Аналіз санаторно-курортного господарства Львівської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

В останні десятиліття у більшості розвинених країн світу швидкими темпами розвивається сфера послуг, яка, в окремих випадках, перевищує темпи промислового виробництва. У близько 40 країн світу туризм і рекреації є головною складовою поповнення бюджету. На сучасному етапі актуальним завданням для України є вихід на світовий ринок із наданням послуг, зокрема, з метою використання багатих рекреаційних та унікальних бальнеологічних ресурсів, лікування і відпочинку населення, розвитку туризму і спорту.

В Україні є значні передумови для розвитку рекреаційних територій, які обумовлені наявністю природних бальнеологічних ресурсів, мережею санаторно-курортних закладів і необхідної для їх функціонування інфраструктури. Однак, санаторно-курортний комплекс переживає складний період свого розвитку, оскільки руйнація централізованих методів управління, недостатність ринкових механізмів управління негативно відбилися на розвитку санаторно-курортних комплексів навіть у тих регіонах, які для цього мають потужний запас. За останній період відбулися кардинальні зміни у структурі економіки санаторно-курортного комплексу, погіршився матеріально-технічний потенціал надання послуг в оздоровленні і лікуванні. Підвищення комфортності в санаторно-курортному комплексі зорієнтоване, в основному, на платоспроможне населення з високим рівнем доходів.

Мета курсової роботи - визначити та розробити методологічні та інноваційні процеси управління для формування санаторно-курортних комплексів Львівської області, які забезпечують їх доступність для населення і проводять ефективну оздоровчу діяльність у ринкових умовах господарювання.

Для досягнення даної мети, ми поставили перед собою наступні завдання:

· Визначити загальну характеристику інноваційного процесу;

· Проаналізувати санаторно - курортне господарство Львівської області;

· Встановити інноваційні процеси санаторно - курортної сфери

Об'єктом дослідження є санаторно - курортне господарство Львівської області.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИНІ АСПЕКТИ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ САНАТОРНО - КУРОРТНОГО ГОСПОДАРСТВА

1.1 Загальна характеристика інноваційної діяльності. Сутність та зміст інноваційного процесу

Під інноваційною діяльністю розуміється діяльність колективу, спрямована на забезпечення доведення науково-технічних ідей, винаходів (новацій) до результату, придатного до практичного застосування та реалізації їх на ринку з метою задоволення потреб суспільства в конкурентоспроможних товарах і послугах. Згідно Закону України “Про інноваційну діяльність” , інноваційна діяльність - діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг[4].

Вона є невід'ємною складовою виробничо-господарської діяльності сучасних організацій і зорієнтована на оновлення і вдосконалення її виробничих сил і організаційно-економічних відносин.

Сутність інноваційної діяльності полягає не лише у винахідництві. Вона передбачає вмілу організацію впровадження новацій, в т. ч. і створених іншими. Це потребує особливого, новаторського, антибюрократичного стилю мислення менеджерів організації, зорієнтованого на нововведення, координування і узгодження діяльності зі створення та впровадження новацій усіма структурними ланками і службами.

Організація та управління інноваційною діяльністю здійснюються фахівцями різних функціональних служб і різних рівнів управління. Завдання менеджерів щодо впровадження новацій залежать від рівня управління. Важливою складовою інноваційної діяльності є праця висококваліфікованих технологів, конструкторів, маркетологів, економістів, фінансистів, які виконують специфічні функції з технологічного проектування та конструювання новацій, забезпечення фінансами науково-дослідних і проектно-пошукових робіт, калькулювання витрат ресурсів, цінового проектування, просування товару на ринок тощо. Працівники всіх рівнів є суб'єктами інноваційної діяльності у межах окремого підприємства.

Суб'єктами інноваційної діяльності є фізичні та юридичні особи, які провадять інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи позичені кошти в реалізацію інноваційних проектів [4].

Згідно Закону України «Про інноваційну діяльність»: «інновації - знов створені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, які істотно покращують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери [4].

Інновації в туризмі слід розглядати як системні заходи, що мають якісну новизну і що приводять до позитивних зрушень, що забезпечують стійке функціонування і розвиток галузі в регіоні. Так, ідея створення і реалізація туристських проектів, що навіть не приносять спочатку істотного прибутку, може дати поштовх розвитку туризму і тим самим активно сприяти створенню додаткових робочих місць і зростанню доходів населення.

Основу інноваційної діяльності у всіх секторах економіки складає реалізація досягнень науково- технічного прогресу. Сказане повною мірою відноситься і до сфери соціально-культурного сервісу і туризму.

Таким чином, інноваційна діяльність у сфері туризму спрямована на створення нового або зміну існуючого продукту, на вдосконалення транспортних, готельних і інших послуг, освоєння нових ринків, впровадження передових інформаційних і телекомунікаційних технологій і сучасних форм організаційно- управлінської діяльності.

Інноваційна діяльність і інноваційний процес за своїм змістом дещо різняться. Інноваційний процес є ширшим поняттям і охоплює всі стадії створення новинки - від ідеї до конкретного продукту, технології або послуги, які використовують у господарській практиці; всі етапи життєвого циклу інновації, в т. ч. її дифузія у нові умови і місця застосування. А інноваційна діяльність - це дії людей, спрямовані на створення чи впровадження інновації на певній стадії інноваційного процесу.

Інноваційний процес - сукупність науково-технічних, технологічних і організаційних змін, що відбуваються у процесі реалізації інновацій; процес послідовного перетворення ідеї на товар, що проходить етапи фундаментальних, прикладних досліджень, конструкторських розробок, маркетингу, виробництва, нарешті, збуту, ? процес комерціалізації технологій [4] .

Інноваційний процес - процес перетворення наукового знання на інновацію, яка задовольняє нові суспільні потреби; послідовний ланцюг дій, що охоплює всі стадії створення новинки і впровадження у практику.

Інноваційний процес можна розглядати як комплекс послідовних дій, унаслідок яких новація розвивається від ідеї до конкретного продукту і поширюється під час практичного використання. Перебіг інноваційного процесу, як і будь-якого іншого, визначається складною взаємодією багатьох чинників. Успіх на цьому шляху залежить від управлінського механізму, який об'єднує в єдиний потік витоки наукової ідеї, її розроблення, упровадження результату у виробництво, реалізацію, поширення і споживання. На розвиток інноваційного процесу впливають:

· стан-зовнішнього середовища, у якому він проходить (тип ринку, характер конкурентної боротьби, практика державного регулювання, рівень освіти, організаційні форми взаємодії науки і виробництва тощо);

· стан внутрішнього середовища окремих організаційних і господарських систем (фінансові та матеріально-технічні ресурси, застосування технологій, зв'язки з зовнішнім середовищем та ін.);

· специфіка самого інноваційного процесу як об'єкта управління.

Ефективність інноваційного процесу визначається лише після впровадження інновації, коли з'ясовується, у якій мірі вона задовольняє потреби ринку. Важливе значення при цьому має інструмент моделювання. Модель інноваційного процесу дає змогу виділити в інноваційній діяльності окремі складові, відкриваючи тим самим можливість наскрізного планування інновації за стадіями, з урахуванням кон'юнктурних змін.

Інноваційний процес в туризмі досить специфічний. Він отримує, як правило, своє визнання, з одного боку, через туристський ринок і міру задоволеності клієнта, а з іншого боку - в основному, завдяки ухваленню спільних рішень туристськими організаціями, органами управління галуззю в регіоні, органами місцевого самоврядування і громадськими організаціями, діяльність яких пов'язана з туризмом, а також завдяки оцінці галузі місцевим населенням. Лише така взаємодія всіх елементів (суб'єктів і об'єктів) інноваційного процесу може привести до появи істотного синергетичного ефекту, вираженого у якості зростання (розвитку) сфери туризму. Комплексність і трансформованність відкриттів, коли впровадження нового в одній області дають ефект (і можливо, сильніший), в іншій, що становить їх суть в галузі, тому потребують у науково обґрунтованій організації і управлінні.

Інноваційний процес можна вважати засобом задоволення суспільних потреб на основі впровадження досягнень науки і технології.

Інноваційний процес охоплює невиробничу сферу, сферу матеріального виробництва й експлуатації. Він є системою етапів, стадій та видів робіт, і тому має складну структуру.

Інноваційний процес - це не тільки складний, але і взаємопов'язаний процес створення інновацій з використанням сукупності системи знань, наукової і маркетингової діяльності; сукупності засобів праці, що полегшують людську працю і роблять її продуктивнішою (техніка, прилади, устаткування, організація виробництва).

Інноваційний процес - це комплекс різних послідовних видів діяльності на основі поділу і кооперації праці - від одержання нового теоретичного знання до використання створеного на його основі товару споживачем.

Розрізняють три види інноваційного процесу :

* простий внутрішньоорганізаційний (натуральна форма);

* простий міжорганізаційний (товарна форма);

* розширений.

Простий внутрішньоорганізаційний інноваційний процес передбачає створення і використання нововведення у рамках однієї організації. Нововведення при цьому не набирає безпосередньо товарної форми. У разі простого міжорганізаційного інноваційного процесу нововведення стають предметом купівлі-продажу в стосунках між виробниками та споживачами. Розширений інноваційний процес виявляється з появою нових виробників нововведення, порушуючи монополію виробника -- піонера, що сприяє через конкуренцію удосконаленню властивостей нововведення.

Простий інноваційний процес переходить у товарний за дві фази:

1) створення інновації та її поширення;

2) дифузія нововведення.

Поширення інновації -- це інформаційний процес, форма і швидкість якого залежать від комунікаційних каналів, спроможності суб'єктів господарювання сприймати цю інформацію та практично використовувати. Справа в тому, що суб'єкти господарювання, діючи в реальному економічному середовищі, виявляють неоднозначне ставлення до пошуку та впровадження нововведень.

Дифузія інновацій - це процес передавання (трансферу) технологій фірмами різних країн з урахуванням часу, внаслідок чого нововведення проникають в різні галузі виробництва та знаходять усе більше споживачів. Неперервність інноваційних процесів обумовлює швидкість та межу дифузії нововведення. Згідно з теорією Й. Шумпетера, дифузія інновації -- це процес кумулятивного збільшення кількості імітаторів (послідовників), які впроваджують нововведення слідом за новаторами, очікуючи більших прибутків. Слід зважувати на те, що процес дифузії інновацій може здійснюватись як по між фірмових каналах незалежних іноземних фірм, так і через внутрішні канали транснаціональних корпорацій у разі впровадження нововведень в будь-якому з їхніх відділень, розміщених в інших країнах[9].

Вирізняють такі форми трансферу інновацій на світовому ринку

· передавання, продаж або надання за ліцензією всіх форм промислової власності (за винятком товарних і фірмових знаків);

· торгівля високотехнологічною продукцією;

· промислове і технічне співробітництво в тій частині, що стосується технічного утримання обладнання й устаткування, напівфабрикатів і матеріалів;

· надання консалтингових послуг і інжиніринг;

· передавання технологій у рамках інвестиційного співробітництва.

Процес передавання технологій тісно пов'язаний з теорією життєвого циклу інновації. На етапі «дослідження і розробка» передавання технології (новації) не відбувається, бо ще не відомі сфери її використання і витрати на розробку. На етапі «впровадження» з'являється новий товар, виробництво якого є монопольним. Конкуренція відсутня. Дифузія інновації здійснюється у формі експорту товарів. На етапі «зростання» інновація поширюється в інших країнах, проте ще повністю не освоєна. З настанням періоду «зрілості» виникає поширення і обмін інноваціями між різними країнами. Поступово нова технологія удосконалюється і стандартизується, іде активне її передавання в країни, що розвиваються. Вона одержує загальне поширення, цінність її знижується, в розвинених країнах припиняється виробництво, експорт товару змінюється імпортом. Виникає нова хвиля передавання технології з країн, що розвиваються, в слаборозвинуті країни.

1.2. Нормативно - правове забезпечення інноваційного розвитку санаторно - курортного господарства

Нормативно-правова база інноваційної діяльності в Україні є доволі суперечливою, окрім того, неповною мірою відповідає засадам економіки, що ґрунтується на знаннях. Адже, до цього часу відсутня ефективна правова основа захисту прав інтелектуальної власності, функціонування венчурного капіталу як ринкового інституту; процедури створення окремих суб'єктів інноваційної діяльності безпідставно ускладнені. Крім того, законодавчо не встановлені критерії інноваційності проектів і розмежування інвестиційних та інноваційних проектів. Недостатньо внормовані питання об'єктивної експертизи та конкурсних засад бюджетного фінансування наукових, науково-технічних, інноваційних програм і проектів. Так, Закон України “Про державні цільові програми” передбачає обов'язкове проведення державної експертизи проектів державних цільових програм згідно з нормами законодавства, які відсутні.

Недосконалість правової бази інноваційної діяльності посилює практика призупинення окремих статей чинних законів законодавчими або підзаконними актами. Це підтверджується тим, що при прийнятті законів України про державний бюджет на поточний або наступний роки набула поширення практика ігнорування законодавства або призупинення дії статей законів, які стосувалися фінансової підтримки інноваційної діяльності (в т.ч. і окремих положень ЗУ “Про інноваційну діяльність” ( ДОДАТОК А), ЗУ “Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” тощо.

Зазначимо, що відсутність державної підтримки виконання програм науково-технічного та інноваційного розвитку, невизначеність правового інструменту залучення недержавних інвестицій з метою розвитку економіки, у тому числі механізму забезпечення розвитку державно-приватного партнерства, недосконалість законодавства щодо розвитку інноваційної діяльності призвела до погіршення стану багатьох галузей економіки, зокрема їх технічної та технологічної відсталості, зношеності основних фондів, низького рівня використання виробничих потужностей, їх високої енерго- та ресурсоємності, відсутності або низького рівня впровадження інновацій. У зв'язку із цим було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. N 389 «Про затвердження Програми розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні» [11]. У ній визначено, що пріоритетними галузями економіки, в яких реалізуються інвестиційні та інноваційні проекти, є паливно- енергетичний, агропромисловий, житлово-комунальний і машинобудівний комплекси та транспортна інфраструктура. На жаль, сюди не віднесено санаторно-курортний комплекс, від функціонування якого залежить покращення і примноження здоров'я населення, що в кінцевому результаті формує якісний людський капітал, без якого неможливим буде інноваційний розвиток згаданих галузей економіки.

Вважаємо, що інноваційний розвиток санаторно-курортного господарства є однією із нагальних проблем сьогодення, що пов'язана із недостатнім законодавчим і нормативно-правовим забазпеченням; матеріально-технічною базою, що погіршується через недостатність бюджетного фінансування; відсутністю реклами й системи інформування населення про переваги лікування на вітчизняних курортах; недостатнім рівнем розвитку інфраструктури курортів; значним скороченням проведення науково-дослідницьких робіт в області застосування різних рекреаційних ресурсів з метою лікування та профілактики. Все це потребує інвестицій та інноваційних рішень.

· На регіональному рівні інноваційна діяльність регулюється правовими документами, що можна згрупувати наступним чином [4]:документи програмного характеру (стратегії, концепції, програми) загальнодержавного, галузевого та регіонального рівнів (Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року, Державна цільова економічна програма «Створення в Україні інноваційної інфраструктури» на 2009-2013 роки, Державна цільова програма розвитку системи інформаційно-аналітичного забезпечення реалізації державної інноваційної політики та моніторингу стану інноваційного розвитку економіки, Державна цільова науково-технічна та соціальна програма «Наука в університетах» на 2008-2012 роки, Програми науково-технічного розвитку на період до 2020 року);

· закони України, які передбачають компетенцію місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у галузі інноваційної діяльності (Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 р., Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р., Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 р., Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» від 14.09.2006 р.).

· підзаконні акти Кабінету Міністрів України, міністерств та відомств, що регулюють окремі питання реалізації регіональних інноваційних проектів, створення місцевої інноваційної інфраструктури, подання звітності тощо;

· рішення та розпорядження місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в галузі інноваційної діяльності.

Хоча належне регулювання інноваційної діяльності на регіональному рівні сьогодні має дуже велике значення для України, на її шляху до інноваційного розвитку, крім прийняття нормативних актів, потрібно проводити ще й відповідні реформи, зокрема адміністративну. Неможливо запровадити сучасні правові інститути при збереженні застарілої системи публічної влади на місцях. Місцеве самоврядування в Україні запроваджене лише на низовому територіальному рівні - села, селища, міста, на регіональному рівні продовжує існувати система прямого державного управління; характер розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади призводить до виникнення «конкуренції компетенцій»; органи місцевого самоврядування сьогодні обмежені у праві самостійно визначати свої владні адміністративні структури, вони практично вичерпно перелічені у згаданому Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні»; однією з головних проблем лишається нереалізованість принципу фінансової автономії місцевого самоврядування .

В Україні санаторно-курортна галузь регулюється низкою нормативно-правових актів. Оцінка нормативно-правового поля санаторно-курортної діяльності здійснена в публікаціях [3; 8; 10; 12; 13].

Основними документами, що регулюють дану галузь є: Закони України «Про курорти», «Основи законодавства України про охорону здоров'я», «Загальне положення про санаторно-курортний заклад», Концепція розвитку санаторно-курортної галузі, Стратегія розвитку туризму і курортів.

У Програмі діяльності Кабінету Міністрів України від 20.12.2008 р. № 1107 «Подолання впливу світової фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток» передбачено створення умов для гармонійного розвитку людини шляхом забезпечення надання високоякісних і доступних медичних послуг [11] .

Завданням Уряду в цьому напрямку є забезпечення гармонійного розвитку, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, одним із шляхів розв'язання якого є розроблення Державної програми розвитку санаторно-курортної галузі на 2010-2020 роки. На жаль даної програми ще не розроблено, хоча вона мала б сприяти інноваційній діяльності санаторно-курортних закладів, залученню коштів Державної інноваційної фінансово- кредитної установи для здійснення заходів регіональних і інноваційних програм у санаторно-курортній сфері.

У Концепції розвитку санаторно-курортної галузі наголошується на тому, що у процесі реформування санаторно-курортної галузі досягнення науки вбачаються рушійною силою, що забезпечує всебічне обґрунтування необхідності перебудови галузі, визначення прогнозних потреб населення у санаторно-курортному лікуванні, медичній реабілітації та оздоровленні, а також розроблення заходів щодо їх поліпшення [12]. Проте інновації тут не розглядають, хоча вони також є рушійною силою розвитку будь-якої економічної системи та підвищення рентабельності суб'єкта господарювання. Враховуючи те, що курорти - це території, а туризм - це діяльність, більш правильним було б поєднання понять «санаторно-курортна галузь» і «туризм» [13].

Крім того, стратегія не визначає перспектив розвитку особливо цінних природних територій України і взагалі не оперує терміном «курорт» у тому значенні , яке було визначено Законом України “Про курорти”, а саме: курорт - освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні [5] (ДОДАТОК Б) .

До органів, які здійснюють управління в курортній галузі України, належать: Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань діяльності курортів, Рада Міністрів АР Крим, обласні Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, інші органи виконавчої влади. Так, серед основних повноважень Кабінету Міністрів України у сфері діяльності курортів можна виділити [11]:

· реалізацію державної політики в галузі діяльності курортів;

· установлення норм і правил користування природними лікувальними ресурсами;

· організацію ведення державного обліку природних лікувальних ресурсів, лікувально- оздоровчих місцевостей і курортів;

· затвердження режиму округів і зон санітарної охорони курортів державного значення;

· затвердження порядку ведення моніторингу природних територій курортів і порядку створення та ведення Державного кадастру природних територій курортів України і Державного кадастру природних лікувальних ресурсів України

Основними повноваженнями органів місцевого самоврядування у сфері діяльності курортів визначено [11]:

· затвердження місцевих програм розвитку мінерально-сировинної бази, раціонального використання та охорони природних лікувальних ресурсів;

· погодження видачі дозволів на користування природними лікувальними ресурсами державного значення;

· здійснення контролю за використанням природних лікувальних ресурсів;

· оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення.

Із цього випливає, що органи місцевого самоврядування визнані органами, які повинні управляти курортами місцевого значення, але водночас законом не встановлено, які органи уповноважені управляти курортами державного значення. Не визначено також і повноваження районних державних адміністрацій у сфері курортів, незважаючи на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 р. № 727 було затверджено Типове положення про відділ з питань туризму і курортів саме районної державної адміністрації [13]. Земельне законодавство України визначає, що до земель оздоровчого призначення належать такі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей. Але землі, які використовуються для організації відпочинку населення, ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, дитячих таборів, є землями рекреаційного призначення [11].

львівський санаторний курортний інноваційний



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ САНАТОРНО- КУРОРТНОЇ СФЕРИ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Загальна характеристика санаторно - курортного господарства Львівської області

Львівська область входить до п'ятірки найпривабливіших туристично-рекреаційних регіонів де ринок послуг відпочинку та оздоровлення є одним із найперспективніших в Україні. Природні багатства регіону завжди вважалися гордістю нашого краю.

Територія області розташована на стику Розточчя та Подільської височини. Значну частину території займає природний район - Українські Карпати та прилегле до нього Передкарпаття - курортні та лікувальні властивості яких ще далеко не вичерпані

Завдяки різноманітності рекреаційних ресурсів та сприятливим природним умовам відпочивати на Львівщині можна в будь-яку пору року.

В структурі рекреаційного потенціалу області провідне місце займають запаси лікувальних та мінеральних вод . “Скарбниці підземних аптек” здавна вважаються особливим багатством Львівського регіону.

З восьми типів мінеральних вод, що застосовуються в бальнеології, на Львівщині відомо сім. На їх базі розвиваються курорти, серед яких Трускавець, Східниця, Моршин, Шкло, Великий Любінь та інші оздоровниці. До лікувальних бальнеологічних ресурсів Львівщини належать також лікувальні торф'яні грязі Немирівського, Велико-Любінського, Моршинського родовищ та родовище Шкло.

Трускавець - найбільш привабливий бальнеологічний курорт України. Розташований у мальовничій долині Східних Карпат на висоті 350 м над рівнем моря на віддалі 100 км на південь від Львова. Це місто особливої природної краси з кришталево чистим повітрям, розташоване серед чарівних пологих лісистих схилів та стрімких річок.

Місто Трускавець - затишна й екологічно чиста зона з помірно-континентальним кліматом, щедрим розмаїттям природних багатств, курорт є однією з найдавніших оздоровниць Європи.

На його території зосереджені великі запаси мінеральних вод з 14-ма природними джерелами та поклади “гірського воску” - озокериту.

Сьогодні Трускавець - це 20 комфортабельних санаторіїв, 21 пансіонат та близько 50 готельних комплексів.

Кожного року сюди приїжджає понад 230 тисяч відпочиваючих з України, а також близько 25 тисяч іноземців.

Трускавець завоював славу та популярність завдяки лікувальній воді “Нафтуся”. Ця мінеральна вода сприяє виходу дрібних камінців та піску з нирок, жовчного міхура, сечо- і жовчовивідних шляхів, нормалізує обмін речовин, покращує діяльність кишково-шлункового тракту, підшлункової залози, підвищує активність залоз внутрішньої секреції, захищає та відновлює клітини печінки, виводить з організму радіонукліди та шлаки. Крім “Нафтусі” наш курорт багатий різноманіттям інших земних і підземних мінеральних вод, таких як “Марія”, “Юзя”, “Софія”, “Броніслава” та багатьох інших.

Між Трускавцем і Львовом через міста Дрогобич та Стрий курсують електропоїзди і автобуси Дістатися до Трускавця не складає проблем. Є залізничний та автовокзали, а у Львові (на відстані 100 км на південь) - міжнародний аеропорт.

Моршин - це один з найвідоміших гастроентерологічних курортів України, завдяки його унікальним джерелам мінеральних вод, вдалому географічному розташуванні, зручному транспортному сполученню і екологічно чистому середовищу.

Одним з основних лікувальних факторів Моршина є мінеральні джерела, а також торф'яна грязь і озокерит.

Курортна зона Моршина знаходиться окремо від житлової частини, практично всі санаторії перебувають у прекрасній парковій зоні, що плавно переходить у ліс.

Різноманітні за своїм змістом і хімічному складу мінеральні води Моршина, успішно використовуються у боротьбі з різними хворобами. Ефективний засіб для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту і обміну речовин. Моршинська мінеральна вода - завдяки протизапальному, жовчогінному, сечогінному і послаблюючому ефектам, сприяє очищенню організму, виведенню радіонуклідів, підвищує імунітет.

На території курорту 12 санаторіїв, 3 пансіонати з лікуванням, бальнеогрязелікарня, аеросолярій, інгаляторій.

Східниця - невелике селище, що розташоване в мальовничій долині річки Східничанка та оточене карпатськими горами.

В Східниці створені чудові умови для відпочинку та комплексного лікування багатьох недуг з використанням багатьох засобів - мінеральних вод для внутрішнього і зовнішнього застосування, озокеритної терапії, лікувальної фізкультури, а також особливого цілющого Карпатське повітря.

Східницьке родовище мінеральних вод налічує 38 джерел. Води Східницького курорту мають такі покази до застосування:

· захворювання жовчних шляхів і жовчного міхура

· захворювання печінки, нирок

· хронічні гепатити

· хронічні панкріатити

· хронічні холецистити, холангіти

· хронічні піелонефрити

· хронічні цистити

· цукровий діабет

Східницькі мінеральні води не мають аналогів у Європі, поєднують у собі лікувальні якості води таких відомих курортів як Трускавець, Кисловордськ (Росія) та Боржомі (Грузія).

У Великому Любіні знаходиться один з старіших в Європі бальнеологічних і кардіологічних санаторіїв.

Основний природний ресурс - сірководнева вода - має унікальні лікувальні та оздоровчі властивості. Медичні покази : захворювання серцево-судинної системи (ішемічна хвороба серця. Гіпертонічна хвороба. Ревматичні захворювання. Захворювання вен та артерій), захворювання нервової системи (дитячий церебральний параліч, залишкові явища ч. м. травм, інсультів, судинні захворювання мозку, радикуліти, неврити, астено - невротичні розлади, і т. д.), захворювання кістково-суглобної системи (остеоартрози, артрити, спондільоз, остеохондро, постравматичні контрактури і т.п.), гінекологічні захворювання (запальні та незапальні захворювання жіночої статевої сфери, різні форми безпліддя, злукова хвороба), дерматологічні захворювання (псоріас, парапсоріас, екзема, кропивянка. Червоний плоский лишай, кератодерміт, вогнищева склеродермія, себорея)

Курорт Немирів - бальнеологічний курорт лісостепової зони, розташований на північ від Південного Бугу. На базі цілющих сірководневих мінеральних вод та лікувальної торф'яної грязі працює будинок відпочинку, що розташований у палаці 1894-1917 pp.

У Немирові лікують захворювання органів кругообігу, опорно-рухового апарату, нервової системи, шкіри.

Шкло - бальнеологічний і грязьовий курорт в Яворівському Львівської області. Сірководневу сульфатно-кальцієву воду використовують для купелів, гідрокарбонатнонатрієво-кальцієву -- для пиття.

В санаторії “Шкло” лікуються:

· сечокам'яна хвороба при малих конкрементах

· запальні хвороби сечовивідних шляхів - пієлонефрит, цистит

· сечокам'яні діатези всіх видів

· хронічні простатити, уретрити

· жовчнокам'яна хвороба, неврастенії, остеохондроз хребта

· запальні хронічні захворювання печінки і сечовивідних шляхів

· функціональні розлади жовчовивідних шляхів (дискенезії)

· хвороби жіночих статевих органів, запалення маточних труб, матки, яєчників

· псоріаз різних форм, свербець, кропивниця

· нейродерміт в хронічній стадії, вогневе і тотальне облисіння

· екзема істинна і себорейна в хронічній стадії

· подагра, хронічні поліартрити різних етологій

· хвороби периферійних нервів, радикуліт, плексити, неврити

· захворювання шлунково-кишкового тракту

Кліматичні умови Карпат є комфортними для організації зимових видів рекреації, зокрема для активного відпочику на гірськолижних курортах Львівщини - с. Славське, с. Тисовець, с. Орявчик, с. Волосянка. Туристична інфраструктура гірськолижних курортів налічує безліч різноманітних послуг для туристів та гостей Львівщини.

Славське - найбільший гірськолижний курорт Українських Карпат розташований між хребтами Бескидів та Горган. Курорт має досить розвинену інфраструктуру зимового відпочинку, свої послуги пропонують численні готелі, пансіонати, приватні садиби, а також витяги з трасами різних рівнів складності, прокати лижного спорядження, різноманітні заклади харчування.

Тисовець - гірськолижний комплекс на висоті 1017,1 м. над рівнем моря, у верхів'ї річки Тисовець, який оточений крутими схилами і густими лісами.

Тисовець - центр зимових видів спорту міжнародного значення, тут розташована база підготовки українських спортсменів.

Сучасний гірськолижний комплекс “Плай” діє з 2007 року. Зараз тут функціонує 6 різних лижних трас - від пологих до екстремальних. Можна взяти на прокат будь-яке гірськолижне та сноубордичне спорядження, скористатися послугами досвідчених інструкторів. Сніг взимку - обов'язковий атрибут пейзажу.

На Львівщині санаторно-курортна справа є одним з найдавніших видів рекреації, яка в ринкових умовах сьогодення зазнає якісних структурних змін з'являються оздоровниці найвищого європейського зразка.

2.2. Аналіз санаторно- курортного господарства Львівської області

На Львівщині санаторно-курортна справа є одним з найдавніших видів рекреації. Перші заклади в Україні, які почали функціонувати, використовуючи мінеральну воду для лікування, виникли у Шклі (1576), Трускавці (1827), Моршині (1877). Родовища сульфідних мінеральних вод заходу України широко використовуються курортами Немирів, Шкло, Любень Великий.

Головне управління з питань туризму, євроінтеграції, зовнішніх зв'язків та інвестицій Львівської облдержадміністрації провело підсумки моніторингу діяльності санаторно-курортних закладів Львівщини у 2011 році.

На Львівщині діє 109 санаторіїв та закладів відпочинку на 19,9 тис. місць. Із загальної кількості санаторно-курортних закладів: 47 санаторіїв,9 пансіонатів з лікування,8 санаторії - профілакторіїв, 6 пансіонатів відпочинку та 32 бази відпочинку, згідно даних головного управління статистики у Львівській області [2]. У галузі відпочинку та оздоровлення перевага належить санаторно-курортному обслуговуванню - 56 санаторіїв та пансіонатів з лікуванням ( ДОДАТОК В) .

Впродовж 2010 року у санаторно-курортних закладах Львівщини було оздоровлено близько 224 тис. осіб, що на 26 тис. менше ніж у 2009 році.

Досягненнями санаторно-курортної галузі в 2010 році є:

· збільшення на 3 тис. кількості іноземних громадян, які оздоровлювалися у санаторно-курортних закладах області;

· збільшення на 2,2% кількості проданих путівок, які були реалізовані санаторно-курортними закладами на договірній основі;

· зростання на 23,8% видатків на оновлення та закупівлю нового медичного обладнання, що, відповідно, позитивним чином вплинуло на покращення якості та розширення спектру санаторно-курортних послуг.

Найчастішим попитом курорти Львівщини користуються у туристів з Росії - 15 399 особа, Білорусії - 5 007 осіб, Молдови - 4 038 осіб , Німеччини 1 186 осіб, Польщі - 867 осіб [ 2] ( ДОДАТОК Д).

Зазначені тенденції свідчать про позитивні зрушення у регіональній політиці в сфері санаторно-курортного лікування, які проявляються у залученні інвестицій та зростанні зацікавленості іноземців у відпочинку на Львівщині завдяки популяризації рекреаційних та санаторно-курортних можливостей області за кордоном, підвищенню якості та розширення сфери послуг.

Визначена п'ятірка найбільш активних платників податків до бюджетів усіх рівнів: СКК «Моршинкурорт», ЗАТ «Трускавецькурорт», санаторіїв «Карпати» (м. Трускавець), «Кришталевий палац» (м. Трускавець) та «Шахтар» (м. Трускавець).

За обсягом наданих санаторно-курортних послуг лідирують заклади ЗАТ «Трускавецькурорт», СКК «Моршинкурорт», СГК «Дніпро-Бескид» (м. Трускавець), санаторії «Шахтар» (м. Трускавець) та «Моршинський» (м. Моршин).

Окрім того, станом на кінець року у санаторно-курортних закладах області було створено 125 нових робочих місць, тоді як у 2010 році - лише 34.

Розвиток санаторно-курортної справи на Львівщині потребує підтримки, узгодженого розвитку в межах всієї індустрії туризму країни. Курортно-лікувальний туризм є одним з пріоритетних напрямків розвитку внутрішнього та іноземного туризму в країні, одним з найбільш сталих видових туристичних ринків. Наявні та потенційні запаси лікувальних ресурсів, з огляду на їх якісні та кількісні характеристики, можуть бути основою створення інноваційного туристського продукту. Але існуюча матеріально-технічна база потребує значних капіталовкладень у розвиток та реконструкцію діючих курортів, у розвідку та облаштування нових курортів, чому повинні сприяти інвестиційні проекти, розраховані не тільки на зарубіжного, а й на вітчизняного інвестора. Потребують пильної уваги питання забудови курортів, розробка генеральних планів їх розвитку, економічне та фінансове забезпечення функціонування, процеси приватизації.



РОЗДІЛ 3. ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ САНАТОРНО - КУРОРТНОГО ГОСПОДАРСТВА ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3.1 Інноваційна діяльність санаторно - курортних закладів Львівської області

В Україні санаторно-курортна справа є одним із найдавніших видів рекреації. Система санаторно-курортних закладів розвивалась у межах державної системи охорони здоров'я, а її послуги були соціально орієнтованими і доволі дешевими для громадян (за рахунок фонду соціального страхування та інших джерел фінансування). Але недостатньо розвинена матеріально-технічна база галузі, її низька пропускна спроможність і застаріле обладнання робили санаторно-курортні заклади важкодоступними для більшості населення. Тому в період розвитку масового туризму в країні курорти заповнювалися неорганізованими відпочивальниками, що користувались, як правило, приватним житлом.

Сьогодні у зв'язку з ринковими відносинами санаторно-курортна справа в Україні зазнає структурних змін. Насамперед це стосується організаційно-управлінських засад: зростаюча комерціалізація діяльності, вихід на ринок санаторно-курортного пропонування, подальша сегментація даного ринку відповідно до змін попиту обумовили зміну форм власності та управлінської структури.

Однак організація рекреаційно-оздоровчого господарства є неконкурентоспроможною на світовому ринку: ще недостатньо розвинена матеріально-технічна база, яка потребує реконструкції або нового будівництва привабливих для відпочивальників об'єктів, низький рівень сервісу, відсутність необхідної індустрії розваг, занедбаність пам'яток історії та культури, екологічні проблеми тощо.

Подолання цих негативних тенденцій є можливим шляхом впровадження нововведень. Актуальною є розробка методологічних та інноваційних підходів до управління санаторно-курортним комплексом в Україні й на Львівщині зокрема, які забезпечать доступність для населення та ефективну оздоровчу діяльність у ринкових умовах господарювання.

Важливим аспектом управління інноваційною діяльністю є розвиток інноваційної інфраструктури. Інноваційна інфраструктура - галузь економіки, науково-технічних знань, обслуговування, які безпосередньо забезпечують розвиток інноваційних процесів. Вона включає в себе комплекс інноваційних, інформаційних, консультаційних, обчислювальних, навчальних та інших центрів, інвестиційних, науково-технічних бірж, організаційних та інших послуг щодо супроводу всіх етапів інноваційної діяльності [4].

Львівщина, маючи значний туристичний потенціал, є невід'ємною складовою частиною світового туристичного процесу. Тому Львівська область повинна стати високорозвиненим куротно-рекреаційним, торгово-фінансовим регіоном міжнародного значення, забезпеченим сучасною інфраструктурою санаторно-курортного господарства.

В сучасних умовах ринкових відносин основна увага зосереджується на якість оздоровчого процесу, що передбачає впровадження нових методів профілактичного лікування й оздоровлення, реабілітації, використання сучасних технологій діагностики, вивчення та застосування нетрадиційних методів медицини.

Санаторно-курортна послуга є комплексною, оскільки включає основні і додаткові послуги. Основними послугами цих закладів є:

· оздоровчі (медичні), проживання, харчування;

· додаткові - екскурсійні, розважальні, побутові та ін.

Активізація інноваційних процесів у санаторно-оздоровчих та курортних закладах передбачає реалізацію нововведень не тільки у вузькому напрямку (наприклад, удосконалення методики надання медичних процедур), а охоплює всі напрями діяльності, що впливають на ефективність показників діяльності, зокрема, система управління (в т.ч. менеджмент персоналу), маркетинг, фінанси, постачання та ін.

При розробці інноваційних підходів розвитку треба враховувати, що споживач приймає рішення про придбання путівки не тільки керуючись лікувальною спеціалізацією закладу та ціною, а й комфортабельністю перебування, сервісним обслуговуванням, кваліфікацією персоналу, іміджем закладу, пропозиціями культурно-розважального відпочинку.

Не менш важливе значення має персонал, оскільки інноваційні підходи не можна реалізувати без залучення персоналу, тому робота в даному напрямку передбачає: ефективну програму мотивації працівників, підвищення їх кваліфікації, виявлення творчих здібностей, створення відповідних економічних, соціальних, морально-психологічних передумов розвитку.

Отже, враховуючи специфіку роботи санаторно-оздоровчих та курортних закладів, можна виділити такі завдання інноваційної діяльності:

* впровадження інноваційного управління на маркетинговій основі;

* вдосконалення методології та розробка нових методик лікування;

* забезпечення сучасним медичним обладнанням;

* оновлення та модернізація матеріально-технічної бази;

* постійне удосконалення надаваних послуг та розробка нових пропозицій послуг;

* впровадження наукомістких та ресурсозберігаючих технологій;

* введення кваліфікаційних новацій для персоналу.

Таким чином, курортно-рекреаційна сфера має чітко виражений інноваційний характер, оскільки передбачає постійне оздоровлення різних ринкових сегментів споживачів, а дану мету можна досягнути лише за рахунок інноваційного підходу щодо надання комплексу послуг. Саме інноваційний розвиток підприємств цієї сфери дозволить сформувати конкурентні преваги та досягти високого рівня конкурентоспроможності шляхом мобілізації інноваційного потенціалу.

3.2 Проблеми та передумови розвитку санаторно - курортного господарства Львівської області

Львівщина належить до тих областей, в яких санаторно-курортна сфера є однією із галузей спеціалізації; тут виявлені майже усі типи мінеральних вод. За показником балансу прогнозних ресурсів, розв'язаних і затверджених запасів мінеральних вод реґіон посідає перше місце серед усіх областей України.

Львівщина є лідером серед усіх областей західноукраїнського реґіону за показниками розвитку сфери лікувально-оздоровчого туризму. Так, тут діє 109 санаторно-курортні заклади (4,07% загальної кількості в Україні), що у 3-4 рази більше, ніж у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській чи Чернівецькій області.

Основну частину санаторно-курортних закладів Львівської області складають санаторії (37,9% від загальної кількості) і бази відпочинку; надають послуги пансіонати з лікуванням, самостійні заклади 1-2 денного перебування, пансіонати відпочинку, санаторії-профілакторії, бальнеогрязелікарні і курортні поліклініки.

Негативною тенденцією у розвитку сфери лікувально-оздоровчого туризму в Львівській області є значне і постійне скорочення чисельності осіб, які лікуються і відпочивають в санаторно-курортних закладах. Поряд зі скороченням чисельності обслугованих відбувається процес подорожчання вартості послуг.

Як показує аналіз статистичних даних, обсяги рекреантів за останній період в Львівській області скоротилися: так, у 2010 р. - на 26 тис. осіб проти 2009 р[ 2].

Скорочення кількості рекреантів обумовлено значною мірою тим, що у регіоні знизилась інфраструктурна забезпеченість туристично-рекреаційної сфери. Крім того, стан матеріально-технічної бази санаторно-курортних та оздоровчих закладів ще не відповідає міжнародним вимогам, рівень послуг низький при високих цінах, ще не достатньо забезпечується контроль за виконанням санаторно-курортними закладами умов, правил прийому та обслуговування туристів, у тому числі й іноземних.

Скорочення обсягів потоків рекреантів значною мірою обумовлено і неконкурентоспроможністю підприємств рекреаційної сфери на міжнародному та вітчизняному ринку рекреаційних послуг (відсутністю інфраструктури, яка би враховувала матеріальні можливості різних категорій громадян та види туризму, повільним впровадженням сучасних прогресивних технологій та форм обслуговування, невідповідним рівнем комфортності). Саме впровадження ефективного управління, впровадження інноваційних принципів і методів в управлінській діяльності санаторно-курортним комплексом зможе галузь вивести в одну з найпріоритетніших і економічно ефективних.

Подальший розвиток санаторно-курортного комплексу гальмується:

· відсутністю цілісної системи державного управління санаторно-курортним комплексом в області;

· недосконалістю нормативно-правової бази;

· недостатністю методичної, організаційної, інформаційної та матеріальної підтримки суб'єктів підприємництва рекреаційно-оздоровчої галузі з боку держави;

· повільними темпами зростання обсягів інвестицій у розвиток матеріальної бази санаторно-курортного господарювання області;

· відсутністю відповідних об'єктів для розвитку рекреаційно-оздоровчої діяльності в сільській місцевості;

· невідповідністю переважної більшості рекреаційно-оздоровчих закладів міжнародним стандартам;

· незадовільним станом рекреаційної, сервісної та інформаційної інфраструктури курортних зон області;

· незбалансованістю соціальної та економічної ефективності використання рекреаційних ресурсів та необхідністю їх збереження;

· недосконалістю санаторно-курортної інфраструктури;

· відсутністю інноваційних проектів та наукових досліджень з питань розвитку санаторно-курортної справи;

· недостатньою забезпеченістю галузі висококваліфікованими спеціалістами;

· недосконалістю бази даних стосовно об'єктів сфери.

Соціальна та економічна ситуація в країні вимагає розв'язання проблем адміністративно-управлінського, нормативно-регуляторного характеру, матеріально-технічної бази рекреаційно-оздоровчої сфери, інформаційного забезпечення галузі, фінансово-економічного характеру [6]. Тому, до інноваційних процесів у санаторно-курортному господарстві можна віднести:

· розробку і прийняття комплексу законодавчих актів, які забезпечать сприятливе правове середовище для розвитку інноваційної діяльності в санаторно-курортній сфері;

· формування в Львівській області системи інноваційних структур (інноваційні центри, технопарки, технополіси, бізнес-інкубатори, центри оцінки технологій, агенції з трансферу технологій, регіональні центри інноваційного розвитку, біржі розробок і технологій, бізнес-центри, бюро патентного і юридичного захисту, бюро незалежної експертної оцінки проектів, відділи маркетингу і реклами, центри міжнародних зв'язків і телекомунікацій, лізингові і транспортні кампанії, логістичні центри, центри підвищення кваліфікації працівників, які працюють у сфері санаторно-курортного комплексу тощо;

· формування на Львівщині системи взаємопов'язаних за інноваційним циклом фінансових інститутів (програм, бюджетних і позабюджетних фондів, представництв зарубіжних фондів тощо), діяльність яких спрямована на фінансування інфраструктури інноваційної діяльності та інноваційних проектів;

Курорти Моршин, Трускавець і Східниця є частиною Прикарпатського рекреаційного району, що простягається смугою із північного заходу на південний схід і частково охоплює Старосамбірський, Самбірський, Дрогобицький, Сколівський та Стрийський райони. Основним видом рекреаційної діяльності Прикарпатського рекреаційного району є санаторно-курортне лікування.

У Трускавці, Моршині і Східниці вже реалізується значна кількість інноваціних проектів у санаторно-курортному господарстві. Зокрема, у Східниці будівництво санаторію матері і дитини „Прометей” і дитячого санаторного комплексу „Смерековий”, триває реконструкція спальних корпусів, будівництва та реконструкції рекреаційної інфраструктури із переорієнтуванням на заклад з лікувальною специфікою з пансіонату „Гуцулка”.

Перспективи розвитку курорту Моршин, на нашу думку, полягають в поєднанні послуг санаторно-курортного лікування з послугами туризму і відпочинку, підвищенні рівня комфортності існуючої санаторно-курортної бази.

Подальший розвиток курорту буде йти шляхом будівництва нових корпусів на територіях діючих санаторіїв та нових санаторіїв у південно-західній частину курорту, на місці старих будівель і споруд, що підлягають знесенню.

Отже, з огляду на існуючі об'єктивні і суб'єктивні передумови розвитку та наявний ресурсний потенціал, санаторно-курортне господарство Львівської області є однією із пріоритетних сфер перспективного розвитку області з чітко визначеною політикою по відношенню до неї і програмою дій.

При виборі стратегічних орієнтирів розвитку санаторно-курортного господарства в цілому і курортів Трускавець, Моршин і Східниця слід оптимально поєднати соціальні потреби держави на оздоровлення і відпочинок населення із економічними вигодами на рівні територій (окремих фірм, організацій), зорієнтованих виключно на прибутковість цієї галузі.

ВИСНОВОК

У сфері рекреаційно-оздоровчої діяльності та санаторно-куротного господарювання важливим є створення організаційних формувань інноваційного типу, зокрема, курортополісів, рекрополісів, рекропарків та інноваційних структур інших типів з правами спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку, відповідно до чинного законодавства, що об'єктивно обумовлюється значною національною потребою у створенні більш ефективних умов для оздоровлення людей за рахунок наявності унікальних природно-ресурсних можливостей. Такі новоутворення інноваційного типу передбачають перехід на сучасні методи управління та нові технології рекреації і лікування, відкриття нових можливостей для залучення вітчизняних та зарубіжних інвестицій, входження у світову мережу курортно-оздоровчих закладів і, відповідно, здобуття статусу оздоровниць міжнародного рівня. Це обумовлює зміну існуючої форми управління на більш просту, гнучку і здатну до адаптації за будь-яких коливань у зовнішньому ринковому середовищі.

Таким чином, впровадження інноваційних методів у розвиток рекреаційно-оздоровчого комплексу та санаторно-курортного господарства має ефективно і надійно функціонувати й забезпечувати свій постійний розвиток, бути конкурентоспроможними серед аналогічних рекреаційних формувань країни та зарубіжжя. Стратегія і тактика формування рекреаційно-оздоровчого комплексу мають починатися з визначення місця й ролі рекреаційних та оздоровчих об'єктів в економічній структурі національного господарства. Фінансово-економічне регулювання розвитку галузі має здійснюватися саме через впровадження інноваційних механізмів управління, активну інвестиційну політику та кредитування, удосконалення механізму платежів за використання природних рекреаційних ресурсів, ефективну податкову та цінову політику.

...