Туристична Швейцарія

Размещено на http://www.allbest.ru

Загальна характеристика

Офіційна назва: Швейцарська Конфедерація

Столиця: Берн

Населення: 7 591 400

Площа: 41 285 кмІ

Державний устрій: федеративна парламентська республіка(Президент - Мішлін Кальмі-Рей;Прем'єр-міністр - Моріц Левенберґер)

Офіційні мови: німецька, французька, італійська, ретороманська

Релігія: 44% населення країни -- протестанти, 48% -- католики; близько 8% -- представники інших конфесій

Національна валюта: швейцарський франк

Найбільші міста: Берн, Цюріх, Женева, Базель

Географічне положення

Швейцарія -- держава в Центральній Європі з територією 41,3 тис. кмІ. На півночі вона межує з Німеччиною (довжина кордону -- 334 км), на заході -- з Францією (довжина кордону -- 573 км), на півдні -- з Італією (довжина кордону -- 740 км), на сході -- з Австрією (довжина кордону 164 км) і Ліхтенштейном (довжина кордону -- 41 км). Північний кордон частково проходить по Боденському озеру і Рейну, який починається в центрі Швейцарських Альп і утворює частину східного кордону. Західний кордон проходить горами Юра, південний -- італійськими Альпами і Женевським озером. Тут знаходяться майже всі найбільш високі масиви Західної Європи. Лише 1/3 країни займає Швейцарське плоскогір'я (від 400 до 1200 м над рівнем моря). Географічне положення Швейцарії досить вигідно: вона знаходиться на перехресті західноєвропейських шляхів сполучення, через її територію проходять численні внутрішньорегіональні торгові перевезення.

У Швейцарії виражені кліматичні відмінності, зумовлені висотами впливом сонця і вітрів. Клімат вологий, на плоскогір'ї -- помірно теплий, в горах -- холодний. Добові температури у низинах в середньому коливаються протягом року від 10 до 16° С, влітку вони підвищуються до 27° С і більше. Найспекотніший місяць -- липень, найхолодніший -- січень.

Найвищі вершини Альп покриті вічними снігами. Снігова лінія піднімається до 2700 м на західних схилах і до 3200 м на східних. Взимку температура опускається нижче 0° С на всій території країни, за винятком північного берега Женевського озера та берегів озер Лугано й Лаго-Маджоре, частина яких належить Італії. Клімат там такий же м'який, як у Північній Італії, оскільки гори захищають від вторгнення холодних північних вітрів. У січні-лютому в умовах переважання високого тиску над Альпами встановлюється ясна холодна погода, сприятлива для занять зимовим спортом. Південні схили в цей час отримують багато сонячного тепла.

У Швейцарії часто бувають різкі сильні вітри, що супроводжуються дощами й снігопадами. Навесні, влітку і восени переважають фени -- теплі сухі вітри, що дмуть зі сходу і південного сходу. Оскільки потоки вологого повітря з боку Середземного моря підіймаються вгору схилами Альп, а потім спускаються до Швейцарського плато, на південних схилах опадів випадає майже вдвічі більше, ніж на північних. Середня річна кількість опадів у Базелі (277 м над рівнем моря) -- 810 мм, у Лозанні (375 м), на північному березі Женевського озера -- 1040 мм, а в Давосі (1580 м), на південному сході країни -- 970 мм. швейцарія туристичний курорт кухня

Коротка історична довідка

Традиційно вважається, що Урі, Швиц та Унтервальден об'єднались для захисту миру на своїх територіях в серпні 1291-го року. Протягом наступних століть, інші міста та віддалені території або приєднувались самі до цієї "Конфедерації. Такі приєднування часто супроводжувались жорстокими війнами та внутрішніми конфліктами. Протягом двох століть члени Конфедерації відстоювали свою незалежність та власну зростаючу міць від різних опонентів. Як наслідок Швабської війни проти Габзбурзької Австрії та Швабської Ліги в 1499-му році вони здобули собі право на власне ведення своїх справ незалежно від Святої Римської Імперії.З поширенням Реформації, в 1525-му у Цвинґлі, потім остаточно в 1541-му в Женеві при Келвіні, країна набуває релігійного поділу. Цей поділ спричинював все більшу ворожнечу між Католиками і Протестантами аж до початку 18-го століття. В 1648-му році, Вестфальський Мир офіційно визнає Швейцарію, як країну незалежну від Святої Римської Імперії. В 1798-му році Швейцарію завойовує Французька Армія.У 1815-му році, після поразки Франції, було відновлено Стару Конфедерацію. Після 1830-го, в продовж періоду відомого, як Реґенерація, близько половини кантонів прийняли ліберальні конституції. Це веде до суперечки між консервативними та ліберальними кантонами про те, якою має бути Конфедерація. Ці суперечки стають причиною утворення Особливого Союзу, тобто Зондербунду між консервативними католицькими кантонами, які в 1847-му започатковують Зондербунд Війну. Після короткої військової кампанії федеральними військами, кантони Зондербунду здаються. В 1848-му більшість кантонів приймають Федеральну Конституцію і таким чином утворюється сучасна швейцарська федеративна держава. Багато сфер, які раніше були в юрисдикції кантонів переходять під федеральну юрисдикцію. Швейцарія стає єдиною економічною і юридичною територією. В 1874-му році прихильники прямої демократії добиваються зміни в Конституції і введення права на референдум, а в 1891-му введення Популярної Ініціативи. Швейцарії вдається уникнути участі в Першій Світовій Війні. В 1920-му році Швейцарія приєднується до Ліги Націй на умові, що вона не буде приймати участі в жодній військовій кампанії. Швейцарії вдається уникнути участі в Другій Світовій Війні. Не зважаючи на те, що Швейцарія належить до Ліги Націй, вонa утримується від членства в ООН підчас її утворення з причини нейтралітету. В 1979-му було утворено новий кантон Юра - 26-ий кантон Швейцарії .В 1999-му виборці і кантони затверджують нову, цілком переглянуту Конституцію, яка вступає в дію з 2000-го року. В 2002-му році Швейцарія стає повноправним членом ООН.

Рекреаційно-туристичні ресурси

У Швейцарії можна виділити чотири райони -- Північну Швейцарію, Західну, Центральну і Південну.

Найгустіше заселена та найбільш економічно розвинута Північна Швейцарія (кантони Базель, Аргау, Цюрих, Санкт-Галлен, Гларус, Тургау). Це найрівнинніший район країни. Він займає північну частину Швейцарського плоскогір'я, лівий берег Рейну, а на півдні заходить у передгір'я Альп.

Західна Швейцарія (кантони Берн, Невшатель, Фрібург, Во, Женева) гористіша, ніж північ країни. Цей район містить у собі центральну і південну частини Швейцарського плоскогір'я. З заходу до нього примикають хребти Юри, зі сходу -- Альпи.

Центральна Швейцарія (кантони Люцерн, Швіц, Урі та Унтервальден) відрізняється суворістю своїх ландшафтів. Район включає північні схили Альп і Фірвальдштетське озеро.

Найбільший, але водночас рідко заселений район країни -- Південна Швейцарія. Він містить у собі кантони Граубюнден, Тічино і Вале. Природа Південної Швейцарії надзвичайно мальовнича та різноманітна. Тут найвищі гірські хребти, широкі полонини і великі озера Лугано й Лаго-Маджоре.

На території Швейцарії розрізняють три природних райони: гірський масив Юра на північному заході, Швейцарське плато (плоскогір'я) у центрі та Альпи на південному сході. Понад 70% території країни належить до двох гірських систем, Альп і Юри, розділених горбистим Швейцарським плоскогір'ям. Майже всю південну половину Швейцарії займають Альпи. У гребеневій зоні -- фірнові поля і льодовики. Широке дно головних долин використовується під поля та ріллю. Район рідко населений. Альпи є основним джерелом доходу, оскільки мальовнича природа високогір'я приваблює багато туристів і альпіністів. Найвищі вершини -- Дюфур (4634 м) у масиві Монте-Роза на кордоні з Італією, Дом (4545 м), Вайсгорн (4505 м), Матергорн (4477 м), Гран-Комбен (4314 м), Фінстераргорн(4274 м) і Юнгфрау (4158 м).

У країні -- густа мережа багатоводних рік, що належать басейнам трьох морів: Північного, Середземного і Чорного. Велика частина Швейцарії зрошується Рейном (375 км у межах країни). Південно-західні райони відносяться до водозбірного басейну Рони, південні -- до басейну Тічино і південно-східні -- до басейну річки Інн (притоки Дунаю). Ріки Швейцарії не мають судноплавного значення. На Рейні судноплавство підтримується тільки до Базеля.

Швейцарія славиться своїми озерами, яких на її території налічується майже 600. Наймальовничіші з них розташовані по краях Швейцарського плато -- Женевське, Тунське на півдні, Фірвальдштетське, Цюріхське на сході, Невшательське і Більське на півночі. Більшість цих озер має льодовикове походження, вони відрізняються витягнутою формою і великими глибинами. На південь від осі Альп в окрузі Тічино знаходяться озера Лугано й Лаго-Маджоре.

Найбільші озера Швейцарії -- Женевське озеро, площею 581 кмІ (з них 370 кмІ належать Швейцарії), Невшательське (216 кмІ), Цюріхське (89 кмІ), Більське (39 кмІ) і Цугське (38 кмІ).

Ліса Швейцарії займають близько 1/4 території країни. На Швейцарському плоскогір'ї знаходяться масиви широколистих лісів (з дуба, бука, ясена, в'яза, клена, липи). На південному схилі Альп росте каштан. На висоті понад 2000 метрів переважають хвойні ліси з ялини, ялиці, сосни і модрини. В долинах -- зарості вільхи. Вище (до 2800 м) розташовані субальпійські та альпійські луки, де навесні розцвітають крокуси і нарциси, влітку -- рододендрони, ломикамені, горечавки і едельвейси.

У горах із ссавців зустрічаються сарна, куниця, заєць-біляк, альпійський бабак, кам'яний козел, лисиця; із птахів -- беркут, глухар, дрізд, підкоришник, серпокрилець, сніжна куріпка, на берегах рік та озер -- мартини, у їхніх водах -- форель, палія, сиг, харіус та інша риба. Фауна і природні ландшафти охороняються у Швейцарському національному парку Енгадин і в лісових масивах Алеч і Дерборанс.

У Швейцарії є 10 об`єктів,які входять у список ЮНЕСКО. А саме: монастир в місті Мюстаїр, монастир Святого Галла в Санкт-Галлені, стара частина міста Берн, замки й фортеці торгового центру Беллінцона, гірський район в кантонах Берн і Вале (гори Юнгфрау, Бічхорн, льодовик Алеч), гора Сан-Джоджио, виноградники Лаво, тектонічний район Сардони, Ретійська залізна дорога, "годинникові" міста Ла-Шо-де-Фон і Ла-Локль.

Найбільшими «культурними» містами вважаються Берн, Цюріх і Базель.

Берн - столиця однойменного кантону і всієї Конфедерації, крупний культурний і економічний центр, розташований в самому центрі країни. Для зовнішності міста характерні живописні аркади і колонади. Також типові і витончені фонтани, з яких багато які були створені ще в XVI ст. Всього фонтанів в місті понад 100. Головна визначна пам'ятка Берна - зведена в XII ст. дзвіниця Цитглоггетурм, що служила колись західними воротами Старого міста. Східний фасад будівлі прикрашає знаменитий годинник XVI ст. Вони показують не тільки час, але і день тижня, місяць, знак зодіаку, і фазу Місяця. Кожну годину співає півень і дефілюють фігури ведмедів і казкових істот.

Берн вважається ”самим квітковим містом”, весною тут проходить гераневий базар (точніше кажучи, ярмарок або навіть фестиваль). Потрібно відзначити, що Берн занесений в реєстр світових пам'ятників культури ЮНЕСКО.

Цюріх - одне з найяскравіших і найбільших міст країни, адміністративний центр кантону Цюріх. Його можна вважати фінансовою столицею Швейцарії. Місто розташоване на двох берегах річки Ліммат, яка впадає в Цюріхське озеро (довжина озера - 39 км, глибину - до 143 м). Озеро додає ландшафту Цюріха незвичайну чарівність. Цюріх - один з крупних туристських центрів, число його гостей досягає мільйона в рік. Безліч людей привертає район вулиці Нідердорф. Це історичний центр міста з пішохідною зоною, місцями розваг і відпочинку. Тут багато середньовічних мальовничих вулиць з симпатичними будинками в готичному стилі, в яких розташовані затишні кафе, булочні, кондитерські, антикварні магазинчики. Вечорами тут виступають вуличні музики.

Фінансовий центр міста - вулиця Банфофштрассе. Її архітектурна зовнішність є змішенням стилів. Тут зосереджені центри торгівлі ”Глобус” і ”Ємолі”, а також головні установи найбільших банків Швейцарії. Банхофштрассе зприлеглими до неї Шторхенгассе і Лімматке привертають туристів можливістю зробити найрізноманітніші покупки.

У зовнішності Цюріха домінують башти романсько-готичного собору Гроссмюнстер (XII-XV ст.). На невеликому горбі височіє знаменита церква Св. Петра, на якій в 1538 р. був встановлений найбільший годинник в Європі, їх циферблат має діаметр 8,7 м. Інтерес гостей викликає і костьол Фраумюнстер (XIII-XIV ст.). Кольорові вітражі для нього були створені в 1970 р. Марком Шагалом.

Ратуша міста розміщується в монументальній будівлі XVII ст. (пізній ренесанс), прикрашена ліпкою. Дуже зелене місто, що рясніє численними ідилічними парками і скверами, повними кольорів. Цюріх належить до провідних центрів мистецтва в Європі. Тут більше 100 галерей, 20 музеїв. Найвідомішим з них є Кунст-хаус на Хаймплац, де представлена історія розвитку європейського мистецтва.

Базель - друге за величиною місто країни, її північні ворота. Він розташований в безпосередній близькості від Франції і Німеччини. Місто стоїть на Рейні, в комерційному відношенні - найважливішої водної магістралі Європи. Нерідко Базель називають ”культурною столицею” Швейцарії - в ньому знаходиться понад 30 музеїв.

Відомі курорти Швейцаріі:

Санкт-Моріц - самий старший курорт країни і один з найвідоміших курортів світу, розташований на південному схилі Швейцарських Альп в долині Енгандін. Тутешній сухий клімат називають ”шампанським кліматом”: 322 сонячних дня в році, а крім того, стійка погода і стабільний сніжний покрив. Тут знаходиться стара альпійська лижна школа, велике число спортивних споруд.

Кран-Монтана - це заросле ялицями і прикрашене кришталевими озерами високогірне плато. Саме тут знаходиться сучасний туристський і спортивний комплекс Кран-Монтана, в якому вдало поєднуються межі міста і села

Верб'є - знаменитий гірсько-лижний курорт, ідеальне місце для відпочинку, розташований на обширному сонячному плато у французькій частині Швейцарії, в самому центрі швейцарських Альп. Верб'є знаходиться всього в двох годинах їзди від Женевського аеропорту. Побудований в стилі ”шале”, Верб'є привертає атмосферою традиційного швейцарського села.

Церматт - знаменитий літній і зимовий курорт, розташований біля підніжжя Маттернхорна. Карети і електромобілі є на курорті єдиними засобами пересування. Таким чином створені якнайкращі умови для спокійного відпочинку. У розпорядженні гостей безмежна територія для пішого туризму: маркіровані дороги і стежини для походів, що тягнуться через чаруючі своєю красою гірські ліси до альпійських озер і в райони льодовиків. Оточений з усіх боків 36 гірськими вершинами, висота яких перевищує 4000 м, Церматт від давна привертає до себе альпіністів зі всього світу.

Давос - один з найвідоміших гірських і спортивно-оздоровчих курортів Європи. Це мальовниче місто розташоване на сході Швейцарії, в кантоні Граубюнден, на високогірному плато (1560 м над рівнем моря). Привабливість цього курорту викликана органічним поєднанням міського комфорту з первозданною альпійською природою - величними гірськими ландшафтами і тихими, затишними селами.

Бад-Рагац - престижний термальний курорт, термальні води якого стали широко використовуватися з 1840 р. Цей курорт відкрили монахи.

Лейкербад - відомий бальнеологічний курорт,який заробив свою популярність завдяки найбільшим термальним баням в Європі.

Адельбоден - гірськолижний курорт, де нерідко проводяться чемпіонати по зимових лижних видах спорту.

Гштаад - гірськолижний курорт, міжнародного класу.

Заклади розміщення

Необхідно сказати про заклади розміщення гостей в Швейцарії. Є великий вибір - від фешенебельних, суперсучасних п'ятизіркових гігантів до скромних, але досить затишних номерів з однією зіркою. Найбільше в Швейцарії маленьких і середніх готелів, і часто ними володіють і управляють змінюючі один одного покоління однієї сім'ї. Невеликі готелі, номери і навіть кімнати в приватних будинках проте забезпечують високий рівень сервісу по досить прийнятним цінам.

Кажучи про основні тенденції розвитку туризму в країні, слід зазначити, що близько 60 % розміщень іноземних гостей (13 млн. осіб) доводиться на готельний сектор, тоді як 62 % внутрішніх туристів (2 млн. осіб) розміщується в секторі самообслуговування (квартири в приватних будинках, кемпінги і т.д.).

Транспортна система

Швейцарська транспортна система «налагоджена, як годинник ». З 5031 км залізничних шляхів електрифіковано більше половини . У горах прокладено більше 600 тунелів , включаючи Сімплонський (19,8 км) . У гірських регіонах працюють фунікулери і канатні дороги. Протяжність доріг - близько 71 тис. км Важливу роль відіграють дороги, що проходять через гірські перевали Сен- Готард , Великий Сен - Бернар та інші.

27 жовтня 2008 в Лозанні було офіційно відкрито перше в Швейцарії підземне метро - 5,9 км , 14 станцій , поїзди управляються автоматично , без машиніста. До цього лінії метро лише частково проходили під землею , нагадуючи більше трамвайні лінії. У Швейцарських Альпах прокладена ціла мережа як рівнинних так і гірських залізниць. На озерах (Женевському, Чотирьох Кантонів, Боденському) і по Рейну добре розвинене судноплавство. Транспортна мережа Швейцарії дозволяє зробити подорож не тільки комфортною і швидкою, але і доступною за ціною. Особлива гордість швейцарської транспортної системи - панорамні маршрути, які перетворюють поїздку в захоплюючу екскурсію по дивовижної краси місцям.

Швейцарія - найважливіший вузол міжнародних авіаперевезень. У Цюріху, Базелі та Женеві побудовані суперсучасні аеропорти, причому аеропорт Цюріха вже кілька разів визнавався кращим в Європі. А швейцарська авіакомпанія SWISS міцно входить в число найбільш надійних і комфортних в світі.

Як і в багатьох європейських країнах, так і в Швейцарії є автобани. Автобан (нім. Autobahn, дослівно -- «автомобільна траса», вимовляється як «аутобан») -- в Німеччини, Австрії і Швейцарії -- швидкісна автомагістраль / автострада. В Швейцарії для проїзду на автобані потрібно купити віньєтку - спеціальну наклейку, яка показує, що водій оплатив дорогу. На відміну від інших країн, швейцарська Віньєтка (Vignette) продається найменше на 14 місяців. І коштує 40 швейцарських франків або 33 євро. Продаються Віньєтки на більшості заправок і на самому пропускному пункті через кордон.

Туристичні формальності

Візи в Швейцарію оформляються в Консульському відділі Посольства Швейцарії.У відповідності з угодою від 6 листопада 1963 між Швейцарією та Князівством Ліхтенштейн, правила видачі в'їзних віз до Швейцарії поширюються також і на запити про видачу в'їзних віз в Князівство Ліхтенштейн. Швейцарія не є членом Шенгенської угоди, тому зі швейцарською візою не можна в'їхати в країни Шенгену, а з Шенгенськими візами не можна в'їхати до Швейцарії.

Щоб скористатися платними автобанами, то водію потрібно купити віньєтку, яку можна купити або на заправці, або на кордоні.Цікавим фактом для туристів буде те, що віньєтку на автобан краще купити на заправці. Ви зекономите таким чином 7 євро. Бо на кордоні курс франка до євро 1 до 1 і віньєтка коштує 40 франків або 40 євро. Віньєтка клеїться зсередини на лобове скло вгорі посередині. Якщо вас спіймають без віньєтки, готові будьте заплатити 200 франків.

Мовне різномаїття в Швейцарії доволі таки багате. Адже Швейцарія - країна, в якій мешкає понад 7 мільйонів людей. Більшість - німецькомовні громадяни. Лише 19 відсотків говорять французькою, 8 - італійською, і менш як відсоток - ретороманською. Усі ці мови є офіційними. Щоправда, остання має такий статус лише всередині країни, а не на міжнародній арені.

Між собою швейцарці могли вільно спілкуватися, бо з дитинства були поліглотами. Нині така тенденція теж існує. Знати усі державні мови не обов'язково. Залежно від регіону, діти вчать рідну й одну з офіційних на вибір. Окрім того, можна обрати іноземну - англійську чи іспанську.

Швейцарія - країна мігрантів. Половина мешканців не може чітко назвати свою рідну мову з-поміж чотирьох офіційних. Однак вони дуже поважають культурні цінності, що існують у країні. І називають себе найщасливішими у мовному питанні європейцями. Окрім 2-3 офіційних, зазвичай знають англійську, а отже з більшістю європейців можуть спілкуватися вільно.

Цікаві факти

1. Швейцарія визнана гористой країною Європи. Гори займають 2/3 всієї території цієї країни.

2. Женева є місцем, де знаходяться головні офіси основних міжнародних організацій - штаб-квартира Організації Об'єднаних Націй (ООН), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), Всесвітня Торговоя Організації (ВТО), Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ), Світовий економічний форум (ВЕФ), Міжнародна рада аеропортів (ACI), Міжнародна організація по стандартизації (ISO), World Wide Web Віртуальна бібліотека та ін.

3. У Швейцарії знаходиться найдовший гірський тунель у світі - тунель Лечберг. Його довжина 34 700 метрів

4. У Швейцарії роблять найкращі та найдорожчі в світі годинники. Бренди звичайно у всіх на слуху - Rolex, Chopard, Breguet, Patek Philippe, Vacheron Constantin, Tissot, Swatch і ін.

5. В Швейцарії найкращий у світі шоколад. Перша плитка шоколаду була зроблена в 1819 році.

6. Швейцарський ніж також є найвідомішим складаним ножем у світі.

7. Йодль (спів без слів), довгий час використовували швейцарські пастухи як засіб зв'язку.

8. Де б ви не знаходилися на території Швейцарії, максимум ніж в 13 милях від вас буде водойма, що підходить для купання.

9. Швейцарія знаходиться на другому місці в Європі за тривалістю життя.

10. У Швейцарії діє заборона на будівництво мечетей.

11. Швейцарія знаходиться в центрі Європи, але в Євросоюз не входить.

12. Президент у Швейцарії обирається кожен рік.

13. Всесвітньо відома компанія Davidoff була створена в Швейцарії емігрантом з Києва.

14. Найвідоміше в світі блюдо швейцарської кухні - фондю. Спочатку фондю було їжею селян, які таким чином під'їдали залишки хліба і сиру.

15. У Швейцарії дуже розвинене сільське господарство. Продукція йде і на експорт. Швейцарський сир відомий на весь світ.

16. 15% доходу країна одержує від туризму.

17. Швейцарський гвардієць повинен бути не нижче 174 см, не повинен носити вуса, бороду і довге волосся. А ще під час служби він не може одружитися. Винятки робляться рідко і тільки в тому випадку, якщо наречена гвардійця є переконаною католичкою.

18. Швейцарія - рай для грибників.

Національна кухня

У Швейцарії немає особливо розвинених національних традицій в приготуванні страв, натомість, швейцарські страви об'єднали в собі краще з німецької і французької кухні. Важливу частину в кулінарії швейцарців відіграють сири. Для приготування фондю використовуються сири емменталер і груйер у поєднанні з білим вином, ця страва подається у великій місткості і її їдять з маленькими кубиками хліба. Рості (хрустка смажена, дрібно порізана картопля) -- національна страва німецької Швейцарії. Часто в меню входить свіжа риба з численних озер, здебільшого, щука або форель.

Зазвичай вважається, що асортимент м'ясних виробів у Швейцарії досить скромний і зводиться до пари десятків видів мисливських і твердокопчених сортів ковбас, які практично повторюють німецькі, та до нескінченних варіацій на тему шніцеля. Однак насправді це далеко не так - чудово розвинене тваринництво поставляє на місцевий стіл величезну кількість м'яса всіх видів. Просте національне розмаїття виявляється і тут - в південних і західних кантонах більше тяжіють до рубаного м'яса, а от на півночі типові німецькі сосиски, кров'яні або ліверні ковбаси можна зустріти повсюдно.

Важко уявити собі Швейцарію без шоколаду, бо саме ця країна стала найбільшим у світі виробником шоколаду, який давно є національним символом нарівні з сиром, годинниками, зброєю і фінансовими установами. Причина цьому проста - вважається, що в 1875 році саме швейцарець Деніел Пітер першим навчився отримувати твердий молочний шоколад у вигляді плиток. Зараз тут випускають кілька сотень видів першокласного шоколаду - як фабричного, так і ручного вироблення. Це і один з найпопулярніших інгредієнтів багатьох місцевих десертів, і відмінний "сувенір". Та й самі швейцарці споживають цього продукту більше за всіх у світі - за деякими оцінками, більше 12 кілограмів на рік на душу населення.

При цьому усередині країни улюбленими десертами вважаються все ж більш традиційні страви - всілякі цукерки, цукрові булочки і пряні медові пряники "лекерлі", базельські імбирні пряники. Цікаво, що навіть популярні в усьому світі мюслі винайшли також у Швейцарії - на рубежі XIX і XX століть доктор Максиміліан Бірхер-Беннер (один із засновників сучасної дієтології, до слова) просто висушив нехитре народне блюдо (практично - кашу з вівса і пшеничних пластівців ), додав родзинок, горіхів і яблук - і отримав саме той продукт, який зараз споживається в колосальних кількостях по всій планеті.

Карта найбільш визначних об`єктів

№1:

Назва: Годинникова вежа

Вид: вежа з комірами; частина міських мурів

Статус: внесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО

Дата спорудження: 1530

Додаткова інформація: У минулому вона була частиною міських мурів, брама у вежі була одними з декількох міських брам. На східному фасаді вежі розташований астрономічний годинник. Механізм годинника приводить в рух механічні фігури (півень, ведмеді, Хронос), кожну годину вони розігрують гру. Виступ починається за чотири хвилини до настання нової години. Також годинник показує рух зірок і знаки зодіаку. Раніше цей годинник був головним годинником міста і еталоном часу, решта всіх годинників звірялася за ним.

№2

Назва: Замок Шильйон

Вид: комплекс історичних будівель

Статус: охороняється як цінна історична пам'ятка

Місце знаходження: 3 км від міста Монтре

Додаткова інформація: Шийонський замок стоїть на скелі, незначно підноситься над поверхнею озера, і з'єднаний з береговим мостом. Поєднання природних умов та особливостей будівлі дозволяли замку контролювати стратегічно важливу дорогу, що пролягає між озером і горами. Довгий час ця дорога до Сен-Бернарського перевалу служила єдиним транспортним шляхом з Північної Європи до Південної. Вона не втратила свого значення й досі, і всього за 200 м від замку можна бачити побудоване на 50-метрова пілонах, яке ніби витає над замком, шосе Е27, що з'єднує Швейцарію з Італією.

Сторона, якою замок звернений до дороги, являє собою кам'яну стіну, укріплену трьома вежами. На протилежному боці розташована житлова частина замку. Глибина озера робила раптовий напад з цього боку малоймовірним.

№3

Назва: Капелльбрюке

Вид: дерев'яний критий міст

Статус: одна з головних пам'яток Швейцарії та символ міста Люцерна

Дата спорудження: 1365

Місце знаходження: місто Люцерн

Додаткова інформація: Довжина моста становить 204,70 м.

Складовою мосту є восьмигранна вежа Вассертурм (нім. Wasserturm -- водонапірна вежа, «Водна вежа»), яка примикає до мосту, заввишки 43 м, збудована з цегли. Сьогодні вежа, яка є частиною міської стіни, використовується як зал гільдії асоціації артилерії. Вежа і міст -- торгова марка Люцерна, і є найбільш фотографованою пам'яткою в країні.

На фронтоні критого мосту розміщуються 111 трикутних картин, які розповідають про найважливіші моменти в історії Швейцарії.

Размещено на Allbest.ru