Зелений туризм в Країнах Європи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту

Інститут менеджменту

Кафедра менеджменту туризму, готельного та ресторанного господарства

Контрольна робота

з дисципліни Організація зеленого туризму

на тему: «Зелений туризм в країнах Європи»

Викладач Л.М. Тетеря

Студентка 4 курсу гр. ЗТМ - 01 Я.О. Випна

Зміст

Вступ

1. Історія та підходи організація сільського туризму в країнах Європи

2. Організація зеленого туризму у країнах Північної Європи

3. Організація сільського туризму у країнах Західної і Центральної Європи

4. Організація сільського зеленого туризму у країнах Південної Європи

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Сільський зелений туризм є прекрасною можливістю повернутися до природи, до землі, до свого коріння, до суті і стати самим собою.

Природа відкриває в людині волю, жагу до життя, наповнює буденність сенсом та дарує хороший і позитивний настрій.

Краса, яку безкоштовно надає у наше користування сама матінка-природа, дає можливість отримати уявлення про багатство та неосяжність чистої та дикої природи.

Що може краще відволікти від міських справ як не можливість знайти квітку едельвейса і зустріти світанок високо в горах, відпочинок з вудкою біля тихого озера, відчуття незайманої тиші сільської місцевості, ознайомлення з традиціями та народними ремеслами регіону перебування.

Зелений туризм розвивається по всьому світі. На належному етапі розвитку він знаходиться як в Україні, так і в країнах Європи. Звісно існують відмінності в організації такого відпочинку в різних регіонах, але головною метою залишається створення сприятливих та комфортних умов для відпочинку туристів, зближення відпочиваючих з природою, її охорона та турбота про неї.

Тому актуальністю даної теми являється розгляд зеленого туризму як одного з перспективних напрямів туризму в Європі.

Метою дослідження є ознайомлення з історією сільського туризму к країнах Європи, розгляд підходів до організації даного туризму в європейських країнах, ознайомлення з особливостями зеленого туризму в різних країнах.

Об'єктом роботи являється стан зеленого сільського туризму в європейських країнах.

Під час виконання завдання потрібно вирішити наступні завдання: розглянути як розвивався сільський зелений туризм в Європі, ознайомитися з станом та способом організації даного виду туризму в країнах Європи.

1. Історія та підходи організація сільського туризму в країнах Європи

Популяризація відпочинку у селі в усіх країнах Європи має спільне коріння. З одного боку - це очікування туристів, які шукають відпочинку в тиші і спокою поряд з природою, пов'язаного з пізнанням сільського життя і давнього стилю життя; з другого боку - це очікування селян, яким типові сільськогосподарські заняття в господарстві не приносять очікуваних економічних результатів.

Незалежно від ступеню господарського розвитку європейських країн, сільське господарство здавна є найслабшою ланкою економіки держав. Надмірне виробництво м'яса, зміна звичок у харчуванні, забруднення середовища і соціальні зміни села - це головні причини пошуку додаткових джерел прибутків з сільського господарства. Тому здебільшого спільною причиною стало незадоволення рівнем теперішніх прибутків. Очевидно, що у різних країнах ці рівні відрізняються, по-різному дотується сільське господарство, але механізм всюди подібний, що сприяє обміну досвідом господарств різних країн.

В Австрії, Англії, Франції, Німеччині та інших країнах відпочинок у селі існує як постійна туристична пропозиція вже декілька десятків років. Це більше не мода одного сезону, а природне забезпечення туристичної пропозиції. У всіх країнах сільський туризм просувають і рекламують однаково - можна брати за взірець будь-який приклад родинної промоції. У кожній країні є певний перелік критеріїв, якими повинні бути місця для проживання туристів у селі. Відпочинок на фермах дає можливість зайняти родини, які надають туристичні послуги, і значно оживляють навколишні суб'єкти господарювання шляхом обслуговування гостей, що приїжджають у село. Все частіше місцева влада бачить вигоду від такої діяльності і допомагає розвитку сільського туризму на своїй території.

Першопричини звернення європейських держав до політики підтримки сільського туризму різні, але в основному це економічні і соціальні причини. Найчастіше це стимулювалося новими зовнішніми факторами.

Практично жодна країна «першої хвилі» (Італія, Франція й ін.) не зверталися до сільського туризму як форми малого бізнесу на селі від доброго життя. Як правило, визначальним чинником була втрата конкурентоздатності основних агропродуктів на міжнародному ринку і здатність реструктуризації сільського господарства з метою підвищення його ефективності, що неминуче призводить до скорочення числа зайнятих в основному виробництві і ставить проблему створення робочих місць на селі.

Найважливішим фактором уваги до сільського туризму став переділ європейського аграрного ринку в зв'язку з створенням ЄС, що поставило національних сільських товаровиробників багатьох країн Європи в нові умови конкуренції у зв'язку із введенням системи квотування, що обмежила обсяги національного сільгоспвиробництва в ЄС. А також неможливість проведення відкритої протекціоністської політики (захист національних с/г товаровиробників).

Не випадково сільський туризм у 80-ті рр. одержав розвиток саме в Західній Європі, коли були прийняті заходи для регулювання аграрного сектора ЄС, спрямовані на підвищення його конкурентоздатності в порівнянні з провідними світовими експортерами агропродукції ставилася задача стабілізувати ціни на агропродукції й уникнути криз надвиробництва, знизити національні обсяги сільгоспвиробництва. При цьому необхідно було знайти соціальні амортизатори, що дозволили б зайняти роботою сільських жителів, зберегти колишню щільність населення на селі, уникнути міграції і негативних соціальних явищ. У цих умовах сільський туризм почав розглядатися як альтернативна діяльність (форма малого сімейного бізнесу) і одержав політичну, а отже юридичну і фінансову підтримку влади.

Після останньої реформи Загальної сільськогосподарської політики ЄС (ЗСГП) у 1992 році був узятий курс на зниження гарантованих цін, щоб наблизити їх до світового і допомогти європейському експорту. У рамках ЗСГП у ряді регіонів приймаються заходи для розвитку багатогалузевого господарства, зокрема, виділяються кошти і на розвиток сільського туризму. Розвитку туризму в сільській місцевості сприяло і те, що в рамках ЗСГП передбачається комплексний розвиток сільських територій шляхом фінансування різних елементів інфраструктури, зокрема такого важливого, як будівництво сільських доріг.

Сільський туризм спочатку розглядався виключно як своєрідний «соціальний амортизатор» при реструктуризації аграрного сектора економіки, дозволяючи перевести надлишок трудових ресурсів в альтернативний сектор виробництва послуг і створювати нові робочі місця і сільській місцевості.

Не випадково політика підтримки сільського туризму в ЄС спрямована на економічно віддалені райони.

Бачачи успіх сектору сільського туризму, що з допомогою сільського господарства почав перетворюватися в самостійний і конкурентоздатний сектор туристичної індустрії, на нинішньому етапі країни підтримують його саме в цій якості. Тим більше, що він орієнтований на широке використання і пропагування культурно-історичної специфіки країни (регіону), її побутових і культурних традицій.

Другою хвилею сільський туризм почав розвиватися в таких країнах як Кіпр, Угорщина, Польща, Литва, Латвія, Естонія та ін. Розроблялися спеціальні державні програми з розвитку сільського туризму.

На початку ХХІ століття індустрія сільського туризму визначається експертами ВТО як суттєвий, найбільш динамічно зростаючий сектор світового туристичного господарства.

Щодо вікової структури рекреантів, послугами сільського туризму користується, головним чином, молодь (до 33 років), яка проживає у великих містах. Цей сегмент становить 86,7 % загальної кількості агротуристів.

Слід зазначити тенденцію широкої державної підтримки програм залучення сільських громад до сільського й агротуризму. ЄС вбачає в розвитку сільського туризму основний важіль економічного підйому своїх сільських територій.

2. Організація сільського туризму у країнах Північної Європи

село європа туризм рекреаційний

Класичні європейські традиції й цінності сільського відпочинку упродовж багатьох десятиліть сповідує Великобританія. Ставлення нації до своєї сільської спадщини задекларовано в місії існування б британської Національної організації сільського туризму і агротуризму, яка звучить так: «Наша сільськогосподарська спадщина допомогла створювати Британську сільську місцевість такою, якою Ви бачите її сьогодні, з усім її різноманіттям і величним пейзажем»

Національною Туристичною організацією акредитовано 1100 агроосель. Сільський туризм забезпечує понад 380 тис. робочих місць і є основою для діяльності 25 тис. підприємств Англії. Щорічно друкуються 50-тисячними тиражами рекламно-інформаційні каталоги об'єктів сільського туризму з сертифікованою характеристикою спектру їх послуг.

За масштабами розвитку сільський туризм в Великобританії намагаються не відставати її східні сусіди Данія і країни Скандинавії.

У Данії Національна асоціація агротуризму утворена порівняно недавно - у 1988 році. На даний час в ній налічується 209 членів, що володіють 1268 ліжко-місцями у сільській місцевості.

У Фінляндії нині найбільшим попитом гостей користуються будиночки без господарів, розташовані в тайзі на берегах заповідних озер і річок. Умови оренди цих лісових будиночків дають право на повне користування меблями, посудом, білизною, електроенергією, дворами, сауною.

Сільський туризм в Ісландії - це близько 140 агроосель з 4 тисячами ліжко-місць по всій країні. Асоціація сільського туризму, фермери-члени якої пропонують послуги із розміщення туристів у своїх будинках, була заснована в 1980 році

Окрім різної категорії житла фермери надають такі послуги як: верхова їзда, рибальство, ознайомлення з традиціями, побутом та ремеслом. Можна відпочивати як самостійно з орендою авто, так і з гідом.

У пакеті послуг сільського туризму в Ісландії можна знайти розваги на всі смаки: спостереження за місцевими колоніями рідкісних птахів, за китами, фотографування, піший туризм, вивчення геології та флори Ісландії, відвідування ферм, екологічно чистих будинків, музеїв, поїздки джипом, на конях, їзду на велосипедах, річковий рафтинг, снігові розваги, гольф.

Агрооселі в Ісландії поділяються на: ферми(туристи в будинку як гості), фермерські будинки для гостей, котеджі.

В Естонії експерти дійшли висновку, що сільський туризм,як новий вид економічної діяльності, пропонує найкращі перспективи для естонського села. У січні 2000 р. 19 підприємців створили неприбуткову Естонську організацію сільського туризму - ЕВТО. ЕВТО вірить, що спосіб життя селян можна найкраще зберегти через розвиток сільського туризму. Вже наприкінці 2000 року ЕВТО налічувало 195 членів на сьогоднішній день їх чисельність зросла до 266 членів, 210 з них надають послуги проживання для туристів.

3. Організація сільського туризму у країнах Західної і Центральної Європи

Першість у започаткуванні сільського туризму як складової міжнародного туризму належить Франції і Швейцарії. Ще з початку ХVIІІ століття у Альпах з'являються перші гостьові будиночки-шале для обслуговування експедицій британських туристів.

Сільський туризм Франції представляє Національна організація будинків відпочинку ы зеленого туризму. Ця організація пропонує агроосель на будь-який смак, сертифіковані за високими національними стандартами сервісу.

Оселі аграрних районів Франції розділяються не лише на за зірковістю, а й за етнографічною ознакою:оселі Шампані, Провансу, Гасконі, Нормандії, Савойї мають особливий колорит,якого не знайдеш у жодній іншій провінції чи регіоні Європи.

У вартість проживання завжди включається сніданок, під час якого, залежно від багатства кулінарних традицій, буде нагода скуштувати щойно спечений хрумких хліб з молоком, круасани з джемами, пиріжки і печиво, також різноманітні сири і вишукані місцеві вина.

У Франції існують різноманітні форми розміщення: приморські агроосель, кінні ферми, винні агросадиби, гірськолижні шале, екокотеджі у національних парках, замки у сільській місцевості, рибацькі будиночки.

Надзвичайно великою популярністю серед самих французів та іноземних туристів користуються відпочинкові програми проживання в замках, розташованих посеред мальовничих ландшафтів рівнинної та передгірної Франції. Такі родові замки-помістя пропонують туристам від однієї-кількох гостьових кімнат до апартаментів з витончено-аристократичним сервісом.

Зараз в країні налічується біля 42 тис. приватних помешкань на селі, 18 тис. гостинних кімнат, понад тисяча кемпінгів в сільських господарствах.

Загалом розвиток сільського туризму у Франції сприяє помітному зростанню рівня зайнятості та прибутків, а також сплачених податків. Було підраховано, що кількість грошей, витрачених туристами за рік складає більше 735 млн. євро.

У Німеччині сільський туризм розглядається в рамках концепції сталого розвитку сільської місцевості і керується Міністерством сільського господарства. Німецька концепція сільського туризму несе велике соціокультурне навантаження: збереження і популяризація традиційного вигляду села, «сільської філософії», традиційних навичок і ремесел.

Спочатку сільський туризм був як форма проведення літніх відпусток жителями міст у селі і був відомий як «літня свіжість», з часом такий відпочинок став популярний серед сімей з пітьмами, а фермерські господарства почали самостійно займатися пошуком відпочиваючих.

У другій половині ХХ століття відбувається розквіт сільського туризму і зростання попиту на його послуги. З'явилася низка організацій, які рекламували відпочинок на селі, а сам туризм характеризувався в основному як дешевий вид відпочинку. У 2001 році з'являється одна з найвідоміших організацій сільського туризму - Асоціація «Відпочинок на фермі». Вона розпочала активно займатися рекламою сільського туризму, зокрема, у Баварії. Якраз у цей період туризм отримав потужну підтримку держави.

Сільські помешкання в Німеччині поділяються на такі категорії: «відпустка на сільському подвір'ї» - сільське господарство, що пропонує ознайомлення з тваринами і сільським способом життя; «туризм у сільському господарстві» - відпочинок має бути прив'язаний до навколишнього середовища; «сільські пансіонати» - поділені на категорії: помешкання з можливістю верхової їзди, помешкання для дітей, села для відпусток, кемпінги на подвір'ї.

Цікавим є досвід сільського туризму Австрії. Ця невелика альпійська країна нині налічує понад 15000зареєстрованих агротуристичних господарств сумарною місткістю 170000ліжко-місць.

«Родзинкою» відпочинку в австрійських Альпах є безпосереднє залучення гостей до традиційного фермерського господарювання: вигін худоби на альпійські луги, збір альпійських трав, виготовлення молокопродуктів, збір лісових ягід тощо, а також різноманітні програми активного гірського. Екстремального й екологічного туризму.

4. Організація сільського зеленого туризму у країнах Південної Європи

В Іспанії сільський туризм вважають одним із процвітаючих секторів туристичної індустрії. Він передбачає розміщення на фермах, у сільських будинках, невеликих сільських готелях

95% туристів, що надають перевагу відпочинку на природі - це молоді іспанці, які живуть у великому місті.

В Італії зелений туризм почав розвиватися ще в 70-х роках минулого століття в якості додатка до основної сільськогосподарської діяльності. Спочатку передбачалося, що розміщення туристів на приватних фермах буде слугувати додатковим доходом місцевим жителям, але згодом з міжнародною тенденцією розвитку туризму, в Італії також почала набирати обертів дана галузь.

Сучасний туризм в країні це справжні міні-готелі з усіма зручностями. Дуже часто під них реконструюються садиби 16-18 століття або невеликі старі монастирі. Туристичні комплекси дають можливість зайнятися різними видами спорту, здійснювати кінні і піші прогулянки, організовувати екскурсії для огляду місцевих визначних пам'яток і навколишніх місць, де туристи з задоволенням відвідують сільські ярмарки.

У вагомий чинник міжнародної агротуристичної спеціалізації Італії переріс винний і загалом гастрономічний туризм. Кожна провінція країни славиться своїми сортами винограду і винами з неповними смаковими букетами. Дегустувати їх, зазвичай, можна на невеликих приватних винних заводах і домашніх винокурнях.

Кіпр також є однією з країн, де популярності набув сільський туризм. Основними чинниками успіху даного виду туризму стали: підтримка держави, ландшафтно-природні умови, клімат, історико-культурна спадщина, традиція прийому туристів помножена на кваліфіковане кадрове забезпечення, добре розвинена система оренди автомобіля, добре розвинена система громадського харчування, помірні ціни.

Висновок

Сільський туризм, зелений туризм, агротуризм є надзвичайно популярним видом відпочинку у всьому світі.

Продукт сільського зеленого туризму відповідає новим умовам суспільства, новим запитам основного споживача туристичної продукції - середнього класу, враховує особливості його способу життя, психологічні і культурні потреби, нову ціннісну орієнтацію.

Людина, що надає перевагу даному виду відпочинку живе у напруженому часовому графіку, мобільна, добре інформована, але значну частину часу обмежена «нездоровим» урбаністичним простором і умовами сучасного міста.

У її життєвих установках домінує орієнтація на «екологічність» у всьому - місці та умови проживання, харчуванні, дозвіллі; індивідуальний стиль проведення часу, автономність.

Специфіка способу життя потенційного клієнта і його психологічна орієнтація вимагають нового підходу до організації відпочинку та дозвілля, тобто - для туристичної індустрії - нової концепції і нового наповнення туристичного продукту.

Дуже важливою умовою є і те, що у сільському туризмі вдало поєднується можливості подорожей малими групами і сімейного відпочинку.

Найважливішим фактором успішного впливу на мету та мотивацію вибору відпочинку у сільській місцевості стало те, що продукт сільського туризму чітко відповідає запитам споживача, який шукає для себе нових відчуттів, зміни обстановки та звичного темпу життя великого міста та тиху та спокійну сільську місцевість.

Хоча спочатку зелений туризм не виокремлювався в окремий сегмент туризму і був тільки задля того, щоб слугувати додатковим доходом сільським жителям, то з часом набув широкої популярності, а отримуючи підтримку на державному рівні перетворився в прибуткову галузь, послугами якої користуються мільйони громадян по всьому світі.

Список використаних джерел

1.Дмитрук О.Ю. Екологічний туризм: сучасні концепції менеджменту і маркетингу. Навчальний посібник / О.Ю.Дмитрук - Київ: Альтерпрес, 2004. - 192 с.

2. Європейський досвід організації сільського туризму // Туризм сільський зелений. 2013. - №25 - С. 9

3. Європейський досвід організації сільського туризму // Туризм сільський зелений. 2013. - №25 - С. 21

4. Рутинський М.Й. Зелений туризм / М.Й. Рутинський, Ю.В. Зінько - Київ: Знання, 2008. - 265 с.

Размещено на Allbest.ru