Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки,молоді та спорту в Україні

Чернігівський державний технологічний університет

Реферат

з дисципліни «Фізичне виховання»

На тему: «Формування навчальної активності студентів засобами фізичного виховання»

Підготувала:

студентка 314 групи

Татарчук Марія

Перевірив:

Осадчий О.В.

Чернігів 2013

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Фізичне тренування і активний відпочинок як фактор позитивного впливу на процес навчання студентів

Розділ 2.Методичні основи використання засобів фізичної культури і спорту у процесі підготовки спеціалістів

Розділ 3. Заняття з фізичної культури і оздоровчо-рекреаційними міропримствами під час екзаменаційних сесій

Висновки

Список літератури

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку суспільства засоби фізичної культури використовуються не тільки для загального фізичного зміцнення, вдосконалення спеціальної фізичної підготовки, але й для зменшення впливу процесів втоми під час навчальної та виробничої діяльності людини. Тому використання засобів фізичної культури для підготовки висококваліфікованих фахівців набуває великого значення.

Професійна спрямованість вищої освіти обумовлює необхідність у процесі формування особистості майбутнього фахівця особливу увагу звертати на розвиток його професійних якостей, на професійне виховання. При цьому повинна бути сформована система навчальної та виховної діяльності студента, забарвлення професійною специфікою, яка значною мірою визначає ефективність його майбутньої трудової діяльності. Інженер, агроном, ветеринарний лікар, інженер тощо відзначаються не тільки своїми знаннями і уміннями, а й спрямованістю, характером мислення, професійними принципами своєї діяльності, комунікабельними властивостями, ціннісними орієнтаціями, особливостями організації праці та відпочинку і рядом інших факторів, пов'язаних з їхньою професійною діяльністю. Виховання цих якостей входить до складу професійної підготовки майбутнього фахівця, яка включає створення професіограм і моделей спеціаліста та описує знання і якості, які слід сформувати в процесі його підготовки.

Цільова професійна модель як результат інтегративного функціонування фізичної підготовки фахівця має включати такі розділи:

--соціально-політичні якості особистості;

--морально-психологічні якості;

--риси лідера та престижно-комунікативні якості;

--розділ теоретичних знань;

--прикладні навички та уміння;

--розділ психофізіологічних якостей, який матеріалізує професійну підготовленість на параметри надійності;

--фізичні якості, фізичне та психічне здоров'я, яке забезпечує високу працездатність і прогнозує професійне довголіття;

--розділ медико-біологічних знань і антропометричних характеристик;

--розділ спеціальних якостей для спеціальностей, що вимагають «виживання» в екстремальних умовах навколишнього середовища.

Тому складовою частиною навчальної дисципліна «Фізичне виховання» в вищих навчальних закладах є професійно-прикладна фізична підготовка, що являє собою цілеспрямований педагогічний процес, який сприяє формуванню прикладних знань, фізичних, психічних та спеціальних якостей, умінь і навичок, а також досягнення об'єктивної готовності фахівця до успішної професійної діяльності.

Крім того, встановлено, що успішність навчання та підготовки студентів до професійної діяльності у певній мірі залежить від рівня їх всебічної підготовленості, у тому числі і фізичної при вступі до вищих навчальних закладів, тому що можливість підвищення, наприклад, загальної і прикладної фізичної підготовленості студентів у роки навчання обмежені часовим та іншими параметрами. Абітурієнта необхідно не тільки завчасно і активно готувати до вибраної ним майбутньої професії за спеціальними предметами, але й цілеспрямовано розвивати у нього ті фізичні та психічні якості, які, насамперед, визначають його успіх у майбутній професійній діяльності.

Найважливішою задачею успішного управління учбово-виховним процесом в вузі є постійне врахування умов життєдіяльності студентів, їх соціально-демографічних і соціально-психологічних особливостей, врахування відповідності спрямованості студентської активності ідеалу майбутнього спеціаліста студенту необхідно знати функціональні можливості та його здібності, щоб оптимально організувати своє життя, працю, навчання, відпочинок, тощо.

Розділ 1. Фізичне тренування і активний відпочинок як фактор позитивного впливу на процес навчання студентів

В студентському віці продовжується фізичний розвиток організму. Цей період характеризується "піками" дозування фізіологічних процесів /максимальна реактивність організму, оптимальний рівень артеріального тиску, насичення крові киснем. Енергетичні витрати складають 32-24 ккал/кг на добу. Відбувається формування сили м'язових груп, швидкості рухів, гнучкості, спритності та інших показників, що вказує на необхідність управління процесом становлення функцій організму засобами фізичної культури для їх оптимізації.

До 18-20 років завершується формування вегетативних функцій і досягається високий рівень їх взаємодії. До цього часу витривалість складає 85% від величини цього показника у дорослих осіб. У 20-29 років її розвиток досягає найвищого рівня.

В цьому віковому діапазоні організм зберігає водночас високу працездатність, загальний високий рівень функціональної активності. Отже, студентський період можна назвати заключним етапом поступового розвитку психофізіологічних і рухових можливостей організму.

Зниження розумової діяльності у студентів під час навчання у вищих навчальних закладах є, по суті, побічний результат, що погіршується внаслідок вдосконалення науково-технічних технологій, обсягу різної інформації, з одного боку, і нехтуванням ними у використанні дієвих форм активного відпочинку з другого боку. Головна небезпека виявляється у зростанні передумов для виникнення нових, раніше невідомих або маловідомих порушень стану здоров'я. Найбільш суттєвою із таких передумов є гіпокінезія -- зменшення м'язових зусиль із виробничої та навчальної діяльності, побуту студентської молоді і збільшення навантаження на аналізатори, підвищення нервово-психічного навантаження у щоденному житті. Вплив цих факторів на організм сьогодні вивчено у повній мірі і характеризується двома основними наслідками:

1.Зниженням ефективності традиційних форм відпочинку у вигляді рухового спокою і, звідси, перетворення зовні фізіологічно обґрунтованих режимів праці студентів (перерви для відпочинку між навчальними заняттями, парами) по суті нерегламентовану, вкрай стомлювальну діяльність.

2.Глибоким, але поступовим розвитком порушень трофіки організму і патології серцево-судинної системи; розвитком ознак передчасного старіння.

Взаємодіючи між собою і підсилюючи дію один одного, ці фактори формують своєрідне «пагубне коло», погіршуючи ситуацію, що складається, і сприяючи накопиченню втомлюваності. Розумова діяльність студентів при цьому зростає у своїй напрузі непропорційно дійсній важкості навчальної праці.

Єдиною можливістю усунення пагубної ситуації, що складається в умовах сучасних навчально-виробничих технологій вищої школи, нині є включення у режим навчання та відпочинку студентів спеціальних форм м'язової діяльності, що забезпечують підвищення ефективності відпочинку і компенсують дефіцит фізичних зусиль. Такі мотиви до застосування активного відпочинку як засобу боротьби із розумовою стомлюваністю, зміцнення здоров'я та підвищення працездатності студентів.

Найбільш загальним результатом використання активного відпочинку є підвищення працездатності організму за рахунок покращення функціонального стану організму, переходу на інший, оптимальний у конкретних умовах стомлювальної діяльності рівень координації рухових та вегетативних функцій.

Доведено, що використання у якості активного відпочинку фізичних вправ втрачають здатність збільшувати напруженість роботи серцево-судинної і дихальної системи і набувають в умовах стомлювальної діяльності протилежну дію «антинавантаження». В умовах виконання стандартної діяльності при цьому відзначається зниження кисневої вартості 1 кгм роботи, зменшення енергетичних затрат і підвищення коефіцієнта корисної дії організму. Суттєво змінюється в умовах реалізації ефекту активного відпочинку функція органів кровообігу і дихання. Специфічною особливістю, що характеризує діяльність цих систем в умовах активного відпочинку, є розвиток «ефекту погашення» геодинамічних і респіраторних реакцій.

Під впливом активного відпочинку у його оптимальних формах значно підвищується пропріоцептивна чутливість, що забезпечує покращення точності і координації рухів і має принципове значення для використання виробничої гімнастики для підтримання точності рухового стереотипу за зростаючої втоми.

Глибокі зміни під впливом активного відпочинку відбуваються і в руховій функції. Аналіз змін її складників -- сили, витривалості та швидкості рухів -- вказують на неоднозначність, а здебільшого на різноспрямованість змін, що розвиваються. Це дозволяє розглядати прискорення відновлення працездатності під впливом активного відпочинку не як просте відновлення до вихідного функціонального стану, а як новий, якісно кращий засіб вирішення рухових завдань, що забезпечений іншим співвідношенням компонентів рухової функції.

Значні позитивні зміни вищої нервової діяльності під впливом оптимальних форм активного відпочинку дозволяє з успіхом його використовувати як у трудовій діяльності представників з різко вираженим нервовим напруженням.

Фізична культура і спорт як оздоровчі засоби, очевидно, необхідні студентам у тій мірі, у якій вони «довантажують» їх організм, компенсуючи брак рухової діяльності, яка є наслідком комп'ютеризації та інтенсифікації навчального процесу в вищих навчальних закладах. Однак, намагаючись у максимальній мірі використати оздоровчі і стимулювальні можливості занять фізичними вправами, не можна забувати одного суттєвого чинника.

Засоби фізичної культури дають змогу сучасним студентам не тільки поповнити дефіцит рухової діяльності, забезпечуючи додаткові фізичні навантаження, але й дають ряд інших цінних ефектів. Згідно сучасним уявленням про вплив фізичних вправ на організм, вправи володіють здатністю знімати втому, є засобом найбільш повноцінного відпочинку.

Фізіологічний принцип позитивного впливу активного відпочинку на організм людини зводиться до наступного.

Навантаження -- засіб відпочинку? Звучить парадоксально. Але так здається лише на перший погляд. М'язова робота є навантаженням для організму лише тоді, коли воно діє на одні і ті ж м'язи, коли багаторазово повторюється один і то й же рух. Серцю і органам дихання теж не байдуже, яка зовнішня структура рухів, чи направлене навантаження одній і тій же групі м'язів, чи поперемінно різним групам. Діє загальновідоме правило: чим вище інтенсивність праці, тим більше напружено працюють найважливіші системи організму .

А якщо м'язові групи включаються по черзі? У такому випадку, як було доведено ще І.М. Сєченовим (1903-1904), працездатність стомлених м'язів, навантаження з яких переноситься ті, які раніше не були задіяні, відновлюється значно швидше, ніж в умовах, коли організм повністю виключається із роботи. Дослідженнями І.В. Муравова та його учнями (1972, 1978, 1982, 1984) доведено, що якщо додаткова робота залучає у діяльність м'язи, які раніше не були задіяні, то рівень реакції кровообігу, дихання і газообміну в організмі людини навіть знижується, витрати енергії економляться. Виходить, що фізичне навантаження в певних умовах втрачає здатність навантаження і набуває протилежну здатність -- зменшує викликані роботою зміни у діяльності найважливіших систем організму. У цій здатності, що дає змогу за рахунок переключення на інший вид діяльності прискорювати відновлення втомлених органів і тим самим забезпечувати високу працездатність організму людини, і є цінність активного відпочинку.

Для того щоб належно оцінити перевагу активного відпочинку, порівняємо його вплив із дією фізичного тренування.

Різниця між дією тренувального впливу і активного відпочинку на організм досить суттєва. Якщо будь-який тренувальний вплив завжди призводить до ще більшої напруженої діяльності найважливіших функціональних систем організму -- органів кровообігу, дихання, регуляторних механізмів центральної нервової системи, то активний відпочинок знімає навантаження, прискорює відновлювальні процеси. Важливо мати на увазі, що хоча в основі і фізичних навантажень, і будь-яких форм активного відпочинку лежать фізичні вправи, однак вплив їх на організм багато в чому протилежний. Суттєві відмінності впливу активного відпочинку і фізичного навантаження визначаються зовсім не інтенсивністю вправ і не обсягом виконаної роботи. Закономірності впливу м'язової діяльності на організм принципово подібні, чи йде мова про спортсмена, який намагається досягти рекордного результату, чи про хворого, який тільки що переніс інфаркт міокарда і йому призначена лікувальна фізична культура. І в першому, і в другому випадку процес тренування поступово призводить до покращення пристосування (адаптації) організму до фізичних напружень, а безпосередній результат кожного окремого впливу у тій чи іншій мірі обтяжує діяльність найважливіших систем організму. Активний відпочинок, наприклад, у формі виробничої гімнастики, навпаки, уже в момент застосування одразу ж покращує функціональний стан організму, стимулює відновлення працездатності втомлених м'язів. У цьому є найбільш важлива, докорінна відмінність активного відпочинку від фізичного тренування.

Дві форми, що наведені вище, -- фізичне тренування і активний відпочинок -- визначають виключно високе оздоровче і стимулювальне значення занять фізичною культурою і спортом для організму людини. Найбільший ефект тривалого періоду занять фізичними вправами досягається у тому випадку, коли поєднуються обидві ці дії. Якщо в процесі тренувального заняття чергуються вправи для різних м'язових груп, що забезпечують їх активний відпочинок і швидке відновлення працездатності, чи заняття виробничою гімнастикою, що поєднуються із заняттями у групах загальної фізичної підготовки, то відбувається підсилення впливу цих різних механізмів стимуляції функцій організму.

Отже, активний відпочинок -- це короткочасні проміжки часу виконання спеціально підібраних фізичних вправ (або переміни характеру діяльності) для відновлення розумової чи фізичної працездатності та покращення функціонального стану втомленого організму. Найбільш ефективні вправи, що втягують у роботу м'язи, -- це вправи, які не брали участі у попередній діяльності.

Найбільш масовою формою використання активного відпочинку є заняття виробничою гімнастикою. У зв'язку з підвищенням розумового напруження у студентів спеціального навчального відділення активний відпочинок, як під час аудиторних навчальних занять, так і під час самостійної роботи, набуває особливого значення. Адже згідно з вимогами Болонської декларації вивчення матеріалу змістового модуля здійснюється під час аудиторних занять та самостійної роботи студентів. Самостійна робота студента має становити не менше половини загального обсягу його навчального навантаження. Після вивчення матеріалу змістового модуля слідує обов'язковий контроль його засвоєння. Болонською декларацією не передбачено зменшення навчального навантаження для студентів спеціального навчального відділення. Вимоги до усіх однакові. Тому й навчальні заняття з фізичного виховання та засоби активного відпочинку мають допомагати студентам даної категорії опанувати програмний матеріал із теоретичних дисциплін у повному обсязі.

Не випадково у листі Міністерства освіти України від 19.04.1996 р. № 1/11-637 «Про організацію занять з фізичного виховання у вищих навчальних закладах України» відзначається: «...2. Враховуючи, що заняття з фізичного виховання мають відновлювальне та рекреаційне значення, включати їх до розкладу занять додатково до встановленого загального обсягу навчальних годин на тиждень.

4.Організувати і систематично проводити додаткові навчальні заняття з традиційних і нетрадиційних видів спорту та фізичних вправ, популярних серед студентської молоді, маючи на меті доведення загального обсягу рухової активності до 8-10 годин на тиждень, що відповідає науково обґрунтованим нормам.

6.Враховуючи зростаючу кількість студентів, які потребують фізичної реабілітації після перенесених захворювань, організувати (відновити) у вищих навчальних закладах групи лікувальної фізичної культури.

7.Звернути увагу на якість проведення навчальних занять з фізичного виховання, враховуючи, що фізкультурна освіченість є невід'ємною частиною підготовки сучасного спеціаліста, ефективним засобом забезпечення його здоров'я, дієздатності та творчого довголіття.

8.Створити при вищих навчальних закладах автоматизовані діагностично-консультативні кабінети для розробки індивідуальних програм фізкультурно-оздоровчих занять студентів і осіб, які проходять післядипломну підготовку, а також банки даних їх фізичної підготовленості».

Отже, виробнича гімнастика, як одна із форм активного відпочинку, виконує завдання, визначені Міністром освіти і науки України для зміцнення фізичного, розумового і психічного здоров'я студентства вищих навчальних закладів.

· Для того щоб забезпечити високу ефективність виробничої гімнастики, вправи для її комплексів підбирають виходячи із особливостей навчального (трудового) процесу. В цьому є перший принцип організації активного відпочинку: включати у діяльність ті групи м'язів, які бездіяльні під час навчального процесу. Якщо ж у процесі навчальних занять у тій чи іншій мірі задіяні практично всі м'язи тіла, то з метою активного відпочинку слід змінити весь характер їхньої діяльності.

· Другий принцип належить до того часу, коли потрібно проводити виробничу гімнастику. Заняття приносять найбільшу користь, якщо вони застосовуються під час втоми, яка тільки розпочинається, а не тоді, коли студент дуже втомився. Ось чому рекомендують першу фізкультурну паузу проводити не пізніше кінця першої пари занять і третьої пари, тобто з метою профілактики.

· Третій принцип полягає у необхідності змінювати інтенсивність фізичних вправ у чіткій відповідності із напруженням навчального (робочого) процесу. Чим більшу втому викликає фізична чи розумова праця, тим меншої інтенсивності повинен бути активний відпочинок. Взаємодіючи із наступаючою втомою, він повинен «погасити» її, отже, випливає, що застосувавши під час важкої праці вправи з великим навантаженням, ми, замість відпочинку, можемо викликати «складання втом», тобто зростаюче зниження працездатності. Так само під час легкої праці виконання нескладних, легких фізичних вправ для організму вони будуть не відчутні, і такий відпочинок виявиться не кращим за пасивний.

· Четвертий принцип виявляється у взаємозв'язку між станом організму і обсягом навантаження у комплексах виробничої гімнастики: чим вища працездатність студента, кращий його функціональний стан, тим більше можна збільшувати навантаження у комплексах виробничої гімнастики. Необхідно, однак, пам'ятати про те, що активний відпочинок у процесі навчальної діяльності ні в якому разі навіть спортсменам, а тим більше студентам спеціального навчального відділення, не потрібно перетворювати у свого роду «мікротренувальні заняття» -- комплекси вправ повинні бути засобом відпочинку і викликати не почуття втоми, а бадьорості, готовності продовжувати роботу.

· П'ятий принцип -- комплексність впливу -- складається у поєднанні занять виробничою гімнастикою з іншими оздоровчими формами: ранковою гімнастикою, загартовуючими процедурами, самостійними заняттями фізичною культурою, туризмом тощо. Цього принципу слід дотримуватися усім, незалежно від віку і стану здоров'я, так як для кожної людини оздоровчий потенціал виробничої гімнастики може бути збільшений за рахунок інших корисних для здоров'я заходів.

В вищих навчальних закладах рекомендуються використовувати такі форми виробничої гімнастики, як фізкультурна пауза, фізкультурна хвилинка та фізкультурна мікропауза. За їх допомогою здійснюється всебічний вплив на організм студентів з метою попередження або зняття відчуття втоми.

Протягом навчального дня слід виконувати 1-2 фізкультурних пауз, 2-3 фізкультурних хвилинок, 4-6 фізкультурних мікропауз. У цілому на активний відпочинок протягом навчального дня витрачається 15-20 хв.

Фізкультурна пауза, підвищуючи рухову активність, стимулює діяльність нервової, м'язової, серцево-судинної та дихальної систем організму, знімає загальну втому, підвищує розумову та фізичну працездатність. гіпокінезія фізичний тренування студент

Комплекс фізкультурної паузи включає 7-8 вправ, які виконуються протягом 5 хвилин. Підсилити її вплив можна за рахунок підвищення темпу виконання вправ, збільшення їх кількості (на кількості повторень, застосування допоміжних предметів (гантелей, еспандерів, гімнастичних палиць тощо).

Фізкультурну паузу рекомендується виконувати двічі протягом навчального дня після першої пари навчальних занять та третьої. Якщо це неможливо, то слід виконувати фізкультурну хвилинку загальної дії.

Розділ 2. Методичні основи використання засобів фізичної культури і спорту у процесі підготовки спеціалістів

Фізкультурно-спортивна діяльність є одним із ефективних механізмів злиття громадського і особистого інтересів, формування суспільно необхідних індивідуальних потреб.

Фізична культура є сферою масової самодіяльності важливим фактором встановлення активної життєвої позиції, оскільки соціальна активність, яка розвивається на її основі, переноситься на інші сфери життєдіяльності - соціально-політичну, учбову,трудову. Входячи в фізкультурно-спортивну діяльність, студент накопичує соціальний досвід,що призводить до підвищення його соціальної активності. В ряді досліджень встановлено, що у студентів, які систематично займаються фізичною культурою і спортом виробляється певний стереотип режиму дня,більш висока емоційна стійкість, витримка,оптимізм, енергія. Цій групі студентів властиві відчуття обов'язку,вони успішно взаємодіють в роботі, яка вимагає послідовності та напруження,вільно вступають в контакти, більш винахідливі, тощо.

Соціально-психологічна адаптація означає інтеграцію особистості в студентське середовище, прийняття його цінностей,норм, стандартів поведінки.

Дидактична адаптація розглядається як підвищення рівня логічної і інтелектуальної готовності студента до особливостей навчання. Низький рівень цієї готовності на початку призводить до психічної втоми, ослаблення пам'яті, мислення. Цю думку підтвердили дані опитування студентів першокурсників, які характеризують основні причини проблем навчання: необхідність організації самостійної роботи - 31% опитаних, зміна у контролі за успішністю - 28,3%, зміна системи навчання - 16,1%, перехід на лекційні форми навчання - 15,9% , необхідність конспектування лекції - 12,5%, тощо.

Професійна адаптація включає ідентифікацію самого студента з обраною спеціальністю, з соціальним запитом та завданням.

Серед засобів адаптації до умов навчання у вищій школі значне місце належить фізичній культурі. Успішність дидактичної адаптації через фізичні вправи забезпечується такою організацією життєдіяльності, яка сприяє встановленню здорового способу життя, збереженню фізичного та соціального здоров'я. В повній мірі це належить і до формування професійної працездатності студентів, оздоровленню умов навчальної праці, регулюванню психоемоційного стану, керування ним. Пізнавальна активність студентів розвивається засобами фізичної культури через вдосконалення відчуття, сприйняття інформації , уваги, пам'яті.

Для прикладу наводимо таблицю, в якій зведені дані вивчення тижневої пам'яті. Відмічено вірогідне покращення результатів у двох групах студентів /першої та другої/. Закономірність зростання результатів пов'язана з розширенням адаптаційних можливостей організму студентів за рахунок збільшення обсягів фізичних навантажень протягом семестру, особливо силового характеру та вправ аеробно-анаеробної спрямованості.

Як видно з даних, представлених у таблиці 1, чітко прослідковується вірогідна розбіжність між студентами, котрі мають високий рівень фізичної працездатності /1 і 2 гр./ та студентами з низькими її показниками, що підтверджує необхідність застосування фізичних вправ для покрашення фізичного здоров'я та показників розумової працездатності. Суттєвим компонентом здорового способу життя студентів є оптимізація рухової активності та розподілу тижневого часу студентів на види діяльності /Магльований А.В., Сафронова Г.Б., Галайтатий 1997/, котрі представлені в наступних таблицях 1,2,3,4.

Таблиця 1. Динаміка показників тижневої пам'яті /xm ; р 0,05 /

Група	На початку семестру	В кінці семестру
	Прослухано слів	Відновлено слів	Індекс КТП%	Прослухано слів	Відновлено слів	Індекс КТП%
І	30	7,890,70	26,3	30	8,800,33	29,3
ІІ	30	6,440,36	21,4	30	8,220,46	27,4
ІІІ	30	4,560,29	15,2	30	5,000,38	16,6
ІV	30	5,890,39	19,6	30	5,890,39	19,6

Таблиця 2. Характеристика показників тижневого модульного витрату часу студентами / хв, x m; р 0,05 /

Група	Види тижневого модульного фізичного навантаження
	РГГ,ФХв, ФП	Кросові	Силові	Ігрові	Плавання	Всього
І	96,720,6	45,09,0	113,324,7	115,615,2	25,62,4	395,324,7
ІІ	30,74,0	22,63,2	40,03,2	40,05,4	15,61,6	148,95,4
ІІІ	77,216,1	50,613,6	145,64,8	87,815,3	5,62,3	361,216,1
ІV	42,210,3	9,43,8	86,141,9	42,810,9	1,91,9	192,441,9

Таблиця 3. Характеристика показників тижневого позамодульного витратів часу студентами / x m ; р 0,05 /

Група	Розумові навантаження	Ходьба	Інші види фізичних навантажень	Сон	Невраховані витрати часу
І	1657,8295,6	975,6128,9	202,231,5	3472,278,7	3378,054,6
ІІ	1332,5124,6	1285,6486,6	30,63,9	2725,8313,9	4556,859,1
ІІІ	891,1123,5	986,7184,0	162,232,9	3305,667,5	4356,7101,3
ІV	726,7148,0	763,389,0	52,28,9	3171,183,7	5185,0114,3

Таблиця 4. Характеристика показників самопочуття студентів під впливом учбових навантажень /% до кількості опитаних/

Медична група	Самопочуття в кінці навчальних занять	Ступінь втоми
		помірний	сильний
Основна	в кінці дня	23,5	4,5
	в кінці тижня	28,2	16,6
Підготовча	в кінці дня	31,8	18,2
	в кінці тижня	39,9	27,7
Спеціальна	в кінці дня	38,4	26,1

Авторами встановлено,що студенти відмінники навчання з високим рівнем фізичної працездатності /ФП/ /1 гр./ та студенти з високим рівнем ФП /3 гр./ втрачали вдвічі більше часу на види фізичних модульних навантажень ніж студенти з низьким рівнем ФП /2гр. і 4гр./. Позамодульні витрати часу / табл.2/ мали ще більшу розбіжність,це свідчить про значну різницю у рівні тижневого розподілу часу на рухову активність, що прияє покращенню показників розумової працездатності студентів.

Наведені дані свідчать, що великий об'єм навантажень легше переносять студенти з більш міцним фізичним здоров» ям. Ступінь відновлення працездатності студентів до наступного навчального дня також вірогідно різний. В спеціальній медичній групі відновлення не спостерігалось у 19,4% студентів, підготовчій -10,7%,загальній-5,2%. До початку наступного тижня невідновленими залишилось 28,3%, 12,9%, 6,4% студентів відповідно.

Опитування 687 студентів показало причини, що обмежують їх можливості в навчальному процесі, 21,7% відповідей показали стан здоров'я.

Майже 2 місяці у навчальному році студентів займають екзамени. Цей період за тривалістю самопідготовки займає 8-9 годин на день, проходить в умовах зміни життєдіяльності студентів, інтенсивність навчальної праці студентів підвищується на 85-100% і характеризується зростанням психоемоційної та енергетичної напруги.

При обстеженні 637 студентів було встановлено: 36,5% відчували перед екзаменом сильне емоційне навантаження, 63,4%- погано спали напередодні. В той же час більш високий рівень фізичної підготовленості сприяє більш економним витратам під час екзаменаційного періоду.

Ефективна підготовка спеціалістів у ВНЗ потребує створення умов для інтенсивної і напруженої творчої праці без перевантаження і перевтоми, у сполученні з активним відпочинком і фізичним вдосконаленням, що сприятиме підтриманню достатньо високої і стійкої учбово-трудової активності і працездатності студентів.

У ряді досліджень перевірялась доцільність проведення занять фізичними вправами і спортом в періоди навчальної праці студентів, коли спостерігається зниження працездатності, погіршення самопочуття: у кінці навчального дня /на останній парі/, в кінці тижня /п'ятниця, субота/ протягом усього навчального року.

Дані. отримані по експериментальній групі /е/, співставлялись з даними контрольної групи /к/, де заняття проводились у звичайному режимі (табл. 5).

Таблиця 5. Характеристика показників функціонального стану студентів в різних періодах навчального року

Показники, що вивчаються	В кінці навчального дня	В кінці навчального тижня	В кінці навчального семестру	В кінці навчального року
	е	к	е	к	е	к	е	к
Працездатність: кількісний показник, од. якісний показник, од.	321,5 3,12	290,2 2,64	318,4 3,07	286,5 2,37	298,4 3,50	266,3 2,10	300,2 3,15	264,1 1,84
Тремор	21,1	23,3	20,4	22,3	21,8	22,9	22,4	23,7
Частота пульсу	67,1	70,9	66,2	70,4	68,7	74,3	70,5	76,8
Працездатність	1,09	0,89	1,10	0,92	0,98	0,87	0,98	0,81
Самопочуття	1,16	0,92	1,23	0,97	0,98	0,81	0,96	0,72
Активність	1,01	0,83	0,98	0,74	0,88	0,70	0,83	0,70
Настрій	1,17	0,97	1,31	1,01	1,16	0,90	0,98	0,83

Примітка: розумова працездатність визначалась за допомогою загальноприйнятих психологічних тестів.

Показники працездатності достовірно вищими були в експериментальній групі, у чому безумовна роль спеціально спланованих занять. Доцільність такого планування підтвердилась і практикою проведення масових оздоровчо-рекреаційних, фізкультурних і спортивних міроприємств. Якщо до кінця тижня якісний показник працездатності студентів, що не приймали участі у масових оздоровчих міроприємствах, зменшується на 46,7%, то у учасників цих міроприємств його зниження у порівнянні з вихідним рівнем склало 13,2%. До кінця семестру цей показник знижувався у групах відповідно на 42% і 15,1%, а у кінці року - на 52,4% і 12%.

Динаміка працездатності протягом робочого дня характеризується трьома періодами: опрацювання, стабілізація і пониження в результаті насталої втоми.

Дані свідчать про те, що проведення занять фізичними вправами з невеликими навантаженнями в період опрацювання /на початку робочого дня/ забезпечує короткочасне /на 1,5-2 год./ підвищення працездатності і підтримує її на підвищеному рівні в наступні 4-6 год. навчальної праці. Далі, під час самопідготовки, до 18-20 год. рівень працездатності поступово знижується до вихідного. Протягом навчального тижня позитивний ефект від занять з такими навантаженнями у цілому незначний.

Заняття з навантаженнями середньої інтенсивності забезпечують найбільший підйом рівня працездатності до кінця навчально-трудового дня, включаючи час самопідготовки. Протягом тижня позитивна післядія таких занять зберігається протягом 2-3 днів, після чого поступово затухає.

Використання у заняттях навантажень великої інтенсивності в безпосередньому періоді післядії /до 1 год./ незначно підвищує рівень розумової працездатності. В наступні години навчальної праці вона знижується до 70-90%. Лише через 8-10 год. її рівень повертається до вихідного. Негативна віддалена післядія таких навантажень зберігається протягом 3-4 днів. Лише в кінці тижня спостерігається відновлення працездатності.

Планування рухових навантажень середньої інтенсивності в період стабілізації працездатності виявилось найбільш ефективним для підвищення її рівня.

Розділ 3. Заняття з фізичної культури і оздоровчо-рекреаційними міропримствами під час екзаменаційних сесій

Умови життєдіяльності, функціональний стан організму в період екзаменів диктують необхідність пошуку засобів для нейтралізації ряду негативних явищ, які спостерігаються у студентів в цей період, для цілісного оздоровлення їх умов життя. Зафіксована в учбовій програмі фізичного виховання необхідність проведення занять з студентами в період екзаменів практично не реалізується. Основна причинна - відсутність науково обґрунтованих рекомендацій.

Проведені дослідження дозволяють запропонувати декілька варіантів проведення занять в цей період, кожен з яких ефективно впливає на працездатність і психоемоційний стан студентів.

І-й варіант - заняття проводяться раз на тиждень після здачі екзаменів. Тривалість - 90 хв. Зміст - плавання, спортивні ігри, легкоатлетичні і загальнорозвиваючі вправи помірної інтенсивності.

2-й варіант - два заняття на тиждень по 45 хв. з наступною структурою: вправи на увагу - 5 хв., загальнорозвиваючі - 10 хв., рухливі і спортивні ігри - 25 хв., дихальні вправи - 5 хв.

3-й варіант - два заняття на тиждень по 45 хв. по можливості після екзамену. Їх зміст включає загальнорозвиваючі вправи, різноманітні двохсторонні і рухливі ігри, які вибирають самі студенти. Заняття доповнюються щоденною ранковою гімнастикою, а потім 55-60 хв. навчальної праці - фізкультурною паузою по 5-10 хв.

4-й варіант - щоденні заняття по 60-70 хв. помірної інтенсивності, які включають плавання, міні-футбол, спокійний біг, загальнорозвиваючі вправи. Після кожного екзамену тривалість занять збільшується до 120 хв. Крім того, через кожні 2 год. розумової праці виконується 10-хвилинний комплекс вправ.

5-й варіант - Відрізняється комплексною організацією здорового способу життя студентів в екзаменаційний період. Його зміст охоплює чітку регламентацію сну, харчування, самопідготовки, перебування на свіжому повітрі не менше як 2 год. на день. Рухова активність визначається виконанням 15-20 хвилинної зарядки на повітрі, фізкультурними паузами після 1,5-2 год. розумової праці, прогулянками на повітрі по 45-60 хв. після 3,5-4,5 год. навчальної праці в першій половині дня і після 3,5-4 год. розумової праці - в другій. За бажанням студентів друга прогулянка може замінюватися іграми з м'ячем.

Спортивні і рухливі ігри, що використовуються у всіх варіантах, не повинні мати високоефективного суперницького характеру.

При проведенні досліджень визначено наступний розподіл студентів за рівнем фізичної активності та зміни розумової працездатності протягом екзаменаційного періоду:

І-а група - довільний режим організації життєдіяльності, де був відсутній елемент фізичної активності;

2-й групі - оптимальний режим рухової активності при невпорядкованому сні, харчуванні, самопідготовці, перебування на повітрі;

3-я група - оптимальний режим фізичної активності і способу життя протягом сесії.

Отримані під час весняної сесії дані про зміни розумової працездатності наведені нижче (табл 6).

Таблиця 6. Зміни розумової працездатності протягом екзаменаційного періоду /% зниження показників розумової працездатності/

Період дослідження	Групи
	І	ІІ	ІІІ
Відразу після третього екзамену	23,1	31,4	46,7
На наступний день	80,3	82,2	99,8
Відразу після завершення сесії /4 екзамени /	64,5	78,9	89,4
Через тиждень після сесії	82,3	89,8	100,5

3 таблиці 6 видно, що градієнт зниження розумової працездатності під впливом екзаменів суттєво менше в 3-й групі. Це свідчить про те, що тільки при комплексно-впорядкованому способі життя нормалізується, процес відновлення працездатності протягом дня і тижня.

При проведенні навчально-тренувальних занять в період екзаменів слід зменшувати їх інтенсивність до 60-70% від звичайного рівня. Недоцільно вивчати техніку нових вправ і намагатися вдосконалити їх.

Використання "малих форм" фізичної культури в навчальній праці студентів відіграв суттєву роль в оздоровленні її умов, підвищення працездатності. До них слід включити ранкову гімнастику, фізкультурну паузу.

Ранкова гімнастика ефективна для активного включення в навчально трудовий день за рахунок мобілізації вегетативних функцій, активізації діяльності центральної нервової системи /ЦНС/, створення певного емоційного фону.

Доступним видом активного відпочинку є фізкультурна пауза. Її проведення ефективне, якщо організується після 4 год. аудиторних занять на протязі 8-10 хв., а в період самопідготовки - після кожних 1,5-2 год. роботи на протязі 5 хв.

ВИСНОВКИ

Отже, зниження розумової діяльності у студентів під час навчання у вищих навчальних закладах є, по суті, побічний результат, що погіршується внаслідок вдосконалення науково-технічних технологій, обсягу різної інформації, з одного боку, і нехтуванням ними у використанні дієвих форм активного відпочинку з другого боку. Головна небезпека виявляється у зростанні передумов для виникнення нових, раніше невідомих або маловідомих порушень стану здоров'я. Найбільш суттєвою із таких передумов є гіпокінезія -- зменшення м'язових зусиль із виробничої та навчальної діяльності, побуту студентської молоді і збільшення навантаження на аналізатори, підвищення нервово-психічного навантаження у щоденному житті.

Єдиною можливістю усунення пагубної ситуації, що складається в умовах сучасних навчально-виробничих технологій вищої школи, нині є включення у режим навчання та відпочинку студентів спеціальних форм м'язової діяльності, що забезпечують підвищення ефективності відпочинку і компенсують дефіцит фізичних зусиль. Такі мотиви до застосування активного відпочинку як засобу боротьби із розумовою стомлюваністю, зміцнення здоров'я та підвищення працездатності студентів.

Найбільш загальним результатом використання активного відпочинку є підвищення працездатності організму за рахунок покращення функціонального стану організму, переходу на інший, оптимальний у конкретних умовах стомлювальної діяльності рівень координації рухових та вегетативних функцій.

Доведено, що використання у якості активного відпочинку фізичних вправ втрачають здатність збільшувати напруженість роботи серцево-судинної і дихальної системи і набувають в умовах стомлювальної діяльності протилежну дію «антинавантаження».

Засоби фізичної культури дають змогу сучасним студентам не тільки поповнити дефіцит рухової діяльності, забезпечуючи додаткові фізичні навантаження, але й дають ряд інших цінних ефектів. Згідно сучасним уявленням про вплив фізичних вправ на організм, вправи володіють здатністю знімати втому, є засобом найбільш повноцінного відпочинку.

Серед засобів адаптації до умов навчання у вищій школі значне місце належить фізичній культурі. Успішність дидактичної адаптації через фізичні вправи забезпечується такою організацією життєдіяльності, яка сприяє встановленню здорового способу життя, збереженню фізичного та соціального здоров'я. В повній мірі це належить і до формування професійної працездатності студентів, оздоровленню умов навчальної праці, регулюванню психоемоційного стану, керування ним. Пізнавальна активність студентів розвивається засобами фізичної культури через вдосконалення відчуття, сприйняття інформації, уваги, пам'яті.

Входячи в фізкультурно-спортивну діяльність, студент накопичує соціальний досвід,що призводить до підвищення його соціальної активності. В ряді досліджень встановлено, що у студентів, які систематично займаються фізичною культурою і спортом виробляється певний стереотип режиму дня,більш висока емоційна стійкість, витримка,оптимізм, енергія. Цій групі студентів властиві відчуття обов'язку,вони успішно взаємодіють в роботі, яка вимагає послідовності та напруження,вільно вступають в контакти, більш винахідливі, тощо.

Ефективна підготовка спеціалістів у ВНЗ потребує створення умов для інтенсивної і напруженої творчої праці без перевантаження і перевтоми, у сполученні з активним відпочинком і фізичним вдосконаленням, що сприятиме підтриманню достатньо високої і стійкої учбово-трудової активності і працездатності студентів.

ЛІТЕРАТУРА

Анікєєв Д.М./Проблеми формування здорового способу життя студентської молоді / Д.М. Анікєєв // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2009. - №2 - С. 6 - 9.

Анікєєв Д.М./Аналіз підходів щодо організації рухової активності студентів в умовах кредитно-модульної технології навчання / Д.М. Анікєєв // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - 2010 - №4 - С. 89 - 91.

Анікєєв Д.М./Аналіз способу життя сучасної студентської молоді / Д.М. Анікєєв // Молода спортивна наука України : зб. наук. пр. - Львів, 2010. - Т.2 - С. 10 - 14.

Ашмаріна Б.А./Теорія та методики фізичного виховання: Учеб. для студ. фак. фіз. культури пед. ін-тів /.- М.: Просвещение, 1990.

Белякова Р.Н., Тимошенків В.В., Тимошенкова О.М./Диференційована програма оздоровлення студентів спеціальних медичних груп засобами фізичної культури .- Мн., 2001.

Глазирін І.Д., Глазиріна В.М.,Середенко М.М./Особливості фізичного розвитку студентів / Індивідуальні психофізіологічні особливості людини та професійної діяльності.-Київ-Черкаси,2001. Матеріали наук.конф.-24 с.

Дембо А.Г./ Врачебный контроль в спорте.-М.: Медицина,1988.-288 с.; ил.ISBNS-225-00212-9.

Домашенко А.В./Організаційно-педагогічні засади системи фізичного виховання студентської молоді України: Автореф. дис. ... канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.01./ Львів, 2003

Зеленюк О.В. Індивідуалізація навчального процесу з фізичного виховання на підставі комплексного оцінювання рухової підготовленості та рівня соматичного здоровя студентів // Автореф. на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.01. - Харків, 2004.

Канішевський С.М./Науково-методичні та організаційні основи фізичного самовдосконалення студентів: Навч. Посібник. - К.: ІЗМН, 1999.

Левків В.І./Шляхи оптимізації фізичного виховання в освітніх закладах / Актуальні проблеми організації фізичного виховання студентської та учнівської молоді.-Львів, 2001.-С.56-58.

Магльований А., Белов В., Котова А./Організм і особистість. Діагностика та керування / - Львів; Медична газета України, 1998 - 250 с.

Магльований А.В., Сафронова Г.Б., Галайтатий Г.Д., Бєлова Л.А. Працездатність студентів: оцінка, корекція, управління / - Львів, 1997, 126 с.

Матвєєва Л.П., А.Д. Новикова/ Теорія і методика фізичного виховання: Учеб. для ін-тів фіз.культ.: У 2 т. /.- М., 1976.

Мухін В.М., Магльований А.В., Магльована Г.П. / Основи фізичної реабілітації / -Львів.-1999 -120 с.

Попеску Л.П., А.В.Магльований, І.В. Бесклубенко, І.М. Фостяк Психолого-педагогічні проблеми удосконалення навчального процесу. / - Львів, 1998, 59 с

Рудниченко М.М. Оздоровче значення рухової активності студентів і учнів шкіл / Актуальні проблеми організації фізичного виховання студентської та учнівської молоді.-Львів,2001.-С.56-58.

Холодов Ж.К., Кузнєцов В.С. /Теорія і методика фізичного виховання і спорту: Учеб. посібник для студ.висш.учеб.заведеній.-М.: Академія, 2001.

Чермен К.Д. Теорія і методика фізичної культури: опорні схеми: навчальний посібник. -М.: Радянський спорт, 2005.

Чермен К.Д. Теорія і методика фізичної культури: опорні схеми: навчальний посібник. -М.: Радянський спорт, 2005.

Размещено на Allbest.ru

...