Організація туристських краєзнавчих походів зі школярами

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Туризм - це шлях залучення школярів до природи, до витоків прекрасного, до можливості оцінити реальний світ живої природи і до її охорони. Одні пов'язують туристські подорожі з новими враженнями, знайомствами і спілкуванням. Інші йдуть у світ незайманої, чистої і вічної природи, подалі від галасливих міст. Діти йдуть, щоб випробувати, перевірити себе, перебороти труднощі, що виникають. А природа відкриває дитині нові знання, причому здобуті на практиці. Учитель веде дітей у похід, щоб більше довідатися про учнів, допомогти їм пізнати навколишній світ, правильно оцінити й розвивати свій характер. Усі ми знаємо, що природа зачаровує із середини. Часто не усвідомлюючи цього, ми дивимося на мерехтливий вогонь, на рух води, слухаємо ліс і прибій, захоплюємося величчю гір і переносимося думкою в далечінь космосу.

Туризм -- найбільш масова форма активного відпочинку й оздоровлення, один із важливих засобів виховання... Під час подорожей учні знайомляться з минулим і сьогоденням нашої Батьківщини, її природними багатствами, пам'ятками культури, виконують суспільно корисну роботу, проводять спостереження над природою, охороняють її. Перебування на природі дозволяє набути корисних навичок і вмінь: швидко розкласти багаття, приготувати їжу, правильно орієнтуватися, рухатися в глухому лісі, бездоріжжям, ночувати взимку в лісі, успішно протистояти негоді. У туристському поході виробляються свідома дисципліна і наполегливість, уміння переборювати труднощі в колективній роботі -- якості настільки необхідні в суспільному житті. Туризм, як ніщо інше, задовольняє прагнення до новизни, незвичайності, пошуків, романтики.

1. Зміст походу

Кожна подорож дарує цілий комплекс світовідчувань. Враховуючи це, спробуйте все-таки з усієї розмаїтості практичних цінностей та інтересів, які дають подорожі, вибрати одну головну, тобто визначити провідну мету. Звичайно, на ваш вибір вплинуть конкретні умови регіону, оточення й ваші можливості, але треба поставити собі мету і йти до неї. Залежно від цього будуватиметься вся наступна робота з підготовки майбутньої подорожі.

2. Вибір маршруту

Кожен обраний маршрут залежить від головної мети конкретної туристської подорожі, навіть зі змінним, «гумовим» графіком і всіма запасними варіантами. Вид туризму і характер походу, його тривалість визначають вибір району подорожі і транспортних умов під'їздів до початкової і кінцевої точки. З районом подорожі та його визначними пам'ятками учасники можуть ознайомитися самостійно з літератури, але остаточний вибір маршруту і розробку його деталей краще робити всім разом, враховуючи особливості майбутньої подорожі. Плануючи варіанти шляху, рекомендується дотримуватися принципу поступового накопичення досвіду. Розумно й обережно, як по сходинках, маршрути туристських походів для постійної туристської групи (в основному) стають усе більш протяжними, складними, цікавими, насиченими перешкодами, фізичними і психічними навантаженнями.

Розробка деталей маршруту прямо пов'язана з обраною тактикою руху, способами подолання всіх видів перешкод, планованими стоянками.

Необхідно вибирати раціональний і мальовничий шлях з урахуванням сильного емоційного впливу в окремих точках, щоб учасники подорожі одержали від свого походу яскраві враження і позитивні емоції, що запам'ятовуються надовго.

Продумуючи розробку маршруту туристської подорожі з групою школярів, треба насамперед передбачити його безпеку, потім мальовничість і розмаїтість і тільки після того -- інтерес до спортивного подолання. Моральна відповідальність за дітей у керівників шкільного туристського походу має бути набагато більшою, ніж у керівників групи дорослих туристів. Завжди необхідно знати, як скоротити чи перервати маршрут. Треба продумати запасні варіанти обходів, врахувати складність орієнтування, зміни погоди, стихійні явища природи, можливість оперативних дій групи в разі травми учасників та інших непередбачених обставин. Складаючи маршрут зі шкільною групою, ідеально було б заздалегідь передбачити навіть те, що обґрунтовує прийняття тактичних рішень під час маршруту з групою дорослих туристів.

3. Планування (розрахунок) переходів

На детальній карті місцевості ви намітили маршрут передбачуваної подорожі. Тепер умовно розбийте весь маршрут на складові частини, що відповідають дням походу чи окремим ділянкам переходів між опорними точками. Тут необхідно, якщо можливо, врахувати все: характер місцевості, сезон і умови погоди, природні перешкоди, рівень підготовки всієї групи, вагу рюкзаків, час доби та багато чого іншого. Скласти орієнтовний план переходів і зупинок у заданих місцях за оглядовою картою може будь-хто, але якщо ви бажаєте, щоб обраний маршрут був високоякісно пророблений у деталях, то нехай над картою серйозно почаклують ті, хто вже має великий досвід туристських походів.

Основна частина

1.Коротка фізико-географічна характеристика району подорожі Шепетівка - Баран'є

м. Ізяслав (Ізяславський район)

Розташоване над р. Горинь. Заснування та назву міста пов'язують із періодом діяльності на Волині князя Ізяслава Мстиславовича - онука Володимира Мономаха. У період боротьби за Київський престол Ізяслав Мстиславович зміцнив кордони між Волинню й Київщиною. 1241 р. татари зруйнували поселення, та з часом воно відродилося на новому місці. Наприкінці ХІІІ ст.. місто ввійшло до складу Галицько-Волинського князівства. У ХІY ст. воно стало власністю князів Острозьких. 1466 р. на березі Горині князі Заславські розпочали будівництво замку. Зафіксовано напади татар на місто 1491 р., бої під стінами Ізяслава між польськими військами й татарами 1534-1577 рр. Військо Б.Хмельницького 1648 р. здобуло Ізяславський замок. Коли почалася Північна війна (1700-1721 рр.), в Ізяславі не раз зупинялися війська ворожих сторін. 1754 р. місту було надано Магдебурзьке право. 1757 р., за правління князя П. Сангушка, на руїнах замку ХІІІ ст.. архітектор П. Фонтан збудував великий двоповерховий палац, який уже в ХІХ ст. занепав і перетворився на руїни.

ПАМ'ЯТКИ:

Замок, 1539 р. Садиба, ХУ- сер. ХУІІІ ст.

Костел місіонерів св. Йосифа, 1760 р.

Кафедральний костел св. Іоанна Хрестителя, 1599 р.: вул. Пожежна, 1.

Монастир бернардинців, поч.. ХУІІ ст.

ПАМ'ЯТНИКИ:

М.О. Островському

МУЗЕЇ:

Ізяславський історико-краєзнавчий музей: вул.. Шевченка, 40а.

Поле пам'яті

Поле пам'яті розташоване на околиці м. Славута. У 2007р.

Поле пам'яті одержало статус Міжнародного меморіалу жертв Другої світової війни, де перезахороненно жертви концтабору «Гросс-лазарет», а також єврейське гетто, які були розташовані на території м. Славута.

Голубі озера

Каскад озер (28 шт.) з чудовими краєвидами утворені внаслідок вимиву піску для потреб промисловості. Пісок поставляли у Чехословаччину для виготовлення знаменитого чехословацького кришталю…

Туристичний маршрут

Шепетівка -- Ізяслав - Радошівка - Голики -

Поле пам'яті - Славута - Голубі озера - с. Стригани -

ст. Баран'є - Шепетівка. Протяжність маршруту

79км. Маршрут третього ступеню складності.

1-й день

Шепетівка -Ізяслав - 25км

По асфальтованій дорозі не заходячи у місто повертаємо праворуч. По дорозі проходимо 3км і зупиняємося на ночівлю на Бабиній горі. Під горою є джерело з цілющою водою.

2-й день туристський краєзнавчий похід маршрут

Ізяслав - Радошівка - 12км + 8км (екскурсія по місту)

У м. Ізяславі відвідуємо пам'ятки історії

- Палацовий ансамбль князя Сангушка у древньому Ізяславі,

- Замок князів Заславських,

- Палац князів Сангушків,

- Монастир ордену Святого Бернарда,

- Костел Іоанна Хрестителя,

- Костел Святого Йосипа.

Палацовий ансамбль князя Сангушка у древньому Ізяславі

Ізяслав - одне із найдавніших українських міст сучасної Хмельниччини. Розташоване воно на річці Горинь - притоці Прип'яті. Людські поселення у цій місцевості існували ще у сиву давнину. До наших днів збереглися тут пам'ятки археології, історії, архітектури. На березі Горині знаходили чимало знарядь праці періоду неоліту: кам'яні молотки, сокири, рубила, скребки, а недалеко від міста було виявлено пам'ятки трипільської культури.

Щодо часу виникнення самого міста Ізяслав серед істориків немає єдиної думки. Найімовірніше воно було засноване у 1146 році князем Ізяславом Мстиславовичем - онуком Володимира Мономаха. У різні часи місто дещо міняло назву: Ізяславль (ХІІІ ст.), Заслав (ХVІ ст.), Жослав (ХVІ ст.), пізніше Заславль і остаточно - Ізяслав.

Замок князів Заславських

Відомо, що у 1240 році місто знищили Батиєві орди. В ті роки місто входило до складу Галицько-Волинського князівства. У 1321 році литовський князь Гедимін захопив Волинь і місто Ізяслав потрапляє в руки його сина Любарта. Після з'єднання Литви з Польщею у ХІV столітті місто стало власністю князів Острозьких. У ХV столітті після смерті Василя Острозького Ізяслав у спадок отримав його молодший син Юрій, який поклав початок роду князів Заславських. Він будує на лівому березі Горині замок, який мав дві вежі, палацовий дім, церкву. Тепер від замку князів Заславських залишились лише руїни - рештки башти, побудованої у 1539 році. Коли помер останній із князів Заславських Олександр, його племінниця Марія виходить заміж за Великого Маршалка Литовського Павла-Карла Сангушка. Отож, отримавши у своє володіння місто Ізяслав, Павло Сангушко будує на пагорбі правого берега Горині велику садибу, до якої входить палац з аркою-галереєю, та флігелем, міст через великий рів, а також костел святого Йосипа з монастирем для католиків-місіонерів.

Палац князів Сангушків

Справжньою окрасою Ізяслава протягом чотирьох століть був палацовий ансамбль князів Сангушків. Він збудований у стилі бароко в 1746-1750 роках видатним італійським архітектором Пауло Антонієм Фонтана. Розкішні інтер'єри палацу були увішані портретами знатних князів роду Заславських і картинами видатних художників, містили зібрання предметів старовини, книги. Тут були колекції китайського фарфору, цінний архів. Цей палац став головною резиденцією княжого роду Сангушків. Багато його представників увійшли в історію як видатні діячі своєї епохи, проте однією із найвидатніших була дружина князя Януша Сангушка - Анелія. Дякуючи її авторитету та енергії, у палаці побували відомі політики, царедворці, воєначальники ХVІІІ століття. Князь Януш Сангушко вів тихе і усамітнене життя, не цікавився політикою, а його дружина Анелія, навпаки, вела діяльне політичне життя, займалась посередницькими справами між найвищими особами Європи. Двічі, у 1780 та 1787 роках, тут побував австрійський імператор Йосиф ІІ. У 1781 році польський король Станіслав Август ІV, повертаючись із Кам'янця, теж зупинявся у Заславлі. Заїжджав король до Сангушків і в 1787 році перед зустріччю з російською імператрицею Катериною ІІ. Отож, ймовірно, в Заславському палаці вирішувалися важливі політичні моменти, які торкалися майбутнього поділу Польщі між Австрією і Росією. Варто згадати, що в свій час тут побували: російський імператор Петро І, полководці Олександр Суворов та Михайло Кутузов. У 1846 році в складі археологічної комісії, що збирала історичні документи і фіксувала пам'ятки старовини, побував в Ізяславі і Тарас Шевченко. Місто йому сподобалось, а про Горинь сказав: “Горинь - річка козацька ”.

У другій половині ХІХ століття син Сангушка продав маєток російському уряду за 90 тисяч карбованців і тут розмістилися військові частини.

У 1917 році солдати четвертого батальйону 264 піхотного полку з селянами Ізяславського повіту захопили замок Сангушка. На вимогу селян Сангушко був страчений, а палац спалений. В радянські часи в палаці також розміщувалася військова частина, а згодом цей красивий палац перетворився в руїну. Лише з 1963 року цю унікальну пам'ятку історії та архітектури взято під охорону держави. Відтоді палац є пам'яткою архітектури національного значення.

До наших днів добре збереглася в Ізяславі ще одна визначна пам'ятка - комплекс монастиря Бернардинців ХVІІ століття. Але вхід до монастиря віруючим, дослідникам історії, просто туристам недоступний, бо сьогодні там знаходиться виправна колонія.

Давні джерела стверджують, що на початку ХVІІ століття князь Януш Сангушко заснував в Ізяславі римо-католицький монастир для ченців бернардинського ордену і при ньому костел в ім'я Св. Архангела Михайла. Він був побудований в готичному стилі, на горі над річкою Горинь і навкруги обведений кам'яною стіною. Служив цей монастир і фортецею для захисту від ворогів.

Монастир ордену Святого Бернарда

У 1648 році під час визвольної війни Б.Хмельницького монастир був зруйнований. У 1727 році його відбудував у стилі бароко новий власник Заславля князь Павло Сангушко за проектом архітектора П.А.Фонтана. Сангушко записав на утримання монастиря великі кошти, завдяки яким цей католицький кляштор був одним з найбагатших на Волині. В монастирі була багата бібліотека давніх рукописів і книг, велика портретна галерея. Цікаво, що не одну сотню років ходили в краю чутки про казкові скарби бернардинців. Підтвердились ці чутки вже в радянські часи. Під час земляних робіт, в'язні знайшли скриню із коштовностями. За спогадами очевидців, скарб складався із дорогоцінних церковних речей: золоті чаші, срібні хрести, ланцюжки, тарелі і т. інше - все це було відправлено до Москви. Нині порушується питання про переведення виправної колонії в інше місце.

Найстаріша культова споруда Ізяслава - католицький костел Іоанна Хрестителя, так звана Фара. Побудована вона Юрієм Острозьким у 1539 році. За обрисами вона нагадує велетенський хрест, збудований із тесаного каменю. У сімейних клепах тут зберігалися домовини предків князів Заславських та Сангушків. У період визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького костел був зруйнований, лише через сто років він був відбудований дружиною Сангушка. В радянські часи тут розміщувався музей, а сьогодні ця архітектурна пам'ятка в руїнах.

Костел Іоанна Хрестителя

Високо в небо піднявся купол дзвіниці найвеличнішої культової споруди православної громади міста - храму Різдва Христового. Споруджений у 1836 році, він проіснував століття, потім був зруйнований і лише в роки незалежності зусиллями жителів міста знову відроджений.

Костел Святого Йосипа

Ще один пам'ятник архітектури ХVІІ століття - костел Святого Йосипа - відновлено теж в останні роки. Існує легенда, що саме в цьому костелі можна відшукати ту ниточку, яка відкриє сучасникам підземне життя міста. Кажуть, що Старе місто Ізяслав стоїть на підземних ходах, якими можна було пройти від костелу Святого Йосипа до палацу Сангушків, а далі до замку Заславських. Про існування підземних ходів, які не вивчені до цього часу, свідчать часті провали ґрунту. І хоч досі стоять в руїнах ці мовчазні свідки історії, вони ще і ще нагадують нам про славне і драматичне минуле краю, в якому живемо.

Пересопницьке Євангеліє, на якому присягають на вірність народу Президенти України, розпочали писати в серпні 1556 року монахи Свято-Троїцького монастиря, який був у ХVІ столітті в селі Двірець, що недалеко від Ізяслава. Справедливіше було б назвати цю українську першокнигу Двірецько-Пересопницьким Євангелієм. Творці Євангелія залишили у книзі інформацію, яка вказує на час та обставини написання книги (15 серпня 1556 - 29 серпня 1561 року) та місця, де вона створювалась - Двірецький та Пересопницький монастирі. Отож, у 2011 році Пересопницькому Євангелію виповнюється 450 років.

Після екскурсії по місту по старій військовій дорозі просуваймося до Радошівки. На ночівлю зупиняємося за селом на березі р. Горинь.

3-й день

Радошівка - Голики - Поле пам'яті - 10км

Поблизу Радушівки влітку проходить козацьке таборування. Йдемо по старій військовій дорозі, відвідуємо меморіал «Поле пам'яті». На ночівлю зупиняємося в лісі, неподалік меморіалу.

Поле пам'яті

Лише у 70-80-х роках минулого століття широкій громадкосьті стало відомо про те, що на околиці Славути в роки фашистської окупації існував концентраційний табір, де утримувалися полонені бійці і командири Червоної Армії. Табір розміщався у 10 триповерхових військових казармах з вересня 1941 року по січень 1944 року. Сюди звозили зі всіх фронтів поранених або хворих радянських воїнів, що потрапили в полон. Табір мав назву Гросс-лазарет Славута. Табір 301 .

Адміністрація, німецькі лікарі й охорона Гросс-лазарету проводили масове винищення радянських військовополонених, створивши нестерпні умови проживання: спеціального режиму голоду, скупченості та антисанітарії, застосування катувань та прямих вбивств, позбавлення хворих і поранених лікування та примушування вкрай виснажених людей до тяжкої праці.

Німецькі лікарі навмисне поширювали інфекційні хвороби, хворих на висипний тиф, туберкульоз, дизентерію, поранених з важкими та легкими ушкодженнями розміщували в одному блоці. Проводилися різного роду експерименти над можливостями людського організму.

Добовий харчовий раціон військовополонених складався з 250 грамів ерзац-хліба та двох літрів, так званої, баланди. Ерзац-хліб випікали із спеціального борошна, доставленого з Німеччини. Судово-медичною та хімічною експертизами, а також аналізом, зробленим інститутом харчування Наркомздоров'я СРСР, встановлено, що борошно являло собою полову з мізерною домішкою крохмалю. Харчування подібним хлібом спричиняло голодування, дистрофію, поширення важких кишково-шлункових захворювань, що призводило до масової смертності людей.

Під час медичного огляду у січні 1944 року 525 визволених військовополонених Гросс-лазарету у 435 встановлено крайній ступінь виснаження, у 59 - ускладнений перебіг ран, у 31 . нервово-психічний розлад. Судово-медична експертиза на підставі внутрішнього дослідження 112 і зовнішнього огляду 500 ексгумованих трупів прийшла до висновку, що адміністрація і німецькі лікарі лазарету створили такий режим, за якого неминуча майже поголовна смертність хворих і поранених. Основними причинами смерті військовополонених експерти встановили: виснаження крайнього ступеня, інфекційні захворювання, заподіяння ран з автоматів і холодною зброєю. Такої смертності, яка була у лазареті, не знав жоден інший .лікувальний. заклад.

Згідно Повідомлення надзвичайної державної комісії по встановленню і розслідуванню злодіянь німецько-фашистських загарбників, вчинених в Гросс-лазареті (м. Славута) від 03 серпня 1944 року у концтаборі знищено до 150 тис. офіцерів і бійців Червоної Армії. Комісією поряд військового містечка виявлено 638 могил масових поховань.

У повоєнні роки десятиліттями не проводилося належної роботи по догляду за могилами та встановленням імен загиблих. Багато років це священне місце було в занедбаному стані, в рідких випадках тут покладалися квіти у дні пам'ятних дат. Кладовище як слід не доглядалося, зникли сліди братських могил, територія заросла чагарниками.

Протягом 2006-2007 років на кладовищі проводились об'ємні роботи по його впорядкуванню. Сьогодні на насипаному кургані стоїть новий пам'ятник, у пам'ятні дні тут горить вічний вогонь , на території розбиті доріжки з твердим покриттям.

Нещодавно працівникам музею стало відомо 18559 прізвищ військовополонених, загиблих у Славутському концтаборі. Ці списки, складені полоненими у 1942 . 1943рр., зберігаються у Музеї історії Великої Вітчизняної війни у Києві та в архівах Міністерства оборони Російської Федерації. Завдяки інтернет-сайту Міністерства Оборони Росії (www.obd-memorial.ru) Славутський історичний музей у 2008 році також отримав ці списки. Списки складалися підпільниками таємно, тому не дивно, що в написанні прізвищ, адрес тощо наявні неточності. В даний час працівниками музею проводиться систематизація списків в електронному вигляді для розміщення імен загиблих на меморіальних плитах на території Поля Пам'яті.

Музей у 90-х роках отримав від Українського державного музею історії Великої Вітчизняної війни списки лише тих загиблих, хто призивався в Червону Армію військкоматами України. Таких прізвищ у списках є 1815.

Працівниками музею списки були розіслані Раді Міністрів Криму, всім обласним державним адміністраціям України, міським радам Києва та Севастополя з проханням опублікувати їх в обласних газетах.

У 2008 році на адресу міської ради та музею прийшло понад 50 листів від обласних державних адміністрацій, редакцій обласних газет, від ветеранських організацій і виконкомів місцевих рад, від учнівських пошукових загонів, а найбільше . від дітей, онуків, родичів тих, хто загинув на Славутчині. В музей поступило біля двох десятків дзвінків. Того ж року 52 родичі приїхали в Славуту з України, Білорусії, Росії та Казахстану, щоб вшанувати пам'ять своїх близьких.

І сьогодні не припиняють надходити листи та дзвінки з вдячністю від родичів загиблих.

У 2007 році Поле Пам'яті на околиці Славути одержало статус Міжнародного меморіалу жертв Другої світової війни, куди планується перезахоронення останків солдатів країн учасниць війни 1941-1945 рр., що загинули на Правобережжі України.

Наступним етапом стало перепоховання 22 червня 2007 року 685 в'язнів Гросс-лазарету та 15 останків радянських військовополонених, виявлених на місці колишнього тимчасового фашистського табору для військовополонених по провулку Шевченка міста. В урочистостях з нагоди перепоховання взяв участь екс-міністр Оборони України А.С. Гриценко.

2 вересня 2007 року в присутності представників семи посольств країн Європи на Полі Пам'яті проведено перепоховання 122 останків радянських солдатів, 70 німців, 20 угорців, 5 австрійців, 1 словак та 1 невідомого, що загинули на території Вінницької області та 26 останків німецьких солдатів, які утримувалися у таборі для військовополонених у місті Славуті.

2 вересня 2008 року на Міжнародному меморіалі жертв війни перепоховані 993 останки радянських солдатів, загиблих у Вінниці, та 226 німецьких солдатів, привезених із Пущі-Водиці, що під Києвом.

8 травня Президент України Віктор Ющенко в м. Славута, на Міжнародному меморіальному комплексі "Поле пам'яті", взяв участь у церемонії перепоховання останків військовополонених, полеглих у Другій світовій війні - жертв фашистського концентраційного табору "Шталаг 329" і концентраційного табору "Гросс-лазарет-301".У заході взяли участь ветерани війни, міністр оборони Юрій Єхануров, заступник глави Секретаріату Президента Роман Безсмертний, начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України Сергій Кириченко, керівники Хмельницької та Вінницької облдержадміністрацій, військовослужбовці ЗСУ, міський голова В. Сидор, представники громадських організацій, релігійних конфесій, місцеві мешканці. Учасники церемонії віддали останні почесті загиблим воїнам і кинули до братської могили по жмені землі. Церемонія завершилася виконанням Державного Гімну України, військовим салютом та маршем воїнів почесної варти.

В останні роки святкування 9 травня тісно переплітається зі вшанування пам'яті загиблих у Гросс-лазареті під час фашистської окупації. До міста приїжджають родичі померлих полонених, які мають можливість побачити місто, відвідати територію колишнього концтабору, ознайомитися з музейними експозиціями, присвяченими Гросс-лазарету , вшанувати пам'ять своїх рідних.

З Поля пам'яті проходимо 500м. стежкою через ліс в сторону м. Славута до пам'ятника жертвам єврейського гетто. В роки Великої Вітчизняної війни в м. Славуті було замордовано 80 тисяч євреїв.

4 день

Поле пам'яті - Славута - Голубі озера - 13км

Проходимо через м. Славуту повз закинуте військове містечко до Славути - 2. Переходимо трасу, заходимо в ліс. Йдемо ґрунтовою дорогою до озера 1,5км. Тут зупиняємося на ночівлю. Озеро розташоване серед березового лісу з правої сторони та величних сосон з лівої. Через дамбу є ще маленьке озерце заросле очеретом. Відпочиваємо.

Голубі озера

Каскад озер (28 шт.) з чудовими краєвидами утворені внаслідок вимиву піску для потреб промисловості. Пісок поставляли у Чехословаччину для виготовлення знаменитого чехословацького кришталю…

5-й день

Голубі озера - с. Стригани - ст. Баран'є - 11км

Від озера стежкою, яка проходить ліворуч озера проходимо повз ще одне озеро. Стежкою проходимо через ліс виходимо стару асфальтовану дорогу. Зліва закинуті будівлі. Цією дорогою йдемо до села Стригани. Прямуємо дорогою до мосту через р. Горинь. Повертаємо праворуч на стежку , 0,5км переходимо через залізничне полотно й прямуємо до с. Баран'є. Стежка проходить через село. До станції Баран'є де електропотягом повертаємося в м. Шепетівку. Цей маршрут також можна використовувати для вело походу. Від с. Баран'є до м. Шепетівки використовуємо велосипед.

Використаний картографічний матеріал

Маршрут Шепетівка - Баран'є

Висновки

Системний стан туризму в школі характеризується загальним охопленням школярів, регулярністю, різноманітністю форм і видів, самоорганізацією.

З огляду на пріоритети навчання перевага в туристських і краєзнавчих заняттях віддається краєзнавству, екскурсіям, експедиційній формі, а також походам, які сприяють впливу на фізичне і моральне виховання школярів.

Найефективнішим тривалим активним відпочинком є спортивний туризм - участь в спортивних заходах (орієнтування на місцевості і т.д.).

Даний маршрут можна використовувати і в велотуризмі. Від станції Баран'є по асфальтовій дорозі 28км до м. Шепетівка. Маршрут дуже цікавий пізнавальний. Можна багато дізнатися про свій рідний край. Побачити гарні краєвиди.

Туризм -- це спорт, відпочинок, здоров'я, задоволення, хобі, розвага, робота, форма самоствердження, спілкування, спосіб пізнання навколишнього світу -- вибирайте на смак, шановні читачі, але можете додати ще й щось своє.

Творчої вам подорожі!

Размещено на Allbest.ru