Туристичний потенціал природних ресурсів Тернопільщини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Дуже актуальною є зараз тема розвитку туризму в Україні. Ще недавно доступ до України був обмеженим через те, що вона входила до СРСР. Зараз починає активно розвиватися в'їзний туризм. Дуже важливо аналізувати потенціал України, оцінювати привабливість її ресурсів, виявляти проблеми та шукати шляхи їх вирішення. Варто постійно досліджувати наявні туристичні ресурси та знаходити нові, запроваджувати цікаві види туризму. Я обрала для цього одну з західних областей - Тернопільську. Потенціал її значний, багато елементів недостатньо розвинуті чи навіть ще досі не виявлені.

За оцінками Всесвітньої туристичної організації, Україна входить в першу десятку європейських країн за кількістю туристів, які відвідують країну. І якщо така позитивна тенденція буде спостерігатися далі, то через 10 років потік туристів в Україну може істотно збільшитися.

У 2013 році Україну відвідали понад 26 млн. туристів. Тобто за 2010-2012 роки щорічна кількість туристів, що в'їжджають в Україну, збільшилася на 1,1 мільйона.

Зараз туризм - перспективна галузь Української економіки. У 2013 році надходження до бюджету України від туризму становило 1,5 млрд грн.

Туризм в Україні потрібно вдосконалювати та розвивати, запроваджувати щось нове, що приваблює як внутрішніх, так і зовнішніх туристів. Саме тому так важливо досліджувати її туристичний потенціал.

Актуальність теми визначається потребою комплексного дослідження туристичного потенціалу України, зокрема різних її областей.

Мета роботи: на матеріалі наявних літературних та інтернет - джерел проаналізувати ресурси, оцінити їх, знайти проблеми у їх розвитку та використанні і запропонувати їх вирішення.

Поставлена мета вимагає виконання таких завдань :

1. Описати природні туристичні ресурси Тернопільщини ;

2. Проаналізувати природні туристичні ресурси Тернопільщини ;

3. Оцінити природні туристичні ресурси Тернопільщини ;

4. Дослідити використання природних туристичних ресурсів Тернопільщини ;

5. Запропонувати шляхи вдосконалення природних туристичних ресурсів та їх використання.

Значення роботи :

· Наукове :

ѕ впорядкування інформації про наявні ресурси, способи їх використання ;

· Практичне

ѕ використовуючи матеріали та дослідження роботи, можна дізнаватися про ресурси Тернопільщини ;

ѕ на їх основі можна складати тематичні тури ;

ѕ ними можна користуватися для виконання робіт, для рефератів.

Метод дослідження : у своїй роботі я використовуватиму методи опису та аналізу.

Об'єкт дослідження : природні ресурси Тернопільської області.



1. Теоретичні основи оцінки природних ресурсів

1.1 Теоретичні засади природних ресурсів

Рекреаційні ресурси - об'єкти природного та історико-культурного середовища, які можуть бути використані для організації рекреаційної діяльності. Рекреаційні ресурси поділятюся на природно-рекреаційні та культурно-історичні.[8].

Рекреаційні ресурси -- це об'єкти, явища і процеси природного та антропогенного походження, що використовуються або можуть бути використані для розвитку рекреації і туризму. Вони є матеріальною і духовною основою формування ТРС різного типу і таксономічного рангу.

Рекреаційні ресурси поділяються на дві основні групи: природні та історико-культурні.[7].

У самій назві ресурсів заховане їхнє походження та зміст. Природні ресурси - це нерукотворні, створені природою об'єкти.

Природні ресурси - це однорідні складові природи, що є елементами екосистеми і придатні для задоволення певних потреб людини [2].

Це можуть бути ресурси як живої, так і неживої природи.

Види природних ресурсів :

Землі ;

Води ;

Атмосферне повітря ;

Клімат ;

Тваринний світ ;

Рослинний світ ;

Радіочастоти ;

Альтернативні джерела енергії.

Класифікація природних ресурсів :

Вичерпні і невичерпні ;

Первинні і вторинні ;

Відновлювані і невідновлювані.

Використання природних ресурсів у туризмі є дуже вигідним. На їх створення не потрібно витрачати кошти. Звичайно, можна і часом необхідно щось підкріпити, відновити, змінити, проте у більшості випадків не є необхідністю, адже у пізнавальному та інших видах туризму туристи цінують недоторкану, первозданну форму. Сам сенс полягає у спогляданні чуд, які створила природа.

Ось що про це говорить Смаль І. В. :

«Ресурси, задіяні в рекреаційно-туристичній діяльності, при дотриманні елементарних природоохоронних і ресурсозберігаючих правил і технологій, можуть використовуватися тривалий час без суттєвих процесів деградації природних і соціально-культурних комплексів навіть за умови значних антропогенних навантажень. Хоча впливу не уникнути, але він не йде ні в які порівняння із тиском, що чинять на довкілля металургія, хімічна промисловість, лісове чи сільське господарство.[8]

За допомогою природних ресурсів людина здійснює свою потребу у відпочинку та відновленні життєвої енергії.

У більшості випадків окремі види природних ресурсів впливають на рекреаційно-туристичний процес комплексно, взаємодіють і взаємодоповнюють один одного і формують неповторне природне оточення.

Буває, що у туризмі використовуються і штучно створені компоненти природи, проте без використання природних створення рекреаційної привабливості неможливе.

Класифікація туристичних природних ресурсів за видами рекреаційного використання:

-- мінеральні води;

-- грязі;

-- ванни;

-- солярії;

-- ліси.[5].

Варто розрізняти природні ресурси за характером залучення в туристичну діяльність:

1) природні ресурси, які можуть сприйматися зором, наприклад, пейзажі, захід чи схід сонця, мальовничий ландшафт. У цьому разі можна говорити про екологічний туризм, тому що туристично-рекреаційна діяльність на них негативно не впливає;

2) природні ресурси, які використовуються без їх прямого споживання. Наприклад, лісові масиви деградують від постійного відвідування туристами; від тісняви на традиційних приморських курортах, наприклад* в Італії, погіршується склад води і забруднюється узбережжя. Розвиток автотуризму в Німеччині спричинив будівництво автомобільних доріг, а це призвело до скорочення лісових площ. Безконтрольний наплив туристів може порушити екологічний баланс усередині екосистеми країни. Сумним прикладом є острів Таїті, кількість відвідувачів якого зросла з 10 тис. осіб на рік на початку 60-х років XX ст. до 18 тис. осіб на рік на сьогодні;

3) природні ресурси, які безпосередньо використовуються у туристичній діяльності. Нераціональне використання може призвести до практично повного їх виснаження і навіть зникнення.[5].

Класифікація природних туристичних ресурсів за Смалем :

Серед природних туристичних ресурсів найбільше значення для індустрії туризму та рекреаційної діяльності мають кліматотерапевтичні, водні, бальнеологічні і ландшафтні складові, які доцільно об'єднувати у клас ресурсів першого порядку (рис . 1.1 ). Ця група ресурсів має безпосередній вплив на розвиток рекреаційного і туристичного процесів.



Рис. 1.1. Структура природних туристичних ресурсів

До природних туристичних ресурсів другого порядку, які опосередковано впливають на рекреаційні і туристичні процеси, слід віднести орографічні, лісові та флоро-фауністичні або біотичні складники. Варто мати на увазі, що ресурси другого порядку у багатьох випадках можуть мати безпосереднє значення і відігравати провідну роль при формуванні туристичних комплексів та поширенні окремих видів відпочинку і туризму, наприклад, альпінізм, скелелазіння, збирання грибів чи лікарських трав для власного вжитку, сафарі і фотосафарі тощо.

Критерієм поділу окремих видів природних туристичних ресурсів на дві групи є їх вплив на масовість, сезонність і потужність туристичних і рекреаційних потоків, які формуються під дією окремих складових природно-географічного потенціалу. [8].

Класифікація природних туристичних ресурсів за Мальською

бальнеологічні ;

фітолікувальні ;

ландшафтні ;

кліматичні ;

пляжні ресурси ;

спелеоресурси.[6].

Визначення та коротка характеристика кожного з видів природних туристичних ресурсів за Мальською М. П. та Смалем В. І. :

Бальнеологічні ресурси - природні лікувальні речовини, які використовуються для не медикаментозного лікування на курортах і в поза курортних умовах.

Ці ресурси беруть участь в основному процесі суспільного виробництва - відтворенні робочої сили, яке полягає в неперервному відновленні: фізичних сил і розумових здібностей людини, її психічного стану, відновленні та підвищенні кваліфікації працівників, зростанні їх загальноосвітнього та фахового рівнів, "виробництві" людини як цілісного та універсального продукту суспільства.

До бальнеологічних ресурсів належать лікувальні мінеральні води та пелоїди (грязі). З природних лікувальних ресурсів насамперед виділяють ті, які безпосередньо використовуються у бальнеолікуванні, визначають його санаторно-курортну спеціалізацію і профілізацію. Це питні та купальні води, лікувальні грязі та озокерит. До них відносять лікувальний клімат, різноманітні природні водойми та мальовничі ландшафти, які сприяють оздоровленню та реабілітації тих, хто одужує після хвороби.

Смаль наголошує, що використання бальнеологічних ресурсів передбачає наявність певних традицій, культури їх медико-рекреаційного споживання, достатнього рівня розвитку медицини і медичних технологій. Відсутність цих соціальних складників загальної культури відпочинку та медичного обслуговування обумовлює низьку зацікавленість туристів.[8].

Фітолікувальні ресурси обмежуються параметрами рекреаційного використання лісів, їхніми водоохоронно-захисними властивостями, цілющим впливом на організм людини і сприятливим санітарно-гігієнічним фоном для лікування, відпочинку, туризму.

Ліс - найдавніша окраса Землі, невичерпне джерело радості для людини. У це поняття ми вкладаємо всю сукупність геологічних і біологічних компонентів: озера і джерела з кришталево чистою водою, смарагдове багатство різнотрав'я, п'янке повітря. У лісі кожного з нас приваблює голос самої природи. Лісова тиша сприятливо діє на психіку людини. Ліс стимулює творчі можливості, активно впливає на емоційну сферу, відновлює порушену рівновагу між людиною та довкіллям. Особливо привабливий ліс для відпочинку, якщо у ньому є невеличкі галявини, струмки, озера. Рекреаційні ліси повинні бути декоративними, мати сприятливі умови для нормальної життєдіяльності лісових рослин.

Серед ландшафтних рекреаційних ресурсів особливе місце посідають гори. Різноманітність природних ландшафтів, наявність екстремальних сприятливих і комфортних умов створюють передумови для розвитку різних видів рекреаційної діяльності - від спортивних до санаторно-лікувальних.

Смаль В. І. звертає увагу на ще деякі аспекти значення цього виду природних ресурсів.

Ландшафтні ресурси двояко впливають на розвиток туризму. Із одного боку, ландшафт є середовищем, у якому відбуваються рекреаційно-туристичні процеси, а з іншого - унікальним об'єктом споглядання, тобто перетворюється на туристичну атракцію. Ландшафт як природне оточення рекреаційно-туристичної дія-льності, формує рівень сприятливості для відпочинку й естетичності відчуттів, які його супроводжують. Перевагу отримують ті країни та регіони, які володіють ландшафтною мозаїчністю і поєднанням на обмежених територіях пляжних прибережних і прируслових, гірських, лісових, приозерних місцевостей у різних комбінаціях. Ландшафт і як середовище, в якому відбуваються рекреаційно-туристичні процеси, і як об'єкт споглядання - різновид культурного ландшафту. Навіть у випадку, коли ландшафт "дикий" і незайманий людиною, але включений до туристичної діяльності для спостереження і споглядання, він стає культурним. Через систему причинно-наслідкових зв'язків, такий ландшафт впливає на людину, її свідомість, сприйняття довкілля та подальшу суспільно-корисну діяльність, а сама людина, лише споглядаючи, залучає таку геосистему до власного культурного кола.Серед різноманіття рекреаційно-туристичних ландшафтів як середовища, в якому відбуваються рекреаційні процеси, виділяються кілька типів (лікувально-оздоровчі, спортивно-туристичні та інші) та видів, таких як бальнеологічні, підводні коралові, сакральні тощо (рис. 1.2).

Рис.

рекреаційний ресурс туристичний

1.2 Функціональні типи та види рекреаційно-туристичних ландшафтів

Кліматичні ресурси - важлива умова розвитку рекреаційного господарства, оскільки вони визначають загальну комфортність території щодо лікування та відпочинку. Кліматичні умови деяких регіонів протипоказані для відвідування рекреантами з окремими захворюваннями (наприклад, бронхіальною астмою), зате в інших кліматичних умовах такі хворі почуватимуться прекрасно.

Смаль приділяє цьому виду природніх туристичних ресурсів значно більше уваги, надає йому більшого значення.

Він каже, що клімат, погода, їх комфортність і вплив на самопочуття людини є визначальними, а в багатьох випадках навіть лімітуючими чинниками розвитку для більшості функціональних типів територіальних рекреаційних систем, туристичних комплексів і масових видів туризму. Наприклад, сприятливість помірного, тропічного та субтропічного клімату дозволяє розвивати практично всі види рекреаційно-туристичної діяльності. Тоді як суворість арктичних і антарктичних районів, згубність для здоров'я людини, особливо європейців, екваторіального клімату з його високими температурами та вологістю, унеможливлюють розвиток масового туризму в цих кліматичних поясах. Натомість, з'являється можливість запроваджувати екологічні, наукові чи екстремальні види туризму, яким притаманна незначна інтенсивність і вибірковість. Клімат безпосередньо впливає на потужність і сезонність туристичних потоків, стає природним регулятором цінової політики в межах головних туристичних районів світу та окремих країн. Саме кліматичні особливості актуалізували одну з нагальних проблем розвитку туристичної індустрії світу - проблему пікового завантаження засобів розміщення туристів і сезонності робочих місць. "Мертвий сезон" (зимовий чи дощовий період) примушує одну частину інфраструктурних закладів тимчасово припиняти свою роботу, а іншу - у кілька разів зменшувати вартість більшості послуг. У виграші опиняються ті країни чи їх частини, територія яких знаходиться у комфортних кліматичних і погодних умовах, де сезонні коливання головних метеорологічних характеристик мінімальні і дозволяють обслуговувати туристів протягом року.

Спелеологічний або орографічний туризм.

Печери - це підземні порожнини, іноді дуже великих розмірів, які утворюються в легкорозчинних осадових породах (вапняку, кам'яній солі, гіпсі) внаслідок дії підземних вод (карстові печери).

Карстові печери, пляжі, коралові рифи, відслонення гірських порід та інші привабливі геоморфологічні об'єкти - підґрунтя для розвою пляжно-купального, екологічного, наукового, екстремального і пізнавального туризму.[8].

Мальська М. П. виділяє окремим видом пляжні ресурси.

Пляжні ресурси посідають особливе місце серед рекреаційних ресурсів. Понад 55 відсотків рекреантів світу так чи інакше пов'язують свій відпочинок і оздоровлення з перебуванням біля води (приаквальні курорти, будинки відпочинку, круїзи тощо). Відомо, що перебування на пляжі особливо корисне для оздоровлення людей, адже тут на організм діє комплекс оздоровлювальних чинників, пов'язаних зі стихією моря.

Смаль звертає увагу на те, що велике значення для туризму та рекреації має рельєф. Орографічні ресурси, у першу чергу, нерівності земної поверхні, а особливо наявність складчастих споруд, сприяють розвитку окремих напрямків рекреаційно-туристичної діяльності, пов'язаних зі спуском чи підйомом: гірськолижний і пішохідний туризм, альпінізм, скелелазіння, даунхіл, дельтапланеризм тощо. На інтенсивність туристичного використання гірських споруд впливає не стільки їх привабливість чи доступність, скільки рівень освоєння прилеглих територій і близькість до споживчого ринку.[8].

Природні ресурси є основою для таких видів туризму як :

· екологічний ;

· зелений ;

· сільський ;

· спортивний ;

· любительський ;

· рекреаційний ;

· реабілітаційний ;

· учбовий ;

· краєзнавчий ;

· пригодницький ;

· експедиційний ;

· лікувально - оздоровчий .

1.3 Методика оцінювання природних ресурсів

Здійснюючи оцінювання природних ресурсів, необхідно дотримуватись наступних вимог [11, с.26]: - виходити слід з регіонального господарського ефекту, а не ефекту в межах окремого виробництва; необхідно враховувати позитивні та негативні наслідки освоєння ресурсу, які виявляються в межах виробництва як безпосередньо в процесі освоєння, так і через певний час; - за основу потрібно брати реально доступну та достовірну інформацію. Привабливість курорту для гірськолижного спорту залежить від довжини і різноманітності траси. Найкраще, якщо в регіоні будуть усі типи трас: для початківців, для туристів і для спортсменів. Спортивні траси приваблюють вболівальників спортивних змагань. Важливе значення для організації гірськолижного курорту має тривалість сезону, температура повітря і вітри. Враховуючи ці чинники, можна найкращим чином вибрати місце розташування гірськолижного туризму. [11, с.26].

Медико-кліматичний вплив оцінюється щодо наявності [3, с.126]: - комфортних умов, сприятливих для усіх відпочиваючих, і, першою чергою, ослаблених перенесеними захворюваннями; - тренуючих умов, достатньо комфортних для здорової людини; - подразнюючім умов, несприятливих для відпочинку і лікування усіх категорій відпочиваючих. [3, с.126]

Сучасне вивчення природних ресурсів має широкий спектр підходів. Найпопулярнішими з-поміж них є технологічний (виробничий), екологічний, економічний, соціальний і географічний, а з поєднанням оцінок - еколого-економічний, економіко-географічний, соціально-географічний.

Під оцінкою природних ресурсів професор В. Руденко пропонує "...розуміти співвідносність встановлених змін у властивостях природно-ресурсних комплексів з їх природною просторовою або часовою мінливістю. Оцінка має переважно словесний опис і характеризується насамперед якісними відносними показниками".

Суть технологічної оцінки, на думку вченого, зводиться до визначення технічних можливостей задля досягнення певної мети з урахуванням природних і соціально-економічних умов. Така оцінка передує економічній, пов'язаній із кількісним (грошовим) визначенням економічної ефективності й соціальної вигоди від використання природних ресурсів з метою задоволення всезростаючих суспільних потреб.

Екологічна складова у сучасних умовах, на наш погляд, повинна бути визначальною будь-якого природокористування. Тому екологічні витрати мають входити до складу виробничих витрат і впливати на собівартість продукції.

Економіко-географічна оцінка природних ресурсів пов'язана з оцінкою величини запасів цих ресурсів, потребою у них і сучасною можливістю використання, а також територіальною диференціацією, що й визначатиме місце доцільного їх застосування.

Оцінка природних туристичних ресурсів пов'язана з визначенням їхньої придатності для задоволення рекреаційно-туристичних потреб людини та просторового поширення відповідних компонентів, які можуть бути використані для активного відпочинку. Ще на початку 80-х років XX ст. М. Мироненко та І. Твердохлєбов запропоновали оцінювання природних рекреаційних ресурсів, куди, варто розуміти, входять і туристичні ресурси. Процес охоплює чотири етапи:

1. Виокремлення об'єкта оцінки - природних комплексів, їх компонентів і властивостей.

2. Виділення суб'єкта дослідження, з позиції якого здійснюється науковий пошук доцільності їх використання.

3. Формування критеріїв оцінки, що визначаються метою дослідження та властивостями суб'єкта.

4. Розробка параметрів оцінювання, шкала оцінки.

Пропонується п'ятиступенева шкала оцінки з такою градацією: найсприятливіша, сприятлива, помірно сприятлива, малосприятлива, несприятлива.

Названі автори дотримуються трьох основних типів оцінювання природних ресурсів: медико-біологічного (деякі дослідники його ще називають фізіологічним - за ступенем комфортності); психолого-естетичного; технологічного. Такий підхід до оцінювання не втратив значущості й дотепер.

Медико-біологічний, або фізіологічний тип оцінки відображає вплив природних чинників на організм людини. Провідна роль тут належить клімату, який відображає багаторічний режим погоди певного регіону. Суть рекреаційно-туристичної оцінки клімату зводиться до вивчення залежності фізіологічного стану людини від впливу метеорологічних чинників.

Цікаву методику оцінки клімату, з метою розвитку оздоровчого туризму на локалізованому рівні, запропонував молодий учений-географ Львівського національного університету імені Івана Франка І. Рожко. Його оцінка ґрунтується на виборі трьох основних критеріїв: впливу середовища на людину; впливу людини на природне середовище; доцільності ведення рекреаційно-туристичного господарства на певній території. Основою для оцінки слугували крупномасштабні картографічні матеріали з доповненням відповідних тематичних карт, а також літературні й фондові матеріали18.

Системний аналіз чинників, якими є природні умови та ресурси, дав змогу визначити доцільність розвитку тієї чи іншої діяльності на певній території. Наприклад, для оцінки кліматичних особливостей і придатності клімату для оздоровчого туризму на локалізованому рівні запропоновано такі показники: середньодобова температура повітря; швидкість вітру; кількість випадків із дощем та іншими несприятливими умовами (табл. 1.1).

Таблиця 1.1. Оцінка придатності клімату для оздоровчого туризму

Оцінка придатності клімату	Кількість днів із сприятливою середньодобовою температурою	Повторювання випадків із сильним вітром (>10м/с),%	Дощі й інші несприятливі умови (кількість випадків), %
Непридатний	<10	>75	>75
Малопридатний	10-20	50-74	50-75
Умовно-придатний	19-40	25-49	25-49
Придатний	41-60	10-24	10-24
Найпридатніший	>60	<10	<10

Отже, за результатами оцінки придатності клімату для розвитку оздоровчого туризму на локалізованому рівні (див. табл. 1.1) виявлено, що найсприятливішими є території, де кількість днів із сприятливою середньодобовою температурою становить понад 60 %, а повторюваність випадків із сильними вітрами (понад ніж 10 м/с) - менше 10 %. Тривалість несприятливих природних явищ (кількість) становить не більше ніж 10 %.

Психолого-естетичний тип оцінювання природних ресурсів пов'язаний із естетичним сприйняттям світу людиною. Естетична цінність території пов'язана з визначенням емоційної реакції людини на природний ландшафт.

Питання такого оцінювання дуже складне через відсутність універсальних показників. Запропоновані методики суб'єктивні, оскільки відчуття краси нестандартне. Різноманітність ландшафту (відповідний рельєф, гідрокліматичний режим, біоценози, морфологічна структура) відповідає поняттю "пейзажне різмаїття", що містить ступінь мозаїчності ландшафту (відношення кількості контурів урочищ до площі ландшафту, яку досліджують), ступінь розмаїтості ландшафту (відношення видів урочищ до площі ландшафту), а також частота зміни зовнішніх ознак ландшафту на туристичному маршруті.

Для естетичної оцінки природного комплексу І. Рожко пропонує застосовувати два показники - загальну оцінку ландшафту та оцінку покриття території. Загальна оцінка враховує такі критерії, як максимум відносних перевищень, оглядовість, кількість видимих природних об'єктів і наявність подібних ландшафтів. Максимум відносних перевищень вираховується для ландшафту загалом, оскільки найповніше виявляє орографічні особливості. Оглядовість великою мірою визначає естетичну цінність території, яка широко сприймається з високо піднятих ділянок. Урахування різноманітності видимих природних об'єктів сприяє контрастності, що є важливим елементом пейзажності.

Оцінка покриття території диференціюється за природними й антропогенними компонентами. Природні складові - це ліси, чагарники, луки та водні, скельні й кам'яні об'єкти. До антропогенного блоку компонентів належать урбанізовані та рурбанізовані території, сільськогосподарські угіддя, території промислових підприємств.

Лісопокриті ділянки оцінюють за трьома показниками - породним складом, бонітетом і віком деревних порід. Чагарникові ділянки пропонують оцінювати за їхньою висотою і видовим складом, луки - за різноманітністю та приналежністю до висотного ярусу (в горах), кам'яні утворення - за характером залягання, що доповнює мозаїчність території. Наприклад, лісопокриті ділянки північних схилів Карпат, для яких притаманне поєднання зеленого та синьо-фіолетового відтінків, з емоційного погляду менше впливають на подорожуючих. Там, де переважають листяні породи (південні схили), хвойні посадки вносять у зовнішнє сприйняття ландшафту розмаїття, що сприяє підвищенню туристичної привабливості лісів і території, де вони ростуть.

Водні об'єкти значно підвищують естетичну цінність природних комплексів. Критерієм оцінки річок є ширина і звивистість русла та висотний ярус, в якому вона протікає (за оцінюванням гористої місцевості).

Естетична оцінка сільськогосподарських угідь, що найактуальніше для теплого періоду року, пов'язана з визначенням складу угідь. Безумовно, найестетичнішими є сіножаті та пасовища, які особливо милують око у період сінокосу та викладання копиць.

Господарські об'єкти здебільшого негативно впливають на естетичну цінність території.

Естетична цінність пейзажу характерна зовнішнім і внутрішнім пейзажним розмаїттям. Зовнішнє розмаїття - це психологічне сприйняття людиною ландшафту, а внутрішнє визначають самою структурою ландшафту. Різноманітні ландшафти позитивно впливають на психологічний стан людини, піднімаючи життєвий тонус відпочиваючих.

Технологічна оцінка, за визначенням М. Мироненка та І. Твердохлєбова, відображає взаємодію людини і природного середовища через "технологію" рекреаційно-туристичної діяльності. Вона пов'язана з вивченням певного виду діяльності, тобто можливого його розвитку й інженерно-будівельного освоєння конкретної території. Суб'єктом оцінки є вся галузь, з позиції якої природний ресурс повинен володіти комфортністю, лікувальною властивістю, значними запасами, тривалим періодом експлуатації та іншими якостями.

Вибір критеріїв технологічної оцінки незавершений, оскільки йдеться про всю галузь, а не про вимоги окремих людей. Лімітуючими чинниками може бути дискомфортність клімату або відсутність території для нової забудови16. На завершальному етапі оцінювання природних туристичних ресурсів можуть виникати питання альтернативного використання території, що особливо актуально під час складання генеральних схем їхнього розвитку, в процесі туристичного районування та вирішення інших науково-практичних завдань розвитку окремих комплексів. Дуже важливо також правильно вибрати форму оцінки. Найпопулярнішою на сучасному етапі є бальна й економічна система оцінок. Якщо перша дещо простіша для порівняння отриманих результатів, то економічна відповідає вартісним показникам обґрунтування доцільності розвитку та ефективності експлуатації туристичних ресурсів і території як носія цих благ. [4].

Оцінку природно-рекреаційних ресурсів можна здійснювати за такими показниками: приваблююча та пропускна здатність, екологічна ситуація тощо.

Властивість природно-рекреаційних ресурсів притягувати туристів прийнято називати приваблюючою здатністю. Атрактивність ПРР - інтегральний показник, який комплексно враховує всі сторони приваблюючої здатності. Оцінку цього показника можна робити за такими критеріями: екзотичність, унікальність, естетичність, комфортність тощо. При дослідженні потенціалу природно-рекреаційних ресурсів доцільно використовувати натуральні показники, тобто атрактивність визначати в кількості осіб, яку ресурс притягує протягом певного проміжку часу. Оцінювати атрактивність можна також в умовних показниках (балах), але на наш погляд, доцільніше перейти від "балів" до "осіб".

Критерій екзотичності рекреаційної території визначається як ступінь контрастності місця відпочинку щодо постійного місця проживання рекреанта. Оцінка екзотичності здійснюється за допомогою спеціальних матриць - еталонів ступеня контрастності природного середовища між окремими територіями за рельєфом, рослинністю та акваторіями. Зазначимо, що з позиції суб'єкта рекреаційного природокористування оцінка екзотичності двох однакових за контрастністю рекреаційних територій буде різною. Вона буде тим більша, чим більша ємність ринку збуту по відношенню до якого розраховується ступінь контрастності, тобто, в якості додаткового чинника запроваджується фактор кількості людей, для котрих визначається екзотичність певних рекреаційних ресурсів.[12].

Отже, природні ресурси є складовою туристичного потенціалу, різні автори класифікують їх по - різному, надають ресурсам різного значення. А також є різні методики оцінювання цих ресурсів, це також залежить від поглядів та думок автора, що розробляє методику.



2. Аналіз та напрямки використання природних ресурсів тернопільщини

2.1 Аналіз природних туристичних ресурсів Тернопільщини

Тернопільська область розташована в західній частині Поділля, в лісостеповій зоні. Площа - 13,8 тис. кв. км, що становить 2,3% території України. В області 120 річок, головною з яких є Дністер із притоками Джурин, Збруч, Золота Липа, Коропець, Нічлава, Серет, Стрипа.

Тернопільська область - надзвичайно багата на природні ресурси область.

Область має 421 об'єкт природно-заповідного фонду, в тому числі заповідник "Медобори", 12 пам'яток природи, серед яких Кременецькі гори; печери Вертеба, Кристальна, Млинка, Озерна, Оптимістична, Перлина, Ювілейна та ін.; Гермаківський і Хоростківський дендропарки; 4 пам'ятки садово-паркового мистецтва (Більче-Золотецький, Вишневецький, Раївський, Скала-Подільський парки). Знаменита липова алея, закладена в XVII ст., тягнеться від Бережан до с. Рай. Основними природними об'єктами, на базі яких розвивається екскурсійний туризм, є Товтровий кряж, Кременецькі гори, Дністровський каньйон, карстові печери (з яких досліджено понад 60). Карстові печери поблизу Борщова - найбільші у світі.Сприятливі кліматичні умови, мальовничі ландшафти, лісові масиви, джерела мінеральних вод, лікувальні грязі складають рекреаційний потенціал області. Відомий кліматичний курорт - Заліщики.[7].

Території та об'єкти природно - заповідного фонду загальнодержавного значення :

Таблиця 2.1. Природні заповідники загальнодержавного значення у Тернопільській області

№	Назва території або об'єкта	Площа, га	Розташування	Керуюча організація	Рішення про створення (зміну)
1	Медобори	9516.7	Гусятинський район, смт Гримайлiв, вул. Міцкевича, 21	Адміністрація природного заповідника «Медобори» Держкомлісу України	Постанова Ради Міністрів УРСР вiд 08.02.1990 р. №25, із змінами, затвердженими Указом Президента України від 29.09.2000 р. №1095/2000 Указ Президента України від 20.11.2013 р. №644

Таблиця 2.2. Національні природні парки загальнодержавного значення у Тернопільській області

№	Назва території або об'єкта	Площа, га	Розташування	Керуюча організація	Рішення про створ. (зміну)
1	Кременецькі гори	6951.2	Кременецький та Шумський райони, кв.кв. 40, 41, 43, 44, 46, 47, 71 Кременецького л-во, кв. 19-22, 24-53, 55-68 Білокриницьке л-во, кв.кв. 55-88, кв. 90 вид. 1-8, 9.1, 10-18, 20-25, 27-31, кв. 91 вид. 11, 3-9, 10.1, 11-20, кв.кв. 92-93, 95 Вол. л-во ДП «Кременецьке лісове господарство]]	Міністерство екології та природних ресурсів України, Державне підприємство «Кременецьке лісове господарства» -5792,6 га, природний заповідник «Медобори» -- 1000,0 га, КРЛП «Кремліс» -- 137,0 га	Указ Президента України від 11.12.2009 р. №1036/2009
2	Дністровський каньйон	10829.18	Борщівський, Бучацький, Заліщицький, Монастириський райони, кв.кв. 5-13, 16-24, 49, 50, 55-67, 69, 74, 86-88 Дорогичівського л-во, кв.кв. 33, 50-52, 54-66, 69-80 Язловецьке л-во, кв.кв. 21, 23-30, 71, 80-83 Золотопотіцьке л-во, кв.кв. 83-86 Коропецьке л-во ДП «Бучацьке лісове господарство», кв.кв. 56-62 Наддністрянського л-во, кв.кв. 16 вид. 1 Гермаківське л-во, кв.кв. 52-54, 58-61, 80-83, 90-93 Мельнице-Подільське л-во, кв.кв. 11, 31-35, 21, 27, 37, 42, 45-48, 38-42, 64, 74-85 Заліщицьке л-во, кв. 2 вид.7 Шупарське л-во ДП «Чортківське лісове господарство»	Міністерство екології та природних ресурсів України, Державне підприємство «Бучацьке лісове господарство» -- 4640,14 га, Державне підприємство «Чортківське лісове господарство» -- 2334,7, ВАТ «Тернопільобленерго» -- 250,35 га, Дністровська ГЕС-1 ПАТ «Укргідроенерго» -- 73,4 га, Тернопільський національний економічний університет -- 4,5 га, Чортківський державний коледж -- 6,2 га, Більче-Золотецька сільська рада -- 11,0 га, Служба автомобільних доріг у Тернопільській області -- 2,7 га, Дочірнє підприємство -- оздоровчий комплекс «Лісовий» ЗАТ по туризму та екскурсіям «Тернопільтурист», ПП Юрків В. М. -- 1,71, Бучацький міжгосподарський дитячий заклад «Лісовий дзвіночок» -- 4,0 га, ПП «Кромвель» -- 5,48 га, відокремлений підрозділ національного університету біоресурсів і природокористування України Заліщицький аграрний коледж ім. Є. Храпливого -- 245,7 га, Бучацька района державна адміністрація -- 733,3 га, Борщівська районна адміністрація -- 702,8 га, Заліщицька райдержадміністрація -- 1416,67 га, Монастириська райдержадміністрації- 388,0 га	Указ Президента України від 03.02.2010 р. №96/2010

Таблиця 2.3. Заказники загальнодержавного значення у Тернопільській області

№	Назва території або об'єкта	Площа, га	Розташування	Керуюча організація	Рішення про створення (зміну)
Ландшафтні
1	Касперівський	818.0	Борщівський район, с. Бiльче-Золоте, Заліщицький район села: Касперівці, Винятинці, Новосілка, Мишків, Блищанка, кв. 21 вид. 1, 8, 11, 13, 13.1; кв. 27, кв. 31, кв. 32 вид. 1-4, кв. 33 вид. 1-4, 8, кв. 34; кв. 35 вид. 4, 6, 6.1, 6.2, 11, 11.1, 12, кв. 37 вид. 1, 4, 5; кв. 42; кв. 45 вид. 4-6, 8; кв. 47 вид. 1-3, кв. 48 вид. 1-2, 10-13, кв. 84, 85 Заліщицького лісництва та кв. 11, 64 вид. 1, 38, 40, 41-46 Наддністрянського лісництва Державного підприємства «Чортківське лісове господарство» лісове урочище «Діброва», долина р. Серет з мальов. водосховищем та прилеглими схилами	ДП «Чорткiвське лiсове господарство» -- 422,0 га, Касперівська сільська рада -- 44,0 га, Винятинська -- 46,8 га, ВАТ «Тернопільобленерго» -- 257,7 га, Товариство з обмеженою відповідальністю «Росинка» -- 2,5 га, Винятинська сільська рада -- 45,0 га.	Постанова Ради Міністрів УРСР вiд 19.04.1977 р. №198
Лісові
1	Дача Галілея	1856.0	Чортківський район, села: Улашківці, Росохач, Сосулівка, Милівці, Залісся, Заболотівка, Борщ. район, с. Озеряни, Улашківське лісництво, кв. 29-74, лісове урочище «Дача Галілея»	ДП «Чорткiвське лiсове господарство»	Постанова Ради Міністрів УРСР вiд 28.10.1974 р. №500
2	Суразька дача	3864.0	Шумський район, с. Сураж, с. Андрушівка, с. Васьківці, Суразьке лісництво, кв. 39-174, лісове урочище «Суразька дача»	ДП «Кременецьке лiсове господарство»	Постанова Ради Міністрів УРСР вiд 03.08.1978 р. №383
Ботанічні
1	Жежавський	155.0	Заліщицький район, с. Зелений Гай, лівий схил Дністра, лісове урочище «Жижава»	Відокремлений підрозділ національного університету біоресурсів і природокористування України «Заліщицький аграрний коледж ім. Є.Храпливого»	Постанова Ради Міністрів УРСР вiд 28.10.1974 р. №500
2	Обiжевський	162.0	Заліщицький район, с. Добрівляни, північна околиця, Заліщицьке лісництво, кв. 74 вид. 1-7; кв. 75 вид. 1-8, 18-20; кв. 76 вид. 1-6.1, 6.2, 7-11; кв. 77 вид. 1-11; кв. 78 вид. 1- 4, 7-9, 11-15, кв. 79 вид. 1-5, 12-14, 18, 26, лісове урочище «Обіжева»	ДП «Чорткiвське лiсове господарство»	Постанова Ради Міністрів УРСР вiд 28.10.1974 р. №500
3	Яблунiвський	2103.0	Гусятинський район, с. Яблунівка, м. Копичинці, с. Федорівка, Яблунівське лісництво кв.кв. 1, 6-12, 30-35, 46-51, 63-65, 73, 74, Копиченецьке лісництво кв.кв. 2-5, 13-16, 36-40, 52-56, 66-70, лісове урочище «Дача «Яблунів»	ДП «Чорткiвське лiсове господарство»	Постанова Ради Міністрів УРСР вiд 16.12.1982 р. №617
4	Шупарський	695.0	Борщ. район, с. Шупарка, Шупарське л-во кв. 14-28, 29 вид. 1, 2, 11, лісове урочище «Шупарка»	ДП «Чорткiвське лiсове господарство»	Постанова Ради Міністрів УРСР вiд 07.01.1987 р. №2
5	Веселiвський	151.0	Кременецький район, с. Веселівка, Бiлокриницьке л-во, кв. 31, вид. 39, кв. 32, 46, 45, вид. 1,2, лісове урочище «Антонівці-Свинодебри»	ДП «Кременецьке лiсове господарство»	Постанова Ради Міністрів УРСР вiд 16.12.1982 р. №617
6	Довжоцький	105.0	Шумський район, с. Башківці, Бiлокриницьке л-во, кв. 64, лісове урочище «Антонівці-Свинодебри»	ДП «Кременецьке лісове господарство»	Постанова Ради Міністрів УРСР вiд 07.01.1987 р. №2
7	Голицький	60.0	Бережанський район, с. Гутисько, гора Голиця, схил зх. і пн.-зх. експозиції	Відокремлений підрозділ національного університету біоресурсів і природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут»	Постанова Ради Міністрів УРСР вiд 16.12.1982 р. №617
8	Урочище«Криве»	56.0	Заліщицький район, с. Касперівці, лівий схил меандри Дністра, пд.-сх. частина від лісового урочища в сторону с. Городок	Касперівська сільська рада	Постанова Ради Міністрів УРСР вiд 03.08.1978 р. №383
Гідрологічні
1	Серетський	1192.0	Тернопільський район, с. Плотича, с. Великий Глибочок, с. Івачів Долішній, Зборівський район, с. Малашівці, с. Кобзарівка, с. Чернихів, с. Глядки, с. Городище, с. Носівці, заболочена заплава р. Серет з Івачівською водоймою та фрагмент заплави р. Лопушанка	Великоглибочецька (138,6га), Івачеводолішнівська (68,8 га), Плотицька (93,9 га) сільські ради Тернопільського району, Чернихівська (266,7 га), Малашівська (501,9 га), Городищенська (64,04 га), Кобзарівська (62,10 га) сільські ради Зборівського району, Державне підприємство «Тернопільводоканал» (0,30 га), Зборівського району, прив. підп. Бігун Богдан Костянтинович (24,96 га).	Постанова Ради Міністрів УРСР вiд 25.02.1980 р . №132, із змінами затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР вiд 12.12.1983 р. №495
2	Семикiвський	164.0	Козівський район, с. Росоховатець, Теребовлянський район, с. Семиківці, с. Соснів, заболочена заплава р. Студинка	Ішківська сільська рада Козівського району (49,0 га), Семиківська сільська рада Теребовлянського району (57,0 га), Соснівська сільська рада Теребовлянського району (58,0 га).	Постанова Ради Міністрів УРСР вiд 25.02.1980 р. №132
Орнітологічні
1	Чистилівський орнітологічний заказник	321.0	Тернопільський район, с. Плотича, с. Чистилів, с. Біла, с. В. Глибочок, мікрорайон «Пронятин»	Чистилівська (26,1 га), Великоглибочецька (136,5 га), Плотицька (26,0 га), Білецька (18,6 га) сільські ради, ТОВ Україна (113,8 га)	Постанова Ради Міністрів УРСР вiд 25.02.80 р . №132

Таблиця 2.4. Пам'ятки природи загальнодержавного значення у Тернопільській області

№	Назва території або об'єкта	Площа, га	Розташування	Керуюча організація	Рішення про створення (зміну)
Комплексні
1	Урочищ «Трубчин»	5.0	Борщівський район, с. Трубчин, лівий берег р. Дністер, 400 м нижче села	Вигодська сільська рада	Розпорядження Ради Міністрів УРСР від 14.10.1975 р. №780-р
Ботанічні
1	Урочище «Глоди»	16.0	Заліщицький район, с. Колодрібка, Наддністрянське л-во, кв. 56 вид. 28, лісове урочище «Глоди»	ДП «Чорткiвське лiсове господарство»	Розпорядження Ради Міністрів УРСР від 14.10.1975 р. №780-р
2	Урочище «Заліщицька діброва в Шутроминцях»	85.0	Заліщицький район, с. Шутроминці, Дорогичівське л-во, кв. 23 вид. 1-32, лісове урочище «Шутроминці»	ДП «Бучацьке лiсове господарство»	Розпорядження Ради Міністрів УРСР від 14.10.1975 р. №780-р
3	Урочище «Подільська бучина в Іванкові»	20.0	Борщівський район, с. Іванків, Скала-Подільське л-во, кв. 93 вид. 6, кв. 94 вид. 8, 9, кв. 97 вид. 6, кв. 98 вид. 1, лісове урочище «Дача «Скала-Подільська»	ДП «Чорткiвське лiсове господарство»	Розпорядження Ради Міністрів УРСР від 14.10.1975 р. №780-р
Геологічні
1	Печера «Оптимістична»		Борщівський район, с. Королівка, Шупарське л-во, кв. 2 вид. 7, лісове урочище «Королівка»	Львівська міська громадська організація -- спелеоклубу «Циклоп»	Розп. Ради Міністрів Укр. від 02.08.1971 р. №611-р
2	Печера «Озерна»		Борщівський район, с. Стрілківці, серед полів	Тернопільська міська громадська організація «клуб спелеологів «Поділля»	Розп. Ради Міністрів УРСР від 02.08.1971 р. №611-р
3	Печера «Кришталева»		Борщівський район, с. Кривче, лівий схил долини р. Циганка	Терноп. обласний комунальний центр туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учн. молоді управління освіти	Розпорядження Ради Міністрів УРСР від 07.08.1963 р. №1180-р
4	Печера «Вертеба»		Борщівський район, с. Більче-Золоте, в 2-х км на пн.-зх. від села	Борщівський обласний комунальний краєзнавчий музей	Розп. Ради Міністрів УРСР від 02.08.1971 р. №611-р
5	Печера «Ювілейна»		Борщівський район, с. Сапогів, серед полів	Сапогівська сільська рада	Розп. Ради Міністрів УРСР від 02.08.1971 р. №611-р
6	Печера «Млинки»		Чортківський район, с. Залісся, правий схил потічка Млинки, верхня тераса	Заліссянська сільська рада	Розп. Ради Міністрів УРСР від 02.08.1971 р. №611-р
7	Печера «Перлина»		Гусятинський район, с. Крутилів, Краснянське л-во, кв. 51 вид. 4	Адміністрація природного заповідника «Медобори»	Розпорядження Ради Міністрів УРСР від 02.08.1971 р. №611-р



Таблиця 2.5. Ботанічні сади загальнодержавного значення у Тернопільській області

№	Назва території або об'єкта	Площа, га	Розташування	Керуюча організація	Рішення про створення (зміну)
1	Кременецький	200.0	Кременецький район, м. Кременець, вул. Ботанічна, 5	Адміністрація ботсаду Мінекології України	Постанова Ради Міністрів УРСР вiд 17.03.1990 р. №57

Таблиця 2.6. Дендрологічні сади загальнодержавного значення у Тернопільській області

№	Назва території або об'єкта	Площа, га	Розташування	Керуюча організація	Рішення про створення (зміну)
1	Гермаківський	56.0	Борщівський район, с. Гермаківка, Гермаківське л-во, кв. 15 вид. 17, лісове урочище «Дача Романського»	ДП «Чорткiвське лiсове господарство»	Постанова Ради Міністрів УРСР вiд 22.07.1983 р. №311
2	Хоростківський	18.0	Гусятинський район, м. Хоростків, вул. Незалежності,19	Державному підприємству «Дослідне господарство «Подільське» Тернопільського інституту агропромислового виробництва НААН України	Постанова Ради Міністрів УРСР вiд 22.07.1983 р. №311

Таблиця 2.6. Парки пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення у Тернопільській області

№	Назва території або об'єкта	Площа, га	Розташування	Керуюча організація	Рішення про створення (зміну)
1	Раївський парк	20.0	Бережанський район, с. Рай, Бережанське л-во, кв. 24 вид. 2, лісове урочище «Рай»	Відокремлений підрозділ національного університету біоресурсів і природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут» Єпархіальне управління Сокальської єпархії УГКЦ -- 3,8314 га	Постанова Ради Міністрів УРСР вiд 29.01.1960 р. №105
2	Скала-Подільський парк	26.0	Борщівський район, смт Скала-Подільська, територія оздоровчого комплексу «Збруч»	Оздоровчий комплекс «Збруч», філія Тернопільського обласного закритого акціонерного товариства з туризму та екскурсій «Терноп.», Скала-Подільська міська комунальна поліклініка -- 1,2973 га	Постанова Ради Міністрів УРСР вiд 29.01.1960 р. №105
3	Більче-Золотецький парк	11.0	Борщівський район, с. Більче-Золоте	Більче-Золотецька сільська рада	Пост. Ради Мін. УРСР вiд 29.01.1960 р. №105
4	Вишнівецький парк	8.0	Збаразький район, смт Вишнівець	Збаразький державний історико-архітектурний заповідник «Замки Тернопілля»	Пост. Ради Мін. УРСР вiд 29.01.1960 р. №105

Отже, природно-заповідний фонд Тернопільської області представлений практично всіма категоріями територій та об'єктів, крім біосферних заповідників.

Окрім об'єктів ПЗФ загальнодержавного значення, на території області є об'єкти місцевого значення :

Регіональні ландшафтні парки ;

Заказники :

Ландшафтні ;

Лісові ;

Ботанічні ;

Гідрологічні ;

Орнітологічні ;

Іхтіологічні ;

Загально зоологічні ;

Пам'ятки природи :

Комплексні ;

Геологічні ;

Гідрологічні ;

Ботанічні ;

Загально зоологічні ;

Заповідні урочища ;

Ботанічні сади ;

Загальнозоологічні парки ;

Дендрологічні парки ;

Парки - пам'ятки садово - паркового мистецтва. [2].

Щоб мати змогу комплексно оцінити та проаналізувати природні ресурси Тернопільської області, варто узагальнити та систематизувати інформацію, отримати статистичні дані.

Статистика :

Всього територій та об'єктів ПЗФ Тернопільської області -- 599 (133946.2168 га):

· загальнодержавного значення -- 35 (39464.1 га)

· природних заповідників -- 1 (9516.7 га)

· національних природних парків -- 2 (17780.4 га)

· заказників -- 14 (11702 га):

· ландшафтних -- 1 (818.0 га)

· лісових -- 2 (5720.0 га)

· ботанічних -- 8 (3487.0 га)

· гідрологічних -- 2 (1356.0 га)

· орнітологічних -- 1 (321.0 га)

· пам'яток природи -- 11 (126.0 га):

· комплексних -- 1 (5.0 га)

· ботанічних -- 3 (121.0 га)

· геологічних -- 7 (0.0 га)

· ботанічних садів -- 1 (200.0 га)

· дендрологічних парків -- 2 (74.0 га)

· парків-пам'яток садово-паркового мистецтва -- 4 (65.0 га)

· місцевого значення -- 564 (94482.1368 га)

· регіональних ландшафтних парків -- 3 (42997.0 га)

· заказників -- 107 (49666.32 га):

· ландшафтних -- 5 (131.4 га)

· лісових -- 1 (30.0 га)

· ботанічних -- 48 (1172.9 га)

· гідрологічних -- 9 (531.1 га)

· орнітологічні -- 8 (286.2 га)

· іхтіологічні --3 (90.2 га)

· загальнозоологічні -- 33 (47424.5 га)

· пам'яток природи -- 430 (1192.26:

· комплексних -- 10 (120.96 га)

· геологічних -- 77 (124.7 га)

· гідрологічних -- 72 (69.375 га)

· ботанічних -- 278 (855.5 га)

· загальнозоологічних -- 3 (21.7 га)

· заповідних урочищ -- 5 (500.2 га)

· ботанічних садів -- 2 (32.9 га)

· загальнозоологічних парків -- 1 (10.0 га)

· дендрологічних парків -- 7 (35.7 га)

· парків-пам'яток садово-паркового мистецтва -- 9 (47.8 га)

2.2 Напрямки використання природних туристичних ресурсів Тернопільської області

Природні туристичні ресурси Тернопільщини використовуються здебільшого для організації зеленого, сільського, пізнавального, водного, спелеологічного, агротуризму.

Пріоритетними зонами розвитку сільського аграрного туризму в Тернопільській області можна вважати всі райони області, але насамперед регіон Дністровського каньйону (Борщівський, Бучацький, Заліщицький, Монастириський райони), Кременецькі гори (Кременеччина і Шумщина), товтровий кряж Медобори (Гусятинщина), Опілля (Бережанський та Підгаєцький райони).Найактивніше цей напрямок діяльності розвивається у таких районах як Бережанський, Гусятинський, Заліщицький, Збаразький, Монастирський. В області успішно діє Бережанська громадська організація - кластер сільського туризму “Мальовнича Бережанщина”.

Загалом, природні ресурси дають широку можливість розвитку туризму. Маршрути природними пам'ятками, підземні маршрути печерами і тому подібне - саме такий спосіб використання ресурсів наявний зараз у Тернопільській області

Розвиток туризму неможливий без функціонування на відповідному рівні туристичної інфраструктури (закладів харчування, розміщення, системи зв'язку і комунікацій, функціонування служб сервісу, організації культурно-розважального обслуговування). Саме тому, управління з питань туризму Тернопільської ОДА приділяє значну увагу туристичній інфраструктурі області.

Тернопільська область, маючи на своїй території унікальні природні, релігійні та історичні об'єкти, характеризується значним рекреаційним потенціалом. А помірно-континентальний клімат, чисте довкілля та добре транспортне сполучення сприяють розвитку туризму у селах. Сільський зелений туризм є одним із найбільш перспективних напрямків відродження та розвитку українського села, загального піднесення економічного рівня регіону. Він не виснажує наявні ресурси, а підвищує рівень життя місцевого населення. [5, с 5].

Зокрема, протягом останніх двох років за сприяння управління на водних маршрутах області облаштовано чотири стоянки по річці Дністер: у селах Возилів Бучацького, Хмелева, Летяче Заліщицького і Дністрове Борщівського районів та три стоянки для короткочасних зупинок автотуристів поблизу с. Озеряни та смт. Скала-Подільська Борщівського району, с.Григорів Монастириського району.Щорічно в області зростає кількість закладів розміщення. Станом на 1 жовтня 2012 року тут діє 73 готелі, мотелі, кемпінги, 22 оздоровчі заклади (бази відпочинку, табори, санаторії). У 2011 році в області відкрилося 8 нових готелів: у Кременецькому, Збаразькому, Теребовлянському і Шумському районах, м. Тернопіль. У 2012 році нові заклади розміщення з'явилися у Монастириській (готельний комплекс розрахований на 42 місця) , Кременці (готельний комплекс «Калина» - 60 місць) та у Борщівському районі (готельний комплекс «Людмила» у с.Окопи - 60 місць). Ведуться роботи по будівництву кемпінгу європейського класу біля с. Підзамочок Бучацького району.



3. Проблеми розвитку природних ресурсів у тернопільській області та пропозиції їх вирішення

Спостерегти розвиток туризму можна проаналізувавши туристичні потоки.

Динаміку туристичних потоків Тернопільської області у 2000-2012 рр. представлено на рисунку 1.[1].

Рисунок 3.1

Проаналізувавши туристичні потоки, ми бачимо, що розвиток туризму ішов на спад. Це було спричинено певними проблемами.

Попри доволі непоганий розвиток туризму на Тернопільщині, використання її ресурсів з максимальною користю не відбувається.

3.1 Пропозиції щодо удосконалення природних туристичних ресурсів Тернопільської області

Дослідивши обрану тему, я виділила такі основні проблеми :

ѕ недостатній догляд за об'єктами ПЗФ ;

...