трьох святителів з чудотворною іконою Ставропігійною та мощами святих Пантелеймона, Меркурія, Іова Почаївського та святої Анастасії Царгородської .

Музей-Аптека

Домініканський костел

Після смачного обіду наша група відправилася до музею зброї «Арсенал».

Музей зброї «Арсенал»

Музей зброї був відкритий в 1981 році в недавно відреставрованому Міському арсеналі Львова. Арсенал - перша міська збройова, побудована у Львові в 1430 р. У 1554 р. вона була розібрана і на її місці була зведена нова (1555-1556 рр.) Побудована на засоби львівських міщан, будівля отримала назву "Міська збройова" або "Міський арсенал". У Музеї-арсеналі представлені всі основні види зброї: холодна, металева, вогнестрільна, предмети захисного озброєння. У експозиції музею широко представлена холодна зброя: ножі, кинджали, мечі, шаблі, шпаги, ятагани, сокири, алебарди, булави і так далі. Тут зібрано всі типи середньовічних мечів: поясні, півтораручні, дворучні. Багато клинків позначено клеймами, символічними знаками, написами. Цікавий півтораручний меч XIV століття, рукоятку якого прикрашає латунний хрест - знак Тевтонського ордена. Цей експонат - свідок героїчної боротьби слов'янських народів проти німецьких лицарів. Дивують своїми розмірами величезні дворучні мечі XVI століття, їх використовували при обороні фортець для збиття штурмових сходів, ними була озброєна охорона полководців і прапора. Вишуканим декором відрізняються ножі і кинджали народів Кавказу і арабського Сходу. Музей-арсенал - унікальний музей, який не має аналогів на території України. Він містить найбагатшу в Україні колекцію старовинної вогнепальної і холодної зброї.

На третього дня зранку ми відвідували храми різних конфесій.

Спочатку ми підійшли до визначного храму Римо-Католицької мови «Латинського катедрального собору» ХІV ст. Це єдиний храм у Львові, який жодного разу не був зачинений, і коли у період радянської влади 46-89 роки храми були перетворені на склади та для інших потреб їх використовування, то більшість прихожан цих храмів відвідували Римо-Католицьку Катедру .

Коли у 2001 році місто відвідував папа Іван Павло ІІ він першим чином звичайно відвідав Римо-Католицьку церкву. Крім цієї головної катедри у римі працює три римо-католицькі храми. Коло кожного храму у середньовіччі були цвинтарі, тут також був звичайний цвинтар. Після колонізації австрійської влади їх заборонили. На місці цвинтаря влаштували подвір'я, але одна пам'ятка - надгробна каплиця усипальниця залишилась до наших днів. Ця пам'ятка є з початку ХVІІ ст. відома у Львові як каплиця Боїмів. Це був такий рід, тобто прізвище роду. Сам Георгій Боїм, який закладав цю каплицю, був мером міста і вважав, що його родильна усипальниця повинна відповідати його високому статусові. Ця архітектурна перлина захована в тіні катедри. Вся різьба в камені, в архітектурному плані каплиця справді є найбагатшою у Львові. У самій каплиці поховано кілька осіб, десь 14 або 17 з роду Боїмів. Поховання здійснювались в підземеллі, а до каплиці сім'я могла прийти молитися. В австрійський час перепоховання здійснено на Личаківському кладовищі, а каплиця належить сьогодні львівській картинній галереї, використовується як музей. До огляду в середині не представлені експонати, вона сама є об'єктом огляду. На куполі цієї каплиці з самого верху є унікальна скульптура Ісуса Христа страждаючого. Під скульптурою латинський напис, який перекладається «перехожий зупинись і подумай чи твоє страждання є більше ніж моє». За заповітом Георгія Боїма після його смерті ключі було передано Архієпископові Римо-Католицької церкви, але, коли були здійснені самі перепоховання, їх передали музеєві.

Наступним був найбільший храм міста Львова - колишній Костел Єзуїтів, який може умістити в собі 5 000 осіб. Самих єзуїтів до Львова запросив римо-католицький архієпископ в кінці ХVІ ст. На початку ХVІІ ст. вони збудували тут ряд своїх будівель першою була споруджена єзуїтська колегія. Ця колегія цікава і тим ,що в 1661 р. вона отримала статус університету, тобто тоді був створений перший вищий навчальний заклад у Львові. Після того, як спорудили колегію, збудували цей величний помпезний храм . Будували його на зразок головного храму єзуїтів в Римі .

Більше 50 років цей храм використовувався як книгосховище львівської бібліотеки ім. Василя Стефаника. Минулого року храм відновили та передали греко-католикам. Як гарнізонний храм, призначений для війська нашого міста, храм носить ім'я святих апостолів Петра і Павла. Цього року на території храму на площі встановили дідух, що є невід'ємним атрибутом святої вечері, власне символізує дух предків (на святу вечерю завжди збирається вся родина і голова сім'ї приносить дідух, як пам'ять про тих, хто вже відійшов).

Коли ми залишили старе місто, нам відкрилася панорама австрійського Львова. Власне тут знаходяться два центральні проспекти міста. Проспект Тараса Шевченка і навпроти нього Проспект Свободи. На проспекті Свободи розташований оперний театр, а на проспекті Шевченка нашу увагу привертає готель «Жорж». Його було збудовано на початку ХХ ст. на місці, де ще в ХІХ ст. була одна з найпомпезніших і найдорожчих ресторацій нашого міста, і загалом, як вважалось, Галичини. Це був ресторан «Під трьома гаками», засновником і власником якого був виходець Баварії Гоффман Жорж. Ще тоді центральний проспект доповнювала річка Полтва, яка протікала поруч з готелем.

Окрім того, що «Під трьома гаками» був рестораном, він мав величезний літній сад, де пропонувалися різноманітні атракції, тобто там були сцена та відпочинкові місця і кожен міг приходити туди і на свій смак замовляти концерти чи карнавали. На початку ХХ ст. на місті цього закладу збудували значно більший готель. Готель отримав назву свого власника «Жорж». Для оздоблення самого приміщення використано чотири алегоричні скульптури, вони символізують чотири частини світу, чотири континенти. Ще на початку його існування сервіс готелю привів його за якістю до п'ятизіркового. Зараз цей заклад доповнюють магазини і кав'ярні. У ньому одна з найпрезентабельніших кав'ярень міста. Це «Глорія», яка минулого року на кавовому фестивалі зайняла перше місце.

На цьому проспекті ми побачили скульптуру Богородиці. Сама скульптура була встановлена на так званій Марійській площі, вже на початку ХІХ ст. Це є площа, яка не має жодного об'єкту, тобто немає жодного будинку, тут знаходиться виключно одна скульптура. Ця площа була утворена на так званому півострові. Наприкінці ХІХ ст. польська громада Львова готувалася до вшанування столітнього дня народження польського поета Адама Міцкевича і вирішили створити пам'ятник. Було оголошено конкурс на проект пам'ятника. Оскільки площа вважалась центральною, на ній знаходилась Мати Божа, вирішили саме там буде добре місце і пам'ятнику.

З того часу у Львові збереглась така теза «Посунься Мати Божа, Адам Міцкевич йде». Звичайно громада міста відстояла, щоб пам'ятник не встановлювати і не зносити скульптуру. Через те що пам'ятник досить громіздкий, на півострові його встановлювати небезпечно і тому обрали місце трішки далі. І не випадково, адже раніше звідси відкривалася чудова панорама на місто (будинку, що за пам'ятником, ще не було). Сам пам'ятник має таку алегоричну скульптуру, називається «натхнення».

Робота двох скульпторів, українського Михайла Паращука і польського Антона Попеля. У повний зріст зображений сам Адам Міцкевич, геній подає йому ліру і завершує його композицію вогонь, що символізує вогонь вічної творчості . Під час реставрації цей вогонь був вкритий золотом, сам пам'ятник вважається одним з найкрасивіших в світі. Відкрито його в 1901 році. В якийсь період полякі хотіли вивезти цей пам'ятник і встановити його у Польщі, але за рахунок того, що проект був розроблений як польським, так і українським архітектором, українській громаді вдалось його відстояти.

Що стосується будівлі за пам'ятником, це так званий перший Львівській висотний будинок, хмарочос. Будинок Шпрехера, або будинок книги. Споруджений у 1920 році Юаном Шпрехером. Сам Юан є автором і меценатом цього будинку. Він був євреєм, людиною дуже багатою, але розповідають в різних переказах що і дуже скупою. Ще до того, як будинок було споруджено, в 1910 році у Львові вийшов наказ про те «що в центральній частині міста не можна зводити будівель вище 4х поверхів». Крім того, що Юан Шпрехер був людиною багатою, він був дуже кмітливий, і йому вдалося збудувати такий високий будинок.

Спочатку львів'яни були обурені, тому що, по-перше, не звикли до такої висоти будівель, по-друге, він закриває вид на стару частину міста, але пізніше до будинку звикли. В ньому десь в 30-х роках минулого століття влаштували книжкові магазини, будинок отримав назву як «будинок книги», також в одному з приміщень цього будинку був ресторан «монополь», де часто любив зупинятись Іван Франко і переглядати вранішню пресу. Сьогодні будинок називають по-різному: будинок Шпрехера, будинок книги. Він містить ряд магазинів та ряд різних організацій.

Також завітали ми і до Палацу Потоцьких ,Львівського национального театру опери та балету.

Палац Потоцьких

Заснований у 1880р. Палац був збудований на замовлення родини Потоцьких за проектом французького архітектора Людвіга де Верні та за участі польського архітектора Юліана Цибульського . Будівля виконана в стилі французького класицизму, цегляна, обштукатурена, Н-подібна у плані , з розвинутим центральним ризалітом та боковими крилами. Триповерхова, з мансардами. Фасади декоровані фігурними обрамленнями вікон та рустикацією, ліпними консолями балконів та балюстрадами. Парадний вхід оформлений арочним портиком з ліпниною та іонічними колонами. Ліпний декор авторства Петра Гарасимовича та, ймовірно, Леонарда Марконі. Сьогодні палац реконструйовано у 1973--1974 роках, і зараз він знаходиться у відмінному стані, внутрішні інтер'єри збережені. Зараз тут знаходиться Львівська галерея мистецтв.

Львівський національний академічний театр опери та балету ім. С. Крушельницької

Львівський національний академічний театр опери та балету ім. С. Крушельницької - архітектурна перлина Львова, один з найгарніших театрів Європи. Зал театру відзначається чудовою акустикою та має багату історію. Проектував і зводив театр відомий в Європі архітектор Зігмунт Горгольовський -- автор багатьох монументальних споруд в Польщі і Німеччині. Відкриття театру відбулося 4 жовтня 1900 року, показом прем'єри лірико - драматичної опери "Янек" В.Желенського, про життя карпатських верховинців.

На львівській сцені виступами всесвітньовідомі виконавці - Олександр Бандровський, Гелена Рушковська - Збоїнська, Ян Кепура, Яніна Королевич-Вайдова, Джемма Беллінчіоні, Маттіа Баттістіні, Ада Сарі та ін. Яскраву сторінку в історії театру вписали співаки - українці: О. Любич-Парахоняк, О. Руснак, Є. Гушалевич, О. Носалевич, А. Дідур, О. Мишуга, М. Менцинський, С. Крушельницька та ін., мистецтво яких стало національною гордістю народу і дістало всесвітнє визнання.

В 2000 році театр святкував 100-річний ювілей. Було вирішено, що Указ про присвоєння театру ім'я І. Франка «втратив чинність» і присвоїти театру імені Соломії Крушельницької. Світовими прем'єрами були постановки балету «Поверення Баттерфляй» та опери «Мойсей» М.Скорика, що відбулася у дні візиту Папи Івана Павла ІІ до України у 2001 році. У 2009 році Львівський націнальний академічний театр опери та балету став членом асоціації «Опера Европа».

В останній день нашої подорожі була організована заміська автобусна екскурсія: «Золота підкова Львівщини»,до Золочівського,Підгорецького та Олеського замків.

Золочівський замок

Золочівський замок збудований у першій третині 17 ст., як оборонна фортеця. В`їздова вежа, Китайський палац, великий житловий палац творять прекрасну ренесансну гармонію. Впродовж віків замок -- фортеця, королівська резиденція, панська садиба, тюрма, навчальний заклад. Нині Золочівський замок -- музей-заповідник, відділення Львівської картинної галереї. У першій половині 17 ст. в Золочеві на місці старого дерев'яного замку було збудовано новий, який оточували потужні земляні вали, обкладені каменем, з бастіонами на кутах та pови з водою. Замок збудований за проектом невідомого італійського архітектора на кошти Якуба Собєського у 1634 році як оборонна фортеця. У дворі замку є два палаци. Більший з них має назву Великого палацу, а навпроти виїзної вежі знаходиться Китайський палацик - унікальна пам'ятка архітектури.

Історія замку цікава і багата на історичні та романтичні пригоди. У Китайському палаці проведена реставрація і у травні 2004 року він відкритий для туристів. 9 серпня 2009 року відбулося відкриття експозиції відреставрованого Великого (Королівського) палацу.

Час пливе, все змінюється. Зникають відомі люди, стираються з людської пам'яті визначні події, цілі епохи пропадають у небутті. Але є такі місця на які, здається, час не діє. Вони підкорили час собі-стали його володарями. Проходять віки, а ці місця не змінюються - стоять, демонструючи свою велич та гордість. Золочівський замок - фортеця, що нагадує величезний камінь , який зайняв свою нішу і який нікому не під силу зрушити з місця. Замок - справжня кам'яна перлина, архітектурна пам'ятка, що є гордістю не тільки міста, але всієї Західної України.

Підгорецький замок

Заснував мурований замок у 1635 р. коронний гетьман Станіслав Конецпольський на місці давніших укріплень, що належали родині Підгорецьких. Споруджено його під керівництвом відомих архітекторів Андре дель Акви і Гійома Левассера де Боплана .Підгорецький замок і досі вражає випадкових переїжджих своєю величчю та вишуканою красою ренесансних форм. Є одним з найкращих зразків у Європі поєднання ренесансного палацу з бастіонними укріпленнями. Палац називали "польським Версалем". До замкового комплексу входять: палац оточений бастіонними укріпленнями, валами, ровами, чудовим парком, що знаходиться на декількох терасах і є пам'яткою садово-паркового мистецтва державного значення, римо-католицький костел XVIII ст. та заїжджий двір. Саме цю споруду зробили Лувром, коли знімали усім відомий пригодницький фільм «Д'Артаньян і три мушкетери». Тут проходили різні частини "Марлезонського балету" і саме сюди Д'Артаньян привіз підвіски від герцога Бекінгема .Масивна споруда замку палацового типу дивує своєю величчю. Колись палац вражав розмаїттям залів, пишністю обробки стель, мармуровим обрамленням дверей і камінів, глазурованими кольоровими пічками, настінними розписами, художніми паркетами, колекцією творів мистецтва і зброї та багатою бібліотекою.

На сьогоднішній день у Підгорецькому замку - музей, де проводять реставраційні роботи.

Олеський замок

Олеський замок є, можливо, найвідомішим замком Львівщини, відродженим з цілковитої руїни. Понад шість століть стоїть він на високому пагорбі і є свідком та учасником багатьох подій, що навічно увійшли в історію. Вперше Олеський замок згадується в письмових джерелах, датованих 1327 роком. Розташування замку на кордоні Литви і Польщі зумовило постійну боротьбу за нього та часті зміни власників. У XV-XVІ ст. Олеський замок кілька разів ставав жертвою руйнівних набігів татар. У другій половині ХV століття замок перестав бути оборонною спорудою і перетворився у резиденцію магнатських родів: Даниловичів, згодом Собєських, Жувуських.

Олеський замок відомий у польській історії тим, що 1629 року тут народився онук Даниловича, майбутній король Польщі Ян ІІІ Собєський, за часів правління якого замок отримав статус королівської резиденції. У своїй подальшій історії замок багато разів потерпав від руйнацій: декілька пожеж і сильний землетрус 1838 р. спричинили руйнування мурів замку. Не менше пошкодили його і самі власники - після того, як в одній з кімнат знайшли замурований скарб, почалися гарячкові пошуки інших коштовностей: розбивалися стіни з розписами, руйнувалися каміни, знімалися підлоги. На кінець XIX ст. Олеський замок перетворився практично на руїну. За зібрані в 1882 р. львів'янами кошти замок викупили, і він перейшрв у власність держави. До 1939 р. замок використовувався як сільськогосподарська жіноча школа.

Коли Галичина була приєднана до СРСР, у замку організували табір польських військовополонених, у роки Другої світової війни тут розміщувалися військові склади. Лише з 70-х років минулого століття розпочалося активне відновлення Олеського замку. Нині це відділ Львівської галереї мистецтв. У музеї представлено: галицько-волинський іконописний живопис ХV-XVIII ст., український портретний живопис XVI-XVIII ст., європейське малярство XVII-XVIII ст., львівську скульптурну школу XV-XVIII ст., різноманітні європейські інтер'єри, а також унікальна колекція творів одного з найталановитіших європейських скульпторів ХVIII століття - Йогана Георга Пінзеля.

Львівська область здавна славилася замками. Багатовікова історія замків губиться в глибині століть. Хто їх будував, хто ними володів, чиї війська стояли під стінами замків і які доблесні воїни їх захищали - про це знають каміння стін, пронизані шрамами шрамами.

Достатньо пройтись залами Олеського, Золочівського, Підгорецький замків, як уявляєш собі благородних лицарів і дам їх сердець, правителів які в них жили в той час. І картини далеко минулих років оживуть в уяві: відблиски погорілище при осадження потужних стін і отзвуки жорстоких битв, пишні весілля та бали, народження славних королів.

Висновок

Львів - це перлина архітектури. Варто приїхати сюди, щоб відчути неповторний дух, смак і пристрасть Галичини; пройтися по вузьких вулицях Старого міста, обійти Площу Ринок, помріяти в одній з кав'ярень, подивитися на місто з гори Високий Замок. І тоді, після неспішного знайомства з містом Ви відчуєте містіку середньовіччя.

Размещено на Allbest.ru